Форми розрахунків. 
Організація обліку грошових коштів, розрахунків з дебіторами і кредиторами

Акцептні форми розрахунків — найпоширеніша форма безготівкових розрахунків. Постачальник виписує рахунок-фактуру й платіжну вимогу й здає їх на інкасо в банк. Банк пересилає копії в банк Платника. Після перевірки Покупцем відповідності отриманого товару по рахунок-фактурі, він або приймає до оплати, або при певних випадках має право відмовитися, повністю або частково від акцепту. Суми й строки платежів установлюються за узгодженням сторін, а копії угод надаються в банк. Час від часу за спільною домовленістю, сторони звіряють свої баланси по платежах і поставках. Зручно використовувати акцептну форму при зустрічних поставках, тому що механізм дозволяє не відволікати кошти з обороту, що може дати зниження витрат на 1−5%.

Акредитив — наказ банку платника здійснювати платіж постачальнику в банку постачальника за рахунок перерахованої платником суми коштів для цих потреб. Відкривається він платником на вимогу постачальника за рахунок власних коштів. Акредитив використовується лише для розрахунків з одним постачальником для безготівкової оплати поданих ним рахунків. Термін дії та порядок розрахунків акредитивами визначається договором між платником і постачальником. Акредитиви поділяють на.

• — відзивні, які можуть бути змінені, або анульовані банком платника за його дорученням без погодження з постачальником;
• — безвідзивні, які змінюються тільки за згодою постачальника, на користь якого його відкрито.

Платіжне доручення — письмове розпорядження Платника банку про списання з його розрахункового (поточного) рахунку й зарахуванні на рахунок Одержувача суми коштів. Воно виписується за встановленою формою й може бути пред’явлене в банк у плині декількох (звичайно не більше 10 календарних днів) після виписки.

Платіжну вимогу виписує постачальник на підставі товарних документів на відвантажені товари й передає в обслуговуючу його установу банку. Установа банку постачальника пересилає платіжну вимогу в установу банку одержувача товарів, де вона пред’являється до оплати відповідно до правил безготівкових розрахунків. У платіжній вимозі вказуються номери її дати товарних документів, що засвідчують відвантаження й загальну суму платежу. Платіжна вимога може бути й товарним документом, якщо в ньому зазначена кількість, ціна, і сума вартості товару й тари, розмір і сума ПДВ.

Платіжна вимога-доручення — це комбінований документ, який складається з двох частин:

• — верхня — вимога постачальника до покупця (платника) оплатити вартість поставленої продукції, виконаних робіт, послуг (заповнюється постачальником і передається небанківським шляхом платникові, який дає свою згоду на оплату, заповнюючи другу частину);
• — нижня — доручення платника до свого банку перерахувати вказану суму.

Поштовий переказ — суть перекладу полягає в тім, що платіж здійснюється з розрахункового рахунку покупця за допомогою списання коштів з рахунків Покупця за допомогою поштових організацій.

Вексель — боргове зобов’язання, сплатити Пред’явникові певну в даному документі суму після закінчення строку певного там же. Вексель може бути як грошовим так і товарним.

Передоплата — це оплата за ще не отриману продукцію, скоріше це не форма розрахунків, а спосіб оплати.

Товарний кредит — більше ставиться до способу поставки. Суть даного механізму в тім, що постачальник надає покупцеві, застережену в контракті відстрочку платежу на певний період.

Чек — грошовий документ, що містить наказ власника рахунку в кредитній установі про виплату пред’явникові чека зазначеної в ньому суми. Можуть бути іменні (на ім'я певної особи) і ордерні (на користь певної особи або за його наказом).

Кредитна карта — електронний документ що дозволяє здійснити платіж безпосередньо на місці висновку контракту без втрат у часі, крім цього власникові кредитної карти кредит. Переклад коштів, як правило здійснюється моментально.

Платежі в режимі «on-lіne» — електронний платіж. Механізм наступний — клієнт банку — платник дає наказ своєму банку, використовуючи певний шифр, списати грошову суму з підконтрольного йому рахунку й зарахувати її на рахунок постачальника. Тим більше для здійснення такого платежу час доби не має значення, так само як і місцезнаходження клієнта.

Товарна форма кредиту використовується, коли мають місце масові поставки однорідних товарів через визначені проміжки часу. У контракті передбачаються проміжки строків платежів або конкретні дати. При надходженні цих дат імпортер сплачує вартість одержаних товарів.