Виклад основного матеріалу дослідження

Перш ніж визначити сутність аксіологічної парадигми в контексті самоорганізації необхідно зрозуміти основні засади аксіології в освітній сфері. Центральним поняттям в аксіології виступають цінності, які характеризують соціокультурне значення явищ дійсності, включених у ціннісні відносини. В той же час педагогічна дійсність передбачає усю сукупність конкретних педагогічних явищ, які об'єднують їх приналежність до цілеспрямованого навчального процесу у вищій школі. До всього процесу відносяться і самі суб'єкти педагогічної діяльності (викладачі та студенти), зміст і структура освіти, її форми, методи і засоби.

Однією із складових предмету педагогічної аксіології є конкретні цінності, які формуються у суб'єктів освітнього процесу. В.О. Сластьонін та Г.І. Чижакова визначають, що пріоритетними завданнями педагогічної аксіології є:

— аналіз історичного розвитку педагогічної теорії та освітньої практики з позиції теорії цінностей;

визначення ціннісних основ освіти, що відображають її аксіологічну спрямованість;

розробка ціннісних підходів до визначення стратегії розвитку і змісту вітчизняної освіти;

визначення критеріїв оцінки і визначення цінності педагогічних та науково-педагогічних явищ [5].

Як видно з викладеного, у центрі уваги аксіології як наукової категорії знаходяться цінності. На основі аналізу психологопедагогічних поглядів щодо тлумачення поняття «педагогічні цінності» Г. О. Печерська визначає їх як цінності освіти, її цілі, принципи, норми, які регламентують педагогічну діяльність і виступають у якості пізнавально-дієвої системи, слугують сполучною ланкою між суспільним світоглядом у сфері освіти і діяльності педагога[4].

Особливе місце в аксіологічній парадигмі самоорганізації навчального простору студентів вищого навчального закладу мистецького напрямку займає проблема ціннісного самовизначення студентів як майбутніх учителів. Ціннісне самовизначення як педагогічний феномен являє собою процес набуття особистістю сенсу, цілей і ресурсів власного життя в освітньому просторі і часі. Воно передбачає якісні зміни особистості у відношенні до власного життя завдяки формуванню у неї цілісного уявлення про світ і осмислення свого місця у ньому. Таким чином, основою самовизначення особистості у процесі власного життя є ціннісні орієнтації.

Ціннісне самовизначення особистості відбувається у трьох особистісних просторах пошуку:

когнітивному — просторі знань, виборі і набутті особою цінностей культури і освіти (у нашому випадку музично-педагогічної) на основі аксіологічно закцентованих ідей і цінностей освіти;

емотивному — просторі ціннісних орієнтацій самоактуалізації, самоосвіти і саморозвитку особистості, тобто просторі, де відбувається переоцінка цінностей, становлення особистісного відношення до свого місця і ролі у світі, в якому формується образ «Я», відповідно до якого особистість прогнозує та проектує своє майбутнє;

діяльному — просторі вибору кожною особою життєвих орієнтирів, розвитку своїх прогностичних здібностей, визначення ідеалів і моделей майбутнього життя і діяльності; тут особистість усвідомлює цілі і завдання майбутнього життя, будує і реалізує її проекцію.

Аксіологічний підхід в освіті визнає провідну роль учасників навчального процесу під час їхньої взаємодії. В межах даного підходу самоорганізація виступає як процес упорядкованої, свідомої діяльності, яку спонукають і спрямовують цілі і цінності професійно значущої навчальної праці, що здійснюється системою вольових та інтелектуальних дій, адекватних ціннісним орієнтаціям студента; здатність останнього до пізнання і спілкування, яких вимагають якість освіти та рівень життя і залежить від індивідуальної захопленості студента процесом самоорганізації власного навчальної діяльності в педагогічному навчальному закладі.

В межах нашого дослідження цікавим є зазначення В.І. Дряпіки, що парадигма сучасної музичної освіти і виховання реалізується у певній послідовності: від актуально-особистісної співучасті молоді в емоційному діалозі з авторами музики та її виконавцями до майбутніх самостійних художньо-творчих усвідомлень і трансляції музичних цінностей [2].

Досліджуючи проблему формування вокальнометодичної культури майбутнього педагогамузиканта в контексті загальнодидактичної структури професійної освіти Н. Гунько переконливо доводить, що аксіологічний компонент вокально-методичної культури — це сукупність вокально-педагогічних цінностей створених суспільством і своєрідно уведених у цілісний навчальний процес ВНЗ. Педагог стає майстром своєї справи, професіоналом після того, як засвоїв теоретичні і практичні основи музичнопедагогічної діяльності, оволодів методичним капіталом, визначаючи педагогічні цінності [1].

Аксіологічний потенціал сприяє сходженню особистості на новий рівень життєдіяльності - творчий, перетворювальний, коли особистість виявляє і реалізовує себе не лише в межах вирішення ситуації, але й виходячи за ці межі, перетворюючи ситуацію в життєві орієнтири, змінюючи ціннісні розуміння та формуючи самопроцеси. Підвищення ефективності самоорганізації навчального і, як наслідок, в майбутньому професійної діяльності пов’язане з розвитком інтелектуального, творчого, музичного потенціалу майбутнього вчителя-музиканта. Під час навчальної діяльності у вищій школі музичноестетичного спрямування у студента відбувається реалізація внутрішніх потенційних можливостей і здібностей, відбувається особистісна самоактуалізація, що, в результаті, призводить до підвищення ступеню відповідності якостей студента нормативній моделі у майбутньому вчителя-музиканта. У процесі професійно-особистісного розвитку формуються такі новоутворення, як особистісний сенс професії, професійне мислення, професійне спілкування тощо. Ефективність майбутньої професійної діяльності студентів-музикантів, а також методів і способів діяльності, взаємовідносини у майбутній самостійній діяльності з учнями, самокорекція своєї діяльності, у великій мірі визначаються ціннісно-змістовою сферою.

Зазначені вище теоретичні положення дозволяють означити такі практичні висновки, що аксіологічна парадигма самоорганізації навчального простору майбутніх учителівмузикантів включає в себе низку взаємопов'язаних вимог, виконання яких уможливлює ефективність фахового зростання :

аналіз актуальної системи цінностей майбутніх учителів-музикантів;

формування стійкої мотивації до самостійного особистісно-професійного розвитку;

активізація суб'єктної позиції студента вищого педагогічного навчального закладу мистецького напрямку;

актуалізація гуманістичного змісту цінностей музично-педагогічного фаху;

аналіз та оцінка наявних і необхідних цінностей професійної музично-педагогічної діяльності.