Процедура лістингу на фондовому ринку

Зміст.

лістинг цінний папір Вступ.

1. Смисловий зміст терміна лістинг.

2. Перелік документів для проведення лістингу.

3. Договір про підтримання лістингу.

4. Доцільність лістингу Список використаної літератури.

Вступ.

Фондова біржа — це спеціалізований заклад, який створюється з ціллю забезпечення постійно діючої торгівлі цінними паперами. Ця ціль досягається за допомогою узгодження попиту та пропозиції на нього, а також наданням місця та коштів, як для розміщення, так і для оберту цінних паперів.

В Україні відбувається становлення біржової торгівлі, відпрацювання найбільш ефективних форм діяльності фондового заснування. У перспективі для України, її біржова система буде характеризуватися провідною роллю Національної біржі України зі значною часткою державної власності, тобто затвердиться багатоцентрична біржова система.

Членами фондової біржі, можуть бути тільки ліцензовані торгівці цінними паперами, які відповідають вимогам фондової біржі та дотримуються її уставних правил.

Лістинг на фондовій біржі являє собою внесення цінних паперів емітента до списку цінних паперів, які котируються на фондовій біржі.

Термін має походження від англомовного слова «ліст», яке перекладається, як «перелік». Таким чином, лістинг по суті є включенням та знаходженням цінних паперів у біржовому переліку цінних паперів, з яких на фондовій біржі можуть укладатися угоди купівлі-продажу. 3 огляду на це, зміст понять «котирування» та «лістинг» не завжди співпадають. Певні цінні папери можуть знаходитися в лістингу, але протягом однієї або декількох торгових сесій торги по них можуть не здійснюватися. Котирування має місце тоді, коли має місце торгівля цінними паперами. Тобто цінні папери можуть знаходитися в лістингу, але певний час не виставлятися на торги і значить не котируватися.

1. Смисловий зміст терміна лістинг.

Основними законодавчими актами, що регулюють операції з торгівлі цінними паперами на Україні є Закон України «Про цінні папери і фондовий ринок» та Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств». Останній визначає основні засади оподаткування прибутку юридичних осіб від операцій з торгівлі цінними паперами. Цей закон визначає цінний папір як документ, що засвідчує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам, встановленим законодавством про цінні папери.

Отже, документ, щоб називатися цінним папером має відповідати насамперед вимогам Закону «Про цінні папери та фондовий ринок». Цей Закон визначає умови і порядок випуску цінних паперів, а також регулює посередницьку діяльність в організації обігу цінних паперів. Цей Закон також регулює відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку, з метою забезпечення відкритості та ефективності функціонування фондового ринку.

Згідно до статті 3 цього Закону «Цінні папери — документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов’язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.».

Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні визначає правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні.

Положення про функціонування фондових бірж, затверджене рішенням від 19.12.2006 N 1542, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18.01.2007 за N 35/13 302, визначає основні засади та вимоги до функціонування фондових бірж в Україні та встановлює умови включення цінних паперів до лістингу.

Відповідно до Положення про функціонування фондових бірж лістингові цінні папери — цінні папери, які пройшли процедуру лістингу на фондовій біржі, внесені до біржового реєстру як такі, що відповідають вимогам відповідного рівня лістингу, згідно з цим Положенням та правилами фондової біржі.

Відповідно до розділу IV Положення цінні папери, які пройшли процедуру лістингу, заносяться до біржового реєстру до відповідного котирувального списку за рівнем лістингу.

Лістингові цінні папери мають перший або другий рівень лістингу.

Внесення цінних паперів до біржового реєстру здійснюється лише за ініціативи емітента цих цінних паперів.

Внесення та перебування цінних паперів у котирувальному списку першого та другого рівнів лістингу здійснюється при дотриманні умови, визначеної пунктом 2 розділу IV Положення, а також відповідно до мінімальних вимог, встановлених для цінних паперів, а саме: відповідно до вимог пунктів 3.4 та 4.4 розділу IV Положення, з урахуванням вимог законодавства України в частині встановлення обмежень обігу цінних паперів різних за типом.

Лістинг (англ. listing) в перекладі з англійської мови означає складання списків (реєстр, буквально «включення до списку»). В сучасній термінології світового фондового ринку лістинг означає допуск цінних паперів до обігу і котирування на фондовій біржі з наступною процедурою підтримки лістингу, тобто підтримки біржового курсу цінних паперів. Крім того, лістинг включає в себе широкий комплекс заходів щодо проведення економічної експертизи, маркетингу — вивчення попиту та пропозиції, а також котирування цінних паперів — визначення біржових курсів.

Лістинг на Фондовій біржі - це сукупність процедур з включення цінного паперу до Біржового списку у відповідності до Правил Фондової біржі.

Вигоди для емітентів:

· простий та ефективний доступ до фінансових ринків;

· покращення іміджу та отримання статусу публічної компанії;

· підтвердження якості корпоративного управління та рівня інформаційної прозорості емітента;

· можливість залучення значного обсягу фінансових ресурсів для подальшого розвитку компанії;

· широке коло інвесторів;

· підвищення капіталізації компанії;

· видимість серед компаній сегменту. Різноманітні індекси, рейтинги, що посилюють зацікавленість інвесторів. Розвинені сегменти, що дозволяють проводити реалістичну оцінку активів;

· зниження вартості запозичень;

· можливість подальшого залучення коштів на світовому ринку капіталів.

Допуск цінних паперів та інших фінансових інструментів до торгівлі на біржі здійснюється шляхом їх внесення до біржового списку, який складається з:

· біржового реєстру (в свою чергу складається з котирувальних списків першого та другого рівнів);

· списку позалістингових цінних паперів.

Розподіл цінних паперів між відповідними рівнями котирувальних списків здійснюється за параметрами ліквідності, показниками фінансово-господарської діяльності, рівнем корпоративного управління та іншими вимогами щодо цінних паперів та їх емітентів, встановлених чинним законодавством.

Внесення цінних паперів до:

· біржового реєстру здійснюється за ініціативи емітента цих цінних паперів;

· списку позалістингових цінних паперів може здійснюватися за ініціативою емітента, члена фондової біржі, іншої особи, у тому числі державного органу, які мають право брати участь у біржових торгах згідно із законодавством.

Відповідно, процес обігу фондових цінностей на всіх офіційно зареєстрованих фондових біржах може здійснюватися тільки з цінними паперами, які успішно пройшли спеціальну біржову процедуру, тобто лістинг.

Кожній компанії необхідно внести до листа (списку) відповідної біржі свої цінні папери, що є обов’язковою передумовою для допуску до торгів. Іноді біржі не тільки не допускають фондові цінності, відсутні в листах (списках) до процесу біржової торгівлі, але під погрозою найбільш суворих санкцій категорично забороняють зареєстрованим на них членам здійснювати будь-які операції з такими цінностями навіть з ініціативи клієнтів. Всі угоди з цінними паперами, що не пройшли лістингу, підлягають обговоренню і виконанню виключно в приватному порядку тільки між самими учасниками торгів поза приміщенням біржі. Біржа не несе відповідальності за надійність і законність таких угод, оскільки вони не підпадають під її юрисдикцію і не відповідають прийнятим біржовим правилам і положенням.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про акціонерні товариства» публічне акціонерне товариство зобов`язане пройти процедуру лістингу та залишатися у біржовому реєстрі принаймні на одній фондовій біржі. Укладання договорів купівлі-продажу акцій публічного акціонерного товариства, яке пройшло процедуру лістингу на фондовій біржі, здійснюється лише на цій фондовій біржі з урахуванням положень частини першої цієї статті.

Лістинг конкретних видів цінних паперів, тобто факт їх появи у біржових списках, означає дозвіл на їх участь у торгах і дає їм всі ті привілеї, якими наділяється будь-який інший цінний папір, вже задіяний у біржовій торгівлі.

В Україні лістинг поки що не здійснює значного впливу на оцінку якості цінних паперів як з точки зору інвестора, так і емітента. Однак у нормативних документах все частіше згадуються цінні папери, які пройшли ринкове котирування.

Покупці (власники) цінних паперів, що пройшли ринкове котирування, як правило, володіють перевагою у резервуванні під їх забезпечення у порівнянні з цінними паперами без котирування.

Біржі самі встановлюють правила для компаній-емітентів, які виявили бажання включити свої акції до біржового списку, тому на кожній біржі існує своя «технологія» допуску цінних паперів до котирування. Розрізняють і вимоги до компаній, які бажають котирувати свої акції на конкретній біржі. Розвиток процесу лістингу на вітчизняному фондовому ринку загалом відповідає світовій практиці. Так, на трьох найбільших біржах України встановлені такі якісні критерії, як кількість акцій в обігу і термін, а на двох з них — мінімальний розмір статутного капіталу.

Разом з тим спостерігається певна розсіяність по показниках, що прийняті за критерій лістингу як у кількісному (від семи до трьох), так і якісному відношенні. Це відрізняє процедуру лістингу на вітчизняних фондових біржах від допуску цінних паперів до облікової біржової торгівлі акціями в розвинених країнах, де критерії лістингу в основному уніфіковані. Вони не однакові, що особливо чітко простежується при їх порівнянні на біржах країн з розвиненим фондовим ринком і біржах України.

Наприклад, у Німеччині функціонує вісім фондових бірж. Але достатньо емітенту німецьких цінних паперів (національних) пройти процедуру лістингу хоча б в одній із бірж, як його акції можуть котируватися й на інших семи біржах.

Розвиток біржового законодавства направлений на посилення правил лістингу для забезпечення великих гарантій інвесторів. Тому для того, щоб акції корпорації були прийняті до котирування на Нью-Йоркській фондовій біржі, вона повинна відповідати певним вимогам. Частина з них стосується кількісних показників діяльності корпорації: величина активів; прибуток за останній балансовий рік; кількість випущених в обіг акцій. Але й цього недостатньо, і корпорація, яка відповідає всіма кількісними вимогами, автоматично не включається в перелік фірм, які котирують свої акції на біржі. Біржа оцінює рівень популярності компанії у масштабі країни, її місце, яке вона займає у відповідній галузі і т.д.

Фондова біржа завдяки процедурі лістингу, створює своєрідну «імунну систему», що відторгає неякісні цінні папери.

У статті 1 Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок» приводяться наступні визначення:

лістинг — сукупність процедур з включення цінних паперів до реєстру організатора торгівлі та здійснення контролю за відповідністю цінних паперів і емітента умовам та вимогам, установленим у правилах організатора торгівлі;

випуск цінних паперів — сукупність певного виду емісійних цінних паперів одного емітента, однієї номінальної вартості, які мають однакову форму випуску і міжнародний ідентифікаційний номер, забезпечують їх власникам однакові права незалежно від часу придбання і розміщення на фондовому ринку;

делістинг — процедура виключення цінних паперів з реєстру організатора торгівлі, якщо вони не відповідають правилам організатора торгівлі, з наступним припиненням їх обігу на організаторі торгівлі або переведенням в категорію цінних паперів, допущених до обігу без включення до реєстру організатора торгівлі.

Лістинг у деяких країнах є основою для надання компанії більш суттєвих знижок при оподаткуванні. І нарешті, компаніям, які перебувають в таких листах, як правило, легше буває досягти авторитету банків і фінансових інститутів у разі виникнення в них потреб у позиках і кредитах, а також полегшується розміщення нових випусків облігацій, конвертованих в облікові (лістингові) акції.

Таким чином, лістинг — це система підтримки ринку, яка створює сприятливі умови для організованого ринку, дозволяє виявити найбільш надійні цінні папери і сприяє підвищенню їх ліквідності.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку роз’яснює порядок застосування чинного законодавства про цінні папери, а саме: питання лістингу цінних паперів Для перевірки відповідності параметрів випуску цінних паперів щодо встановлених критеріїв, а також постійного аналізу їх інвестиційних якостей на біржах створені спеціальні відділи. Як правило, такий відділ носить назву відділу лістингу, який здійснює експертизу відповідності показників, які вказані у заявці емітента, щодо формальних критеріїв, встановлених біржею, і виносить свої рекомендації.

Процедура лістингу, зокрема на УФБ, визначається та закріплюється Положенням про допуск у Договорі про підтримання лістингу між емітентом та фондовою біржею. Відповідно до зазначеного Положення лише державні цінні папери вносяться у біржовий реєстр без проведення експертної оцінки (на основі офіційних умов їх випуску). У цьому випадку гарантом даних цінних паперів виступає сама держава.

Здійснюючи допуск цінних паперів до обігу та котирування, фондова біржа проводить ретельну економічну і технічну експертизу фінансового та фізичного стану емітента і лише після позитивної експертної оцінки приймає рішення про включення тих чи інших цінних паперів до біржового реєстру та офіційного біржового бюлетеня.

Практично на всіх українських біржах процедура лістингу починається з подання заявки до відділу лістингу з додатком певних нотаріально завірених документів. Крім того, подаються засновницькі документи, довідка про сплачений статутний фонд, копію проекту емісії встановленого законом зразка. Якщо акціонерне товариство функціонує більше одного року або є правонаступником іншої юридичної особи, то додатково подаються бухгалтерський баланс і звіт про розподіл прибутку за останній фінансовий рік, обов’язково завірений незалежними аудиторами. Як правило, біржа залишає за собою право вимагати від емітента подання інших документів та інформації, необхідної для проведення експертної оцінки і допущення цінних паперів до котирування. Розгляд заявки, як правило, не перевищує одного місяця.

Рішення ж про внесення до біржового списку приймають послідовно три інстанції: відділ лістингу, потім Комісія з допуску цінних паперів і, нарешті, Біржова рада.

Процедура допуску (лістингу) забезпечує за допомогою незалежних експертів — представників аудиторських контор, а також відповідних спеціалістів, які прямо або побіжно не пов’язані з діяльністю емітента, — проведення ретельної експертизи фінансово-економічного та матеріально-технічного (фізичного) стану емітента, його виробничої бази тощо. Наслідки цієї експертизи (у разі позитивного рішення про допуск) публікуються в офіційному виданні фондової біржі. Крім того, відповідно до Положення про допуск і Договору про підтримку лістингу між фондовою біржею та емітентом біржа здійснює постійний контроль за фінансово-економічним станом емітента.

З метою підвищення безпеки та гарантій інвестора, ліквідності ринку в цілому, фондова біржа вправі вжити ряд заходів. Так, коли виникають передумови скрутного фінансово-економічного стану емітента або його неплатоспроможності, біржа після ретельної перевірки усіх наявних фактів з цього приводу може прийняти рішення про вилучення даних цінних паперів з обігу та котирування. У США діючими на Нью-Йоркській фондовій біржі Правилами допуску акцій корпорації до котирування, передбачено, що біржа має право припинити котирування акцій тієї чи іншої компанії або взагалі виключити її, якщо є досить ґрунтовні обставини і якщо вони стали відомі Раді директорів. Це стосується тих фірм, які відповідають усім кількісним вимогам, але мають несприятливе фінансове становище, оскільки банкрутство компанії - це удар і по репутації біржі, де котирувалися її акції. Цінний папір вилучається з обігу та котирування також у тих випадках, коли він не користується попитом. Однак рішення біржі про вилучення цінного паперу — аж ніяк не прояв свавілля, воно приймається виходячи із ринкової ситуації на вагомих підставах. Підтвердженням відсутності попиту є те, що протягом 12 торгів підряд по цінному паперу не укладено жодної угоди з купівлі-продажу, або якщо рівень дивідендів по тих чи інших цінних паперах нижче встановленого біржею рівня.

Існують три форми тимчасового припинення котирування на біржі:

1) відстрочка початку торгів (до відкриття торгів біржа може наказати трейдерам збалансувати замовлення на купівлю або продаж і тим самим визначити більш справедливу ціну, якщо на певний вид акцій надійшла надзвичайно велика кількість замовлень на купівлю або продаж);

2) перерва в торгівлі (оголошується в будь-який момент для повідомлення досить важливої інформації);

3) припинення торгів на одну сесію і більше (використовується, коли потрібен час, щоб з’ясувати суть якоїсь важливої події, а також при порушенні компанією угоди про лістинг до його усунення, або прийняття рішення про делістинг цінних паперів компанії-емітента).

Делістинг, або виключення з біржового списку, може мати місце, якщо:

* емітент оголошений банкрутом або його фінансове становище визнано незадовільним;

* публічне розміщення цінних паперів досягає досить малих обсягів або інша їх невідповідність мінімальним вимогам лістингу;

* компанії-емітенти у письмовій формі подають заяву про виключення їхніх цінних паперів з числа тих, що котируються;

* цінні папери емітента відкликані для погашення або обміну на нові при їх дробленні, а також при злитті з іншою фірмою і т.д.;

* порушується угода про лістинг;

* компанією-емітентом не подані щорічний звіт або інша інформація у вказані строки і т.д.

Одна з вимог, що пред’являються до корпорацій, які котирують акції, полягає у періодичному наданні ними великого обсягу інформації інвесторам, а також у публічній звітності про фінансово-господарську діяльність корпорації. Подібні вимоги вводяться і на українських біржах. Таким чином, цінні папери, які не відповідають умовам допуску (лістингу) та вимогам до емітентів, не допускаються до офіційного котирування на біржі взагалі.

Нині у світовій практиці широкий розвиток отримав процес демократизації біржової справи. На великих біржах організуються другі і треті біржові ринки, основною відмінністю яких є відсутність процедури лістингу. Оформлення угод проводиться за тією ж формою. Угоди укладаються на будь-які фондові цінності, але ризик інвестора в цьому випадку зростає.

Отже, лістинг спрямований на те, щоб до широкого інвестора, який користується послугами фондової біржі, не потрапили неякісні цінні папери, тобто акції та облігації з низькими дивідендами, процентами та з низьким попитом.

2. Перелік документів для проведення лістингу.

До складу цих документів насамперед входять: нотаріально завірена копія статуту емітента; копія свідоцтва про державну реєстрацію емітента; останній проспект емісії, зареєстрований Міністерством фінансів, або звіт, який включає відповідну інформацію; бухгалтерські баланси і звіти встановленої форми за останні три роки та на останню звітну дату; копія платіжного доручення про перерахування на рахунок біржі оплати за проходження допуску.

Повинен подаватись також звіт, що містить такі дані: список осіб, які мають на загальних зборах акціонерів не менше 5 відсотків загальної кількості голосів; частка статутного фонду, що знаходиться у власності працівників акціонерного товариства; частка статутного фонду, що знаходиться у власності членів керівного, виконавчого або інших органів управління акціонерного товариства. Подані до біржі документи розглядаються котирувальною комісією протягом 30 робочих днів.

За цей час здійснюється експертиза фінансово-економічної діяльності емітента. Спеціалісти біржі проводять обробку й аналіз інформації на предмет її повноти та відповідності вимогам правил допуску цінних паперів і вилучення їх з обігу та котирування на біржі.

3. Договір про підтримання лістингу.

Згідно з договором про підтримання лістингу емітент зобов’язується щоквартально подавати біржі інформацію про свій фінансово-економічний стан. До біржі подаються: бухгалтерський баланс і звіт встановленої форми за станом на кінець кварталу; перелік осіб, що мають на загальних зборах акціонерів більше 5 відсотків загальної кількості голосів; відомості про частку статутного фонду, що перебуває у володінні працівників акціонерного товариства; відомості про частку статутного фонду, що перебуває у володінні працівників керівних, виконавчих або інших органів управління; перелік усіх засновників емітента з даними про розподіл статутного фонду між ними; структура органів управління емітента; перелік усіх членів вищого органу управління із зазначенням їх часток у статутному фонді; перелік усіх членів виконавчого органу із зазначенням їх часток у статутному фонді; перелік усіх юридичних осіб, в яких емітенту належить понад 5 відсотків їх власних коштів; належність емітента до фінансово-промислових груп та участь в роботі бірж; перелік усіх філій та відділень емітента; відомості про адміністративні та економічні санкції, що накладалися на емітента.

Для підтвердження достовірності інформації, що подається емітентом, біржа має право визначити перевірку спеціалізованою фірмою з оплатою витрат за рахунок емітента.

4. Доцільність лістингу.

В індустріально розвинутих країнах існують сотні тисяч акціонерних компаній. На перший погляд може скластися враження, що цінні папери всіх емітентів повинні продаватися на фондових біржах, тобто котируватися на фондовій біржі. В дійсності ж у лістинг фондових бірж, тобто в списки цінних паперів, які котируються, продаються та купуються на біржах, потрапляють цінні папери обмеженої кількості емітентів. Перш за все, не можуть продаватися цінні папери акціонерних товариств закритого типу.

Переважна більшість новостворених акціонерних товариства дійсно є такими. Закриті акціонерні товариства, як уже зазначалося, обмежені в своєму подальшому розвитку. Отже, після того як акціонерне товариство досягає певного рівня розвитку, воно, як правило, трансформується у відкрите.

Однак цінні папери не всіх акціонерних товариств відкритого типу можуть котируватися на біржі. Це пояснюється кількома причинами.

Акціонерні товариства суттєво відрізняються як за масштабами своєї фінансово-економічної та виробничої діяльності (великі, середні, малі), так і за кількістю угод купівлі-продажу, здійснених з їх цінними паперами. Тобто цінні папери одних емітентів продаються та купуються протягом одного дня багато разів, а інших — декілька разів на день або тиждень. Таким чином, акціонерні товариства відрізняються також інтенсивністю обігу цінних паперів. Природно, що більш зацікавлені в котируванні на фондовій біржі ті емітенти, які досягли значних успіхів у своєму розвитку, адже їхні цінні папери користуються більшою популярністю та попитом у інвесторів.

Існує прямий взаємозв'язок між цим фактором і тим, що ні емітент, ні біржа не зацікавлені у тому, щоб у біржових бюлетенях у графі «продаж» проти назви фірми-емітента значилися прочерки. З одного боку — це антиреклама емітентові, з іншого — аж ніяк не сприяє авторитету біржі.

З юридичної точки зору ніяке акціонерне товариство не зобов’язане насамперед вносити свої акції й інші цінні папери в ті чи інші біржові листи; воно лише має на це право, однак зовсім не обов’язкове до реалізації. Проте біржова торгівля настільки вигідна, що, як правило, більшість компаній завжди прагнуть розмістити свої цінні папери на одній або навіть декількох різних біржах. Причиною цьому служать певні переваги, що витікають з реалізації даного права на практиці.

До переваг лістингу і відповідно участі у біржовій торгівлі належать передусім висока мартабільність, тобто придатність цінних паперів для реалізації на ринку, підвищений рівень їх ліквідності, а також очевидні переваги від стабільної їх ціни. Процес формування фондових цінностей регулюється безпосередньо під постійним контролем самої біржі, яка таким чином захищає угоди, що укладаються на торгах від проявів на них елементів шахрайства та інших корисливих зловживань.

Інвестор, який купує цінні папери, включені до котирувального листа біржі, може бути впевнений, що отримає достовірну і своєчасну інформацію про компанію-емітента і ринок її цінних паперів. Він повинен мати можливість оцінити перспективи економічного розвитку емітента і якість його цінних паперів.

Таким чином, кожний інвестор, який вирішив вкласти кошти у внесені в листи фондові цінності, разом з ними автоматично набуває і всіх переваг, які включають в себе комплекс засобів захисту, що пропонується фондовими біржами. Фондова біржа, однак, не гарантує прибутковості інвестицій в акції компанії, що пройшли лістинг.

Аналогічно цьому цілий ряд безперечних переваг і привілеїв від внесення своїх цінних паперів до біржових листів офіційно зареєстрованих фондових бірж одержують і самі компанії. Котирування акцій на біржі забезпечує компаніям можливість зайняти стійку позицію на ринку.

Не останню роль відіграє той фактор, що за котирування та лістинг потрібно платити. Природно, що на матеріальні витрати ідуть емітенти, фінансове становище яких достатньо стійке. З огляду на це, не дивує той факт, що на Лондонській фондовій біржі (центрі міжнародної фондової торгівлі) котируються цінні папери тільки 2800 емітентів із багатьох мільйонів, що існують у світі.

Може скластися враження, що позабіржовий ринок цінних паперів, який існує паралельно з біржовим, не має права на життя, являє щось несуттєве, другосортне. Проте така точка зору хибна.

На позабіржовому ринку представлено чимало солідних акціонерних товариств, які користуються заслуженою популярністю та довірою інвесторів. Просто їх «розміри» та «параметри», як ті кажуть, не дотягують до певних біржових стандартів. Більшість цінних паперів, що котируються на фондовій біржі, розпочинають свій шлях до інвестора саме з позабіржового ринку. Як бачимо, між виникненням акціонерного товариства і прийняттям його цінних паперів до котирування на фондовій біржі повинен сплинути деякий час.

Протягом майже п’ятисотрічної історії розвитку фондового ринку були відпрацьовані загальноприйняті вимоги до емітентів та їх цінних паперів, а також умови і механізм здійснення допуску до котирування цінних паперів на біржі. Вони спрямовані перш за все на захист прав інвесторів і покликані захищати їх інтереси від негативних наслідків фінансово-економічної діяльності емітентів, тобто звести ризик при покупці цінних паперів до мінімуму. Ці механізми повністю використовуються на Українській фондовій біржі.

Список використаної літератури.

Про акціонерні товариства: Закон України// Відомості Верховної Ради України. — 2008. — № 5. — С. 21−25.

Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні: Закон України// Відомості Верховної Ради України. — 2006. — № 51. — С. 16−19.

Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні: Закон України// Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 9. — С. 17−19.

Про цінні папери та фондовий ринок: Закон України// Відомості Верховної Ради України. — 2006. — № 31. — С. 26−28.

Агроскин В. Что такое фондовая биржа. — М., 2002. — 126 с.

Алехин Б. Рынок ценных бумаг. — М. 2003. — 364 с.

Бачурин А. Интеграция экономик и создание общего рынка — веление времени // Экономист. — 2005. — № 7. — С. 43−51.

Боринець С.Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини. — К., 2001. — С. 14−15.

Данилов Ю. Фондовые биржи// Биржевые ведомости. — 2004. — № 6. — С. 5.

Драчев С. Фондовые рынки США. — М., 1999. — 154 с.

Ковалевська А.В. Історичний огляд становлення і розвитку зовнішньоекономічної діяльності. — Харків, 2001. — С. 43−45.

Мусатов В. Фондовая биржа// Вопросы Экономики. — 2001. — № 7. — С. 8.

Орлов В. Все о фондовой бирже. — М., 2001. — 235 с.

Павленко А. Концепция и организационно-экономические принципы развития национального рынка Украины// Экономика Украины. — 2000. — № 4. — С. 6−9.

Пахомов Ю.М. Національні економіки в глобальному конкурентному середовищі. — К., 2001. — С. 23−25.

Родіонова І. Макроекономіка та економічна політика. — К., 1999. — С. 24−25.

Рубин Ю. Товарные и фондовые биржи. — М., 2001. — 254 с.