Огляд законодавчих актів та нормативної бази організації проведення аудиту статей бухгалтерського балансу

Нормативне регулювання аудиту являє собою багаторівневу систему. Кожен рівень включає перелік нормативних документів, що регулюють аудиторську діяльність в Україні.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996 -XЙV. (зі змінами та доповненнями). 1] Цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності та поширюється на всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність відповідно до чинного законодавства. Цим законом передбачаються загальні вимоги до фінансової звітності, а саме на підставі даних бухгалтерського обліку підприємство повинне складати фінансову звітність, яка підписується керівником і бухгалтером підприємства.

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73. Цим Положенням (стандартом) визначаються мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів.

Метою П (С)БО 1 є також забезпечення зі ставності фінансової інформації, як наданої одним підприємством за рівні звітні періоди, так і різними підприємствами. Застосування вимог П (С)БО до структури фінансової звітності, визнання, оцінки та розкриття допомагає досягти цю мету.

За П (С)БО 1 зіставна інформація попередніх звітних періодів має бути розкрита в фінансовій звітності як в описовому, так і в цифровому вигляді, якщо вона необхідна для розуміння фінансових звітів за поточний період.

Також при здійсненні аудиту бухгалтерського балансу враховується облікова політика, тобто прийняті принципи, методи і процедури обліку таким чином, щоб достовірно відобразити фінансове положення і результати діяльності підприємства та забезпечити зіставність фінансових звітів.

Що ж стосується змін облікової політики, то згідно П (С)БО 6 враховується, що вони можливі :

• — коли можливі такі зміни;
• — що не вважається зміною облікової політики;
• — як впливають зміни облікової політики на показники фінансових звітів;
• — які примітки слід надавати у випадку змін облікової політики.

Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій. Ця Інструкція встановлює призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов’язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій, відділень та інших відособлених підрозділів юридичних осіб (далі - підприємства) [13, c.48].

У розпорядчому документі про облікову політику наводяться принципи, методи і процедури, які використовуються підприємством для ведення бухгалтерського обліку, складання і подання фінансової звітності та щодо яких нормативно-правовими актами з бухгалтерського обліку передбачено більш ніж один їх варіант, а також попередні оцінки, які використовуються підприємством з метою розподілу витрат між відповідними звітними періодами.

Основним документом що визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні і спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів користувачів фінансової та іншої економічної інформації є Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.1993 № 3125-XII зі змінами та доповненнями;

З метою правового регулювання аудиторської діяльності в Україні прийнято ряд законодавчих та нормативних актів. Нормативне та правове забезпечення першого, другого та третього рівня аудиторської діяльності формується з урахуванням досвіду країн з ринковою економікою Прийнятий в Україні Закон «Про аудиторську діяльність» слугує нормативним актом, який передбачає становлення аудиту в нашій державі[2].

Міжнародні стандарти контролю якості, аудиту, огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг є обов`язковими для застосування як Національні стандарти аудиту Аудиторські перевірки повинні проводитись відповідно до загальноприйнятих у міжнародній практиці стандартів з врахуванням вітчизняного досвіду і свого середовища. Однією із основоположних є міжнародна норма аудиту (МНА) № 3, в якій вказані основні принципи, що регулюють аудит. Вони є основою всіх міжнародних нормативів аудиту, на них має ґрунтуватись і вітчизняний аудит [12, c.75].

Висновок незалежного Аудитора складається у відповідності з вимогами Міжнародних стандартів контролю якості, аудиту, огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг (надалі - МСА) Міжнародної федерації бухгалтерів, прийнятих в якості Національних стандартів аудиту рішенням Аудиторської палати України № 229/7 від 31 березня 2011 року, в тому числі у відповідності із МСА № 700 «Формулювання думки та надання звіту щодо фінансової звітності», МСА № 705 «Модифікація думки у звіті незалежного аудитора», МСА 706 «Пояснювальні параграфи та параграфи з інших питань у звіті незалежного аудитора» .

Міжнародні аудиторські стандарти є підставою для доказу в суді якості проведення аудиту й визначення міри відповідальності аудитора. Стандарти визначають загальний підхід до проведення аудиту, масштаб перевірки, види звітів аудитора, питання методології, а також основні принципи, яких повинні дотримуватися всі представники цієї професії.

Дотримання аудиторських стандартів дозволяє забезпечити певний рівень гарантії результатів аудиторської перевірки. Міжнародні стандарти аудиту покликані уніфікувати підхід до аудиту в міжнародному масштабі й сприяти розвитку аудиту в країнах, де рівень професіоналізму нижче загальносвітового. У наш час діють 49 стандартів, поділених на 10 груп. Рішенням Аудиторської палати України (АПУ) № 73 від 18.12.1998 р. затверджено 32 національних нормативи аудиту.

Отже, законодавчо-нормативна база має важливе значення для вивчення бухгалтерського обліку та проведення аудиту на підприємстві.