Аудит економічного потенціалу підприємства ПАТ «Меридіан»

Зміст Вступ Розділ 1. Теоретичні засади аудиту в системі управління підприємством

1.1 Характеристика економічного потенціалу підприємства

1.2 Огляд нормативної бази та спеціальної літератури з питань аудиту економічного потенціалу підприємства Розділ 2. Організація та методика аудиту економічного потенціалу ПАТ «Меридіан»

2.1 Попередня оцінка діяльності та якості звітності ПАТ «Меридіан»

2.2 Планування аудиту економічного потенціалу ПАТ «Меридіан»

2.3 Оцінка системи внутрішнього контролю економічного потенціалу ПАТ «Меридіан»

2.4 Формулювання висновків за результатами аудиту економічного потенціалу ПАТ «Меридіан»

Розділ 3. Методика аудиту економічного потенціалу ПАТ «Меридіан»

в умовах застосування комп’ютерних інформаційних систем Висновки Список використаних джерел

Вступ

Управління бізнесом в ринковій економіці характеризується багатьма особливостями, а саме:

— в загальній сукупності ресурсів підприємства домінуючу значущість займають фінансові ресурси;

— прийняття управлінських рішень фінансового характеру завжди здійснюється в умовах невизначеності;

— як наслідок реальної самостійності підприємств основною проблемою керівників стає пошук джерел фінансування та оптимізація інвестиційної політики;

— встановлюючи комерційні відносини з будь яким контрагентом, можна покладатися виключно на власну оцінку його фінансової спроможності.

В цих умовах обґрунтованість управлінських рішень, що приймаються відносно певного господарюючого суб'єкта, а більшість з них по своєї суті мають фінансову природу, в значному степені визначаються якістю фінансово-аналітичних розрахунків.

Значущість вказаних проблем і визначила актуальність теми курсової роботи, її вибір та цільову направленість дослідження.

Актуальність теми. Теорія і практика економічних і управлінських трансформацій відповідно до вимог ринкових відносин нещодавно з’явилася в Україні. Процес трансформації носить складний, неоднозначний і суперечливий характер. Реформування економічних відносин, впровадження ринкових механізмів, різні форми власності потребували внесення змін у національну систему бухгалтерського обліку та звітності як необхідної умови отримання достовірної інформації для прийняття обґрунтованих рішень, вибору надійних господарських партнерів і запобігання підвищеного ризику діяльності. За останні роки економічні реформи не принесли бажаних результатів. Вихід з економічної кризи безупинно зв’язаний з адаптацією підприємств в умовах реформування економіки.

Мета та завдання дослідження. Метою курсової роботи є теоретичне та практичне обґрунтування рекомендацій щодо удосконалення методики аналізу та оцінки економічного потенціалу торговельних підприємств, пошук резервів його поліпшення, які базуються на результатах вивчення теоретичних і методологічних основ фінансового аналізу, критичного аналізу практики організації аналітичної роботи на підприємствах роздрібної торгівлі.

Для реалізації поставленої мети в дослідженні передбачено розв’язання наступних завдань:

— дослідити стан та розвиток торгівлі в умовах реформування економіки України;

— визначити місце фінансового аналізу в інформаційній системі управління підприємством;

— розкрити сутність економічного потенціалу торговельного підприємства;

— зробити оцінку нормативної бази з питань аналізу та оцінки економічного потенціалу підприємства;

— дослідити існуючи методики аналізу та оцінки економічного потенціалу підприємств торгівлі;

— вивчити інформаційне забезпечення аналізу та оцінки економічного потенціалу торговельних підприємств;

— дослідити стан бухгалтерського обліку на підприємствах торгівлі та напрями його удосконалення в умовах використання сучасних інформаційних технологій;

— побудувати організаційно-інформаційну модель аналізу економічного потенціалу підприємства;

— обгрунтуванти пропозиції щодо поліпшення методики аналізу та оцінки економічного потенціалу торговельних підприємств, в т. ч. на основі впровадження в практику аналізу сучасних інформаційних технологій.

Предметом дослідження — є механізм аналізу і оцінки економічного потенціалу торговельних підприємств та його складові елементи, що відображають стан економічних, організаційних, інформаційних та інших характеристик.

Об`єктом дослідження — виступає економічний потенціал підприємства «Меридіан»

При виконанні роботи використана загальноекономічна і спеціальна література по даній проблемі, зарубіжний досвід теорії і практики фінансового аналізу, нормативні документи, інструктивні матеріали, що регламентують облік та аналіз фінансово-господарської діяльності торговельних підприємств, дані статистичної та фінансової звітності, результати вибіркових обстежень досліджуваних підприємств.

Методи дослідження: дослідження проводилось з використанням методів порівняння, аналізу і синтезу, статистичних групувань, абсолютних, середніх, відносних величин, індексного методу, експертної оцінки, методу коефіцієнтів, економіко-математичного моделювання з використанням комп’ютерних технологій.

Практичне значення результатів, що витікає з дослідження теорії і практики аналізу і оцінки економічного потенціалу підприємств, полягає у можливості практичного їх застосування в аналітичній практиці торговельних підприємств, прийманні стратегічних і тактичних рішень з питань їх фінансової діяльності.

Розділ 1. Теоретичні засади аудиту в системі управління підприємством

1.1 Характеристика економічного потенціалу підприємства

Забезпечення ефективної діяльності підприємства в умовах ринкової економіки ґрунтується на побудові сучасної інформаційної системи управління, складовими якої є облік, аналіз і контроль фінансово-господарських операцій, процесів і явищ.

З точки зору управління будь-яке підприємство є складною фінансово-господарською системою, що характеризується сукупністю взаємопов'язаних рівнів та елементів (підсистем) і якій притаманне багатоцільове функціонування. На відміну від закритої системи, яка має фіксовані межі функціонування і не залежить від впливу зовнішнього середовища, підприємство, як суб'єкт економічної діяльності, являє собою відкриту економічну систему. Відкрита економічна система активно взаємодіє з навколишнім середовищем і постійно перебуває під його впливом, отже, є вразливою до зовнішніх змін. Разом з тим, важливою характеристикою відкритої системи є її адаптованість до змін зовнішнього середовища, яка проявляється у пристосуванні до кліматичних, демографічних, соціальних, культурних, економічних, політичних та інших умов на тлі більш-менш постійної протидії впливу як зовнішніх, так і внутрішніх чинників.

Отже, управління підприємством вимагає гармонійного поєднання зовнішніх і внутрішніх інформаційних потоків на основі створення сучасної інформаційної системи, яка забезпечить керівні структури різноманітною інформацією для прийняття обґрунтованих управлінських рішень. Схематичне зображення інформаційної системи управління сучасним підприємством наведено на рис. 1.1[2].

Рисунок1.1 Інформаційна система управління підприємством

Аналіз діяльності підприємства як відкритої економічної системи дозволяє визначити критерій ефективності управління, а саме: управління є ефективним, якщо в процесі перетворення входів (фінансових, матеріальних та трудових ресурсів) з’являються додаткові виходи (прибуток, соціальний ефект тощо) і на цій основі утворюється додаткова вартість входів.

Здійснюючи стратегічне і оперативне управління підприємством, управлінські підрозділи аналізують зовнішню і внутрішню інформацію і визначають, з одного боку, перспективи зростання виробництва та реалізації продукції, обумовлені кон’юнктурою фінансового, сировинного, енергетичного та інших ринків, що знаходяться у регіоні діяльності підприємства, а з іншого — оцінюють технічний рівень та ресурсний потенціал підприємства. За результатами аналізу розробляється стратегія підприємства і формується низка тактичних завдань, які мають бути доведені до керованих підрозділів.

Для того, щоб вихідні характеристики відкритої економічної системи підтримувались на заданому рівні, структури оперативного управління забезпечуються прямим і зворотним зв’язком з керованим об'єктом. Сукупність прямих і зворотних зв’язків утворює інформаційну систему управління об'єктом. Прямий зв’язок слугує для передачі інформації, що має характер команди, якою доводяться до керованого об'єкта прийняті управлінські рішення. Зворотній зв’язок забезпечує оперативний контроль виконання команд. Разом з тим, зі зворотним зв’язком в орган управління надходить оперативна інформація щодо зміни параметрів керованого об'єкта внаслідок виконання або невиконання команди. Аналіз оперативної інформації дозволяє своєчасно відкоригувати стратегію і тактику управління підприємством відповідно до обставин, які склалися на керованому об'єкті.

Визначаючи місце економічного аналізу в інформаційній системі управління підприємством, треба зауважити, що первинна інформація, яка характеризує стан і динаміку об'єкта дослідження, формується переважно у бухгалтерському та статистичному обліку і надходить у підсистему аналізу у вигляді абсолютних обсягових натуральних і вартісних показників. Для надання первинній обліковій інформації аналітичних якостей її необхідно обробити за допомогою методів економічного аналізу таким чином, щоб утворилася система відносних показників, на основі яких можна оцінити динаміку основних результатів діяльності підприємства, ступінь його забезпеченості ресурсами, рівень ефективності використання ресурсів тощо. Тільки після цього економічна інформація підлягає аналітичній оцінці, на основі якої реалізуються основні функції управління (контроль, планування, організація, координація, регулювання, мотивація) і визначаються стратегічні напрями подальшого розвитку підприємства.

Сутність фінансового аналізу підприємства обумовлюється роллю, яку він відіграє в системі управління. Найбільш поширеними серед фахівців є дві точки зору на сутність фінансового аналізу: деякі з них розглядають фінансовий аналіз як інструмент, за допомогою якого реалізуються основні функції управління; інші вважають його окремою (самостійною) функцією управління.

Дотримуючись першого визначення сутності економічного аналізу, можна оцінити його значення як відносно самостійного елемента системи управління. Отже, значення економічного аналізу полягає у тому, що він є необхідною умовою (інструментом) ефективного управління фінансово-господарською діяльністю підприємства.

Загальне визначення економічного аналізу дозволяє характеризувати його як систему спеціальних знань, пов’язаних з дослідженням економічних процесів, які формуються під впливом об'єктивних економічних законів та факторів суб'єктивного порядку.

Класифікація видів економічного аналізу починається з визначення його місця відповідно до рівня та об'єктів управління (рис. 1.2).

За рівнем управління у межах економічного аналізу розрізняють макроекономічний та мікроекономічний аналіз.

Макроекономічний аналіз забезпечує інформаційні потреби на загальнодержавному (загальнодержавний аналіз) та регіональному (регіональний аналіз) рівнях управління.

Мікроекономічний аналіз за характером об'єкта управління поділяється на галузевий аналіз та аналіз господарської діяльності підприємства.

Рисунок 1.2 Класифікація економічного аналізу за рівнями та об'єктами управління Об'єктом галузевого аналізу є відповідна галузь національної економіки. Даний вид аналізу спрямовано на пошук шляхів і резервів розвитку галузі на основі підвищення технічного рівня підприємств, впровадження і використання сучасних виробничих технологій з метою забезпечення максимального використання економічного потенціалу кожного окремого підприємства, яке належить до даної галузі.

Аналіз господарської діяльності підприємства, як основної ланки економіки, досліджує підприємство як цілісний об'єкт управління, що характеризується внутрішніми та зовнішніми взаємозв'язками і знаходиться під впливом різноманітних чинників.

За просторовою ознакою аналіз господарської діяльності поділяється на внутрішньогосподарський та міжгосподарський.

Внутрішньогосподарський аналіз вивчає діяльність підприємства за його структурними та функціональними підрозділами і центрами відповідальності (на рівні цеху, дільниці, окремого робочого місця) з метою пошуку резервів збільшення обсягів виробництва та реалізації продукції, зниження рівня витрат, підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів та продуктивності праці.

Міжгосподарський аналіз спрямовано на дослідження результатів діяльності двох або більше підприємств з метою виявлення передового досвіду, визначення недоліків та резервів. На цій основі об'єктивно оцінюється діяльність підприємства.

Система аналізу господарської діяльності підприємства формується з маркетингового, фінансового та виробничого аналізу. Місце фінансового аналізу в системі аналізу господарської діяльності підприємства визначено на рис. 1.3.

Рисунок 1.3 Місце фінансового аналізу в системі аналізу господарської діяльності підприємства

Маркетинговий аналіз має на меті дослідження ринкових чинників, які обумовлюють фінансово-господарську діяльність підприємства як суб'єкта економіки. Маркетинговий аналіз досліджує ємність та кон’юнктуру ринків товарів і капіталу, конкурентоспроможність

продукції, комерційні ризики, формування цінової політики тощо.

Фінансовий аналіз являє собою сукупність методичних прийомів дослідження фінансових відносин суб'єктів господарювання, обумовлених об'єктивними та суб'єктивними чинниками, що знаходять відображення у фінансовому обліку і звітності. Пріоритетним напрямом фінансового аналізу є дослідження формування, розподілу та використання фінансових ресурсів як основного виду ресурсів підприємств. Інформаційною базою фінансового аналізу є дані бухгалтерського (фінансового) обліку. Призначенням фінансового обліку є облік операцій, які відображають взаємовідносини підприємства з зовнішніми контрагентами (державою, інвесторами, кредиторами, постачальниками, покупцями тощо). Регулювання фінансового обліку та фінансової звітності з боку держави спрямоване на забезпечення взаєморозуміння між партнерами, чому сприяє застосування як національних, так і міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Залежно від суб'єкта розрізняють внутрішній та зовнішній фінансовий аналіз. Суб'єктами внутрішнього аналізу є керівники структурних підрозділів та центрів відповідальності підприємства, його бухгалтерська, фінансова служби, центр управління персоналом та окремі посадові особи, до функціональних обов’язків яких належать керівні функції. Зовнішній фінансовий аналіз здійснюється сторонніми аналітиками, його суб'єктами є державні фінансові інституції, аудиторські фірми, комерційні банки, інвестори, кредитори, постачальники, клієнти (споживачі, покупці) та інші суб'єкти ринкових економічних відносин.

На практиці ці два види аналізу звичайно перетинаються. З певною долею умовності можна сформулювати основні відмінності між ними (табл. 1.1).

Таблиця 1.1 Основні особливості внутрішнього і зовнішнього фінансового аналізу

З наведених в табл.1.1 відмінностей можна виділити дві: по-перше, широта та доступність інформаційного забезпечення, що залучається, і, по-друге, степінь, в якої можна формалізувати аналітичні процедури і алгоритми. Якщо в рамках зовнішнього аналізу спираються перш за все на загальнодоступну фінансову звітність, то інформаційне забезпечення внутрішнього аналізу більш широке, оскільки передбачає застосування практично будь-якої необхідної інформації. Що стосується другої відмінності, то вона в значній мірі також визначається складом і структурою вихідних даних, які має в наявності аналітик.

Виробничий аналіз досліджує організаційно-технічний рівень підприємства, процес виробництва продукції, внутрішні чинники, що обумовлюють результати виробничої діяльності та ефективність використання ресурсів.

Маркетинговий, внутрішній фінансовий та виробничий аналіз утворюють систему управлінського аналізу. Інформаційною базою управлінського аналізу є управлінський облік, який, на відміну від фінансового, призначено для обліку операцій, що відображають внутрішні господарські процеси і взаємозв'язки. Організація і зміст управлінського обліку визначаються завданнями управління, прямо залежать від його інформаційних потреб і не регламентуються зовнішніми нормативними та директивними документами, а інформаційна база, джерелом якої він є, крім звітної фінансової інформації, містить дані поточного синтетичного та аналітичного обліку. Споживачем інформації управлінського обліку є управлінський апарат підприємства. Управлінський аналіз є джерелом інформації, на основі якої розробляється стратегія і тактика діяльності підприємства.

Місце і роль фінансового аналізу в системі управління економікою підприємства обумовлюється потребою у повній та об'єктивній інформації щодо стану і динаміки фінансових відносин у ході виконання бізнес-планів. Первинна інформація надходить із бухгалтерського обліку, який забезпечує постійне збирання, систематизацію і узагальнення облікових даних. Разом з тим, управління фінансами потребує інформації щодо характеру змін в економіці підприємства і тенденціях його розвитку, яка формується у підсистемі фінансового аналізу. Отже, роль фінансового аналізу в управлінні фінансово-господарськими процесами полягає у тому, що він є однією з найважливіших управлінських функцій, на основі якої реалізуються принципи об'єктивності та ефективності управління підприємством. Таким чином, у процесі управління фінансами підприємства фінансовий аналіз займає проміжне положення між етапом збирання інформації та етапом прийняття управлінських рішень (рис. 1.4).

Рисунок 1.4 Місце фінансового аналізу в системі управління підприємством

Місце і роль фінансового аналізу в системі управління характеризують його як необхідну умову ефективної фінансово-господарської діяльності підприємства в умовах ринку.

Розглянемо тепер докладно місце і роль аудиту в інформаційній системі управління підприємством.

Фінансово-господарський контроль діяльності підприємств при ринкових відносинах і різних формах власності наповнюється іншим змістом. Виникла нова форма фінансово-господарського контролю — аудиторський контроль. Це незалежний контроль, який здійснюють аудиторські організації (фірми) за договорами з підприємствами і підприємцями. Виконують його аудитори (від лат. auditor — слухач-учень, якого призначив вчитель для вислуховування уроків інших учнів, перевіряючий).

Законом України «Про аудиторську діяльність» дається наступне визначення аудиту: «аудит — це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам».

Національним нормативом № 3 «Мета та загальні принципи аудиту фінансової звітності» метою аудиту визначено «висловлення аудитором висновку про те, чи відповідає фінансова звітність, в усіх суттєвих аспектах, інструкціям, які регламентують порядок підготовки і представлення фінансових звітів» .

Аудит — це дослідження, а будь-яке дослідження визначається поставленою метою. Визначення мети необхідно, щоб створити деяку структуру, яка допомогла б аудитору зібрати необхідну кількість актуальних свідчень при виконанні аудиту. Мета аудиту визначається предметом аудиторської перевірки. В загальному значенні мета аудиту полягає в досить глибокому і докладному ознайомленні з предметом аудиторської перевірки, щоб скласти про нього компетентну думку.

В залежності від користувачів виникає необхідність в засвідченні аудитором різної фінансової інформації. В умовах ринку підприємства, кредитні установи, інші господарюючі суб'єкти вступають в договірні відносини щодо використання майна, грошових коштів, здійснення комерційних операцій та інвестицій. Довіра в цих відносинах повинна бути підкріплена можливістю для всіх учасників угод одержувати і використовувати фінансову інформацію, достовірність якої підтверджена незалежним аудитором. Незалежне підтвердження інформації про результати діяльності підприємств і дотримання ними норм законодавства необхідні державі для прийняття рішень в галузі економіки і оподаткування. Аудиторські перевірки необхідні також державним органам, судам, прокурорам та слідчим для підтвердження достовірності фінансової інформації, яка є комерційною таємницею.

В ринкових умовах господарювання фінансовий стан кожного господарюючого суб'єкта залежить від його взаємовідносин з іншими суб'єктами господарювання, і тому зростає потреба у достовірній обліковій і звітній інформації про їх діяльність. Зокрема, об'єктивна і достовірна інформація про діяльність деяких господарюючих суб'єктів необхідна:

власникам господарюючих суб'єктів для визначення стратегії їх розвитку;

інвесторам (місцевим та іноземним) при вкладанні своїх капіталів у інші господарюючі суб'єкти;

банкам для прийняття рішення про доцільність надання кредиту;

постачальникам для одержання гарантій повної оплати за відвантажені товари, виконані роботи та надані послуги;

акціонерам для контролю за роботою адміністрації товариства;

державним органам для планування потреб макроекономіки та оцінки податкових надходжень до бюджету тощо;

державним органам, судам, прокурорам та слідчим для підтвердження достовірності фінансової інформації, що їх цікавить, включаючи інформацію, яка є комерційною таємницею.

Користувачі, для яких достовірність фінансової інформації є досить значною, вимагають засвідчення її аудитором. При цьому слід пам’ятати, що запити споживачів інформації є досить різними. Інформаційні потреби основних користувачів фінансових звітів показані в таблиці 1.2

Завдання аудиту визначається його метою. На сучасному розвитку економіки в Україні основним завданням аудиту є збирання достовірної вихідної інформації про фінансово-господарську діяльність суб'єкта господарювання і формування на цій основі висновків про його реальний фінансовий стан.

Таблиця 1.2

Інформаційні потреби основних користувачів фінансових звітів

Аудит повинен бути організований так, щоб адекватно відображати всі аспекти діяльності суб'єкта, що перевіряється, настільки, наскільки вони відповідають перевіреній фінансовій інформації. Для того, щоб скласти думку, аудитор повинен одержати обґрунтовану гарантію того, що інформація у бухгалтерській документації та інших джерелах даних достовірна і достатня. Аудитор повинен також вирішити, чи правильно відтворена в обліку і звітності відповідна інформація.

Виконання основного завдання направлене на задоволення потреб всіх користувачів звітності. Проте, аудитор, на відміну від інших суб'єктів контролю, виступає діловим партнером клієнта, який, перевіряючи, повинен надавати різнобічну допомогу клієнту в усіх його справах. Тому аудит паралельно з основним завданням виконує функціональні завдання: коригування, оперативного контролю і стратегічні завдання.

Завдання коригування — у випадку, якщо за результатами проведеного аудиту аудитором зроблені негативні висновки, він може на прохання клієнта видати рекомендації щодо виправлення помилок (але не виправляти їх).

Завдання оперативного контролю — систематичний контроль безпосередньо в процесі діяльності суб'єкта з метою попередження помилок або вибору оптимальних рішень (не приймати рішення, а допомагати у їх виборі).

Стратегічні - обґрунтування оптимальної або пропозиція альтернативної стратегії та перспективної програми розвитку суб'єкта господарювання на підставі даних, одержаних у процесі аудиту.

Зміст аудиторського контролю як однієї з форм фінансово-господарського контролю складається з експертної оцінки фінансово-господарської діяльності підприємства за даними бухгалтерського обліку, балансу і звітності, а також аудиторських послуг з питань обліку, звітності, внутрішнього аудиту.

Поширена думка про те, що аудит необхідний лише для великих підприємств із складною структурою або компаній, в яких акціонери потребують захисту своїх інтересів. Проте дуже часто проведення аудиторської перевірки має переваги навіть у тих випадках, коли з погляду закону вона необов’язкова.

Відомо, що власник неохоче сприймає контроль його фінансово-господарської діяльності, але в проведенні аудиту він заінтересований, оскільки це забезпечує можливості для правильного розподілу прибутків між державою і підприємством у формі податків, що підлягають сплаті у бюджет; обґрунтований розподіл прибутку за акціями і позиками у вигляді дивідендів та інших форм між членами колективу підприємства, інвесторами тощо; залучення капіталу нового партнера у діяльність підприємства і забезпечення його частки прибутку; зміни умов партнерства та відображення їх у бухгалтерському обліку (вартість основних засобів, переоцінка їх). Така переоцінка прямо впливає на частку власності кожного з партнерів, тому їм доцільно провести аудиторську перевірку бухгалтерських рахунків після цих змін. Крім того, одержання кредитів банків в умовах ринкових відносин ґрунтується на висновках аудитора, який перевірив бухгалтерські рахунки підприємства. Аудиторської перевірки потребує і вирішення спорів, які розглядаються в арбітражних і народних судах, між підприємствами, банками, податковими органами та іншими суб'єктами права.

У ринкових умовах господарювання особливої важливості набуває об'єктивна оцінка та аудиту майнового та фінансового стану торговельного підприємства. Для її визначення розроблено велику кількість методик, які дають змогу виявляти проблемні напрями у діяльності підприємства й досліджувати причини, що їх зумовили.

Діяльність підприємств у сучасних умовах, пов’язана з деякою законодавчою невизначеністю щодо майбутнього та перспектив їх розвитку, супроводиться різноманітними ризиками. Перед керівниками підприємств постають завдання прогнозування, оцінки ризиків і створення ефективної системи управління ними. В цих умовах зростає роль системи аудиту економічного потенціалу підприємства.

Аудит економічного потенціалу торговельного підприємства має два важливі аспекти — внутрішній та зовнішній.

Внутрішній аспект аудиту економічного потенціалу торговельного підприємства полягає у визначенні стратегічних переваг та недоліків в тій чи іншій сфері фінансово-господарської діяльності підприємства. Внутрішня система аудиту економічного потенціалу спрямована на досягнення оптимального стану функціонування підприємства, що забезпечує одночасно досягнення цілей його діяльності та контроль за їх реалізацією.

Зовнішній аспект аудиту економічного потенціалу торговельного підприємства полягає насамперед у визначенні пріоритетів розвитку підприємства по відношенню до зовнішніх користувачів аудиторської інформації, здебільшого серед яких виступають кредитори, інвестори та страхові компанії.

Таким чином, для того, щоб докладно зрозуміти основні концептуальні засади оцінки та аудиту економічного потенціалу торговельного підприємства, необхідно розглянути вищенаведені аспекти.

Формування концептуальних засад аудиту економічного потенціалу вітчизняних підприємств є новим та недостатньо дослідженим явищем. Однією з передумов ефективної роботи підприємств є правильна організація роботи служби внутрішнього аудиту. Виникнення багатьох питань на практиці пов’язано з недостатністю не лише практичного досвіду, а й теоретичних розробок і рекомендацій.

Процесу організації системи аудиту економічного потенціалу торговельного підприємства передує низка процедур, серед яких вивчення:

різних типів організаційних структур підприємств, їх переваг, недоліків і доцільності впровадження системи аудиту економічного потенціалу підприємства;

організаційних структур західних компаній, що успішно впровадили систему аудиту економічного потенціалу, а також можливостей адаптації на вітчизняних підприємствах.

При виборі форми організації аудиту економічного потенціалу зарубіжні практики залежно від потреб керівництва та інших чинників рекомендують використовувати такі варіанти [1]:

1. Створення відділу внутрішнього аудиту як невід'ємного елемента організаційної структури підприємства (in-house internal audit service). Тут внутрішні аудитори є співробітниками компанії. Компанія наймає керівника служби внутрішнього аудиту та досвідчених спеціалістів, здатних забезпечити ефективне виконання роботи. Точна кількість спеціалістів залежить від завдань і напрямів діяльності служби внутрішнього аудиту. Однак практика функціонування таких підрозділів за кордоном свідчить, що в багатьох випадках їх персонал не володіє тими навичками та знаннями, які необхідні для надання послуг, передбачених внутрішнім аудитом.

2. Укладання угоди на здійснення послуг з внутрішнього аудиту із незалежними компаніями (outsourcing). Така форма організації діяльності служби внутрішнього аудиту забезпечує підприємству певні переваги:

компанія отримує послуги високого рівня, оскільки наймає висококваліфікованих спеціалістів для виконання визначених завдань (як правило, вузького кола);

забезпечується гнучкість щодо кількості спеціалістів, необхідних для виконання специфічних завдань (наприклад, оцінка інформаційних систем), при цьому можуть залучатися спеціалісти на короткий термін.

3. Стратегічне партнерство (strategic partnering). Це новітня (сучасна) концепція організації системи внутрішнього аудиту, яка була розвинена Партнером Департаменту послуг внутрішнього аудиту компанії Ernst & Young Г. Мартіном у 1996 p. Організація функції внутрішнього аудиту відповідно до зазначеного підходу передбачає відбір найманих працівників «зі сторони» для виконання завдань, які внутрішня служба не в змозі виконати, наприклад, через відсутність спеціалістів вузького профілю. Вони співпрацюють з внутрішніми аудиторами підприємства. Зарубіжні практики зазначають, що така форма організації праці внутрішніх аудиторів забезпечує більшу вигоду для підприємства, аніж аутсорсінг. Тісна співпраця аудиторів дає можливість «штатним» аудиторам отримувати від них додаткові знання.

Кожна із зазначених форм організації діяльності внутрішніх аудиторів має як переваги, — так і недоліки.

Оскільки основний зміст аудиту економічного потенціалу торговельного підприємства полягає у збиранні, аналізі інформації та формуванні на цій основі висновків і рекомендацій, керівництво підприємства повинно дбати про те, щоб служба внутрішнього аудиту мала можливість отримувати всю необхідну їй інформацію. Тому слід чітко визначити місце відділу в організаційній структурі, щоб забезпечити [4]:

1) ефективний рух інформації у двох напрямах: вхідної інформації - до служби внутрішнього аудиту із різних підрозділів підприємства як планово-економічних, фінансових, так і виробничих структурних підрозділів; вихідної інформації - із відділу внутрішнього аудиту до керівників відповідного рівня з метою виконання рекомендацій внутрішніх аудиторів;

2) співробітництво та взаємозв'язки з іншими службами та відділами підприємства.

Для того щоб ефективно виконувати свої функції, в процесі збирання інформації служба внутрішнього аудиту повинна враховувати і вивчати існуючу на підприємстві систему інформаційних потоків. Це одна з передумов, що забезпечує інтегральну взаємодію служби внутрішнього аудиту з іншими підсистемами управління, без чого неможливо конструктивно вирішувати проблеми ефективної організації служби внутрішнього аудиту як головної складової у системі оцінки економічного потенціалу. Як результат таких висновків, нижче запропоновано варіант впровадження інформаційних потоків системи аудиту економічного потенціалу в єдину систему інформаційних потоків підприємства (рис. 1.5).

Рисунок 1.5 Місце аудиту економічного потенціалу торговельного підприємства в управлінській інформаційній системі

В процесі формування системи аудиту економічного потенціалу керівництво підприємства насамперед повинно визначити форму її організації.

У сучасних умовах господарювання спостерігається процес концентрації капіталу та об'єднання підприємств у фінансово-промислові групи, корпорації, концерни, формується корпоративне управління. Дослідження питань створення організаційних структур складних систем показує, що коли кількість підприємств, які входять до складу корпорації, зростає, відбуваються зміна організаційної структури через децентралізацію функцій управління корпорації та перехід до дивізіональної організаційної структури (на рівні окремих підприємств, що сформовані в дивізіони в залежності від сфери діяльності).

Ринкові відносини, конкурентність у господарюванні у високорозвинених країнах зумовили виникнення внутрішнього аудиту, організованого власниками внутрішньоакціонерних товариств, концернів, корпорацій. Після досягнення високого рівня якості товарів і послуг у компаніях відбувається постійна боротьба не лише за просування їх до споживача, а й за подальше нарощування товарної маси для задоволення попиту покупців. У конкурентній боротьбі важливим засобом є внутрішній аудит, який допомагає утриматися на ринку. На підприємствах створюються відділи, що відповідають за формування, координацію і виконання планів внутрішнього аудиту. Його здійснюють співробітники спеціального відділу і суміжних з ним служб (бізнесу, маркетингу).

Якість товарів, робіт і послуг установлює не аудит, а стандарти і попит на них клієнтів. Тому першочерговим завданням внутрішнього аудиту є визначення клієнта, якому потрібні послуги аудиту. Такими клієнтами можуть бути ради директорів компанії, головний інженер (технолог), головний бухгалтер та ін. Клієнт, обираючи внутрішній аудит, має бути впевнений, що він вирішує важливі для нього питання найбільш ефективним способом, а результати корисні для корпорації.

Таким чином, в сучасних умовах розвитку ринкових відносин в Україні, значення аналізу та аудиту в інформаційній системі торговельного підприємства важко переоцінити, оскільки саме він є тією базою, на якій будується розробка фінансової політики підприємства. За результатами аналізу фінансового стану можливо передбачити певні майбутні економічні вигоди підприємства та отримати найбільші ефективні управлінські рішення для їх досягнення. Що дає підставу вважати аналіз та оцінку фінансового стану важливою складовою у фінансово-господарській діяльності підприємства. В сучасних умовах розвитку ринкових відносин функцією незалежного аудиторською контролю є сприяння встановленню економічних зв’язків між виробничими підприємствами і торгівлею, розвитку маркетингу.

1.2 Огляд нормативної бази та спеціальної літератури з питань аудиту економічного потенціалу підприємства

Ринкові відносини зумовлюють необхідність побудови власної, самостійної та ефективно діючої економічної системи. Держава ставить перед собою завдання, вирішення яких потребує насамперед повноцінного і раціонального функціонування суб'єктів економіки, тобто господарюючих суб'єктів — підприємств, які виступають складовими частинами єдиного господарського механізму країни. А це в свою чергу потребує постійного вдосконалення управління господарськими процесами в усіх сферах господарювання, і особливо це стосується торгівлі.

У цьому полягає суть ефективної організації контролю, яка неможливо без створення ефективної системи обліку, важливішою складовою частиною якого виступає бухгалтерський облік як засіб спостереження, реєстрації, систематизації та аналізу інформації про господарську діяльність.

Велике значення нормативного забезпечення полягає у збереженні стабільності розвитку системи бухгалтерського обліку і створенні належних умов для послідовного та раціонального здійснення нею притаманних бухгалтерському обліку функцій у конкретному економіко-правовому середовищі.

Забезпечується також відповідність національної системи бухгалтерського обліку загальновизнаним підходам до ведення бухгалтерського обліку, створена модель взаємодії систем бухгалтерського обліку та оподаткування, переглянуто допустимі способи оцінки майна та зобов’язань, створено умови для поглиблення аналітичної облікової інформації та забезпечення доступності (публічності) фінансової звітності.

Створення нової системи бухгалтерського обліку в нашій державі пов’язано з регулюванням важливих його принципів, методів і функцій. Україна вперше самостійно здійснює формування національної системи бухгалтерського обліку.

На цей час аналіз та контроль фінансового стану торговельного підприємства регулюють нормативні документи, які представлені у табл. 1.3.

Таблиця 1.3

Характеристика нормативних документів, що регулюють облік, аналіз та контроль фінансового стану торговельного підприємства

Законодавча та нормативна база з питань аналізу та контролю фінансового стану є досить розгалужена і нестабільна, в ній існують деякі невідповідності та протиріччя.

Так, наприклад, згідно з П (С)БО-2 «Баланс"[26] пов’язані сторони — це особи, стосунки між якими обумовлюють можливість однієї сторони контролювати іншу або здійснювати суттєвий вплив на прийняття фінансових і оперативних рішень іншою стороною. Здавалось би, все зрозуміло, але в цьому визначенні відсутні в якості пов’язаних сторін фізичні особи, які також можуть контролювати рішення іншої сторони. Крім того, це визначення має неузгодженість із діючим визначенням Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств"[30,ст.1 п. 1.26], згідно якого пов’язана особа — це особа, що відповідає одній із вказаних ознак:

ь юридична особа, що здійснює контроль над платником податків, або знаходиться під спільним контролем із таким платником податків;

ь фізична особа або члени її сім'ї, що здійснюють контроль над платником податків;

ь посадова особа платника податків, що уповноважена від імені платника податків здійснювати юридичні дії щодо встановлення, зміни або призупинення правових відносин.

Відповідно до П (С)БО-1 «Загальні вимоги до фінансової звітності"[25, п.3], користувачами фінансової звітності є «юридичні і фізичні особи». Загалом позитивно оцінюючи таке твердження, ми схильні до думки про необхідність його конкретизації, оскільки дотримання принципу конфіденційності вимагає деталізації умов отримання даних звітних форм у користування. Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття відповідних рішень неупередженої інформації про фінансові результати діяльності та фінансового стану підприємства. Залишається незрозумілим кому необхідно подавати звітність і чи включається до переліку користувачів звітності податкова адміністрація. Даний стандарт не дає конкретної відповіді на це питання. Водночас Міжнародні стандарти фінансової звітності конкретно називають користувачів: інвестори, робітники, позикодавці, постачальники, кредитори, покупці, урядові органи, громадськість. Затвердженим П (С)БО-1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» практично не визначено також які особи відповідають за складання й подання звітності.

Відповідно до П (С)БО-1 [п. 9−10] стаття може наводитись у звітності, якщо:

ь існує ймовірність надходження і вибуття майбутньої економічної вигоди, пов’язаних з цією статтею;

ь оцінка статті може бути достовірно визначена.

Система оцінки має величезне значення для всього облікового процесу. Проте самому процесу оцінки елементів звітності в П (С)БО-1 уваги не надається.

Стаття 19 П (С)БО-1 передбачає, що фінансова звітність повинна містити дані про валюту звітності й одиниці її виміру. Одночасно в даному П (С)БО (п. 22 другий абзац) зазначається, що «якщо валюта звітності відрізняється від валюти, у якій ведеться бухгалтерський облік», то в такому випадку підприємства повинні будуть розкрити в звітності причини цього і методи перерахунку однієї валюти в іншу. Але в стандарті не зазначено, які підприємства і в якому порядку можуть скористатись цим правом. Водночас, статтею 5 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» визначено інше: «Підприємства ведуть бухгалтерський облік і складають фінансову звітність у грошовій одиниці України».

Варто також зауважити, що в жодному із затверджених П (С)БО немає визначення капіталу. П (С)БО-1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» [25,п.3] дає тільки визначення власного капіталу як частини в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань. Згідно міжнародних стандартів, капітал — це частка в активах компанії, що залишається після врахування її зобов’язань. Іншими словами в П (С)БО-1 така економічна категорія трактується як власний капітал. Причому згідно міжнародних стандартів капітал складається з засобів, внесених акціонерами, нерозподіленого прибутку і резервів для підтримки капіталу (переоцінки).

Дослідження рекомендацій Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та П (С)БО щодо методу визначення доходів і витрат дозволяють стверджувати, що в даному випадку проявляється двозначність у трактуваннях.

Так, згідно методу нарахування відповідно до Закону [24], при визначенні фінансових результатів доходи слід зіставити з затратами, здійсненими для їх отримання. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження чи сплати грошових коштів. Проте, згідно пункту 13 П (С)БО-3 «Звіт про фінансові результати» в статті «доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» відображається загальний доход (виручка) від реалізації. Таким чином, виручка з’являється лише після оплати, а доход може виникати за фактом надання послуг (відвантаження товарів, продукції або виконання робіт незалежно від оплати). Однак, згідно пункту 7 П (С)БО-3 доход відображається в звітності в момент надходження активу або погашення зобов’язання, а витрати — в момент вибуття активу або збільшення зобов’язання. Така двозначність у трактуваннях призводить до низки непорозумінь та неточностей при здійсненні оцінки фінансового стану, оскільки спотворюється реальна картина величини доходів і витрат.