Туристично-країнознавчі ресурси Аргентини

Вступ Розвиток туризму відіграє важливу роль у вирішенні соціальних проблем держави. В багатьох країнах світу саме за рахунок туризму створюються нові робочі місця, підтримується високий рівень життя населення, створюються передумови для поліпшення платіжного балансу країни. Розвиток сфери туризму сприяє підвищенню рівня освіти, вдосконаленню системи медичного обслуговування населення, впровадженню нових засобів поширення інформації тощо. Туризм безпосередньо впливає на соціальне, культурне й економічне життя держави.

Актуальність обраної теми курсової роботи полягає в тому, що Аргентина останнім часом швидко розвиває та закріплює свої позиції на світовому туристичному ринку. Насамперед, вона відома своїми унікальними пам’ятками культури. Столиця Аргентини Буенос-Айрес — друга за популярністю столиця Південної Америки. Вона приваблює туристів своєю неординарністю та неймовірною природою.

Розвиток туризму в Аргентині сприяє покращенню економічної ситуації в країні, розвитку інфраструктури, збереженню і захисту стародавніх історичних пам’яток і створенню нових.

Об'єктом дослідження даної курсової роботи є країна Аргентина. Предмет дослідження — туристично — країнознавчі ресурси Аргентини,її напрямки розвитку та потенціал.

Метою роботи є дослідження туристичної галузі в країні, аналіз її нинішнього стану та перспективні шляхи розвитку.

В процесі дослідження вирішувались наступні завдання:

Оцінка впливу географічного положення, демографічних факторів та розвитку інфраструктури на розвиток туризму в країні.

Аналіз природно-географічних, природно-антропогенних та культурно-історичних ресурсів країни.

Дослідження сучасного стану туристичної інфраструктури в країні.

Методи дослідження: порівняльний, картографічний, аналітико-статистичний, хронологічний, хорологічний, екологічний.

Практичне значення результатів дослідження — це можливість використати дані курсової роботи даних курсової роботи в підготовці студентів до семінарських занять, а також в туристичній галузі для реклами та удосконалення туристичного продукту. Дана робота може слугувати практичним довідником з туристичного країнознавства Аргентини.

Робота складається зі вступу, трьох основних розділів, висновків, містить 36 сторінок, 12 малюнків, 6 таблиць. Список джерел включає 10 назв літературних джерел, 8 електронних публікацій.

туристичний країнознавчий аргентина

Розділ 1. Соціально-економічні умови розвитку туризму

1.1 Вплив географічного положення та демографічних факторів на розвиток туризму Аргентина (офіційна назва — Аргентинська Республіка) — держава на південному сході Південної Америки, де за розмірами території поступається лише Бразилії. На півночі межує з Болівією і Парагваєм, на заході - з Чилі, на сході - з Бразилією та Уругваєм. Омивається водами Атлантичного океану. Іспанські колонізатори назвали країну Аргентиною, тобто «срібною», однак срібла тут насправді не було, а головним багатством країни стали родючі ґрунти та пасовища. Це одна з найбільш «європейських» країн Південної Америки. Її столицю — Буенос-Айрес — називають Парижем Південної Америки.

За площею території Аргентина посідає 2-е місце на південноамериканському континенті та 8-е місце на Землі. Площа держави становить 2,8 млн. км І. Країна займає фактично всю південно-східну частину Південної Америки, східну частину острова Вогняна Земля, острови Естадос та ін. Спірною територією є Фолклендські (Мальвінські) острови на півдні Атлантики. Протяжність Аргентини з півночі на південь становить близько 3800 км і близько 1400 км із заходу на схід.

Аргентина — федеративна демократична республіка, в її складі 23 автономні провінції і один федеральний округ Буенос-Айрес. Більшість провінцій у свою чергу поділяються на департаменти, а ті — на муніципалітети.

Провінція Буенос-Айрес поділяється на округи. Усі провінції мають власні конституції та органи виконавчої, законодавчої і судової влади, але водночас підкоряються і федеральним законам. На чолі провінції стоїть губернатор, який обирається на 4 роки.

Головою держави є президент, який обирається на 4 роки (може займати пост 2 терміни поспіль). Він же — голова виконавчої влади, а також головнокомандувач збройних сил. 2011 року Президентом Аргентини обрана Крістіна Фернандес де Кіршнер (на другий термін).

У парі з президентом обирається віце-президент, який має замінити його у разі відставки або смерті. Він також є головою Сенату. Нині цю посаду займає Хуліо Кобос. Наступним за впливовістю органом виконавчої влади є Кабінет міністрів, голова і члени якого призначаються президентом.

Разом з іншими південноамериканськими країнами Аргентина входить до складу таких міжнародних організацій: Меркосур, ОАД, Союзу південноамериканських націй, СОТ, ООН, МАГАТЕ, МВФ, Велика двадцятка, Група Ріо, Асоціація латиноамериканської інтеграції, Латинський союз, Конференція ООН з торгівлі та розвитку, Інтерпол, ВООЗ, ЮНЕСКО, Всесвітня туристична організація, Латиноамериканська енергетична організація, Андійська корпорація розвитку, Кернська група. Загалом країна входить до 32 міжнародних організацій.

Сучасна Аргентина — індустріально-аграрна країна. Основні галузі економіки: харчова, автомобільна, текстильна, хімічна та нафтохімічна, металургійна. Економіка Аргентини значною мірою пов’язана з економікою інших країн світу, залежить від реалізації своєї продукції на світовому ринку, від імпорту багатьох товарів з інших країн світу, перш за все, розвинутих. В експорті провідне місце займають продукція сільського господарства і харчової промисловості, зокрема зерно, борошно, олія, м’ясо і м’ясопродукти, молочні продукти, тваринний сир і масло, вовна, шкіра. В імпорті Аргентини переважають машини і устаткування, природний газ, електроенергія, електроніка. Основними торговими партнерами Аргентини є Бразилія, США, КНР.

Станом на 2013 рік в Аргентині проживає близько 41млн. осіб. Вона має низьку густоту населення (14 осіб/кмІ), яке значною мірою сконцентроване у агломерації Великий Буенос-Айрес (33%). У країні переважає міське населення (89%) та значна частка осіб старше 60 років (14,1%). Рівень грамотності 97,4%. Сучасне населення Аргентини має велику частку іноземних іммігрантів, серед яких найбільшими є общини італійців, іспанців, німців та поляків. Останніми роками збільшується потік переселенців з азійських країн (Кореї та Китаю) та Латинської Америки (Парагваю, Болівії та Перу).

Через низькі значення коефіцієнта народжуваності порівняно з іншими латиноамериканськими країнами Аргентина є третьою країною регіону з найбільш постарілим населенням після Уругваю та Куби. Середній вік населення 30,3 років (чоловіки — 29,2 роки, жінки — 31,3). Середня тривалість життя 75,2 роки. Статева структура поступово стає все більш збалансованою. У 2010 році - 95,4 чоловіки. загалом чоловіки становлять 48,7% становлять чоловіки, 51,3% - жінки.

Іспанська мова є єдиною мовою, яка використовується в органах державного управління та діловодства, у державних закладах освіти, науки, культури, зв’язку тощо, хоча законодавчо її статус як державної мови жодним чином не закріплено.

Іспанська мова, а точніше її аргентинський діалект, є зрозумілою практично для усього населення Аргентини. Крім неї, у країні існує понад 25 місцевих індіанських мов, найпоширенішими серед яких є гуарані та кечуа, які мають понад мільйон носіїв кожна. Другою мовою для більшості жителів країни є англійська, яка вивчається у загальноосвітніх школах. Оскільки більшість населення Аргентини є переселенцями з різних країн, вони часто зберігають і свої рідні мови. Найпоширенішими з них є італійська (близько 1,5 млн мовців), німецька (400 тис., включаючи діалекти), арабська, мови народів Іспанії, хорватська, словенська, вірменська, їдиш, китайська, корейська, японська (35 тис.), литовська, українська та циганська.

Конституція Аргентини проголошує свободу віросповідання. Втім, одночасно основний закон називає державною релігією католицизм. Католицька церква в Аргентині, згідно зі статтею 2 конституції, має особливе юридичне положення, підтримку держави та статус недержавної гілки влади. Конституційною реформою 1994 року церкву було відділено від держави, але вона досі зберігає свій особливий статус.

Отже, Аргентина — одна із найрозвинутіших держав Латинської Америки, має вигідне економіко-географічне положення та займає значне місце на міжнародному ринку.

1.2 Розвиток туристичної інфраструктури Транспортна інфраструктура. Основні види транспорту — залізничний, автомобільний, морський. Усі провінції Аргентини пов’язані мережею залізниць, загальна протяжність яких становить 40,2 тис. км., але багато ліній були виведені з експлуатації. На даний час активно використовується 31,2 тис.км. залізниць. Залізниці використовуються як для вантажних, так і для пасажирських перевезень. Цей вид транспорту масово використовується жителями провінції, працюючими в Буенос-Айресі. Крім того, залізничний транспорт використовується в якості міського транспорту. Він також дозволяє робити пересадку на метро, що дозволяє в найкоротший термін досягати різних районів Буенос-Айреса Буенос-Айрес сполучений з усіма центрами провінцій, крім Усуайї, асфальтованими автомобільними магістралями. Довжина магістральних автошляхів 37,7 тис.км. Окрім того, багато міст мають об'їзні 4-смугові автодороги. В країні налічується понад 8,5 млн. одиниць автотранспорту.

Істотну роль відіграє водний транспорт. У країні функціонують 7 великих і 30 дрібних портів. Одним з найбільших портів Латинської Америки залишається Буенос-Айрес, через який здійснюється 4/5 всіх океанських перевезень. Тоннаж морського торговельного флоту становить понад 2,5 млн брутто-реєстрових тонн. Морським шляхом до Аргентини потрапляють більшість імпортованих продуктів.

Внутрішні і міжнародні повітряні перевезення здійснюються переважно національною авіакомпанією «Aerolineas argentinas», яку певний час контролювала іспанська компанія «Iberia airlines», але потім була ренаціоналізована. Основний центр повітряного сполучення — столиця країни.

На території Великого Буенос-Айреса кілька аеропортів — п’ять військових і два цивільних. Найбільш відомі з них Міжнародний аеропорт імені міністра Пістаріні, також відомий під назвою «Есейса «розташований в 35 кілометрах від міста, в містечку Есейса і аеропорт «Хорхе Ньюбері «розташований в районі Палермо. З аеропорту «Есейса «відбуваються рейси в Південну Америку, Північну Америку, Європу, Африку, Азію і Австралію. З аеропорту «Хорхе Ньюбері «відбуваються внутрішні рейси, а також міжнародні рейси в Парагвай, Чилі, Бразилію і Уругвай .

З України дістатися до Аргентини не проблема. Прямими рейсами Буенос-Айрес не пов’язаний з Києвом, тому необхідно робити пересадку в Лондоні чи Парижі. Безпосередньо літають «BRITISH AIRWAYS» або «AIR FRANCE».

Адміністрація Буенос-Айреса заохочує використання велосипеда як засобу екологічного транспорту. Для цього побудована мережа велосипедних доріжок, які інтегровані в вуличний рух, вони з'єднують основні точки міста. Існує безкоштовний прокат велосипедів.

Громадський транспорт. Одним з найбільш розвинених видів громадського транспорту є «колектива «- міський автобус, що нараховує 135 маршрутів. Колектива дозволяє добратися не тільки в різні частини міста, а й в сусідню провінцію.

Метрополітен БуеносАйреса (субте) активно розвивається. На сьогоднішній день в експлуатацію введено шість ліній, довжина найдовшою з яких (Лінія A) складає 10,7 км .

Засоби розміщення. Беручи до уваги площу країни зрозуміло, чому Аргентина входить в десятку лідерів щодо кількості готельних номерів (0,15 млн номерів).

Готелі в Аргентині характеризуються чудовим рівнем сервісу, а також комфортними номерами, до того ж вартість готелів відрізняється, це надає шанс вибрати собі готель в Аргентині на власний смак та гаманець. Можна швидко підшукати як дешеві готелі, так і п’ятизіркові фешенебельні готелі з високою якістю обслуговування. Майже завжди навіть дешеві готелі Аргентини здатні здивувати високим рівнем якості і атмосферою, а лояльний склад працівників готелів залишить для гостей лише приємні спогади від перебування в Аргентині.

Готелів, що працюють за системою «все включено» в країні мало, в основному готелі пропонують або сніданки, або напівпансіон. Зустрічаються як двухштирькові розетки, так і трьохштиркові. Перехідники краще брати з собою.

Найвідоміший з готелів — «Меріотт Плаза». Marriott Plaza — готель, заснований 1909 року. Вважається історичним пам’ятником і першим хмарочосом Буенос-Айреса. Має вихід до історичної площі Сан-Мартіна. Розташований на вулиці Флорида, відомої своїми магазинами і бутиками. Відкриття відбулося 15 липня 1909 року. На церемонії були присутні аргентинські високопосадовці і бізнесмени, зокрема президент Хосе Фігероа Алькорта. Готель швидко отримав міжнародне визнання і вважався першим розкішним готелем Південної Америки. Він мав усі вигоди, рідкісні для тієї епохи, зокрема телефон, ліфти фірми Otis, гарячу і холодну воду, гардеробні кімнати, сад на даху, ескалатор, центральне опалення. У готелі зупинялися: Лучано Паваротті, Луї Армстронг, Волт Дісней, Софі Лорен, Катрін Денев, Енріко Карузо, Джоан Кроуфорд, Індіра Ганді, Фарах Пехлеві, Теодор Рузвельт.

Крім іншого, в Аргентині є розгалужена мережа хостелів. Ціни в них нижчі готельних на € 30−50, але й комфорту, звичайно, менше.

Громадське харчування. Аргентинська кухня відзначається значним впливом європейської кухні. Вона поєднує риси італійської та іспанської, індіанських страв, африканської та креольської кухні. Основу аргентинської кухні складають страви з яловичини і вино, а також продукти, які є відносно дешевими у цій країні. Типовими аргентинськими стравами і напоями є:

Асадо — м’ясо, смажене на вогні

Мате — чай з гостролиста парагвайського Дульсе-де-лече — десерт, схожий на варену згущенку Альфахори — пироги, начинений дульсе-де-лече і политі шоколадом Локро — страва з маїсу, гарбуза, квасолі

З огляду на гастрономічні уподобання населення, територію Аргентини можна поділити на чотири частини:

північний захід

північний схід

центр

південь

Північний захід Через те що північно-західна частина Аргентини була менш піддана впливу емігрантів, вона зберегла древні доіспанські традиції. Саме тому у раціоні досі відіграють значну роль традиційні маїс, картопля, перець, плоди рожкового дерева (ісп. taco) та ятоба.

Північний схід Північно-східна зона відзначена значним впливом індіанців гуарані. Основними продуктами харчування тут є маніок, рис, прісноводна риба, якою повніють ріки Парана й Уругвай, та напій мате.

Центр Центральний регіон зазнав значного впливу європейської культури, особливо італійців та іспанців. Зараз майже нічого не залишилося від традиційної кухні гаучо, окрім асадо, дульсе де лече, локро, мате, млинців, пиріжків та рисової каші з молоком.

Південь Атлантичне узбережжя дозволяє насолоджуватися різноманіттям і величезною кількістю продуктів моря: креветок, ракоподібних, кальмарів, восьминогів, устриць, мідій, океанічної риби, які використовують для приготування асадо, паштетів та касуели.

Вина Зараз виноград вирощують у посушливому районі в передгір'ях Анд, на півночі провінції Сальта й у частині провінції Чубут у Патагонії.

Аргентина є виробником найкращих червоних вин у всій Південній Америці, а краще у світі аргентинське вино Мальбек — робиться в Мендосі. Найвідомішим серед білих вин є ароматне Торронтес, яке роблять у провінціях Ла-Ріоха і Сальта.

Безпека Аргентина — відносно безпечна країна, проте, протягом 2012;2013 рр. криміногенна ситуація в столичному регіоні Аргентини зазнала значного погіршення. Зокрема, збільшилась кількість тяжких злочинів із застосуванням вогнепальної та холодної зброї, грабежів, в т. ч. проти іноземців. Туристам не рекомендовано відкрито носити золоті та коштовні прикраси і годинники, які можуть привернути увагу злочинців. Варто також уникати зустрічей з групами підозрілих підлітків та дітей. Необхідно бути обережним, зокрема не залишати свої речі без нагляду, не вішати сумки на стільці у публічних місцях, не ходити вночі неосвітленими вулицями. Як місцеві жителі, так і гості країни, особливо столиці, не захищені від можливості стати жертвою вуличних злочинів. В разі нападу варто припускати, що злодій може бути озброєний як холодною, так і вогнепальною зброєю. Досить поширеними є випадки крадіїв на мотоциклах, які вихоплюють з рук сумки, відеота фотоапаратуру або грабують автомобілі під час зупинок на світлофорах та нерегульованих перехрестях.

Особливу пильність необхідно виявляти у поводженні з місцевою грошовою одиницею, оскільки дуже поширені фальшиві банкноти аргентинських песо різного номіналу.

У Буенос-Айресі доволі часто відбуваються мітинги, демонстрації та інші акції протесту, переважно ненасильницького характеру. Проте туристам варто уникати відвідання місць проведення таких акцій.

Під час планування подорожей всередині країни необхідно враховувати ймовірність запізнення/відкладення рейсів внутрішніх авіаліній внаслідок страйків або погодних умов. Під час здійснення подорожей громадянам України рекомендується мати при собі ксерокопії власних документів та авіаквитків. Якщо громадянин України став жертвою злочину, то він, в першу чергу, повинен звернутися до місцевої поліції та консульського відділу Посольства України у Буенос-Айресі.

Візові та митні формальності

Туристична Віза в Аргентину не потрібна громадянам України на перебування терміном до 90 днів протягом календарного року. Але обов’язково рекомендують перевірити:

Поточний термін дії паспорта.

Переконатися, що у паспорті є чисті сторінки.

Перевірити, чи потрібна транзитна віза.

Громадяни України, які мають намір залишитись на території Аргентини більше ніж на 90 днів або здійснювати трудову діяльність з комерційною метою на території цієї держави повинні отримати візу відповідно до законодавства держави.

При в'їзді в Аргентину не вимагається сертифікатів/довідок про щеплення, окрім щеплення від холери та жовтої лихоманки у тому випадку, якщо пасажир прибуває з країни, де ці захворювання мають ендемічний характер.

Загалом, Аргентина — сприятлива країна для туристів: тут добре розвинена туристична інфраструктура, доступний громадський транспорт, широкий вибір засобів розміщення та оригінальна кухня.

Розділ 2. Туристсько-рекреаційні ресурси країни

2.1 Природно-географічні туристичні ресурси Кліматичні туристичні ресурси. У зв’язку зі значними розмірами, як поздовжніми так і поперечними, Аргентина має широке розмаїття кліматичних зон. В цілому, в країні кліматичні умови вважаються помірними, але зустрічається вся гама кліматичних умов — від субтропічного клімату в північних районах до субполярного на півдні країни. На півночі Аргентини відмічаються спекотні умови, з вологим літом та м’якою і сухою зимою, спостерігаються також, періодично, посухи. Центральна Аргентина відзначається спекотним літом та дощами, бурями, грозами, частим градом на заході і прохолодними зимами. Для півдня країни характерні тепле літо і холодні зими з сильними снігопадами, особливо в гірських районах. А на високогір'ях, по всіх широтах країни, фіксують найхолодніші умови, з сухим кліматом і засніженими горами.

Для спекотного і вологого клімату півночі характерна температура від +27 °C в січні до 12 °C в липні і рясні до 2000 мм на рік. Субтропічні умови з значною кількістю опадів (до 2000 мм на рік), відмічаються й в східній частині Анд, утворюючи так звану «Юнгас» — свого роду високогірні ліси, які розвинули величезне біологічне різноманіття, другий за величиною біорізноманіття регіон країни, поступаючись лише «Сельві місіонерів». Але взимку тут спостерігається сухий сезон, пов’язаний з дефіцитом опадів, хоча це не так сильно відчувається, оскільки висока вологість повітря не спадає цілий рік.

Посушливі умови відмічають в північній частині Анд, Пампінських Сьєррах, степовій зоні на північний захід від Пампасів і Патагонії, з доволі частими великими добовими температурними амплітудами, іноді більше 25 °C різниці між днем і ніччю (в основному на північному заході). В північних степах Патагонії взимку фіксується середня температура нижче 15 °C, з частими заморозками і малою кількістю опадів — до 400 мм на рік, у південній Патагонії середня температура нижче 10 °C та опадів — до 300 мм. Підвищена вологість спостерігається і в умовах холодного клімату, а саме, у південній половині Анд, південних островах і Антарктиді із середньою температурою близько 7 °C, яка змінюється з висотою, у меншу сторону.

Загалом, на кліматичні умови в Аргентині впливають Тихий та Атлантичний океани. Тому тут домінують дві повітряні маси: тепла — з вологими вітрами з субтропічних областей Атлантичного океану і суха, холодна — з сухими вітрами з південної частини Тихого океану.

Орографічні туристичні ресурси. За рельєфом країна поділяється на дві частини: низовинну — північ і схід та височину — захід і південь. На крайньому заході країни простягнись Анди з їхніми найвищими вершинами. Рельєф Аргентини, виходячи з точки зору освоєнності її рівнинних територій, є сприятливим для розвитку господарства країни.

Атлантичне узбережжя країни простягається на 4 665 км. Впродовж багатьох років воно залишається популярним місцем відпочинку місцевого населення. Берегова лінія Аргентини розчленована мало. Мілка ділянка Атлантичного океану біля узбережжя називається Аргентинське море. Його води багаті на рибу та можливо містять значні запаси нафти. На клімат узбережжя здебільшого впливають дві океанічні течії — Бразильська та Фолклендська.

Анди — найдовша (довжина біля 9000 км) і одна з найвищих (гора Аконкагуа, 6962 м) гірських систем земної кулі, яка облямовує з півночі та заходу всю Південну Америку; є південною частиною Кордильєр.

Анди тягнуться вздовж узбережжя Тихого океану, від Карибського моря до архіпелагу Вогняна Земля, проходять через Колумбію, Венесуелу, Еквадор, Перу, Болівію, Чилі й Аргентину. Ширина системи 200—800 км, середня висота гір 3600 м. Аконкагуа є найвищою точкою Американського континенту, Південної Америки, західного і південної півкуль.

Водні туристичні ресурси. Серед водних ресурсів Аргентини головна роль належить рікам. На північному сході та у центрально-східній частині країни розташовані найважливіші річки, які належать до басейну Ла-Плати (Парани) — 3-ого за площею річкового басейну Західної півкулі. Головними річковими потоками на цій території є Парагвай, Бермехо, Колорадо, Уругвай та, звичайно, Парана.

Загалом річки Аргентини поділені між трьома басейнами: Атлантичного океану, Тихого океану та басейном внутрішнього стоку.

Атлантичний басейн має найбільшу площу і складається з басейну Ла-Плати, системи річок Патагонії та ряду невеликих річок у провінції Буенос-Айрес. Басейн Ла-Плати є найважливішим: естуарій живиться водами Парани (найповноводнішою і однією з найпротяжніших річок країни), Уругваю та їх приток, серед яких виділяються Парагвай, Пількомайо, Бермехо, Саладо та Ігуасу. Система річок Патагонії бере початок у Андах і має льодовиковий тип живлення. За обсягами стоку виокремлюються Ріо-Колорадо, Ріо-Негро, Чубут та Санта-Крус.

Басейн Тихого океану має найменшу площу і складається із басейнів коротких за довжиною рік, що живляться зливами та талими льодовиковими водами Патагонських Анд (Мансо, Футалеуфу).

У центральній та західній частинах Аргентини багато річок належать до басейну внутрішнього стоку, так як мають перемінні значення витрат води протягом року і губляться через активне випаровування та (або) грунтову інфільтрацію, або ж впадають у внутрішньоконтинентальні безстічні озера та солончаки (салінас). Найбільшими річковими системами тут є Десагуадеро із притоками і система озера Мар-Чікіта, куди впадають річки Дульсе, Прімеро і Сегундо.

Озерні котловини у межах Аргентини представлені головним чином в Патагонії. Виділяються озера Науель-Уяпі, В'єдма і Архентіно. На Чако-Пампі трапляються безліч озер із солоною та солонуватою водою; є озера і в літоральній смузі. Найбільшим озером Аргентини є Мар-Чікіта у провінції Кордова.

Водні ресурси країни включають також обширні льодовикові області Анд, такі як Періто-Морено, і підземні води водоносних горизонтів (Пуельче, Гуарані). Виробництво гідроенергії здійснюється за допомогою збудованих водосховищ .

Рослинні туристичні ресурси. Ліси займають близько 1/5 (21,6%) частини території країни. У Гран-Чако, на червоноземних ґрунтах, сухе рідколісся з цінним, багатим на танін деревом квебрахо; в Пампі, на родючих чорноземних ґрунтах — лучно-степова рослинність; у Патагонії, на бурих ґрунтах — напівпустелі. Зволожені схили гір на півночі вкриті тропічними лісами, на півдні — мішаними.

У Гран-Чако поширення рослинності залежить від забезпечення вологою. У долинах рік ростуть вічнозелені ліси і гаї, переважно з воскової пальми. У північному Межиріччі ростуть вологі субтропічні ліси. Тут поширені араукарії з цінною деревиною, кедр, лапачо та астроніум, смола якого використовується для отримання скипидару.

Рослинний покрив Патагонії має напівпустельний характер. Деревної рослинності майже немає, крім вербових лісів по долині ріки Ріо-Негро. Долини рік вкриті луками із злаків. Лише на північ від річки зустрічаються чагарники аргентинського м’ятлика, ковила, типчак, вівсяниця. Злакові степи поширені і в передгір'ях Анд. Вологі східні схили Прекордільєр на висоті від 400 м до 1600 м вкриті густими лісами, переважно лаврами, від 1600 м до 2500 м — вільховими лісами, які вище змінюються злаковими степами.

Тваринні туристичні ресурси. Тваринний світ Аргентини не такий багатий і різноманітний, як в інших країнах Південної Америки, але він має чимало ендемічних видів. До них належать пампаський олень, пампаська кішка, магеллановий собака. Вони мешкають в Андах, їх передгір'ях і в малонаселених областях Патагонії.

З хижих звірів зустрічаються: на півночі країни — ягуар, реліктовий очковий ведмідь, пума (Чако і напівпустелі Патагонії).

На відкритих просторах багато броненосців і гризунів (віскаша, мара, туко-туко та інші). На берегах водоймищ мешкають нутрії і видри.

В Андах мешкають ендемічні тварини, серед них: два види лам — вікунья і гуанако, але нині вони зустрічаються рідко, і маленькі гризуни чинчильї (шиншили), які через своє м’яке сріблясте хутро майже повністю винищені.

У країні багато птахів: південноамериканський страус-нанду, теру-теру, різні види папуг та інші. У лісах зустрічається колібрі. На півдні Аргентини зустрічаються пінгвіни.

На болотах і озерах безліч водоплавних птахів з яскравим забарвленням. На берегах водоймищ зустрічаються фламінго і чапля. У саванах і лісах багато змій і ящірок.

Для охорони рослинного і тваринного світу створені національні парки (Лос-Гласьярес, Науель-Уапі, Ланін, Лос-Алерсес та інші).

Через положення Аргентини в південній півкулі з кліматом в цій країні усе «навпаки». Якщо у нас січень найхолодніший місяць, то в Аргентині він найжаркіший, а липень найхолодніший. Повітряні маси з півночі приносять тепло і зливові дощі, а з півдня холод і нерідко різке падіння температури.

На формування клімату великий вплив робить Атлантичний океан на сході і гори Анди на заході. Більше половини території країни лежить в зоні недостатнього зволоження. Характерні рідше несподівані зміни погоди, внаслідок відсутності гірських ланцюгів в широтному напрямі вітри проникають то з півночі (тропічні сухі), то з півдня (холодні).

Природно-антропогенні туристичні ресурси Аргентинці дуже горді тим, що в їх країні є природно-заповідні території. На території Аргентини знаходяться відомий національний парк Лос-Гласьярес. В 1981 році парк був включений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Сам національний парк був створений в 1937, це другий за розміром парк Аргентини. Назва парку (від ісп. glaciares — «льодовики») походить від гігантського Патагонського льодовикового щита в Андах, де розташовані 47 великих льодовиків, з яких 13 спускаються в Атлантичний океан.

Територія парку, що на 30% вкрита льодом, поділяється на дві частини, кожна з яких відноситься до свого озера. Найбільше в Аргентині озеро Архентіно (площа 1466 кмІ) розташовано в південній частині парка, а озеро В'єдма (площа 1100 кмІ) — в північній. Обидва озера живлять річку Санта-Крус, яка стікає до Атлантичного океану. Між цими двома частинами знаходиться закрита для туристів Центральна зона, в якій озер немає.

Північна половина парку включає частину озера В'єдма, льодовик В'єдма, невеликі льодовики і декілька гірських піків, популярних серед альпіністів і гірських туристів, зокрема Серро-Торре.

Південна половина парку разом з невеликими льодовиками включає основні льодовики, що стікають в озеро Архентіно. Звичайна екскурсія на човнах включає огляд недоступних іншим способом льодовиків Упсала і Спегацціні. До льодовика Періто-Морено можна добратися по суші.

Парк Лос-Гласьярес є популярним місцем призначення в міжнародному туризмі. Тури починаються в селищі Ель-Калафате, розташованому на озері Архентіно, і в селищі Ель-Чальтен, що знаходиться в північній частині парку у підніжжя гори Фіцрой.

Шанувальникам природних чудес аргентинська туристична індустрія пропонує подорож до національного парку Ігуасу, на кордоні із Бразилією і Парагваєм. Тут розташований каскад із близько 275 водоспадів під загальною назвою Ігуасу. «Перлиною» серед них є каскад із 14 водоспадів Гарганте-дель-Дьябло. Водоспади з'єднані між собою містками для кращого огляду фантастичного ландшафту. І навіть курсує невеликий туристичний потяг, що сполучає між собою найбільш віддалені ділянки каскаду.

Парк був створений в 1934 році та частково містить одне з найдивовижніших природних чудес Південної Америки — водоспад Іґуасу, оточений субтропічними джунглями. На другому березі річки Іґуасу лежить бразильський парк з такою ж назвою (Національний парк Іґуасу). Обидва парки проголошені об'єктами Світової спадщини ЮНЕСКО, в 1984 і 1986 роках відповідно.

Національні парки Ісчіґуаласто і Талампая. Провінціальний парк Ісчіґуаламсто— природоохоронна територія в Аргентині, розташована в провінції Сан-Хуан, на північному заході країни. Разом з Національним парком Талампая, розташованим в межах тієї ж геологічної формації, парк входить до списку світової спадщини ЮНЕСКО.

Площа парку становить 603,7 кмІ, здебільшого на території департаменту Вальє-Фертіль, частково на території департаменту Хачаль, на висотах близько 1300 м над рівнем моря. Парк характеризується типовою пустельною та напівпустельною рослинністю (кущі, кактуси і невеликі дерева).

Національний парк Талампамя— національний парк в Аргентині, розташований в західній частині провінції Ла-Ріоха.

Парк був створений у статусі провінціального парку в 1975 році, а в 1997 році отримав статус національного. Метою заснування парку був захист місць важливих археологічних і палеонтологічних розкопок. У 2000 році ЮНЕСКО включив парк Талампая до списку Світової спадщини.

Парк Талампая знаходиться в долині між двома гірськими хребтами, а його ландшафт сформувався в результаті дії водної і вітрової ерозії в посушливому кліматі при широкому діапазоні температур. Проливні дощі йдуть в цій області літом, а навесні дують сильні вітри.

Визначні пам’ятки парку Висохле русло річки Талампая, де сотні мільйонів років назад жили динозаври — як і в Ісчіґуаласто, тут можна знайти скам’янілості тієї епохи.

Каньйон Талампая — глибокий каньйон, висота стін якого досягає 143 м, мінімальна ширина — 80 м.

Залишки поселень місцевих народів, зокрема петрогліфи в Пуерта-дель-Каньйон.

Ботанічний сад з місцевою флорою у вузькому місці каньйону.

Фауна регіону: гуанако, зайці, мара, лисиці.

Дощовий ліс Мізьонес, Посадас і Яцірета. Даний природоохоронний об'єкт Аргентини легко знайти на стрімких берегах Парани, недалеко від міста Посадас, столиці провінції Мізьонес. Деяка частина лісових масивів знаходиться і в сусідній провінції Енкарнасьон (це територія Парагваю).

Вся ця територія між Посадас і Яцірітой і є той самий заповідний дощовий ліс. Могутні деревні породи тут є пам’ятником природи і знаходяться під суворою охороною держави. Однак не кожен місяць року підходить для більш детального знайомства з лісами Аргентини — плануючи подорожі в цю країну варто врахувати дощовий сезон, який триває з грудня по червень, а також взяти до уваги і особливості сухого сезону (з липня по листопад), коли температура повітря коливається в межах від 26C до 40C, а вологість значна низька.

На території між Посадас і Яцірітой багато цікавих об'єктів, чого тільки варті місцеві поля з напівдорогоцінним камінням, розташовані у Ванді.

Зоопарк Темайкен. Територія цього зоопарку величезна, вольєри просторі, і тварини гуляють майже на волі - наприклад, тукани можуть підібратися до вас зовсім близько, щоб пошукати чогось смачного. Парк поділений на географічні зони: африканську (з фламінго, пеліканами, сурікатом, лемурами, зебрами), азіатську (з тиграми), а також території тварин Месопотамії і Патагонії. Тут же є вольєри для птахів, великий акваріум і кінотеатр з оглядом в 360 градусів.

Аргентинці дуже шанують природу і старанно охороняють та бережуть її. Національні парки та заповідники є гордістю країни.

2.2 Культурно-історичні туристичні ресурси Аргентина — справжній рай для мандрівника. Кожен знайде для себе щось цікаве і пізнавальне. Ви можете ніжитися на пляжах на узбережжі Тихого океану або вивчати льодовики на півдні країни.

Столиця Аргентини асоціюється зазвичай з танго чи футболом БуеносАйрес — це справжнє «місто контрастів «- поруч із сучасними хмарочосами тут збереглися старі іспанські квартали, а з фешенебельними районами центру та передмістя контрастують численні бідні квартали.

Стара частина міста нагадує одночасно Париж, Лондон і Мадрид, а нові райони БуеносАйреса — це сучасне місто з багатоповерховими будівлями і хмарочосами, в яких поміщаються бізнес-центри і офіси великих компаній. Місто багате зеленню, парками і бульварами, в центральній частині багато різних монументів і пам’ятників.

В основному туристичному районі міста Ла-Бока (до речі, саме там зародилося аргентинське танго) можна прогулятися по пішохідній зоні Камініто, де прямо на вулиці тренуються танцюристи танго, відпочити на площі Сан-Мартін і пофілософствувати на кладовищі Ріколета.

Головні пам’ятки Буенос-Айресу: площа Плаза-де-Майо, собор Метрополітана (в ньому знаходиться могила Хосе-да-Сан-Мартіна, національного героя країни часів боротьби за незалежність), Музей природних наук, Музей витончених мистецтв, Міжнародна художня галерея, музей «Фернандес Бланко» (Музей колоніального мистецтва), Національний музей мистецтв, Музей Кіно, Національний історичний музей, знаменитий театр «Колон» — центр оперного і балетного мистецтва всієї Південної Америки, Проспект 9 Липня (найбільший у світі торговий район).

Площа Пласа-де-Майо — серце Буенос-Айреса. Вона не раз ставала свідком визначних та історичних подій у житті Аргентини. Будь-який протест або хода, які відбуваються в Аргентині, починаються саме тут, в політичному центрі міста. Крім того, на площі розташовані такі значні будівлі, як Кафедральний собор, Ратуша і Будинок Роз — резиденція президента Аргентини. У центрі площі є фонтани, лавки і дерева, у яких багато місцевих жителів збираються під час ланчу.

Каса-Росада, що в перекладі означає Будинок троянд, є офіційною резиденцією президента Аргентини, а також самим фотографованим будівлею в Буенос-Айресі. На даний момент президент працює тут, але не живе. Щогодини навпроти палацу можна спостерігати церемонію зміни варти.

Реколета навряд чи нагадує кладовище у звичному нам розумінні, чисто зовні, воно швидше схоже на парк з невеликими красивими будівлями і скульптурами. А все тому, що практично всі 6,400 могил і мавзолеїв, які знаходяться тут, є роботою знаменитих архітекторів і художників. Серед інших знаменитих діячів політики і мистецтва на Реколета поховані Єва Перон, Адольф Біой і Факундо Кьюірога.

Не пропустіть можливість подивитися на професійних виконавців танго. Не важливо, любите Ви танцювати чи ні, магія музики і зачаровують рухів навряд чи може когось залишити равнодушним. Танець зародився в етнічних кварталах БуеносАйреса наприкінці ХIХ століття і незабаром придбало світову популярність .Шоу танго для БуеносАйреса, це як вальс для Відня — історія, традиція і предмет гордості.

Всього година польоту з Ель-Калафате, і туристи виявляться в одному із найпівденніших міст Землі - Ушуайя. В Ушуайї можна почати з оглядової екскурсії з відвідуванням головної вулиці Сан-Мартен, Музею моря та Музею кінця світу, розташованого на території старовинної в’язниці. А в 12 км від самого південного міста планети знаходиться національний парк Вогняна Земля, до якого можна дістатися на «поїзді Кінця Світу». Природний ландшафт парку — мальовничі затоки і бухти в оточенні долин і скель, сформованих льодовикової ерозією.

Наступною зупинкою буде невелике аргентинське містечко Ель-Калафате надзвичайно цікаве саме по собі. Це симпатичне місто, що живе в основному за рахунок туризму. Тут дивовижна природа, яскраво-синя водна гладь озера, на березі якого воно розташувалося, невеликі затишні бари і ресторани, місцеві жителі, серед яких багато індіанців.

Кордоба — друге по величині місто Аргентини, розташоване в однойменній провінції в самому центрі аргентинської пампи, в оточенні долин і відразу трьох гірських систем. В центрі міста є чимало старовинних будівель в колоніальному стилі. Не менш цікаві Старий ринок, католицький собор Іглесія-Катедраль, єзуїтська церква Де-ла-Компача і провінційний історичний музей Маркус-де-Собремонте.

«Подивіться на море», саме так перекладається назва одного з кращих аргентинських курортів Мірамар. Це колись тихе містечко розташоване на узбережжі Атлантичного океану в 400 км від Буенос-Айреса і в 45 км від курорту Мар-дель-Плата. Мірамір сьогодні це 20 км піщаних пляжів, різноманітні водні розваги, щедре сонце і багата аргентинська історія. Поруч з містом знаходяться дюни Мірамар — шикарні 12-кілометрові піщані пляжі, які приваблюють на курорт безліч туристів.

Сільськогосподарська школа — справжня гордість Мірамар. Вона з’явилася в травні 1948 року для навчання дітей від 12 до 18 років, сьогодні ж пропонує захоплюючі екскурсії, де туристам демонструють процес вирощування екологічно чистих овочів і фруктів, виробництво сиру та інших домашніх продуктів. Дегустація — окреме задоволення екскурсії. Завершується поїздка в с / г школу в магазині, в якому можна придбати будь-яку продукцію школи.

Місто Сальта засноване ще в 1582 році, і спочатку воно було лише місцем відпочинку на довгому шляху торговельних караванів, які прямують з Ліми в Буенос-Айрес. Безсумнівно, Сальта — найцікавіша з усіх провінційних столиць Північно-Заходу Аргентини. Тут багато пам’яток, які варто відвідати. Це і будівлі колоніальної архітектури, серед яких — і багатющий кафедральний собор, і єзуїтські церкви. Але головними можна назвати — статуї Діви Марії і Христа 16 століття в соборі Сан-Франсиско. Інтерес також представляють міська ратуша, в якій зараз розташований Історичний музей, центральна площа міста, кафедральний собор, єзуїтські церкви, монастир Сан-Бернардо, будинок Урібуру, пішохідна алея Ла-Флорида і ринок народних ремесел.

Аргентина є одним із найкращих виробників вино у світі. В даний час країна входить до п’ятірки лідерів за кількістю виробленої винної продукції, а вина Аргентини отримують престижні нагороди, грамоти та медалі за своє відмінну якість практично на кожному міжнародному конкурсі.

Кліматичні умови в Аргентині назвати несприятливими не можна, адже тут вирощуються практично всі кращі європейські сорти винограду. Наприклад, такі як Мерло, Коберн Совіньон, Сіра, Бонарда, Санджовезе, Рислінг і інші не менш популярні культури. Але варто звернути увагу на те, що у Аргентини, як і у деяких інших країн світу, є і своя власна візитна картка — видатний сорт винограду під назвою Мальбек, який на тутешніх землях славиться досить високою врожайністю. До речі, саме з цього винограду було вироблено червоне вино, яке прославило Аргентину і дало передумови для подальшого розвитку виробництва цього чудового алкогольного напою.

Розділ 3. Сучасний стан туристичної діяльності в країні

3.1 Рівень розвитку індустрії туризму Аргентина приваблює туристів великою кількістю природних красот, своїми традиціями та кухнею, чому також сприяє розвиненість туристичної інфраструктури. Згідно з цифрами Всесвітньої туристичної організації, в 2010 році країну відвідало більше 5,3 млн туристів, що забезпечило 493 млд. доларів надходжень. Аргентина є найбільш відвідуваною країною Південної Америки після Бразилії і четвертою на американському континенті.

Аргентина — ідеальний маршрут подорожі для туристів. Країна володіє величезною територією, що тягнеться від вершин Анд на заході до атлантичних пляжів, скелястих берегів Аргентинського моря і широких річок на сході; від тропічної сельви на півночі до льодовиків, озер і холодних лісів Патагонії на півдні, доходячи до узбережжя Антарктиди.

Найпопулярніші види туризму в Аргентині:

Екскурсійний туризм. Аргентина володіє величезним потенціалом для культурного туризму — практично кожне селище має свою історію, а кількість культурних пам’яток вражає уяву. На території країни немало пам’ятників зі статусом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО: національні парки Лос-Гласіарес, Ігуасу, єзуїтські місії на землі індіанців гуарані, печера Куева-де-лас-Манос, природні парки Ісчігуаласто і Талампайя, де збереглися флора і фауна, що сформувалися близько 230 млн років тому. А також споруди і ферми єзуїтів, природні та історичні пам’ятки долини Квебрада-де-Умауака вздовж Дороги інків. Але найвідомішим туристичним центром є Буенос-Айрес.

Екотуризм. Розвитку екотуризму в Аргентині сприяє наявність великої кількості національних природних парків з цнотливою природою, які суворо охороняються державою. Такі види туризму як піший туризм і спостереження за птахами розвинені в національних парках Водно-болотні угіддя Іберо, Ігуасу, Ель-Рей, Калілегуа і Лагуна Бланка. Плавання, в тому числі сноркелинг поширені на півострові Вальдес, а також озерах країни.

Пригодницький туризм. Класикою альпінізму вважаються гори Ланин і Тронадор на півдні країни, а для вертикального скелелазіння призначені гори Торре і Фіцрой. Доповнює цей список Національний парк Аконкагуа і однойменний згаслий вулкан. З провінції Вогняна Земля відправляються круїзні лайнери і яхти, що йдуть по протоці Бігля до острова Естадос і мису Горн в Антарктиду. Один з найдавніших заселених регіонів — Юнгас добре підходить для гірських вело подорожей, спорту і багатоденних походів на конях.

Агротуризм. Серед мандрівників по Аргентині дуже популярний вид відпочинку. Місцеві садиби «естансьяс», побудовані в креольському чи європейському стилях, славляться гостинністю. Господарі запрошують познайомитися мандрівників з сільським життям. Наприклад, поспостерігати за роботою місцевого пастуха — гаучо, взяти участь в домашньому виробництві хліба і сиру, у розведенні форелі, навчитися їздити на коні і спробувати традиційну кухню зі знаменитим аргентинським м’ясо «асадо». До основних зон сільського туризму відносяться провінція Буенос-Айрес і провінції Патагонії, головним чином — Санта-Крус.

Спортивний туризм. Найбільшою популярністю користуються гірськолижні бази розташовані в передгір'ях Анд. Основні з них — Пенітентесс, Лас-Леньяс, Кавьяуе, Серро. Іншими видами спорту, що привертає туристів, відносяться гольф і спортивна риболовля.

Подієвий. Карнавали в Аргентині дуже важливі і зазвичай проводяться в останній день лютого (перед Великим постом). Майже всі в Аргентині карнавали — європейські (Іспанії та Італії), тому костюмовані паради, маскаради дуже популярні. Також вплинули африканські елементи з колоніальних часів (ритм бубна африканського походження). У другій половині ХХ століття в містах провінції Корріентес і Межиріччя був сильний вплив від Ріо карнавалу у Бразилії. Аргентинський карнавал проводиться на березі озера Потрероделос Фюнес в провінції СанЛуїс .

Аргентина — популярний туристичний маршрут. Найбільше туристів цікавлять екскурсійні, пригодницький та подієвий туризм.

3.2 Структура туристичних потоків В'їзний туризм У Південній Америці активний туристський обмін іде між Аргентиною й державами, що граничать із нею — Бразилією, Уругваєм, Болівією, Парагваєм і Чилі.

В'їзні потоки збільшитися на 15,5%, в?? порівнянні з 2012 роком.

Згідно з даними Національного інституту статистики, близько 200 тисяч іноземних туристів відвідали Аргентину в червні 2013 року, що майже на 30% перевищує аналогічний торішній показник. Середні щоденні витрати туристів склали 105,4 долара. Доходи туристичної сфери, частка якої у ВВП країни становить 6%, за півроку збільшилися на 32% до 247,3 мільйона доларів. Ця статистика свідчить про успіхи державної політики з розвитку туризму, розпочатої в 2003 році. Згідно зі статистикою, більша кількість туристів прибуло до Аргентини з Бразилії (863.492 млн. ос.), а на другому місці - громадяни європейських країн (583.538 млн. ос.).

Значна частина туристів, які відвідують Аргентину — це мандрівники, які хочуть ознайомитися з історико-культурними пам’ятками міст. Особливою популярністю серед іноземних туристів користуються Буенос-Айрес Монтсеррат, Кордоба, водоспад Ігуасу, Патагонія. Найкращими місяцями для відвідування Аргентини є грудень-березень.

Виїзний туризм Аргентина займає перше місце серед країн-експортерів: у 2013 році, 1 593 775 аргентинських туристів поїхали в Бразилію, і ця цифра невпинно зростає.

В загальному, дослідження показало, що аргентинських 76,4% туристів відвідали Бразилію для задоволення, в той час як 13,1% відвідали Бразилію для проведення ділових заходів та конвенцій, а решта 10,5% - з інших причин.

Серед основних причин, які привертають увагу аргентинців — це сонце і пляжі(74%), після чого надають перевагу природі, екотуризму або пригодам (22,2%), культурі(2,3%), спорту (0, 7%) та інші напрямкам (0,5%).

Основні напрямки, обрані аргентинцями це — Флоріанополіс (25, 2%), далі йдуть Фос-ду-Ігуасу (19,7%), Ріо-де-Жанейро (10,4%).

Особливості виїзного туризму в Аргентині

Аргентинці, як правило, подорожують між січнем і березнем, що відповідає літньому сезону в Аргентині;

Чилі, сусідня країна, друга з найбільш відвідуваних аргентинськими туристами;

72% аргентинських туристів, які подорожували в 2012 році зупинялися в готелі, проте решта 28% зробили це в будинках друзів або родичів;

Дві найбільших вікові групи, які подорожують — від 28 до 39 років (27%) та від 40 до 49 років (30%);

Гендерний розподіл аргентинських туристів на рік становить близько 60% чоловіків і 40% жінок.

Внутрішній туризм Аргентина прагне зміцнити внутрішній туризм, тому у ході свого розвитку, провінції будуть розглянуті по-новому і будуть відкриті нові туристичні напрямки, в рамках конференцій та навчальних семінарів для професіоналів. Країна перейшла від 28 млн. внутрішніх туристів у 2002 році, близько 48 млн. в 2013 році.

Улюбленими напрямками внутрішнього туризму у аргентинців є Буенос-Айрес та провінція Ушуая, які багаті на культурно-історичні пам’ятки. Другим за популярністю є провінції Вогняна Земля та Санта-Крус.

Туристичний потенціал Аргентини досить високий. Існують десятки великих, середніх та малих тур агентств. Галузь є добре розвинутою в усіх регіонах та провінціях країни.

Серед найбільш зацікавлених у розвитку туризму з Україною провінцій є Буенос-Айрес, який останніми роками регулярно організує подорожі до України груп туристів. Опитування аргентинських туристів дозволили виявити деякі причини, з яких Київ виглядає привабливим для гостей із-за кордону. Серед них :

Історичні пам’ятки і святині - Софія Київська та КиєвоПечерська Лавра;

Київські каштани, які приводять в захоплення туристів, що приїжджають навесні;

Безліч красивих парків, зелені і натуральних водойм з пляжами;

Чисте повітря і відсутність смогу, що дозволяє побачити зірки в нічному небі ;

* Чудова національна кухня, можливість поласувати домашніми продуктами харчування і овочами з грядки ;

Світле, чисте і красиве метро ;

Низькі ціни на проїзд у громадському транспорті, алкоголь та тютюнові вироби.

3.3 Основні туристичні райони і центри Найпопулярнішою туристичною атракцією Аргентини є місто Буенос-Айрес. Туристів приваблює старовинне величезне космополітичне місто з розвиненою інфраструктурою. Багато відвідувачів бажають, окрім іншого, насолодитися аргентинським танго, кулінарією та нічними пейзажами портового міста.

У столиці — церква Сан-Іґнасіо, церква Ель Пілар, Санта-Каталіна, ратуша, собор, президентський палац Каса Росада, будинок Національного конгресу, музеї: Національний історичний, Етнографічний «Хуан Б. Амбросетті», Аргентинський природничих наук «Бернардино Ривадавіа», Національний образотворчих мистецтв, аціональний декоративного мистецтва; Міжнародна художня галерея; зоопарк, ботанічний сад; у передмісті Тіґре — Морський музей нації.