Хімічний механізм біологічної ролі йонів Феруму в організмі людини
В умовах звичайного помірного клімату здоровій людині потрібно в продуктах харчування 10 — 15 мг Феруму на добу. Цієї кількості достатньо, щоб покрити втрати його в організмі. Вона збільшується за інтенсивної м’язової ді-яльності, вагітності, грудному вигодовуванні дітей. У нашому тілі міститься від 2 до 5 мг Феруму в залежності від рівня гемоглобіну, ваги, статі і віку. Особливо багато його… Читати ще >
Хімічний механізм біологічної ролі йонів Феруму в організмі людини (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Залізо. Цей метал відіграє важливу роль як у технічній культурі людства, так і в організмі людини. Але в техніці використовується вільний метал або його сплави, а в організмі діють йони Феруму.
Природа економна. Створюючи складні комплексні сполуки металів, вона «пристосувала» їх для виконання різних біологічних функцій. Одна й та ж сполука Феруму здатна виконувати різні види роботи, залежно від того, з яким білком вона зв`язана і в якому валентному стані знаходиться йон металу. Тому комплексні сполуки Феруму необхідні і для нормальної діяльності ферментів, і для процесу кровотворення, і для перенесення кисню, і для організації руху електронів від однієї молекули до іншої в процесі обміну речовин (метаболізму). [7, с.347; 15; 17, с. 62].
Йони Феруму найчастіше в організмі зустрічаються у формі комплексних сполук з протопорфірином. Наприклад, у складі феропротопорфірину (гему) (Додаток А).
Йони Феруму з ступенем окиснення +2 займають внутрішню область протопорфірину, замістивши два атоми Гідрогену, які знаходяться в групах NH, а два других атоми Нітрогену сполучаються з йоном Феруму за рахунок вільних пар електронів Нітрогену. При цьому виникають складні електронні орбіталі, що охоплюють все кільце атомів C і N та оточують центральний йон. Дана сполука називається феропротопорфірин — гем. Це плоский макроцикл з йоном Fe+2 в центрі. Гем входить до складу гемоглобіну. В гемоглобіні йон Fe2+ координований з чотирма атомами N пірольних кілець протопорфірину і з атомом N гістидину — складової частини білка глобіну. Тобто, гемоглобін — продукт приєднання гема до особливого білка глобіну, з яким він досить міцно з`єднаний (додаток А). Шосте координаційне місце займає молекула О2, завдяки чому гемоглобін виконує роль переносчика кисню від легень до клітин. По суті гемоглобін являє собою дихальний пігмент крові. При сполученні всього комплексу з киснем утворюється нестійка сполука — оксигемоглобін. Вона утворюється у легенях при підвищеному тиску кисню в альвеолах. А в клітині, яка дихає, тиск кисню нижчий і оксигемоглобін розпадається, звільняючи кисень.
Схематичне рівняння цього оборотного процесу:
О2 + гемоглобін оксигемоглобін.
Рівновага зміщується в легенях вправо, у клітинах — вліво .
Якщо бути зовсім точним, то перенесення кисню здійснює не гемоглобін і навіть не гем, а Ферум, який в ньому міститься, оскільки молекула кисню займає шосте координаційне місце атома Fe2+ .
Але гемоглобін не був би настільки дивною речовиною, якби не виконував ще одну функцію — виведення вуглекислого газу з місця окиснення (з клітини). Молекул гемоглобіну в одному еритроциті налічується до 280 млн. І кожен з них кисень вводить у клітину гемом, а вуглекислий газ транспортує звідти за допомогою своєї білкової частини — глобіну. [18; 23; 28, с. 138].
Подібна структура молекули зустрічається також в міоглобіні і більшості цитохромів. Залізопорфіриновий комплекс, який входить до складу білкової структури міоглобіну, виконує функцію збереження запасу кисню в м`язах. Як і гемоглобін він зворотньо зв`язує кисень.
Негемові протеїни (феритин, трансферин) відіграють в організмі роль «накопичувачів» Феруму для роботи різних ферментів, активним центром яких є Ферум (пероксидаза, каталаза). Феритин знаходиться в печінці, селезінці, кістковому мозку. Він запасає і мобілізує Ферум в організмі. Звільнення Феруму з феритину пов’язане з відновленням йонів Fe3+ до Fe2+. [17, с. 77; 18; 28].
Є ще в організмі і цитохроми. Це ферумовмісні дихальні білки, що містяться в особливих органоїдах клітини — мітохондріях, де проходить поетапне окиснення речовин з накопиченням енергії у зв`язках АТФ. Дякуючи цитохромам кисень не одразу, а поступово, ступінчасто окиснює органічні речовини з утворенням води, вуглекислого газу і АТФ з мінімальними енергетичними затратами.
В процесі окиснення утворюється побічний продукт пероксид водню. Захищає організм і кров від цього сильного окисника фермент каталаза, що складається з 4-ох субодиниць, кожна з яких містить гем, зв`язаний з поліпептидним білковим ланцюгом і має 4 атоми Феруму. Цей фермент розкладає пероксид водню на воду і кисень:
2 Н2О2 каталаза 2Н2О + О2
Але коли концентрація пероксиду водню стає незначною, каталаза починає каталізувати реакцію окиснення пероксидом водню спиртів, формальдегідів і нітратів. Ферменту «простоювати» не можна. [22, с. 53].
Є ще один фермент з вмістом Феруму, який також каталізує реакцію розкладу пероксиду водню. Це пероксидаза, яка міститься в слині, в сокові підшлункової залози, в печінці, в нирках і в лейкоцитах. [22, с.54].
З каталазою і пероксидазою пов`язуються надії на одержання високоефективних препаратів для лікування злоякісних пухлин, так як вчені вважають, що ці ферменти відіграють важливу роль у рості клітин, тобто Ферум приймає участь у побудові клітинного ядра (реплікація молекул ДНК). [26].
Ферум надходить в організм людини з їжею. Найбільш багаті Ферумом продукти тваринного походження: гав’ядина, баранина, свинина, печінка, в мен-шій мірі риба, куряче м`ясо, яйця. Багато Феруму містять овочі і фрукти: помідори, гарбузи, часник, цибуля, перець, столовий буряк, суниці, виноград, яблука, малина, чорна смородина і т.д. Але слід пам`ятати, що з м`ясної їжі засвоюється 20 — 90% Феруму, тоді як з рослинної лише 6 — 10%. Це зумовлено наявністю в рослинах більшої кількості демінералізуючих факторів, вказаних у пункті 1.3. даного розділу. [14, с. 168; 9].
В умовах звичайного помірного клімату здоровій людині потрібно в продуктах харчування 10 — 15 мг Феруму на добу. Цієї кількості достатньо, щоб покрити втрати його в організмі. Вона збільшується за інтенсивної м’язової ді-яльності, вагітності, грудному вигодовуванні дітей. У нашому тілі міститься від 2 до 5 мг Феруму в залежності від рівня гемоглобіну, ваги, статі і віку. Особливо багато його в гемоглобіні крові (2/3 всієї кількості), а решта запасається у внутрішніх органах, основним чином у печінці.
Ферум, що поступає з їжею, засвоюється в кишечнику і переноситься в кровоносні судини, де захоплюється особливим транспортним білком трансферином. Цей білок виконує функцію подібну до гемоглобіну, тільки переносить не кисень, а Ферум, причому тривалентний. Він транспортується в основному до кісткового мозку, а невелика частина потрапляє в печінку і селезінку, де зберігається як запасний фонд; незначна кількість витрачається на утворення міоглобіну і ферментів тканинного дихання. Ферум сприяє постійному оновленню клітин крові. В кістковому мозку проходить утворення гемоглобіну еритроцитів, які існують 4 місяці і розпадаються. [13].
В нормальних умовах «запасний» Ферум входить до складу червоно-ко-ричневого водорозчинного білка феритину.
Отже, основна частина Феруму циркулює у нашому організмі, частина на-копичується у феритині і зовсім незначна кількість осідає у вигляді нерозчинних гранул білка гемосидерину. В феритині і гемосидерині Ферум може зберігатися довго — до тих пір, поки він терміново буде потрібний організму, наприклад, при втраті крові. Тоді «запасний» Ферум використовується для синтезу гемоглобіну. [15].