Зміна функцій міських поселень аграрного регіону

ЗМІНА ФУНКЦІЙ МІСЬКИХ ПОСЕЛЕНЬ АГРАРНОГО РЕГІОНУ

Сучасні процеси, що відбуваються в суспільстві, зумовлюють значні зміни у розселенні людей, соціально-економічному розвитку населених пунктів, їх функціонуванні. Зміна пріоритетів регіонального розвитку потребує наукового обґрунтування подальших структурних змін у функціонуванні міських поселень як центрів нових систем розселення.

Сучасні соціально-економічні процеси у містах, що відбиваються на їх функціонуванні, знаходять відображення у наукових публікаціях українських географів та економістів Джамана, М. Долішнього, О. Гладкого, Ьцука, І.Ілляш, Н. Дністрянської, М. Дністрянського, Л. Нємець, Я. Олійника, Л. Руденка, Д. Ткача, О. Топчієва, О. Шаблія, Л. Шевчук, АДоценка, А. Степаненка та ін. Ці вчені розглядають трансформацію міського простору загалом, метрополійних територій, зокрема. Але ще недостатньо уваги приділяється аграрним регіонам, в яких міські поселення є центрами для навколишніх сільських територій, в яких відбувається найбільша деградація соціально-економічного розвитку. Саме малі міські поселення у аграрних регіонах стають важливими об'єктами вивчення в сучасних умовах.

Мета статті - розкрити сучасні особливості трансформації функціонування міських поселень в аграрних регіонах, виявити головні напрями активізації соціально-економічного розвитку міст та селищ міського типу у майбутньому.

Виклад основного матеріалу. У процесі становлення ринкових відносин у нашій країні відбувається зміна територіальної організації суспільства, яка являє собою «взаємообумовлене поєднання функціонування (регульована (у т.ч. саморегульована) зміни станів територіальних утворень у часі, внаслідок взаємодії з довкіллям (природним і суспільним) для досягнення завчасно передбачених цілей» [6, с.25- 26]. Така організація сформувалась у соціалістичній плановій економіці і її основними рисами були недосконалість галузевої структури господарства, значні диспропорції у розвитку регіонів, міст та сільських територій.

Незважаючи на те, що важливим напрямком розвитку міст була їх поліфункціональність, у країні сформувалося багато невеликих міст і селищ міського типу з однопрофільною спеціалізацією, яка визначалася, передусім, типом господарського освоєння території. У лісових регіонах — це лісопромислові центри, у аграрних — агропромислові центри, у гірничовидобувних — міста видобутку корисних копалин, а ще рекреаційні центри, міста-центри електроенергетики тощо. За оцінками українських вчених, кількість таких міст визначена як 111 («загальнодержавна програма розвитку малих міст» від 4.03.2004 р.) або 122 (за А. Доценком, 2006). Серед них тільки 18 міст — агропромислові центри, що мали 1−2 промислових підприємства з переробки сільськогосподарської сировини, які визначали спеціалізацію міст. Дослідження українських вчених (М. і Н. Дністрянські (2013), Олляш і Д. Ткач (2013), О. Гладкий і С. Ьцук (2013), Т. Заставецький (2005) свідчать, що однопрофільних міст в Україні вже значно більше. Так, тільки на території Тернопільської області їх 7 (табл. 1), всі вони, крім Гусятина — агропромислові центри. У Хмельницькій області таких міст — 10, тільки одне з них центр енергетики (Нетішин), 8 — агропромислові центри, одне — курортний центр (Сатанів).

Ці міста сформувалися у період індустріалізації, і розміщення у них підприємств з переробки сільськогосподарської сировини на той час було економічно виправдано. Додавання до них адміністративно-управлінських функцій (центри районів) створювало економічну і соціальну базу для таких міст, сприяло їх зростанню. Однак, соціально-економічна криза, яка розпочалась у кінці 90-их років XX ст. і триває дотепер, зумовила спад попиту на продукцію окремих галузей, зменшення державних замовлень на продукцію підприємств, що в свою чергу, призвело до системної кризи місто утворювальних підприємств, до їх закриття чи перепрофілювання. Внаслідок цього багато міст та селищ міського типу опинилися без функціональної виробничої домінанти. Про це свідчать показники зайнятості населення у галузях господарства [3, с.193].

Промислові підприємства переважно харчової промисловості, які становили містоутворювальну базу 11 міст та 10 селищ міського типу спочатку різко скоротили випуск продукції, а потім її призупинили. Це ж сталося із потужними фабриками легкої промисловості у Кременці і Заліщиках, фабрикою скляних виробів у м. Бережани, взуттєвою фабрикою та фабрикою ялинкових прикрас у м. Теребовля, підприємствами з виробництва будматеріалів у Скала-Подільській, Великій Березовиці, Дружбі. Малі міські поселення, втративши містоутворювальну функцію у вигляді 1−2 промислових підприємств, опинилися серед таких, що не мають чітко вираженої функціональної домінанти. Дещо «рятують» їх адміністративноуправлінські функції (районні центри) та функції обслуговування навколишньої сільської місцевості (сфера охорони здоров’я, освіта, торгівля тощо).

Особливе значне звуження виробничих функцій спостерігається у селищах міського типу, де донедавна містоформувальні функції мало 1 підприємство (переважно цукровий чи спиртовий завод, плодовоовочеконсервний комбінат чи підприємство будматеріалів). Його ліквідація чи зменшення потужності призвела до соціально-економічної деградації цих поселень. Більшість з них — без функціональної домінанти. У них збільшилась частка у сільському господарстві.

Звузилися і виробничі функції у м. Тернополі, де були призупинені заводи з багатотисячними колективами працівників — «Оріон», «Сатурн», «Ватра», «Текстерно», «Комбайновий завод», а також ремонтний, фарфоровий та інші заводи. Наявні малі підприємства не мають містоформувального значення, бо кількість працівників в них невелика.

Як бачимо, у багатьох міських поселеннях Тернопільської області, які раніше були агропромисловими центрами, провідною галуззю стала сфера послуг (торгівля, освіта, житловокомунальне господарство, ремонт автомобілів та сільськогосподарської техніки тощо), а особливо галузі, що забезпечують життєдіяльність населення. У них працює значна кількість працівників, але значно менша порівняно із кінцем 90-их років.

В окремих поселеннях частка працівників, зайнятих у сфері послуг, переважає 70% (м.Тернопіль, Заліщики, Збараж, Зборів, Теребовля, Великі Бірки), змінюється від 50 до 70% ця частка у 13 міських поселеннях і тільки у 13 з них вона менша 50%.

Зменшення виробничої складової у цих поселеннях призвело до значного безробіття, галузі сфери послуг не змогли поглинути всіх безробітних і велика частина з них були залучені у процеси внутрішніх і зовнішніх міграцій. Це призвело до погіршення геодемографічної ситуації у міських поселеннях, передусім до депопуляції населення, до погіршення демовідтворювальних процесів, старіння населення.

Таблиця 1 Функціональний профіль міст і селищ міського типу Тернопільської області.

Отже, у період переходу суспільства до ринкових відносин відбулося значне звуження економічної бази міських поселень, перетворення багатьох поселень із багатофункціональних в однофункціональні центри. Це вимагає обґрунтування їх містоутворювальних функцій залежно від потреб суспільства з наукових позицій, що сприятиме відродженню міст і перетворенню їх на «полюси» соціально-економічного зростання для навколишніх територій. Необхідне «виокремлення окремих поселень, т.з. домінуючих центрів, які би поширювали інновації, капітал на менш розвинені поселення» [2, с.258]. Такими поселеннями в області можуть стати обласний центр та міжрайонні центри — Чортків і Кременець за умови активізації їхнього соціально-економічного розвитку.

Інші міські поселення мають розвиватися у майбутньому згідно із визначеним брендом. Його можуть формувати 1−2 підприємства виробничої сфери чи заклади сфери послуг. У такому випадку місто стане однопрофільним (моноспеціалізованим). Це передбачає «наявність жорстких залежностей між можливостями, темпами та напрямками розвитку всіх елементів, які входять у систему (фінансово-економічний стан, стратегія управління, фази життєвого циклу (одного або двох містоутворювальних підприємств, що формують експортну базу певної території (за умови, що решта підприємств орієнтовані на обслуговування внутрішньоміських потреб)» [5]. Такими підприємствами-" урухомлювачами" соціально-економічного розвитку міст у аграрному регіоні мають стати підприємства харчової і легкої промисловості, заклади рекреації і освіти. Можливий ребрендинг міст — повернення до минулої їхньої спеціалізації, але на основі технічної модернізації підприємств, створення нових. Так, для м. Бережани, наприклад, такими галузями можуть бути скляна промисловість і освіта, для м. Гусятина — рекреація тощо. Для кожного міста у зв’язку з цим має бути створений іміджевий паспорт, у якому зазначені такі галузі і параметри, яких необхідно досягнути у процесі реалізації такого іміджу. До таких параметрів відносяться [4]: економічний криза аграрний зайнятість.

• — якість життя населення — наявність житла, доступність соціальних послуг, якість продуктів харчування, наявність споруд для відпочинку, рівень і доступність освіти, лікування;
• — людський капітал (кадрові ресурси), підготовка, підвищення кваліфікації, адаптація до нових умов і вимог;
• — інфраструктура — транспорт, зв’язок, засоби передачі даних, готелі, побутові послуги;
• — високі технології - здатність території розвивати і підтримувати високотехнологічні види діяльності, оновлювати наявну;
• — капітал — маса капіталу, яка сконцентрована на базі території у вигляді власних та запозичених засобів;
• — контролюючі органи;
• — інфраструктура бізнесу — доступність і рівень послуг у сфері консалтингу, аудиту, відсутність бюрократизму;
• — влада — команда особистостей, компетентність членів команди, стиль прийняття рішень.

Література

• 1. Доценко А. Розселення в Україні: проблеми і перспективи // А. Доценко, В. Зінич, О. Великохатько, В.Танцюра. — К., 2006.-268 с.
• 2. Заставецька Л.Б. Системи розселення і геопросторові проблеми вдосконалення адміністративно-територіального устрою України: [монографія] / Л. Б. Заставецька. — Тернопіль: ТИПУ ім. В. Гнатюка, 2013.-332 с.
• 3. Ілляш І. Соціально-економічний розвиток поселень агропромислового регіону в умовах трансформації суспільства // І.Ілляш, Д.Ткач. — Тернопіль: Астон, 2013. — 204 с.
• 4. Тургель И.Д. Феномен городской моноспециализации: содержание, генезис, тенденции развития / И. Д. Тургель // Научный вестник «Экономика, государство, общество». — Вып. 108 (53)/№ 607 (52).
• 5. Шаблій О.І. Основи загальної суспільної географії / О.І.Шаблій. — Львів: Вид.: ЛЕТУ, 2003. — 444 с.