Захист плодового розсадника від вічкової галиці та особливості її біології й шкідливості в центральному лісостепу України (реферат)

Реферат на тему:

Захист плодового розсадника від вічкової галиці та особливості її біології й шкідливості в центральному лісостепу України Одним із шляхів інтенсифікації садівництва в Україні є закладання високоінтенсивних, скороплідних промислових насаджень. У зв’язку з цим зростає потреба в садивному матеріалі та його якості [2, 6, +11], що вимагає правильної організації розсадника і своєчасного захисту рослин від шкідників та хвороб [3, 9, 18].

Значної шкоди плодовим розсадникам Центрального Лісостепу України завдають три види родини галиці (Cecidomydae): яблунева листкова, грушева листкова і вічкова. Остання живиться камбієм і проточує поздовжні ходи в деревині, прищепленій бруньці, що призводить до всихання окулянтів [1, 4−5, 7−8, 12−13, 15−16, 19].

В останні десятиріччя спостерігається значне збільшення їх шкідливості, що пов’язано з комплексом чинників [17]. Це потребує детального вивчення особливостей розвитку галиць та вдосконалення захисту плодових розсадників з урахуванням біоценотичних вимог до агроценозу багаторічних насаджень.

Протягом 1995;2006 рр. у інсектарії відділу захисту рослин і дослідному господарстві Мліївського інституту садівництва УААН, а також науково-дослідній станції УДАУ проводилися дослідження щодо вивчення особливостей біології, шкідливості та захисту плодового розсадника від вічкової галиці.

Екологічні особливості і господарське значення шкідника вивчали в природних умовах агроценозу розсадника яблуні, а також за постановки лабораторно-польових дослідів.

Динаміку чисельності фітофага і пошкодження ними рослин визначали методом регулярних обліків на постійних контрольних рослинах, розташованих рівномірно в дослідних насадженнях. Крім того, щорічно проводили осінні і весняні обстеження щільності шкідника в насадженнях перед зимівлею і виживання його після зимівлі.

Середню заселеність шкідником рослин у полі вирощування саджанців враховували способом огляду 100 місць щеплень в облікових саджанців у кожному з варіантів [14].

Саджанці яблуні і груші різних районованих сортів отримано способом окультурення підщеп (вегетативних і насінних) при проведенні літної операції (вічкування).

Сівозміна плодового розсадника була такою: чорний пар, перше поле розсадника — дички (в кінці липня-на початку серпня проводять вічкування), друге поле розсадника — однорічки (в кінці сезону — саджанці встановленого стандарту), третє поле розсадника — дворічки (саджанці встановленого стандарту), ячмінь з підсівом багаторічних трав, багаторічні трави, багаторічні трави.

Підщепа — сіянець яблуні сорту Антонівка звичайна та груші сорту Олександрівка.

Рельєф місцевості рівний, грунт на ділянці малогумусний, типововилужений чорнозем (вміст гумусу 2,9−3,3%, РН — 5,4−6,0- Р2О5 — 10−21 млг на100 г грунтуК2О — 7,4−10,6 млг на100 г грунту).

Щільність вічкової галиці вираховували методом огляду щеплених бруньок на рослинах у кожному з варіантів.

Ефективність дії випробовуваних препаратів визначали на десятий день після обробки рослин за формулою Аббота [17]:

Е дії =100х (А-В) / А, де Е дії - зниження щільності шкідника після обробки, %;

А — щільність личинок комах до обробки, екз./рослину;

В — щільність личинок комах після обробки, екз./ рослину.

Догляд за рослинами проводили згідно з загальнозастосовуваною технологією вирощування саджанців [8].

Отримані результати обробляли засобами математичної статистики на основі пакета прикладних програм «Statistika» методом дисперсійного аналізу [10].

Результати досліджень. Погодні умови (1995;2006 рр.) в цілому були сприятливими для вирощування саджанців яблуні та розвитку вічкової галиці.

Дані досліджень свідчать, що шкідник пошкоджує саджанці яблуні і груші, завдає значних збитків у регіоні, особливо за останні десять років, спричиняючи загибель 28,8−68,1% щеплених бруньок (вічок), незалежно від видового і сортового складу рослин.

Встановлено, що зимують личинки в грунті на глибині 3−5 см. У другій половині травня (1995, 1997;2005 рр.) — першій половині червня (1996, 2006 р.) спостерігався літ імаго фітофага, які відкладали яйця на окулянти в місцях щеплення. Відродження личинок розпочинається на 8−10-й день, вони проточують поздовжні ходи в щепленій бруньці, що призводить до всихання окулянтів.

За нашими спостереженнями літ імаго другого покоління розпочинається з середини липня і триває до кінця місяця, а третього — з початку серпня до середини вересня (1997, 2000, 2003, 2005 рр.). Сприятливими умовами для розвитку фітофага є помірна тепла погода (18,6−25,4°С) і відносна вологість повітря 70−80%. Починаючи з середини жовтня і до початку зниження температури повітря (нижче +10°С) личинки закінчують живлення і ховаються в грунт.

Для розвитку одного покоління шкідника необхідна сума ефективних температур від 273,9<>С до 290,8°С (нижній поріг 15,3°С).

Встановлено, що обприскування інсектицидом вегетуючих рослин є найбільш доцільним під час масового льоту шкідника (початок відродження личинок), а саме: в кінці травня — на початку червня, з середини липня і до кінця місяця, з початку серпня і до середини вересня, враховуючи особливості розвитку шкідника кожного року (табл.1).

1. Ефективність дії сучасних інсектицидів проти першого покоління вічкової галиці (сорти Улюблена Клаппа, Пепінка золотиста, середнє за 1995;2006 рр., лабораторний дослід).

Дослідженнями встановлено, що ефективним проти вічкової галиці є обгортання місця щеплення (літнього і зимового) грунтом на сіянцях яблуні сорту Антонівки звичайної і сіянцях груші сорту Олександрівка (табл.2.).

На саджанцях, отриманих способом окультурення вегетативних підщеп яблуні (ММ.106, 62−396, 54−118) і груші (айва А), цей прийом є неможливим, оскільки згідно з сучасними технологіями їх вирощування вічкування проводиться на висоті 10−20 см від кореневої шийки, коли на сильнорослих підщепах розріз робиться на висоті 3−4 см вище кореневої шийки [11].

Висновки Вічкова галиця є небезпечним шкідником у полях вирощування саджанців плодових культур. Якщо не проводити захисних заходів щодо зниження шкідливості цього фітофага загибель щеплених бруньок (вічок) становитиме 28,8 — 68,1%, незалежно від видового і сортового складу рослин.

Препарати Базудин, 600 ЕW, в.с. (1,2 л/га), Маврік 2Ф, 22,3% ФЛО (0,5 л/га), Конфідор, в.р.к. (0,25 л/га), Конфідор Максі, в.г. (0,07 кг/га), Каліпсо 480 SC, к.с. (0,25 л/га), Моспілан р.п. (0,30 кг/га), Актара 25 WG, в.г. (0,14 кг/га), Актара 240 SC, к.с. (0,15 л/га), Регент, в.г. (0,02 кг/га), Бульдок, к.е. (0,5 л/га), суміш Золону, к. е і Шерпи, 25 КЕ, к.е. в половинних нормах (1,0 л/га + 0,15 л/га) можна рекомендувати до постійної реєстрації Міністерству охорони природного навколишнього середовища України проти вічкової галиці в полях вирощування саджанців плодових культур. Обприскування цими препаратами 2−3 рази впродовж вегетації (починаючи з кінця травня — початку червня) призводить до загибелі личинок шкідника і забезпечує отримання високосортного садивного матеріалу яблуні.

Список літератури:

1. 1.Алексеева С. А. Борьба с вредителями и болезнями в плодовых питомниках Кабардино-Балкарии // Садоводство. -1985. — № 3. — С. 17−19.

2. 2.Болдырев М. И. Обоснование интегрированной защиты яблони от вредителей в условиях интенсификации садоводства в ЦЧЗ: Автореф. дис… д-ра с.-х.наук /Укр. с.-х. акад. — К., 1986. — 50 с.

3. 3.Болотникова В. В., Новицкая Л. И., Велента Н. Е. Защита питомников от вредителей и болезней // Защита растений. — 1984. — № 12. — С. 16−19.

4. 4.Васильев В. П., Лившиц И. З. Вредители плодовых культур. — М.: Колос, 1984. — 399 с.

5. 5.Васильєв В.П., Лісовий М.П. Довідник по захисту плодових культур. — К.: Урожай, 1993. — 222 с.

6. 6.Воєводін В.В. Садівництво України, сьогодення і майбутнє // Сад, виноград і вино України. — 2001. — № 12. — С. 2−5.

7. 7.Довідник із захисту рослин / Л.І.Бублик, Г.І.Васечко, В.П.Васильєв та ін.- За ред. М.П.Лісового. — К.: Урожай, 1999. — С. 349−401.

8. 8.Довідник по захисту садів від шкідників і хвороб / А. С. Матвиевский, В. М. Ткачев, Ф. С. Каленич и др.- Под ред. А. С. Матвиевского. — К.: Урожай, 1990. — С. 39−40, 45−48, 56−57, 240−241.

9. 9.Дорожкин Н. А., Болотникова В. В., Велента Н. Е., Новицкая Л. Н. Защита плодовых культур в питомниках // Защита растений. — 1986. — № 7. — С. 36−37.

10. 10.Доспехов Б. А. Методика полевого опыта. — М.: Агропромиздат, 1985. — С. 122−127.

11. 11.Концепція розвитку садівництва в Українській РСР до 2005 року / Андриенко М. В., Васюта В. М., Шестопаль О. М. и др.- Под ред. М. В. Андриенко. — К.: Міська друкарня Києво-Святошинського району, 1990. — С. 4−5.

12. 12.Мамаев Б. М. Эволюция галлообразующих насекомых — галлиц. — Л.: Наука, 1968. — 72 с.

13. 13.Мамаев Б. М. Галлицы, их биология и хозяйственное значение. — М.: Из-во АН СССР, 1962. — С. 52−68.

14. 14.Методики випробування і застосування пестицидів / С. О. Трибель, Д.Д.Сігарьова, М. П. Секун, О.О.Іващенко та ін. / За ред. проф. С. О. Трибеля. — К.: Світ, 2001. — 448 с.

15. 15.Патерило Г. А., Верещагина В. В., Флоринская Г. Н. Новое в борьбе с болезнями и вредителями в плодовом питомнике // Садоводство, виноградарство и виноделие Молдавии. — 1963. — № 1. — С. 47−50.

16. 16.Савковский П. П. Атлас вредителей плодовых и ягодных культур. — К.:Урожай, 1990. — С. 10−19.

17. 17.Трибель С. О. Проблеми фітосанітарії агроценозів і шляхи її вирішення // Пропозиція. — 1998. — № 9. — С. 10−11.

18. 18.Чепурная В. И. Вредная фауна питомника //Защита растений. — 1985. — № 7. — С. 32.

19. 19.Hering M.Dr. Die Okologie der Blattminierenden insektenlarven. — Berlin, 1926. — S. 18 — 19.