Розвиток і розміщення санаторно-курортного комплексу Причорномор'я

Міністерство освіти і науки України

Київський національний торговельно-економічний університет

Кафедра менеджменту зовнішньоекономічної діяльності

Курсова робота

з курсу «Розміщення продуктивних сил»

на тему: «Розвиток і розміщення санаторно-курортного комплексу Причорномор’я»

Київ 2010

План

Вступ

1. Сутність, значення і місце санаторно-курортних закладів у господарстві Причорномор’я

2. Передумови розвитку і розміщення санаторно-курортних закладів у Причорноморському економічному районі України

2.1 Природні

2.2 Демографічні

2.3 Соціально-економічні

2.4 Історичні

3. Сучасний рівень розвитку і структура курортного комплексу Причорномор’я

4. Розміщення і регіональні відмінності розвитку санаторно-курортного обслуговування у Причорноморському економічному районі

5. Проблеми та напрями подальшого розвитку санаторно-курортного комплексу Причорномор’я Висновки Література

Вступ

В умовах переходу до ринкових перетворень в Україні санаторно-курортний комплекс набуває особливого значення, стає надійним джерелом формування доходів бюджету.

Він являється однією із форм раціонального використання вільного часу, проведення змістовного дозвілля, задоволення пізнавальних інтересів, оздоровлення та лікування населення, а також дає змогу вивчати історію рідного краю, залучати широкі верстви населення до пізнання багатої історико-культурної спадщини, яку нам залишили попередні покоління.

Санаторно-курортне господарство — це також своєрідна візитна картка України, що ознайомлює зарубіжну громадськість зі станом економіки, розвитком національної культури, віковими традиціями та духовним потенціалом нації, з різноманітними та унікальними природними ресурсами. Водночас це і важлива стаття надходження валютних коштів до державного бюджету. Адже, незважаючи на економічні негаразди, потік іноземних туристів в Україну зростає. Так, в 2010 році було обслуговано 2 млн. чол., а валютні надходження становили 189 млн. дол. За прогнозами експертів у найближчі роки Україну можуть відвідати орієнтовно 7−10 млн. іноземних туристів. У зв’язку з підвищенням загального рівня захворюваності(в 2−4 рази), погіршенням екологічних умов проживання, зростанням пресу соціально-психологічного навантаження тощо посилюється роль і потреби в санаторно-курортному лікуванні і повноцінному відпочинку всіх груп населення України.

Зони відпочинку і туризму розміщуються на території країни відносно рівномірно. Рекреаційні зони державного значення знаходяться в основному на півдні України (Крим, Одеська, Миколаївська і Херсонська області), на узбережжі Чорного та Азовського морів, а також в гірських районах Карпат .

Тема моєї курсової роботи: «Розвиток і розміщення санаторно-курортних закладів у Причорноморському економічному районі України» .

Об'єктом дослідження є Причорномор’я.

Предмет дослідження — санаторно-курортне господарство району (умови та особливості розвитку, місце в господарстві району). Методи дослідження:

· метод структурного аналізу,

· метод середніх величин,

· метод статистичних групувань,

· метод відносних величин та інші.

Мета-детальніше ознайомитися з оздоровчим комплексом Причорномор’я.

Завдання:

1. визначити місце санаторно-курортних закладів у господарстві району;

2. передумови їх розміщення і розвитку саме тут;

3. сучасний рівень розвитку господарства;

4. регіональні відмінності в санаторно-курортному обслуговуванні та проблеми подальшого розвитку Причорноморського економічного району України.

1. Сутність, значення і місце санаторно-курортних закладів у господарстві Причорномор’я

Цей район розташований у південній і південно-західній частині України, займаючи територію рівнинної Причорноморської низовини, має вихід до Чорного моря.

Площа району-86.4 тис. км2(14.3% території України). Населення — майже 4.9 млн. осіб (на 1.01.2010), що сягає 10.1% загальної людності в державі. За площею він посідає друге місце в країні, а за кількістю населення — п’яте. До його складу входять Одеська, Миколаївська та Херсонська області. Район має зручне географічне положення, бо він розміщений на перетині державних і міжнародних шляхів Азово-Чорноморського басейну. Саме його приморське положення сприяє розвиткові портового і рекреаційного господарств. Окрім того, через територію Причорноморського району, прокладені важливі залізничні, річкові та повітряні шляхи, що з'єднують економічні райони України з багатьма іноземними державами.

Причорномор’я вирізняється багатством природних ресурсів, особливо рекреаційних, які є основою розвитку санаторно-курортного господарства.

Санаторно-курортне господарство — це наявність на території району розгалуженої мережі санаторно-курортних закладів та інших закладів відпочинку й рекреації, робота яких створює потужний оздоровчий комплекс, який у господарстві даного району посідає головне місце.

Санаторно-курортні заклади — установи цілорічного функціонування, призначені для курортного лікування. Це місцевості з природними лікувальними засобами (мінеральна вода, лікувальні грязі, клімат тощо) і відповідними санаторно-гігієнічними умовами (наявність житлового фонду для приїжджих, санаторію та інших лікувально-профілактичних і культурно-побутових закладів).

На розвиток курортного комплексу в Причорномор'ї здійснюють позитивний вплив такі фактори:

* різноманітний та значний природно-рекреаційний потенціал та історико-культурні ресурси;

* зростаючі і все більш диверсифіковані потреби населення в санаторно-курортному лікуванні, рекреаційному обслуговуванні та туризмі;

* розгалужена мережа існуючих закладів курортного обслуговування, наявність курортів приміських зон відпочинку тощо;

* досить потужна матеріально-технічна база санаторного обслуговування.

У Причорномор'ї діє близько 60 курортів, 70 будинків відпочинку та пансіонатів. Працює більше 100 музеїв, прокладено безліч пішохідних туристичних маршрутів. Активна розбудова оздоровчого комплексу на основі раціонального використання цінних рекреаційно-туристичних ресурсів району належать до перспективних напрямів розвитку продуктивних сил регіону.

Частка вкладу санаторно-курортного господарства у ВВП району становить 23% (тоді як частка промисловості - 6%, сільського господарства — 10%). Грошові надходження від надання туристичних послуг районом становлять 213.6 млн. грн., до бюджету перераховано у вигляді податків та інших платежів 10.8 млн. грн.(2010 р.).

Отже, санаторно-курортні заклади займають важливе місце у господарстві Причорномор’я, бо вони є основним джерелом надходження коштів до бюджету району, забезпечують зайнятість населення, створюють правову базу для становлення туризму як високорентабельної галузі економіки та важливого засобу культурного розвитку громадян.

2. Передумови розвитку і розміщення санаторно-курортних закладів у Причорноморському економічному районі України

На розвиток і розміщення санаторно-курортних закладів у Причорномор'ї впливають такі фактори: природні, демографічні, соціально-економічні, історичні.

2.1 Природні

Причорномор’я вирізняється багатством природних ресурсів. Більша частина регіону знаходиться в межах низовинної Причорноморської рівнини, тільки північно-західна його частина досягає півдня Подільської височини, а на північному-сході - Придніпровської. На півдні Кримського півострова височать Кримські гори, що займають 5% території.

Найбільш забезпечений регіон природно-рекреаційними ресурсами, де виділяється АР Крим з індексом забезпеченості 5.32. Найменш забезпечені цим видом ресурсу Миколаївська та Херсонська області відповідно 0.57 і 0.54. Рекреаційний потенціал характеризується наявністю лікувальних чинників та ресурсів, а саме: значною тривалістю теплого періоду року, лікувальними властивостями клімату, наявністю пляжів, природних ландшафтів рекреаційного призначення, унікальних родовищ лікувальних грязей та рапи приморських лиманів, мінеральних цілющих властивостей морських та лиманних вод.

Клімат району у цілому помірно-континентальний з жарким сухим літом, м’якою малосніжною зимою, на Південному березі має риси середземноморського. Середня температура січня -5°С на півночі до -1.8°С на півдні, липня відповідно +21 та 23.8°С. Тривалість без морозного періоду від 130 — 150 днів на півночі до 166 — 208 на півдні. Сума активних температур становить від 2200 на півночі до 3400 на півдні. Цінним видом рекреаційних ресурсів Причорномор’я є морське узбережжя протяжністю 1641 км. При цьому пляжі придатні для оздоровчого відпочинку становлять 33%, на вибірково придатні та пляжі на скелястих берегах припадає 24%.

Найбільш придатними для відпочинку є галькові, піщані та піщано-ракушнякові пляжі Південного берегу Криму. Такі пляжі зосереджені в Євпаторії, Феодосії, Ялті, Алушті, Саках, Судаку, а також пляжі Аркадії, Великого-Фонтану, Лузанівки (Одеської обл.), Скадовська (Херсонська обл.), Коблева (Миколаївської обл.) та інші.

Для регіону характерні значні запаси мінеральних вод, що мають різноманітний хімічний склад, визначений дебіт яких становить 12 565 м³ на добу.

Води малої мінералізації (до 5 г/л)складного хімічного складу гідрокарбонатно — сульфатно — хлоридні, магнієво-натрієві, хлоридно — гідрокарбонатні натрієві, хлоридні, натрієві зосереджені в Одеській та Миколаївській областях. Води середньої та високої мінералізації - хлоридні натрієві представлені родовищами в Очакові, Коблеві, Одесі, Сергіївні та Кароліно — Бугазі. Термальні бромні та йодо — бромні розсоли відомі в Одесі та в с. Залізний Порт (Херсонська область). Сульфідні води виявлено в смт. Татарбунари Одеської області.

Тут представлені також два типи лікувальних грязей — мулові та сопочні. Взагалі на території оцінено 26 родовищ лікувальних грязей із сумарними запасами 126 183 тис. м3, 50% яких знаходиться в АР Крим. Найбільші з виявлених родовищ, грязі яких використовуються для зовнішнього застосування, є Узунларське озеро та Чокракське в Криму із запасами відповідно 6.9 млн. та 4.6 млн. .м3 і Куяльницьке (23.8 млн. м3) в Одеській області.

Розглянувши дані цієї таблиці можна зробити висновок про те, що район дуже добре забезпечений лікувальними грязями різних типів, які використовуються для оздоровлення.

Лімітуючим чинником виступають водні ресурси, незважаючи на їх відносно високу оцінку: 1.96 бала-по АР Крим, 1.27 і 1.08 — відповідно по Миколаївській та Херсонській областях. Значні запаси водних ресурсів формуються за рахунок стоку великих річок, між якими розташовані райони з дуже обмеженими запасами води.

У Причорномор'ї гостро відчувається нестача лісових насаджень. Вони становлять лише 8% лісових площ України. Найбільші їх площі знаходяться в АР Крим (332.7 тис. га) та в Одеській області(223 тис. га), де вони виконують в основному водозахисну і природоохоронну роль. Світове значення мають: заповідник Асканія — Нова, Чорноморський біосферний та Український степовий заповідники.

В Україні знаходяться одні з найбільших печер світу, які при відповідному обладнанні можна перетворити на курортно-туристичні об'єкти міжнародного значення.

В Криму відомо понад 40 великих печер та 857 карстових порожнин різного розміру. Найбільші: Солдатська (500 м), Каскадна (400 м), Нахімовська (312 м), Дружба (270 м); найдовші: Червень (13.7 км), Солдатська (2.1 км), Мармурова (1.6 км).

Враховуючи природнокліматичні умови, забезпеченість Причорномор’я природно-ресурсним потенціалом можна зробити висновок, що основними ресурсокористувачами є санаторно-курортні та інші оздоровчі заклади, для розвитку і функціонування яких, тут склалися дуже вигідні передумови.

2.2 Демографічні

Причорномор’я має дуже сприятливі умови для проживання населення. Вигідне географічне розташування, близькість до витоків європейської цивілізації сприяли давньому заселенню краю. Грецькі колонії виникли на узбережжі ще до нашої ери. У літописних джерелах перші згадки про населення відносяться до І-ІІ ст. нашої ери. У 15 ст. на місці Одеси існувало татарське поселення Хаджибей. Основи сучасної сітки поселень були закладені в середині 18 ст. Зараз тут проживає 5.2 млн. чол. Національний склад такий: 70%- українці, 22-росіяни, 2%- молдавани, 1.5% євреї, проживають також білоруси, гагаузи, поляки, німці. Щільність населення набагато нижча від середньої по державі-61 чол/км2. У матеріальному виробництві зайнято приблизно 70% населення, у тому числі 24% працездатного населення працює у промисловості, 25%-у сільському та лісовому господарстві. Щільність поселень тут менша за середньодержавний показник, кількість міст невелика, а щільність міського населення досить висока.

За даними таблиці можна зробити висновок про те, що в районі частка міського населення значно вища за частку сільського. Як видно з таблиці щільність міського населення досить висока, особливо в АР Крим та в Одеській області. Це зумовлено тим, що в районі щільність поселень невисока і мала кількість міст.

Працездатне населення становить 59.0% (на 1.1% вище пересічного українського показника), молодь-19.4%(на 0.7% більше), особи похилого віку-21.6%(на 1.8% менше). На 1000 осіб населення району припадало 280 пенсіонера, що на 7.0% менше від пересічного українського рівня.

Проаналізувавши таблицю можна зробити висновок про те, що рівень безробіття у період з 2000 по 2010 рік значно зріс.

Особливо гостро проблема зайнятості населення стоїть у Херсонській та Миколаївській областях. Це зумовлено тим, що рівень розвитку санаторно-курортного господарства у цих областях менший ніж у Одеській та АР Крим. Через недостатнє фінансування значна частина оздоровчих закладів цих областей закривається. Через це, зменшується зайнятість населення не тільки в сфері курортного обслуговування, а й у с/г, харчовій промисловості, на транспорті.

У Причорномор'ї, як взагалі і в Україні смертність є вищою від народжуваності, а природний приріст за останні два роки має мінусове сальдо. Досить високим залишається коефіцієнт дитячої смертності. Продовжується старіння нації.

Отже, проаналізувавши всі дані, можна зробити висновок, що демографічна ситуація Причорномор’я не дуже складна. Так як економічна ситуація в Україні покращується, то можна сподіватися на покращення розвитку курортного господарства району, а відповідно до цього буде покращуватись і добробут населення областей у господарстві яких оздоровча діяльність посідає провідне місце.

2.3 Соціально-економічні

Приморське положення району створює умови для формування вільних економічних зон, зон прибережної торгівлі, спільних фірм і підприємств, формування територіально-виробничих комплексів типу «берег-море» .

Важливою передумовою економічного зростання Причорномор’я є інтенсивний розвиток виробничої та соціальної інфраструктури. У першу чергу це стосується паливно-енергетичного господарства, комунальних служб, водопостачання, транспорту, розвитку соціальних служб.

Причорномор’я — один з небагатьох районів майже з рівнозначним співвідношенням промисловості та сільського господарства, з переважним розвитком промисловості, її частка становить більше половини в сукупному суспільному продукті(лише в Херсонській області її доля майже 40%). Характерні риси промисловості Причорномор’я:

1.абсолютне переважання переробних виробництв;

2.орієнтація на привізну сировину (за винятком харчової та промисловості будівельних матеріалів);

3.активна участь у територіальному поділі праці лише двох галузей — машинобудування та харчової промисловості;

4.значний вплив на структуру промисловості транспортного і природно-географічного положення.

За вартістю валової продукції до провідних галузей можна віднести лише дві: розгалужене машинобудування та харчову промисловість, на долю яких припадає більше, ніж 65% товарної промислової продукції. Металургійні, паливні, деревообробні виробництва не мають власної сировинної бази і належать до комплексообслуговуючих галузей. Дуже високий рівень територіальної концентрації промисловості у районі. Вона розміщена переважно у найбільших причорноморських містах: Одесі, Херсоні, Миколаєві.

Машинобудування відіграє основну роль у промисловому комплексі. Воно представлене суднобудуванням, сільськогосподарським машинобудуванням, а також важливе місце посідає точне машинобудування. Основні райони машинобудування: Одеса, Херсон, Миколаїв, Каховка.

Традиційною для району є легка промисловість. Вона розвивається на привізній та місцевій сировині і працює на місцевий ринок. Представлена текстильною, швейною, трикотажною та шкіряновзуттєвою галузями промисловості. Основні центри галузі: Одеса, Херсон, Миколаїв, Вознесенськ, Ізмаїл, Первомайськ.

Паливно-енергетичний комплекс представлений, в основному, енергетикою. Найбільші ТЕЦ та ТЕС розміщені в Одесі, Миколаєві та Херсоні. На Південному Бузі працює Південноукраїнська АЕС. Функціонує найбільша ГЕС Каховська. Проте енергетика відстає від розвитку промисловості, бо в районі майже відсутні власні енергетичні ресурси.

Хімічна промисловість працює на власній сировині(ропі Сивашу, солях озер, лиманів). Представлена Одеським суперфосфатним та хіміко-фармацевтичним заводами, Лакським хімічним. Розвинене виробництво пластмас та лакофарбових виробів.

Поєднання родючих ґрунтів із сприятливими кліматичними умовами сприяє розвитку в Причорномор'ї широко спеціалізованого високотоварного сільського господарства. Зараз Південь — основна житниця України. Тут виробляється близько 13% валової с/г продукції країни. Район спеціалізується на зерновому господарстві, вирощуванні соняшнику, баштанних культур, садівництві, виноградарстві, а також м’ясо-молочному тваринництві. Більше половини посівних площ припадає на зернові: озиму пшеницю, кукурудзу. У структурі технічних культур провідне місце займає соняшник, на півдні вирощують сою, на північному заході - цукровий буряк.

Головний напрям тваринництва — скотарство, свинарство та птахівництво. Важливою галуззю спеціалізації є рибальство.

Вигідне географічне положення, специфіка територіальної організації господарства, природні умови сприяли розвитку всіх видів транспорту. Тут активно взаємодіють залізничний, автомобільний, морський та річковий, розвинені авіаційний і трубопровідний.

Питома вага району за обсягом послуг і валового продукту транспорту й зв’язку країни перевищує 20%. Це значно вище, ніж частка промисловості(8%) і сільського господарства (13%) за аналогічними показниками по країні. Через Причорномор’я проходить міжнаціональна залізнична магістраль. Вона з'єднує Україну і Росію з Молдовою та республіками Балканського півострова. Тут розміщені транзитні міждержавні річкові шляхи по Дунаю, Дніпру. Дуже важливе значення, особливо у каботажних вантажних перевезеннях та туристичному обслуговуванні, має морський транспорт. Він і зараз відіграє важливу роль у закордонних зв’язках України і Росії. Основні морські порти — Одеса, Миколаїв, Херсон — одночасно є і найбільшими багатофункціональними транспортними вузлами району. З 1978 року тут діє міжнародна морська переправа Іллічівськ-Варна. Особливу роль у внутрішньорайонних зв’язках відіграє автомобільний транспорт. Територією Причорномор’я проходять траси нафтопроводів та газопроводів. Аеропорти державного та міжнародного значення розташовані в Одесі, Миколаєві, Херсоні.

Однією з перспективних галузей є рекреаційно-туристична. Вона активно розвивається на дуже багатих місцевих ресурсах краю. Тут зосереджують ся оздоровчі, санаторно-курортні та інші заклади відпочинку.

Безумовно, добрий відпочинок і оздоровлення неможливі без повноцінного збалансованого харчування. Тому, природно, при високій насиченості місць відпочинку й оздоровлення в Причорномор'ї завжди гостро поставало питання про безперебійне постачання курортів і зон масового відпочинку різноманітними висококалорійними продуктами: молочними і м’ясними, рибою, свіжими овочами, зеленню, фруктами та напівфабрикатами для громадського харчування.

Обсяги продуктів харчування, необхідних для задоволення потреб тільки населення Криму і тих, хто приїжджає сюди на відпочинок і лікування, характеризуються такими показниками: хліб і хлібобулочні вироби — 400 тис. т, картопля — 400 тис., овочі - 500 тис., плоди і ягоди — 300 тис., олія — 50 тис., м’ясо -300 тис., молоко — 1.1 млн. т, яйця — 1 млрд. шт.(за умови, що чисельність населення становить 3 млн. чол., а середньорічна кількість відпочиваючих — 7−8 млн. чол.). До цього необхідно додати обсяги споживання продуктів харчування відпочиваючими та населенням рекреаційних зон Одеської, Миколаївської та Херсонської областей, яке тут постійно проживає, та обслуговуючого персоналу, що значно зростають у місяці рекреаційного навантаження. У зв’язку з цим наведені показники споживання продуктів збільшаться у кілька разів.

Як відомо, одним з основних постачальників продуктів харчування є харчова промисловість. У Причорноморському регіоні у структурі загального обсягу промислової продукції її частка становить від 15% (Миколаївська область) до 40% (АР Крим). Широко розвинуті м’ясна, молочна, плодоовочева, соковиноробна, борошномельна, олійно-жирова підгалузі. В прибережній смузі Чорного моря традиційно освоюється рибний промисел. Практично в її межах діє понад 40 різних рибогосподарських підприємств.

Розвиток і спеціалізація харчової промисловості зумовлені сприятливими природно-кліматичними факторами для виробництва різних видів сільськогосподарської продукції, особливо теплолюбних культур. На жаль, у сільському господарстві за минулі роки в межах загальної кризи АПК в країні суттєво скоротилися обсяги виробництва продукції і цей процес триває.

Особливо стримує подальший розвиток району слабкість паливно-енергетичної бази. Район майже не забезпечений відповідними ресурсами. Зміцненню цієї бази сприятиме освоєння Південноукраїнської нафтогазової провінції, створення під Одесою великого нафтоналивного і переробного комплексу. Але при його організації дуже важливо враховувати екологічний фактор. Вирішення складних економічних проблем, покращення екологічної ситуації вимагає зменшення забруднення природного середовища, удосконалення технологій землекористування, докорінної реконструкції комунального господарства обласних центрів, особливо Одеси, вирішення складних екологічних проблем забруднення шельфової зони Чорного моря, озер та малих річок району. Важливого значення при вирішенні складних соціально-економічних проблем набуває вдосконалення територіальної організації всього виробництва, у тому числі певної трансформації її територіальної структури і створення нових промислових та транспортних центрів, особливо в північній частині району, зближення рівня соціально-економічного розвитку областей та адміністративних районів при всіх відмінностях у тактиці і механізмах такого розвитку. У Причорноморському районі виробляється 9.2% ВВП країни і менше ніж 7% обсягу експортної продукції. Незважаючи на невисокі показники розвитку, інвестиційна привабливість району дуже висока. Причорномор’я завдячує у цьому, у першу чергу, своєму геополітичному положенню та не дуже розгалуженому, але цінному природно-ресурсному потенціалу. Саме завдяки цим факторам уже зараз при несприятливому в цілому по країні інвестиційному кліматі і надходженні майже половини іноземних інвестицій у Київський столичний регіон, у Причорномор’я надходить приблизно 8% капіталовкладень та 11−12% іноземних інвестицій від загальноукраїнських обсягів. Отже, загалом соціально-економічна ситуація в районі не дуже складна і можна передбачити навіть її покращення. Іноземні інвестиції дадуть поштовх до розвитку перспективних галузей господарства.

3.4 Історичні

Перші письмові згадки про рекреаційну та оздоровчу діяльність в Україні належать до часів стародавньої Греції, коли були засновані в північному Причорномор'ї ряд міст-колоній, основними з яких були Тіра (тепер Білгород-Дністровський), Ольвія (біля Тарутине Миколаївської Плов.), Херсонес (сучасна околиця Севастополя), Пантікапей (тепер Керч), Феодосія, Євпаторія, що використовувалися з оздоровчою метою. В ті часи вже користувалися лікувальними водами, грязями кримських озер та лиманів, про це згадує в одному із своїх творів римський письменник і вчений Пліній Старший. Крім того, археологічні знахідки та залишки стародавніх поселень свідчать про це (надпис поблизу храму Асклепія в Криму розповідає про грязелікування Юлія Апела із Корії).

На початок 19 ст. припадає офіційне відкриття таких курортів, як Немирів (1814р.), Трускавець (1827р.), Одеські грязеві курорти (1830р.), Сак и (1828р.), Слов’янськ (1821р.), Приморський (1846р.) та ін.

Найважливішими санаторно-курортними районами України до 1941р. були Крим, де діяло 168 оздоровниць на 27,5тис. місць, та Одеса з 50 санаторно-рекреаційними закладами, в яких щорічно оздоровлювалося до 150 тис. чол. Проблеми грязелікування і бальнеотерапії та інші питання санаторно — курортного лікування досліджуються з 1928р. Одеським науково-дослідним інститутом курортології.

Основними історичними передумовами розвитку санаторно-курортного комплексу Причорномор’я були:

· вигідне географічне положення (розташування на перетині торгових шляхів);

· наявність лікувальних чинників та ресурсів, а саме: природних ландшафтів рекреаційного призначення, унікальних родовищ лікувальних грязей та рапи приморських лиманів, мінеральних цілющих властивостей мінеральних та лиманних вод, значна тривалість теплого періоду року, лікувальні властивості клімату, наявність пляжів. Люди, що відвідували Причорномор’я, бачили, що тут складаються дуже добрі умови для оздоровлення та туризму і саме тому вони прагнули відвідати ці місця ще раз і ще раз.

Саме тому, можна зробити висновок про те, що після вивчення та освоєння природних лікувальних ресурсів Причорномор’я ще давньогрецькими дослідниками, уже тоді накреслилась схема подальшого розвитку району, головне місце в господарстві якого вже тоді посідав головне місце оздоровче — лікувальний комплекс.

3. Сучасний рівень розвитку і структура курортного комплексу Причорномор’я

Сприятливе поєднання кліматичних і фізико-географічних умов Причорномор’я, різноманітність рекреаційних ресурсів відкривають широкі можливості для розвитку тут рекреаційного господарства різного напряму: лікувального, оздоровчого, пізнавального, спортивного, наукового, ділового.

Практично по всій береговій лінії Чорного моря розміщені сотні санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів, дитячих таборів та туристичних баз.

Нині в Причорномор'ї створена багатофункціональна система рекреаційного обслуговування населення. Тут знаходиться 36% санаторно — курортних закладів України тривалого перебування. За даними Держкомстату України, загальна місткість рекреаційних установ Причорномор’я на 1 січня 2010р. становила близько 234 тис. місць, у тому числі в закладах санаторно-курортного лікування — 77,1 тис., відпочинку — 146,1 тис., у санаторіях профілакторіях — понад 5 тис. місць. Найбільша кількість рекреаційних закладів знаходиться в Автономній Республіці Крим — 73%від загальної кількості в регіоні з місткістю близько 60 тис. місць.

Співвідношення форм і видів рекреаційного обслуговування, величина і сезонність функціонування окремих типів оздоровчих закладів, а також їх структура знаходяться в залежності від потреб населення, наявності структури та якості рекреаційних ресурсів, їх місце розташування відносно формування ареалів попиту, розгалуженої транспортної мережі тощо.

Санаторії і пансіонати з лікуванням — це лікувально — профілактичні заклади, що обладнані ліжками і надають реабілітаційне лікування, головним чином, на основі цілющих властивостей природних факторів. Усі вони спеціалізовані і можуть бути одноі багато профільними. У них враховуються розгорнуті ліжка, що забезпечені необхідним обладнанням, незалежно від того, зайняті вони чи ні.

Санаторії за спеціалізацією поділяються на 3 укрупнені групи: спеціалізовані санаторії для дорослих, дітей та хворих туберкульозом.

Вони розміщуються практично по всій території Причорномор’я, але найкраща забезпеченість в Криму та Одеській області.

Дана діаграма показує, що в Криму таких закладів найбільше, а в Херсонській області найменше.

Будинки, пансіонати, бази та інші заклади відпочинку — це заклади, що призначені для відпочинку населення, в яких відпочиваючи протягом певного терміну розміщуються і харчуються або тільки розміщуються. Таки заклади можуть діяти протягом цілого року (цілорічне) або протягом сезону (сезонні). Відповідно ведеться облік місць у них як цілорічних, так і у місяць максимального розгортання.

Найбільша кількість їх зосереджена в Криму (118 на 39 915 місць), Херсонській (44 на 12 388 місць) областях, на які припадає 90% їх загальної кількості по Україні.

Дитячими оздоровчими закладами вважаються заклади, які створені з метою реалізації права кожної дитини на повноцінний відпочинок і оздоровлення, зміцнення дітей шкільного віку.

Висока концентрація дитячих оздоровчих таборів спостерігається в Одеській, Херсонській областях і Криму, на які припадає 70% національного фонду.

З метою оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, насамперед дітей, у районі реорганізовано частину туристських закладів у пансіонати з лікуванням і туристсько-оздоровчі комплекси, що поряд з активним відпочинком надають лікувальні послуги. Усі вони мають ліцензії Міністерства охорони здоров’я України на право надання медичних послуг. Створено лікувальну базу, укомплектовано штат медичного персоналу, підготовлено склади лікарських препаратів тощо, для оздоровлення дітей широко використовуються мінеральні води, рослинні препарати, екологічно чисті продукти харчування, розроблено оздоровчі пішохідні маршрути. Нині тут діє понад 20 лікувально-оздоровчих закладів. За період 2000;2010рр. у цих закладах оздоровлено понад 500 тис. осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС.

Функціонування оздоровчих закладів у областях району: В Одеській Області-43 санаторії і пансіонати з лікуванням, 16 будинків і пансіонатів відпочинку, турбази і дитячі табори. Функціонують курорти: Аркадія, Великий Фонтан, Кароліно — Бугаз — Затока, Куяльницький та ін. Всі вони в Одеському рекреаційному районі.

Заклади відпочинку Миколаївської області розташовані головним чином у курортних зонах Очакова та Миколаєва. Є 4 санаторії і пансіонати з лікуванням, 17 будинків та пансіонатів відпочинку, численні бази відпочинку, дитячі табори.

Херсонська область має значні можливості для розвитку курортного господарства та масового відпочинку в долині Дніпра, Інгульця, на узбережжях Каховського водосховища, Дніпровського лиману, Чорного та Азовського морів, але вони використовуються незначною мірою. Функціонують курорти: Гола Пристань, Скадовськ та курортна місцевість Арабатська Стрілка. В області - 8 санаторіїв та пансіонатів з лікуванням та 38 будинків і пансіонатів відпочинку, численні бази відпочинку та дитячі табори.

Крим — курортна перлина України: 135 санаторіїв та пансіонатів з лікуванням та 118 будинків і пансіонатів відпочинку. Кизил-Яр, Узунгарське, Тобечицьке та ін. солоні озера, мулові грязі, сопкові грязі Керченського п-ва.

Нині намітилася тенденція до розширення, урізноманітнення форм відпочинку. Розвиваються такі його форми, як відпочинок по путівці в орендованому будинку сільської місцевості; поєднання відпочинку в мальовничий місцевості з короткочасними сільськогосподарськими роботами по збиранню винограду, пелюсток троянди та інших сільськогосподарських культур; відпочинок на базах мисливців, рибалок з мінімальним набором побутових послуг, кінні походи.

У Причорномор'ї сільський туризм набуває широкого поширення. Цьому сприяють багаторічні традиції прийому відпочиваючих у будинках і квартирах місцевих жителів, особливо в Приморських. Існують сприятливі соціально-економічні передумови організації і розвитку агротуризму на базі сільських дворів та фермерських господарств. Крім того, на селі є великий резерв трудових ресурсів, який може бути залучений у сферу сільського зеленого туризму.

Неабиякий інтерес становить розробка туристичних маршрутів по місцях, де існує багато господарств з оригінальною спеціалізацією, особливо це стосується гірського Криму. Старі унікальні фірми виноробства, інші агропромислові підприємства можуть самі бути об'єктами туризму: «Масандра», «Новий світ», «Ефірмасло» .

Також у районі створені всі сприятливі умови для розміщення туристів з одноденним перебуванням. Тут діють потужні структурні підрозділи сфери сервісу у готелях та інших місцях для короткотермінового проживання.

За даними даної гістограми видно, що в районі поряд з оздоровчими закладами діє потужна сфера обслуговування, яка здатна задовольнити всі суміжні потреби відпочиваючих. Туристичні заклади району включають туристичні бази і готелі, туристичні табори і кемпінги. Найбільша кількість туристичних баз зосереджена в Криму (38). Туристичні готелі функціонують в кожній області району в невеликій кількості (по 1−2), і лише в Криму їх нараховується більше ніж 3. З розвитком туризму, в тому числі і міжнародного, мережу туристичних готелів необхідно значно розширити до міжнародних стандартів. У районі дуже мало кемпінгів. Лише в Криму їх 3. А в інших областях по одному.

Наявність широкої мережі оздоровчих і рекреаційно-туристичних закладів у районі сприяє інтенсивному припливу іноземних туристів. У 2010 році в Україні було обслуговано 3738.6 тис. приїжджих, в тому числі в АР Крим обслуговано -272.7, в Одеській області - 255.8, Херсонській — 60.0, Миколаївській — 56.5 тис. чоловік. Зважаючи на те, що район достатньо забезпечений ліжковим фондом кількість іноземних туристів може бути набагато більшою.

Отже, Причорномор’я має великий комплекс унікальних можливостей для розвитку внутрішнього та міжнародного туризму. Ця галузь тісно пов’язана з усім народногосподарським комплексом сфери послуг, рекреації та санаторно-курортного оздоровлення, за допомогою якого задовольняються різноманітні потреби громадян України та міжнародних туристів. Крім того, туризм забезпечує необхідний обсяг робіт та додаткові робочі місця для працівників суміжних галузей: транспорту, готельного господарства, системи громадського харчування, роздрібної торгівлі, побутового обслуговування та ін.

На мою думку сучасний рівень розвитку санаторно-курортного господарства району досить високий (незважаючи на недостатнє фінансування). Я вважаю, що в подальшій перспективі розвитку Причорномор’я повинно бути розширення мережі всіх оздоровчих закладів, а також суміжних з ними галузей. Функціонування таких закладів стане джерелом надходження коштів не тільки до районного бюджету, а й до державного.

санаторний курортний економічний оздоровлення

4. Розміщення і регіональні відмінності розвитку санаторно-курортного обслуговування у Причорноморському економічному районі

Територіальна структура рекреаційного комплексу Причорномор’я складається з багатьох ланок. Первинною ланкою цього комплексу є санаторії, пансіонати, будинки і бази відпочинку, туристичні бази. Окремо розміщені санаторії, пансіонати, бази створюють рекреаційні пункти. Населений пункт з кількома рекреаційними пунктами називається курортом. Курортом може називатися також частина великого міста, в якій сконцентровані рекреаційні пункти: санаторії, бази, тощо (наприклад, в Одесі - курорти Аркадія, Великий фонтан, Чорноморка).

Сукупності рекреаційних пунктів і курортів, що використовують означену територію і розміщену на ній інфраструктуру, створюють рекреаційні райони. Група рекреаційних районів створює рекреаційний регіон (наприклад, Кримський, Приморські території Одеської та Миколаївської областей). Рекреаційні райони завдяки транспортним і функціональним зв’язкам створюють рекреаційні зони. Наприклад, Центральноукраїнська, узбережжя Чорного і Азовського морів.

Причорномор’я належить до Південної рекреаційної зони, яка поділяється на 2 регіони.

Найрозвинутішим з них є міжнародний Кримський РР, що знаходиться в АР Крим. S=26.2тис. км2 (або 4.3% площі країни). Основні райони це: Південний берег Криму Євпаторійський, Феодосійський. У межах ПБК формується курортна агломерація Ялта. Існуюча структура складається на 30% із лікувальних закладів і на 70% із закладів відпочинку та туризму, з яких 10% припадає на дитячий відпочинок.

Серед рекреаційних центрів варто відзначити Євпаторію — національну дитячу оздоровницю місткістю понад 50 тис. місць, Феодосію, Судак, Планерське, Курортне та ін. Азово-Чорноморський РР також має загальнодержавне значення. Він складається з Причорноморського і Приазовського районів. У межах Причорноморського району виділяють Одеський, Миколаївський, Херсонський рекреаційні підрайони. Перший включає Одеську групу курортів (Аркадію, Вел. Фонтан, Лузанівку, Лермонтовський тощо), курортні місцевості Кароліно-Бугаз, Чорноморка, Шабо та курорти — Скадовськ, Гопрі, Сергіївку, Коблево, більшість з яких мають загальнодержавне значення.

Приазовський район розміщений в межах Донецької, запорізької і Херсонської областей. До нього входять Бердянськ, Маріуполь, Кирилівка та інші курорти.

Основну роль у господарському освоєнні території, яка неодмінно збережеться в перспективі, зараз відіграють промислові вузли, перш за все Одеський, Херсонський, та Миколаївський. Поряд з цим, до перспективних промислових вузлів та центрів району, які будуть у подальшому впливати на економічний і соціальний розвиток територій і можуть розглядатися як її точки росту, належать Ізмаїльський (Одеська область), Каховсько-Бориславський (Херсонська область) і Первомайський (Миколаївська область). Крім того, для більш енергійного промислового розвитку північних і особливо північно-східних території, бажано було б підвищувати соціально-економічний потенціал, розташованих там невеликих, в основному моногалузевих, промислових центрів і пунктів.

Складові рекреаційного комплексу постійно взаємодіють у процесі рекреаційної діяльності населення. Тому поєднання на певних територіях рекреаційних ресурсів, оздоровчих закладів, суміжних підприємств санаторно-курортної інфраструктури (закладів торгівлі, культурно-побутового обслуговування, сувенірної промисловості, агропромислового комплексу, транспорту тощо), обслуговуючого персоналу та органів управління створює своєрідну територіальну систему (ТРС), що була запропонована В. С. Преображенським. ТРС широко використовувалися як для теоретичного вивчення оздоровчої діяльності, так і для вирішення багатьох практичних цілей (насамперед, визначення перспективи подальшого розвитку). Оздоровчий комплекс району, який являє собою сукупність територій і закладів, що забезпечують щорічний, щотижневий, щоденний відпочинок, санаторно-курортне лікування, туризм населення є дуже привабливим для іноземних туристів.

Надання туристичного продукту є дуже вигідним для держави з точки зору використання ресурсів. Зарубіжні туристи платять за туристичний продукт не вивозячи його з України. Історико-культурні та архітектурні пам’ятки, природні та інші об'єкти залишаються на місці.

Результати проведеного дослідження довели, що у 2010р. Україну відвідало близько 2,5 млн. іноземних туристів (42% з яких відпочивали у Причорномор'ї). Обсяг реалізації наданих туристичних послуг району становив 181,9 млн. грн., до бюджету перераховано у вигляді податків та інших обов’язкових платежів 9млн. гри.

За даними діаграми видно, що район є досить привабливим для іноземних відпочиваючих, особливо АР Крим та Одеська область.

На мій погляд, щоб зробити нашу країну найбільш привабливою для іноземних туристів (адже іноземний туризм приносить набагато більше прибутків ніж вітчизняний) в ній повинен існувати сприятливий туристичний і правовий клімат.

5. Проблеми та напрями подальшого розвитку санаторно-курортного комплексу Причорномор’я

У Причорномор'ї, як взагалі і в кожному з економічних районів України, існують певні проблеми.

У даному районі найгостріше постають проблеми екології, раціонального використання природних умов і ресурсів, зокрема води. В умовах посушливого Причорномор’я вода є важливим чинником активізації сільського господарства. Але у районі відсутні необхідні джерела власних водних ресурсів, тому воду доводиться постачати каналами, що призводить до її великих втрат. Окрім того, на зрошуваних землях розвивається вторинне засолювання, підтоплення і заболочування. Простежується також активізація ерозії ґрунтів, прискорене лінійне розмивання та площинне змивання. Спостерігається замулювання водойм, а узбережжя Чорного та Азовського морів зазнають абразії, зсувів тощо.

Розширення зовнішньоекономічних зв’язків потребує вирішення важливих питань розвитку морського транспорту.

Є проблеми з використанням території району з рекреаційною метою. Тут увійшли у суперечність розміщення і розвиток важкої промисловості та створення великого портового господарства з рекреаційною цінністю земель.

Потрібно також відзначити, що в Україні лише близько 10% готелів відповідають міжнародним стандартам, серед них станом на 2010 рік не було жодного п’ятизіркового, і тільки шість мали чотири зірки. Зараз ситуація починає поступово змінюватися.

Одним із дійових засобів прискорення розвитку туризму в Україні є розвиток туристичної інфраструктури у мережі міжнародних транспортних коридорів (МТК).

Проблеми виникають насамперед з рекламою вітчизняних курортів. Так, в 2011 році в Національному бюджеті на це було передбачено 1,7 млн. грн., отримано ж лише 40 тис. Тому абсолютно зрозуміло, що за кордоном дуже важко отримати інформацію як про саму Україну, так і про туристичні послуги, що в ній надаються. І хоча в 2010 році в нашій країні було створено власну інформаційну систему (UTIS), вона в значній мірі носить комерційно-інформаційний, а не іміджовий характер.

В Україні практично не застосовуються туристичні технології, які в розвинутих країнах набули ознак повсякденного використання: електронні інформаційні довідники щодо готелів, транспортних маршрутів і туристичних фірм з переліком і вартістю послуг, які ними надаються. Останнім часом в галузі інформаційних технологій України спостерігається значне пожвавлення. Тому слід також активно використовувати цю можливість для наближення до виходу на світовий рівень обслуговування клієнтів.

На сьогодні в Україні не достатньо розвинена система в галузі туризму для підготовки і перепідготовки кадрів, а також чіткі та адекватні світовим стандартам кваліфікаційні вимоги; тим часом як у Росії, наприклад, яка, за прогнозами ВТО, у 2020 р. увійде до десятки найбільш відвідуваних країн світу, вже сьогодні функціонує близько 40 державних і приватних навчальних закладів підготовки кадрів для туризму). В нашій державі також поступово виникають відповідні навчальні заклади, Але вони роблять лише перші кроки у цьому напрямку, не маючи відповідного досвіду.

З розгляду цих проблем можна зробити висновок, що для покращення ситуації у районі необхідно створити умови оптимального співіснування традиційних спеціалізованих галузей с/г господарства і галузей, що безпосередньо обслуговують рекреаційний попит. Активно сприяти розвитку тих галузей, які не тільки не завдають шкоди навколишньому середовищу регіону, а й сприяють поліпшенню екологічного-польове травосіяння, шовківництво, бджільництво, вирощування лікарських рослин. і, навпаки, стримувати розвиток галузей, діяльність яких негативно впливає на природу Причорномор’я. Сільськогосподарське виробництво в різних галузях повинне здійснюватися за допомогою адаптованих, ресурсозберігаючих і, головне екологозберігаючих технологій, спрямованих на поліпшення природного стану в регіоні. З точки зору запобігання руйнуванню структури земель і засоленню необхідно переглянути напрями меліорації земель. Особливу увагу потрібно приділити використанню зрошених земель, реконструкції систем зрошення на базі використання прогресивних досягнень у цій галузі.

Комплекс наведених заходів дозволить не тільки зберегти Причорномор’я як всенародну оздоровницю, а й сприяти формуванню авторитету курорту міжнародного значення.

Розвиток регіону повинен передбачати створення такого середовища, організаційні, економічні і правові умови якого сприяли б отриманню значного прибутку, розвитку бізнесу, вільної конкуренції в межах встановлених екологічних норм і територіальних регламентів.

Розумна екологічно і соціальне обумовлена організація індустрії оздоровлення та відпочинку може не тільки знизити витрати держави, а й забезпечити значний доход за рахунок коштів населення і тим самим сприяти вирішенню однієї з найважливіших соціально-економічних проблем — подоланню матеріально-фінансової незбалансованості народного господарства.

Гармонійний розвиток оздоровчої сфери та агропромислового виробництва сприятиме піднесенню економіки як регіону, так і України в цілому.

Висновки

Дослідивши господарство Причорномор’я можна зробити висновок, що санаторно-курортне господарство займає в районі провідне місце, є галуззю його спеціалізації. В районі склалися дуже сприятливі умови для розвитку рекреаційного господарства різного напряму. В зв’язку з покращенням економічної ситуації в Україні є всі підстави сподіватися на подальший розвиток оздоровчої і туристичної галузі як всієї України так і Причорномор’я зокрема.

Серед основних напрямів перспективного розвитку продуктивних сил району потрібно зазначити:

* удосконалення галузевої структури промисловості, розвиток нових наукоємних, екологічно безпечних виробництв;

* упровадження в промисловість енерго-, ресурсота водозберігаючих технологій;

* посилення податкоспроможності району через забезпечення його економічного зростання, ефективне впровадження різних форм власності, їх розвиток, створення інфраструктури, розвиток підприємництва та малого бізнесу;

* забезпечення збалансованості соціально-економічного та екологічного розвитку району з першочерговим покращенням якості життя населення.

На мою думку максимальне освоєння рекреаційних ресурсів Причорномор’я принесе значний соціальний і економічний ефект, що дасть можливість вирішити ряд життєво важливих проблем району, підняти його на значно вищий економічний рівень, сприятиме раціональному природокористуванню і підвищенню ефективності санаторно-курортного обслуговування.

Література

1. Указ Президента України «Про підтримку розвитку туризму в Україні «(№ 127/2001) від 02.03.2010 р.

2. Агафонова Л. Т., Агафонова О.Є. Туризм, готельний та ресторанний бізнес: ціноутворення, конкуренція, державне регулювання. К.: Знання України, 2002.-230с.

3. Ресторанне господарство та туристична індустрія в ринкових умовах: Збірник наукових праць. К: КНТЕУ, 2011.-164 с.

4. Ткаченко Т.І. Проблеми розвитку конкуренції на туристичному ринку України: теоретичні та практичні аспекти. К: 2011. (Збірник наукових праць).-189 с.

5. Рутинський М. Й. Географія туризму України. — К.: Центр навчальної літератури, 2009 — 160 с.

6. Туризм в Україні: статистичний бюлетень. К: Держінфотур, 2011.

7. Цибух В. Туризм в Україні // Економіст — 2010. № 6.-С. 34−35.

8. Виноградська А. Зростання авторитету України туристичної / Український промисловець, — 2011. № 4.-С. 26−31.

9. Туризм: державна політика України // Ділова панорама. — 2011. — № 4. — С.28−31.

10. Гаврилюк С. П. Проблеми підвищення конкурентоспроможності персоналу в підприємствах туристичної індустрії // Ресторанне господарство і туристична індустрія в ринкових умовах. -2010. — С.103−108.

11. Береснева М. Образ желанного курорта: маркетинговые исследование рынка туристических услуг Крыма / M.A.D.E.- 2011 — № 1(19) -С. 42−46.

12. Развитие санаторно — курортного комплекса Крыма // Вісник Київського інституту бізнесу та технологій — 2011. -№ 1(2). — С. 30−31.

13. Стан та перспективи розвитку туристичного бізнесу // Финансовая консультація , — 2011. — № 17. — С. 4−11.

14. Виноградська А. Туризм: державна політика України // Ділова панорама. — 2011. № 4. — С. 28−31.

15. www.crimea.edu. — сайт Кримської академії наук.

16. www.tour.crimea.com. — усе про туризм в Україні.

Додатки

Додаток 1

Родовища лікувальних грязей Азово-Чорноморського рекреаційного регіону

Природозаповідний фонд Причорномор’я

Додаток 2

Територія і кількість наявного населення

Основні показники діяльності закладів оздоровлення та відпочинку Причорномор'ї станом на 1 січня 2011 року

Додаток 3

Санаторії та пансіонати з лікуванням у Причорномор'ї

Об'єкти сфери сервісу

Додаток 4

Приїжджі Причорномор’я