Удосконалення діяльності підприємства на засадах ресурсозбереження у сучасних умовах

Ефективність управління ресурсозбереженням на підприємстві досягається за умов створення відповідної ресурсозберігаючої системи, яка дає можливість вирішувати поставлені задачі в майбутньому, що підпорядковані подоланню невизначеності результатів та шляхів ресурсозбереження. В основі цієї системи ключовими ресурсами будуть грошові та фінансові, які використовуються для розвитку та підтримки діяльності підприємства. Необхідність ресурсозбереження викликана браком більшості видів матеріальних ресурсів, виснаженням їх запасів в природі, значним подорожчанням видобутку та іншими факторами [2].

На сьогодні головною метою ресурсозбереження на підприємстві є проведення комплексів заходів, які включають різні напрямки діяльності задля досягнення максимальної економії і ресурсів підприємства.

Значущість системи ресурсозбереження обумовлена необхідністю раціонального та ефективного планування, управління фінансовими ресурсами, оптимізації зовнішніх джерел фінансування. Ця система потребує посилення контролю за використанням цільових коштів, маркетингом, логістикою, географічними змінами ринку збуту продукції. Рух фінансових ресурсів відбувається у формі грошових потоків. Цим самим, рух грошових коштів підприємства проходить безперервно, вони з початку заходять на рахунки підприємства, формуючи фінансові ресурси, а потім витрачаються за певними напрямками [1]. управління економія ресурсозбереження Ресурсозбереження в сучасних умовах поступово перетворюється на основну ідеологію розвитку підприємств. Рік в рік зростають обсяги використання природних ресурсів в господарському обороті, відбувається збільшення цін на продукцію, що виготовляється, знижується якість ресурсів, підвищується забруднення навколишнього середовища.

В управлінні ресурсами важливо відокремлювати чинники та резерви ресурсозбереження. Чинники показують певну сторону або окремий елемент виробництва, а резерви вказують на кількісне використання ресурсів при досягнутому розвитку продуктивних сил та науково-технічних досягнень.

Резерви енергоефективності можна віднести до процесу впровадження інновацій та розглядати як можливість покращення виробничого процесу, раціональне використання ресурсів та покращення кінцевих результатів діяльності підприємства в цілому за рахунок підвищення енерговіддачі.

Важливими є заходи, що дозволяють забезпечити більш швидке зростання темпів виробництва в порівнянні з темпами росту ресурсовитрат, за рахунок скорочення використання ресурсів, за умов незмінної якості продукції [3].

Максимізація ефективності діяльності підприємства досягається при взаємодії ресурсних та функціональних стратегій між собою та стратегіями вищих рівнів.

Застосування принципу безперервності на підприємстві дозволяє зменшити енерговитрати, забезпечити протікання всього виробничого процесу без затримок технологічних операцій, та як наслідок відсутність простою виробництва — одне з головних завдань, направлене на збільшення продуктивності та забезпечення ресурсозбереження.

На підприємствах розробляють стратегічний план ресурсозбереження, зміст якого полягає в наступному:

• 1. Основна мета підприємства, як правило, являє собою одержання прибутку та покращення матеріального добробуту власників;
• 2. Розробка встановлених цілей, що орієнтовані на досягнення головної мети підприємства, в тому числі за рахунок раціонального використання ресурсної бази та логістики, застосування технологій ресурсозберігання та енергозберігання на виробництві.
• 3. Аналіз впливу зовнішнього та внутрішнього середовища на ресурсозбереження.
• 4. Розроблення заходів ресурсозбереження на підприємстві, що здійснюються за такими напрямками:
  • — збільшення обсягів виробництва на основі вже існуючих ресурсів, які дають можливість зменшити витрати матеріальних ресурсів та собівартість одиниці продукції, тому що сума постійних витрат залишається незмінною, а на одиницю продукції їх припадає менше;
  • — застосування якісних ресурсів при умові, нижчого темпу росту ціни на них порівняно з темпом росту прибутку, отриманого від їх застосування;
  • — проведення нормування витрат енергоресурсів, що посідає важливе місце у системі заходів, спрямованих на енергозбереження [4].

Політика ресурсозбереження на підприємствах має залежність від ефективної реалізації політики розвитку підприємства в цілому. Від цього залежить покращення якості природокористування, що підвищує ефективність зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства.

Список використаних джерел

• 1. Мельник Л. Г. Энергоэффективность как фактор повышения экономического уровня предприятия / Л. Г. Мельник, С. В. Шевцов // Механізм регулювання економіки. — 2010. — № 1. — С. 154−159.
• 2. Сотник І. М. Управління розвитком ринку ресурсозбереження в Україні: проблеми і перспективи / І. М. Сотник, Ю.О. Мазін // Сталий розвиток економіки: Всеукраїнський науково-виробничий журнал. — 2011. — № 4. — C. 3−8.
• 3. Ляшенко І. О. Управління стратегією ресурсоефективності виробничого підприємства на основі методу нечіткої логіки / І. О. Ляшенко // Сучасні підходи до управління підприємством: зб. наук. праць IV Всеукраїнської науково-практичної конференції, 11 квітня 2013 р. у двох томах. — Т. 1. — К.: НТУУ «КПІ» ВПІ ВПК «Політехніка», 2013. — 266 с. — С. 122−127.
• 4. Криворучкіна О.В. Управління продуктивністю підприємства на засадах ресурсозбереження / О.В. Криворучкіна // Бізнес Інформ. — 2013. — № 5. — C. 258−263