Результати та їх обговорення

Обстежені за рівнем АТ були розподілені на три групи (табл. 1). У хворих 1-ї групи виявляли хронічний пієлонефрит у стадії ремісії, у пацієн-тів 2-ї і 3-ї групи — хронічний гломерулонефрит. Пацієнти 1-ї, 2-ї та 3-ї груп отримували раміприл у дозі відповідно 2,5; 5 та 10 мг на добу за один прийом. У 42 хворих на ХЗН у результаті монотерапії раміприлом відзначали поступове досто-вірне зменшення АТ у середньому на 35% від початкового, а також зниження рівня протеїнурії.

Це зумовлено зниженням гідростатичного тиску в клубочку, значним зменшенням гіперфільтрації та, відповідно, зменшенням протеїнурії. При проведенні нефропротекторної терапії ІАПФ раміприлом не спостерігали різкого зниження АТ, у 2 хворих 3-ї групи відзначено головний біль на початку прийому препарату, рівень азотемії у всіх хворих на ХЗН на початку і наприкінці дослідження не перевищував норму.

При дослідженні активності еластаз у сечі хворих на ХЗН та контрольній групі виявлено суттєве зниження активності ендотеліальної еластази в сечі хворих на ХЗН, особливо у хворих 2-ї та 3-ї груп порівняно з контролем (табл. 2). Інші зміни мали лише характер тенденції: спостерігали тенденцію до зростання активності еластази гладеньком’язових клітин та зниження рівня металоеластази (еластаза макрофагів) у хворих на ХЗН. Відзначено, що зміни активності цих показників у сечі були протилежними до таких у сироватці крові.

Найбільш ймовірно, що зниження активності ендотеліальної еластази і меншою мірою — металоеластази макрофагів у сечі хворих на ХЗН зумовлено їх залученням до деструктивних процесів в ендотелії і тканинах нирок. Підвищення їх рівня на фоні проведеної терапії свідчить про позитивний нефропротекторний ефект ІАПФ рамі-прилу у хворих на ХЗН.