Оборотний капітал підприємства

МАШИНОБУДІВНИЙ КОЛЕДЖ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Олеся Гончара КУРСОВИЙ ПРОЕКТ З дисципліни «Економіка, організація та планування виробництва»

1. Теоретична частина

1.1 Оборотний капітал підприємства та його складові

Капітал є однією з фундаментальних економічних категорій, сутність якої наукова думка досліджує протягом багатьох століть. Серед основних харектеристик, які формують економічну сутність капіталу, слід виділити такі:

об'єкт економічного управління;

об'єкт власності та розпорядження;

об'єкт купівлі-продажу;

джерело доходу;

фактор виробництва;

накопичена цінність;

носій фактора ліквідності та ризику;

інвестиційний ресурс.

Виступаючи носієм економічних характеристик, капітал в першу чергу є об'єктом економічного управління як на мікро-, так і на макрорівні.

Як об'єкт власності та розпорядження капітал може виступати носієм усіх форм власності - індивідуальної, колективної та загальнодержавної. При цьому визначаються певні пропорції його використання, що відбивається у співвідношенні власного і позичкового капіталу.

Капітал як об'єкт купівлі-продажу формує особливий вид ринкуринок капіталу, що характеризується попитом, пропозицією та ціною. Попит на капітал породжує прагнення до накопичення капіталу як інвестиційного ресурсу та фактора виробництва.

Потенційна здатність приносити доход є однією з основних характеристик капіталу. Прибуток на капітал виступає у формі відсоткового доходу, що отримують власники. Економічним підгрунтям відсоткового доходу є ефект використання капіталу як інвестиційного ресурсу або фактора виробництва. Розмір доходу на капітал, що отримує його власник, складає основу формування витрат на його залучення і використання в економічному процесі, і позначається терміном «вартість капіталу».

Як фактор виробництва капітал характеризується певною продуктивністю. Вона визначається як визначення результату виробничої діяльності до суми виробничого капіталу.

Капітал, як накопичена цінність розглядається у формі запасів, сформованих в усіх секторах економіки. На підприємствах капітал як накопичена цінність характеризується запасом основних засобів, нематеріальних активів, ринкових цінних паперів, товарно-матеріальних оборотних активів тощо.

Рівень ліквідності капіталу визначається періодом часу, протягом якого інвестований капітал у певних його формах і видах може бути конвертованим у грошову форму без втрати його реальної ринкової вартості. Чим нижчим є мотивний період конверсії раніше інвестованого капіталу в грошову форму, тим більш високим рівнем ліквідності характеризується та чи інша форма його використання в економічному процесі. Поняття ризику тісно пов’язано з поняттям доходності капіталу в процесі його використання. Об'єктивний зв’язок між рівнем доходності і ризику використання капіталу носить прямопропорційний характер.

Наведені характеристики капіталу свідчать про багатоаспектність капіталу як економічної категорії.

Капітал підприємства формуєтьсяв в процесі як створення підприємства так і його функціонування, тобто (в процесі здійснення фінансово-господарській діяльності).

Для різних форм підприємств існують і різні визначення складових капіталу, наприклад:

Статутного, який слід розглядати як початковий капітал. На підприємствах різних організаційних форм це кошти, які надані їх власникам для забезпечення статутної діяльності.

Для акціонерних товариств статутний капітал — це номінальна вартість емітованих акцій.

Для товариств з обмеженою відповідальністю — це сума часток всіх власників.

Для державних підприємств — це вартість всього майна, яке закріплено за економічними суб 'єктами на правах повного господарського розрахунку.

Для кооперативів — це вартість майна, яке надано учасникам для здійснення господарської діяльності.

Поняття «капітал» асоціюється з поняттям «власність». Як зазначалося, при створенні підприємства його стартовим капіталом виступає вартість майна підприємства. На цьому етапі, коли підприємство ще не має зовнішньої заборгованості, капітал підприємства визначається за такою формулою:

Власний капітал (ВК) (початковий капітал) = вартість активів за балансом, тобто:

ВК=Активи Здійснюючи господарську діяльність, підприємство завжди використовує залучені кошти, тобто створює борги. Тоді власний капітал визначається як різниця між вартістю його майна і борговими забов' язаннями. Формула, за якою обчислюється власний капітал набуває такого вигляду:

ВК=Активи-Боргові забов' язання Тобто власний капітал — це частина активів підприємства, що залишається після вирахування його забов’язань. Головна мета функціонування капіталу — це його рух. Протягом поточної діяльності підприємства форма його капіталу постійно змінюється. Ці зміни стосуються збільшення (зменшення) як абсолютного розміру капіталу, так і окремих його складових. Постійно здійснюється перетворення одних ресурсів на капітал, інших — на товар або інші види цінностей.

Капітал — це специфічна категорія, яка несе різне навантаження залежно від:

— етапів життєвого циклу підприємства (статутний і додатковий капітал);

— джерела формування (власний і залучений);

— характеру обороту та ліквідності (основний і оборотний);

— методів визначення (гранична вартість капіталу).

Основу капіталу підприємства складає власний капітал.

Його сума показує лише облікову, а не ринкову вартість прав власників підприємства, оскільки залежить від застосованих методів оцінки активів та зобов’язань підприємства.

Власний капітал є:

— основним початковим та безстроковим джерелом фінансування господарської діяльності підприємства,

— джерелом погашення збитків підприємства,

— показником, що використовуються для оцінки фінансового стану підприємства, оскільки він демострує, з одного боку, ступінь фінансової самостійності підприємства (його незалежності від зовнішніх джерел фінансування), а з іншого — ступінь кредитоспроможності підприємства (забезпеченості вимог кредиторів фактично наявним у підприємства капіталом засновників).

Збереження власного капіталу є одним з основних показників якості фінансового управління підприємством.

Згідно з фінансовою концепцією збереження капіталу, прибуток вважається заробленим підприємством (а відповідно зберігається та нарощується його капітал) тільки за умови, що сума його чистих активів (тобто активів підприємства за вирахуванням його зобов’язань) на кінець розрахунковогоперіоду перевищує суму чистих активів на початок цього періоду без урахування будь-яких виплат власникам або внесків власників протягом цього періоду.

Формула, застосована при визначенні вартості власного капіталу, не дає інформації про структуру самого власного капіталу, оскільки визначає непрямий метод його обчислення на підставі показників активів і зобов’язань підприємства, які не є складовими власного капіталу.

Залежно від джерела формування власний капітал можна поділити на вкладений і накопичений капітал.

1. Вкладений капітал — це капітал, внесений власниками підприємства (статутний капітал, пайовий капітал, додатково оплачений капітал). Сума вкладеного капіталу може збільшуватися також унаслідок конвертування боргових зобов’язань підприємства в акції або частки (паї).

2. Накопичений капітал — це капітал, отриманий у процесі діяльності підприємства. Він включає:

Капітал від переоцінки — додатковий капітал, сформований у нас до оцінки активів, яка здійснюється у випадках, передбачених чинним законодавством, та відповідно до положень бухгалтерського обліку.

Дарчий капітал — додатковий капітал, отриманий підприємством від інших осіб у вигляді безоплатно одержаних активів (додатково отриманий капітал).

Нерозподілений прибуток — частина чистого прибутку, що не була розподілена між власниками.

За ступенем фіксації власний капітал можна поділити на:

1. Зареєстрований капітал — умовно постійний капітал, сума якого визначається в установчих документах (статутний капітал, пайовий капітал).

2. Незареєстрований капітал — умовно змінний капітал, який включає додатковий капітал та нерозподілений прибуток.

За окремими видами підприємств існують законодавчо закріплені мінімальні розміри зареєстрованого капіталу.

За критерієм персоніфікації зареєстрований капітал є персоніфікованим капіталом (тобто капіталом з визначеними частками та їх власниками), а незареєстрований капітал є неперсоніфікованим (тобто визначеним лише в загальній вартості окремих його елементів та належним усім співвласникам підприємства).

Власний капітал відповідно до П (С)БО 2 «Баланс» включає такі елементи:

· Статутний капітал.

· Пайовий капітал.

· Додатковий вкладений капітал.

· Інший додатковий капітал.

· Резервний капітал.

· Нерозподілений прибуток (непокритий збиток).

Крім основних складових елементів ВК П (С)БО 2 визначає також коригуючи показники, які відображають рух ВК у процесі його формування та управління.

До коригуючих показників власного капіталу відносяться:

· Неоплачений капітал

· Вилучений капітал Пайовий капітал — це сукупність коштів фізичних та юридичних осіб, добровільно вкладених у здійснення спільної фінансово-господарської діяльності.

Додатковий вкладений капітал відображає суму, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їх номінальну вартість.

Для АТ різниця між вартістю реалізації випущених ними акцій та їх номінальною вартістю має назву «Емісійний дохід» .

Інший додатковий капітал відображає суму до оцінки необоротних активів, вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.

Резервний капітал відображає суму резервів, створених за рахунок чистого прибутку підприємства відповідно до чинного законодавства або установчих документів.

Неоплачений капітал відображає суму заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу підприємства.

Вилучений капітал відображає фактичну собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників., має від'ємне значення та вираховується при визначенні величини власного капіталу підприємства.

Загальне визначення елементів власного капіталу набувають специфічних особливостей залежно від організаційної форми відповідного підприємства. Ці особливості зумовлені насамперед нормами законодавства, якими встановлено організаційні форми підприємств, та вимогами щодо порядку формування та руху власного капіталу цих підприємств.

Відповідно до статті 1 Закону України від 19.09.91 р. № 1576-ХІІ «Про господарські товариства» (зі змінами і доповненнями) господарські товариства можуть існувати в таких організаційно-правових формах: акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, повне товариство, командитне товариство.

Функції власного капіталу:

1. Заснування та введення в дію

2. Відповідальність та гарантії

3. Забезпечення життєдіяльності підприємства

4. Забезпечення крелитоспроможності

5. Фінансування та забезпечення ліквідності

6. Забезпечення незалежності

7. База для нарахування дивідендів

8. Управління та контроль, реклама За видами установчих документів, на підставі яких створюються господарські товариства, вони поділяються на:

· господарські товариства, які створюються і діють на підставі установчого договору і статуту. До цієї групи відносяться акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю і товариство з додатковою відповідальністю;

· господарські товариства, які створюються і діють на підставі лише установчого договору. До цієї групи відносяться повне і командитне товариство.

капітал обладнання робітник собівартість

2. Розрахунковий розділ

2.1 Розрахунок кількості обладнання та коефіцієнту його завантаження

— визначення потрібної кількості обладнання;

— уточнення виробництва;

— визначення коефіцієнту завантаження обладнання.

Уточнення виду виробництва проводиться у курсовому проекті з «Технології машинобудування».

Для багатосерійного виробництва потрібна кількість обладнання визначається шляхом розрахунку виконаного на підставі даних технічної частини та даних механічного цеху.

Таблиця 2.1. Технологічний маршрут деталі «Хрестовина»

Коефіцієнт завантаження устаткування — характеризує ступінь використання дійсного фонду часу обладнання при заданому обсязі виробництва, тобто цей коефіцієнт значною мірою залежить від обсягу виробництва.

Кiлькiсть обладнання розраховується за формулою 2.1

(2.1)

де N — рiчна програма випуску деталей, шт.

Fеф— норма часу на виготовлення однiєї деталi, хв.

Теф — ефективний фонд часу одного верстату, н/год.

Кв.н.— коефiцiєнт виконання норм, [ Кв. н = 1,05]

(2.2)

де ДР — кiлькiсть робочих днiв у роцi, днi;

Тзм — тривалiсть змiни, год. [8];

Кзм — коефiцiєнт змiнностi [2];

n — вiдсоток ремонтних робiт, % [7];

Коефiцiєнт завантаження обладнання розраховується за формулою 2.3:

(2.3)

де Ср — розрахункова кiлькiсть обладнання, од.;

Спр — прийнята кiлькiсть обладнання, од.

Середнiй коефiцiєнт завантаження по дiльницi розраховується за формулою 2.4:

(2.4)

Всі розрахунки зведемо в таблицю 2.2

Таблиця 2.2 — Кількість обладнання та його завантаження

Розрахунок до таблиці 2.2:

Fеф = 251 8 2 (1-) = 3735 год.

%

2.2 Розрахунок дозавантаження обладнання У зв’язку з недостатнім завантаження обладнання проводимо його дозавантаження. Кількість годин дозавантаження розраховуємо за формулою 2.5:

Тд = Feф? Сп? Кз? Тпз (2.5)

де Кз — коефіцієнт завантаження Тп. з — трудомісткість за заданою програмою, год

(2.6)

Всі розрахунки зводимо до таблиці 2.3

Таблиця 2.3 — Дозавантаження обладнання

Дозавантаження обладнання до:

Токарний з ЧПК — 85%

Токарний — 85%

Вертикально — свердлильний — 85%

Вертикально — свердлильний з ЧПК — 85%

Горизонтально — фрезерний зЧПК — 85%

Вертикально — фрезерний з ЧПК — 85%

Розрахунок до таблиці 2.3:

Розподіл норми (графа 6):

005>1?3586?0,85 =3049

010>1?3586?0,85=3049

015>1?3586?0,85=3049

020>2?3586?0,85=6097

025>1?3586?0,85=3049

030>1?3586?0,85=3049

Кількість годин дозавантаження обладнання (графа 8):

005>3049 — 1588 = 1461

010>3049 — 366 = 2683

015>6097 -4903 = 1194

020>3049 — 2272= 777

025>3049 — 2704 = 345

030>3049 — 2304=745

Таблиця 2.4 — Зведена відомість обладнання

2.3 Розрахунок чисельності робітників дільниці

Чисельність працюючих на дільниці визначається за групами та категоріями:

Основні (виробничі) робітники, допоміжні робітники, керівники, службовці, МОП, інші.

2.3.1 Розрахунок чисельності основних робітників Ведеться за кожною професією, за кожним кваліфікаційним розрядом окремо, виходячи з трудомісткості робіт за рік з урахуванням дозавантаження:

(2.7)

де Q — трудомісткість річної програми з урахуванням дозавантаження, н/год

Feф.роб — ефективний річний фонд часу одного робітника, год Кв. н — коефіцієнт виконання норм, [Квн = 1,05]

(2.8)

де Др. — кількість робочих днів у році, дні [241]

Т зм — тривалість зміни, год [8]

в — витрати робочого часу,% [8]

Трудомісткість річної програми з урахуванням дозавантаження розраховується за формулою 2.9

Q = Т пз + Тд (2.9)

де Тпз — трудомісткість за заданою програмою, год Тд — кількість годин дозавантаження, год

Q1 = 1461 + 1588 = 3049

Q2 = 2683 + 366 = 3049

Q3 = 1194 + 4903 = 6097

Q4 = 777 +2272 = 3049

Q5 = 345 + 2704 = 3049

Q6=745 + 2034 = 3049

Середній розряд робітника визначаємо за формулою 2.10

(2.10)

де Чrчисельність робітників відповідного розряду, чол.

R — відповідний розряд

?Ч — загальна кількість робітників, чол.

Всі розрахунки зводимо в таблицю 2.5

Таблиця 2.5 — Розрахунок чисельності основних робітників

2.3.2 розрахунок допоміжних робітників дільниці розраховуємо у відсотках від основних робочих Кількість допоміжних робітників визначається найраціональнішим співвідношенням між основними і допоміжними робітниками:

а) налагоджувальники обладнання:

3% від чисельності основних робітників Ч1 = 14?0,03 = 0,42 = 1

б) слюсарі по ремонту та обслуговуванню обладнання:

7% від чисельності основних робітників Ч2 = 14?0,07 = 0,98 = 1

в) чергові слюсар — електрики:

2% від чисельності основних робітників Ч3 = 14?0,02 = 0,28 = 1

г) контролери:

8% від чисельності основних робітників Ч4 = 14?0,08 = 1,12 = 2

Всі розрахунки зводимо до таблиці 2.6

Таблиця 2.6 — Розрахунок допоміжних робітників дільниці

2.3.3 Розрахунок чисельності керівників Чисельність керівників розраховується на підставі галузевих нормативів за функціями управління з обліком штатного розпису, встановленого відповідно з типовою структурою та схемою управління підприємством.

2% від загальної чисельності основних і допоміжних робітників:

Чк = 19?0,02 = 0,38 = 1

2.3.4 Розрахунок спеціалістів Використовується нормативний метод, який ґрунтується на застосуванні нормативів навантаження, обслуговування, керованості і чисельності спеціалістів.

8% від загальної чисельності основних і допоміжних робітників:

Чсп = 19?0,08 = 1,52 = 2

2.3.5 Розрахунок чисельності МОП

2% від загальної кількості основних і допоміжних робітників Чмоп = 19?0,02 = 0,38 = 1

2.3.6 Розрахунок інших

1% від загальної кількості основних і допоміжних робітників Чі= 19?0,01 = 0,19 = 1

Всі розрахунки зводимо до таблиці 2.7

Таблиця 2.7 — Розрахунок чисельності робітників

2.4 Розрахунок площі дільниці

Виробнича площа розраховується з погляду кількості робочих місць та площ, зайнятих проїздами та проходами:

Sq = Sвир + Sдоп (2.11)

де Sвир — виробнича площа, м?

Sдоп — допоміжна площа, м?

Sвир = ?(S1 + S2) Cпр (2.12)

де S1 — питома площа на одиницю обладнання, м?

S2 — питома площа на проїзди та проходи, м? [6]

Спр — кількість обладнання, яке прийнято, од [7]

Sдоп = S1+ S2+ S3+ S4 (2.13)

Де S1 — площа складальної дільниці, м? [15% від Sвир]

S2 — площа під інструментально — роздаткову кладову, м? [0,65 м? на один верстат]

S3 — площа контрольного пункту, м? [6]

S4 — площа побутово — контрольних приміщень, м? [1,22 м? на одного робітника]

Sвир1 = (3,73 + 7) 1 = 18,1

Sвир2 = (3.083 + 7) 1 = 16,24

Sвир3 = (2,353 + 7) 2 = 28,1

Sвир4 = (1,863 + 7) 1 = 12,6

Sвир5 = (1,563 + 7) 1 = 11,7

Sвир6 = (43 + 7) 1 = 19

Sзаг.вир = Sвир1 + Sвир2 + Sвир3 + Sвир4 + Sвир5 + Sвир6

Sзаг.вир = 18,1 + 16,24 + 28,1 + 12,6 + 12,6 + 11,7 + 19 =105,74 м?

Sдоп = 105,74 0,15 + 0,65 7 + 6 + 1,22 23 = 54,51 м²

Sq =105,74+54,51=160,25 м²

2.5 Розрахунок фонду оплати праці

Найбільш важливим елементом потенціалу підприємства є його персонал або кадри.

Залежність заробітної плати від виконаного обсягу роботи створює умови для підвищення продуктивності праці, матеріально зацікавлює працівників у результатах як індивідуальної, так і колективної праці.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно — ділових якостей працівника, результатів його праці й господарської діяльності підприємства.

Витрати на оплату праці складаються з:

— Фонду основної заробітної плати;

— Фонду додаткової заробітної плати;

— Інших заохочувальних та компенсаційних витрат.

Планування заробітної плати включає планування фонду заробітної плати і середньої заробітної плати. Плановий фонд заробітної плати — вся сума коштів, відпрацьований час, а також суми виплат і доплат, які передбачені державними законодавчими актами та діючими преміальними системами у запланованому періоді. НА машинобудівному підприємстві планування заробітної плати включає визначення розміру фонду та середньої заробітної плати виробничого і невиробничого персоналу в цілому і за окремими категоріями працівників, а також фонд заробітної плати не облікового складу.

Вихідними даними для визначення розміру планового фонду заробітної плати персоналу є: виробнича програма, трудомісткість продукції, чисельність працівників за категоріями, професіями і кваліфікацією, тарифна система, штатний розпис працівників, службовців, законодавча база України про оплату праці.

2.5.1 Розрахунок фонду оплати праці основних робітників.

I зміна — 8.00 — 16.30

II зміна — 16.30 — 22.00

Тому нічний час 3 години.

ФОП = N R + Тст Тд (2.14)

де Rсумарний розцінок на деталь, грн.;

Тст — середня тарифна ставка, грн.;

Тд — загальна кількість годин дозавантаження обладнання, год

(2.15)

Всі розрахунки зведемо до таблиці 2.8

Таблиця 2.8 — Фонд оплати праці основних робітників

ФОП = 48 000шт 1.13 грн + 3.1грн 9150 год = 88 168.5 грн а) знайдемо кількість нічних годин відпрацьованих основними робітниками протягом року:

Розраховуємо доплату у нічний час:

Доплату за роботу у нічний час (кількість нічних годин) проводимо із розрахунку 0,2 тарифної ставки 3 розряду за кожну годину роботи в нічний час:

3,6грн 0,2 = 0,72грн

2655.58 0,72 = 1912грн Оплата пільгових годин підліткам проводиться із розрахунку, що їх чисельність складає 5% від чисельності основних робочих і оплата цих годин проводиться по 2 розряду [3,0 грн].

Визначення кількість підлітків на підприємстві та їх кількісний час (одна година в зміну):

221,72 (23 0,05) 1 = 254.978 год Визначаємо оплату:

254.978 3,0 = 764.9 грн б) доплата бригадирам приймається в розмірі 4% від нормованої заробітної плати робітників:

88 168.5 0,04 = 3526.7грн в) розмір премії основних робітників: 20% від основної заробітної плати:

88 168.5 0,2 = 17 633.7грн г) середньоденний фонд оплати праці одного робітника:

Фонд оплати тарифних відпусток через навчання, виконання громадських і державних обов’язків:

ФОПвід = ФЗПсер. ден Твід Чроб (2.16)

де Твід — тривалість відпусток, дні (22дні)

Чроб — чисельність основних робочих, чол. (23 чол) ФОПвід = 458.3 22 23 = 231 893.72 грн д) інші доплати визначаються в розмірі 1% від нормованої заробітної плати основних робітників:

88 168.5 0,01 = 881.68 грн По завершенню розрахунків фонду оплати праці основних робочих всі данні зводимо до таблиці 2.9 і проводимо розрахунок відношення усіх доплат і надбавок до нормованої заробітної плати з премією основних робітників у відсотковому відношенні.

Таблиця 2.9 — Елементи фонду оплати праці

2.5.2 Розрахунок оплати праці допоміжних робітників ФОПдоп = Тст Fеф (2.17)

Де Тст — тарифна ставка відповідного розряду;

Fеф — ефективний фонд часу одного верстату, год (3586)

— налагоджувальники обладнання;

1 чоловік 5 розряду, погодинна (4.2грн) ФОП = 4,2 3586 = 15 061,2 грн

— премія 20% від ФОП

15 061,2 0,2 = 3012,24 грн

— доплата за роботу у нічний час

110,86×0,72 = 249.4 грн

— слюсарі обслуговування та ремонту обладнання:

3 чоловіка 4 розряду, погодинна [3,7грн]

ФОП = 3 (3,7 3586) = 39 804, 6 грн

— премія 20% від ФOП

39 804,6 0,2 = 7960, 92грн

— доплата за роботу у нічний час:

346, 4 0,42 = 145.5 грн

— чергові слюсарі - електрики:

1 чоловік 4 розряду, погодинна: [3,7грн]

ФОП = 3,7 3586 = 13 268,2 грн

— премія 25% від ФОП

13 268,2 0,25 = 3317,05 грн

— доплата за роботу у нічний час:

— контролери

3 чоловіка, 3 розряду: (1,82); доплати не враховуються ФОП = 3 1, 82 3586 = 19 579,56 грн

— премія 25% від ФОП

19 579,56 0,25 = 4894,89 грн Всі розрахунки зведемо до таблиці 2.10

Таблиця 2.10

2.5.3 Розрахунок оплати праці керівників, МОП і спеціалістів та інших Розрахунок проводиться із використанням нормативів;

дані заносимо у таблицю 2.11

Таблиця 2.11 — Штатний розпис керівників, МОП і спеціалістів, інших

ФОП = 43 240 + 107 450,72 + 343 477.07= 494 167.79 грн Знайдемо середньомісячну зарплату по підприємству:

(2.18)

де ФОП — фонд оплати праці, грн.;

Ч — чисельність всіх працівників, чол.

2.6 Розрахунок витрат на основні матеріали Всі розрахунки зводимо до таблиці 2.12

Таблиця 2.12 — Вартість основних матеріалів за відрахуванням відходів на деталь

Вартість за 1 кг:

— матеріалу — 35,9 грн

— відходів — 0,45 грн

2.7 Розрахунок собівартості деталі

Розраховуємо транспортно — заготівельні витрати:

(2.19)

де Вм—вартість матеріалів з відрахуванням відходів

L — транспорті вимоги, % [5]

Тр = 189 0,05 = 9,45 грн Основна заробітна плата:

(2.20)

де R — сумарний розцінок на деталь, грн.

n — приміняти 25%

ЗПосн = 35 0,25 = 8,75 грн Додаткова заробітна плата:

(2.21)

де n — приймаємо 10%

ЗПдод = 8,75 0,1 = 0,875 грн Відрахування на соціальні страхування виробничих робітників:

(2.22)

де n — приймаємо 8%

Остр = (0,875 + 8,75) 0,08 = 0,77 грн Розраховуємо витрати на утримання та експлуатацію обладнання

(2.23)

де п — витрати на утримання та експлуатацію обладнання [110%]

ВУЕО =8,75? 1,1 = 9,625 грн.

Розраховуємо цехові витрати:

Цв = (2.24)

де п — цехові вимоги [80%]

Цв = (8,75 + 9,625)? 0,8 = 14,7 грн.

Всі розрахунки зводимо до таблиці 2.13

Таблиця 2.13 Калькуляція цехової собівартості

2.8 Зведена таблиця техніко — економічних дільниць Таблиця 2.14 — Техніко — економічні показники дільниці

Список рекомендованої літератури

1. Бойчик І.М. Економіка підприємства.Навчальний посібник.- К.: Атіка, 2004.-480 с.

2. Плоткін Я.Д., Янушкевич О. К. Організація і планування виробництва на машинобудівному підприємстві: Навч. видання — Львів:Світ, 1996. — 352с.

3. Тарасюк Г. М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства. Навч. посіб. К.:"Каравелла", 2003, — 432 с.

4. Шваб Л.І. Економіка підприємства: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. — К.:Каравелла, 2004. — 568 с.