Адміністративний примус

ТЕМА № 8. Адміністративний примус

Поняття, особливості й мета адміністративного примусу Адміністративно-попереджувальні (запобіжні) заходи Заходи адміністративного припинення, їх особливості та види Заходи адміністративного стягнення

Інші заходи адміністративного примусу

1. Поняття, особливості та мета адміністративного примусу

адміністративний примус стягнення Вирішальна роль боротьби з правопорушеннями належить державі. Воно має спеціальний апарат примусу. Правові норми визначають, за що державні органи можуть застосовувати методи примусу, види і розміри примусових заходів і порядок їх застосування.

Його мета — примусити конкретних суб'єктів дотримуватись певних приписів та утримуватись від тих чи інших дій.

Досягнення бажаного результату при використанні методу примусу здійснюється всупереч волі суб'єкту, при його внутрішній, а досить часто і зовнішній протидії.

Адміністративний примус є одним з різновидів державного примусу. Він характеризується тими ж ознаками, які характерні для останнього: це правозастосовча діяльність, спрямована на охорону правопорядку, реалізується в рамках охоронних правовідносин. Однак, поряд з цим адміністративно-правовий примус має особливості, які притаманні лише йому:

це один з основних об'єктивно необхідних адміністративно-правових методів державного управління, який застосовується на базі переконання;

ґрунтується на державно-владних приписах зобов’язуючого характеру, що передбачають застосування комплексу різних заходів морального (психічного), матеріального та фізичного впливу на волю і поведінку учасників управлінських стосунків;

здійснюється тільки уповноваженими на те органами виконавчої влади, їх посадовими особами або іншими компетентними суб'єктами (наприклад, судами або суддями одноособове);

для адміністративного примусу характерний позасудовий порядок застосування. Використання адміністративно-примусових заходів віднесено до компетенції відповідних виконавчих органів (посадових осіб), що безпосередньо реалізують їх без звертання до суду. Проте відповідно до чинного законодавства окремі заходи адміністративного примуса використовуються судами — це стосується до випадків накладення найбільше суворих адміністративних стягнень за вчинення адміністративних правопорушень;

реалізується за допомогою юрисдикційних, правозастосовчих актів,

застосовується з метою охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, попередження і припинення правопорушень та покарання правопорушників, а також примусового виконання загальнообов’язкових правил у сфері державного управління;

заходи адміністративного примусу можуть застосовуватись як при наявності правопорушень (насамперед адміністративних), так і при їх відсутності (скажімо, в умовах надзвичайного стану, у випадках забезпечення громадської безпеки тощо);

застосування заходів адміністративного примусу, як правило, не пов’язане з елементами службового підпорядкування (тобто, такі заходи застосовуються до так званих третіх осіб);

застосування заходів адміністративного примусу здійснюється в установленому адміністративно-процесуальними нормами порядку та у визначених формах, тобто реалізується в межах спеціального адміністративного провадження;

персоніфікований — тобто застосовується тільки до конкретних суб'єктів права (як ФО, так і ЮО).

Адміністративний примус — один з основних методів державного управління, який полягає в застосуванні уповноваженими на те органами виконавчої влади та іншими компетентними суб'єктами у передбачених законом випадках комплексу примусових заходів морального, матеріального та фізичного впливу на волю і поведінку учасників управлінських відносин з метою забезпечення громадського порядку та громадської безпеки, недопущення, припинення правопорушень, покарання правопорушників, а також запобігання наслідкам надзвичайних подій та їх локалізації.

Зовнішніми формами прояву адміністративно-правового примусу виступають його заходи.

У адмін-правовій літературі висловлюються різноманітні точки зору щодо класифікаціі заходів адмін примусу ідо цього часу єдності поглядів щодо цього питання немає. Однак в науці АП виділяють дві основні точки зору (інші - це модифікація цих двох точок зору).

Висунута наприкінці 40-х років Студенікіним С., Ямпольскою Ц. і ін. В основі даної класифікації покладено формальна ознака — наявність адмін санкцій.

Вона зводиться до двухчленной класифікації адміністративного примусу:

адміністративні стягнення;

інші заходи адміністративного примусу.

Друга запропонована М. Еропкиним наприкінці 50-х років і одержала найбільше поширення. У ній мовайде про існування трьох видів заходів адмін примусу: попередження, припинення, стягнення.,

В комплексі заходів адміністративного примусу щодо мети та характеру впливу виділяють переважно три традиційні групи:

заходи адміністративного попередження (профілактичні);

заходи адміністративного припинення;

адміністративні стягнення.

Водночас в адміністративно-правовій літературі небезпідставно обґрунтовується доцільність виділення серед вказаних заходів ще двох самостійних специфічних груп, а саме:

заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення;

та адміністративно-відновлювальних заходів.

2. Адмінінстративно-попереджувальні (запобіжні) заходи

Адмін-попереджувальні міри є самостійним видом примусових заходів, призначення яких — запобігання вчиненню правопорушень і забезпечення суспільної безпеки.

Заходи адм попередження використовуються з метою попередження правопорушення в сфері державного управління, запобігання створення протиправних і інших ситуацій, що мають суспільну небезпеку.

Заходи адміністративного попередження — це заходи профілактичного (запобіжного) характеру, які спрямовані на попередження правопорушень, забезпечення громадської безпеки та громадського порядку, боротьбу зі стихійним лихом, епідеміями та епізоотіями, а також на запобігання та ліквідацію негативних наслідків під час інших надзвичайних подій.

Стихійне лихо — це повені, землетруси, засухи, великі пожежі тощо.

Епідемії- це масові захворювання-людей.

Епізоотії- це масові захворювання тварин.

Надзвичайні події - це великі катастрофи, масові безпорядки, військові дії, інші неординарні події, що призводять до загибелі людей, великого майнового збитку тощо.

Підставою для застосування заходів адміністративного попередження може слугувати припущення про намір особи вчинити адмін правопорушення або інше протиправне діяння. Ці заходи носять профілактичний характер і виражаються, як правило, у вигляді визначених обмежень і заборон.

Тобто підставою для застосування адмін-попереджувальних заходів є не правопорушення, а настання особливих встановлених законодавством умов.

Особливості адм-попереджувальних заходів:

— є засобом охорони суспільного порядку і безпеки .

— застосовуються з метою запобігання можливісті вчинення правопорушення .

— як правило вони прямо не пов’язані з вчиненням адмін правопорушення.

— передують застосуванню інших заходів.

Найбільше поширеними є такі заходи адмін попередження:

контроль і наглядові перевірки;

адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі;

офіційне попередження громадян;

внесення подання про усунення причин правопорушень;

різні види огляду (особистий, технічний, медичний, санітарний, експертний, митний огляди, а також огляд вантажу, речей тощо);

запровадження карантину (під час епідемій, епізоотій та ін.);

припинення керуванням транспортнм засобом;

перевірка документів (зокрема особистих, на речі, вантаж, транспорт та ін. при забезпеченні паспортного режиму, у водіїв автотранспортних засобів, в прикорд зоні й ін.);

знищення недоброякісних продуктів харчування;

обмеження права землекористування, водокористуванняі;

тимчасове обмеження чи заборона доступу громадян у формі: закриття окремих ділянок кордону (при виникненні загрози епідемій, епізоотій тощо);

обмеження руху транспорту та пішоходів (при проведенні масових заходів, загрозі життю або здоров’ю людей, забезпеченні спеціальних заходів тощо);

санітарно-охоронні обмеження (зокрема, тимчасова заборона в'їзду в Україну чи виїзду з країни, ввезення або вивезення вантажу, обсервація тощо);

перевірка житлових та службових приміщень, земельних ділянок (у випадках, передбачених законодавством, зокрема, відповідно до ст. 11 Закону «Про міліцію»);

примусове вилучення майна (реквізиція) — (під час стихійного лиха, військових дій, інших надзвичайних подій або, наприклад, вилучення мисливської зброї в окремих осіб);

примусове відселення (виселення) людей (наприклад, мешканців аварійних будинків, при самозаселенні тощо).

До цієї групи з певними обмовленнями також можна віднести такі заходи як профілактичне щеплення, тимчасове усунення від виконання певних робіт, індивідуальний адміністративний нагляд, анулювання певних дозволів та ін.

Вам необхідно запам’ятати, що ці примусові профілактичні заходи застосовуються компетентними суб'єктами незалежно від скоєння тих чи інших правопорушень, вони спрямовані на їх попередження.

3. Заходи адмініністративного припинення їх особливості і види

Заходи адмін припинення використовуються як заходи примусового припинення правопорушень і запобігання їх шкідливих наслідків. Ці заходи спрямовані на примусове припинення протиправнї поведінки, недопущення, усунення шкідливих її наслідків, на створення умов для можливого притягнення винних осіб до адмін відповідальності. За своєю метою заходи адмін припинення відрізняються від адмін стягнень і адмін-попереджувальних заходів.

На відміну від адмін-попереджувальних заходів запобіжні заходи застосовуються в зв’язку з вчиненням правопорушення і до суб'єктів, що їх вчинили.

Заходи адміністративного припинення — це різновид заходів адміністративного примусу, що застосовуються уповноваженими на те органами чи посадовими особами у передбачених законом випадках і в установленому порядку з метою примусового припинення правопорушень, усунення їх шкідливих наслідків та забезпечення умов для притягнення до відповідальності правопорушників.

Виходячи з вище викладеного можна виділити такі особливості заходів адмін пинення:

застосовуються тільки уповноваженими на те ОВВ, їх посадовими особами, а також іншими повноважними суб'єктами (наприклад, суддями, представниками ОМС, спеціальних громадських формувань та ін.)

застосовуються у передбачених законом випадках у зв’язку зі скоєнням правопорушень, щодо осіб, які їх скоїли, або у зв’язку із спробою вчинити правопорушення;

застосовуються для негайного припинення порушення закону;

мета полягає в припиненні протиправної поведінки, усуненні протиправної ситуації, примусу правопорушника поводитися правомірно, у рамках, встановлених правил;

застосування потребує відповідного (окремого в кожному випадку) адміністративно-процесуального оформлення в установлених законом формах та порядку.

носять вольовий і достатньо суворий характер

носять як правило коротко тимчасовий характер

можуть застосовуватись одночасно і як адміністративно-запобіжні, і як заходи адміністративного припинення, тобто можуть мати двояке призначення, носять проміжний характер. (наприклад, різні види огляду, заборона проведення певних робіт, тимчасове відсторонення від роботи тощо. Критерієм розмежування та визначення характеру того чи іншого заходу в окремих випадках має здебільшого служити мета його застосування та факт наявності чи відсутності протиправних дій з боку окремих осіб).

Залежно від мети, характеру, об'єкту впливу адміністративно-припинювальні заходи поділяються на:

особистого характеру (безпосереднього впливу на особу), а саме: доставляння правопорушника; адміністративне затримання особи; особистий огляд; вимога припинити протиправні дії; індивідуальний адміністративний нагляд; безпосередній фізичний вплив, у т. ч. із застосуванням спецзасобів тощо;

заходи, що застосовуються до юридичних осіб (вимогу припинити протиправні дії, призупинення діяльності підприємств або їхнє закриття, відмова у видачі ліцензії, призупинення дії ліцензії або її анулювання;

— майнового характеру, а саме: адміністративне вилучення і затримання речей та документів, транспортних засобів та вантажів, вогнепальної та іншої зброї тощо;

— технічного характеру, а саме: заборона експлуатації окремих механізмів, машин та агрегатів, транспортних засобів, виробничого устаткування; тимчасове припинення певних робіт; застосування зброї, спеціальних технічних засобів тощо;

— медико-санітарного характеру, а саме: призупинення або заборона певного виробництва; заборона (повна або тимчасова) експлуатації окремих приміщень, виробничих цехів; заборона реалізації певної продукції; примусове лікування тощо;

- фінансово-економічного характеру, а саме: тимчасове припинення фінансування, кредитування, інвестування; арешт вкладів; позбавлення ліцензій та дозволів тощо.

— спец чи виключного призначення (застосув вогнепальної зброї, хім речовин, водометів, гумових кийків, наручників) Заходи адмін припинення можуть застосовуватися як самостійно (закриття в зв’язку з антисанітарним станом підприємства гром харчування), так і в сукупності з адмін стягненнями, при цьому вони забезпечують можливість стягнення і як правило їм передують (затримку порушника гром порядку з наступним накладенням на нього адмін штрафу).

Зупинимо свою увагу на порядку застосування посадовими особами митних органів спеціальних засобів та вогнепальної зброї. Це питання регламентується «Положенням про застосування спеціальних засобів і зброї службовими особами митних органів», затверджене постановою КМУ від 8 червня 1993 р. N 426

Спеціальними засобами, що застосовуються службовими особами митних органів, є:

а) засоби індивідуального захисту: шоломи, бронежилети, протиударні та броньовані щити;

б) засоби активної оборони: наручники, пістолети (револьвери) з гумовими кулями, електрошокові пристрої, пристрої для примусової зупинки автотранспорту, спеціальні транспортні засоби, пристрої для відкривання приміщень, у тому числі малогабаритні піротехнічні пристрої.

Службові особи митних органів мають право застосовувати спеціальні засоби:

для самозахисту, захисту співробітників митних органів, а також інших громадян, які знаходяться в зоні митного контролю, від нападу та інших дій правопорушників, якщо їхньому життю та здоров’ю загрожує небезпека;

для відбиття нападу на будівлі, приміщення, інші споруди, транспортні засоби митних органів, а також на транспортні засоби з вантажем підприємств, установ, організацій, приватних осіб, що перебувають під митним контролем;

для звільнення у разі захоплення правопорушниками будівель, приміщень, інших споруд і транспортних засобів митних органів і транспортних засобів з вантажем, що перебувають під митним контролем;

для затримання і доставлення до службового приміщення митного органу або органу внутрішніх справ громадян, які порушили митні правила чи скоїли контрабанду або чинять опір службовим особам, що виконують обов’язки з контролю за переміщенням товарів та інших предметів через митний кордон України.

Службові особи митних органів як крайній захід мають право застосовувати зброю:

для відбиття групового чи збройного нападу на них або окремих громадян, якщо їхньому життю та здоров’ю загрожує небезпека;

для відбиття групового чи збройного нападу на будівлі, склади, інші приміщення митних органів, а також на приміщення підприємств, установ та організацій, в яких здійснюється митний контроль;

для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо його водій в зоні митного контролю своїми діями створює загрозу життю та здоров’ю громадян чи службовим особам митного органу;

для подачі сигналу тривоги.

Забороняється застосовувати спеціальні засоби і зброю до жінок і неповнолітніх, осіб з явними ознаками інвалідності, осіб похилого віку (крім випадків вчинення ними збройного опору або групового нападу, що створює загрозу життю або здоров’ю службових осіб митних органів чи громадян).

Забороняється також застосовувати зброю проти громадян з малолітніми дітьми, а також у разі значного скупчення людей, якщо від цього можуть постраждати сторонні особи.

4. Заходи адміністративного стягнення

Заходи адмін стягнення являють собою вид юридичної (адмін) відповідальності, що застосовується за вчинення визначених правопорушень.

Адміністративні стягнення як остання, третя ланка в системі заходів адміністративного примусу є засобом практичної реалізації адміністративної відповідальності, яка наступає за вчинення особою адміністративного правопорушення.

Детальна характеристика адміністративних стягнень буде розглянута в наступних темах.

Чинним законодавством передбачена система адм стягень, під якою слід мати на увазі перелік різноманітних за ступенем ваги і правових наслідків видів покарань.

В даний час застосовуються такі адм-каральні заходи:

1. Заходи морального впливу. Вони пов’язані з малозначними проступками, зробленими звичайно людьми випадково і які не мають не яких-небудь стійких антигромадських установок. До них належить попередження .

2. Заходи особистого впливу. Вони знаходять своє відображення в обмеженні суб'єктивних прав і накладенні на порушника визначених негативних наслідків.

Отже адмін стягнення — це заходи покарання, що застосовуються уповноваженими на те ОВВ (посадовими особами), а у передбачених законом випадках — судами (суддями), а також громадськими організаціями і їх законними представниками до осіб, винних у вчиненні адмін проступку.

5. Інші заходи адміністративного примусу

Заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Окремі заходи адміністративного припинення, безпосередньо виконуючи функцію припинення певних протиправних дій, водночас слугують і засобом забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення. Застосування цих заходів досить чітко унормоване у відповідних правових актах, зокрема у Кодексі про адміністративні правопорушення (глава 20).

Застосування цих заходів дозволяє встановити особу правопорушника, скласти док-ти, необхідні для притягнення до від-ті, зберегти речові докази у справі, забезпечити виконання постанови про накладення адм стягнення.

Згідно з положеннями КпАП України до заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення слід віднести:

доставлення порушника (ст. 259 КпАП);

адміністративне затримання (ст. 261 КпАП);

особистий огляд і огляд речей (ст. 264 КпАП);

вилучення речей і документів (ст. 265 КпАП);

відсторонення водіїв від керування транспортними засобами та огляд їх на стан сп 'яніння (ст. 266 КпАП).

Доставлення порушника до приміщення міліції, громадського формування по охороні громадського порядку чи виконкому сільської, селищної ради, а також до службового приміщення охорони може здійснюватися працівниками міліції або уповноваженими на те посадовими особами інших органів, у т. ч. представниками окремих громадських формувань, з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов’язковим, а також для встановлення особи порушника, якщо це неможливо зробити на місці вчинення правопорушення.

Доставлення порушника має бути проведена в можливо короткий строк. Перебування доставленої особи в приміщенні виконкому або громадського формування по охороні громадського порядку це, може тривати більш як одну годину.

Адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення

— мається на увазі примусове, як правило, короткочасове обмеження дій та пересування особи, що вчинила адм правопорушення. Воно застосовується з метою запобігання, припинення адм правопорушення, коли вичерпано всі ін. заходи впливу по відношенню до правопорушника. Застосовується також воно в якості засобу забезпечення провадження в справах про адм правопорушення з метою з’ясування особи порушника, складання протоколу про адм правопорушення у разі неможливості складення його на місці правопорушення, для забезпечення своєчасного та правильного розгляду та виконання постанов у цих справах.

Здійснюється лише органами (посадовими особами), уповноваженими на те законодавством, а саме: службовими особами ОВС, ДМСУ, воєнізованої охорони, прикордонними військами.

Загальною підставою адмін затримання служить адмін проступок. Крім загальної передумови — вчинення проступку — для затримання необхідно одне з таких умов (додаткових):

— наявність серйозних підстав припускати, що активні протиправні дії будуть продовжаться, що правопорушник може завдати шкоди суспільним інтересам, іншим громадянам, собі;

— відсутність можливості скласти протокол про проступок і інші документи безпосередньому місці (особистість винного не встановлена, потрібно провести медичне обстеження і т.д.);

— відмова сплатити штраф на місці або розписатися в квитанційній книжці і зазначити свою адресу, якщо відсутні свідки, що можуть повідомити необхідні дані про порушника."

Адмін затримання за підставами, метою і термінам розділяють на дві групи: затримання на загальних підставах і спеціальні види затримання.

До затримання на загальних підставах звичайно відносять таке затримання, «яке здійснюється співробітниками міліції на термін не більш як три години, а затриманих тримають у кімнаті чергового або іншого службового приміщення».

Спеціальне затримання може застосовуватись тільки у виняткових випадках, прямо передбачених законодавством (зокрема, ст. 263 КпАП), особисте адміністративне затримання може мати більш тривалі строки. (до 10 діб)

Законодавство закріплює декілька спеціальних видів адміністративної затримання серед них такі як :

— затримання осіб, що знаходяться в стані сп’яніння;

— затримання порушників прикордонного режиму або режиму пропуску через державний кордон (до 10 діб);

— заторимання за порушення правил обігу наркотичних засобів та психотропних речовин (до 10 діб); .

— затримання осіб, що ухиляються від явки в суд, що розглядає справу про вчинені ними проступки;

— затримання осіб, що учинили дрібне хуліганство, злісну непокору законному розпорядженню або вимозі працівника міліції (до розгляду суддею справи або начальником ОВС);

— затримання осіб, які порушили порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій або проявили неповагу до суду чи торгували з рук у невстановлених місцях (до розгляду суддею справи або начальником ОВС).

Строк адміністративного затримання обчислюється з моменту доставки порушника для складення протоколу, а особи, яка була в стані сп’яніння, — з часу витвереження.

Про адміністративне затримання особи складається відповідний протокол.

Особистий огляд і огляд речей може провадитись уповноваженими на те посадовими особами органів внутрішніх справ, воєнізованої охорони, цивільної авіації, митних установ, прикордонних військ, природоохоронних органів, органів рибоохорони, лісоохорони, а також інших органів. Такий огляд може провадитись особою однієї статі з оглядуваним і в присутності двох понятих тієї ж статі.

Огляд речей, ручної поклажі, багажу, знарядь полювання і лову риби, добутої продукції, транспортних засобів та інших предметів здійснюється, як правило, у присутності особи, котрій вони належать. У невідкладних випадках зазначені речі та предмети може бути піддано огляду за участю двох понятих і під час відсутності власника.

Про особистий огляд та огляд речей складається протокол або про це робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення або про адміністративне затримання.

Вилучення речей і документів, що є знаряддям або безпосереднім об'єктом правопорушення, виявлених під час затримання, особистого огляду або огляду речей, проводиться службовими особами органів, уповноважених здійснювати адміністративне затримання та особистий огляд і огляд речей. Вилучені речі і документи зберігаються до розгляду справи у місцях, що їх визначають органи, які проводять вилучення. Після розгляду справи, залежно від його результатів, їх у встановленому порядку або конфіскують, або повертають володільцеві, або знищують, а при сплатному вилучені речей — реалізують.

При вчиненні правопорушень, пов’язаних з порушенням правил дозвільної системи щодо зброї, працівники міліції мають право вилучати вогнепальну, пневматичну чи холодну зброю, бойові припаси та спеціальні засоби. До осіб, що вчинили правопорушення під час виконання службових обов’язків, вилучення зброї, особистий огляд і огляд речей застосовується лише у невідкладних випадках.

У передбачених законом випадках у водіїв чи судноводіїв можуть вилучатися посвідчення водія або номерні знаки транспортного засобу, а також провадитись затримання транспортних засобів.

Про вилучення речей і документів складається протокол або робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення, про огляд речей або адміністративне затримання.

Відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, річковими та маломірними суднами та огляд водіїв на стан сп’яніння провадиться щодо водіїв, судноводіїв та інших осіб, які керують транспортними засобами і щодо яких є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані сп’яніння.

Закон передбачає можливість оскарження застосування заходів забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення зацікавленою особою у вищестоящий орган або прокуророві.

Адміністративно-відновлювальні заходи — це такі примусові заходи, які спрямовані на ліквідацію негативних наслідків правопорушень та на відновлення порушених прав (порушеного правового стану).

Серед них можна назвати: знесення самовільно зведеної будови; припинення користування земельною ділянкою (при порушенні земельного законодавства); адміністративне виселення тощо.