Диплом Формування логістичної системи

Вступ У період становлення ринкових відносин в Україні з’явилося та став активно розвиватися новий науково-практичний напрямок — логістика. Інтерес до неї обумовлений потребами розвитку економіки і бізнесу, зростання обсягів вантажних перевезень. Спочатку зусилля фірм були направлені в основному на зниження виробничої собівартості продукції.

В нинішньому сьогоденні, коли пропозиція стала перевищувати попит, підприємці також почали визнавати важливість забезпечення збуту за рахунок зниження транспортних і складських витрат.

Нові принципи організації та управління, засновані на концептуальних підходах і методі мислення, які поєднуються загальним поняттям бізнес-логістика, все більшою мірою з успіхом застосовуються на практиці найбільш актуальні напрямки бізнес-процесного підходу для функціонуючих підприємств, транспортними компаніями, фірмами й об'єднаннями.

На даний час налічується безліч видів логістики. До основних відносять: логістику вантажних перевезень; складська логістика (логістика складування); комерційна логістика; інформаційна логістика; маркетингова логістика; закупівельна логістика; виробнича логістика; промислова логістика; логістика розподілу (розподільна або збутова логістика).

Основними завданнями бізнес-логістики є забезпечення вантажоперевезення товарів; мінімізація витрат на вантажоперевезення; знаходження оптимальних маршрутів по вантажному перевезенню; пошук і вибір експедиторів; планування доставки; грамотне оформлення та висновок договорів і контрактів на вантажоперевезення, проходження митниці; забезпечення оптимальної схеми доставки вантажів при інтермодальних перевезеннях; офісні переїзди; зберігання на складах; узгодження інших питань із відправником вантажу й вантажоодержувачем і т.д.

Морське агентування — сьогодні дуже складний інститут морського господарства та права. Насамперед — це економічна категорія, яка припускає певну господарську діяльність при обміні товарів у процесі морського перевезення. Але як діяльність особливого виду для суспільства, морське агентування на певній сходинці розвитку стає і правовою категорією яке регулюється певним напрямком законодавства.

Проблема вдосконалення агентування і його правового регулювання є суттєво актуальною в усьому світі. Це пов’язане з різким збільшенням обсягу перевезених вантажів, підвищенням вимог до морських судів, ускладненням методів проведення контролю стану та оснащеності судів, екологічної, санітарної, радіаційної безпеки, погрозою міжнародного тероризму, а також багатьма іншими факторами, частку, з яких вирішують крюїнгові компанії як посередники.

Ситуація яка склалася в міжнароднім судноплавстві вимагає не тільки теоретичного осмислення змін, що відбуваються в сфері правового регулювання судноплавства та морського агентування зокрема, але й задоволення практичних потреб в аналізі, пов’язаного з агентуванням. Цим і визначається актуальність обраної теми, яка вимагає постійного вивчення та дослідження.

Об'єктом дослідження обране створення логістичної системи в крюїнговому агентстві на основі бізнес-процесного підходу.

Предметом дослідження визначено аналіз формування та діяльності бізнес-логістичної системи крюїнгової компанії.

Метою дослідження обрана бізнес-логістика як наука про управління інформаційними та матеріальними потоками в крюїнгової компанії.

Відповідно до певної мети та об'єкту були поставлені наступні завдання:

1. Визначення методологічних аспектів логістичної системи.

2. Формування бізнес-процесного підходу в логістиці підприємств.

3. Вивчення системи комплексної логістики в управлінні крюїнгової компанії.

4. Дослідження формування інформаційних і фінансових потоків у логістичній системі крюїнгової компанії.

5. Вивчення юридичних аспектів діяльності крюїнгової компанії.

6. Аналіз формування логістичної системи в Ocean Link Ltd.

7. Перспективи розвитку бізнес-логістики в Україні.

Методи логістики поєднують організацію та керування різними фазами, стадіями і аспектами економічної діяльності фірми, аналітичними методами, а в цей час формуванням динамічних моделей.

При написанні роботи нами були використані теоретичні та практичні розробки вітчизняних і закордонних фахівців, міжнародні законодавчі документи і нормативні документи України, а також звітні дані Ocean Link Ltd.

Розділ 1. Методологічні аспекти формування логістичної системи.

1.1 Формування бізнес-процесного походу логістики підприємств Основу виробничо-господарської діяльності підприємства становить виробничий процес, який являє собою сукупність взаємозалежних процесів праці та природніх процесів, спрямованих на виготовлення певних видів продукції.

Організація виробничого процесу полягає в об'єднанні людей, знарядь, предметів праці в єдиний процес проведення матеріальних благ, а також у забезпеченні раціональної комбінації в просторі та часі основних, допоміжних і обслуговуючих процесів.

Виробничі процеси на підприємствах, згідно бізнес-процесному підходу деталізуються по змісту (процес, стадія, операція, елемент) і місцю здійснення (підприємство, цех, відділення, ділянка).

Процес — завершена з погляду змісту, тимчасової та логічної черговості, послідовність, необхідна для обробки економічно — значущого об'єкту. Бізнес-процес є особливим процесом, який служить здійсненню основних цілей підприємства та описує центральну сферу його діяльності (SAP).

· Бізнес-процес — структурований набір дій, що охоплює різні сутності підприємства та мають певну мету (ISO/CD 15 531−1).

· Процес — «безліч закінчених робіт состикування, які в сукупності створюють продукцію, що має споживчу цінність для клієнта» [85, 35].

· Бізнес-процес — «набір активностей, які перетворять кілька видів вхідних характеристик у вихід, що має цінність для споживача» [92, 120].

· Бізнес-процес — специфічно впорядкована в часі та просторі сукупність робіт, із вказівкою початку і кінця, та точним визначенням входів і виходів" [87, 44].

· Бізнес-процес — найбільший елемент, якщо розглядати потік робіт, який пронизує всю організацію, починається в зовнішніх постачальників і закінчується в зовнішніх покупців [91, 70].

· Процес — «набір з однієї або декількох процедур або дій, які спільно реалізують мету, звичайно за допомогою організаційної структури, що визначає функціональні ролі та взаємини» (Workflow Management Coalition, WFMC) [97, 10].

· Процес — це потік роботи, що переходить від однієї людини до іншої, а для більших процесів, імовірно, від одного відділу до іншого. Процеси можна описати на різних рівнях, але вони завжди мають початок, певну кількість кроків посередині, чітко обкреслений кінець. [90, 20].

Безліч виробничих процесів, що відбуваються на підприємстві, являє собою сукупний виробничий процес. Процес проведення кожного окремого виду продукції підприємства називають приватним виробничим процесом. У свою чергу в приватному виробничому процесі можуть бути виділені часткові виробничі процеси як закінчені технологічно відособлені елементи приватного виробничого процесу, що не є первинним елементом виробничого процесу (він, як правило, здійснюється робітниками різних спеціальностей з використанням обладнання різного призначення).

У якості первинного елемента виробничого процесу слід розглядати технологічну операцію — технологічно однорідну частину виробничого процесу, яка виконується на одному робочому місці. Відособлені в технологічнім відношенні часткові процеси являють собою стадії виробничого процесу.

Часткові виробничі процеси можуть класифікуватися по декільком ознакам: за цільовим призначенням; за характером протікання в часі; за способом впливу на предмет праці; за характером праці.

За цільовим призначенням виділяють процеси основні, допоміжні та обслуговуючі.

Основні виробничі процеси — процеси перетворення сировини і матеріалів у готову продукцію, що є основною, профільною продукцією для даного підприємства. Ці процеси визначаються технологією виготовлення даного виду продукції (підготовка сировини, хімічний синтез, змішання сировини, упакування продукції).

Допоміжні виробничі процеси спрямовані на виготовлення продукції або виконання послуг для забезпечення нормального протікання основних виробничих процесів. Такі виробничі процеси мають власні предмети праці, відмінні від предметів праці основних виробничих процесів. Як правило, здійснюються вони паралельно з основними виробничими процесами (ремонтне, тарне, інструментальне господарство).

Обслуговуючі виробничі процеси забезпечують створення нормальних умов для протікання основних і допоміжних виробничих процесів. Вони не мають власного предмета праці і протікають, як правило, послідовно з основними та допоміжними процесами, перемежовуються з ними (транспортування сировини, готової продукції, їх зберігання, контроль якості).

Основні виробничі процеси в основних цехах (ділянках) підприємства утворюють його основне протікання. Допоміжні і обслуговуючі виробничі процеси — відповідно в допоміжних і обслуговуючих цехах — утворюють допоміжне господарство. Різна роль виробничих процесів в сукупному виробничому процесі визначає відмінності в механізмах керування різними видами виробничих підрозділів. У той же час класифікація часткових виробничих процесів за цільовим призначенням може проводитися тільки стосовно до конкретного приватного процесу.

Рис. 1.1. Загальна архітектура бізнес-процесу Об'єднання основних, допоміжних, та інших процесів що обслуговують, у певній послідовності, утворює структуру виробничого процесу.

Основний виробничий процес представляє процес проведення основної продукції, який включає природні процеси, технологічний і робітничі процеси, а також межопераційні стадії.

Бізнес-процес — це ланцюг логічно пов’язаних дій, що повторюються, у результаті яких використовуються ресурси підприємства для переробки об'єкта (фізично або віртуально) з метою досягнення певних вимірних результатів або продукції для задоволення внутрішніх або зовнішніх споживачів.

Головна ідея складається в тому, що будь-який бізнес-процес має споживача внутрішнього або зовнішнього. Опираючись на це визначення, можна всі дії усередині організації (компанії) розглядати або як бізнес-процес, або як його частина.

Класифікація бізнес-процесів.

Існує багато способів класифікації бізнес-процесів. Провідні компанії, використовуючи процесну орієнтацію, проводять аналіз по визначенню основних бізнес-процесів.

Наприклад, компаніями Xerox і IBM провели таку аналітичну роботу. Виявилося, що списки містять різне число основних бізнес-процесів. Отже, ці списки відображають конкретні завдання, що розв’язують окремі компанії. Ціль компаній — складання загального списку основних бізнес-процесів, який би викреслював інтереси великого числа компаній. Двома основними виконавцями в цій групі були Міжнародний центр збору та аналізу бенчмаркінгової інформації (IBC —international Benchmarking Clearinghouse) у Х’юстоні та Європейський фонд керування якістю (EFQM [93, 78].

Моделювання роботи підприємств і, як частина цього завдання, визначення списків бізнес-процесів виділилося в окрему самостійну область досліджень, якою займаються багато вчених. Наприклад, дослідники із Плімутского університету (США) розробили ієрархію бізнес-процесів, яка має п’ять рівнів. У цій ієрархії процеси діляться на три основні групи: «проведення», «керування» і «підтримка» .

Більш простий та більш прикладний підхід був запропонований у результаті виконання норвезького проекту ТОРР по порівняльному бенчмаркінгу. Ця програма по розробці методів підвищення продуктивності проведення виконувалася під управлінням організації NTNU/SINTEF, що перебуває в Трондхеймі. В результаті для створення передумов до розробки методів самооцінки та порівняльного бенчмаркінгу була запропонована структурна схема бізнес-процесів. Усі процеси були поділені на первинні та підтримуючі (допоміжні) відповідно до теорії Портеру про ланцюжки цінності. Деякі з підтримуючих процесів були потім виділені в окремий клас — процесів розвитку..

Ці три групи процесів визначаються в такий спосіб:

4 Первинними процесами називаються основні цінності, що створюють, процеси підприємства. Ці процеси пронизують усю компанію, починаючи зі споживача й закінчуючи постачальниками.

4 Підтримуючі (допоміжні) процеси не створюють безпосередньо додану цінність. Вони потрібні для забезпечення основних процесів. Такими допоміжними процесами можуть бути, наприклад, керування фінансами і персоналом.

4 процеси, що розвиваються, — це такі процеси, які дозволять створити ланцюжок цінності в основному та допоміжному процесах на новому рівні показників. Приклади: розробка продукції й розвиток постачальника.

Результати, отримані при виконанні проекту ТОРР по порівняльному бенчмаркінгу, одержали подальший розвиток при виконанні програми ENAPS (Європейська мережа вивчення перспективних показників). Ця програма фінансується Європейською Комісією. Програма призначена для створення бази даних для європейської системи порівняльного бенчмаркінгу.

В результаті виконання робіт із програми ENAPS були прийняті інші назви груп бізнес-процесів, а не ті, що в ТОРР програмі. Первинні бізнес-процеси були названі власе бізнесами-процесами. Вони були розбиті на чотири підгрупи основних процесів. Дві інші групи процесів були названі вторинними процесами, які в свою чергу діляться на групи процесів підтримки і процесів розвитку.

Ціль цього розподілу — не детальне обговорення елементів структурної схеми бізнес-процесів, а вироблення розуміння того, що вважати основними бізнесами-процесами. Це розуміння дозволить створити базу для розробки конкретних дій по вдосконалюванню бізнес-процесів підприємства.

Відрізняються визначення, що прийняті в методологіях і стандартах. Відмінності у визначеннях пояснюються різними завданнями, для розв’язку яких використовується процессний підхід.

Таблиця 1.1. Класифікація бізнес-процесів.

Звичайне моделювання бізнес-процесів і процессний підхід використовується для розв’язку наступних завдань:

1. Перехід до процесного керування. Система менеджменту якості. Безперервне поліпшення. Розробка посадових інструкцій. Облік витрат по процесах. Система збалансованих показників.

2. Аналіз і обговорення альтернатив: керування змінами. BPM, Lean Production.

3. Проектування нових бізнес-процесів.

4. Бенчмаркінг.

5. Інтеграція процесів бізнес-партнерів.

6. Розробка вимог до інформаційних систем.

7. Узгодження процедур і процесів при аутсорсинг.

8. Для математичного /імітаційного моделювання (визначення параметрів, системи, прогнозування, перепроектування) Але всі вони взаємопов'язані та мають пересічні зв’язки, на рисунку 1.2. переведено приклад зворотних зв’язків бізнес-процесів.

Рис. 1.2. Схема взаємодії елементів бізнес-процесного підходу Природній процес — процес, який приводить до зміни властивостей і складу предмета праці, але протікає без участі людини (наприклад, при виготовленні деяких видів хімічної продукції). Природні виробничі процеси можна розглядати як необхідні технологічні перерви між операціями (остигання, сушіння, визрівання т.ін.).

Технологічний процес являє собою сукупність процесів, у результаті яких відбуваються всі необхідні зміни в предметі праці, тобто він перетворюється в готову продукцію.

Допоміжні операції сприяють виконанню основних операцій (транспортування, контроль, сортування продукції і т.д.).

Робочий процес — сукупність усіх трудових процесів (основних і допоміжних операцій). Структура виробничого процесу змінюється під впливом технології застосовуваного встаткування, поділу праці, організації проведення та ін.

По характеру протікання в часі виділяють безперервні та періодичні виробничі процеси. У безперервних процесах немає перерв у процесі проведення. Виконання операцій по обслуговуванню проведення відбувається одночасно або паралельно з основними операціями. У періодичних процесах виконання основних і обслуговуючих операцій відбувається послідовно, у чинність чого основний виробничий процес виявляється перерваним у часі.

По способу впливу на предмет праці виділяють механічні, фізичні, хімічні, біологічні й інші види виробничих процесів.

По характеру праці та застосовуванню виробничих процесів класифікуються на автоматизовані, механізовані та ручні.

Принципи організації виробничого процесу являють собою вихідні положення, на основі яких здійснюються побудова, функціонування й розвиток виробничого процесу.

Існують наступні принципи організації виробничого процесу:

Ш диференціація — поділ виробничого процесу на окремі частини (процеси, операції, стадії) і їх закріплення за відповідними підрозділами підприємства;

Ш комбінування — об'єднання всіх або частини різнохарактерних процесів по виготовленню певних видів продукції в межах однієї ділянки, цеху або підприємства;

Ш концентрація — зосередження певних виробничих операцій по виготовленню технологічно однорідної продукції або виконанню функціонально-однорідних робіт на окремих робочих місцях, ділянках, у цехах або підприємства;

Ш спеціалізація — закріплення за кожним робочим місцем і кожним підрозділом строго обмеженої номенклатури робіт, операцій, деталей і виробів;

Ш універсалізація — виготовлення деталей і виробів різноманітного асортиментів або виконання різнорідних виробничих операцій на кожному робочім місці або виробничому підрозділі;

Ш пропорційність — комбінація окремих елементів виробничого процесу, яке виражається в їх певному кількіснім відношенні один з одним;

Ш паралельність — одночасна обробка різних деталей однієї партії по даній операції на декілька робочих місцях і т.д.;

Ш прямо точність — здійснення всіх стадій і операцій виробничого процесу в умовах найкоротшого шляху проходження предмета праці від початку до кінця;

Ш ритмічність — повторення через установлені періоди часу всіх окремих виробничих процесів і єдиного процесу проведення певного виду продукції.

Наведені принципи організації проведення на практиці діють не ізольовано друг від друга, вони тісно переплітаються в кожному виробничому процесі. Принципи організації проведення розвиваються нерівномірно — у той або інший період той або інший принцип висувається на перший план або набуває другорядного значення.

Якщо просторова комбінація елементів виробничого процесу і усіх його різновидів реалізується на основі формування виробничої структури підприємства й вхідних у нього підрозділів, організація виробничих процесів у часі знаходить вираження у встановленні порядку виконання окремих логістичних операцій, раціональнім сполученні часу виконання різних видів робіт, визначенні календарно-планових нормативів руху предметів праці.

Основою побудови ефективної системи виробничої логістики є виробничий розклад, сформований виходячи із завдання задоволення споживчого попиту, що відповідає на запитання: хто, що, де, коли у якій кількості буде проводити. Виробничий розклад дозволяє встановити диференційовані по кожному структурному виробничому підрозділу об'ємні та тимчасові характеристики матеріальних потоків. Методи, застосовувані для складання виробничого розкладу, залежать від типу проведення, а також характеристик попиту й параметрів замовлень. Тип проведення може бути одиничним, дрібносерійним, серійним, масовим.

Характеристику типу проведення доповнює характеристика виробничого циклу — це період часу між моментами початку та закінчення виробничого процесу стосовно до конкретної продукції в рамках логістичної системи (підприємства).

Виробничий цикл складається з робочого часу та часу перерв при виготовленні продукції. У свою чергу, робочий період складається з основного технологічного часу, часу виконання транспортних, контрольних операцій та часу комплектації. Час перерв підрозділяється на проміжки межопераційних, міждільничих та інших перерв.

Тривалість виробничого циклу багато в чому залежить від характеристики руху матеріального потоку, яке буває послідовним, паралельним, паралельно-послідовним.

Крім того, на тривалість виробничого циклу впливають також форми технологічної спеціалізації виробничих підрозділів, система організації самих виробничих процесів, прогресивність технології, що застосовується, рівень уніфікації продукції.

Виробничий цикл включає також час очікування — це інтервал з моменту вступу замовлення до моменту початку його виконання, для мінімізації якого важливо визначити оптимальну партію виробів — партія, при якій витрати розраховуючи на один виріб становлять мінімальну величину.

У всіх сферах діяльності, особливо у виробничій логістиці, найважливіше значення має система норм і нормативів. До неї включаються як укрупнені, так і детальні норми видатку матеріалів, енергії, використання встаткування і т.д.

Норми видатку матеріальних ресурсів — це максимально припустима кількість сировини, матеріалів, палива, що витрачається на виготовлення одиниці продукції певного якості й виконання технологічних операцій, у тому числі логістичних.

Норми видатку в загальному виді виражаються як сума чистої ваги виготовленої продукції або ваги матеріалу, що входить до її складу, і величини прийнятних відходів проведення, а також інших втрат. На практиці норми видатку класифікуються по різних ознаках, наприклад по ступеню деталізації (зведені й специфіковані); по об'єкту нормування (за деталями, вузлами та ін.).

На підставі норм видатку та виробничої програми в логістиці прогнозуються потреби виробництва та розробляються всі логістичні аспекти по формуванню і керуванню матеріальними потоками. Наявність нормативної бази є обов’язковим для функціонування логістичних систем і підсистем, особливо для виробничої логістики. Найважливішими нормативними показниками є:

Ш питомий видаток сировини та матеріалів;

Ш коефіцієнт використання матеріалів;

Ш видатковий коефіцієнт;

Ш корисний видаток сировини та матеріалів.

Нормативний корисний видаток матеріалу — це маса (обсяг) матеріальних ресурсів, що утворюють готову продукцію. Визначають його по кресленню виробу та розрахунковій масі (обсягу) матеріалу.

Коефіцієнтом використання матеріалів називають відношення корисного видатку матеріалу до норми видатку. Даний критерій є одним з показників ефективності матеріальних ресурсів, тому що чим більше шуканий коефіцієнт, тем повніше використання того або іншого матеріалу й менше відповідно відходів проведення [38, 50].

Видатковий коефіцієнт — показник, зворотний коефіцієнту використання матеріалів.

Важливу роль відіграє також показник питомого видатку, який являє собою кількість фактично витраченого матеріалу на одиницю продукції (робіт). Визначається розподілом кількості витраченого матеріалу на обсяг зробленої з нього продукції.

На практиці в логістиці зустрічаються такі норми, як норми часу оформлення документів, норми часу прийняття розв’язків і ін. Від якості норм, від їхньої обґрунтованості й точності залежить економічний стан підприємства. В умовах ринку система норм і нормативів є необхідним елементом внутрішньої організації процесу проведення й регулятором зовнішніх взаємин.

1.2 Комплексна логістика в управлінні крюїнговою компанією В наш час одним із пріоритетів розвитку дистриб’юторської компанії в Україні повинна стати логістика. Основними принциповими завданнями логістики є оптимальне керування товарними, інформаційними і грошовими потоками для забезпечення доставки товару або надання послуг у потрібний час, у потрібному місці, точно в строк і з мінімальними витратами.

Логістика — частина економічної науки і область діяльності, предмет яких полягає в організації та регулювання процесів просування товарів від виробників до споживачів, функціонування сфери обігу продукції, товарів, послуг, управління товарними запасами, створення інфраструктури руху товару [37, 85].

Більш широке визначення логістики трактує її як науку про планування, управління і контроль за рухом матеріальних, інформаційних і фінансових ресурсів у різних системах.

З позиції менеджменту організації логістику можна розглядати як стратегічне управління матеріальними потоками в процесі закупівлі, постачання, перевезення і зберігання матеріалів, деталей і готового інвентарю (техніки та ін.). Поняття включає в себе також управління відповідними потоками інформації, а також фінансовими потоками. Логістика спрямована на оптимізацію витрат і раціоналізацію процесу виробництва, збуту і супутнього сервісу як в рамках одного підприємства, так і для групи підприємств.

Логістика — це погляд на всі бізнес-процеси підприємства через призму витрат, з метою їх оптимізації, контролю та управління ними. Логістичні системи дуже різноманітні за охопленням діяльності підприємства. Для деяких логістика це просто вміння працювати з базами даних, для деяких — постачальницька або складська діяльність. Але за своїм призначенням (а головне її призначення — зменшення витрат за умови виконання планових завдань, а отже збільшення ефективності виробничої діяльності) логістичні системи повинні охоплювати практично всі (крім бухгалтерських, кадрових і т. п.) напрямки діяльності [83, 125].

Сьогодні в Україні логістичні компанії розвинені дуже слабко, це пов’язане з відсутністю на ринку потужних західних компанії зі своїми технологіями роботи та складностями, з якими вони зустрічаються українському ринку.

Однак світовий досвід показує, що дистрибуція займає на ринку західних країн досить невеликий сегмент ринку (у тому виді в якім він розповсюджений у нас), тобто не більш 10%. В основному всі функції які зараз існують у дистриб’юторських фірмах виконують потужні логістичні компанії, що охоплюють увесь ринок усередині країни, що забезпечує його розвиток за рубежем. Наше відставання від провідних західних логістичних компанії обчислює цифрами від 5 до 20 років. Основними проблемами в розвитку логістичного бізнесу в Україні можна назвати наступні причини:

1. Відсутність розвитому інфраструктури (комунікації, склади класу, А та ін.);

2. Відсутність необхідного програмного забезпечення інформаційних технології;

3. Вкрай мала наявність на ринку «довгих» грошей і інвестицій, необхідних для розвитку логістичних компаній;

4. Недостатнє, а точніше відсутність на ринку достатньої кількості фахівців у даній області;

5. Різні адміністративні бар'єри;

6. Недостатній попит на ці послуги з боку великих роздрібних операторів і інших компаній у виді їх нерозвиненості.

Тут перераховані тільки основні та найбільш значимі причини гальмуючі розвиток логістичних послуг на нашому ринку, однак їх набагато більше. Найбільші холдинги вже приступили до створення своїх логістичних компанії вкладаючи в їх розвиток значні кошти.

Однак така ситуація на ринку протриває недовго в українських операторів є не більш 5 років щоб зайняти гідне місце на ринку логістичних послуг. Однак при вступі Україні в СОТ та з приходом великих світових операторів це завдання буде виконати крайнє складно. Уже зараз на ринку регіону відбувається помітне скорочення дистриб’юторських компаній у виді їх неправильної економічної політики й відмови від схем роботи необхідних у нових реаліях ринку.

Для перетворення будь-якої компанії в логістичну необхідно розвивати наступні напрямки бізнесу:

1. Автотранспортні, залізничні й міжнародні перевезення;

2. Складський сервіс;

3. Митні операції та митне супроводження;

4. Консалтингові послуги;

5. Впровадження новітніх інформаційних технологій;

6. Висновок на ринок і просування брендів;

7. Мерчандайзинг;

8. Поставки продукції для HORECA;

9. Розвиток власного роздрібного бізнесу.

Ось основні напрямки розвитку бізнесу при перетворенні компанії в логістичну. Кожна фірма має право сама визначати свою політику просування на ринку та вибирати той комплекс послуг, який вона прагне запропонувати для забезпечення достатньої конкурентоспроможності й подальшого розвитку.

Наведемо короткий опис можливості подальшого розвитку бізнесу в компанії:

1. Логістичні послуги (розрахунки матеріально-технічного забезпечення, управління рухом товарно-грошових і інформаційних потоків). Створення логістичної компанії з охопленням ринку одеського й інших регіонів України. Формування всього комплексу послуг по поставках, просуванню та розподілу товарів. Створення сильної консалтингової або зовнішньоекономічної служби, для надання повного комплексу логістичних послуг для будь-якої української або іноземної компанії по ексклюзивному або іншому просуванню товару на ринку, а також поставкам вітчизняних товарів за рубіж.

2. Надання консалтингових послуг (дослідження й прогнозування ринку товарів; консультування товаровиробників, ритейлерів і інших компаній по різним економічним, фінансовим, зовнішньоекономічним і іншим питанням). Суміщення їх з розв’язком маркетингових завдань на роздрібному ринку, пов’язане із просуванням на ринку товарів, послуг і брендів (їх створення, реєстрація, позиціонування, просування, підтримка і т.д.), будь-яких товаровиробників. Можливість створення власного бренду та розміщення його виробництва на одному з підприємств промисловості в Україні або за рубежем.

3. Відкриття власного виробництва. Однак виробництво не буде ефективним і конкурентоспроможним без великих капіталовкладень: в обладнання та технології; у маркетингові дослідження з досконального вивчення та прогнозуванню ринку; у вивчення міжнародного досвіду і т.д. Великі витрати будуть потрібні на подальше просування продукції, що випускається, в умовах ринку, де панують великі товаровиробники, що входять у потужні фінансові холдинги. Тут можливий успіх тільки в виробництві унікального високотехнологічного товару з оригінальною рецептурою, що знову ж досить проблематично без величезних капіталовкладень.

4. Участь у виробництві або в створенні виробництва, а також у створенні збутової системи підприємства, на умовах спільного володіння підприємством або партнерства на початковому етапі. Покупка активів, бажане контрольного або блокувального пакета акцій, самого проведення. Для цього, щоб не відбулося відмови від послуг після розкручування бренду та становлення виробництва, необхідно: оформлення всіх відносин чіткими юридичними документами; не допущення створення при проведенні альтернативної збутової структури (усі канали збуту продукції повинні бути строго підконтрольні й закриті); оформлення договорів на продаж продукції тільки через збутову систему, створену нами, як самостійна юридична особа та утримуюче в назві - елементи назви виробника; товарні стоки необхідно оформляти тільки на цю структуру; у випадку розриву договору, передбачити чітку можливість компенсації понесених збитків у вигляді недоотриманого прибутку або упущеної вигоди, за рахунок заліку вартості товару в рахунок компенсації цих втрат.

5. Створення та відкриття мережі магазинів роздрібної торгівлі. На початковому етапі це зажадає також величезних капіталовкладень, підбора та навчання персоналу і є зовсім іншою формою діяльності. В умовах великої конкуренції на ринку, відсутності приміщень або їх високою вартістю оренди, великою вартістю одного квадратного метра при покупці приміщень у власність конкуренції, що наростає, з наймогутнішими західними мережами — усі ці фактори не дають можливості розвити цей напрямок діяльності до його самооплатності у відносно короткий час. Невеликі та дрібні мережі будуть надалі не витримувати конкуренції з великими західними та українськими мережами. Великі вітчизняні мережі, в умовах найсильнішої конкуренції із західними ритейлирами, будуть надалі: поєднуватися в різні пули та партнерства (що за світовим досвідом ніколи не може бути ефективним досить довго, через відмінність особистих інтересів учасників даних об'єднань); провадити покупку один одного; здійснювати різні форми злиттів і поглинань; будуть купуватися іншими могутнішими західними мережами, а при не бажанні продавати свої активи й неможливості надалі розвиватися тому що не будуть мати можливості конкурувати з ними, будуть розорятися, та поступатися місцем більш сильним ритейлерам.

Можливі зовсім інші види та напрямку розвитку компанії, не зв’язані безпосередньо з перерахованими вище видами діяльності.

У даний момент витрати роботи дистриб’юторської компанії досить великі й становлять в основному цифру від 9% до15% від товарообігу. Ця цифра не дозволить надалі конкурувати з розвитий логістичної компаній, де витрати будуть становити цифри 4 — 7%, а по досвіду закордонних країн вони можуть бути й менше. У першу чергу більші витрати пояснюються не розвитому інфраструктурою компанії, неправильною організацією бізнес процесів і технологічних ланцюжків, відсутністю грамотної складської та транспортної логістики, не відрегульованністю транспортних потоків, відсутністю передових інформаційних технологій, високою вартістю кредитних ресурсів і т.д.

Дистибуторскої компанії необхідно визначити коло тих виробників, які готові з ними співробітничати та спільно відстоювати їх інтереси при тиску, що підсилюється, з боку великих роздрібних операторів. А надалі й можливім злитті збутових структур під єдиною логістичною компанією. Також існує можливість присутності на ринку при роботі з ексклюзивним товаром, однак тут завжди існує можливість втрати цього ексклюзиву в міру охвату ринку даним товаром і відмови виробника від послуг даної компанії, тому робота тільки з ексклюзивним товаром завжди чревата втратою цього статусу та влученням компанії в складну фінансову ситуацію.

Тому робота з ексклюзивним товаром повинна бути тільки одним з напрямків бізнесу та прописана дуже твердою системою договірних відносин.

Торкнемося більш докладно тих завдань, необхідність розв’язку яких є вже зараз. У першу чергу компанія повинна строго прописати все бізнес процеси, необхідні для функціонування всіх підрозділів фірми. Після цього необхідно провести реінжинерінг усіх цих бізнес-процесів для їх оптимізації. Усі бізнес-процеси повинні бути прив’язані в наскрізній системі логістики, тобто бути не відірваними друг від друга, а мати чіткий взаємозв'язок і пронизувати всю систему роботи компанії від початку до кінця, тільки в цьому випадку можна визначити всі слабкі ланки в роботі фірми, порядок їх оптимізації й зниження витрат.

На основі всіх прописаних бізнес-процесів необхідно побудувати всю систему організаційно-штатної структури компанії, розробити чіткі посадові інструкції переступити до налагодження всіх інформаційних, товарних і грошових потоків. Тільки при наявності правильно прописаних посадових інструкції особливості, що враховують всі, роботи, дія в різних позаштатних ситуаціях дозволяти вам суттєво підвищити ефективність роботи кожного співробітника на своєму робочім місці, звільнивши їх від розв’язку не властивих завдань, оптимальним розподілом робочого часу та використанням його потенціалу, у рамках його посадових обов’язків, найбільше ефективно.

Максимально спростити (а не ускладнити) і зміцнити взаємозв'язки між усіма підрозділами компанії; визначити які підрозділи необхідно буде створити для функціонування повноцінної логістичної компанії та приступитися до їх поступового створення, з урахуванням розв’язку завдань по підготовці, навчанні та підбору необхідного кваліфікованого персоналу; на основі проведеного аналізу і розробки етапів перехід до функціонування логістичної компанії - скасувати (реформувати) непотрібні або не ефективні підрозділи або конкретні бізнес-процеси.

Неефективні підрозділи необхідно реструктурувати або ліквідувати зі зменшенням штату співробітників.

Виходячи з обраного напрямку діяльності компанії необхідно виробити технічне завдання для вдосконалювання наявної комп’ютерної програми, а надалі зробити пошук, аналіз, покупку та установку комп’ютерного забезпечення направленого на забезпечення роботи логістичної компанії, яка побудована по модульній системі, з різними функціями та завданнями спрямованими на ефективну роботу всіх підрозділів компанії (закупівлі, бухгалтерія, склад, транспорт і т.д.).

Складська логістика повинна бути забезпечена в першу чергу зменшенням складських витрат на одиницю продукції, зменшенням і оптимальним використанням товарних запасів, зменшенням втрат, оптимізацією системи складування, підбору та сортуванню товару, при необхідності створення системи роботи зі штучним товаром і створенням зон фасовки товару. Усього цього не можна добитися без застосування новітнього програмного забезпечення, наявності складів класу А, що забезпечують можливість багатоярусного зберігання товару, роботу штабелеукладачів, створенням чітких планограмм розміщення товару, наявністю тільки продукції маркірованої штрих-кодами та кваліфікованого персоналу, впровадженням системи обліку об'ємної складової при відвантаженні та одержанні товару (це дозволить автоматично розраховувати максимальну можливість завантаження кожної транспортної одиниці і найбільше ефективно використовувати наявні складські ресурси. Новітнє програмне забезпечення дозволить вам не тільки правильно розмістити товар на складі та суттєво зменшити час на його розміщення та підбор, але й суттєво скоротить персонал складського комплексу організує підбор і зберігання товару по термінах придатності, ваги і комплектності, багато в чому усуне так званий «людський фактор» при роботі з будь-яким товаром.

Транспортна логістика не менш важливий фактор у роботі будь-якої розвозної компанії і найчастіше він на ряду зі складськими витратами найбільше легко рахований і найбільш витратний. Оптимізація роботи транспортної ланки визначається часом навантажування, доставки і розвантаження автотранспортних, залізничних і авіаційних коштів. Для зменшення тимчасових факторів, у першу чергу повинна бути використана тільки палетнє відвантаження та приймання товару, причому для запобігання можливих втрат при транспортуванні продукції і виключенню її пересортування. Маршрутизація розвозу продукції повинна бути автоматизована й прив’язана до чіткого графіка розвозу продукції встановленому в компанії й погодженому з усіма роздрібними операторами. Без створення чіткого графіка розвозу продукції протягом усього тижня й рівномірному її розподілу на щодня, узгодженням днів і часу поставок продукції та термінами її розвантаження в роздрібного оператора, вам не вдасться найбільше ефективно використати наявний транспорт і знизити транспортні витрати. Відповідно система передачі замовлень на продукцію з боку торговельних представників, менеджерів працюючих з роздрібними крапками або безпосередньо роздрібних точок або мереж, повинна бути строго регламентована й прописана.

Необхідно залучати до роботи нові великі магазини і мережі - прискорюючи оборотність товару без використання додаткових складських площ; збільшуючи максимальне завантаження автотранспорту й поліпшуючи транспортну логістику; збільшуючи в такий спосіб число клієнтів, разовими партіями поставки.

У цьому випадку витратна складова (у відсотках від націнки) буде знижуватися, що дає можливість знижувати, в умовах твердої конкуренції та перехід до функцій логістичної компанії, загальну націнку на товар (необхідно виходити з того, що максимальна націнка на товар надалі буде становити близько 7%, а при досягненні в перспективі світового рівня 3−5%).

Обслуговування великих роздрібних операторів, дозволить ухвалювати та відвантажувати великі партії товару, не здійснюючи їх довгочасне складування. Не буде необхідності, поставляти товар у тому кількості, яка існує зараз (а за умови можливості поставок товар, однієї машиною, у будь-який час доби, у середньому не більш ніж в 7 магазинів, середня норма відвантаження повинна й наблизитися до 10 000−15 000 грн. на справжньому етапі, а надалі дотягнеться цифри 40 000−50 000 грн., мінімізуючи видатки на доставку).

На перехідний період, необхідно чітко розписати кожну складову витратної частини, що відноситься на собівартість і розглянути можливість її зменшення (тому що при зростанні товарообігу за рахунок великих роздрібних операторів витратна частина по зарплаті, доставці, поверненні нижче), тому потрібно вже зараз розраховувати на рівень цін для поставки в мережі з у розмірі 8−9% (при цьому відразу визначаючи ту витратну частину, яка буде безпосередньо лягати на транспорт, складські видатки та зарплату, у частині її зменшення, за рахунок більшого обсягу поставки, видатків на складування і меншого коефіцієнта оплати праці менеджера, торговельного представника, керівника при додатковому товарообігу).

Побудова правильної системи передачі та формування замовлень, один з найбільш складних і тривалих процесів у роботі. Однак без його розв’язку не вдасться оптимізувати роботу всіх ланок компанії. Тому необхідно становити графік відвідування й передачі замовлень із усіма роздрібними торговельними точками, чітка зональність роботи ТП із максимальним покриттям торговельних крапок на даній території, і визначенням мінімальних партій доставки товар на дану територію.

Визначити, виходячи з посадових обов’язків, чітку схему роботи всіх співробітників фірми. Виключити рішення будь-яких питань із будь-яким співробітником прямо минаючи їх безпосереднього керівника. Дана робота повинна проводитися в чітко регламентованому порядку в порядку структурної підпорядкованості. Виключити необґрунтоване скасування (або поспішне прийняття) розв’язків керівника відповідного підрозділу, без попереднього з’ясування причин, по яких воно було прийнято. Вказівки або розпорядження будь-якому співробітникові, повинні віддаватися безпосередньо через його безпосереднього керівника (у результаті необґрунтованого втручання, ухвалюються розв’язки, про яких не в курсі безпосередній керівник і які приводять до дій даного співробітника, що негативно відображаються на роботі всієї фірми). Побудову жорстко прописаних інформаційних або бізнес-процесів і схем, у яких повинні бути відбиті всі дії відповідного співробітника в будь-якій ситуації, що дозволяє виконувати поставлені завдання в максимально короткий проміжок часу з мінімальними витратами.

Необхідно розробити всю фінансову систему роботи компанії, оптимізуючи всі товарно-грошові потоки, з обліком: різних схем кредитування та відстрочень платежу перед постачальниками продукції; поставок і наявності необхідних обсягів товару для забезпечення безперебійної роботи фірми в перебігу строго певного періоду часу; побудови чіткої схеми оплати поставок товару, з урахуванням розподілу всіх фінансових витрат рівномірно, виключивши пікові фінансові навантаження (виплати по кредитах, податки, зарплата, покупка основних засобів, оренда, оплата поставок і т.д.); можливості збільшення відстрочень по платежах за отримані від постачальників товари, при збільшенні кількості торговельних точок працюючих з відстроченням платежу і їх загального сумарного та часткового обороту в загальних обсягах продажів у компанії; одержання додаткових фінансових вступів по маркетингових і мотиваційних програмах від постачальників і виробників, рекламним проектам і ретро-бонусам за виконання різних програм виробника.

Створити по лінії закупівель чітко налагоджену схему на замовлення, прийняттю, обміну та поверненню товарів у максимально короткий термін, з розробкою й використанням нових форм договорів необхідних для ефективної роботи логістичної компанії. Оптимізувати схему прийняття та виконання поставлених завдань, по забезпеченню безперебійної поставки необхідної кількості товар на склад компанії, з визначенням твердих тимчасових нормативів поставок і вимог до залишкових строків зберігання товару і строгому їх дотриманню.

Розробити і затвердити схему електронного документообігу в компанії і за її межами, створити систему прийняття та обробки вступників замовлень в електронній формі з використанням електронної пошти та Інтернету. Для вирішення цих завдань забезпечити підключення необхідної кількості робочих місць до Інтернету і забезпечення працівників компанії персональними адресами електронної пошти.

Вивчити і проробити можливість створення на базі складського комплексу, сортовочно-маркирування ділянки по фасуванню та маркуванню різних видів вагової продукції для різних торговельних точок, у яких відсутня можливість працювати з ваговим товаром і існує потреба в міксуванні різних видів продукції з урахуванням рейтингу продажів даного товару в конкретного великого роздрібного оператора або великої компанії.

Необхідно забезпечити сучасні умови праці та можливість росту в межах компанії, інакше гуманітарна складова буде відіграти у всій системі логістики гальмуючу роль і не забезпечить ефективного функціонування будь-якої логістичної системи.

Забезпечити оптимізацію інформаційних потоків — збір, обробку та передачу будь-яких видів інформації зі строго певної схеми у такий же спосіб описуваної бізнес-процесами.

Виходячи з основних цілей і завдань, розв’язуваних компанією на справжньому етапі, необхідно і надалі сполучати дистибуторскі та логістичні функції компанії максимально довго, незалежно від подальших етапів її розвитку. Однак вся подальша побудова діяльності фірми, повинна будуватися на основі створення сильної логістичної компанії, консалтингової й маркетингової служби.

Увесь ланцюжок задач логістики можна сформулювати в такий спосіб: потрібен товар, необхідного якості, у необхідній кількості, у заданий час, в потрібному місці, з мінімальними витратами.

Логістична компанія може працювати тільки за умови побудови наскрізної системи логістики з обліком всіх вище перерахованих завдань. Відсутність логістики в кожному з підрозділів компанії або бізнес-процесі, не дозволить говорити про роботу компанії, як логістичної. Тому на кожній ділянці роботи необхідно в деталях прописати все бізнес-процеси (закупівлі, транспорт, склад, приймання замовлень, фінанси і т.д.) і проходження всіх інформаційних потоків. Без виконання всіх цих умов неможлива система оптимізації будь-якого виду діяльності, ділянки роботи або бізнес-процесу зокрема. Перебудова роботи компанії може вестися тільки одночасно у всіх підрозділах під керівництвом начальників підрозділів і безпосередньо осіб здійснюючих функції впровадження затвердженої логістичної системи й контролю над її виконанням. Неможливо добитися позитивних результатів у розв’язку поставлених завдань, без ясного та точного розуміння всіма співробітниками компанії, суті і необхідності розв’язку цих завдань для виживання компанії в умовах розвитку ринку. Поки кожний керівник, начальник і безпосередній виконавець не зрозуміє життєвої важливості розв’язку цих завдань і не перейметься відповідальністю за їхнє виконання, досягнення поставлених завдань буде багато в чому проблематично. Досвід російських компаній по рішучій перебудові їх роботи із західного зразка без обліку людського фактору, і людьми, призначеними керівництвом компанії ззовні, привели в деяких випадках до саботажу співробітниками компаній тих рішень, які ухвалювалися для впровадження передових західних технологій. Тому повинна вестися постійна роз’яснювальна робота серед усіх учасників процесу, із усіх питань переведення компанії на розв’язок логістичних завдань.

Тільки після того як будуть прописані всі бізнес-процеси існуючі на справжньому етапі, можна буде побачити конкретно: чи правильно проходить даний процес; чи розуміють учасники даного процесу порядок виконання поставлених завдань; чи затрачають вони на цю оптимальну кількість часу; які існують можливості мінімізації витрат при виконанні цього бізнес-процесу і т.д. Після цього складається опис повного та досконального циклу всього бізнес-процесу в тому виді, в якому на його виконання буде потрібно найменше сил, часу та ресурсів, а сам процес буде виконаний правильно, у повному обсязі, у максимально короткий час і з найменшими витратами. Для будь-якого співробітника компанії опис цього бізнес-процесу є інструкцією до дії, у якій повинні бути максимально описані всі нестандартні ситуації, які можуть відбутися на тому або іншому етапі виконання своєї роботи, і зажадають від співробітника тільки оперативно прочитати порядок дії в даній ситуації. Це багаторазово скорочує час на розв’язок усіх нестандартних завдань, а в міру їх виникнення та розв’язку, порядок їх виконання прописується додатково в опису бізнес-процесу (у західних логістичних компаніях цей процес налагоджений до автоматизму і питань за рішенням завдання за того або іншого співробітника практично не виникає).

Найбільш ефективна з існуючих систем логістики придатна для подальшого розвитку компанії - ешелонована, однак створити таку систему логістики не маючи ексклюзивних прав на розповсюдження продукції або генеральної дистрибуції проблематично. На справжньому етапі треба реалізовувати гнучку систему логістики.

Для розвитку повноцінної логістичної компанії необхідно переходити на системи аналітичного обліку та прогнозування в маркетингу. Строго додержуватися основним методів аналізу діяльності в будь-якій логістичній компанії:

ABC (у вітчизняному варіанті ФСА) — аналіз (використовуючи метод Парето) суть, якого в наступному: 20% найменувань нашого товару будуть давати 80% результату діяльність, відповідно необхідно перерозподіляти витрати, направляючи більше сил і коштів на ці 20%, а зменшуючи витрати на інші 80% (використовуючи рейтинг продажів і висновок з найбільш малозначимі позиції).

XYZ — аналіз, заснований на попиті та точності його прогнозування (сезонний попит, передсвяткова торгівля, зміни, що відбуваються на ринку і т.д.).

Після розв’язку всіх необхідних поточних завдань, необхідно побудувати чітку систему логістичного сервісу, яка буде випливати із принципу максимальної привабливості для клієнтів, мереж і компаній: наявність запасів; чітке й максимально повне виконання замовлення; надійність поставки; дотримання необхідних строків; висока якість ресурсів; надання інформації споживачеві й проходженні вантажу; розгляд претензій покупців; обмін і т.д.