Аудит операцій на рахунках у банку

Зміст

Вступ

1. Теоретико-методологічні основи аудиту операцій на рахунках у банку

1.1 Економічна сутність операцій на рахунках у банку та їх класифікація

1.2 Критичний огляд законодавчої бази та спеціальних літературних джерел з аудиту операцій на рахунках у банку

1.3 Організаційно-економічна характеристика ПАТ КБ «ПриватБанк»

2. Аудит операцій на рахунках у банку

2.1 Мета, завдання та джерела аудиту

2.2 Аудит проведення операцій на рахунках у банку

2.3 Послідовність проведення та узагальнення результатів аудиту Висновки та пропозиції

Використана література

банківський аудит контроль рахунок

Вступ

Актуальність теми. Розрахунки між підприємствами незалежно від форми власності здійснюються шляхом безготівкових перерахувань через комерційні банки і регулюються спеціальними правилами. Проте в практиці проведення розрахунків допускаються порушення та зловживання. На їх виявлення й попередження розраховані аудиторські перевірки.

Метою перевірки банківських операцій є встановлення:

— кількості відкритих і використаних у розрахунках рахунків, законність здійснення операцій за кожним із них;

— своєчасності, законності, достовірності й доцільності відображених на рахунках у банках здійснених операцій щодо надходження та списання грошових коштів;

— обґрунтованості отримання й використання кредитів і позик, своєчасності їх погашення;

— дотримання стану платіжно-розрахункової дисципліни щодо укладених договорів та ін.

Джерелами інформації для аудиторської перевірки є:

— виписки банків з відповідних рахунків з доданими до них документами, які є підставою для здійснення прибутково-видаткових операцій (копії платіжних доручень, вимог, меморіальних ордерів, корінці грошових і розрахункових чеків тощо);

— баланси, інші документи й облікові регістри, в яких відображуються операції, пов’язані з використанням коштів.

Метою аудиту операцій є перевірка:

— правильності та законності відкриття валютних рахунків;

— повноти й своєчасності зарахування валютної виручки;

— законності використання валюти-готівки тощо.

Метою курсової роботи є засвоєння методики аудиту операцій на рахунках в банках, виявлення можливих порушень та їх ліквідацію, дослідження аудиту фінансової звітності підприємств, а саме відображення операцій на рахунках в банках підприємства, пошук шляхів його удосконалення.

Завдання курсової роботи полягає у визначенні характеристики фінансової звітності, її складу, призначенні та основних принципів підготовки; порядку оцінювання фінансової звітності підприємства; методики аудиту операцій на рахунках в банках.

Об'єктом дослідження курсової роботи є ПАТ КБ «ПриватБанк».

Предметом дослідження в ПАТ КБ «ПриватБанк» є аудиторська перевірка операцій на рахунках в банках.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків. Вона викладена на 44 сторінках, ілюстрована 9 додатками, 1 формулою та 12 таблицями. Список літератури включає 45 найменувань.

1. Теоретико-методологічні основи аудиту операцій на рахунках у банку

1.1 Економічна сутність операцій на рахунках у банку та їх класифікація

Сучасна банківська установа — це універсальна установа, що прагне здійснювати якомога більше видів операцій, які можна розділити на окремі групи.

Розгляд цього питання потребує, перш за все, визначення суті понять «операції банку», «банківська операція» та «банківська послуга» .

Операції банку — це дії банківської установи, спрямовані на забезпечення її функціонування, з одного боку, як суб'єкта підприємницької діяльності, з іншого — як фінансового посередника, який здійснює властиві йому функції.

До перших слід відносити дії банку, спрямовані на забезпечення його існування та функціонування (придбання основних засобів, інших необоротних активів), а також формування касових залишків, залишків коштів на кореспондентському рахунку та резервів (дії, керовані законодавчими та нормативними документами).

Дії банку як фінансового посередника, який здійснює властиві йому функції, входять до поняття банківські операції.

Виходячи з визначення банку, сутність банківських операцій — це залучення тимчасово вільних грошових коштів підприємств, організацій, населення з подальшим розміщенням їх від свого імені на умовах строковості, зворотності та платності, а також касове та розрахункове обслуговування народного господарства, надання валютних та інших банківських послуг, передбачених Законом України «Про банки і банківську діяльність» .

Поняття «банківська послуга» ми будемо використовувати для оцінки дій банківської установи з позиції споживача — клієнта банку як наявного, так і потенційного. Банківська послуга — це результат проведення банківської операції, спрямованої на задоволення потреб споживачів — клієнтів банківської установи.

У країнах з ринковою економікою банки, як правило, намагаються здійснювати широкий спектр операцій. Для більш повного розуміння сутності банківських операцій спробуємо їх згрупувати за різними ознаками:

1. За економічною сутністю:

а) базові:

— депозитні (приймання вкладів, депозитів) від юридичних і фізичних осіб);

— розрахункові (відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банківкореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них);

— кредитні та інвестиційні (розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик);

б) інші операції та дії, спрямовані на задоволення потреб клієнтів та отримання прибутку:

— операції з валютними цінностями;

— емісійні операції;

— операції з цінними паперами (купівля-продаж за дорученням клієнтів, операції на ринку цінних паперів, включаючи андеррайтинг);

— надання гарантій і поручительств та інших зобов’язань від третіх осіб;

— факторинг;

— лізинг;

— послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;

— випуск платіжних інструментів (чеків, векселів та ін.);

— надання консультаційних та інформаційних послуг;

— засновницькі операції;

— інкасація;

— депозитарна діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

2. За функціональним призначенням:

а) пасивні операції - це операції, за допомогою яких банки формують свої ресурси для проведення кредитних та інших активних операції (залучення коштів на рахунки юридичних та фізичних осіб; емісія власних цінних паперів, кредити, отримані від інших банків);

б) активні операції - це операції, за допомогою яких банки розміщують наявні ресурси з метою отримання доходів:

— кредитні (короткострокове та довгострокове кредитування виробничої, соціальної, інвестиційної та наукової діяльності підприємств та організацій; надання споживчих кредитів населенню; лізинг, факторинг);

— інвестиційні (формування портфеля цінних паперів);

— засновницькі (участь коштами банку в господарській діяльності підприємств);

— міжбанківські (в частині наданих кредитів іншим банкам).

3. Комісійно-посередницькі операції - операції банків за дорученням клієнтів за певну плату — комісію або процент:

а) комісійно-розрахункові операції, пов’язані зі здійсненням внутрішніх та міжнародних розрахунків;

б) торговельно-комісіті - купівля-продаж за дорученням клієнтів цінних паперів, валюти, дорогоцінних металів, посередництво в розміщенні акцій та облігацій, бухгалтерське та консультаційне обслуговування;

в) інші - традиційні фінансові та біржові послуги (управління пакетами акцій, бюджетне та податкове планування, допомога в злитті тощо); гарантійні послуги (ф'ючерси, опціони, свопи).

Операції на рахунках у банку підлягають суцільній перевірці. Джерелами даних для аудиту операцій на рахунках у банках є виписки банку з особових рахунків і прикладені до них виправдувальні документи. Насамперед, треба звірити залишки коштів, відображених у виписках за відповідними рахунками, із залишками коштів, що значаться за обліковими даними. Однак рівність залишків не гарантує тотожності оборотів за виписками банку і за балансовим рахунком, оскільки при обробці виписок може бути допущено навмисне зменшення оборотів за дебетом і кредитом рахунка на однакову суму з метою приховати зловживання. Тому слід перевірити відповідність оборотів за дебетом і кредитом рахунка за виписками банку за кожний місяць даним оборотів за обліковими реєстрами. Важливо також перевірити повноту і достовірність банківських виписок і прикладених до них документів. Повноту банківських виписок встановлюють за їхньою нумерацією за сторінками і перенесенням залишку коштів на рахунку. Залишок коштів на кінець періоду в попередній виписці банку за рахунком має дорівнювати залишку коштів на початок періоду в наступній виписці. Правильність виписки визначають шляхом перевірки всіх її реквізитів. Якщо у виписці буде встановлено необумовлені виправлення або підчищення, закреслення, то необхідно провести зустрічну перевірку даних виписки із записами в першому примірнику особового рахунка, що знаходиться в установі банку. У випадку відсутності окремих виписок слід також звернутися до установи банку.

Крім того, слід впевнитися, що всі здійснені через банк операції є реальними і підтверджені відповідними справжніми (автентичними) документами. Бувають випадки, коли їх підробляють або прикладають не повністю, що дає можливість, застосовуючи неправильну кореспонденцію рахунків, приховувати в обліку зловживання на значні суми. У разі виникнення сумнівів у справжності документів (відсутність банківського штампа, виправлення перерахованих сум, найменування одержувача грошей і дати здійснення операцій) слід провести зустрічну перевірку платіжних документів, які зберігаються у справах підприємства, із платіжними документами в банку або у контрагента з операції. Одночасно з’ясовують правильність кореспонденції рахунків і записів у облікових регістрах, бо деколи зловживання можуть бути приховані шляхом складання неправильних бухгалтерських записів (проводок), не підтверджених документами, а також сторнувальних записів без документальних підтверджень і без дійсної потреби або неправильним підрахунком чи перенесенням підсумків з одної сторінки регістру на іншу.

Під час перевірки операцій за поточним рахунком в іноземній валюті слід врахувати, що суб'єкти господарювання можуть здійснювати скупку, обмін, продаж валюти за ліцензією Національного банку України в установленому законом порядку.

1.2 Критичний огляд законодавчої бази та спеціальних літературних джерел з аудиту операцій на рахунках у банку

Перелік та зміст законодавчої бази, яка регламентує аудит операцій на рахунках у банку представлені у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 Перелік та зміст законодавчої бази, яка регламентує аудит операцій на рахунках у банку

Під впливом різноманітних причин у перехідний період створення ринкової економіки в Україні законодавча база фінансової діяльності банків не визначається стабільністю. Деякі законодавчі акти зазнали багато змін і доповнень. З’явилося багато законів України у новій редакції, не цілком досконалі, про що свідчать нові закони та зміни, не врегульовані питання, існуючі протиріччя між законодавчими актами. Особливо слід зазначити, що на недосконалість змісту фінансово-правових актів впливає нерозвиненість фінансового права, досягнення якого повинні враховуватись у законодавчих актах.

В наш час видається багато нових підручників, практичних посібників та періодичних видань з операцій на рахунках у банках, які містять багато інформації про банки, їх облік та аудит. Кожен автор висловлює свою думку з приводу цього питання, посилаючись на чинні законодавчі і нормативні акти.

Позитивною стороною інформаційного забезпечення на сучасному ринковому просторі України є те, що користувач має доступ до різноманітних джерел економічної інформації, має можливість вивчати, аналізувати, зіставляти надану інформацію.

Таблиця 1.2 Огляд спеціальних літературних джерел з аудиту операцій на рахунках у банку

В цій літературі висвітлені найважливіші аспекти аудиту операцій на рахунках у банках.

1.3 Організаційно-економічна характеристика ПАТ КБ «ПриватБанк»

Комерційний банк «ПриватБанк» був зареєстрований 19 березня 1992 року Національним банком України у формі товариства з обмеженою відповідальністю, реєстраційний № 92.

18 липня 2001 року Національним банком України зареєстровано новий статус «ПриватБанку» — акціонерне товариство закритого типу.

На сьогоднішній день «ПриватБанк» входить у число найбільших системних банків країни і є визнаним лідером банківської системи України. За станом на 01.01.2003р., сплачений статутний фонд банку складає 260 млн. грн., капітал — 558 млн. грн. Авторитетний міжнародний фінансово-аналітичний журнал «The Banker» за результатами проведеного в 2000 і 2002 роках дослідження, привласнив «ПриватБанку» звання «The Bank of Year». Інший впливовий журнал — «Euromoney» — чотири роки підряд (у 1999, 2000, 2001 і 2002 роках) визнає «ПриватБанк» кращим банком України. За підсумками фінансового рейтингу, проведеного українською газетою «Бізнес», «ПриватБанк» у 1999 і 2001 роках був визнаний переможцем у самій престижній банківській номінації «Банк, у якому ви б розмістили свій депозит». За даними Асоціації українських банків, «ПриватБанк» продовжує утримувати провідні позиції на банківському ринку України (таблиця 1.3).

Агентство Fitch Ratings також підтвердило високий рейтинг банку (таблиця 1.4).

Безумовні переваги банку: широка мережа відділень, досвідчений персонал, прості і зрозумілі процедури, гнучкість в обслуговуванні і ставка на електронні технології Internet Banking, E-commerce, ATMBanking. Володіючи генеральною ліцензією Національного Банку України, «ПриватБанк» здійснює весь спектр наявних на вітчизняному ринку банківських послуг по обслуговуванню корпоративних і приватних клієнтів відповідно до міжнародних стандартів.

Таблиця 1.3 Значення головних показників «ПриватБанку» за даними Асоціації українських банків станом на 01.03.2003р.

Довгостроковий інтерес клієнта — головний пріоритет у роботі банку. Послідовно розширюючи спектр наданих послуг і якість банківських продуктів, «ПриватБанк» активно нарощує свою клієнтську базу. На ринку корпоративного банківського обслуговування клієнти «ПриватБанку» — більш 180 тисяч найбільших українських підприємств і корпорацій, підприємств малого і середнього бізнесу.

Таблиця 1.4Поточний рейтинг «ПриватБанку» за даними міжнародного рейтингового агентства Fitch Ratings

Сприяння розвитку вітчизняній економіці є стратегічною задачею розвитку банку. На сьогоднішній день банк пропонує своїм клієнтам широкий перелік кредитних продуктів, що враховують реальні потреби клієнта. Кредитування, зокрема малого і середнього бізнесу, є для «ПриватБанку» одним з головніших напрямків діяльності. Програму підтримки (мікрокредитування) банк здійснює як за рахунок власних коштів, так і використовуючи кошти ЄБРР та НУФ. Активно діє банк також у розвитку програм по кредитуванню на придбання нерухомості, автомобілів, товарів народного вжитку.

Сьогодні рахунки в «ПриватБанку» мають більш 3,5 мільйонів українських громадян, банк обслуговує більш 700 тисяч пенсіонерів і одержувачів соціальних виплат, що свідчить про високий рівень довіри до банку з боку населення.

Філію ПАТ КБ «ПриватБанку» створено восени 1992 року.

ПАТ КБ «ПриватБанку» не є юридичною особою і здійснює свою діяльність від імені комерційного банку «ПриватБанк» за дорученням.

У своїй діяльності керується Законами України та підзаконними актами, нормативними документами Національного банку України, Статутом комерційного банку «ПриватБанк», положенням про ПАТ КБ «ПриватБанк», наказами, іншими інструктивними документами.

Структура ПАТ КБ «ПриватБанк» представлена у додатку А.

Динаміка основних показників діяльності ПАТ КБ «ПриватБанк» в 2008, 2009 та 2010 роках представлена у таблиці 1.5.

Таблиця 1.5 Динаміка основних показників діяльності ПАТ КБ «ПриватБанк» в 2008, 2009 та 2010 роках

Аналізуючи дану таблицю, можна сказати, що грошові кошти збільшились в 2009р. порівняно з 2008р. Кредити збільшились в 2010р. порівняно з 2009р. Основні кошти також збільшились. Дебіторська заборгованість зросла, кредиторська — також. Резерви банку в 2009р. порівняно з 2008р. зменшились, а в 2010р. порівняно з 2009р. — збільшились.

2. Аудит операцій на рахунках у банку

2.1 Мета, завдання та джерела аудиту

Аудит — це підприємницька діяльність атестованих незалежних юридичних і фізичних осіб (аудиторських компаній і окремих аудиторів) — законних учасників економічної діяльності, спрямована на підтвердження вірогідності фінансової, бухгалтерської і податкової звітності, для зменшення до прийнятного рівня інформаційного ризику для зацікавлених користувачів бухгалтерської звітності, що представляється підприємством (організацією) власникам, а також іншим юридичним і фізичним особам.

Згідно Закону України «Про аудиторську діяльність» (ст.2) аудиторська діяльність включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг.

Банківський аудит є одним з видів аудита. Його основна мета — установлення вірогідності бухгалтерської (фінансової) звітності кредитних організацій і відповідності зроблених кредитними організаціями операцій чинному законодавству України і нормативним актам НБУ.

Аудиторські послуги можуть надаватись у формі аудиторських перевірок (аудиту) та пов’язаних з ними експертиз, консультацій з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних та юридичних осіб.

Метою аудиторської перевірки розрахунків на поточному рахунку є встановлення:

— правильності відкриття поточних рахунків;

— своєчасності, законності, достовірності та доцільності відображення на рахунках банку здійснених розрахункових операцій із надходження і списання коштів;

— обгрунтованості отримання кредитів та позик, цільового їх використання, своєчасності погашення;

— дотримання стану платіжно-розрахункової дисципліни щодо укладених договорів тощо.

Джерелами інформації для аудиторської перевірки є: виписки банків із відповідних рахунків, що є підставою для здійснення прибутково-видаткових операцій (копії платіжних доручень, меморіальних ордерів, корінці грошових і розрахункових чеків тощо); облікові регістри, в яких відображаються операції, пов’язані з використанням готівкових коштів на рахунках банку; баланс та інші форми фінансової звітності.

Перш за все аудитор звіряє залишки коштів, відображених у виписках банку за відповідними рахунками, із залишками готівкових коштів, що значаться за обліковими даними. Однак рівність залишків не гарантує тотожності оборотів за виписками банку і за балансовим рахунком, оскільки при обробці виписок може бути допущено навмисне зменшення оборотів за дебетом і кредитом рахунка на однакову суму з метою приховання зловживань. Тому слід перевірити відповідність оборотів за дебетом і кредитом рахунка за виписками банку за кожний місяць із даними оборотів за обліковими реєстрами. Важливо також перевірити повноту і достовірність банківських виписок і прикладених до них документів (повноту банківських виписок встановлюють за їхньою нумерацією за сторінками і перенесенням залишку коштів на рахунку). Залишок коштів на кінець періоду в попередній виписці банку за рахунком має дорівнювати залишку коштів на початок періоду в наступній виписці. Правильність виписки визначають шляхом перевірки всіх її реквізитів. Якщо у виписці буде встановлено необумовлені виправлення або підчищення, закреслення, то необхідно провести зустрічну перевірку даних виписки із записами у першому примірнику особового рахунка, що знаходиться в установі банку. У випадку відсутності окремих виписок слід також звернутися до установи банку. Результати перевірки аудитор відображає у своєму робочому документі.

Крім того, слід впевнитися, що всі здійснені через банк розрахункові операції є реальними і підтверджені відповідними справжніми документами.

Інколи їх підробляють або прикладають не повністю, що дає можливість, застосовуючи неправильну кореспонденцію рахунків, приховувати в обліку зловживання на значні суми. У разі виникнення сумнівів у наявності та достовірності документів (відсутність банківського штампа, виправлення перерахованих сум, найменування одержувача готівки, дати здійснення розрахункових операцій) необхідно провести зустрічну перевірку платіжних документів, що зберігаються у справах підприємства, із платіжними документами банку. Одночасно з’ясовують правильність кореспонденції рахунків і записів у облікових регістрах, бо деколи зловживання можуть бути приховані шляхом складання неправильних бухгалтерських записів, не підтверджених документами, а також сторнувальних записів без документальних підтверджень і без дійсної потреби або неправильним підрахунком чи перенесенням підсумків з одної сторінки регістру на іншу. При цьому аудиторам потрібно скласти робочі документи.

Результати перевірки свідчать, що в облікових регістрах (машинограмах, Головній книзі) господарські операції відображені на рахунках бухгалтерського обліку вірно.

Аудитором повинна бути здійснена перевірка відповідності даних готівкових коштів на поточному рахунку, Головній книзі та журналу № 1 та відображена в робочому документі.

У випадку відхилень, встановлених при перевірці розрахункових операцій на поточних рахунках банку та підприємств, аудитор повинен зробити відповідні висновки.

Обов’язком аудитора є також перевірка правильності та обґрунтованості перерахування готівки за товарно-матеріальні цінності, для чого порівнюють суми, вказані в платіжних документах та із даними виписки.

При цьому за документами по оприбуткуванню запасів перевіряють їх повноту і правильність оприбуткування. Якщо є сумніви в справжності документів чи достовірності операцій, необхідно провести зустрічну перевірку їх у постачальників продукції.

Перевіряючи видаткові банківські документи, необхідно групувати в окремій відомості всі оплачені штрафи, неустойки та інші платежі, пов’язані з порушенням договірних умов, що дасть змогу потім перевірити повноту відображення їх на відповідних рахунках, і вжиті підприємством заходи щодо відшкодування за рахунок винних осіб суми заподіяної шкоди.

Перевіркою правильності банківських документів встановлюють, чи не допускалося неправильне перерахування авансів і платежів за безтоварними рахунками або оплата інших організацій, які не мають відношення до підприємства, що перевіряється.

Аудитор у своїй роботі постійно працює з різними нормативно-правовими документами. Сукупність нормативних актів складає нормативну базу аудитора. Вона поділяється на зовнішню і внутрішню.

Зовнішня нормативна база представлена у вигляді відповідних законів, постанов, наказів, інструкцій, положень, методичних матеріалів з обліку і звітності, матеріалів з оподаткування, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку та національних нормативів аудиту. Вони потрібні аудитору, щоб виявити законність та достовірне відображення господарських операцій, відповідність ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, проведення аналізу та складання висновку.

Внутрішня нормативна база — облікова політика суб'єкта, різні методичні, інструкційні, розпорядчі документи з організації фінансовогосподарської діяльності на конкретному підприємстві (накази, розпорядження, посадові інструкціі тощо). Вони підлягають аналізу та зіставленню з чинною методологією.

З метою правильного використання нормативно-правових актів при проведені аудиту аудитори повинні чітко розуміти компетенцію та положення органу, який видав відповідний нормативно-правовий документ, що стосується операцій з грошовими коштами, то основним нормативним документом, що регулює касові операції є Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затверджений Постановою Правління Національного Банку України від 19.02.2001 року № 72. Вимоги цього Положення поширюються на юридичних осіб (крім установи банку і підприємства поштового зв’язку) незалежно від їх організаційно-правової форми і форм власності, їх відокремлені підрозділи, представництва іноземних організацій і фірм, які здійснюють підприємницьку діяльність, а також на зареєстрованих в установленому порядку фізичних осіб, які є суб'єктами підприємницької діяльності без створення юридичної особи, які здійснюють операції з готівкою в національній валюті та є обов’язковими для виконання з ними.

Крім цього Положення існують ще декілька документів, які регулюють операції з грошовими коштами в касі підприємства та на поточному рахунку, відкритому підприємством в установі банку. До них належать: 1. Інструкція про організацію роботи по готівковому обігу установами банків України, затверджена постановою Правління Національного Банку України від 19.02.01року № 69;

2. Наказ Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій» від 15.02.96р. № 51; 3. Наказ Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки» від 12.06.95р. № 436/95 із змінами і доповненнями;

4. Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» від 06.07.95 р. № 265/95-ВР із змінами і доповненнями;

5. Наказ ДПАУ «Про затвердження нормативно-правових актів» від 01.12.00 р. № 614.

Аудитор під час перевірки порядку відкриття клієнтам банків поточних, депозитних і кредитних рахунків у національній чи іноземній валюті, а також бюджетних рахунків у національній валюті України послуговується Інструкцією № 3.

Кожному банку з моменту реєстрації, тобто видачі ліцензії, відкривається кореспондентський рахунок 1200 А «Кореспондентський рахунок у Національному банку України». Першими сумами на цей рахунок є внески засновників у статутний капітал банку під час його створення. Ці кошти акумулюються на тимчасовому рахунку до моменту одержання ліцензії, а потім перераховуються на постійний кореспондентський рахунок.

Між банками і клієнтами укладається договір на банківське розрахунково-касове обслуговування. Під час перевірки виписок із кореспондентського рахунку в НБУ аудитор повинен пам’ятати, що для НБУ цей рахунок пасивний, і кредитове сальдо означає суму заборгованості його перед банківською установою. Для банківської установи цей рахунок активний, сальдо дебетове й означає суму вільних грошей банку на звітну дату, оборот за дебетом — суми, зараховані за звітний період; оборот за кредитом — списано коштів за цей же період часу.

Виписка з кореспондентського рахунка 1200 А обробляється наприкінці кожного дня; ці дані входять до складу оборотів і сальдо операційного дня. Залишок за рахунком 1200 А і його збільшення визначає сталість фінансового стану банку, його можливість сплатити борги, тобто сприяє підвищенню коефіцієнта ліквідності балансу банку. Однак трапляються випадки, коли суми, списані з кореспондентського рахунка, перевищують суми залишку та надходжень, що негативно впливає на фінансовий стан як банку, так і клієнта (клієнт несе штрафи, збитки). При закритті поточного рахунка клієнта у банківській установі залишки коштів у інший банк не передаються, а зараховуються на рахунок 351 «Дебіторська заборгованість за господарською діяльністю банку», з якою погашуються борги перед банком, а різниця перераховується за заявою клієнта на рахунок в іншому банку. Забороняється здійснювати видаткові операції з відкритих клієнтами особових рахунків за рахунками 351, 352, 354, 355, 361, 362, 364, 365, 3631 П.

На рахунку 611 «Комісійні доходи за операціями з клієнтами» враховуються: комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування клієнтів (рахунок 6110 П); комісійні доходи від кредитного обслуговування клієнтів (рахунок 6111 П); комісійні доходи за операціями з цінними паперами для клієнтів (рахунок 6113 П); комісійні доходи за операціями на валютному ринку та ринку банківських металів для клієнтів (рахунок 6114 П); комісійні доходи від довірчого обслуговування клієнтів (рахунок 6116 П); комісійні доходи за позабалансовими операціями з клієнтами (рахунок 6118 П); інші комісійні доходи за операціями з клієнтами (рахунок 6119 П).

Перелічені рахунки слід використовувати для обліку комісійних доходів за операціями з клієнтами щодо ведення рахунків клієнтів, за довірчими операціями тощо. При цьому необхідно користуватися відповідними положеннями або затвердженими нормативами про стягнення комісійних доходів з клієнтів і перевіряти правильність розрахунків з клієнтами.

У висновку аудитори зазначають виправлені записи за відповідний період і встановлюють результат.

2.2 Аудит проведення операцій на рахунках у банку

Насамперед аудитор перевіряє правильність відкриття рахунку в комерційному банку. Наступним етапом аудиту є перевірка правильності ведення аналітичного й синтетичного обліку за кожним із відкритих у комерційних банках рахунком.

Аудитор встановлює підтвердження кожної операції, яка відображена у виписці з особового рахунку в банку, первинними документами. Така взаємозвірка має поєднуватися з контролем за банківськими документами суті проведених операцій. У процесі перевірки аудитор звертає особливу увагу на правильність оформлення первинних документів, відповідність назви платежу фактично проведеній господарській операції, а також на додатки до первинних документів та договори, положення тощо.

При перевірці правильності відображення у бухгалтерському обліку банківських операцій аудитор повинен пам’ятати про типові порушення, можливі у процесі ведення банківських операцій. До них відносять:

— відсутність платіжних документів, що підтверджують факт здійснення операції;

наявність документів, не оформлених відповідно до вимог законодавства (ксерокопії документів, відсутність на документах банківських відміток);

— відсутність додатків до платіжних документів, які були підставою для здійснення господарських операцій:

повнота зарахування готівки на рахунки в банку;

— невідповідність даних у платіжних дорученнях, що зберігаються у справах підприємства, яке перевіряється, фактичним перерахуванням коштів (це можна встановити тільки шляхом проведення зустрічної перевірки на підприємствах, куди перераховувалися кошти і за якими довгий час існувала дебіторська заборгованість, а актів взаємних звірок не було);

— невідповідність кореспонденції рахунків, зазначеної у платіжних документах, аналогічній кореспонденції в облікових регістрах;

— розбіжність платіжного документа та коду в банківській виписці;

— відсутність перекладу українською мовою текстів платіжних документів, що стали підставою для оплати їх в іноземній валюті з валютного рахунку;

— допущення помилок у розрахунках перевідного курсу інвалюти в гривні у разі здійснення платежів в іноземній валюті.

Перелік виявлених помилок і фактів обману доцільно відобразити в робочому документі зразок якого показано нижче (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Можливі порушення і їх вплив на достовірність інформації

Ці порушення у кінцевому підсумку спричиняють викривлення фінансових показників діяльності підприємства, що нерідко сприяє фінансовим зловживанням посадових осіб та стимулює пряме викрадення матеріальних цінностей і коштів.

Отже, аудитор має виявити також незаконні дії, фальсифікації виписок банківських рахунків та записів цих операцій в облікові регістри. Класифікацію зловживань і порушень наведено в таблиці 2.2.

Привласнення готівки, одержаної в банку шляхом фальсифікації виписок, розкриваються перевіркою істинності виписок безпосередньо у банку.

Таблиця 2.2 Класифікація зловживань і порушень за видами

Неповне відображення в обліку прибуткових і видаткових операцій виявляється звіркою оборотів на поточному рахунку в національній валюті з відповідними оборотами у записах банку, перевіркою обґрунтованості претензій до банку, повноти їх пред’явлення банку й відповіді банку, докладною звіркою кожної позиції реальних банківських виписок з відповідними записами у бухгалтерському обліку підприємства, що перевіряється.

Свідомі помилки з метою приховування частини одержаної готівки стали можливими через широке використання у бухгалтерському обліку зведених відомостей, де відображуються групи операцій. Такі зловживання можна виявити шляхом арифметичної перевірки всіх підрахунків та підсумків, особливо тих граф, сума яких у подальшому не відображується на рахунках коштів чи матеріалів, а списується на калькуляційні, збирально-розподільчі рахунки або відноситься безпосередньо на рахунок спеціальних джерел фінансування (цільові надходження тощо). Насамперед слід перевіряти правильність підрахунку готівки, що надійшла з банку.

Неправильне бухгалтерське відображення операцій на поточному рахунку в національній валюті, а також віднесення одержаних грошей з цього рахунку на інші рахунки дає змогу приховувати отримані гроші. Наведені платежі списуються на витрати замість віднесення їх на матеріально відповідальних або інших осіб.

Особливо поширеними можуть бути безготівкові перерахування грошей не за призначенням, наприклад переказ грошей підставним особам за виконані роботи або в порядку погашення заборгованості. У цьому разі зловживання за банківськими операціями поєднуються з фальсифікацією нарахування заробітної плати й обліку кредиторської заборгованості.

Об'єктом контролю є операції з переказу грошових коштів з поточного рахунку в національній валюті на рахунки в комерційних ощадних банках. Інколи вони пов’язані з передачею грошей підставним особам або зловживаннями більш складного характеру, в яких приховані крадіжки матеріальних цінностей і коштів. Контроль операцій за переказом готівки на ім'я окремої особи здійснюється шляхом перевірки підстав для нарахування кожної суми (нарядів, актів), перевірки законності проведених витрат і забезпечення їх відповідними коштами за договором чи кошторисом.

2.3 Послідовність проведення та узагальнення результатів аудиту

Метою аудиту операцій на рахунках в банку є підтвердження аудиторським висновком інформації щодо повноти, достовірності, законності та об'єктивності здійснених і відображених у бухгалтерському обліку й звітності безготівково-розрахункових операцій.

Основним завданням аудиту операцій на рахунках в банку є встановлення об'єктивної істини щодо інформації про безготівково-розрахункові операції, складання думки аудитором про достовірність, законність, повноту та об'єктивність відображених у бухгалтерському обліку і фінансовій звітності операцій, донесення цієї думки через аудиторський висновок до користувачів інформації. Практичними завданнями аудиту операцій на рахунках в банку є:

— у разі встановлення помилок, фактів обману або інших відхилень від норми в операціях на рахунках в банку на прохання клієнта надати консультацію щодо їх виправлення;

— внести пропозиції щодо вдосконалення системи внутрішнього контролю операцій на рахунках в банку;

у процесі перевірки аудитор може вказати на шляхи покращання системи розрахунків, запропонувати оптимальніші рішення.

Для досягнення поставленої мети та виконання завдань, які стоять перед аудитором операцій на рахунках в банку, аудитор повинен перевірити:

— правильність оплати чи отримання сум за прийняті або відвантажені матеріальні цінності;

— наявність виправдовувальних документів при здійсненні цих операцій і правильність їх оформлення;

— повноту оприбуткування і правильність списання отриманих цінностей;

— стан синтетичного й аналітичного обліку по розрахункових операціях, правильність використання відповідних рахунків Плану рахунків;

— правильність перенесення вхідного сальдо при відкритті відповідних рахунків Головної книги на наступний обліковий період.

Особливу увагу необхідно приділити перевірці стану розрахунків, для чого рекомендується провести аналіз матеріалів інвентаризації розрахунків та актів звірок взаєморозрахунків.

Для більш повного визначення об'єктів аудиту операцій на поточному рахунку розглянемо таблицю 2.3.

Таблиця 2.3 Об'єкт аудиту операцій на поточному рахунку

Далі складемо програму аудиту.

Програма аудиту:

Організація, що перевіряється ПАТ КБ «ПриватБанк"__

Період аудиту _________2 дні_____

Кількість людино-годин ________32_________

Керівник аудиторської групи Борисенко С.Ю.

Склад аудиторської групи аудитор Борисенко С. Ю, помічник аудитора Бабіна І.В.

Запланований аудиторський ризик _______2,7%____

Запланований рівень суттєвості ________3669,26___

Аудиторський ризик являє собою ризик того, що аудитор може позитивно оцінити баланс та інші форми фінансової звітності тоді, коли вони приховують у собі істотно не повну інформацію, яка не відповідає реальності. Аудиторський ризик поділяється на: властивий ризик, ризик контролю, ризик не виявлення викривлень.

Аудитор суб'єктивно визначає ризик економічного суб'єкта.

Аудиторський ризик розраховується з, а формулою:

Ар = Вр*Кр*Нр (1.1) ,

де Ар — аудиторський ризик;

Вр — внутрішньогосподарський (властивий) ризик;

Кр — ризик контролю;

Нр — ризик не виявлення викривлень.

За формулою 1.1 розрахуємо аудиторський ризик для ПАТ КБ «ПриватБанк». Визначається внутрішньогосподарський ризик, який дорівнює 0,54, також варто оцінити ризик контролю, який дорівнює 0,5 та ризик не виявлення, який дорівнює 0,1. Аудиторський ризик розраховуємо за формулою:

АР=0,54*0,5*0,1=0,027=2,7%

Далі розрахуємо рівень суттєвості для ПАТ КБ «ПриватБанк». Але спочатку, в таблиці 2.4 наведемо базові показники, які необхідні для розрахунку рівня суттєвості.

Таблиця 2.4 Система базових показників і порядок знаходження рівня суттєвості

Розрахуємо суттєвість: С= (1885,5+1960+3034,8+9679+1787) /5 = 3669,26 тис. грн.

Таблиця 2.5 Програма аудиту операцій по рахунках в банку

Керівник аудиторської організації _________________

Керівник аудиторської групи _________________

Після складання методики проведення аудиту складемо тест засобів контролю. Тести контролю представляють собою перелік сукупності дій, призначених для збору інформації про функціонування системи внутрішнього контролю й обліку. Тест засобів контролю наведений в таблиці 2.6.

Таблиця 2.6 Тест засобів контролю

Наступною дією буде виявлення можливих порушень і їх вплив на вірогідність бухгалтерської звітності, а також дотримання законодавства. Розглянемо таблицю 2.7, в якій наведені порушення, що стосуються фінансових результатів, і їх вплив на вірогідність інформації.

Таблиця 2.7 Можливі порушення і їх вплив на достовірність інформації