Поняття амортизації основних засобів

Облік зносу основних засобів відображається за рахунком 13 «Знос необоротних активів» за субрахунком — 131 «Знос основних засобів». На даному субрахунку обліковується знос будівель і споруд, передавальних пристроїв, машин та обладнання, робочої худоби, транспортних засобів, виробничого (включаючи пристрої) та господарського інвентарю, багаторічних насаджень, які досягли експлуатаційного віку.

У процесі експлуатації основні засоби бюджетних установ поступово фізично і морально зношуються.

Знос — це витрати об'єктами свої техніко — економічних якостей в процесі експлуатації виражена в грошовому вимірнику. (12.ст.46).

Знос є:

Фізичний Моральний Під дією сил природи Знос нараховують на будинки та споруди, передавальні пристрої, машини та обладнання, робочу худобу, транспортні засоби, виробничий (включаючи пристрої) та господарський інвентар, багаторічні насадження, які посягли експлуатаційного віку.

Знос не нараховується на такі основні засоби:

земельні ділянки;

природні ресурси;

будинки і споруди, що є унікальними пам’ятками архітектури та мистецтва;

обладнання, експонати, зразки, діючі і недіючі моделі, макети та інші наочні посібники, що знаходяться в кабінетах та лабораторіях і використовуються для навчальних та наукових цілей;

продуктивну і племінну худобу, буйволів, волів, оленів, експонати тваринного світу (в зоопарках та інших аналогічних установах);

багаторічні насадження, що не досягли експлуатаційного віку;

бібліотечні фонди, фільмофонди, сценічно-постановочні засоби;

музейні і художні цінності;

малоцінні необоротні матеріальні активи;

основні засоби установ, що знаходяться за кордоном;

білизну, постільні речі, одяг, взуття;

орендовані основні засоби, які обліковують на за балансовому рахунку 01 «Орендовані необоротні активи» .

Знос предметів (об'єктів) основних засобів нараховується один раз на рік (за повний календарний рік), незалежно від того, в якому місяці звітного року вони придбані чи побудовані.

Амортизація

Амортизація — це процес перенесення вартості основних фондів на вартість новоствореної продукції з метою їх повного відновлення. (13.ст.55).

Для відшкодування вартості зношеної частини основних фондів підприємства відраховують певні суми грошей відповідно до розмірів їх зносу (фізичного та морального), які включають до собівартості новоствореної продукції. Ці відрахування називаються амортизаційними. Після реалізації створеної продукції частина грошової суми, що відповідає перенесеній вартості основних фондів, відокремлюється і накопичується до повної величини, яка в основному відповідає первісній вартості основних фондів. Накопичені амортизаційні відрахування і є джерелом відновлення основних фондів.

Амортизація — це перенесення вартості основних фондів на вартість готової продукції, з метою відшкодування їх зношеної частини.

Амортизаційні відрахування здійснюють за певними нормами відносно балансової вартості об'єкта основних фондів.

Норма амортизації — це встановлений річний відсоток відшкодування вартості зношеної частини основних фондів. (14.ст.55).

Норма амортизації розраховується за формулою :

Нр=(100%/Т)*2.

Норми амортизації, які застосовуються на підприємстві, мають бути економічно обґрунтованими і спрямованими на своєчасне відшкодування основних фондів. Під час їх розрахунку дуже важливо правильно визначити термін використання (експлуатації) основних фондів, який установлюється підприємством при зарахуванні об'єктів основних фондів на баланс.

Нарахування амортизації починається з місяця наступного за місяцем введення об'єкта в експлуатацію. Припиняється з місяця наступного за місяцем вибуття.

Строк корисного використання основних засобів — це очікуваний період часу протягом якого основного засобу будуть використовуватись підприємством.

Строк корисного використання визначається самим підприємством з врахуванням таких чинників:

потужність об'єкта та його продуктивність;

очікуваного зносу;

інших обмежень, що до строків використання.

Для нарахування амортизації використовують наступні методи:

прямолінійний;

виробничий;

прискорені методи (зменшення залишкової вартості; метод подвійного зменшення залишкової вартості; кумулятивний).

Розрахунки норм і сум амортизаційних відрахувань

Вибір методу амортизації визначається низкою об'єктивних чинників залежно від специфіки виробництва, темпів технічного прогресу, складності та особливостей розрахунків тощо.

Прямолінійний (рівномірний) метод полягає в тому, що кожного року на собівартість виготовленої продукції переноситься однакова частина вартості основних фондів.

При використанні прямолінійного методу річна сума амортизації визначається за формулою:

Ар=Ва/Т Ар — річна сума амортизації;

Ва — вартість, яка амортизується;

Т — строк корисного використання об'єкта основних засобів.

Вартість, яка амортизується розраховують:

Ва = Пв — Лв або Ва = Прв — Лв, де Пв — первісна вартість об'єкта основних засобів;

Прв — переоцінена вартість об'єкта основних засобів;

Лв — ліквідаційна вартість об'єкта основних засобів.

Місячна сума амортизації розраховується за формулою:

Ам = Ар/12,де Ам — місячна сума амортизації.

Методи прискореної амортизації дають змогу протягом першої половини корисного строку використання основних фондів відшкодувати до 60- 70% їх вартості завдяки застосуванню в цей період підвищених норм амортизації.

Метод зменшення залишкової вартості визначення суми амортизаційних відрахувань множенням залишкової вартості об'єкта на початок звітного періоду або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації на річну норму амортизації (у відсотках), яка визначається за такою формулою :

Ар = Зв поч. * Нр або Ар = Пв поч. * Нр, де Зв. поч. — залишкова вартість об'єкта на початок звітного року;

Пв. поч. — первісна вартість на дату початку нарахування амортизації;

Нр — річна сума амортизації.

Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як:

Т — термін (кількість років) корисного використання об'єкта основних засобів.

Методи прискореного зменшення залишкової вартості

Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється виходячи з терміну корисного використання об'єкта і подвоюється.

При використанні методу прискореного зменшення залишкової вартості річна сума амортизації визначається як:

Ар=Зв*Нр або Ар=Пв.поч.*Нр Річну норму авторизації обчислюють за формулою:

Нр=100%/Т*2.

Кумулятивний метод передбачає, що річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта.

Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання.

Переваги кумулятивного методу полягають в тому, що упродовж перших років експлуатації об'єкта за допомогою нарахування амортизації накопичується значна сума коштів, необхідних для відновлення основних засобів.

Виробничий метод амортизації ґрунтується на передбаченні, що функціональна корисність основних фондів залежить не від часу, а від результатів їх використання. При цьому термін корисної служби визначається кількістю продукції та обсягом послуг, які підприємство планує виготовити або надати, використовуючи наявні засоби праці.

Ам=Ом*Вс, де Ом — фактичний місячний обсяг продукції (робіт, послуг);

Вс — виробнича ставка амортизації.

Виробнича ставка амортизації обчислюється:

Вс=Ва/Озаг, де Озаг. — загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство має виконати з використанням об'єкта основних засобів.

Виробничий метод амортизації застосовується на промислових підприємствах з нерівномірним випуском продукції по періодах.