Дані клінічного обстеження

• 1. Фізичне обстеження органів і тканин імунної системи: лімфатичних вузлів, селезінки, мигдаликів (лімфоаденопатія, спленомегалія. тимомегалія, локальна або генералізована гиперабо аплазія лімфатичних вузлів, мигдаликів).
• 2. Шкірні покриви (тургор, пустулярні висипи, екзема, дерматит, новоутворення, геморагічна пурпура, петехіальний висип).
• 3. Слизові оболонки і пазухи (кандидоз, виразки, сухість, запалення, гінгівіт, гайморит, ціанотичні макули або папули).
• 4. Бронхолегенева система (запальні, обструктивні процеси, бронхоектази, фіброз).
• 5. Травна і видільна системи (запальні процеси, дискінезія, гепатомегалія, патологія жовчних, сечостатевих шляхів).
• 6. Нейроендокринна система (запальні процеси центральної і периферичної нервової системи, ендокринопатії, вади розвитку).
• 7. Апарат руху і опори (запальні ураження суглобів і кісток, деструкції, порушення рухової функції).
• 8. Серцево-судинна система (кровоточивість, запальні процеси, атеросклероз, тромбоз).
• 9. Злоякісні новоутворення.
• 10. Наявність хронічних захворювань.
• 11. Особливості перебігу інфекційних процесів і специфіка мікрофлори.

Дослідження імунного статусу — це метод діагностики роботи імунної системи людини, визначення її реакції на збудників захворювань.

Найчастіше причинами порушення імунної системи (розвитку іммунодіфіціта) є:

патологія (недостатність вироблення антитіл, клітинної ланки імунітету);

вплив зовнішнього середовища (хронічні вірусні та бактеріальні інфекції, вікова атрофія тимусу, вплив радіації, незбалансоване харчування, неякісна питна вода, надмірні фізичні навантаження, численні травми, стреси та ін.); Дослідження імунного статусу дозволяє:

виявити наявність специфічних антитіл і антигенів для діагностики захворювань внутрішніх органів (пухлинних клітин, інфекційних захворювань, алергічних захворювань);

визначення імунологічних порушень при аутоімунних захворювань, системних захворюваннях сполучної тканини, аутоімунних гемолітичних анемій, тромбоцитопенічної пурпури, мієломної хвороби та ін.;

діагностика первинного і вторинного імунодефіцитного стану;

контроль при проведенні ауто-і алотрансплантації органів і тканин;

контроль за імунодепресивною і цитотоксичною терапією;

визначити ефективний метод лікування і терапії.

Діагностика імунного статусу найчастіше призначається особам, які постійно хворіють застудами, для хворих хронічними інфекційними захворюваннями (гепатит, герпес, ВІЛ інфіковані), а також для алергологічних і ревматологічних хворих, людям, які страждають захворюваннями шлунково-кишкового тракту.

Найбільш повний опис стану імунітету людини дає комплексна імунограма. Це оцінка роботи противірусних клітин крові (лімфоцитів), що забезпечують імунітет з визначення концентрації в крові імуноглобулінів та інших захисних білків.