Вступ. 
Підготовка майбутніх соціальних педагогів до виховання соціальної відповідальності дітей-сиріт у мікросередовищі центру соціально- психологічної реабілітації дітей

Постановка проблеми. Політичні, соціально-економічні зміни в країні посилюють моральну, правову, політичну, громадянську відповідальність особистості. Готовність нести соціальну відповідальність перетворює людину на самодостатню особистість, суб'єкта власної життєвої позиції.

Розвиток соціальної відповідальності у дітей-сиріт центру соціальнопсихологічної реабілітації (центру) — багатогранна проблема для сучасної соціально-педагогічної теорії й практики оскільки у свідомості й поведінці підростаючого покоління ще не сформувалися й не закріпилися значущі ціннісні орієнтації.

За оцінками науковців такі діти характеризуються високим рівнем особистісної тривожності, неадекватною самооцінкою, переобтяженням негативним досвідом, що підтверджує їхню соціально-психологічну дезадаптацію і призводить до безвідповідальності.

Серед фахівців, які мають змогу на індивідуальному рівні виховувати соціальну відповідальність у вихованців центру, особливу роль відведено соціальному педагогу, який формує моральні, загальнолюдські цінності на основі активізації власних внутрішніх зусиль дитини.

За таких обставин актуалізується проблема підготовки майбутніх соціальних педагогів до виховання у дітей-сиріт соціальної відповідальності, як здатності особистості самостійно формулювати зобов’язання, виконувати їх і здійснювати самооцінку та самоконтроль.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Суть соціальної відповідальності розглядали І. Кон, П. Мінкіна, Л. Сохань (соціальнофілософський аспект), А. Гусейнов, В. Малахов (етичний аспект), Л. Колберг, Г. Костюк, К. Муздибаєв, М. Савчин (психологічний аспект), О. Кочерга, Т. Куница, В. Оржаховська, Н. Стадник, М. Сметанський Л. Терехова, В. Тернопільська, Т. Фасолько (педагогічний аспект).

Авторами доведено, що категорія «відповідальність» є однією із провідних при осмисленні соціальних проблем у взаємодії людини та суспільства.

Так, В. Тернопільська соціальну відповідальність старшокласників розуміє як генералізуючу якість, що характеризує соціальну типовість особистості, тобто її здатність дотримуватися у своїй поведінці й діяльності загальноприйнятих у даному суспільстві соціальних норм; вміння об'єктивно прогнозувати, проектувати власні дії; здійснювати адекватну самооцінку і самоконтроль; активно й соціально-значуще виявляти свої індивідуальні здібності; виконувати рольові обов’язки та звітувати за власні дії [6, с. 155].

Наукові підходи до виховання суспільно-активної особистості дитинисироти, формування її компетентностей, форми та методи соціальнопедагогічної роботи в дитячих будинках висвітлено у працях В. Завгязинського, С. Курінної, В. Мухіної, Н. Павлик, І. Пєша та інш. Технологічний підхід соціально-педагогічної роботи з дітьми-сиротами в різних закладах досліджували Л. Завацька, І. Манохіна, І. Трубавіна, С. Харченко, Т. Шайдо та ін.

Проблеми професійної підготовки фахівців із соціальної педагогіки знайшли своє відображення в роботах С. Архипової, О. Безпалько, М. Васильєвої, Р. Вайнола, І. Звєрєвої, А. Капської, О. Карпенко, І. Ковчиної, Г. Лактіонової, Л. Міщик, С. Харченко та інш.

Комплекс питань професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів щодо організації соціально-виховної роботи в дитячих будинках представлено в роботах Л. Артюшкіна, Л. Боднар, О. Гура, О. Кириченко, В. Поліщук, О. Холостова та ін.

Водночас у педагогічній науці проблема підвищення якості професійної підготовки майбутнього соціального педагога до виховання соціальної відповідальності дітей-сиріт у мікросередовищі центру соціально-психологічної реабілітації не розглядалась.

Актуальність проблеми дослідження посилюється об'єктивно існуючими в системі вищої педагогічної освіти суперечностями на рівні визначення мети підготовки фахівців: між об'єктивною потребою суспільства в підвищенні рівня професійної компетентності майбутнього фахівця соціально-педагогічної сфери в організації виховання соціальної відповідальності дітей-сиріт та реальним станом кваліфікаційних вимог, що не враховують цю проблему.

Формулювання мети наукової праці: розкрити змістові компоненти науково-методичного забезпечення професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів (мотиваційно-аксіологічний, організаційнокомпетентнісний, стимулювально-діяльнісний) для виховання соціальної відповідальності дітей-сиріт в мікросередовищі центру соціально-психологічної реабілітації дітей.