Монологічне мовлення у процесі комунікації

Курсова робота на тему:

Монологічне мовлення у процесі комунікації

План Вступ Розділ І

1)Сутність і значення монологічного мовлення Розділ ІІ

1)Вимоги та параметри спілкування у формі монологу-роздуму

2)Методи, підходи та система вправ для розвитку міркувального типу мовлення (монологу-роздуму) Висновки Резюме Список використаної літератури Додаток

Вступ Шкільна програма учнів старшого ступеня загальноосвітньої школи передбачає навчання монологічному мовленню вже на досить високому комунікативному рівні і не дарма акцентує свою увагу саме на такому різновиді як монолог-роздум, який головним чином використовується з метою навчання послідовносіті та змістовності викладу думок, а також лексичної варіативності та коректності, що є незамінним чинником у спілкуванні іноземною мовою у сьогоденні.

Таким чином мета даного дослідження являє собою розкриття та оцінку певних розроблених вправ, прийомів та методів дослідження для навчання монологу-роздуму учнів старшого ступеня загальноосвітньої школи, а також застосування, результативність та дієвість їх на практиці. Вона розв’язує такі поставлені завдання цього дослідження як:

— З'ясування сутності монологічного мовлення та монологу — роздуму як його типу.

— Обґрунтування розроблених методів та системи вправ для навчання монологу-роздуму

— Застосування та продуктивна реалізація підходів та методів даного дослідження Актуальність цього дослідження досить висока, оскільки монологічне мовлення, зокрема монолог-роздум, набуває серйозної потреби у старшій школі, але має недостатній рівень розробки саме на цьому ступені навчання.

Об'єкт дослідження становить монологічна єдність і сукупність споріднених елементів монологу-роздуму, а предмет дослідження визначається параметрами та методами навчання монологу-роздуму.

Теоретична та практична новизна визначаються системно-мовними підходами та презентативними методами навчання, які набувають поширення у сучасній шкільній програмі і розвивають хороші результати і засвоєнні знань у навчанні монологічного мовлення.

Розділ І

1) Сутність і значення монологічного мовлення, зокрема монологу-роздуму Дуже важливим є розуміння проблеми аналізу мовленєвої комунікації, що становить синтез двох напрямків розгляду мовних явищ: з одного боку, це формування мовленнєвого висловлювання: від думки людини через внутрішню схему висловлювання і внутрішнє мовлення до розгорнутого зовнішнього мовлення, з якого і складається мовленєва комунікація; з іншого, — це перебіг процесу сприйняття і розуміння мовленєвого висловлювання, що починається зі сприйняття розгорнутого мовлення співрозмовника і через ряд сходинок переходить до виділення суттєвої думки, а потім і всього змісту висловлювання, що сприймається.

Формування мовленнєвого висловлювання складається з:

· мотиву висловлювання;

· задуму висловлювання.

Мотивом мовленнєвого висловлювання може бути або вимога, або яке-небудь звертання інформаційного плану, пов’язане з контактом. До цього ж можна додати мотив, пов’язаний з бажанням ясніше сформулювати свою власну думку. Якщо жоден з цих мотивів не виникає, мовленєве повідомлення не відбувається.

Мотив є лише початковим фактором, що викликає процес мовленнєвого висловлювання. Однак сам мотив не має ще певного змісту.

Наступним етапом є задум висловлювання або «первинний семантичний запис». Виникнення задуму є етапом, який визначає його зміст, коли тема висловлювання (те, про що йдеться) вперше відділяється від реми висловлювання (від того, що повинно ввійти до нього). При цьому суб'єкт починає розуміти, як саме можна перетворити суб'єктивний зміст в систему розгорнутих і зрозумілих всім мовленнєвих значень. Тобто думка не втілюється у мовленні, а проходить ряд етапів, формується чи «здійснюється у мовленні».

Первинний «семантичний запис». У початковому задумі висловлювання обов’язково міститься дві частини: тема і рема. Ці дві частини і утворюють початкову думку, систему тих зв’язків, які потенційно повинні фігурувати в майбутньому мовленнєвому висловлюванні.

«Семантичний запис» має характер згорнутого мовленнєвого висловлювання, яке надалі повинне перетворитися у систему послідовних, пов’язаних один з одним, слів. Перетворення цієї семантичної схеми у мовленнєве висловлювання, що розгортається, здійснюється за допомогою внутрішнього мовлення, яке становить наступну сходинку формування мовленнєвого висловлювання.

Існують складніші форми мовленнєвого висловлювання, що репрезентують спеціальний клас мовленнєвих комунікацій. До таких форм передусім належать:

1) діалогічне мовлення, тобто бесіда, у якій беруть участь два суб'єкти;

2) діалогічне мовлення, при якому відповідь не відтворює частину питання і від суб'єкта вимагається самостійно сформулювати щось нове;

3) самостійне монологічне мовлення, яке може як виникати у відповідь на поставлене зовні запитання, так і бути реалізацією задуму самого суб'єкта.

Предметом самостійного монологічного мовлення є власна думка учня. У ролі кінцевого продукту виступає текст, який формує учень під час власного монологу. Засобами монологічного мовлення є одиниці активного мовного мінімуму. Способом формування і формулювання думки є зовнішнє мовлення.

Не дивлячись на те, що початкова школа повинна лише закласти основи володіння іноземною мовою, то у старшій школі монологічне мовлення учнів повинне відповідати визначеним функціям даного виду мовлення без обмежень (вільно), а рівень володіння мовленням учнями повинен забезпечити можливість для покращення мовленнєвих вмінь у процесі подальшого навчання чи самоосвіти. Шлях мінімізації вимог до монологічного усного мовлення лежить через урахування параметрів природного мовлення.

Монолог — це безпосередньо спрямований до співрозмовника чи аудиторії організований вид усного мовлення, який передбачає висловлювання однієї особи.

Спонтанне монологічне мовлення виконує такі комунікативні функції:

· інформативну — повідомлення інформації про предмети чи події навколишнього середовища, опис явищ, дій, стану;

· впливову — спонукання до дії чи попередження небажаної дії, переконання щодо справедливості тих чи інших поглядів, думок, дій, переконань;

· експресивну — використання мовленнєвого спілкування для опису стану, в якому знаходиться той, хто говорить, для зняття емоційної напруженості;

· розважальну — виступ людини на сцені чи серед друзів для розваги слухачів;

· ритуально-культову — висловлювання під час будь-якого ритуального обряду .

Кожна з цих функцій має свої особливості, мовні засоби вираження думки, відповідні психологічні стимули та мету висловлювання.

З погляду психології монологічному мовленню властиві такі риси:

· Однонаправленість. Воно не розраховане на відповідну реакцію у вигляді мовлення уголос.

· Зв’язність, яка відрізняє монологічне мовлення від випадкового набору речень.

· Тематичність як співвіднесеність висловлювання з будь-якою досить загальною темою.

· Контектуальність. Яку, однак, не слід протиставляти ситуативності, як рисі, властивій діалогічному мовленню. Монолог теж може бути ситуативним (наприклад, спонтанне висловлювання — розгорнута репліка (мікро-монолог у діалозі)).

· Відносно безперервний спосіб мовлення. Монологічне висловлювання не обмежується однією фразою і триває протягом певного часу.

· Послідовність і логічність. Ці якості реалізовуються в ідеї основної фрази шляхом уточнення думки, доповнення до неї .

Зміст сучасного навчання англійської мови включає ряд вимог до характеру володіння монологічною формою спілкування, а саме:

· будова висловлювання по різноманітних шаблонах та моделях речень;

· граматична правильність

· лексична варіативність і коректність

· полсідовність та змістовність висловлювання Монологічне мовлення у процесі комунікації слугує, як відомо, для передачі інформації. При цьому мовець може відтворювати інформацію отриману з більш-менш достовірних джерел або сам будувати власне висловлювання у результаті осмислення та аналізу оточуючої його дійсності. У першому випадку мовець виражає чужі думки (можливо, зі своєю оцінкою), у другому — свої власні, виражені у результаті самостійної мовленєво-мислячої діяльності. Зовнішньою ознакою монологічного мовлення є те, що таке мовленння являється «односпрямованим», воно не розраховане на реакцію у відповідь, але разом з тим воно може бути розкритим реплікою у діалозі. Внутрішніми ознаками монологічного мовлення є відносно великий об'єм, перевага синтаксично повних структур і експліційних зв’язків між реченнями, широке розкриття теми.

Основними якісними показниками сформованості загального вміння укласти зв’язне монологічне висловлювання у монолозі-роздумі є такі спеціальні вміння:

· уміння з'єднувати декілька мовленєвих зразків.;

· уміння досить повно висловлюватись відповідно до запропонованої комунікативної ситуації;

· уміння відносно правильно оформити своє висловлювання мовними засобами англійської мови;

· уміння оптимально використовувати мовний матеріал певної теми;

· уміння залучати для викладу певної теми матеріал сумісних тем;

· уміння переконати співрозмовника в чомусь;

· уміння навести докази за чи проти певної дії ;

· уміння спонукати співрозмовника до певних дій.

У поняття основи володіння усним монологічним мовленням входить оволодіння визначеними типами мовлення (описом, розповіддю, роздумом). Такі типи мовлення є функціонально-змістовими і мають стабільну логіко-змістову та структурно-мовну характеристики.

Описовий тип мовлення (монолог-опис) складається з перечислення ознак об'єкту думки та мовлення, при чому усі ці ознаки є судженнями і мають форму речень. У описі як правило передається значення реальності явищ, пряме відношення дії до дійсності. Описовий тип включає наступні структурно-змістові жанри: опис природи, портрету людини, тварини (рослини, будівлі, предмету), інтер'єру; характеристику. Монолог — опис є констатуючим типом монологічного висловлювання, в якому стверджується наявність будь-яких ознак в об'єкті.

Розповідний тип мовлення (монолог-розповідь) виражає розвиток дій чи станів. Розповідь на відміну від опису, динамічна, для неї характерний перехід від одної дії до іншої, а дійсність сприймається у процесі зміни та розвитку.

Міркувальний тип мовлення (монолог-роздум) містить у собі тезис або умовивід. Міркування ведуться для того щоб отримати це судження, оскільки у монолозі-роздумі завжди вирішується якесь питання. Якщо висновок роздумів вже відомий, то мовець знаходить йому обгрунтування. Міркування ведеться з різними цілями: надати оцінку предмету (явищу) за наявності будь-якої ознаки; дати обгрунтування діям чи стану; виявити причинний зв’язок явищ; стверджувати або заперечувати аргументовано.

Розрізняють наступні види міркувань:

o Іменні оціночні міркування встановлюють причинно-наслідкові зв’язки між явищами, дається оцінка предмету думки, яка виражається умовиводом, граматично оформлюється двоскладовим реченням з іменним присудком.

o Міркування з ціллю обгрунтування дій. Для нього характерний умовивід в якому мова йдеться про дії чи стани предметів і тоді дається обгрунтування.

o Міркування з обумовленими діями або ознаками говорить про ту чи іншу дію, стан чи ознаку, які можливі за визначених умов та обставин.

o Міркування з ціллю опису дії. Тут дія адресована будь-кому і є відповідне обгрунтування.

o Міркування зі значенням ствердження чи заперечення. Являє собою емоційно-експресивний тип міркування, який дуже поширений у розмовній мові. Умовивід має абстраговане значення.

Таким чином, тип мовлення, який являє собою логічний розвиток теми, побудову судження і заключення — це монолог-роздум, для якого характерне виявлення причинно-наслідкових зв’язків. Саме про цей тип монологу піде мова далі.

Розділ ІІ

1) Вимоги та параметри до спілкування у формі монологу-роздуму Кожен тип мовлення має свій предметний і структурний зміст, який реалізується спеціальними мовними засобами, що приймається до уваги при визначенні вимог до характеру мовлення учнів. Предметним змістом монологу-роздуму є певна визначена тема чи проблема. Структурний зміст цього типу мовлення складає каузальна послідовність, яка виражає граматично-причинно наслідковий зв’язок між реченнями.

Аналіз тексту під кутом зору предметного і структурного змісту дає можливість прослідкувати комунікативну сторону мовленєвих форм. Вона проявляється в лексичній насиченості (наповненоті) типів фраз і при актуальному зв’язку речень: кожне наступне речення продовжує характеристику предмету висказування попереднього речення чи характеризує названу у попередньому реченні ознаку комунікативного предмету. У текстах прослідковується інформативний розвиток, при чому в одних випадках він являє собою лінійний (послідовний) розвиток, а у інших на початку тексту подається тема у загальному не деталізованому вигляді, а далі вона розкривається.

Текст являє собою складне явище, поєднуюче ієрархію ярусів (слів, словосполучень, фраз, надфразових єдностей) і одночасно є одиницею мови і відтворенням мовлення; у ньому відбувається з'єднання лише ознак мови, які відображають закономірності структурної орнанізації, і мовленєвих ознак, які відображають закономірності мовної комунікації. Текст має свою інтонаційну організацію. Інтонаційне оформлення тексту відображає структурні і змістові особливості його побудови. Інтонаційні засоби сприяють здійсненню міжфразових відносин.

Монологічне мовлення як діяльність мовленєвого спілкування обов’язково включає у себе визначену мотивацію чи потребу у спілкуванні, які формуються у комуніктора завдяки некомунікативним факторам і у процесі орієнтації у проблемній ситуації перетворюються у мотив діяльності спілкування. Одночасно з цим формується комунікативний намір (комунікативна інтенція), виражається комунікативна задача. Наступним кроком є здійснення орієнтації в умовах задачі, завдяки чому стає можливим планування мовленєвих (і загалом комунікативних) дій. Це планування (програмування) відбувається за допомогою внутрішнього (суб'єктивного) коду і робить можливим перехід до наступного етапуконкретної семантико-граматичної реалізації плану (програми, замислу) говоріння.

Рівень сформованості монологічного мовлення залежить як від накопичення визначеного об'єму мовного матеріалу, оволодіння граматичними і лексичними навичками, умінням комбінувати матеріал і співвідносити його з темою повідомлення, уникати труднощів зв’язаних з недостатньою кількістю матеріалу (вміння користуватися описом понять), так і вміння сформувати говоріння у змістовому відношенні, і перш за все ядро говоріння; обрати відповідні опори — зорові, слухові, вербальні; обрати потрібну структурно-композиційну форму і вміти розмістити компоненти говоріння у відповідній послідовності, використовуючи потрібні засоби зв’язку.

Говоріння представляє, як відомо, творчий процес. Це означає, що монологічне мовлення не може бути повністю алгоритмоване, оскільки неможливо дати алгоритми породження незліченної множини вірогідних комбінацій мовленєвих одиниць; одночасно учні повинні володіти конкретним набором визначених фраз, усвідомлювати склад і структуру цих фраз, вміти самостійно і вільно комбінувати одиниці мовлення, які їм дані, для вираження нового змісту.

При обґрунтуванні вимог до володіння монологічним мовленням потрібно враховувати, що учні, які володіють вже своєю рідною мовою, мають визначену опосередковану систему категоризації явищ.

Вимоги до монологічного мовлення повинні перш за все висвітлювати її функціональну сторону, а саме тип мовлення. Кожен тип мовлення може реалізовуватися взалежності від етапу навчання і ситуації спілкування. Відповідно й динаміка формування вміння буде виражатися у його розвитку від речення до надфразової єдності, а далі і до цілісного тексту.

В основу визначення вимог до монологу-роздуму можуть бути покладені такі параметри говоріння, як:

· ціль та задача, яка реалізується у визначеному типі мовлення;

· цілісність говоріння у змістовому, структурному та комунікативному плані;

· наявність чи відсутність джерела (опори) говоріння.

Перечислені параметри монологічного мовлення необхідно співвіднести з умовами шкільного навчання, педадогічним процесом, за якого діяльність учнів розвертається починаючи з відтворюючої - копіюючої до репродуктивної і пізніше до творчої (самостійної). Беручи до уваги положення психології щодо рівнів говоріння, правомірно вважати, що кожен з основних параметрів може реалізовуватись по різному в динаміці педагогічного процесу.

Зупинимося детальніше на параметрах монологічного мовлення, зв’язаних з його змістовою, структурною, комунікативною сторонами

o Параметр, який виражає змістовий бік мовлення, має свою динаміку, яка виражається в ускладненні змісту мовлення, що пов’язане з характером розкриття теми. Поступово тема розширюється і мовлення ускладнюється за рахунок об'єднання мікротем. В методичних цілях потрібно враховувати, що умовою реалізації цього параметру є знання предмету, про який повідомляється (широке уявлення щодо змісту теми), вміння виділяти змістові віхи для мовлення, вміння визначати суттєве (за використання зорових та слухових джерел) для мовлення, вміння виражати своє відношення до предмету. При цьому ми розрізняємо монологічне мовлення, в якому мовець формує і передає власні думки, самостійно визначаючи зміст і форму повідомлення, і монологічне мовлення створене на основі вербально заданої чи заданої за допомогою інформації зображувального зразка. Така різниця обумовлена методичними поглядами, які походять із взаємозв'язку усного мовлення і читання в умовах шкільного навчання, а також і тим, що навіть у природному спілкуванні мовець не завжди передає власні думки, а використовує різні джерела інформації.

o Наступний параметр пов’язаний зі структурним боком мовлення. Він становить собою планування і побудову мовлення за типовою для даної форми схемою, вибір моделей речень, необхідних для реалізації наміченого плану мовлення, а також вибір відповідних видів зв’язків між реченнями. При цьому маються на увазі внутрішні засоби зв’язку речень — порядок розміщення елементів, часове співвідношення речень, лексичний паралелізм, гармонійне поєднання речень.

o Виділений параметр також має визначену динаміку: якщо на початковому етапі навчання вимагається оволодіти такими засобами зв’язку як займенники 3-ої особи, вказівні та присвійні займенники, сполучні з'єднана, причинно-наслідкові, співставні та протиставні, то на середньому та старших етапах учні повинні оволодіти менш розповсюдженими засобами зв’язку, а також лінійно-синтаксичним зв’язком між реченнями, характерним для спонтанного мовлення.

o Параметр пов’язаний з комунікативним боком мовлення, являє собою інформаційне оформлення мовлення і вибір порядку слів у реченні. Необхідно підкреслити, що інтонаційне оформлення мовлення школярів лише частково може відповідати інтонації, властивої носіям мови, але при цьому повинно зберігатися ритмічне членування речення у відповідності з його комунікативною спрямованістю, а також потрібні паузи. Динаміка цієї характеристики проявляється у наступному: від інтонаційного об'єднання речень до об'єднання різномодальних речень з відповідним зниженням голосу у кінці надфразової єдності і тексту.

Реалізація виділених параметрів відбувається за умови оволодіння мовним матеріалом, оскільки всі аспекти монологічного мовлення — змістовий, структурний, комунікативний — забеспечуються взаємодією лексичних, граматичних та пронансиативних навиків. Відповідно потрібно виділити основні вимоги до знань, навичок і умінь, які одночасно є і умовами реалізації параметрів розвитку монологічного мовлення:

1) Учні повинні використовувати потрібну модель речення

2) Комбінувати речення, побудовані за різними зразками

3) Співвіднести модель речення з наявним лексичним запасом

4) Використати різноманітні шари лексики (художньої, службової)

5) Використати слова за поєднальними схемами англійської мови

6) Описово передавати зміст поняття, потрібну граматичну форму у відповідності з нормою мови

7) Зберігайте нормативність у вимові на рівні фонем

8) Зберігайте інформаційний малюнок різних за функцією речень Вимоги до монологічного спілкування у формі монологу-роздуму у старшій школі:

1) Мовлення у формі міркування за темою, у разі коли встановлений предметний зміст; характер діяльності - репродуктивний у поєднанні з продуктивним.

2) Монолог-роздум застосовується до нової теми, коли більше значення має перенесення навичок та вмінь.

3) Мовлення у вигляді повідомлення за новою темою (продукція), коли об'єднуються всі функціонально-змістові типи мовлення і мобілізуються набуті знання, навички та вміння.

4) Монологічне мовлення як елемент бесіди з використанням одного з головних типів мовлення як роздум може створювати коментар (наприклад, повідомлення причин певної події, висловлення власої думки на цей рахунок).

Головною вимогою цього етапу — навчити учнів створювати монологічні висловлювання текстового рівня різних функціонально-смислових типів мовлення в такому обсязі, який передбачено програмою для учнів старшого рівня загальноосвітньої школи. Цей етап характеризується розвитком умінь виражати своє особисте ставлення до фактів чи подій, про які висловлюється учень; формулювати критичну оцінку і доводити правильність будь-якого факту; включати до свого мовлення елементи розмірковування, аргументації. Одночасно повинно відбуватися збільшення обсягу висловлювання. Учні повинні заздалегідь засвоїти ряд словосполучень і штампів, характерних для монологу-роздуму.

2)Методи, підходи та система вправ для розвитку міркувального типу мовлення (монологу-роздуму) Перехід до освоєння монологічного мовлення здійснюється на базі різноманітних граматичних структур, засвоєних учнями за допомогою комунікативних вправ діалогічного типу.

Таким чином у процесі навчання монологічному мовленню на основі діалогічного, головна увага приділяється відбору структур з накопиченого учнями запасу, які відповідають висловленій думці у логічній побудові і послідовності мовлення.

Вже на початковому етапі навчання, засвоївши кілька перших структурних груп, учні мають змогу комбінувати структури у своєму мовленні у визначеному порядку.

Навчання монологу-роздуму на основі системно-мовного підходу Розвитку монологічного мовлення учнів сприяє аудіювання та прослуховування текстів у записі, перегляд кінофільмів, де учні зможуть почути і побачити середовище вживання англійської мови. Самі по собі такі кінострічки є прикладом для монологічного мовлення. Така їхня роль може бути підсилена або у плані контролю розуміння прослуханого, або для розвитку усного мовлення пропонує учням переказати сюжет своїми словами, не вдаючись до заучування, що сприяє розвитку у них вміння логічно та послідовно викладати свої думки на англійській мові.

Особливо поставлене питання використання друкованих текстів за навчання говорінню. Він виникає при засвоєнні тем, коли учні читають описові тематичні тексти. В цьому випадку вони не містять незнайомих мовних явищ і являють собою новий сюжетний варіант за темою. Прочитавши його, учні отримують можливість обговорити і усно описати у монологічному викладі, а пізніше і виразити свою думку та ставлення щодо даної ситуації у тексті.

Додатковим фактором, який сприяє розвитку говоріння, а саме монологічного мовлення, можуть бути усні вправи та контрольні завдання по пізнавальним текстам і текстам для домашнього читання, які проводяться на уроці після прочитання відповідних текстів по бажанню вчителя у тих випадках, коли бюджет часу дозволяє це зробити. Тут такі форми навчальної праці виконують дві функції: контролюючу, направлену на встановлення ступеню розуміння прочитаного тексту і навальну, коли учень тренується у послідовному розгортанні свого мовлення в усній формі. Такі усні вправи дозволяють учням вийти за межі ситуації та вузьких тем і будувати мовлення на міжтематичній основі в межах сфери спілкування, окресленої шкільною програмою.

За навчання монологу-роздуму використовується система зовнішніх опор, підказуючих послідовність фраз у розвитку сюжету. У якості таких опор виступають:

1) Розповідь учителя, текст для аудіювання, супроводжуючий текст кінофрагменту

2) Предметна композиція, композиційна, ситуативна, тематична картина, серії картин, сюжет розповіді, представлений на екрані

3) Завдання вчителя сконцентрувати учнів на опорах у вигляді ключових слів, планів викладення, контрольних питань

4) Сюжети текстів-роздумів за темами, пізнавалиних тектів і текстів для домашнього читання.

Завдяки цим опорам здійснюється перехід від набору фраз структурного характеру до розгорнутого мовлення монологічного характеру, яке відображає дії чи життєві події, а також фрагменти об'єктивної реальності, їхню оцінку з боку учнів, їх особисті погляди і ставлення до сказаного.

Умовно-комунікативний шлях розвитку умінь для навчання монологу-роздуму Старший ступінь загальноосвітньої школи відрізняється від середнього тим, що середній закладає початкові знання, а старший їх надалі вдосконалює і урізноманітнює. Таким чином у старших класах перевага більших зусиль надається учневі, тут немає наштовхуючих на думку прикладів речень і такої широкої допомоги вчителя як це було у середній школі; вчитель може дати лише одне речення з якого учень має створити цілу низку думок і об'єднати їх у цілісний монолог-роздум. Досить цікавим варіантом для учнівських роздумів є англійські прислів'я, приказки, сентенції, афоризми. Наприклад: It never rains, but it pours. No sooner said than done. You can never tell. Many words cut more than swords. A storm in a tea cup.

На початку свого монологу-роздуму (після 7 хвилин для роздумів) учень повинен сказати чи погоджується він з тим чи інщим прислів'ям або сентенцією, а далі вже наводити власні аргументи «за» і «проти», насичуючи і підкреслюючи їх певними науковими фактами, які їм відомі або прикладами з власного життя.

Такі прислівя дають ширшу арену для роздумів і відповідно кожен учень матиме змогу сказати щось своє та додати якісь певні деталі.

Міні-презентації та репортажі як метод навчання монологу-роздуму Для учнівського колективу дуже важливі роботи гуртом, адже вони цікавіші для учнів і виправдано дієвіші. Таким чином клас або підгрупу можна поділити на декілька маленьких команд (бажано від 3 до 6 чоловік у кожній). Вчитель може самостійно придумати тему і форму презентації - це може набрати досить цікавого вигляду, якщо клас вивчає такі теми як «Shopping», «Journeys»,"Global Issues" «At the Bookshop».

Наприклад, щодо теми «Shopping» учні можуть уявити себе рекламодавцями і кожна команда повинна створити власну індивідуальну рекламу у якій будуть вирішуватися такі питання: Why should you visit this kind of shop? What products can you buy there? Are the products of the high quality in the shop?. Такі реклами мають займати не більше 5 хвилин, бути влучними і лаконічними. Потім учні можуть висловити власні думки щодо інших команд і в кінці можна визначити команду-переможця.

Щодо теми «Journeys», то знову ж таки використовується колективна робота, тільки вже у формі міні-презентації. Вчитель дає учням завдання створити ніби-то своє власне туристичне агенство, придумати йому назву, визначити працівників агенства, кожен з яких виконує свої функції. Знову ж таки учні отримують завдання розповісти про кожну функцію туристичного агенства, вирішуючи такі питання: Where you can find this agency? What countries can you visit with it’s help? What are the prices for the passes? What advantages the pass contain? How long your vocation can last? Такі міні-презентації не лише допомагають розвиватися послідовності і логічності викладу думок, а й дають змогу дитині висловити своє уявлення про те чи інше явище і урізноманітнити свій лексичний запас.

Тему «Global Issues» можна запропонувати у вигляді інтерв'ю чи маленького репортажу. У ролі журналіста чи репортера може виступати сам вчитель або учень, якого він може обрати і таким чином репортер зачипає різноманітні глобальні проблеми людства і питає у однокласників їхньої думки щодо тої чи іншої проблеми і варіанти її вирішення. Це може приблизно звучати так:

Reporter: Some enviromentalists on the yesterday’s conference in The Hague claimed that the world is warming faster than at any time in the last 10 000 years. However, other experts suggested that it is part of natural weather cycles. And what do you think about it, Miss???

Pupil: Well, I suppose that the enviromentalists are right as there is an obvious and definite human influence on climate change…

Знову ж таким чином учні вчаться спочатку висловлювати свій погляд на явище, відстоювати свою чи комусь належну думку і знаходити власні шляхи вирішення тої чи іншої поданої ситуації чи проблеми. Монолог-роздум у цьому випадку розвивається посліловно і поступово, оскільки репортер поступово задає різні питання за яких формується повна монологічна промова відповідача і таким чином діти можуть погоджуватися чи не погоджуватися зі своїми однокласниками і доводити власні думки, що активним чином стимулює їхні мовні навички та задіяність у такому виді праці всієї групи.

Тему «At the Bookshop» теж можна запропонувати у надзвичайно різноманітних та варіативних формах, оскільки тут діти можуть представити свої книги, розповісти про їх автора, а головне поділитися враженнями щодо прочитаного; вчитель може ставити перед ними завдання рекомендації іншим учням різноманітної літератури, запевнення у потребі прочитання тієї чи іншої книги. Невеличкі діалоги та дискусії на теми: «Horror or romantic stories?», «Long or short stories?» теж допоможуть колектитву учнів висловлювати свої думки, дебатувати і доводити свої положення.

Якщо ж ми вже торкнулися форми діалогів, то вони також дуже дієві у навчанні монологічного мовлення. Оскільки у них бере участь два мовця, один запитує, інший відповідає, один погоджується, інший ні. Саме у діалогах учні вчаться влучно оформити своє мовлення аби вдало відстояти власну думку. Найкраще всього використовувати театралізовані діалоги, тобто костюмовані - це надзвичайно цікаво для учнів, що глибшим чином дає усвідомити їм їхню роль у діалозі, а отже зробить їхню лексику більш багатою та насиченішою.

Візуальні та підстановчі вправи для навчання монологу-роздуму Для монологу-роздуму досить важливою є послідовність викладу думок, змістова завершеність речень і тому щоб запобігти хаотичному монологічному мовленню учнів можна вжити досить цікаву низку підстановчих вправ. Наприклад, вчитель може роздати листки з реченнями, які подані у хаотиному порядку і поставити перед учнями завдання розмістити їх послідовно, щоб з них утворився зв’язний текст. Щоб ускладнити завдання те саме можна зробити з цілим текстом поділивши його на частини і розмістивши у неправильному порядку.

На рахунок візуальних вправ, то їхня специфіка полягає у праці з зображеннями, малюнками, фото. Вчитель, скомпонувавши кілька картинок, пов’язаних між собою, ставить завдання класному колективу скласти ситуацію чи історію про людей чи предмети, які зображені на малюнках, а потім попросити учнів висловити свою власну думку на рахунок зображеної ситуації і з’ясувати власні дії учня у випадку якби він опинився на місці зображеного героя.

Наступною досить цікавою вправою у малюнках, яка стимулює логіку та послідовність думок є порівняння двох картинок, більш за все це можуть бути зображення одного й того самого міста, але у різні часи. Таким чином це дасть учням змогу співставляти різні якості одного й того самого предмета у давнину і у сьогоденні. У кінці своїх монологів-роздумів учні повинні вибрати час та місце, де б вони хотіли жити більше і чому. Вчитель навіть може запропонувати дискусію чи дебат-хвилинку, де учні зможуть пояснити, яка картинка на їхню думку краща, які переваги і недоліки має місто зараз і врешті решт зробити висновок.

Усі вправи повинні залучати різні види пам’яті, сприймання і мислення; бути цілеспрямованими і вмотивованими; активізувати пізнавальну і розумову діяльність учнів; містити найтиповіші життєві приклади.

Монологи-роздуми учнів базуються в основному на вивченому раніше матеріалі. Варіюючи та комбінуючи мовний матеріал, учні можуть вирішувати складніші комунікативні виступи. На цьому етапі спостерігається велика активізація лексики, в результаті чого проходить перерозподіл між рецептивною та продуктивною лексикою на користь останньої, що полегшує побудову висловлювань.

Зв’язність, перш за все мусить бути присутньою і збереженою у монолозі-роздумі, адже їй властивий досить складний синтаксис, але без неї неможлива цілісність і гармонійність висловлювання. Зв’язності монологу-роздуму властиві такі засоби:

o лексичні та займенникові повтори,

o сполучники та сполучникові прислівники,

o прислівники або сполучення іменника з прикметником у ролі обставини місця та часу,

o артиклі

Наприклад, адвербіалії часу та послідовності: later that, no sooner than; адвербіалії причин та наслідку: why, that’s why, so, at first, so that …

Як сполучні засоби в монолозі-роздумі вписуються також усно-мовленнєві формули, які допомагають почати, продовжити чи закінчити висловлювання: to begin with, well, let’s leave it at that; а також показують ставлення того, хто говорить: I suppose that, to my mind, there is no doubt, people say, because of that, in short, frankly speaking.

Дослідження монологу-роздуму дозволяють говорити і про окремі його лексичні особливості. Перш за все мова йде про набір окремих усно-мовних формул, за допомогою яких мовці:

o Починають, продовжують чи закінчують свій роздум та міркування (to begin with; well; to continue; let’s leave it at that; I would like to tell you this);

o Вводять в свій монолог елементи особистого ставлення до того, про що розповідають (fortunately; strange enough but; it seems to me).

o Ціла група слів і словосполучень дозволяє розповідачеві систематизувати роздуми, що містяться в його розповіді (therefore; that’s why; because of that; in short, however, although).

Висновки мовлення роздум міркувальний спонтанний Монологічне мовлення у процесі комунікації слугує, як відомо, для передачі інформації, фактів, а головним чином власних думок мовця. Навчання монологу-роздуму англійською мовою на старшому ступені загальноосвітньої школи допомагає учням головним чином висловлювати свій погляд на явище, відстоювати свою чи комусь належну думку і знаходити власні шляхи вирішення тої чи іншої поданої ситуації чи проблеми. Для монологу-роздуму досить важливою є послідовність викладу думок, змістова завершеність речень і тому щоб запобігти хаотичному монологічному мовленню учнів можна вжити досить цікаву симтему вправ та методів навчання: системно-мовний, умовно-комунікативний підходи, міні-презентації та репортажі, підстановчі та візуальні вправи, що виправдали свою дієвість у сучасному навчанні.

Резюме

The main subject of the selfmonological speech are personal pupil’s opinions which form the finishing product of this kind of speech, so called monologue-meditation. This monologue is charactarised with such features as logical contest connection and consistent torrent of opinions. Monologue-meditation follows such communicative functions as: informative, influensive and expressive. The level of forming of monological speech depends upon amount of the language material, practicing of grammar and lecsical habits, knowing how to combine and collate the information. Monologue-meditation help the pupils of upper school to express their thoughts in a right way, using different sentence structures and information sources.

Список використаної літератури:

1) Пассов Е. И. «Основи коммуникативной методики обучения иноязичному общению».- М., 1989.

2) Загнітко А.П., Домрачева І.Р. «Основи мовленнєвої діяльності». Навчальний посібник для студентів денної, безвідривної та очно-заочної прискореної форми навчання.- Донецьк, 2001.

3) Апресян Ю. Д. «Идеи методы структурной лингвистики». — М., 1960.

4) Леонтьев А. А «Психолингвистические единицы речевого высказывания». — М., 1969.

5) «Содержание обучения иностранным языкам» Під редакцією А. Д. Климентенко. — М., 1984.

6) Старков «Обучение английскому языку" — М., 1978

7) Киреева Т.В."Совершенствование и контроль разговорных навыков учащихся на уроках английского языка"//Періодичне видання «Иностранные языки в школе».-2006.-№ 4.-с.46−49

8) Жук Н. А. «Опорні конспекти для оволодіння монологічним мовленням"//Періодичне видання «Іноземні мови».-2003.-№ 4.-с.62−63

9) Кузнецова Л. М. «Обучение диалогической и монологической речи на основе коммуникативно-ориентированого подхода к овладению учащимися иностранним языком"[Текст]: обобщения передового педагогического опыта/English.-2008.-№ 10 (16−31 May).-c.5−8

10) «English Club. Presentations and Public Speaking in English"//Английский язык в школе.-2006.-№ 3.-с.64−73

11) Дейдей Т. Н. «Урок развития речи в 10классе"//Русский язык и литература в школах Украины.-2007.-№ 11(нояб.)-с.37−40

12) Small talk//Английский язык в школе.-2007.-№ 1.-с.44−49

13) Матвейченко В. В. «Методика использования художественных текстов в обучении устной спонтанной речи «// Іноземні мови-1999;№ 4.-с.33−37

14) Хоменко Е. Г. «Навчання монологічного мовлення учнів старшої загальноосвітньої школи на основі автентичних текстів"//Іноземні мови.-2002.-№ 2.-с.8−13

15) Берман И. М. «Методика обучения английскому языку" — М., 1970

16) Рахманов И. В. «Обучение устной речи на иностранном языке». — М.1980

17) Скалкин В. И. «Обучение монологическому высказыванию" — К., 1983

18) V. Evans, J. Dooley «Enterprise 4» course book (Intermediate) — Berkshire., 2002

19) Вишневський О.І. «Довідник вчителя іноземної мови" — К., 1982

20) Артемов В. А. Психология обучения иностранным языкам: Учеб. пособие. — М., 1969

21) В. А. Бухбиндера «Очерки методики обучения устной речи на иностранных языках» -К., 1980 — 72 с.

Додаток:

I) Speaking task

Look at the pictures of the town of Brickall. In pairs disscuss what the city used to be like 100 years ago and what it is like now. Which do you prefer? Why? If you had been one of Brickall’s town planners, if there anything you would have done differently?

· Would you prefer to live in a village or in a city? Why?

· How could modern cities be improved?

II) Say how each person feels. Make up a situation that could cause such feelings of these three different characters.