Туристичні ресурси Київської області

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2. ПРИРОДНО РЕКРЕАЦІЙНІ РЕСУРСИ КИЇВЩИНИ

3. ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ ПОТЕНЦІАЛ КРАЮ

4. СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИКУ ТУРИЗМУ НА ТЕРИТОРІЇ ДОСЛІДЖУВАНОЇ ОБЛАСТІ

ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність теми. Нині туризм визнано одним з найприбутковіших видів бізнесу. Сюди вкладають понад 10% інвестицій. Щоденні туристичні витрати складали в 2007 р. понад 2,5 млрд. дол. США.

Невід'ємною складовою світового туристичного процесу є вітчизняна туристична галузь. В умовах розбудови української держави туризм може і повинен стати дієвим засобом формування ринкового механізму господарювання, надходження значних коштів до державного бюджету, однією з форм раціонального використання вільного часу, проведення змістовного дозвілля, вивчення історії рідного краю, залучення широких верств населення до пізнання тієї історико-культурної спадщини, яку залишили нам попередні покоління.¹

Невипадково вперше в історії України Верховною Радою проголошено туризм одним з пріоритетних напрямів розвитку національної економіки та культури. Визнанням ролі та місця України у світовому туристичному співтоваристві стало її обрання до складу Виконавчої ради Всесвітньої туристичної організації - керівного органу цієї міжнародної установи, структурного підрозділу ООН. Це дозволить нашій країні активніше інтегруватися в міжнародний туристичний простір і сприятиме розвитку в Україні різноманітних видів туризму, підвищенню економічної ефективності та посилання соціального спрямування в галузі.

Одним з перспективних регіонів для розвитку туризму є Київська область. Проте, туристичні можливості Київщини ще не достатньо вивчені у вітчизняній науковій літературі.

Саме це і спонукало автора обрати темою курсової роботи «Туристичні ресурси Київської області».

Об'єктом дослідження курсової роботи є туристично-екскурсійний потенціал Київської області.

Географічні рамки курсової роботи обмежуються територією Київської області за сучасним адміністративно-територіальним поділом України.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з кам’яного віку (палеоліту) до сьогодення.

Джерельна база. У процесі підготовки курсової роботи автором було опрацьовано понад 40 джерел. Насамперед, варто відзначити такі фундаментальні академічні праці, що всебічно та найповніше висвітлюють тему, і складають методологічну базу курсової роботи: «Історія міст і сіл Української РСР»¹ та ін. Для написання першого розділу автором було використано праця таких вчених: Панкова Є. В²., Масляк П. О. та Шищенко П. Г³., Івченко А. С⁴.

Найповнішу інформацію про природні туристичні ресурси досліджуваної області автор знайшла у виданні «Київська область. Енциклопедичний довідник»

Історико-культурний потенціал Київської області найзмістовніше описано у праці Сементовського Н.Г.

Найскладніше було написання четвертого розділу, оскільки у вітчизняній науковій літературі немає спеціальних видань присвячених досліджуваній тематиці. У цьому контексті варто згадати наукові видання Інституту туризму ФПУ²

Крім того значний масив інформації з досліджуваної проблеми автор зібрала на сайтах мережі інтернет.³

Всі вище зазначені джерела і стали методологічною основою для написання курсової роботи.

Метою курсової роботи є всебічне дослідження туристичних ресурсів Київщини. До кола наукових інтересів авторки увійшли також питання сучасного стану та перспектив розвитку туризму у зазначеному регіоні.

Для реалізації зазначеної мети автор ставить перед собою наступні завдання:

— дати загальну характеристику Київської області;

— описати природні ресурси та кліматичні умови Київської області;

— дослідити історико-культурну спадщину краю;

— проаналізувати сучасний стан та перспективи розвитку туризму к Київській області.

Структурно курсова робота складається з вступу, чотирьох розділів, висновку, списку використаних джерел, додатків.

І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Київська область розташована на півночі України, в басейні середньої течії Дніпра, та його приток — Росі, Десни,Ірпеня, Трубіж, Прип’яті. До складу Київщини входять двадцять п’ять районів, двадцять п’ять міст, у тому числі обласного підпорядкування, двадцять дев’ять селищ міського типу. Територія області - 28,4 тис кв. км (4,7 площі України). На сході межує з Чернігівською, Полтавською, на заході з Житомирською областями, на півночі з Гомельською областю Білорусії. Міське населення становить 58,1% сільське — 41,9%загальної чисельності. Густотою населення — 65 осіб на 1 кв. км.

З корисних копалин промислове значення мають: граніти, гнейси, глина, кварцові піски. Також на території Київщини є джерела мінеральних радонових вод в Миронівці і Білій Церкві.

Ґрунти Київської області різноманітні: на півночі поширені дерево — підзолисті, на півдні - родючі чорноземи і сірі лісові.

Клімат Київської області помірно континентальний. Середньомісячні температури січня -5,5 ^оС, липня +19,2 ^оС. Абсолютний мінімум — -32,2 ^оС (лютий 1929), абсолютний максимум — +39,9 ^оС (серпень 1898). Середньорічна кількість опадів — 649 мм, максимум опадів припадає на липень (88 мм), мінімум на жовтень (35 мм). Взимку в області утворюється сніговий покрив, середня висота покриву у лютому 20 см, максимальна — 440 см.

Середньорічна загальна хмарність -6,4 бали, максимум припадає на грудень (8,2), мінімум — на серпень (4,8). Середня вологість повітря — від64% (травень) до 85% (листопад).

Екологія. Ліси, парки і сади складають більш ніж половину площі Київської області майже 80 тис. га. На одного киянина припадає 22,1 кв. м.

Зелених насаджень (за міжнародними нормами, цей показник має бути не меншим за 20 кв. м)

Біорізноманіття. Нині тільки 15 — 20% території України дають досить вірне уявлення про особливості її рослинного і тваринного світу. ТА навіть за таких умов можна говорити про певну різноманітність української флори та фауни за своїм складом рослинний й тваринний світ відповідає умовам географічних зон країни: лісовій, лісостеповій, та степовій. Київська область розташована у північній і центральній частинах України. В зоні полісся і лісостепу. На цій території зустрічаються види тварин і рослин, притаманні як лісовій, так і степовій зоні країни. Хвойні, переважно соснові бори, чергуються з листяними, лісами, що складаються з дуба, берези, осики, вільхи, клена, ясеня, тополі. В річкових долинах простираються заплавні луки з багатою трав’яною рослинністю, осокою та очеретом. Серед тварин найбільш поширені дикі кабани, лисиці, зайці, білки, вовки, їжаки, серед птахів — дятли, сороки, лелеки, дикі качки, синиці, іволги. В річках водиться чимало коропів, щук, річкових судаків, товстолобиків, карасів.

Демографія. Точних даних про реальну кількість мешканців не має, але за споживання продуктів її оцінюють (в середньому) у 6 млн. 130 тис. осіб. Разом з навколишніми передмістями Київська область утворює Київську агломерацію із сукупним населенням 5,2 млн. мешканців. Основне населення — українці.

За мовною ознакою в 2008 р. 67% киян вважали рідною мовою українську, проте лише 18% спілкуються винятково українською, в той час як48% спілкуються винятково російською та 34% спілкуються обома мовами в залежності від обставин.

Економіка Київщини — складний багатогалузевий комплекс, основу якого становлять важка індустрія, легка та харчова промисловість і високо

інтенсивне сільське господарство. У 2007 р. ВРП склав 37 млрд. доларів 6 місце серед міст центрально — східної Європи після Москви, Праги, Варшави.

Економічний потенціал Київської області від загальнодержавного рівня: 5,5% населення; близько 11% об'ємів виробництва споживчих товарів; понад 6%промислового виробництва.¹

Важливу роль у розвитку всього економічного комплексу столиці відіграє промисловість. Київської області один з найбільших індустріальних центрів України. Майже 300 тис. працюють на виробництві: у машинобудуванні, обробці металів, харчовій промисловості та інших. Провідними галузями промисловості міста є електроенергетика, машинобудування та металообробка, промисловість будівельних матеріалів, харчова, медична і легка промисловість. Загалом у області 485 великих і понад 4,5 тис. середніх та малих промислових підприємств.²

Домінуючою тенденцією в промисловості є поліпшення показників у галузях, які випускають кінцеву продукцію, зорієнтовану на внутрішній ринок і безпосередньо на споживача: харчовій промисловості, машинобудуванні та металообробці, хіміко — фармацевтичній, електроенергетиці, промисловості будівельних матеріалів, деревообробній та паперово — целюлозній промисловості.

У Київської області зосереджено близько третини науково — технічного потенціалу України, що є одним з найважливіших конкурентних переваг міської економіки. Взаємодія науки й виробництва дозволяє області випускати конкурентоспроможну продукцію: літаки, річкові судна, екскаватори, обчислювальні машини, радіоапаратуру та ін.¹ Соскін О. П. Економічний Часопис — ХХI. — К.: 2004. — С. 88 -89.

¹ http//novosti.com.ua.

²Київ: погляд через століття. — К.: Мистецтво, 1988. — С. 36- 37.

Структура наукового комплексу Київської області: галузева наука — 55%; академічна наука — 38%; вузівська наука — 5%; заводська наука — 2%¹

Транспорт. Київщина є значним транспортним вузлом України. До числа транспортних магістралей області відносяться автотранспортні магістралі, залізничне сполучення та водні шляхи сполучення. Територія Київської області вкрита густою мережою автомобільних доріг, загальна довжина яких становить 8500 км. По території області проходить автомагістралі міжнародного значенння6 Львів — Харків, Львів — Москва, Санкт-Петербург — Одеса та ін.

Область має залізничне сполучення з усіма регіонами України та країнами СНД. Через її територію проходять міжнародні експреси в усі держави Східної Європи. Експлуатаційна довжина залізниці — 880 км (1985 р.)

Київ обслуговують міжнародні аеропорти «Бориспіль», розташований у 29 км на схід від Києва та «Жуляни», на південно — західній околиці міста.² Аеропорт міжнародного класу «Бориспіль» — повітряні ворота України. Він співпрацює з більш як 30 авіакомпаніями світу. Крім цього аеропорту, в області розташовані два аеродроми, які можуть приймати вантажні транспортні літаки. Авіаційним транспортом області щорічно відправляється близько 2 000 тис. пасажирів, 1 200 т пошти і 7 600 т ватажу.

Проходження через область транзитного газопроводу «Сибір — Західна Європа» сприяло створенню в області густої мережі газопроводів. Крім того, через територію Київщини прокладено ряд паливних трубопроводів.

Постійним автобусним сполученням охопленні всі міста і сільські населені пункти області. Перевезення пасажирів виконують перевізники на 695 автобусних маршрутах, у тому числі: міських — 66, приміських — 389, міжміських — 240, міжміського сполучення — 34. Відкриття нових маршрутів і збільшення кількості рейсів на діючих маршрутах здійснюються через відкриті конкурси на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального використання.

Культура і мистецтво. Київська область має один з найбільших в Україні історико-культурний потенціал. На державному обліку в місті пре буває понад 3,5 тис. пам’яток (потенціал — понад 10 тис.). З них 62 — пам’ятки археології, 1396 — пам’ятки історії, 433 — пам’ятки монументального мистецтва, 1814 — пам’ятки архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва, ландшафтні та об'єкти науки і техніки. Функціонує 21 історико-культурний заповідник.¹

Музей народного побуту і архітектури, зони історико-культурних заповідників, зокрема у Пирогові, Переяславі - Хмельницькому. На південній околиці Києва, В селищі Пирогово розташований музей народної архітектури та побуту України, який було відкрито у 1969 р. У музеї на площі близько 120 га встановлено понад 150 споруд — пам’яток українського народного будівництва ХVI-XX ст., пам’ятки матеріальної та духовної культури різних епох з усіх регіонів України.

Переяславщина має визначне історичне минуле, свідчення чому є 64 пам’ятки історії та культури, які перебувають на державному обліку та під державною охороною.

В археологічному плані за різноманітністю та чисельністю пам’яток (123 об'єкти) Переяславщина не поступається прибережним районам Київщини, що знамениті своїми визначними знахідками. Архітектурна пам’ятка давнього Переяслава — колишнього Вознесенського монастиря ХVIII ст.

Великим надбанням історії та культури України можна вважати Переяслав — Хмельницький національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав», який місцеві жителі називають «музей на горі». У заповіднику розміщено дванадцять тематичних музеїв.

Землі Київщини мають давню історію. І якщо Київ вважають серцем України, то Київщину можна величати її душею.

Київська область як адміністративно — територіальна одиниця у складі України утворилась 27 лютого 1932 р. вона розташована на півночі України в басейні середньої течії Дніпра. Більша частина області знаходиться на Правобережжі.

У центрі України по обидва береги минулого Дніпра розкинулась Київська земля. Про давню історію краю свідчать археологічні пам’ятки трипільської, черняхівської, лебедівської та софіївської культури, назву яким дали населені пункти області.

У першому тисячолітті нашої ери на території сучасної Київщини сформувалося ядро племені полян, що заселяли середню течію Дніпра між річками Россею та Ірпінем. Навколо нього єдналися інші слов’янські племена.

Процес завершився утворенням держави Русь з центром у Києві; який літописець нарік «Слово о полку Ігоревім», написаний старою українською мовою одним із учасників боїв з половцями біля Переяслава 1187 р.

Яскравою сторінкою боротьби українського та білоруського народів проти посилання експлуатації та покріпачення селян, проти експансії польських феодалів і католицької церкви було антифеодальне селянсько-козацьке повстання 1594 — 1596 рр. під проводом відважного ватажка Северина Наливайко. Київщини належить провідне місце у визвольній війні українського народу 1548 — 1654 рр. під керівництвом Богдана Хмельницького. У 80- 90 — х р. ХVIIпочатку XVIII ст. Київщина стає центром нового визвольного руху проти панування шляхетської Польщі, яку очолив С. Палій, З. Іскра, С. Самусь.

В історії України назавжди залишаться імена керівників гайдамацького руху 1768 року м. Швачки, А. Журби, І. Бондаренка.

На території області здавна живе працьовитий, сердечний, поетичний і співучий люд. Чарівна душа нашого народу, його думи і пісні надихали на творчість видатних митців: Г. Сковороду, Т. Шевченка, Марка Вовчка, М. Гоголя, І. Нечуя-Левицького, Шолом-Алейхема, Дніпрову Чайку, М. Лисенка, К. Стеценка, О. Довженка.¹

Таким чином, у результаті проведення дослідження автор дійшла висновку, що Київська область має вигідне географічне положення, сприятливі кліматичні умови, достатньо розвинуту економіку та розгалужену систему транспортних комунікацій. Все це сприяє розвитку туристично-екскурсійної діяльності в Київській області.

ІІ. ПРИРОДНО— РЕКРЕАЦІЙНІ РЕСУРСИ КИЇВЩИНИ

київський рекреаційний туристичний екскурсійний Україна має значні туристичні ресурси задоволення потреб вітчизняних та іноземних туристів в оздоровленні, відпочинку й пізнаванні, історії та культури краю.

Під туристичними ресурсами спеціалісти розуміють закономірні поєднання компонентів природи та історико-культурних цінностей, які виступають як умова задоволення рекреаційних і пізнавальних потреб людини. Специфічними характерними властивостями туристичних ресурсів є такі категорії, як усталеність, цілісність, місткість, привабливість.

Виділяють три типи туристичних ресурсів:

§ природні;

§ Історико-культурні;

§ соціально-економічні.

До природних ресурсів належать клімат, водні ресурси, мінеральні джерела та лікувальні грязі, рельєф, печери, рослинний і тваринний світ, національні парки й заповідники, мальовничі краєвиди, унікальні природні об'єкти тощо.

Кожний з них відіграє певну роль у формуванні галузевої і територіальної організації рекреаційних комплексів. Під природними туристичними ресурсами розуміють, речовину і властивості компонентів природного середовища, які володіють сприятливими для рекреаційної діяльності якісними та кількісними параметрами і служать або можуть служити для організації відпочинку, туризму, лікування і оздоровлення людей. До них належать лікувальні та оздоровчі фактори багатоцільового призначення (ліси, лікувальні кліматичні місцевості, поверхневі води), лікувальні речовини (мінеральні води, грязі, озокерит), а також рекреаційні властивості гірських і передгірських ландшафтів, заповідних територій.

Серед природи України особливе місце посідають природні багатства Київщини. Прозорі води озер, верби під ставками (в області понад 1500 ставків), стрункі явори обабіч шляхів. Левади і Зелені долини, високі мальви степу, голубе сяйво рік, такими барвами і чарами наділила цей край природа. Перлиною Київщини по праву вважається знаменитий дендропарк «Олександрія» (м. Біла Церква), якому виповнилось 200 р. Саме такий природний потенціал Київщини надихав на творчість видатних митців: Сковороди, М. Гоголя, І. Нечуй — Левицький, О Довженка.

Природа цього краю є надбанням прадавньої культури, приклад незабутніх талановитих попередників, безумовно, позначились на формуванні світогляду нашого сучасного та його духовного світу, який відбито в багатій та різноманітній творчості. За площею зелених насаджень Київ та його околиці входить до трійки «найзеленіших» столиць Європи. Місто виростало серед лісів і, розростаючись, відвойовувало у них усе нові території.

Річки Київщини належать переважно до басейну Дніпра. По її території протікає 177 річок (довжиною більше 10 км). Дніпро тече територією області в межах 246 км. Основні притоки Дніпра: Прип’ять з Ужем, Тетерів із Здвижем, Ірпінь, Стугна, Красна, Рось з Роставицею, Горохуваткою, Протокою і Кам’янкою (праві), Десна, Трубіж, Сулій, Перевіз (ліві). На території області розташовано 55водосховищ, у тому числі й більша частина Київського та Канівського. У Київській області налічується багато рукотворних об'єктів, а саме: 2383 ставки та 55 водосховищ, серед останніх найбільшими є Київське та Канівське, більша частина площі яких розташована в межах території Київщини.

Київщина має цінні курортологічні ресурси, що зумовило розвиток двох кліматичних курортів загальнодержавного значення: Пуща-Водиця (13,3 тис. місць) та Конча-Заспа (14,7 тис. місць). Мережа санаторних закладів області представлена 46 об'єктами. Загальна місткість закладів курортного лікування складає близько10.2 тис. місць, площа — 382,8 га. Кількість дитячих оздоровчих закладів, що розташовані у місті, становить 237, де можуть відпочивати понад 40 тис. дітей. Мережа закладів відпочинку (з урахуванням тих, що функціонують періодично) включає 40 будинків та пансіонатів, 30 оздоровчих таборів, водноспортивних і веслувальних баз, 13 спортивно-риболовецьких баз. Загальна місткість закладів відпочинку (без спортивних баз) становить 16,0 тис. місць.

Згідно з оцінкою ландшафтних ресурсів (НДШ містобудування), потенційний фонд природоохоронних, оздоровчих та рекреаційних територій становить 12,1 млн. га, тобто 20% площі території України, що відповідає міжнародним показникам раціонального збереження природно-рекреаційних ресурсів. Одноразова місткість ландшафтів України, враховуючи допустимі природоохоронні норми, становить понад 40 млн. чоловік.

Найбільшу питому вагу територій і об'єктів природно-заповідного фонду мають:

від 8 до 13% - Тернопільська, Херсонська, Закарпатська, Івано-Франківська, Хмельницька області;

3−5% - Чернігівська, Львівська області, Республіка Крим;

до 1% - Вінницька, Дніпропетровська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Харківська області.¹

Сучасний природно-заповідний фонд Київської області (разом зі столицею) складається із 86 територій та об'єктів, із яких 16 мають загальнодержавне, а решта — місцеве значення. Серед них слід відзначити курорт Ворзель. За своїми природними даними Ворзель — це красива місцевість з упорядкованим парком, ставами, пляжем і човновою станцією. Курорт міститься на одній із мальовничих північно-західних околиць Києва і входить до зони Полісся.

Одним з головних курортів в Київській області знаходиться в м. Біла Церква санаторій-профілакторій «Діброва». На думку автора курорт має вигідне розташування, по-перше тому що він знаходиться в 78 км від столиці, по-друге він багатопрофільний.

Також, на території Київщини знаходиться велика кількість санаторіїв, курортів та ін. Які є різними за своїм призначенням і тому для відпочиваючих завжди буде представлений великий вибір. Ось головні з них: м. Ірпінь (Ірпінський регіон) спортивно-оздоровчий комплекс «SPA», м. Переяслав-Хмельницький ДОЗ «Переяславський»: загальнооздоровчий, Баришівський район обласний дитячий санаторій «Поляна» та багато інших.

Загальна площа території об'єктів природно-заповідного фонду в області становить близько 80 тис. га, а їх кількість наближається до 90. До їх складу входять: Дніпровсько-Тетерівське заповідно-мисливське господарство, Заліське лісомисливське господарство, Дзвінківський та Жуків хутір — лісові заказники, Ржищівський та Дніпровсько-Деснянський — ландшафтні заказники, Жорнівський орнітологічний заказник, Іллінський та Усівський гідрологічні заказники. Крім цього, об'єктами природно-заповідного фонду є урочище Бабка, дендрологічний парк «Олександрія», парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва — Згурівський та Кагарлицький і багато інших об'єктів.

Отже, маючи такий ресурсний потенціал, туризм України повинен сприяти зміцненню економіки країни, наповненню державного бюджету, зростанню добробуту українських громадян, збереженню історико-культурної спадщини, піднесенню духовного потенціалу суспільства.

ІІІ. ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ ПОТЕНЦІАЛ КРАЮ

Важливу роль для задоволення пізнавальних потреб туристів відіграють історико-культурні ресурси. Це, насамперед, пам’ятки історії та культури, музеї, промислові та сільськогосподарські підприємства та ін., які використовуються для пізнавання краю, його історії, обрядів, звичаїв населення та інших культурних цінностей.

Усі історико-культурні об'єкти, які зацікавлюють туристів і екскурсантів оцінюються в залежності від ступеня їх пізнавального та виховного значення, природного оточення, сучасного використання. Як свідчить аналіз, роль пам’яток історії та культури в туризмі зводиться до виконання таких основних функцій:

1. Виховної - виховання патріотичних почуттів, любові до рідного краю;

2. Просвітницької - поширення відмінностей і знань у галузі науки, культури, мистецтва;

3. Містобудівної - формування своєрідного художньо-виразного середовища відпочинку, розкриття історичної індивідуальності конкретного населеного пункту, його архітектурної традиції;

4. Економічної - пом’якшення сезонної нерівномірності завантаження туристичних підприємств, підвищення рентабельності туристичних послуг шляхом організації екскурсійних заходів, створення умов для ефективного і змістовного цілорічного відпочинку населення;

5. Практичної - стосується пам’яток архітектури, які мають експлуатаційну цінність і можуть служити базою для розгортання постійних або тимчасових експозицій, туристичних закладів та ін.¹

В Київській області діє розгалужена мережа установ культури, до якої входять 848 клубів, 918 бібліотек, концертно-творча організація «Київщина», 237 музейних установ, зокрема всесвітньо відомий Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав» ¹. Значна частина музеїв розташована в меморіальних садибах, будинках, квартирах, тобто безпосередньо в нерухомих пам’ятках історії та культури. Наприклад, музейК. Стецька (Київська обл.), «Битва за Дніпро в районі Переяслава-Хмельницького» (відділ Переяслав — Хмельницького історико-культурного заповідника) Київський обласний археологічний музей розташований на дніпровській кручі у сю Трипілля. У музеї представлені старожитності зарубинецької, черняхівської, пеньківської, колочинської, волинцівської та рогденської культур. За сучасними дослідженнями на території Київського Подніпров'я відомо понад 100 пам’яток трипільської культури. До музейного комплексу входить Дівич-гора де виявлено святилище і могильник зарубинецької культури ІІ ст. до н. е.¹

На Київщині велика кількість пам’яток іcторії, архітектури та мистецтва. Багато з них мають загальнодержавне, а деякі - світове значення.

Музей народної архітектури та побуту Середньої Надніпрянщини— музей просто неба, розташований в околицях Переяслав-Хмелицького. Входить до складу національного — етнографічного заповідника «Переяслав».

В музеї представлено українське село Середньої Наддніпрянщини, як кінця XIX, початку ХХ ст., так і будівлі та стоянки з часів пізнього палеоліту до часів Київської Русі. На території 30 га розміщено 13 тематичних музеїв, які є органічним продовженням музею-села.

Музей ознайомлює з народною культурою, архітектурою та творчістю, звичаями та обрядами українців Середньої Наддніпрянщини. До уваги відвідувачів 122 пам’ятки народної архітектури, понад 30 тисяч пам’яток матеріальної і духовної культури.

Пам’ятки народної архітектури, понад 30 тисяч пам’яток матеріальної і духовної культури.

На території музею розташовано 185 об'єктів, з них 104 пам’ятки народної архітектури ХVII-XIX ст., в тому числі 20 дворів з хатами та господарськими будівлями, 23 різноманітні установки та майстерні, більше 20тисяч витворів народного мистецтва, знарядь праці, речей побуту, зібраних в лісостеповій зоні України. Прикрасою музею є два рукотворні ставки, дендропарк з десятками тисяч дерев та кущів, дбайливо доглянуті двори та городи.

Музей українських обрядів та звичаїв. Музей знаходиться на території музею просто неба, відкритий під час святкування Зеленої Неділі у 1989 р. Експозиція складається із чотирьох кімнат, що розповідають про звичаї, обряди, традиції від давнього часу до наших днів.

Перша зала містить експонати, які свідчать про звичаї наших пращурів у дохристиянський період. У другій залі можна побачити «ряжених», які ходили під час різдвяних свят, вітаючи господарів з народженням Ісуса Христа. Далі зображено святкування Водохреща, Великодня, Зелених свят та ін.

У наступній залі розповідається про родинно-побутові свята і звичаї пов’язані з ними. Це — весілля, народження дитини, вечорниці, поховальні обряди. В останній залі можна ознайомитися з з сучасними українськими обрядами і звичаями.

Музей історії української православної церкви. В унікальній пам’ятці дерев’яного мистецтва (Сухоярській церкві) 1775 року, перевезеній до заповідника із села Сухий Яр Ставицького району Київської області, знаходиться Музей історії Української православної церкви. Будівля трьохзрубна з трьома банями, середній зруб — довший і ширший.

В музеї експонується підбірка матеріалів, пов’язаних із життям Ісусу Христа, Богородиці та інших святих, ікона «Хрещення Русі у 988 році».

У вітринах розміщено релігійну літератур, стародруки, твори Василя Великого, Іоана златоуста, Григорія Богослова. На стіні висять ікони з зображення митрополита Переяславського Єфрема, день пам’яті якого відзначається 10 лютого.

У ХVI-XVII ст. церква стає національною. В експозиції показано портрет Слисся Плетенецького архімандрита Києво-Печерської Лаври, який заклав у Лаврі друкарню і в 1616 році видав «Часопис». Далі портрети гетьмана Сагайдачного, який переконав патріарха Феофана відновити у Києві у 1620 році православну митрополію, а також Перта Могили який зібрав Київський собор і затвердив «Катахізіс» української православної церкви;ікони 12-тинайголовніших свят, пов’язаних із життям Ісуса Христа — (Різдво, Хрещення, Великдень, вознесіння).

Яготинський державний історичний музей розташований у центрі міста. Це великий музейний комплекс, що складається з об'єднаних в єдине ціле темою історії рідного краю окремих відділів — музеїв, широко відомих не лише на Київщині.

Місто Яготин — одне з найстародавніших міст Київщини. Історія сягає в глибоку давнину. Життя території Яготинщини зародилася в добу палеоліту.

Музейна експозиція розміщена в 14 зала і висвітлює історію Яготинщини з найдавніших часів до сьогодення нерозривному зв’язку з історією України.

Музей має 7 філіалів: «Картинна галерея», музей «Флігель Тараса Шевченка», «Музей етнографії», археологічний музей «Добронічівська стоянка», меморіальний музей — народної художниці України Катерини Білокур, краєзнавчий музей ім. двічі Героя Радянського Cоюзу А. Г. Кравченка та краєзнавчий музей С. Капусниці.

Також, на території Київщини проходить значна кількість фестивалів. Які під час проведення допомагають по-перше розвитку в економічній сфері області, по-друге в туристичній. А саме 13 Ювілейний Фестиваль Всеукраїнської авторської лісової пісні «Лісова Фієста» у м. Боярка, фестиваль культури та історії «Парк Київська Русь» с. Копачев Обухівського району Київської області тощо.

Отже, на території Київської області знаходиться чимала кількість пам’яток історії, архітектури та мистецтва. Нинішня Київщина налічує біля 6000 пам’яток культурної спадщини, зокрема, 1194 пам’ятки різних епох-давніх поселень, городищ, могильників, курганів, змійових валів, місць битв та історичних подій, що входять до значних прошарків історії, які впродовж тисячоліть створювали підвалини сучасної цивілізації на території області. 2010 археологічних пам’яток області занесена до Реєстру нерухомих пам’яток, вісім міст області віднесено до міст Всеукраїнського історичного значення.

IV.СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ НА ТЕРИТОРІЇ ДОСЛІДЖУВАНОЇ ОБЛАСТІ

У результаті дослідження туристичних ресурсів Київської області автор констатує, що вони є надзвичайно сприятливими для розвитку туризму.

Проблемами розвитку туристичної галузі на території Київської області опікується обласна державна адміністрація, у складі якої створено спеціальний підрозділ — Управління культури і туризму. Головними функціями управлінської структури є:

§ забезпечення реалізації на території Київської області державної полі-тики у сфері культури і мистецтв, охорони культурної спадщини,, туризму і курортів, розвитку туристичної та курортно-рекреаційної індустрії;

§ організація в межах своїх повноважень охорони, реставрації, викори-стання пам’яток історії, археології, мистецтва, архітектури та містобудування, палацово-паркових, паркових та історико-культурних ланд-шафтів;

§ створення умов для розвитку соціальної та ринкової інфраструктури у сфері туризму, розбудови їх матеріально-технічної бази;

§ розроблення та виконання обласних комплексних і цільових програм розвит-ку туризму і ринку туристичних послуг, забезпечення захисту і безпеки туристів;

§ пропагування серед населення ефективного використання вільного часу, прове-дення змістовного дозвілля, ознайомлення з історико-культурною спад-щиною, природним середовищем;

§ організація відпочинку та оздоровлення населення, створення рекреацій—-них зон з відповідним оснащенням і сервісом, насамперед, для коротко-тривалого відпочинку населення великих міст;

§ забезпечення раціонального використання та збереження турис-тичних ресурсів, природного та історико-культурного середовища.

§ координація діяльності місцевих органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики у галузі культури і туризму на території області.

Одна з найпомітніших і довгострокових тенденцій, що супроводжує формування і розвиток світового господарства, — неухильне зростання сфери туристичних послуг як у світовій економіці в цілому, так і в економіці України регіонів.¹

Рекреаційно-туристична галузь при порівняно невеликих затратах може дати великий прибуток, поповнити державний і місцевий бюджет, адже оборотність капіталу у цій галузі у 4 рази вища, ніж у середньому в інших розвинутих галузях світового господарства. Тому, варто надати особливу увагу дослідженню і розвитку туристичної галузі в Україні і, зокрема, у Київській області.

Туризм в цілому є галуззю економіки, що дозволяє при порівняно невеликих капіталовкладеннях забезпечити економічно рентабельне використання «місцевих ресурсів» — історико-культурної спадщини, традицій, природи. Тому, для Київщини правомірним є вибір туризму як приорітетного напряму розвитку народногосподарського комплексу.

Рівень організації туристичної діяльності значною мірою визначається розвитком найбільш значимих з соціально-економічної точки зору видів туризму, забезпеченням належних умов перебування і проживання гостей міста та її інфраструктури. Туристична галузь області у продовж п’яти років характеризується позитивною та сталою динамікою.

Неухильне зростання туристів та обсягів наданих їм послуг комплексний підхід до розвитку туризму та курортів на місцевому рівні, підтримка розвитку малого та середнього бізнесу у туристичній сфері створили новий імідж українського продукту, конкурентоспроможного в нашій державі та за кордоном.¹

У результаті поступального розвитку міжнародного співробітництва у сфері туризму відсоток іноземних туристів щороку зростає. У 2005 р. їх чисельність становила 194 172 осіб, приріст становив 80,3%. У 2006 р. — 315 784 осіб, 2007 р. — 149 879 осіб, на 2008 р. — 2 742 720 осіб.

Чисельність екскурсоводів згідно з формою статистичної звітності І-ТУР зросла в 60 907 осіб у 2001 р. до 196 912 осіб у 2006 р. З урахуванням музейних екскурсій їх кількість на сьогодні становить понад 3,5 млн. осіб.

Обсяг послуг, наданих підприємствами туристичної галузі у 2006 р. становив 1 млрд. 353 млн. 525 тис., що майже в 4 рази більше, ніж у 2001 р.

Станом на 1 березня 2008 р. у м. Києві зареєстровано 1478підприємства: 845 туроператора, 64 з яких займаються в'їздним та внутрішнім тризмом, та 633 турагентів. Безпосередньо в туристичних підприємствах працює близько 6000 осіб.

Враховуючи міжнародний досвід та наявний туристичний потенціал Києва, одним із основних напрямів розвитку туристичної діяльності протягом останніх років орієнтації туристичного сектора столиці на розвиток ділового, культурно-пізнавального та рекреаційного видів туризму.

Збільшення кількості виставок і ярмарків, проведення міжнародних конкурсів, розширення кола їх учасників позитивно впливає на розвиток ділового та культурно — пізнавального туризму в місті.

Спортивно-оздоровчий, зелений (соціальний) та інсентів — туризм не є провідними для Київщини, але в комплексі з основними видами дають певний економічний і, особливо, соціальний ефект.

За прогнозами, найбільший розвиток у найближче десятиріччя матимуть такі види туризму: діловий туризм, включаючи конгресивний та інсентів-туризм; культурно-пізнавальний туризм; туризм за інтересами; релігійний туризм.¹

Одним з перспективних і високоприбуткових сегментів ринку вважається конгресивний туризм. Так, біля 20% ділових людей у світі подорожують з метою взяти участь у різноманітних конгресах і конференціях. Київщина за свої розташуванням має зайняти відповідне місце серед міст, що приймають туристів на конгреси, симпозіуми та інші заходи.

Також, провідним напрямом для Київщини є екологічний туризм. Головна мета екотуризму — збереження навколишнього середовища та забезпечення мінімального згубного впливу людини на природу. Можна організовувати як тематичні пізнавальні тури для любителів екотуризму, так і тури для відпочиваючих на курортах, з відвідуванням національних заповідників.

З метою комплексного планування та оздоровлення розвитку туризму на території Київської області у новій редакції Закону України «Про туризм» від 18.11.2003р. в залежності від категорій осіб, які здійснюють туристичні подорожі, виділені такі види туризму: дитячий, молодіжний, сімейний, для осіб похилого віку, для інвалідів, лікувально-оздоровчий та ін. Різноманітні регіональні (обласні, районні) програми приділяють увагу вирішенню дитячих та молодіжних проблем на місцях. Серед них Київська обласна комплексна програма «здоров'я нації «на 2003 — 2011 роки, Обласна програма відпочинку та оздоровлення дітей на період до 2008 року, Програма розвитку туризму в Київській області до 2010 року та ін.

Державна програма розвитку туризму 2010 року одним із важливих завдань ставить розробку заходів щодо державної підтримки організації туристично-оздоровчої та екскурсійної роботи серед дітей, підлітків та молоді.

За даними Держкомстату України у Київській області в 2008 р. оздоровлено 107 651 дитину, що становить 47,4% від загальної кількості дітей шкільного віку. З них: дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування — 2454 (79%), дітей-інвалідів — 1766 (32,0%).

Найкращі показники оздоровлення дітей у таких містах Київській області: Ржищів (71,4% до загальної кількості дітей), Бровари, (64,6%), Славутич (62,4%), Біла Церква (54,8%), Переяслав-Хмельницький (52,3%), Бориспіль (43,9) та Фастів (43,4%), а також в Іванківському (55,6%), Васильківському (52,4%), Макарівському (48,3%), Миронівському (47,2%), Києво-Святошинському (47,0%) та Бориспільському (45,2%) районах.

Упродовж літа 2008 р. в області було організовано роботу 338 оздоровчих таборів (що на 202 більше чим у 2003 році) із забезпеченням харчування, в яких відпочило 41,5 тис. дітей що становить всього 2% від загальної кількості оздоровлених.

Основними чинниками покращення ситуації в напрямку соціального оздоровлення дітей та молоді стало: прийняття розпорядження від 30.04.2004 року № 251 «Про заходи щодо організації літнього відпочинку та оздоровлення дітей Київської області у 2004 році»; проведення співбесід з відповідальними працівниками місцевих органів виконавчої влади стосовно фінансового забезпечення та стану підготовки закладів відпочинку до літнього оздоровчого періоду, збільшення кількості дітей, охоплених оздоровчими заходами, а також надання пільг дитячим оздоровчим закладам зі сплати місцевих податків і зборів; проведення семінарів-тренінгів для організаторів літнього відпочинку та оздоровлення дітей.¹

В Україні до кінця 2008 року в державі з’явиться стратегія розвитку туризму: внутрішнього та «зеленого», до того ж, поточний рік оголошено Роком туризму та курортів. Наразі ж зелений, або сільський туризм розвивається лише завдяки ентузіазму селян-підприємців: в Україні нині немає ні відповідного закону, ні пільгових кредитів від державних чи комерційних фінансових установ. Натомість у країнах Європи зелений туризм всіляко підтримується та заохочується владою, що допомагає боротися з бідністю на селі.

Наразі в Україні зеленим туризмом займається понад 600 сільських господарів.

Розвиток туризму в Україні суттєво впливає на такі сектори економіки, як транспорт, торгівля, зв’язок, будівництво, сільське господарство, виробництво товарів народного споживання, і є одним із найбільш перспективних напрямків структурної перебудови економіки.

Основними видовими сегментами ринку й надалі залишаться рекреаційний з метою відпочинку, курортно-лікувальний, культурно-пізнавальний (екскурсійний), спортивно-оздоровчий, релігійний туризм. Традиційним національним турпродуктом на ринку міжнародного туризму є відпочинок, курортно-лікувальний, культурний та екскурсійний туризм. Зокрема, за програмою «Намисто Славутича» розроблено понад 250 екскурсійних маршрутів, діють понад 100 курортів на основі мінеральних вод та грязей.¹

Маркетингові зусилля спрямовані саме на просування даного традиційного продукту, а також нового, представленого екологічними напрямами та сільським туризмом, шляхом поліпшення інформаційного забезпечення, участі в міжнародних регіональних заходах та проведення національних туристичних виставок, координації з ВТО та іншими міжнародними структурами.

Урізноманітнення і розвиток пропозиції України можливі на напрямах культурно-пізнавального і екскурсійного, екологічного, спортивного, а також сільського туризму. Потребує маркетингових зусиль ринок курортно-лікувального туризму, підтримки та відновлення — ринок круїзного та спортивного туризму, розбудови — ринок гірськолижного туризму. Відносно сегментів споживчого ринку, то основні маркетингові зусилля повинні бути спрямовані на розвиток дитячого відпочинку та оздоровлення, сімейного відпочинку, відновлення та розбудову автотуризму (особливо це актуально стосовно статусу транзитної держави та створення трансєвропейських транспортних коридорів), релігійного туризму.

Основним споживчим ринком залишається ринок масового попиту з превалюючою мотивацію «відпочинок+екскурсії». На ринках нестандартного та елітарного попиту домінуючими можуть бути позиції спортивного та екологічного туризму. Пріоритетним напрямом розвитку є внутрішній туризм. Його активізація передбачає диверсифікацію видових субринків та ускладнення територіальної структури внутрішнього ринку за рахунок формування місцевих територіальних ринків на основі інтенсифікації ресурсної бази туризму і розбудови туристичної інфраструктури. Основним регулятором повинно стати проведення регіональної туристичної політики стимулювання малого та середнього підприємництва у внутрішньому туризмі та організації екскурсійної діяльності.

Отже Київська область на сучасному етапі має достатньо стрімкий розвиток, щорічне збільшення доходів громадян України приведе до більш інтенсивної туристичної діяльності і, зокрема, до збільшення чисельності споживачів з високими доходами. В майбутньому населення України буде характеризуватися як таке, що має підвищену якість життя. Відпочинок, подорожі, мистецтво, культура стануть основними елементами, які заповнять вільний час людини.

ВИСНОВОК

Таким чином, у результаті опрацьованої значної кількості наукових джерел і літератури автор дійшла наступних висновків.

Географічне положення Київської області, кліматичні умови, розвинута економіка — сприяє розвитку туристичної екскурсійної діяльності в досліджуваному регіоні.

Багаті природні ресурси є придатними для різних видів туризму: спортивного, оздоровчого, пізнавального. Важливе туристичне значення мають річки Дніпро, Дністер, Прип’ять, це дозволяє використовувати Київський річковий транспорт. Особливою рекреаційною цінністю є лісові масиви Київської області. Важливе значення для зміцнення і відновлення здоров’я є санаторії, в яких лікують різні види захворювань: серцево-судинні, нервові та ін.

Київщина, володіючи чисельними та культурними цінностям зможе досягти значного економічного розвитку в туристичному бізнесі. Загальновизнане значення пам’яток історії і культури ї важливою частиною культурної спадщини, що уособлює собою невичерпний інформаційний потенціал людства, є важливою ланкою пам’яті народу, носієм багатовікових традицій. На території Київської області є пам’ятки історії, архітектури, мистецтва багато з них — загальнодержавні, а деякі мають світове значення. Історико-культурні ресурси є одним з туристично-рекреаційних факторів, що впливають на розвиток індустрії туризму.

Дослідивши сучасний стан та перспективи розвитку туризму в Київській області автор дійшла висновку, що туристична галузь області характеризується позитивною та сталою динамікою. Київська область має розгалужену мережу автомобільних та залізничних шляхів, через її територію проходять автомагістралі міжнародного значення, залізничне сполучення з усіма регіонами України та країнами СНД, експреси в усі держави Східної Європи, аеропорт Бориспіль" - найбільші повітряні ворота України забезпечують розвиток туризму в Київській області.

Зростання чисельності туристів та обсягів наданих послуг, комплексний підхід до розвитку малого та середнього бізнесу у туристичній сфері створили новий імідж українського продукту.

Отже Київщина, володіючи історико-культурними, унікальними природно-рекреаційними ресурсами, вигідним географічним положенням зможе досягнути значного економічного ефекту в туристичному бізнесі. Особливе в інфраструктурі займають підприємства готельного та ресторанного господарства.

Туризм, як усе суспільне виробництво, переживає нині скрутний період, пов’язаний зі світовою фінансовою кризою. Але поступово іде процес відродження, і Україна виходить на новий рівень у туристичній сфері. Вирішення наявних і виникаючих проблем сприятиме створенню ефективної системи туристичного сервісу на рівні світових вимог та стандартів. Київщина на новому етапі розвитку стане рівноправним і конкурентоздатним партнером, посяде належне їй місце на карті міжнародної рекреації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ

1. Александрова А. Ю. Международний туризм. — С — пб.: Аспект Преса 2004. — С.240.

2. Андрушенко І. Немає куточка в столиці у нас, // Нерухомість Києва — 2006. — № 8. — 19 квітня

3. Болховітінов Е. Вибрані праці з історії Києва. — К.: 1995. — С.322.

4. Герасименко В. Г. Основи туристського бізнесу. К.: Магістр, 1997. — С. 150.

5. Громило С. Ідея гармонії і краси в житті з природою. Туристські маршрути України.- //Краєзнавство.Географія. Туризм.-2003.-№ 21−23.-С.3−20.

6. Жукова М. А. Индустрия туризма: менеджмент организации. — М.: Финансы и статистика, 2004. С. 120.

7. Завадский П.І. Коли вгамується зелений голод?, // Нерухомість Києва — 2005. — № 6. — 18 березня

8. Заповідники і національні парки України. -К.: Либідь, 1999. С. 410.

9. Ивченко А. С. Вся Украина. — К.: ГНПП «Картографія», 2005. — С.656.

10. История городов и сел Украинскогй ССР: В 26 т.: — К.: Институтистории АН УССР, 1971. — Т.: Киев. — С.792.

11. Історична енциклопедія. К.: Ранок. 1917; 2000. Видання ПЕРШЕ. — 270 с.

12. Істория Киева, в 3 т., 4-х книгах, К.: «Наукова думка», 1982, т.3 — 337 с.

13.. Ігнаткткін І.О. Палаци і парки України.-К.: Либідь, 1971.-290с.

14. История Киева. Глав. ред. Касименко О. К.: В 2-х т. — Т. 2. -К.: — с. 86

15. Средневековый Киев. — К., 1982. — С.372

16. Спутник туриста. / А. В. Бирюков, И. Я. Брауде, Б. Е. Владимирский и др., сост. К. И. Вахлис. — 2 изд. перераб. и доп. — К.: Здоровье, 1991. — С.360.

17. Економічний часопис — ХХІ. К.: Світ, 2004. — С.107.

18. Київська область. Енциклопедичний довідник, К.: ГР УРЕ, 1982. С. 130.

19. Концепція Держ. Програми розвитку туризму в Україні до 2010 р. — К.: 2001. — С.10.

20. Куприна Л. Е., Крылова Л. В. Игры и развлечения юных туристов-краеведов. Вып.1. Игры с готовыми правилами. /Метод. рекомендации для учителей, руководителей кружка — экологические игры. — Тюмень: Обл. станция туристов.1990. 36 с.

21. Ланько А., Маринич О. Фізична географія Української РСР.-К.: Вища школа, 1969.-387с.

22. Логвин Г. Н. По Україні. Стародавні мистецькі пам’ятки.-К.: Мистецтво, 1968.-343с.

23. Левковська Л., Чабан Р., Мукін Г. Стан і перспектива розвитку туризму та готельного бізнесу в Україні. — .:Кондор, 2003. — С.4.

24. Максимович М. Киев явился градом великим: Вибрані українські твори. — К.: 1994. — С.59.

25. Масляк П. О. та Шищенко П. Г Географія України: Пробний підруч. Для 8−9 кл. серед. шк. — К.: Зодіака-ЕКО, 2000. — 384 с.

26. Панкова Є.В. Туристичне краєзнавство: Навчальний посібник. — К.: Інститут культури, 2005. — С.125.

27. Попович С.І. Турисьтично-екскурсійні ресурси України: Вступ до проблеми//Туристичні ресурси України. — К.: Типографія ФПУ, 1996. — С. 13.

28. Туристично-краєзнавчі дослідження: 36. наук.статей. — Вип. 5. — К.: Типографія ФПУ, 2004. — 361 с.

29. Украинский советский энциклопедический словар. — К.: Глав. Ред. УРЕ, 1986. 752 с.

30. www.ded.com.ua;

31. http//novosti.com.ua.

32. www.ukrainaincognita.com.

33. www.library.if.ua

34. www. who-is-who.com.ua.

35. www.kmv.gov.ua.

36. www.day.kiev.ua

37. www.ariu.berdyansk.net