Поняття «дебати» у науковій літературі, їх застосування на уроках суспільствознавчих предметів

У статті розглянуто сутність поняття «дебати», проаналізовано різні підходи до його трактування: дебати як технологія навчання, як метод навчання, як стратегія навчання, як освітня методологія. Розкрито освітній потенціал навчальних дебатів та ефективність їх застосування у формуванні ключових компетентностей старшокласників у процесі навчання суспільствознавчих предметів.

Ключові слова: дебати, дебати як технологія навчання, суспільствознавчі предмети.

дебати навчання старшокласник освітній.

Постановка проблеми. У сучасності роль освіти є визначальною, адже саме розвиток освітньої сфери уможливлює оновлення суспільства, орієнтує молодь на виконання потреб часу. Освіта «працює» для майбутнього, а отже, передбачає розвиток особистості нового типу — людини, відповідальної і здатної до прийняття самостійних рішень. Для цього випускникам школи замало лише мати фундаментальні знання, їм потрібно вміти застосовувати їх на практиці, володіти необхідними для життя і праці компетентностями, бути конкурентноздатними, навчитися жити комфортно в умовах постійних змін.

Аналіз досліджень із порушеного питання. Учнівські (студентські) дебати є предметом досліджень низки фахівців. Особливості такого навчання досліджували вітчизняні і зарубіжні фахівці, зокрема — Т. Архіпова, М. Брадшау, Р. Бранхем, В. Вільхофт, І.Гейко, З.Імжарова, Р. Кеннеді, Л. Києнко-Романюк, Н. Клаксон, А. Кроуфорд, Е. Ламах, Х. Лиммерман, Х. Малькольм, Л. Мартіні, Дж. Міні, М. Омелічева, А. Панченков, С. Поварнин, О. Пометун, Л. Пироженко, Т. Ремех, Д. Росс, В. Саул, С. Скотт, Д. Стейнберг, І.Сущенко, Д. Таннен, О. Франківська, Г. Фрейман, О. Фрілі, Г. Шейнов, А. Шнайдер, М. Шнурер, К. Шустер, В. Фостер та інші. У працях дослідників дебати розглядаються як різновид інтерактивних методів навчання і як окрема педагогічна технологія. Водночас спостереження практики навчання історії та правознавства, викладання курсів «Людина і суспільство», «Людина і світ», «Права людини», «Громадянська освіта» в загальноосвітніх навчальних закладах України, аналіз публікацій у фахових педагогічних виданнях свідчать про недостатню увагу вчителів до застосування дебатів у викладанні суспільствознавчих предметів. Окрім того, дебати тривалий час розглядалися як змагання інтелектуалів, і їх впроваджували тільки в позаурочній діяльності учнів та студентів, що свідчить про певну вузькість погляду на них, внаслідок чого унеможливлюється визначення їх освітньої цінності і потенціалу, ефективне впровадження в навчально-виховний процес.

Постановка завдання. Досвід багатьох учителів як нашої країни, так і зарубіжжя свідчить про те, що впровадження дебатів як технології навчання у процесі викладання суспільствознавчих предметів (дисциплін) позитивно впливає на виховання активного громадянина, здатного до обговорення суперечливих суспільних проблем, під час якого керується загальнолюдськими цінностями, міжнародними стандартами захисту прав людини та положеннями національного законодавства.

На нашу думку, застосування дебатів у навчальному процесі є більш ефективним порівняно із впровадженням інших педагогічних технологій, оскільки сприяє розвитку навичок критичного мислення школярів та формуванню в них навичок аргументованого висловлювання. Адже учні, які вступають у дебати, ставлять запитання, шукають на них відповіді, укладають твердження, вибудовують аргументацію, роблять висновки тощо. Вони вчаться аналізувати, базувати власні судження на переконливих доказах, відокремлювати справжнє від уявного, не піддаються маніпулюванню собою.

Зазначаємо, що вміння й навички публічних виступів, набуті учнями у процесі навчання в загальноосвітньому навчальному закладі, допоможуть їм у майбутньому бути конкурентноздатними в різних життєвих ситуаціях: під час влаштування на роботу, укладання угод, у створенні проектів, у ході участі в конкурсах, розв’язанні конфліктних ситуацій тощо. Вітчизняні фахівці (О.Пометун, І.Сущенко та інші) зауважують на широких освітніх можливостях дебатів, їх ефективності щодо покращення учнем самостійної пізнавальної діяльності та навчальної успішності, їх важливості для майбутнього професійного розвитку і життя людини в цілому. Тому впровадження технології дебатів може зробити процес навчання більш ефективним, продуктивним і пов’язаним з життям.

Утім в Україні у навчальному процесі дебати застосовують нечасто. На нашу думку, причин тому кілька: по-перше, учителі не мають достатніх знань щодо їх організації й застосування; по-друге, поширеною з-поміж них є упередженість, що таким чином важко досягти очікуваних результатів. Тому набула актуальності потреба привернення уваги до питання сутності поняття «учнівські дебати», їх упровадження на уроках суспільствознавчих предметів.

Отже, проаналізуємо наявні визначення поняття «дебати», запропоновані різними дослідниками. Для прикладу, американські вчені А. Шнайдер і М. Шнурер у посібнику для вчителів «Навчання через дебати: різноманіття поглядів» цю дефініцію трактують як спеціально організований, чітко структурований публічний обмін думками між двома сторонами з актуальної теми [7]. Дослідники зазначають, що цей різновид публічної дискусії учасники дебатів спрямовують на переконання у своїй правоті третьої сторони, а не один одного. Тому вербальні і невербальні засоби, що використовуються учасниками дебатів, мають на меті отримання певного результату — формування у слухачів позитивного враження до запропонованої позиції [7].

Автори звертають увагу на те, що в учнів, які постійно беруть участь у дебатах, відбуваються якісні зміни у сприйнятті навчального матеріалу та навколишнього життя, що вигідно відрізняє їх від однолітків. Адже вони прагнуть побачити все з різних позицій: ствердження та заперечення, — шукають найбільш чіткі та точні формулювання, добирають більшу кількість аргументів, доказів, під час своїх відповідей використовують додаткові засоби переконання: жести, міміку, особливу інтонацію, логічний наголос на змістовних, опорних моментах, наприкінці роблять висновки. Учні вміють не лише слухати, але й чути, виділяючи головне у словах вчителя, однокласника, визначаючи на слух сильні та слабкі аспекти промови виступаючого [7].

М.Шнурер у передмові до американського видання зазначеної праці наголошує, що мотивом до застосування шкільних дебатів є насамперед зміна уявлення, що дебати — це щось піднесене, що має відбуватись у спеціальних місцях та умовах. Він зауважує, що дебати ніколи не потрібно відгороджувати від навчальних потреб, — натомість, така організація навчання має відповідати їм [7].

Інший дослідник — Р. Трепп — розглядає дебати як «процес аргументації певних тверджень в ситуаціях, у яких результат має бути визначений суддею» [13, с. 2]. Автор зазначає, що теорія дебатів передбачає розкриття основних принципів комунікації, риторики, аргументації та власне дебатів, ґрунтовне визначення процедури висунення та підтримки аргументів «за» і «проти», спростування запропонованих позицій, підтримки аргументів (доводів) щодо відкидання думок, тверджень тощо.

Консультант із навчальних програм в Ірландії, автор програм і підручників, побудованих на широкому застосуванні дебатів, Н. Клакстон визначає, що навчальні дебати є формальним змістом аргументації між двома командами, коли одна команда підтримує висунуту пропозицію, а інша заперечує. Отже, на його думку, дебати починаються з формулювання теми, простого твердження, що є предметом критичного аналізу для двох команд [8]. Тому дослідник вважає, що «дебати — це навчальний інструмент, за допомогою якого можна досягти певних освітніх цілей. Вони розвивають комунікативні та мовленнєві навички, даючи учням змогу здійснювати як підготовлені, так і спонтанні презентації залежно від потреб. Дебати передбачають певну структуру, встановлену обмеженість у часі та порядок викладу матеріалу, таким чином, демонструють елементи контролю, що визначає чітку схему організованого обміну ідей, а також слугує заохоченню та підтримці початківців. Дебати розвивають критичне мислення та навчають дослідженню і потребують співпраці. Дебати є також чудовим інструментом для вирішення конфліктів, що сприяє мирному та толерантному спілкуванню й повазі до думки інших» [8, с. 9].

Таким чином, незважаючи на відмінності у визначенні сутності дебатів, констатуємо, що всі автори звертають увагу на їх основні елементи: наявність актуальної теми, її аргументований розгляд з протилежних позицій для переконання третьої сторони та чіткий алгоритм процедури обговорення з дотриманням етичних норм і правил риторики. Разом з тим, дебати надають учням можливість глибоко проаналізувати питання і визначити його сутність, установити критерії для оцінювання резолюції, досягти неупередженого висновку на основі доказів; оцінювати переваги альтернативних стратегічних рішень [10]. Отже, дебати «навчають не тільки змісту, а й процесу мислення, сприяють розвитку навичок володіння та застосування інформації» [7, с. 25]. Відстоювання думок, положень формує також мотивацію учнів до процесу пізнання, змінює їхнє ставлення до навчання і сприйняття ними світу.

Розглянемо також питання мети дебатів. Одні дослідники вважають, що метою їх застосування в навчальному процесі є розвиток у школярів умінь і навичок цивілізованої аргументованої дискусії, в основі якої - ґрунтовне дослідження навчальної інформації [7]. Інші автори наголошують, що мета дебатів полягає не у визначенні переможців і переможених, а в допомозі учням попрактикуватись у формулюванні твердження та підкріплення їх аргументами, відстоюванні ідей та веденні полеміки з опонентами, не сприймаючи їх як суперників [6]. При цьому варто наголосити, що зазначені здатності та якості особистості є елементами критичного мислення.

Звернемо увагу на ще один аспект визначення поняття «дебати». Вітчизняні та зарубіжні дослідники не мають єдиного підходу щодо категоріального потрактування поняття «дебати». У літературі зустрічається багато різних понять: «дебати як педагогічна технологія», «дебати як технологія навчання», «дебати як метод навчання», «дебати як навчальний інструмент», «дебати як стратегія навчання», «гра «Дебати» тощо.

В Україні вперше щодо дебатів термін «педагогічна технологія» почала використовувати О.Пометун. У передмові до українського видання посібника А. Шнайдера і М. Шнурера «Навчання через дебати: різноманіття поглядів» науковець зауважує, що вчителі рідко звертаються до дебатів у класі не тільки через перевантаженість навчальних програм, традиційність підручників, орієнтацію уроків на «знаннєвий» результат навчання, а й через слабку поінформованість щодо сутності та особливостей проведення, відсутність у педагогів підготовки до організації такого навчання та низку упереджень щодо результатів, яких можна досягти, залучивши учнів до дебатів під час уроку [7].

З. Імжарова також вважає дебати педагогічною технологією і вбачає в них потенціал для виховання громадянської компетентності учнів, зазначаючи, що «інноваційна педагогічна технологія „Дебати“ спрямована на розвиток дитини, на розкриття її особистісного потенціалу. Саме цим визначається провідна мета дебатів — виховання громадян із розвиненими інтелектуальними здібностями, творчим відношенням до світу, почуттям особистої відповідальності та моралі, здатних до перетворювальної продуктивної діяльності» [1].

А. Шнайдер і М. Шнурер розглядають дебати як метод навчання, але при цьому неодноразово використовують термін «технологія»: «Ми покажемо, що дебатування в багатьох випадках може бути корисним як метод навчання і охарактеризуємо умови, які необхідно враховувати вчителям, щоб використовувати дебати в своєму класі» [7, с. 21]; «Ми також віримо в те, що дебати — це міцна інноваційна технологія, яка захоплює, стимулює учнів, допомагає їм у навчанні, заохочує взяти на себе відповідальність за власне навчання» [7, с. 22].

Дебати класифікує як метод навчання й С. Скотт, стверджуючи, що дебати в якості навчального інструмента віднесено до педагогічних методів, оскільки вони сприяють розвитку критичного мислення студентів (учнів) на основі вивчення аргументів, проведення досліджень, збирання інформації, аналізу, оцінювання аргументів, розгляду припущень і міжособистісного спілкування [12].

Приєднуються до вищезазначеної думки А. Кроуфорд, В. Саул, С. Метьюз, Д. Макінстер, які вважають, що метод «Дебати» навчає учнів займати певну позицію щодо спірного питання чи суперечливої проблеми, підкріплюючи свою позицію аргументами, захищати її, спростовуючи контраргументи, а також зосереджувати увагу на критиці ідей, а не опонентів [6]. Л. Мартіні у статті «Використання дебатів в якості навчального інструмента для активізації навичок критичного мислення на уроках суспільних дисциплін» також наголошує на тому, що дебати — це вдалий метод викладання, бо вони збуджують інтерес студентів до суспільних питань [11].

Дещо іншу позицію має Н. Клаксон, вважаючи дебати не тільки освітньою методологією, а невід'ємною частиною наукових демократичних інститутів, починаючи з часів Стародавньої Греції [8].

Як уже зазначалося, участь у дебатах навчає учнів доводити та захищати свої думки, що є важливим умінням для формування громадянської компетенції, адже допомагає підготувати громадян, які мислять критично і є прихильниками позитивних суспільних змін. Дебати базуються на дослідженні, мисленні, систематизації та захисті - навичках, які є основою для публічної адвокації. Така навчальна діяльність допомагає учням покращити вміння переконання і навчитись відповідальності, пов’язаної з цим вмінням. Адже сама концепція дебатів ґрунтується на переконанні аудиторії та вмінні оперативно і ґрунтовно відповідати на аргументи [7].

На думку І.Сущенка, автора посібника «Дебати в школі», обговорення суперечливого питання стає дебатами тоді, коли цей процес набуває таких обов’язкових ознак (характеристик) :

• -тема для обговорення відома учасникам заздалегідь і є суспільно значущою та актуальною. Кожного разу це повинна бути лише одна тема, яка не змінюється протягом обговорення. Вона має бути сформульована як певне твердження;
• — розуміння теми тими, хто бере участь у дебатах, має бути тотожним. Тому обидві сторони мають домовитися про дефініції - визначення ключових термінів, понять із певної теми, що мають бути спільними для обох сторін. Такі визначення пропонуються учасниками, виходячи із загальновизнаних та достовірних джерел;
• — кожна сторона має можливість висловити свою позицію та обов’язково відповісти на аргументи опонентів. Рівність участі у дебатах проявляється і в чіткому визначені часу як для виступів, так і для періоду перехресних запитань та відповідей;
• — у процесі обговорення учасники мають використовувати аргументи та докази, адже довести правильність власної позиції можливо тільки тоді, коли аргументація переконлива;
• — обговорення передбачає виділення певного часу на «перехресне опитування» — запитання та відповіді, які учасники дебатів використовують як для ствердження власної позиції, так і для виявлення слабких сторін в аргументації опонентів [5].

Учений Р. Едвардс як досвідчений тренер та суддя шкільних дебатів, автор численних наукових праць про дебати звертає увагу на важливість і складність процесу аргументації та зазначає, що учні під час дебатів вчаться знаходити потрібне у великій кількості інформації для побудови аргументу. На його думку, головні положення обробленої інформації утворюють найсильніші логічні причини і докази на підтримку різних позицій [9]. Уміння зайняти певну позицію із суперечливого питання та підтримати її обґрунтуванням причин є аспектами критичного мислення. Вони є корисними з точки зору підготовки людини до участі в житті відкритого суспільства. Таким чином, здатність збирати і організувати докази в логічній єдності дуже важлива навичка для розвитку критичного мислення, і це високо цінується для прийняття рішень у будь-якій суспільній сфері.

Окрім того, участь у дебатах дозволяє учням сприймати вже відомий їм матеріал у нових аспектах. Оскільки учні стають відповідальними не просто за передавання знань одне одному, але й за представлення їх решті класу, дебати викликають у них прагнення зрозуміти сутність, причини виникнення тієї чи іншої проблеми на основі одвічного запитання «Чому?». Така зміна сприйняття навчального матеріалу відбувається, оскільки учень з особи, чиї інтереси щодо сутності проблеми базувалися лише на власній допитливості, перетворюється на того, хто є відповідальним за захист ідей. А це, своєю чергою, потребує від учасника дебатів глибокого знання сутності того, про що він говорить. Таким чином, коли учні готуються до дебатів, їхнє ставлення до предмета обговорення радикально змінюється з пасивного на активне [7].

До того ж, оскільки дебати надають можливість публічного представлення захисту своїх ідей, учні вчаться структурувати і використовувати інформацію під час інтенсивної комунікативної взаємодії, що забезпечує отримання ними такого способу застосування знань, який непросто було б відтворити на уроці іншими методами. Плануючи та систематизуючи інформацію, а потім втілюючи ці плани в життя у разі потреби, учні починають осмислювати та усвідомлювати власні й чужі аргументи (і тему дебатів) на складному, високому рівні. Таке оперування знаннями уможливлює виникнення у них нового розуміння сутності предмета і значне підвищення реальних результатів навчання [7].

Важливим, на нашу думку, видається й те, що учнівські дебати сприяють глибокому засвоєнню навчального матеріалу. Так, для прикладу, на уроці правознавства (10 клас) у ході закріплення знань з теми «Вибори. Референдум» питання для ціннісних дебатів може бути сформульоване таким чином: «У демократичній державі голосування має бути обов’язковим». Учні у побудові аргументації не тільки зможуть повторити ключові поняття теми, посилаючись на теоретичні положення законодавства чи думки інших, а сформувати власне ставлення до розуміння обсягу прав і обов’язків людини, усвідомлюючи при цьому власну цінність себе як громадянина. При цьому процес навчання має бути організований у такий спосіб, щоб учень отримував інформацію не у вигляді вже укладеної педагогом системи знань, а у процесі власної активності на основі взаємодії з іншими [2]. Тому завдання, які виконує учень у ході дебатів, дозволяють йому як розвивати інтелектуальні здібності, так і набути вмінь та навичок, необхідних для майбутнього життя, — переконливо доводити власну думку, спираючись на докази; співпрацюючи з однокласниками, поважати переконання інших; приходити до консенсусу та приймати аргументовані рішення. Загальновідомо, що вміння особистості переконливо відстоювати власні права та права інших є важливим для формування нею суспільних рішень у майбутньому.

Курси за вибором учнів «Права людини» (автори програми і підручника О. Пометун, Т. Ремех) та «Основи критичного мислення» (за редакцією О. Пометун) містять завдання, виконання яких у доступній формі навчає учнів дебатам і навичкам критичного мислення на уроках [3; 4].

Таким чином, учнівські дебати надають можливість учителеві перевірити ґрунтовність знань учнів з навчального матеріалу курсу, оцінити розуміння ними концептуальних і теоретичних положень, представлених у навчальній програмі. Тому, на нашу думку, учнівські дебати можуть розглядатися як ефективна педагогічна технологія навчання та впроваджуватися педагогами на уроках із предметів освітньої галузі «Суспільствознавство» .

Висновки

Таким чином, на основі аналізу наукової і методичної літератури доходимо висновку, що існують різні підходи до категоріального визначення поняття «дебати»: дебати як технологія навчання, як метод навчання, як стратегія навчання, як освітня методологія, — але незважаючи на різницю в термінах, підкреслюється важливість дебатів для навчання, виховання та розвитку учня. Отже, впровадження дебатів як технології у навчанні суспільствознавчих предметів підвищить продуктивність процесу навчання, уможливить спрямування сучасної гуманітарної освіти на здобуття знань, формування навичок, ставлень і ціннісних орієнтацій, необхідних людині для ефективної соціальної життєдіяльності, реалізації її власних цілей і завдань.

Перспективи подальшого дослідження проблеми вбачаємо у розкритті методики застосування дебатів у навчанні суспільствознавчих предметів; доведенні ефективності впровадження цієї педагогічної технології.

Список використаних джерел

• 1. Імжарова, З. Дебати як педагогічна технологія [Електронний ресурс] / З.Імжарова. — Режим доступу: http://www.osvita-ua.net.
• 2. Пометун, О. І. Енциклопедія інтерактивного навчання / О.І.Пометун. — К., 2007. — 144 с.
• 3. Пометун, О.І. Права людини: навч. посіб. [для 10 (11) кл.] / О.І.Пометун, Т. О. Ремех. — К.: Літера ЛТД, 2008. — 192 с.
• 4. Пометун, О.І. Основи критичного мислення: [навчальний посібник для учнів старших класів загальноосвітньої школи] / О.І.Пометун, Л.М.Пилипчатіна, І.М.Сущенко, І.О.Баранова. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2010. — 216 с.
• 5. Сущенко, І. Дебати в школі. Як навчити учнів аргументації та публічного мовлення?: посібник для вчителів / І.Сущенко. — Тернопіль: Астон, 2006. — 128 с.
• 6. Технології розвитку критичного мислення / [Кроуфорд А., Саул В., Метьюз С., Макінстер Д.]; наук. ред., передм. О.І.Пометун. — К.: Плеяда, 2006. — 220 с.
• 7. Шнайдер, А. Навчання через дебати: різноманіття поглядів: адаптований переклад з англійської / А. Шнайдер, М.Шнурер. — К.: БФ «Вчителі за демократію та партнерство», 2009. — 320 с.
• 8. Claxton, Nancy E. Using deliberative techniques in the English as a foreign language classroom: a manual for teachers of advanced level students. — New York, NY: IDEA, 2008. — P. 1−180.
• 9. Edwards Richard E. Competitive Debate: The Official Guide. — New York, 2008. — P. 1−375.
• 10. Martha J. Bradshaw and Arlene J. Lowenstein. Debate as a Teaching Strategy: Innovative Teaching Strategies in Nursing and Related Health Professions. — Sudbury, 2011. — Р. 163−172.
• 11. Martini L. Using Debate as a Teaching Tool to Enhance Critical Thinking Skills in the Social Studies Classroom // [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://ted.coe.wayne.edu/sse/finding/martini.doc.
• 12. Scott Sophia. Perceptions of Students' Learning Critical Thinking through Debate in a Technology Classroom: A Case Study // The Journal of Technology Studies. Volume XXXIV, Number 1, Spring 2008. — P. 39−44.
• 13. The Debatabase Book: a Must Have Guide for Successful Debate / by the editors of IDEA; introduction by Robert Trapp. — 4^th ed. — New York, NY: IDEA, 2009. — P. 1−238.