Туризм — основна форма рекреаційно-оздоровчої діяльності

Львівський державний університет фізичної культури Кафедра туризму

Індивідуально-навчальне дослідне завдання на тему: «Туризм — основна форма рекреаційно-оздоровчої діяльності»

Виконали:

Студентки 43 — Т гр.

Агаркова А.

Довгань М. І.

Львів 2013

План

1. Сутність рекреаційно-оздоровчої діяльності і значення туризму

2. Основні поняття туристичної діяльності

3. Організація туристичного походу вихідного дня

4. Особливості туристичного спортивного походу Література

1. Сутність рекреаційно-оздоровчої діяльності і значення туризму

У сучасному світі відпочинок, рекреація, туризм, оздоровлення — є найвищою соціальною цінністю. Тому за останні кілька десятків років у світі поступово зростає значення туризму і рекреації. Це пов’язано в першу чергу із значним ростом доходів населення економічно розвинутих країн, зростанням загальноосвітнього рівня людей, розвитком транспортного сполучення. Люди залишають свої домівки з наміром відвідати нові місця, збагатити себе знайомством з пам’ятками історії, культури і мистецтва.

Рекреаційно-оздоровча діяльність є однією з умов відтворення трудових ресурсів. Людині необхідно відновлювати своє здоров’я та сили — лікуватися і відпочивати. Тим більше, що в останні роки в умовах економічної кризи та надмірного впливу суспільства на природне довкілля в Україні спостерігається швидке зростання захворювань та значне зниження показників природного приросту населення. Тому проблеми лікування, реабілітації й оздоровлення населення надзвичайно актуальні. Одним із шляхів їх вирішення є задоволення зростаючих суспільних потреб у рекреації, оздоровчому відпочинку, зокрема в бальнеолікуванні (лікуванні мінеральними водами).

Оздоровчий відпочинок — це комплекс умов і заходів, що забезпечують охорону здоров’я, профілактику захворювань, поточне медичне та санітарно-гігієнічне обслуговування, режим харчування і відпочинку, заняття фізичною культурою і спортом, туризмом.

Оздоровчі заклади — центри, санаторії, бази та інші заклади незалежно від організаційно-правових форм, форм власності, розташовані в екологічно безпечній місцевості, які функціонують у літній період або протягом року, що створені із дотриманням санітарних, протипожежних, технічних норм і вимог, що забезпечують безпеку життя і здоров’я. Для лікування хворих переважно природними лікувальними факторами (мінеральні води, лікувальні грязі, клімат) створюються такі заклади, як санаторії, пансіонати, курортні поліклініки та бальнеогрязелікарні. Ці заклади організуються переважно на курортах. Курортами вважаються місцевості, які мають природні лікувальні фактори.

2. Основні поняття туристичної діяльності

Основні поняття, що використовуються при вивченні менеджменту туристичної індустрії, відображають сутність тієї чи іншої складової частини функціонування туризму в Україні. Згідно з Законом України «Про туризм» сутність основних термінів туризму визначаються так:

Туризм — тимчасовий виїзд людини з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних або професійно-ділових цілях без зайняття оплачуваною діяльністю;

Турист — особа, яка здійснює подорож по Україні або в іншу країну з різною, не забороненою законом країни перебування, метою на термін від 24 годин до шести місяців без здійснення будь — якої оплачуваної діяльності та з зобов’язанням залишити країну або місце перебування у зазначений термін;

Туристична діяльність — діяльність з надання різноманітних туристичних послуг відповідно до вимог цього закону та інших актів законодавства України;

Туристичні ресурси — сукупність природно — кліматичних, оздоровчих, історико-культурних, пізнавальних та соціально-побутових ресурсів відповідної території, які задовольняють різноманітні потреби туриста;

Суб'єкти туристичної діяльності — підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, фізичні особи, що зареєстровані у встановленому чинним законодавством України порядку і мають ліцензію на здійснення діяльності, пов’язаної з наданням туристичних послуг;

Туристична індустрія - сукупність різних суб'єктів туристичної діяльності (готелі, туристичні комплекси, кемпінги, мотелі, пансіонати, підприємства харчування, транспорту, заклади культури, спорту тощо), які забезпечують прийом, обслуговування та перевезення туристів;

Туристичні послуги — послуги суб'єктів туристичної діяльності щодо розміщення, харчування, транспортного, інформаційно-рекламного обслуговування, а також послуги закладів культури, спорту, побуту, розваг тощо, спрямовані на задоволення потреб туристів;

Туристичний продукт — комплекс туристичних послуг, необхідних для задоволення потреб туриста під час його подорожі;

Туристський ваучер (путівка) — документ, що підтверджує статус особи або групи осіб як туристів, оплату послуг чи її гарантію і є підставою для отримання туристом або групою туристів туристичних послуг;

Тур - туристична подорож за визначеним маршрутом у конкретні терміни, забезпечена комплексом туристичних послуг (бронювання, розміщення, харчування, транспорт, рекреація, екскурсії тощо);

Керівник туристської групи — особа, що є представником суб'єкта туристичної діяльності і виступає від його імені, супроводжує туристів, забезпечує виконання умов договору про надання туристичних послуг, володіє фаховими знаннями про країни (місцевість) перебування, і, як правило, мовою країни перебування або загальнозрозумілою там мовою;

Гід (екскурсовод) — особа, яка володіє фаховою інформацією про країну (місцевість) перебування, визначні місця, об'єкти показу, а також мовою цієї країни чи мовою іноземних туристів, яких приймають, або загальнозрозумілою для них мовою, надає екскурсійно-інформаційні, організаційні послуги та кваліфіковану допомогу учасникам туру в межах договору про надання туристичних послуг.

Ліцензія на здійснення діяльності, пов’язаної з наданням туристичних послуг - спеціальний дозвіл, що підтверджує право його власника на здійснення відповідного виду або комплексу видів діяльності, визначених цим Законом та іншими актами законодавства України;

Сертифікат відповідності - документ, що підтверджує якість туристичних послуг та їх відповідність конкретному стандарту чи іншому нормативному документу.

Деякі поняття не знайшли визначення у Законі України «Про туризм» :

Туроператорська діяльність — діяльність з формування, просування та реалізації туристичного продукту, яка здійснюється на основі ліцензії юридичною особою або індивідуальним підприємцем;

Турагентська діяльність — діяльність з просування та реалізації туристичного продукту, яка здійснюється на основі ліцензії юридичною особою або індивідуальним підприємцем;

Внутрішній туризм — подорожі в межах України громадян, які постійно проживають в Україні;

Виїзний туризм — подорожі громадян, які постійно проживають в Україні, в іншу країну;

В'їзний туризм — подорожі в межах України громадян, які не проживають в Україні постійно;

Соціальний туризм — подорожі, що фінансуються із коштів, які виділяються державою на соціальні потреби;

Самодіяльний туризм — подорожі з використанням активних засобів пересування, які організовуються туристами самостійно;

Просування туристичного продукту — комплекс засобів, спрямованих на реалізацію туристичного продукту (реклама, участь у спеціалізованих виставках, ярмарках, організація туристичних інформаційних центрів продажу туристичного продукту, видавництво каталогів, буклетів тощо);

Туристична путівка — документ, який підтверджує факт передачі туристичного продукту.

3. Організація туристичного походу вихідного дня

Турпоходи бувають одно і багатоденними, походами вихідного дня, а також поділяються на категорії складності: I, II, III, IV, V.

Походи вихідного дня найбільш популярні і масові заходи. Вони проводяться у вихідні дні і є школою для туриста. Їх проводять із метою активного відпочинку, вивчення рідного краю, ознайомлення з природою, пам’ятними місцями свого району, залучення до туризму найширших верств населення. Походи вихідного дня — це один із способів тренування і підготовки для подальших далеких походів. У цих походах починаючий турист отримує перші знання похідного життя, перші навички, підвищує свою загальну фізичну підготовку. У цих походах можуть брати участь усі бажаючі.

Одним з важливих етапів в організації туристського походу є комплектування туристської групи. Без особливих зусиль формується туристська група з членів одного колективу, пов’язаних спільними виробничими йди іншими інтересами, близьких за віком і фізичної підготовки. При такому складі враховуються запити та можливості кожного, заздалегідь спільно вибирається і розробляється маршрут.

Важливо спочатку встановити оптимальний склад учасників походу. Досвід підказує, що краще за все, коли чисельність групи коливається в межах 10−15 чоловік. Це забезпечує маневреність, дотримання графіка руху, подолання природних перешкод. При виборі маршруту виходять з основного завдання, мети подорожі і враховують бажання членів туристської групи.

Кожен похід повинен мати певну мету. Найпоширеніший мотив участі в поході - бажання познайомитися з пам’ятними та історичними місцями, з визначними пам’ятками, самому все побачити і дізнатися.

Цілі і завдання походу можуть бути різні: оздоровчі (прогулянки до лісу, річки, в горах), екскурсійні (відвідування музеїв, виставок чи інших пам’яток), військово-патріотичні (походи по місцях бойової і трудової слави), навчально-спортивні (навчання і вдосконалення прийомів з подолання водних, гірських та інших перешкод, організація біваку, надання долікарської допомоги), природоохоронні (встановлення годівниць для птахів і звірів, очищення від сміття берегів річок та інших місць масових відвідувань).

Вибір маршруту Маршрут може бути кільцевий, коли його початок і кінець знаходяться в одній точці; лінійний, коли початок і кінець маршруту розташовані в різних точках. Радіальний маршрут передбачає повернення у вихідну точку тим самим шляхом (і, природно, не дає стільки нових вражень, як перші два види маршрутів).

Керівник походу повинен добре знати маршрут і район походу, вивчити виходи з маршруту і розташування населених пунктів, можливість пристрою біваку.

4. Особливості туристичного спортивного походу

рекреаційний оздоровчий туризм похід

До туристичних подорожей належать спортивні туристичні походи, експедиції, екскурсії, що проводяться за заздалегідь розробленими маршрутами у конкретні терміни.

Спортивні туристичні походи — групове або командне проходження туристичного спортивного маршруту визначеної протяжності з подоланням природних перешкод (перевалів, порогів, печер тощо) різної категорії або ступеня складності за нормативний час. Походи можуть бути організовані з таких видів туризму: пішохідного, лижного, гірського, водного, велосипедного, спелео, автомобільного, мотоциклетного тощо. Можливе проведення комбінованих походів з елементами різних видів туризму.

Залежно від технічної складності, кількості природних перешкод, протяжності, тривалості походи поділяються на категорійні - з І до VI категорії складності та некатегорійні. До некатегорійних походів належать походи, що мають складність, протяжність або тривалість, меншу від встановленої для маршрутів І категорії складності, — 1−3-денні походи, та походи 1, 2, 3 ступеня складності. Категорія складності походу визначається відповідно до класифікації маршрутів.

Ділянки маршрутів, що відповідають вимогам до походів з певного виду туризму або ж під час проходження яких долаються локальні перешкоди, характерні для походів, розглядаються як маршрути з активними способами пересування. Категорія складності для таких маршрутів встановлюється як і для походів.

Тривалість активної частини походів може бути збільшена при збільшенні протяжності маршруту, кількості і складності локальних перешкод, проведенні краєзнавчої роботи, а також за рахунок днів, потрібних для проведення розвідки маршруту та резервного часу на випадок непогоди. У будь-якому разі проходження маршрутів повинне бути компактним за часом. Розриви між окремими частинами походу більше 3 днів не допускаються.

Походи в залежності від території проведення поділяються на місцеві та дальні.

До місцевих належать походи, що проводяться в межах області, в якій проживають учасники. При цьому допускається вихід у сусідні території, якщо це обумовлено фізико-географічними особливостями місцевості та логічністю побудови маршруту. Усі інші походи та експедиції вважаються дальніми.

Для проведення категорійних, дальніх ступеневих походів, а також місцевих ступеневих походів тривалістю більше 4 днів, туристичні групи повинні обов’язково отримати позитивний висновок щодо можливості здійснення подорожі від туристичної маршрутно-кваліфікаційної комісії, що має відповідні повноваження. Для місцевих походів тривалістю до 4 днів включно, а також екскурсій отримання позитивного висновку МКК не потрібне.

Під час проведення туристичних подорожей забороняється безпідставний поділ груп на підгрупи. Підставами для мотивованого поділу можуть бути: потреба проведення розвідки окремих ділянок маршруту; організація базового табору, проміжних пунктів зберігання продуктів харчування та спорядження; проведення радіальних виходів на маршруті з поверненням до початкового пункту виходу; запобігання виникнення та ліквідація наслідків аварійної ситуації, потреба надання допомоги іншим туристичним групам або окремим громадянам.

Література

1. Багрова Л. А., Бережна І.В., Богданов Н. Н. та ін. Концепція розвитку курортно-рекреаційного і туристського комплексу Криму — Сімферополь: Таврія. — 2004. — 416 с.

2. Буркинський Б. В., Василенко В. Н. Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004;2015 роки) «Шляхом європейської інтеграції» // Національний інститут стратегічних досліджень; Інститут економічного прогнозування НАН України. — К., 2004. — С.12−27.

3. Дріневський Н. П. До концепції розвитку санаторно-курортної справи в Україні // Медична реабілітація, курортологія і фізіотерапія. — 2002. — № 3 (31). — С.39−42.