Зміст, мета і завдання національного виховання

Національно-патріотичне виховання є складовою загального процесу виховання юного покоління, головна мета якого — набуття соціального досвіду, формування в учнівської молоді громадянської та конституційної свідомості, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин, формування фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, інтелектуальної, правової, трудової, екологічної культури.

Зміст морального виховання в національній школі України включає формування національної самосвідомості, яке відбувається (за О. Вишневським) у три етапи:

І етап етнічного самоусвідомлення, що є основою, корінням патріотизму. Етнізація дитини починається з раннього періоду життя в сім'ї, з маминої колискової, бабусиної казки, з участі дитини у народних звичаях, обрядах, із народної пісні, причетності до народної творчості. У ранньому віці формується культ рідного дому, сім'ї, предків, рідного села, міста. Фундаментальне значення в процесі етнізації має рідна мова, якій до певного часу не повинні заважати інші мови.

ІІ етап національно-політичного усвідомлення припадає переважно на підлітковий вік і передбачає усвідомлення себе як частини нації, своєї причетності до неї, формування почуття національної гідності.

ІІІ етап громадсько-державного самоусвідомлення. На цьому етапі формується правильне розуміння понять патріотизму і націоналізму, виховується турботливе ставлення до національно-культурних вартостей інших народів, прищеплюється почуття національної, расової, конфесійної приналежності [6].

Метою національно-патріотичного виховання є формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості, почуття любові до України, пошани до видатних вітчизняних історичних діячів, готовності до виконання громадянських і конституційних обов’язків.

Національне виховання має суспільний характер. Його складовими є сім'я, формальні та неформальні об'єднання, громадські організації, засоби масової інформації тощо. Однією з особливостей прояву патріотичного виховання є його складові.

Мета ПТНЗ полягає у вихованні почуття патріотичності, національної гордості, розуміння власних дій і життєвої позиції, осягненні сенсу життя та визначення свого місця у суспільстві, сприянні активній позиції, прагненні до милосердя, доброти, поваги, спонуканні до самовиховання та самовдосконалення.

В умовах суспільних трансформацій метою патріотичного виховання учнів професійно-технічного навчального закладу є підготовка їх до виконання сукупності ролей, необхідних для суспільного життя: громадянина (передбачає формування людини з активною громадянською позицією, почуття патріотизму, обов’язку і відповідальності перед суспільством); робітника (охоплює вміння і бажання творчо працювати за фахом, створювати нові матеріальні та духовні цінності); громадського діяча (означає активну участь особистості в громадському житті); сім'янина (набуття досвіду чоловіка, батька, дружини, матері); товариша (розуміння іншої людини, вміння увійти в становище, поступитися, поділитися, допомогти).

Джерелами патріотичного виховання є колискова пісня, мудре слово батька і матері, рідна оселя, славні традиції свого навчального закладу, міста чи села, де народився, героїчне минуле народу, життєдіяльність історичних постатей (політичних діячів, вчених, письменників, діячів мистецтва і культури), конкретна діяльність особистості щодо матеріального та культурного збагачення своєї країни. У арсеналі діяльності з патріотичного виховання підростаючого покоління є багато засобів і методів впливу. Однак головне — це включення кожної особистості в конкретну діяльність з метою примноження краси й добробуту своєї Вітчизни.

Фундаментальною базою для моделі національного виховання освітньої системи професійно-технічних навчальних закладів є система ціннісних орієнтацій, що включає загальнолюдські та національні цінності. Абсолютні (загальнолюдські) стосуються всіх людей і не залежать ні від національності, ні від віку, статі, тобто вони є універсальними. Це ідеали добра, справедливості, совісті, честі, мудрості тощо. Основні національні цінності - це українська ідея, народні звичаї і традиції, почуття національної гідності, повага до державних та національних символів, любов до рідної культури, мови тощо.

Метод виховання — це шлях досягнення поставленої мети, спосіб практичної діяльності педагога, який використовується для вироблення у вихованця якостей, заданих метою виховання. Патріотичне виховання доцільно здійснювати, використовуючи методи виховання за ознакою спрямованості. У структурі цієї класифікації методів виховання виокремлюють три основні групи. Перша група включає методи різностороннього впливу на свідомість, почуття і волю; друга передбачає організацію діяльності і формування досвіду суспільної поведінки, а третя — об'єднує методи, які виконують функції регулювання, корегування і стимулювання поведінки та діяльності вихованців.

Модель системи національно-патріотичного виховання учнівської молоді можна представити наступним чином — рис. 1.2.

Рис. 1.2 Модель системи національно-патріотичного виховання

Духовно-етичний напрям — це формування ціннісного ставлення учнів: до родини; до себе; до людей, що виявляється у моральній активності особистості, прояві відповідальності, чесності, гідності, совісті, толерантності, делікатності, тактовності; до малої батьківщини; до релігії.

Культурно-історичний напрям — це формування ціннісного ставлення учнів: до історії; до мистецтва; культурної спадщини рідного краю.

Громадянсько-правовий напрям — це формування ціннісного ставлення учнів: до суспільства і держави, що виявляється в усвідомленні особистості своїх прав і обов’язків, свідомому ставленні до законів та державної влади, готовності допомогти іншим; до національних символів; до праці.

Військово-патріотичний напрям — це формування ціннісного ставлення учнів: до свого фізичного, психічного «Я»; до свого народу, до Батьківщини, що виявляється у готовності відстояти її незалежність, служити їй і захищати.

Національне виховання передбачає постійний пошук нових ефективних форм і методів впливу на майбутніх громадян України, адже у цьому зацікавлена як держава так і громадські організації, всі, хто прагне відстояти незалежність України, примножити національні надбання та гідно представляти державу за її межами.

Мета патрiотичного виховання конкретизується через систему таких виховних завдань:

• — утвердження в свiдомостi i почуттях особистостi патрiотичних цiнностей, переконань i поваги до культурного та iсторичного минулого України;
• — виховання поваги до Конституцiї України, Законiв України, державної символiки;
• — пiдвищення престижу вiйськової служби, а звiдси — культивування ставлення до солдата як до захисника вiтчизни, героя;
• — усвiдомлення взаємозв'язку мiж iндивiдуальною свободою, правами людини та її патрiотичною вiдповiдальнiстю;
• — сприяння набуттю дiтьми та молоддю патрiотичного досвiду на основi готовностi до участi в процесах державотворення, умiння визначати форми та способи своєї участi в життєдiяльностi громадянського суспiльства, спiлкуватися з соцiальними iнститутами, органами влади, спроможностi дотримуватись законiв та захищати права людини, готовностi взяти на себе вiдповiдальнiсть, здатностi розв’язувати конфлiкти вiдповiдно до демократичних принципiв;
• — формування толерантного ставлення до iнших народiв, культур i традицiй;
• — утвердження гуманiстичної моральностi як базової основи громадянського суспiльства;
• — культивування кращих рис української ментальностi — працелюбностi, свободи, справедливостi, доброти, чесностi, бережного ставлення до природи;
• — формування мовленнєвої культури;
• — спонукання зростаючої особистостi до активної протидiї українофобству, аморальностi, сепаратизму, шовiнiзму, фашизму [3, с. 61].

Реалізація завдань напрямів національно-патріотичного виховання здійснюється практично на всіх уроках теоретичного навчання і в позаурочній діяльності.

Отже, патріотична особистість має активну життєву позицію у суспільстві, її думки спрямовані на розбудову держави, цікавиться історією рідного краю та дотримується українських традицій, готова на героїчні вчинки заради Батьківщини. Потрапляючи в умови нового соціального середовища, а саме до ПТНЗ, учень стає суб`єктом впливу факторів, які позначаються на його становленні. ПТНЗ виступає як певне соціальне середовище, середовище життєдіяльності, до якого пристосовується і в якому функціонує учень. Процес національного виховання має бути керований та системний з урахуванням як інтересів так і уподобань учнів.