Комбінований урок – як тип уроку з основ економіки

Комбінований урок — як тип уроку з основ економіки ВСТУП Сьогодні економіка на глобальному й особистісному рівні відіграє вирішальну роль у зміні людського світогляду. Вона вчить орієнтуватися у складних соціально-економічних процесах на рівні споживача та виробника, держави і світового господарства. Глобалізація і загострення соціально-економічних, природно-ресурсних та інших проблем підвищують роль і значення економічної освіти.

В умовах ринкової економіки дуже важливо точно знати економічну суть і зміст її категорії. Щоб щось кардинально змінити в економіці України, треба мати молодих висококваліфікованих фахівців, глибоко і всебічно освічених, здатних оперативно адаптуватися в нових умовах, включатись у соціально-економічні перетворення суспільства. Однак не тільки фахівцям потрібно знати основи цієї науки. Якщо хочемо бути добре інформованими громадянами, нам необхідно знати основи економіки. Більшість конкретних проблем нині мають важливі економічні аспекти: Як змінити економічне становище країни? Що можна зробити для скорочення безробіття? Чи існують програми, спрямовані на забезпечення добробуту людей? Щоб розуміти подібні проблеми, необхідно мати елементарні знання з економіки.

Незважаючи на те, що економіка стає обов’язковим предметом шкільного курсу в десятому класі, формування основ економічного мислення доцільно розпочинати якомога раніше — у початковій школі чи інтегровано викладати економічні знання у межах інших предметів (математики, читання, трудового навчання, а пізніше — географії, історії, іноземної мови тощо). Економічна освіта є невід'ємною складовою виховання майбутнього громадянина. Саме виховання свідомих громадян, здатних приймати раціональні та ефективні рішення як під час реалізації своїх особистих економічних інтересів, так і економічних інтересів соціальної спільноти та країни в цілому, сприятиме розвитку економічно потужної та політично незалежної Української держави.

Тому, у багатьох навчальних закладах почали створювати спеціалізовані класи з поглибленим вивченням економічних наук. Учителі в силу своїх можливостей намагаються належним чином викласти матеріал на відповідному рівні знань з економіки. Та це не завжди вдається. У багатьох школах не вистачає вчителів економіки або вони мають недостатній обсяг економічних знань.

Зважаючи на актуальність даної проблеми, ми обрали наступну тему курсового дослідження: «Методика підготовки та проведення комбінованого уроку з основ економіки».

Об'єкт дослідження — навчально-виховний процес у школі.

Предмет дослідження — підготовка та проведення комбінованого уроку з основ економіки.

Мета дослідження — дослідити методику проведення комбінованого уроку з основ економіки.

Згідно з метою і предметом дослідження було визначено такі завдання:

1) розглянути урок як основну форму організації навчання з основ економіки;

2) дослідити основні вимоги до уроку;

3) проаналізувати методику підготовки до комбінованого уроку з основ економіки;

4) розглянути методику проведення комбінованого уроку з основ економіки;

Методи дослідження. Для розв’язування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, синтез, узагальнення, порівняння, конкретизація, спостереження.

Структура дослідження. Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків.

РОЗДІЛ 1. Комбінований урок — як тип уроку з основ економіки

1.1. Урок — основна форма організації навчання з основ економіки Сучасні завдання навчання і виховання грунтуються на загальнолюдських цінностях, а визначальним принципом їх організації став принцип гуманізму, який передбачає соціальну та індивідуальну активність учнів у досягненні поставлених цілей.

Такі досягнення можливі лише за умов демократичного та вільного вибору, що, у свою чергу передбачає участь людини у співробітництві та соціальному партнерстві. Без удосконалення навчально-виховного процесу, використання нових форм і методів навчання, встановлення нових відносин між учнями і вчителями, формування нового менталітету вчителя сучасне суспільство обійтися не може.

Вивчення економіки в школі повинно бути спрямоване на формування в учнів економічного світогляду, на розвиток творчого й критичного мислення, на аналіз та об'єктивну оцінку економічної ситуації, прийняття самостійних рішень. Під час вивчення економіки учні набувають необхідного досвіду щодо планування свого подальшого життя (освіта, праця, кар'єра, наукова діяльність тощо) [13, 2].

Методичні прийоми, що застосовуються у вивченні економічної теорії, сприяють набуттю навичок роботи в малих групах, співпраці з однокласниками, реалізації своїх здібностей і талантів під час проведення економічних ігор, дають можливість реально оцінити свій рівень знань у процесі розв’язання економічних задач та тестів, виконання творчих завдань економічна освіта сприяє розвитку комунікаційних здібностей, вмінню розв’язувати конкретні життєві ситуації, підвищенню рівня компетентності учня як особистості та громадянина. Вивчення економіки в школі є потужним засобом стимулювання бажання стати активним суб'єктом економічних відносин, розпочати власну справу.

На співвідношення між активними та пасивними методами викладання економіки впливає багате факторів, зокрема особливості вікової психології учнів (наприклад, у початковій школі це насамперед економічні ігри). Розділ, який вивчає макроекономічні проблеми, потребує традиційного викладання у формі ознайомлення з інформаційним матеріалом. Учні старших класів з більш розвинутим світоглядом, ніж молодші школярі, зможуть засвоїти і зрозуміти всі основні економічні категорії, закони принципи, поняття. Це вплине на вибір майбутньої професії, майбутню діяльність молодих людей.

Викладаючи в школі економіку, важливо використовувати найрізноманітніші методи навчання. Учитель, викладач економіки, повинен докласти максимум зусиль, щоб уроки проходили цікаво, а все викладене було зрозумілим і доступним для учнів.

Основною формою навчальної роботи з основ економіки є урок. Це така форма організації навчання, за якої навчальні заняття проводяться вчителем із групою учнів постійного складу, одного віку й рівня підготовленості протягом точно встановленого часу, за сталим розкладом.

Умовно кажучи, урок — це «відрізок» навчального процесу, який є закінченим за смислом, у часі й організаційно Від якості уроку залежить ефективність функціонування всієї школи. Тому багато теоретиків і практиків працюють над його вдосконаленням.

Тривалий час вважалося, що структура уроку повинна обов’язково включати: повідомлення нових знань, закріплення їх у пам’яті учнів, застосовування знань на практиці, їх облік. Та зовсім не обов’язково, щоб ці елементи перебували у названому порядку. Вони можуть мінятися місцями, мати різну тривалість, а також повторюватись. Залежно від того, як вони взаємодіють між собою, в якому порядку розміщені, яка їх тривалість, визначають тип уроку. У педагогічній літературі найпоширеніша типологія уроків В. О. Онищука:

* урок засвоєння нових знань;

* урок засвоєння навичок і умінь;

* урок комплексного засвоєння знань;

* урок узагальнення і систематизації знань;

* урок перевірки, оцінки і корекції знань, умінь і навичок;

* комбіновані уроки.

Класифікація уроків за основною дидактичною метою — найбільш зручна для практичного використання. Вчитель складає календарно-тематичний план, розподіляючи уроки за окремими розділами відповідно до дидактичної мети. Якщо вивчаються поняття, закони, теорії чи ставиться мета — свідоме й міцне засвоєння їх учнями, то такі заняття належать до уроків засвоєння нових знань. Якщо передбачається вироблення в учнів навичок, то це — уроки засвоєння навичок і вмінь.

Кожен тип уроку має свою структуру, тобто етапи побудови уроку, їх послідовність, взаємозв'язки між ними. Характер елементів структури визначається завданнями, які слід постійно вирішувати на уроках певного типу, щоб найбільш оптимальним шляхом досягти тієї чи іншої дидактичної, розвиваючої та виховної мети уроку. Визначення і послідовність цих завдань залежать від логіки і закономірностей навчального процесу. Зрозуміло, логіка засвоєння знань відрізняється від логіки формування навичок і вмінь, а тому і різниться структура уроків відповідних типів. У зв’язку з цим кожний тип уроку має власну структуру [17, 324].

У структурі кожного типу уроку є внутрішня структура кожного етапу (мікроструктура). Вона визначається найдоцільнішим добором методів, прийомів і засобів навчання, необхідних для вирішення поставлених навчальних завдань. Наприклад, етап сприймання й усвідомлення учнями навчального матеріалу може відбуватися на основі лекцій вчителя, проблемного викладу, евристичної бесіди, демонстрування кінофільму, самостійної роботи з підручником, таблиць тощо. Етап осмислення знань — за допомогою ширшої мисленнєвої діяльності учнів: аналізу вивчених матеріалів або здобутих фактів, порівняння, узагальнення, розкриття логічно-наслідкових зв’язків, формування висновків, виконання проблемних завдань тощо.

Сьогодні вчитель вільно вибирає структуру уроку. Йому не обов’язково дотримуватися формального поєднання і послідовності етапів уроку. Але при цьому вчитель не може допускати порушення закономірностей пізнавальної діяльності, не враховувати її ефективності. Важливим сучасним положенням є також те, що доцільність тих чи інших типів і структур уроку пропонується оцінювати за кінцевим результатом процесу навчання, а не за структурною досконалістю окремих уроків.

1.2. Основні вимоги до уроку До уроку ставляться такі вимоги.

Чіткість дидактичної мети. Виділяють три основні ознаки дидактичної мети: загальноосвітня, виховна і розвивальна.

Навчальна (загальноосвітня) мета передбачає конкретизацію того розділу навчальної програми, у якому йдеться про те, що учень повинен знати і що — вміти. Формулювання мети може передбачати: формування, поглиблення, вдосконалення, розширення, закріплення знань і умінь. Такі формулювання, як «ознайомити», «пояснити», «навчити», «показати» тощо, вживати недоцільно, оскільки вони вказують не на результат, а на процес діяльності вчителя. Навчальна мета уроку визначається кінцевим його результатом, досягається розв’язанням відповідних навчальних завдань, тобто формуванням в учнів необхідних знань і умінь.

Наприклад, навчальну мету до теми «Види ринків. Взаємодія ринків» можна сформулювати таким чином: «Дати учням знання про види ринків; навчити їх аналізувати, як зміни в детермінантах попиту і пропозиції впливають на ринкові ціни та кількість обмінюваних продуктів, а також, як зміни на одному ринку можуть вплинути на інші ринки».

Виховна мета уроку спрямовується на виховання в учнів економічної і правової культури, підприємливості, ощадливості, відповідальності, ініціативності, діловитості, самостійності тощо.

Виховна мета визначається залежно від теми уроку і передбачає застосування різних методичних прийомів для її реалізації. Так, під час вивчення теми «Позичковий процент і прибуток» виховну мету можна визначити так: «Виховання в учнів підприємливості й ощадливості». Це означає, що у процесі формування уявлення про механізм нарахування позичкового процента та прибутку, їх види та чинники диференціації вчитель буде розкривати факти та явища економічного життя, протягом уроку звертатиме увагу на чинники, що сприяють зростанню продуктивності праці, збільшенню фондовіддачі і зменшенню матеріаломісткості продукції, забезпечуючи цим збільшення прибутку.

Розвивальна мета уроку передбачає розвиток економічного мислення (уміння відображати факти та явища економічного життя, встановлювати зв’язки між ними, розв’язувати економічні задачі), мови школярів (особливо під час вивчення нової термінології), уміння аналізувати, порівнювати (під час виконання практичних робіт) тощо. Наприклад, на уроці з основ економіки, навчальною метою якого є формування уміння визначати структуру потреб залежно від рівня прибутків, розвивальну мету можна сформулювати таким чином: «Розвиток уміння аналізувати статистичні дані, порівнювати зміну структури споживання сімейних господарств залежно від рівня їх прибутку» [13, 3].

Організаційна чіткість уроку. Кожен урок повинен бути чітким щодо організації його проведення. Така чіткість передбачає своєчасну та якісну підготовку наочних посібників і засобів навчання; своєчасний та організований початок і кінець уроку; реалізацію навчальної програми; планування вчителем навчального процесу; старанність і активність учнів.

Крім зазначених, обов’язково слід мати на увазі й інші вимоги до уроку:

— організаційні (чіткість, раціональне використання часу, обладнання, дисципліна тощо);

— управлінські (цілеспрямованість, оперативність, конкретність, стиль управління тощо);

— санітарно-гігієнічні (температура, освітленість, працездатність, перевтома тощо);

— етичні (рішучість, вимогливість, принциповість, справедливість, тактовність тощо);

— психологічні (врахування індивідуально-психічних особливостей учнів, психічного стану учнів і вчителя, настрою вчителя та ін.) тощо.

1.3. Характеристика комбінованого уроку з основ економіки Комбінований урок складається з таких елементів: перевірка виконання учнями домашнього завдання практичного характеру; перевірка, оцінка і корекція раніше засвоєних знань, навичок і вмінь; відтворення і корекція опорних знань учнів; повідомлення теми, мети і завдань уроку та формування мотивації учіння; сприймання й усвідомлення учнями нового матеріалу; осмислення, узагальнення і систематизація нових знань; підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.

З усіх зазначених типів комбінований урок найпоширеніший у сучасній загальноосвітній школі. Йому належить 75−80 відсотків загальної кількості уроків, що проводяться.

Розкриємо зміст основних етапів комбінованого уроку.

Підготовка вчителя до уроку. Цей етап передбачає: вивчення учнів класу; стилю викладання інших вчителів у цьому класі; докладне вивчення змісту навчального матеріалу; планування навчальної роботи; підготовку навчально-матеріальної бази. В. О. Сухомлинський зазначав, що вчитель до уроку готується все своє життя. Його підготовка до конкретного уроку включає: формулювання теми; визначення виховної, розвиваючої та дидактичної цілей уроку; підбір конкретного матеріалу до теми; визначення структури вибраного типу уроку; визначення методики уроку; підготовку дидактичних засобів і матеріалів; визначення форми контролю й оцінки знань, навичок і вмінь; визначення місця й ролі спостереження, демонстрування засобів наочності і опитування в рамках уроку; перевірку своєї готовності до уроку; перевірку готовності учнів до уроку.

Тематичне планування передбачає визначення типу уроку; визначення обсягу навчального матеріалу; підготовку засобів наочності, використання технічних засобів навчання й підбір фактичного матеріалу.

Поурочний план включає дату проведення уроку, його порядковий номер за тематичним планом; назву, тип уроку і його мету; структуру уроку; зміст уроку; методи роботи вчителя й учнів; навчальне обладнання і домашнє завдання [18, 403].

Початок уроку. Організація активної участі учнів в уроці є важливою методичною проблемою. Вона не повинна забирати багато часу, тому учнів бажано залучати до навчально-пізнавальної діяльності з першої хвилини уроку. Для цього початок уроку має бути динамічним, давати учням заряд енергії, бадьорості, діловитості. Урок починається так: взаємне вітання вчителя й учнів; перевірка відсутніх; перевірка зовнішнього стану приміщення; перевірка робочих місць та зовнішнього вигляду учнів; організація уваги.

Важливість повторювально-навчальної роботи зумовлена трьома причинами:

більш відповідальним ставленням учнів до підготовки до уроку, бо їхні знання обов’язково перевіряються;

актуалізацією знань учнів під час перевірки, що сприяє усвідомленню, поглибленню, систематизації та закріпленню навчального матеріалу;

спрямованістю повторення і перевірки знань на розвиток мовлення та мислення учнів. Тому ця робота має бути творчою і, водночас, націленою як на окремого учня, так і на весь клас.

З цією метою можна застосувати індивідуальне усне опитування, фронтальне та інші види опитування з поурочним оцінюванням.

Повідомлення теми, цілі й завдань уроку. Тему кожного уроку вчитель повідомляє на початку заняття або роботи над новим матеріалом. При цьому важливо чітко її сформулювати, визначити завдання уроку й основні питання, які учні мають засвоїти.

Мотивування вчителем навчально-пізнавальної діяльності учнів має відбуватися протягом всього уроку. Воно спрямоване на формування і розвиток в учнів широких інтересів, потреб в різноманітних знаннях, чітких життєвих перспектив, професійної орієнтації та самовдосконалення.

Мотиви — це внутрішні імпульси, які спонукають учня до активної навчально-пізнавальної діяльності.

Пояснення матеріалу. Цей етап повинен відповідати таким вимогам: учитель має продумати своє місце в класі, щоб його було чути і видно всім учням; не ходити по класу; говорити голосно і чітко; темп розповіді має бути розміреним; мова доступною. При цьому важливо спиратися на попередній досвід учнів; виділяти істотне й головне в навчальному матеріалі; послідовно викладати тему; використовувати ілюстративний і демонстраційний матеріал.

Сприймання, осмислення і засвоєння нового матеріалу. Сприймання є першим етапом процесу засвоєння учнями нового матеріалу. Воно найбільш успішне, коли правильно поєднано виклад матеріалу, наочні посібники та самостійну роботу учнів. Осмислення знань — це заглиблення в суть явищ, процесів, які вивчаються. Воно передбачає насамперед розкриття внутрішніх закономірностей цих явищ. Основними прийомами такої роботи є аналіз і синтез, абстрагування і конкретизація, порівняння й узагальнення, моделювання, класифікація тощо.

Формування навичок і вмінь. Разом із засвоєнням навчального матеріалу учні засвоюють різноманітні навички та вміння, що формуються на основі знань. Основні компоненти формування навичок і вмінь: розбір і засвоєння правила, яке лежить в основі навички; подолання труднощів під час набуття навички; вдосконалення й автоматизація навички; закріплення досягнутого рівня навички та використання її на практиці. Основним методом формування навичок є вправи.

Підбиваючи підсумки уроку, вчитель коротко повідомляє цілі уроку і визначає, чи досягнуті вони, оцінює дисципліну як окремих учнів, так і всього класу.

Домашнє завдання. Методика передбачає чітку систему домашніх завдань; визначення і конкретизацію окремого домашнього завдання; визначення часу на ознайомлення з ним учнів; дохідливість домашнього завдання; інструктаж про його виконання [18, 405].

Тобто урок з економіки може складатися з таких основних етапів: організація класу; повторення вивченого матеріалу (актуалізація й корекція опорних знань і вмінь); мотивація навчальної діяльності; оголошення теми і мети уроку; вивчення нового матеріалу; самостійна робота учнів; узагальнення і систематизація знань; підсумок уроку і повідомлення домашнього завдання.

РОЗДІЛ 2. Методика підготовки до комбінованого уроку з основ економіки Готуючись до занять, учитель детально продумує їх цільові установки, зокрема конкретні освітні, розвиваючі та виховні завдання, які він буде вирішувати на кожному етапі уроку. Без цього урок буде мати аморфний характер.

Підбираючи навчальний матеріал, слід враховувати такі чинники, як мета уроку; знання і вміння, набуті учнями на уроках з економіки; знання учнів з основ наук.

Мети уроку вчитель не зможе досягти, не поєднуючи різних методів і прийомів навчання.

Для викладання нового матеріалу використовують такі основні методи навчання: пояснення, розповідь, бесіду. Ефективність навчального процесу значною мірою залежить від умілого їх поєднання.

Змістовий компонент процесу навчання учнів і його характер створюють, по-перше, сприятливі умови для використання наочних методів і, по-друге, передбачають широке їх застосування.

Доведено, що 87% інформації людина отримує за допомогою зорових відчуттів, а 9 — за допомогою слуху. З побаченого запам’ятовується 40%, а з почутого — 20%, а одночасно побаченого і початого — 80% інформації. З прочитаної інформації запам’ятовується 10%, з почутої - також 10, а коли ці процеси відбуваються одночасно — 30%. Якщо застосовуються аудіовізуальні засоби, то в пам’яті залишається 50% інформації, а час навчання скорочується на 20 — 40%. Цих прикладів достатньо, щоб у дидактичному процесі одночасно зі словесними методами використовувати наочні, які, спираючись на різноманітні способи спостереження процесів, явищ, предметів і дій, впливають на зорові рецептори. Адже наочне знання випереджає словесне.

Серед наочних найчастіше застосовується метод показу. Показ — це навчальний метод, що являє собою сукупність прийомів, дій і засобів, за допомогою яких в учнів створюється наочний образ предмета, котрий вивчається, формується конкретне уявлення про нього.

Дієвість показу передусім залежить від всебічної його підготовки. Тому педагог повинен чітко уявити всі аспекти показу, добре оволодіти його методикою і правильно демонструвати предмет. Окрім навчальної, кожен показ виконує виховні, розвиткові та психологічні функції. Здійснюючи показ, педагог повинен створити учням психологічно та дидактичне обґрунтовані умови для спостереження за предметом показу. Безперечно, необхідно керувати цими спостереженнями за допомогою спеціальних методичних прийомів.

Розрізняють два види показу: ілюстрування і демонстрування.

Ілюстрування характеризується як допоміжний при словесному методі, його значення полягає в тому, щоб яскравіше увиразнити думку педагога. Засоби ілюстрування — це різноманітні картини, плакати, схеми, таблиці, умовні моделі, муляжі, карти, малюнки на дошці. Основна їхня властивість — нерухливість. Вони мають «оживати» в розповіді педагога [3, 54].

Демонстрування характеризується рухливістю засобу показу. Це можуть бути: діюча модель техніки; навчальний кінофільм чи його фрагменти; навчальна телепередача; технічний пристрій; комп’ютерний показ тощо. Комп’ютери надають можливість моделювати будь-який процес або ситуацію, вибирати найбільш оптимальні варіанти розв’язання навчальної проблеми і, відповідно, значно розширюють можливості наочних методів. В демонструванні менше елементів супроводу, а більше самостійного значення натурального експоната, тому воно сприймається ефективніше, ніж ілюстрування.

Однією із психологічних умов активного і свідомого сприймання засобів наочності є вироблення спостережливості в учнів та формування позитивної настанови підчас показу.

Отже, ефективність показу забезпечується дотриманням таких методичних умов:

· чітке визначення мети і предмета показу;

· зосередження уваги учнів на предметі показу або на відповідному його елементі та постійне її підтримання;

· забезпечення оптимальних умов спостереження для всіх учасників показу;

· загальний показ усіх елементів предмета, а потім повторення його окремих елементів з акцентуванням уваги на ключових;

· відповідність темпу і пояснень елементів або дій їх демонстрації та швидкості;

· використання різноманітних засобів демонстрації предмета показу;

· відповідність елементів показу методиці та змісту заняття;

· відповідність засобів показу змісту навчального матеріалу, що вивчається (тому не рекомендується їх вивішувати або виставляти заздалегідь);

· умотивованість, диференційованість і комплексність застосування методу показу.

Прості наочні засоби допомагають повноцінному розкриттю і засвоєнню змісту навчального матеріалу. Інколи вони слугують самостійним джерелом інформації [3, 55].

Наочні засоби, що використовуються у процесі навчання, поділяються на два види:

1) зображення предметів і явищ;

2) самі предмети, макети, моделі, що діють.

До першого виду відносять схеми, діаграми, малюнки, картини, репродукції, креслення, фотографії, карти, глобуси, ноти. Ці засоби використовуються тоді, коли предмети, явища, процеси, що вивчаються на уроках, не можна продемонструвати безпосередньо. У таких випадках учнів знайомлять з предметами, явищами, процесами не прямо, а за допомогою зображень.

До другого виду належать реальні предмети: колекції, прилади, інструменти, апарати, вироби, будь-яке виробництво, моделі (наприклад, мотор, парова машина), макети, що діють.

Отже, учитель спочатку повинен детально продумати зміст уроку, конкретні освітні, розвиваючі та виховні завдання, які він буде вирішувати на кожному етапі уроку; підібрати навчальний матеріал, обладнання. І обов’язково учитель повинен скласти план проведення уроку.

Творчий пошук учителя дав багатий «урожай» різноманітних уроків, значну частину з яких можна назвати «нетрадиційними».

У сучасних умовах, коли підвищується значення творчих знань, зростає абстрактність вивчених понять, неможливо засвоїти матеріал лише з допомогою підручників, методом словесного пояснення з боку вчителя. Тому виникає необхідність використання інформаційних освітніх технологій на уроках економіки.

РОЗДІЛ 3. Методика проведення комбінованого уроку з основ економіки Розглянемо особливості проведення окремих етапів комбінованого уроку з основ економіки. Детальний план комбінованого уроку подано в додатку 1.

Організація класу. Якість уроку значною мірою залежить від того, наскільки організовано він починається. Якщо з перших хвилин учні не бачать вимогливості вчителя, не відчувають себе членами трудового колективу, який має певні навчальні завдання, то це може призвести до порушення дисципліни на уроці і до низької активності учнів.

Організація учнів до активної участі в навчальному занятті не повинна забирати багато часу. Важливо залучити їх до роботи з першої хвилини. Саме тому початок уроку повинен бути динамічним, давати учням заряд енергії, бадьорості, діловитості.

На початку уроку вчитель перевіряє наявність учнів, виконання ними домашнього завдання і готовність їх до уроку.

Повторення вивченого матеріалу. На цьому етапі уроку проводиться перевірка якості знань і умінь учнів, набутих ними на попередньому уроці. Вчитель заздалегідь готує вузлові запитання, визначає форми перевірки якості знань учнів і оцінює їх за 12-бальною системою. У тих випадках, коли розпочинається вивчення нової теми (розділу) навчальної програми, вчитель проводить актуалізацію і корекцію опорних знань учнів, набутих на попередніх заняттях з основ економіки та інших дисциплін, які потрібні для висвітлення основних понять нового навчального матеріалу [13, 4].

Повторювально-навчальна робота щодо пройденого матеріалу є досить важливим етапом комбінованого уроку. Її навчальне значення обумовлене трьома положеннями:

1) якщо учень передбачає, що його знання будуть перевірені, то він краще готується до уроку;

2) перевірка знань завжди пов’язана з активним відтворенням матеріалу, що є кращим засобом його засвоєння;

3) повторення і перевірка знань пов’язані з мовленнєвим (словесним) відтворенням вивченого матеріалу, що, природно, сприяє розвитку мови і мислення.

Це означає, що підлягати перевірці і відтворенню повинні знання не окремих учнів, а всіх учнів класу. Тому передові вчителі, не відмовляючись від індивідуального усного опитування, широко застосовують фронтальне й ущільнене опитування, а також виставлення учням поурочного балу.

Поряд з різними методами усного опитування в школах поширена методика письмових відповідей учнів на запитання з пройденого матеріалу. Досвідчені учителі мови, математики, фізики, хімії поєднують перевірку знань з виконанням різноманітних вправ, усним вирішенням задач і прикладів, виконанням графічних робіт та роботою над таблицями, схемами тощо.

Повторювально-навчальна і перевірна робота має поєднуватися з актуалізацією (відтворенням, оживленням у пам’яті) знань, навичок і вмінь, які повинні стати опорою для засвоєння нових понять.

Повідомлення теми, мети і завдань уроку. Тему кожного уроку учитель повідомляє на початку заняття або при переході до роботи над новим матеріалом. При цьому важливо її чітко сформулювати, визначити завдання уроку й основні питання, які учні повинні засвоїти (освітні завдання уроку). Водночас учитель наголошує на необхідності активності й самостійності при осмисленні та засвоєнні нової теми, що спричиняє розвиваюче завдання уроку. В інших випадках підкреслюється необхідність засвоєння учнями світоглядних, моральних, естетичних ідей, і таким чином визначається виховне завдання заняття. Повідомлення теми, мети і завдань уроку сприяє підвищенню організаційної чіткості і цілеспрямованості уроку.

Ефективність уроку з основ економіки значною мірою залежить від усвідомлення учнями цільового компоненту навчання. Для цього вчитель узагальнює набуті учнями знання на попередньому уроці і робить логічний перехід від вивченого до нового навчального матеріалу. Крім того, він повідомляє учням тему, мету та завдання уроку, а також підкреслює значення нового навчального матеріалу для вивчення наступних тем курсу та практичної діяльності школярів.

Мотивація навчальної діяльності учнів. Під мотивом учіння розуміють внутрішні імпульси, які спонукають учнів до активної пізнавальної діяльності, спрямованої на засвоєння і застосування знань, навичок і вмінь. Звідси мотивація учіння — це застосування різних способів і засобів формування в учнів позитивних мотивів учіння.

Способи мотивації можуть бути різні: постановка проблемного навчального завдання, створення проблемної ситуації, ситуації успіху, повідомлення учням практичної, теоретичної чи соціальної значимості виучуваного матеріалу, формування інтересу до знань, процесу їх набування.

Мотивація учіння не складає окремого етапу уроку. Ця робота ведеться протягом усього уроку.

Сприймання, осмислення і засвоєння (запам'ятовування) нового матеріалу. Сприймання є першим етапом процесу засвоєння учнями навчального матеріалу. Найбільш успішно цей процес забезпечується правильним поєднанням усього викладу, наочних посібників і самостійної роботи учнів з підручником. При первинному сприйманні учні усвідомлюють і запам’ятовують основні факти, події, ознаки, властивості предметів, явищ, процесів, відомості про те, коли, що і як відбувалось, до яких наслідків призвело.

Проте, це сприймання є поверховим, неповним і не зовсім точним — таким, що не дає ґрунтовних знань [13, 5].

Тому після первинного ознайомлення з новим матеріалом і усвідомленням зовнішніх ознак та властивостей учитель організовує його поглиблене вивчення. Ця робота може мати різні варіанти:

а) учитель сам двічі викладає новий матеріал за допомогою розповіді, пояснення, бесіди, а потім переходить до опитування учнів за його змістом;

б) учитель спочатку сам пояснює новий матеріал, а потім організовує самостійну роботу учнів з підручником з метою глибшого осмислення і засвоєння нової теми;

в) учитель визначає тему і мету уроку, створює проблемну ситуацію, визначає питання, які учні повинні засвоїти, а потім організовує їх самостійну роботу з підручником. Після цього проводиться бесіда з метою поглибленого осмислення і засвоєння нового матеріалу.

Двічі повертатись до нового матеріалу передовим учителям дозволяє виклад нового матеріалу укрупненими блоками, тобто пояснення на одному уроці 3−4 нових тем, що сприяє вивільненню часу для наступної роботи з поглиблення і розширення знань та формування практичних умінь і навичок.

Осмислення знань — це заглиблення в суть явищ, процесів. Воно передбачає насамперед розкриття внутрішніх закономірних зв’язків і відношень між об'єктами вивчення або в середині об'єктів, між їх складовими елементами.

Основними прийомами й операціями в осмисленні є аналіз і синтез, абстрагування і конкретизація, порівняння і узагальнення, застосування логічного і генетичного (історичного) підходу, моделювання, системний аналіз тощо.

З метою осмислення на уроці нового матеріалу учитель може запропонувати учням відповісти на питання підручника, усно скласти тези виучуваного матеріалу, відтворити про себе правила, формули та інші теоретичні положення. Важливо при цьому звернути увагу учнів не тільки на засвоєння фактів, подій і теоретичних висновків, які з них випливають, а й на глибоке осмислення тих світоглядних, моральних, естетичних ідей, які містяться в новому матеріалі.

Вивчення нового матеріалу. Викладати новий матеріал можна по-різному, залежно від його обсягу, змісту і підготовленості учнів. Обсяг нового матеріалу має бути таким, щоб учні могли його засвоїти.

Викладання нового матеріалу завершується перевіркою засвоєння його учнями. їм пропонується відповісти на запитання, тести або розв’язати економічну задачу.

Самостійна робота учнів. Про ефективність самостійної роботи можна робити висновок на"підставі того, як учні виконують завдання, як використовують свої знання підчас виконання практичної роботи тощо. Такі дані можна одержати тільки в процесі систематичного й планомірного спостереження та контролю за ходом навчального процесу. Результати спостережень є для вчителя вихідним матеріалом, на базі якого він планує здійснення індивідуального підходу до учнів, керівництво їх самостійною роботою, що завершується узагальненням і систематизацією знань, набутих учнями на уроці.

Узагальнення і систематизація знань. Під узагальненням розуміють мислене виділення яких-небудь властивостей, які належать певному класу предметів; перехід від одиничного до загального. Систематизація — це мисленнєва діяльність, у процесі якої виучувані об'єкти організовуються в певну систему на основі вибраного принципу. Вищою формою систематизації є організація виучуваного і засвоєного раніше матеріалу в систему знань, у якій розрізняють основи (поняття, факти, постулати) і наслідки.

Узагальнення і систематизація як етап уроку має визначити послідовність і підпорядкованість вивчених на уроці і засвоєних раніше споріднених понять на основі встановлених між ними істотних зв’язків і взаємозалежностей, визначити місце виучуваного поняття в системі відповідних знань [13, 6].

Підбиття підсумків уроку. Будь-який урок має завершуватися підбиттям підсумків. Учитель проводить аналіз характерних помилок, допущених учнями на уроці, дає загальну оцінку виконаної роботи, повідомляє домашнє завдання.

Підбиваючи підсумки уроку, вчитель коротко повідомляє, якими знаннями оволоділи учні, як працював клас, окремі учні.

Домашнє завдання не слід давати наспіх. Необхідно пояснити зміст роботи, способи і послідовність її виконання. В окремих випадках доцільно перевірити, як учні зрозуміли зміст домашньої роботи.

Крім своєї важливої переваги — можливості досягати на одному уроці декількох цілей, комбінований урок має і недоліки. Вони полягають у тому, що в учителя не вистачає часу не тільки на засвоєння нових знань, а й на інші види пізнавальної діяльності. Продуктивність усіх етапів знижується ще й тому, що значно виріс обсяг знань, які вивчаються на уроці, у багатьох школах переповнені класи, що ускладнює управління пізнавальними процесами, погіршилось ставлення учнів до навчання. У зв’язку з цим виникли і практикуються інші типи уроків, на яких учні займаються переважно яким-небудь одним видом діяльності: уроки засвоєння нових знань; формування нових умінь; узагальнення і систематизації знань, умінь; застосування знань, умінь на практиці; контролю і корекції знань.

Структура цих типів уроків складається здебільшого з трьох частин:

1) організації роботи — перевірки домашнього завдання, актуалізації опорних знань, навичок і умінь; мотивації учіння; повідомлення теми, мети, завдань уроку;

2) головної частини — формування, засвоєння, повторення, закріплення, узагальнення, систематизації знань, умінь; контролю;

3) підведення підсумків і домашнього завдання.

урок економіка мотивація навчальний ВИСНОВКИ Курсова робота досліджувала одну з актуальних проблем сучасної методики викладання «Основ економіки» — методика підготовки та проведення комбінованого уроку з «Основ економіки». Вивчення та аналіз низки літературних джерел, спостереження за шкільною практикою дали змогу зробити такі висновки:

Найважливіша роль у формуванні національного мислення належить економічній освіті. В умовах ринкової економіки головною метою економічної освіти має бути викладення економічної теорії на сучасному рівні. Щоб навчити учнів економічно мислити, їм не досить викласти готові висновки, а хоча б коротко ознайомити з методологією пізнання економічних явищ і процесів.

Комбінований (змішаний) урок має класичну чотириетапну структуру, яка бере свій початок від Я. А. Коменського та І.Ф. Гербарта. Вона спирається на формальні ступені (рівні) навчання: підготовку до засвоєння нових знань; засвоєння нових знань, умінь; їх закріплення і систематизацію; застосування на практиці. Етапи комбінованого уроку визначаються так:

1. Повідомлення теми, мети і завдань уроку, мотивація учіння школярів.

2. Перевірка, оцінка і корекція засвоєних раніше знань, навичок і вмінь.

3. Відтворення і корекція опорних знань учнів.

4. Сприймання і осмислення, узагальнення і систематизація учнями нових знань.

5. Підсумки уроку, повідомлення домашнього завдання.

З наведеної структури видно, що комбінований урок має досягти двох або кількох рівнозначних освітніх цілей. Етапи уроку можуть бути скомбіновані в будь-якій послідовності, що робить його гнучким і придатним для вирішення широкого кола навчально-виховних завдань.

Спочатку учитель повинен детально продумати зміст уроку, конкретні освітні, розвиваючі та виховні завдання, які він буде вирішувати на кожному етапі уроку; підібрати навчальний матеріал, обладнання. І обов’язково учитель повинен скласти план проведення уроку.

Творчий пошук учителя дав багатий «урожай» різноманітних уроків, значну частину з яких можна назвати «нетрадиційними».

У сучасних умовах, коли підвищується значення творчих знань, зростає абстрактність вивчених понять, неможливо засвоїти матеріал лише з допомогою підручників, методом словесного пояснення з боку вчителя. Тому виникає необхідність використання інформаційних освітніх технологій на уроках економіки.

Крім своєї важливої переваги — можливості досягати на одному уроці декількох цілей, комбінований урок має і недоліки. Вони полягають у тому, що в учителя не вистачає часу не тільки на засвоєння нових знань, а й на інші види пізнавальної діяльності. Продуктивність усіх етапів знижується ще й тому, що значно виріс обсяг знань, які вивчаються на уроці, у багатьох школах переповнені класи, що ускладнює управління пізнавальними процесами, погіршилось ставлення учнів до навчання. У зв’язку з цим виникли і практикуються інші типи уроків, на яких учні займаються переважно яким-небудь одним видом діяльності: уроки засвоєння нових знань; формування нових умінь; узагальнення і систематизації знань, умінь; застосування знань, умінь на практиці; контролю і корекції знань.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Алексеєнко В.І. Доходи у ринковій економіці // Економіка в школах України. — 2006. — № 1. — С. 10−12.

2. Булавенко С. Д. Застосування методики критичного мислення на уроках економіки // Географія та основи економіки в школі. — 2004. — № 1. — С. 17−19.

3. Булавенко С. Д. Основи економіки // Сільська школа України. — 2006. — № 4−5. — С. 54−56.

4. Булавенко С. Д. Формування самодостатньої та соціально адаптованої особистості // Сільська школа України. — 2006. — № 4. — С. 3−8.

5. Ватаманюк З. П, Панчишин С. М. Економіка: Навч. посіб. Для 10−11 класів / За ред. З. Г. Ватаманюка, С. М. Панчишина. — К.: Либідь, 1999. — С. 25−40.

6. Вірясов Ю.С. Романєєв, І.В. Економіка: конспект-зошит. 10 кл.: Навч. посіб. — Харків: Країна мрій, 2002. — 36 с.

7. Галузинський В. М., Євтух М. Б. Педагогіка: теорія та історія. — К., 2001. — 236 с.

8. Грабовська Т., Киричук О. Формування позитивної мотивації діяльності особистості // Рідна школа. — 2001. — № 5. — С. 18−19.

9. Іванова О. Навчаємо критично мислити Відкритий урок. — 2007. — № 2. — С. 8−16.

10. Латер Ю. С., Ящишина І.В., Гільберт Т.Г. Економіка: робочий зошит вчителя. Частина І. — Кам'янець-Подільський: Абетка, 2000. — 96 с.

11. Лелека С. В. Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках економіки // Економіка в школах України. — 2006. — № 4(17). — С. 8−11.

12. Мартиненко С. М., Хорунжі Л. Л. Загальна педагогіка: Навч. посібник. — К.: МАУП, 2002. — 176 с.

13. Мельник Г. Погляд на економічну освіту і сучасний урок економіки в школі // Географія та основи економіки в школі. — 2009. — № 10). — С. 2−8.

14. Уткіна В.Б. Розв’язання задач як шлях формування підприємницької компетентності // Економіка в школах України. — 2006. — № 2 (15). — С. 8−11.

15. Політило М. Ф. Використання інформаційних схем на уроках економіки // Економіка в школах України. — 2006. — № 11 (24). — С. 10−14.

16. Політило М. Ф. Використання інформаційних схем на уроках економіки // Економіка в школах України. — 2006. — № 12. — С. 22−28.

17. Фіцула М. М. Педагогіка. — К., 2000. — 432 с.

18. Ягупов В. В. Педагогіка: Навч. посібник. — К.: Либідь, 2002. — 560 с.

ДОДАТКИ Додаток 1

Тема: Безробіття як наслідок порушення макроекономічної рівноваги Мета: сформувати в учнів уявлення про безробіття як економічне явище, причини його виникнення, види і показники вимірювання.

Розвивати вміння виконувати вправи на визначення рівня безробіття, висловлювати власну думку, аргументувати її, аналізувати наслідки безробіття і визначати організаційні заходи регулювання безробіття.

Виховувати колективізм, креативність мислення.

Обладнання: мультимедіа, роздатковий матеріал: листки обліку роботи на уроці, пакети інформації для груп, маркери, шкала думок.

Тип уроку: комбінований урок з використанням інтерактивних технологій навчання.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Повторення вивченого матеріалу Учитель. А тепер перевіримо, як ви засвоїли попередній матеріал (Основні види доходів у ринковій економіці). Кожен отримує завдання, протягом 2 хвилин розв’язує його. Після двох хвилин забираємо ваші завдання з розв’язком. (Учитель роздає практичні завдання по кожному виду доходу, по черзі. Через 2 хвилини збирає їх і відмічає на дошці в кружечках, скільки учнів правильно його виконали).

Приклади завдань.

1. Пропозиція праці певної галузі господарства описується рівнянням:

Ls = 200w, а попит на послуги праці: Ld = 1200 — 100w

де w — денна ставка заробітної плати, L — кількість робітників.

Уряд встановлює заробітну плату 6 грн.

Визначте кількість робітників, які залишаються без роботи.

Розв’язок. Ls = Ldw1 = 6 грн. 200w = 1200 — 100w, w = 4 грн.

Ls = 200*4= 800 чоловік. Ld = 1200 — 100 * 4 = 800 чоловік.

Якщо w1 = 6 грн, то Ls = 200 * 6 = 1200 чоловік., а Ld = 1200 — 100 * 6 = 600 чоловік.

DL = 1200 — 600 = 600 чоловік будуть безробітними.

2. На ринку сільськогосподарських угідь попит на землю виражений формулою: Qd = 200 — 20R, а пропозиція Qs = 80, де R — рента за 1 га (тис. грн.), а Q — кількість землі у гектарах.

Визначте:

а) рівноважну ставку ренти;

б) ціну 1 га землі, якщо ставка банківського процента — 20%;

в) що буде на ринку сільськогосподарських угідь, якщо держава встановить максимальний рівень ренти 5000 грн/га?

Розв’язок.

а) умова рівноваги: 240 — 20R, R = 8; рівноважна рента — 8 000 грн/га, рівноважна кількість землі — 80 га.

б) ціна землі = (R/і) * 100% = (8000 / 20%) *100% = 40 000 га.

в) Qd = 200 — 20 * 5 = 140 га; 140 — 80 = 60 га; 140 — 60 = 80 га.

На ринку сільськогосподарських угідь створюється дефіцит землі, що становить 60 га.

3. Скільки грошей потрібно вкласти під 10% річних складного процента, щоб отримати через три роки 300 грн? А випадку нарахування такого ж простого процента?

Розв’язок. F = 300; іріч = 10% = 0,1; n = 3.

У випадку нарахування складного процента: Р = Р/(1 + і)n = 300/(1+0,1)3 = 225,4.

У випадку нарахування простого процента: Р = F/(1 + і*n) = 300/(1+0,1*3) = 230,8 грн.

4. У підприємця є варіанти вкладення 3 проектів. На перший треба витратити 50 тис. грн, що може принести 10 тис. грн прибутку, на другий — відповідно 60 тис. грн і 15 тис. грн; на третій — 40 тис. грі і 6 тис. грн. Якому проектові надасть перевагу підприємець?

Розв’язок.

1) 10 / 50 *100% = 20% (норма прибутку першого варіанта);

2) 15 / 60 * 100% = 250% (норма прибутку другого варіанта);

3) 6 /40 * 100% = 15% (норма прибутку третього варіанта).

ІII. Мотивація навчальної діяльності

Учитель. Протягом останнього часу все українське суспільство перебуває в тривозі - в Україні економічна криза. Економісти стверджують, що в такі періоди загострюються всі хвороби економіки. Як правило найперше їх відчувають люди. Провели опитування людей на вулиці міста.

Перегляд відеокадрів. Доповідьзвіт учня щодо соціологічних опитувань Підтвердженням того, що люди масово втрачають роботу, є такі статистичні дані: сьогодні в Україні кількість офіційно зареєстрованих безробітних сягнула 1 млн. осіб, а якщо врахувати приховане безробіття, то 3 млн. осіб. Зрозуміло, що така ситуація тривожна не лише для населення, а й для економістів та політиків і, зрозуміло, потребує детального вивчення й аналізу.

IV. Повідомлення нової теми і мети уроку.

Темою нашого уроку є «Безробіття як наслідок порушення макрорівноваги».

Для того щоб зрозуміти, наскільки важливим і складним є цей процес, на уроці ми повинні:

з’ясувати:

* що таке безробіття і як населення поділяється за зайнятістю;

* які існують показники вимірювання безробіття, навчитися їх визначати;

* причини, види і наслідки безробіття;

пояснити:

* взаємозв'язок між рівнем заробітної плати (ЗП) і безробіттям;

* на основі отриманої інформації дати відповідь на питання: «Чи можна подолати проблему безробіття».

V. Надання необхідної інформації.

Учитель пропонує створити в класі псевдоринок, де учні будуть формувати пропозицію праці, а вчитель — попит на працю. ЗП учні отримуватимуть у балах, які фіксуватимуться протягом уроку на листках обліку роботи на уроці.

ЛИСТ ОБЛІКУ РОБОТИ УЧНЯ НА УРОЦІ

Прізвище, ім'я учня

І вчителі, і учні, як і кожна держава, зацікавлені у високій зайнятості, адже це один із показників добробуту людей і рівня розвитку держави. Але жодне суспільство не здатне забезпечити роботою всіх працездатних — і виникає безробіття.

Щоб раціонально використати час на уроці, заздалегідь було створено робочу групу, яка готувала повідомлення за випереджувальними завданнями (Що таке безробіття? Які існують показники його виміру?)

Виступ учня з демонстрацією слайдів (див. схему 1)

Схема 1.

Рівень безробіття: U = Qбезроб/ЕАН * 100%

Завдання 1. Визначити статус осіб з точки зору їх зайнятості:

а) учень 9 класу;

б) учитель, який працює на півставки;

в) програміст, який звільнився з роботи у зв’язку з переїздом до м. Києва.

Учитель. Щоб правильно лікувати хворобу, треба знати причини її появи.

Виступ учня з демонстрацією слайдів (див. схему 2)

Схема 2. Причини виникнення безробіття Учитель: Якщо виникнення безробіття пов’язане з аналізом конкретної ситуації, то виділяють кілька видів безробіття.

Виступ учня з демонстрацією слайдів (див. схему 3)

Схема 3.

Природний рівень безробіття: Uпр = Uф + Uст Завдання 2. Визначити для кожної ситуації вид безробіття:

а) будівельник, звільнений у зв’язку зі скороченням обсягів будівництва по всій країні;

б) реалізатор, який шукає більш оплачувану роботу;

в) учитель молодших класів, який був звільнений у зв’язку з неможливістю набрати достатню кількість дітей до 1 класу.

Учитель: Будь-яке явище після себе залишає наслідки. Які наслідки безробіття?

Виступ учня з демонстрацією слайдів (див схему 4)

Схема 4. Наслідки безробіття Закон Оукена: перевищення фактичного рівня безробіття над його природним рівнем на 1% призводить до зменшення потенційного ВВП {при повній зайнятості} на 2,5−3%.

VI. Інтерактивна вправа.

«Синтез рішень»

Робота в групах:

* умова завдання відображена на екрані, а саме завдання — у кожного на столі;

* розв’язок записується на ватмані і по закінченні роботи передається наступній групі.

Завдання 3. Кількість зайнятих у всіх галузях економіки одного з районів країни — 453 000 осіб. Кількість безробітних за категоріями (осіб):

* звільнених у зв’язку із закриттям шахт — 21 000;

* звільнених за власним бажанням — 15 000;

* випускники ВНЗ, які не знайшли роботу — 4 000;

* звільнені у зв’язку із спадом ділової активності - 500;

* звільнені у зв’язку з перепрофілюванням текстильних комбінатів — 1500;

* звільнені з лав Збройних сил — 5 000.

Розрахувати: кількість робочої сили (І група), рівень структурного безробіття (II група), рівень фрикційного безробіття (III група), рівень циклічного безробіття (IVгрупа), загальний рівень безробіття (Vгрупа).

Порівняння результатів роботи (ватман кріпиться на дошці) з правильними відповідями (слайд).

Обговорення проблеми у загальному колі:

* обговорити проблемні питання уроку «Які наслідки безробіття? Чи можна подолати проблему безробіття?»;

* дати конкретну відповідь від групи «так», «ні», аргументувати її;

* запропонувати шляхи розв’язання проблеми. (Територія позитиву); Як обрати професію, щоб не стати структурно безробітним?

* При виборі професії врахувати попит на неї тепер і спробувати спрогнозувати, яким він буде через 5 років після закінчення ВНЗ;

* Пам’ятати — наявність диплома — це ще не перепустка до престижної роботи. До нього обов’язково додавати професійні навички;

* Мати на увазі, що до сьогоднішньої кризи на ринку праці існує попит на робітничі професії: інструментальники, токарі, фрезерувальники, слюсарі, будівельники, водії електротранспорту, працівники жеків.

VІI. Закріплення вивченого матеріалу. Обґрунтування проблемного питання з побудовою дерева рішень.

Метод «ПРЕС»

Ми вважаємо, що…

…тому, що…

…наприклад…

…отже, таким чином…

VІІI. Підсумки уроку Вчитель. Давайте з’ясуємо, чи всі питання нам вдалося розглянули на уроці:

* підбиття підсумків роботи на уроці (на листках обліку); визначимо свій статус на нашому ринку праці;

Поміркуйте:

* чи є в класі безробітні?

* чому ринок був несправжній?

* що корисного ви взяли для себе з цього уроку?

* чи залишилися питання, які, на вашу думку, потребують обговорення?

ІХ. Домашнє завдання Опрацювати с. 239—244. Кросворд в додатку 2.

Додаток 2

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

По горизонталі:

1. Розрахунковий засіб, що за своїми властивостями близький до готівкових грошей.

2. Орган, що здійснює керівництво поточною діяльністю НБУ.

3. Частина депозитів. Які банк не має права видати в кредит.

4. Фінансова установа, яка випускає гроші.

5. Загальне визначення для монет і паперових грошей.

6. Різновид проценту, під який банки надають кредити позичальникам.

7. Фінансово-грошові відносини, коли позичальнику надаються гроші в тимчасове використання на умовах платності, поверненості, строковості.