Допомога у написанні освітніх робіт...
Допоможемо швидко та з гарантією якості!

Організація робіт на розкривній дільниці Вінницького спецкар"єра гранітів. 
Розробка калькуляції собівартості розкривних порід

КурсоваДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Матеріально-технічні ресурси підприємство купує на ринку, де продавцями і постачальниками є безпосередньо підприємства виробники або організації-посередники. Купівля матеріально-технічних ресурсів безпосередньо у виробників, тобто організація постачання за прямими зв’язками, має ті переваги, що вона забезпечує можливість оперативного врахування спеціальних вимог покупця до продукції, конкретних… Читати ще >

Організація робіт на розкривній дільниці Вінницького спецкар"єра гранітів. Розробка калькуляції собівартості розкривних порід (реферат, курсова, диплом, контрольна)

Зміст курсової роботи:

І. Організація виробництва

1.1 Коротка характеристика діяльності підприємства

1.2 Техніко — економічні показники діяльності підприємства

1.3 Вибір раціонального режиму діяльності

1.4 Форми організації праці існуючі на підприємстві

1.5 Розрахунок параметрів і побудова графіка організації робіт

ІІ. Розрахункова частина

2.1 Розрахунок балансу робочого часу дільниці

2.2 Розрахунок чисельності робочих по дільниці

2.3 Розрахунок фонду заробітної плати робочим по дільниці

2.4 Розрахунок фонду заробітної плати ІТП

2.5 Амортизація основних виробничих фондів

2.6 Розрахунок витрати на поточний ремонт обладнання

2.7 Розрахунок витрат на електроенергію

2.8 Розрахунок матеріальних витрат

2.9 Загально — цехові витрати

2.10 Розробка калькуляції собівартості 1 м? гірничої маси

2.11 Техніко — економічні показники по проекту

I. Організація виробництва

1.1 Коротка характеристика діяльності підприємства Турбівcьке родовище гранітів знаходиться в межах Липовецького району Вінницької області. Родовище розміщується на південно-західній околиці смт. Турбів, південно-західніше Турбівського цукрового комбінату, на правому березі річки Кобильця.

Корисна копалина родовища являються кристалічні породи, представлені гранітами які по своїх фізико-механічних властивостях відносяться до ІX групи ґрунтів по НіП-IY-5−82,та до IVкатегорій по важкості екскавації ЕНВ+1(5).

Граніти Турбівського родовища відносяться до першого класу будівельних матеріалів, згідно вимог НРБ і вироби з них можуть використовуватися для всіх видів будівництва.

У даний час приток води в кар'єрі не перевищує 6 м3/год. У даний час у північно-західній частині кар'єру обладнаний зумпф ємкістю 150 м³, звідки і проводиться відкачування води насосом 4/КС, яка використовується для пилеподавлення на дробарко-сортувальному заводі. Продуктивність насосу 150м3/год, висота підйому 80 м. насос змонтовано на площадці на 1 метр вище підошви кар'єру. Діаметр напорного трубопроводу 100 мм., діаметр труби насосу 150 мм. для стікання води в зумпф по підошві кар'єру проводиться ухил 0.2 градуси.

Відстань перевезення корисної копалини 1 км.

Транспортування для доставки гірничої маси з кар'єру до ДСЗ, мають тверде покриття товщиною 0.5м. та шириною проїзної частини 13 м. Ширина земельного полотна 14 м. Марка транспорту, який використовується на кар'єріКРАЗ-256Б.

Виймання корисної копалини та розкривних порід ведеться екскаваторами ЕКГ-5.

Види робіт

Одиниці виміру

План на 2010р.

Виконання за 10 місяців

Очікуване виконання

План на 2011р.

I

квартал

II

квартал

III

квартал

IV

квартал

1.Видобувні

тис.м3

85.0

26.0

26.3

28.1

;

9.2

8.1

10.8

2.Розкривні

тис.м3

152.0

6.0

6.0

103.3

;

46.8

44.6

11.9

3.Виробництво буто-щебеневої продукції:

Камінь Щебінь

тис.тон тис. тон

— 220.0

1.2

66.6

1.2

67.4

;

73.0

;

;

;

24.0

;

21.0

;

28.0

4.Балансові запаси на кінець року

тис.м3

6374.6

5. Розкривні запаси на період

тис.м3

245.6

6.Підготовлені запаси на період

тис.м3

193.4

7.Запаси готові до видобутку

тис.м3

77.8

Буріння свердловин для підривання проводиться станками

5СБШ-200,СБУ-100.

Геологічні запаси корисної копалини — 7457.5тис. м3.

Промислові запаси корисної копалини — 5218тис. м3.

Термін роботи кар'єра 44 рік.

Річна продуктивність кар'єра 28 100м3/рік.

1.2 Основні техніко-економічні показники по Вінницькому спецкар'єрі гранітів

таблиця 1

1.3 Вибір раціонального режиму діяльності підприємства, дільницю транспортних робіт Під режимом роботи підприємства встановлена тривалість виробничої діяльності підприємства. Він представляє число робочих і неробочих днів, змін в році і тривалості зміни. Розрізняють режим роботи кар'єра в цілому окремих цехів і дільниць, обладнання. Ці режими можуть співпадати або не співпадати один з одним.

Річний режим кар'єра в залежності від кількох робочих днів може бути перервним або не перервним.

Під неперервним розуміють такий режим роботи кар'єра і його дільниці, обладнання при якому робота робиться на протязі всього року за виключенням святкових днів, простоїв і погодних умов, а також промислових технологічних перерв.

Перервний режим роботи відрізняються від загальних вихідних днів для кар'єра в цілому, його діяльність або спеціальних машин. Цей режим більш прогресивний, дозволяє покращувати умови праці і відпочинку працюючих, забезпечує постійний склад робочих без підмінних змін і бригад, збільшує якість планово — попереджувальних ремонтів.

Два загальних вихідних дня з тривалістю робочої зміни 8 годин.

Прийнятий календарний режим роботи в значній степені визначає порядок виконання основних і допоміжних робіт та організацію в цілому виробничого процесу в часі. Всього календарних днів в році -365, з них:

— робочих — 251

— вихідних і святкових — 114.

Робочий тиждень переривистий з двома вихідними днями.

Ремонтні роботи проводяться в кінці місяця на протязі 2−3 днів.

При організації виробничого процесу в часі потрібно керуватися наступними принципами:

— Сумісництво в часі усіх календарних перерів в послідовних ланках виробничої технології.

— Забезпечення максимально — можливо виконання допоміжних робіт, суміжних ланок під час календарних перерв.

— Прогнозування ходу виробничого процесу, тобто забезпечення продуктивності обладнання, вибір оптимального виконання допоміжних робіт.

— Постійна підготовленість до виконання профілактичних робіт.

Вибраний режим роботи підприємства є базою для розробки календарних графіків виходів робочих. При розробці графіків виходів робочих необхідно притримуватись таких вимог:

— Простота побудови і доступність для розуміння кожним робочим.

— Рівномірний розподіл на протязі місяця робочого часу і відпочинку.

— Правильне чергування для всіх робочих ранкових, денних і нічних змін. Перехід з однієї зміни в другу повинен, як правило, відбувається через кожен тиждень.

— Зберігання річного і нормального середньомісячного за рік балансу робочого часу при встановленої законом продовження робочого тижня.

Прийнятий календарний режим роботи в значній степені визначає порядок виконання основних і допоміжних робіт і організацію в цілому виробничого процесу в часі. Ст 161−164Л-1.

Графік виходів таблиця 2

зміна

Лютий

А

А

А

А

А

В

В

Б

Б

Б

Б

Б

В

В

С

С

С

С

С

Б

Б

Б

Б

Б

В

В

С

С

С

С

С

В

В

А

А

А

А

А

С

С

С

С

С

В

В

А

А

А

А

А

В

В

Б

Б

Б

Б

Б

Лютий

В

В

А

А

А

А

А

В

В

В

В

Б

Б

Б

Б

Б

В

В

В

В

С

С

С

С

С

В

В

1.4 Форми організації праці на дільниці транспортних робіт кар'єру Для ефективного ведення гірничих робіт потрібно використовувати останні досягнення форми і методи ведення гірничих робіт. Раціональна форма організації праці є така яка основна на останніх досягненнях і передумову досвіду, дозволяє найкращим чином з'єднувати техніку і людей в єдиний технологічний процес, забезпечує ефективне використання матеріальних і трудових ресурсів. Один з найбільш дійових методів раціональної організації праці є метод розділення і кооперування.

Під розподіленням праці розуміють зумовлену якість різних видів діяльності людини в процесі сумісної праці. Розрізняють наступні види розділення праці: функціональне, технологічне, професійне і класифікаційне.

Під кооперуванням праці розуміють максимальне пов’язування в роботі окремих виконавців чи груп.

Розділення і кооперування праці находяться в тісному зв’язку з розвитком техніки і технології добутку корисної копалини. По механізації і автоматизації праці стає можливе впровадження таких прогресивних форм кооперування праці, як сумісні функції і професійні, розширення форм обслуговування, багатократне обслуговування. Це дозволяє підвищити продуктивність праці і більш повно використовувати робочий час.

На робочих місцях приймають наступні форми організації праці: індивідуальну і колективну.

При індивідуальній формі кожен робочий або декілька робочих виконують своє завдання. Замір виконання роботи також виконують індивідуально і розміри заробітної плати залежать від результатів тільки своєї праці. Ця форма організації праці отримала поширення в механічних майстернях і станкових роботах.

При колективній формі група виконує виробничу задачу і несе загальну відповідальність за виконання роботи. Одним з найважливіших питань колективної організації і оплати є визначення оптимального складу, бригади. Бригадна форма праці буде ефективна у тому випадку коли на її виконання стільки робочих скільки дійсно необхідно.

Спеціалізована бригада об'єднує як правило робочих однієї професії зайнятих на виконання однорідних технологічних робіт. Членами такої бригади можуть встановлюватись однакові або різні тарифні розряди в залежності від складності робіт і рівня кваліфікації робочого. Замір виконання роботи проводиться індивідуально або бригади в цілому.

Під робочим місцем розуміють частину виробничої площі, закріпленої за робочим чи бригадою обладнанням і оснащені всім необхідним для виконання виробничого процесу.

Рівень організації праці на робочому місці в значній степені впливає на його продуктивність праці і кар'єра в цілому. Основною задачею організації праці на робочому місці є: виявлення раціональних принципів і методів праці, вибір більш економічних прийомів і умов праці.

Планування робочого місця повинно відповідати умовам забезпечення виконання виробничих задач з мінімальними затратами робочого часу і ефективного використання обладнання. При організації робочих місць користуються типовими проективними рішеннями. Ефективним засобом підвищення організації праці і обслуговування робочих місць є атестація робочих місць.

В ході проведення атестації робочого місця визначається степінь озброєності праці робочих, якісного рівня використання техніки і технології, організація і соціальна характеристика робочого місця. При атестації робочого місця дається оцінка робочого з точки зору професійної придатності, відповідно до вимог виробничого процесу соціальної і трудової активності.

В результаті атестації отримується реальна картинка соціальної організації праці і обслуговування робочого місця, виявляють резерви для їх покращення. Ці резерви повинні використовуватись при складанні річного плану економічного і соціального розвитку, програми конкретних організаційно — технічних заходів по раціоналізації удосконалення організації виробництва праці для відкритих гірничих робіт.

1.5 Проведення і обробка результатів фотографії робочого часу графік дільниця копалина порода Завданням графіку організації в екскаваторному забої є поєднання в одне ціле робіт по попередньому рихленню гірської маси робіт по перекладанню залізно — дорожніх шляхів на уступах і планово — попереджувальних ремонтів екскаватора.

Складання графіку заключається в розрахунку об'єму робіт по кожному робочому процесу, виконуючому в екскаваторному вибої, визначення часу необхідно для виконання позначеного місячним планом об'єма робіт по кожному робочому процесу і розподілення робочого часу по довжині уступу і по днях місяця.

Розрахунок і складання графіка починається з розрахунку об'єма робіт по основному робочому процесу екскаваторного вибою — екскавації підірваної гірської маси, зображення цього процесу на графіку і прив’язці всіх інших робочих процесів, виконуючих на уступі.

Для складання технологічного графіка, організації роботи на уступі необхідно знати місячний план добутку (або розкриву) по уступу, положення екскаваторів і бурових станків до початку місяця, довжину підривної частини уступу, порядок підривних робіт і місцезнаходження залізничного шляху. Крім того потрібно знати який вид ремонту екскаваторів і бурових станків потрібно провести протягом плануючого місяця і продовження цього ремонту.

II. Розрахункова частина

2.1 Баланс робочого часу по дільниці розкривних робіт Досягнення кінцевої мети кадрової політики суб'єктів господарювання має передбачити виконання певних функцій (заходів).

Основні з них такі:

Розробка і корекція згідно умов господарювання, що змінюються, стратегія формування і розподілу трудового потенціалу;

Набір і формування необхідних категорій персоналу (вибір, професійна орієнтація, адаптування).

Підготовка персоналу до відповідальної професійної діяльності (виробниче — технічне учнівство, загальна підготовка, підвищення кваліфікації, просування по службі);

Оцінка персоналу (контроль відповідальності персоналу конкретним потребам виробництва, контроль висування, а службових переміщень);

Мотивація дотримання режиму трудової діяльності і високо продуктивної праці;

Постійний моніторинг безпеки праці (виробництво — господарської чи іншої діяльності);

Забезпечення соціальної захищеності персоналу підприємства (фірми, корпорації);

Реалізація постійних зв’язків між керівництвом підприємства (фірми, корпорації) і представниками трудових колективів.

На підприємствах відкритої гірничої розробки існує така класифікація кадрів:

Керівник — працівники, які обіймають посади керівників підприємства та їх структурних підрозділів, із заступниками керівників і головними спеціалістами включно.

Спеціалісти — працівники, які виконують інженерно-технічні, економічні та інші роботи, зокрема інженери, економісти, нормувальники, юрисконсульти, соціологи, менеджери з різних видів діяльності.

Службовці - працівники, які здійснюють підготовку та оформлення управлінської документації, облік і контроль, господарське обслуговування, тобто виконують суто технічну роботу (діловоди, обліковці, архіваріуси, креслярі, стенографісти).

Персонал (трудові ресурси) підприємства — це сукупність постійних працівників, які мають необхідну підготовку і досвід роботи (діяльності). Кадри найчастіше це певна сукупність працівників даного підприємства, які мають достатньо високий рівень кваліфікації і значний стаж роботи.

Трудовий потенціал — потенціал (можливість діяльності) усієї сукупності працівників з урахуванням не тільки кількісних, а й якісних характеристик, тобто рівень освіти, ділових якостей тощо.

Розраховуємо баланс робочого часу і коефіцієнт списочного складу.

2.1 Розрахунок балансу робочого часу і коефіцієнту списочного складу Таблиця 3

Показники

Сезонна робота, при 5-ти денному робочому тижню

Календарний фонд часу, Ткал

Робочі дні: а) Вихідні б) Святкові

в)Сезонні невиходи

34 5

Номінальний фонд часу

Планові цілоденні не вигідно: а) Чергова відпустка

б) Інші невиходи

10 2

Дійсний фонд часу, Тд

Кількість днів роботи підприємства в році

Коефіцієнт списочного складу

1,08

2.2 Визначення чисельності окремих категорій працівників Окреслюючи цілі та напрямку розвитку діяльності підприємства, його керівництво має визначити необхідні для їхньої реалізації ресурси, у тім числі трудові.

Планування трудових ресурсів на діючому підприємстві починається з оцінки їхньої наявності. Останнє передбачає інвентаризацію робочих місць, виявлення кількості тих, хто працює на кожній операції, що забезпечує реалізацію кінцевої мети (створення продукції, надання послуг). Аналіз і дальші розрахунки проводяться за категоріями працівників (робітників, керівники, спеціалісти, службовці), а для кожної з них — за професіями, спеціалістами, розрядами. Щодо працівників розумової праці, то в цьому разі можна використовувати систему інвентаризації трудових навичок або спеціальностей, тобто реєстрацію професійних навичок службовців із зазначенням кількості працівників, які володіють ними.

Розрахунки чисельності спираються не лише на кількісну та якісну оцінку самих трудових ресурсів, а й на можливий рівень їхнього використання та на аналіз факторів, які впливають на цей рівень, — технічних, організаційних, соціально-економічних.

Об'єктами аналізу в такому разі стають:

— номенклатура продукції, що виготовляється, та послуг, що надаються;

— утрати робочого часу та причини таких;

— характер та порівняльний рівень технологічних процесів і устаткування;

— прогресивність та відповідність сучасним вимогам організації праці та виробництва;

— рівень мотивації трудової діяльності;

— норми обслуговування та виробітку, рівень фактичного виконання тощо.

Визначення планової чисельності персоналу залежить від специфіки підприємства, особливостей його функціонування.

Розрахунок чисельності робочих по дільниці

Таблиця 4

Найменування професії

Розряд

Норма обслуговування

Кількість обладнання

Тривалість зміни, г

Кількість змін на добу

Явочна чисе-льність

Кількість днів роботи кар'єру в році

Дійсний фонд робочого часу

Коефіцієнт списочного складу

Списочний склад

зміну

Добу

Машиніст

Екскаватора ЕКГ-5

1.08

1.1

Помічник машиніста екскаватора

1.08

1.1

Черговий слюсар

1.08

1.1

Машиніст бульдозера

;

;

1.08

1.1

Всього

;

;

Окреслюючи цілі та напрямки розцінку діяльності підприємства, його керівництво має визначити необхідні для їхньої реалізації ресурси, у тім числі трудові.

Планування трудових ресурсів на діючому підприємстві починається з оцінки їхньої наявності. Останнє передбачає інвентаризацію робочих місць, виявлення кількості тих, хто працює на кожній операції, що забезпечує реалізацію кінцевої мети (створення продукції, надання послуг). Аналіз і дальші розрахунки проводяться за категоріями працівників (робітники, керівники, спеціалісти, службовці), а для кожної з них — за професіями, спеціальностями, розрядами. Щодо працівників розумової праці, то в цьому разі можна використати систему інвентаризації трудових навичок або спеціальностей, тобто реєстрацію професійних навичок службовців із за значенням кількості працівників, які володіють ними.

Розрахунки чисельності спираються не лише на кількісну та якісну оцінку самих трудових ресурсів, а й на можливий рівень їхнього використання та на аналіз факторів, які впливають на цей рівень, — технічних, організаційних, соціально-економічних.

Об'єктами аналізу в такому разі стають:

номенклатура продукції, що виготовляється, та послуг, що надаються;

утрати робочого часу та причини таких;

характер та порівняльний рівень технологічних процесів і устаткування;

прогресивність та відповідність сучасним вимогам організації праці та виробництва;

рівень мотивації трудової діяльності;

норми обслуговування та виробітку, рівень фактичного виконання норм тощо.

Визначення планової чисельності персоналу залежить від специфіки підприємства, особливостей його функціонування. Зокрема:

розрахунки за обсягом будуть різними для підприємств масового та серійного виробництва у порівнянні з підприємствами одиничного й дослідного виробництва;

підприємство, яке докорінно диверсифікує свою діяльність, натрапить на значно більші проблеми в розрахунках ніж підприємство, що тільки збільшує обсяги виробництва чи надання послуг;

підприємству, виробництво на якому має ритмічний характер протягом усього року, незнані проблеми виробництва сезонного характеру, у тім числі щодо розрахунків чисельності персоналу.

2.3 Розрахунок фонду заробітної плати робочим по дільниці

Ефективність функціонування та соціальний розвиток тих чи тих суб'єктів господарювання (трудових колективів) забезпечується передусім формуванням належних індивідуальних і колективних матеріальних стимулів, провідною формою реалізації яких є оплата праці різних категорій персоналу.

Оплата праці — це будь-який заробіток, обчислений, як правило, у грошовому виразі, що його за трудовим договором власник або вповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу або надані послуги.

Оплата праці складається з основної заробітної плати й додаткової оплати праці. Розміри оплати найманого працівника залежать від результатів його праці з урахуванням наслідків господарської діяльності підприємства.

Основна заробітна плата працівника залежить від результатів його праці й визначається тарифними ставками, відрядними розцінками, посадовими окладами, а також надбавками й доплатами в розмірах, не вищих за встановлені чинним законодавством. Рівень додаткової оплати праці здебільшого залежить від кінцевих результатів діяльності підприємства. Зазвичай до додаткової оплати праці відносять премії, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, а також надбавки й доплати, не передбачені чинним законодавством або встановлені понад розміри, дозволені останнім. За розрахунками середньої структури середньомісячного заробітку персоналу на виробничих підприємствах України протягом кількох останніх років, основна заробітна плата й додаткова оплата праці становлять відповідно 70—80 і 20—30% від загальної величини цього заробітку.

За умов розвитку підприємництва та існування різних форм власності заробіток працівника вже не визначається розміром якогось гарантованого фонду оплати праці, а все більше залежить від кінцевих результатів і доходів від діяльності підприємства. Треба враховувати, що й сам працівник усе частіше стає більш-менш реальним співвласником підприємства.

Відтак винагороду працівникові-власнику треба нараховувати не тільки за працю, а й за вкладений у підприємство капітал. Ось чому, ураховуючи зміни в природі та механізмі формування заробітку працівника, замість поняття «заробітна плата» усе частіше використовують терміни «трудовий дохід», «винагорода», «оплата праці», «заробіток», «дохід». Але в будь-якому разі повна компенсація (грошова або не грошова) за витрачені зусилля, включаючи заробітну плату, повинна відбивати внесок кожного працівника, ефективність його праці.

Дійовість оплати праці визначається тим, наскільки повно вона виконує свої основні функції — відтворювальну, стимулюючу, регулюючу й соціальну.

Реалізація відтворювальної функції заробітної плати передбачає встановлення норм оплати праці на такому рівні, який забезпечує нормальне відтворення робочої сили відповідної кваліфікації та водночас дає змогу застосовувати обґрунтовані норми праці, що гарантують власнику отримання необхідного результату господарської діяльності.

Функція стимулювання зводиться до того, що можливий рівень оплати праці має спонукати кожного працівника до найефективніших дій на своєму робочому місці. Регулююча функція оплати праці реалізує загальновживаний принцип диференціації рівня заробітку за фахом і кваліфікацією відповідної категорії персоналу, важливістю та складністю трудових завдань. Соціальну функцію заробітної плати спрямовано на забезпечення однакової оплати за однакову роботу; вона має поєднувати державне й договірне її регулювання, а також реалізовувати принцип соціальної справедливості щодо одержання власного доходу.

Розрахунок річного фонду заробітної плати технологічних робочих

Найменування професії

Фонд робочого часу, год

Тарифний фонд заробітної плати, грн

Тарифна ставка 1 год.

Премія

Доплата за роботу в нічний час, год

Інші доплати, грн.

Основний фонд заробітної плати, грн

Додаток заробітної плати, грн

Плановий фонд заробітньої плати, грн

Процент

Сума, грн

Машиніст екскаватора ЕКГ-5

16 813,92

15,23

3362,78

;

840,69

21 017,5

;

21 017,5

Помічник машиніста екскаватора

12 563,52

11,38

2515,74

;

628,17

15 707,4

;

15 707,4

Машиніст бульдозера

14 418,24

13,06

2883,64

720,91

18 022,8

;

18 022,8

Черговий слюсар

12 563,52

11,38

2515,74

;

628,17

15 707,4

;

15 707,4

Всього:

56 359,16

51,05

11 277,9

;

2817,9

70 455,1

;

70 455,1

Таблиця 5

Фонд робочого часу = Qрічн. дійс * Тзм * Nявочне = 138 * 8 * 1 = 1104, год.

Тарифний фонд заробітної плати = ФРЧ * tспис. погод = 1104 * 15,23 = 16 813,92,грн.

Основний фонд заробітної плати

ФЗПосн = ФЗПтар + П + Здоп.інші = 16 813,92 + 3362,92 + 840,69 = 21 017,5,грн.

2.4 Розрахунок фонду заробітної плати ІТП Організація преміювання робітників за основні результати діяльності, оказаної викреслювання індивідуальних і колективних систем стимулювання, вибір показників преміювання за видами виробництва, диференціацію розмірів премій за показниками та умовами заохочення, розподіл премій на підставі КТУ, тощо.

Індивідуальне преміювання використовується тоді, коли організація виробництва передбачає роботу кожного з членів колективу незалежно від інших (за наявності обліку індивідуальних результатів праці). У таких випадках показники і умови преміювання встановлюються безпосередньо за професіями або видами робіт, а премія нараховується на основну заробітну плату окремого робітника залежно від індивідуальних результатів його роботи.

Колективні стимулювання може застосовуватись як за колективної, так і за індивідуальної організації праці. Колективну працю нараховують залежно від стану виконання колективних показників діяльності на основну заробітну плату бригади. Потім колективну премію розподіляють між робітниками з урахуванням їхнього особистого внеску, виходячи з основної заробітної плати, відпрацьованого часу та коефіцієнта трудової участі.

Вибір показників преміювання залежить від завдань, поставлених перед об'єктом стимулювання (робітником, бригадою, цехом). Конкретні показники преміювання робітників основного виробництва наведено в таблиці 6.

Розрахунок фонду заробітної плати інженерно-технічних працівників

таблиця 6

Посада

Кількість чоловік

Місячний заробіток, грн.

Сезонний фонд зарплати, грн.

Начальник дільниці

Майстер зміни

Механік

Всього:

Сезонний фонд зарплати

ФЗПсезон = 3500 * 1 * 7 = 24 500грн.

Розрахунок продуктивності праці і середньої зарплати працюючих підприємства Під продуктивністю праці як економічною категорією заведено розуміти ефективність (плодотворність)трудових витрат, здатність конкретної праці створювати за одиницю часу певну кількість матеріальних благ. Підвищення продуктивності праці характеризує економію сукупної (живої, уречевленої і майбутньої) праці. Конкретно воно полягає в тім, що частка живої праці зменшується, а уречевленої збільшується, проте збільшується в такий спосіб, що загальна величина трудомісткості товарів зменшується.

Рівень продуктивності праці визначається кількістю продукції (обсягом робіт чи послуг), що виробляє один працівник за одиницю робочого часу (годину, зміну, добу, місяць, квартал, рік), або кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції (виконання роботи чи послуги).

Різноманітність підходів до визначення рівня продуктивності праці залежить від специфіки діяльності тих чи тих підприємств або їхніх підрозділів, від мети розрахунків та базується на методичних особливостях.

Натуральні показники виробітку найбільш точно відображають динаміку продуктивності праці, але можуть бути застосовані лише на підприємствах, що випускають однорідну продукцію. Використання так званих умовно-натуральних вимірювачів дозволяє розширити можливість застосування цих показників. Трудові показники потребують добре налагодженої роботи з технічного нормування та обліку праці.

Продуктивність праці (ПП) — уявляє собою кількість продукції підприємства, яка приходиться на одного працівника

1. Визначаємо продуктивність праці як кількість продукції одного працівника по дільниці розкривних робіт.

Де, Qрічне — обсяг продукції за рік;

Nяв — явочна чисельність робочих.

2. Визначаємо продуктивність праці одного працівника по дільниці розкривних робіт

3. Одним з основних показників використання персоналу підприємства є також трудомісткість робіт, базою розрахунку якою є такі дані як:

1) фонд робочого часу по дільниці

2) чисельність робочих

3) обсяг розкривних порід за сезон Трудомісткість робіт (tp) розраховується за формулою:

Де, ФРЧ — фонд робочого часу працівників

2.5 Амортизація основних виробничих фондів Безперервний процес виробництва потребує постійного відтворення фізично-спрацьованих і технічно застарілих основних фондів. Необхідною умовою відновлення засобів праці в натурі є поступове відшкодування їхньої вартості, яке здійснюється через амортизаційні відрахування.

Амортизація основних фондів — це процес перенесення авансованої раніше вартості всіх видів засобів праці на вартість продукції з метою її повного відшкодування. Для відшкодування вартості зношеної частини основних фондів кожне підприємство робить амортизаційні відрахування, тобто встановлює повну грошову компенсацію відповідно до розмірів фізичного спрацювання і техніко-економічного старіння. Ці відрахування включають до собівартості продукції, реалізують під час продажу товарів, а потім накопичують у спеціальному амортизаційному фонді, що служить відновленню основних фондів.

Амортизаційні відрахування обчислюють за певними нормами, які характеризують щорічний розмір відрахувань у відсотках до балансової вартості основних фондів.

Найменування обладнання

Одиниці виміру

Ціна за одиницю обладнання, грн

Кількість, шт

Вартість обладнання. грн Всього

Витрати на транспортування, грн

Витрати на ремонт, грн

Першопочаткова вартість, грн

Норма амортизації, %

Річна сума амортизації, грн

Сума амортизації на сезон, грн

Екскаватор ЕКГ-5

шт.

Бульдозер Т-130

шт.

Всього

;

Розрахунок амортизаційних відрахувань на дільниці розкривних робіт таблиця 7

1) Визначаємо вартість обладнання по дільниці розкривних робіт Вобл. екс=920 000*1=920 000грн.

Вобл.бульд=300 000*1=30 000грн.

2) Визначаємо витрати на транспорт Втранс. екс=грн.

Втранс.бульд=грн.

3) Визначаємо витрати на ремонт обладнання Вмонт. екс=грн.

Вмонт.бульд=грн.

4) Визначаємо балансову вартість по дільниці розкривних робіт Вбаланс. екс=920 000+46000+92 000=1058000грн.

Вбаланс.бульд=300 000+15000+30 000=345000грн.

5) Згідно діючих норм амортизації по галузі розраховуємо суму амортизації за формулою:

6) Визначаємо суму амортизації на сезон:

7) Загальна сума амортизації на сезон по ОВФ розкривної дільниці становить:

Азаг.сезонне=123 433+40250=163 683грн.

2.6 Розрахунок витрат на електроенергію Керівництво енергетичним господарством за значних обсягів споживання енергії здійснює головний енергетик підприємства. Безпосереднє виконання функції енергозабезпечення виробництва покладається на відділ головного енергетика, енергоцех і відповідні лабораторії. На невеликих підприємствах енергетичне господарство підпорядковується головному механіку.

В основу організації енергогосподарства покладаються розрахунки планового і звітного енергетичного балансів підприємства. Розробка планового і енергетичного балансу здійснюється з метою: по-перше, визначення потреби в паливі та енергії з урахуванням допустимих втрат у внутрішніх мережах; по-друге, обґрунтування способів забезпечення цих потреб за рахунок виробництва енергії власними генеруючи ми установками, проектування оптимальних режимів їхньої роботи, одержання енергії зі сторони, використання вторинних енергоресурсів.

Звітний енергетичний баланс використовується для аналізу фактичного стану енергозабезпечення підприємства і контролю використання енергоресурсів. Він також служить вихідною базою для розробки стратегічних та оперативних заходів для об'єктивно необхідної економії паливно-енергетичних ресурсів.

Розрахунок витрат і вартості електроенергії

Назва обладнання

Кількість

Встановлена потужність двигуна, кВт

Коефіцієнт

Число роботи агрегату в сезон

Сезонний розхід електроенергії

В-сть 1 кВт/год підприємства, грн

Вартість електроенергії всього, грн

Одного агрегата

всіх

Екскаватор ЕКГ-5

0,7

0,6

таблиця 8

1) Визначити число роботи агрегату на сезон

ФРЧ = 138 * 8 = 1104 год.

2) Визначити сезонний розхід електроенергії

250 * 0,7 * 1104 = 193 200 кВт/год.

3) Визначити вартість електроенергії всього в гривнях

193 200 * 0,6 = 115 920 грн.

2.7 Розрахунок матеріальних витрат У своїй діяльності підприємство використовує різноманітні матеріально-технічні ресурси (сировину, матеріали, паливо, енергію, комплектуючі вироби тощо). Вони в процесі виробництва перетворюються на продукцію (послуги) і підлягають постійному поповненню. Для цього організується матеріально-технічне забезпечення, яке включає: визначення потреби в матеріально-технічних ресурсах, пошук і купівлю ресурсів, організацію доставки, зберігання й видачі окремим споживачам на підприємстві. Постачання матеріально-технічних ресурсів має бути своєчасним, комплектним і з мінімальними витратами. Виконує цю роботу відділ матеріально-технічного постачання.

Матеріально-технічні ресурси підприємство купує на ринку, де продавцями і постачальниками є безпосередньо підприємства виробники або організації-посередники. Купівля матеріально-технічних ресурсів безпосередньо у виробників, тобто організація постачання за прямими зв’язками, має ті переваги, що вона забезпечує можливість оперативного врахування спеціальних вимог покупця до продукції, конкретних побажань щодо її складу, конструкції, оформлення, планування тощо. За прямими зв’язками поставляються передусім ті матеріально-технічні ресурси, які потрібні постійно та у великій кількості, а також вироби за індивідуальними замовленнями й складне устаткування.

Проте вся номенклатура матеріально-технічних ресурсів, потрібних у виробництві, яка сягає іноді десятків тисяч найменувань і типорозмірів, не може поставлятися за прямими зв’язками. Ті ресурси, які потрібні в невеликій кількості, періодично або нерегулярно, економніше буває купувати в посередників — оптових фірм і магазинів. Вони комплектують певний асортимент товарів для продажу і територіально розміщуються неподалік від підприємств та організацій споживачів.

2.7.1 Розрахунок матеріальних витрат для екскаватора ЕКГ-5

таблиця 9

п/п

Перлік ПММ

ФРЧ, год.

Норма на 1000 годин роботи

Потреба на сезон, кг.

Ціна за одиницю, грн.

Витрати, грн

Індустріальне масло

86,1

1377,6

Циліндрове масло

398,5

Компресорне масло

57,4

803,6

Всього:

9354,2

Мастила та норму взято з книги НТП.

ФРЧ розраховано в залежності від кількості обладнання та режиму роботи з таблиці 2.1

Потреба на сезон вираховується по формулі М=

Ціну за одиницю взято з прейскуранту Витрати розраховуються по формулі Вм=М*Ц=86,1*16=1377,6

2.7.2 Розрахунок матеріальних витрат для бульдозера Т-130

таблиця 10

№п/п

Перелік ПММ

ФРЧ, год

Норма на 1000 годин роботи

Потреба на сезон, кг.

Ціна за одиницю грн

Витрати грн

Дизпаливо

Дизельне масло

485,76

18,50

8986,56

Автотракторне масло

16,10

21 364,7

Всього:

146 271,26

Дизпаливо взято з книги НТП Розраховуємо витрати на запчастини для екскаватора ЕКГ-5, та бульдозера Т-130

%ЗПекс=

%ЗПекс=

Витрати на запчастини по дільниці

Загальні витрати на запчастини Взч=Взч.екс*Взч.бульд=7360+3300=10 660

2.7.3 Загальна відомість матеріальних витрат таблиця 11

№ п/п

Перелік

Сума (грн.)

Витрати на паливо-мастильні матеріали для екскаватора ЕКГ-5

9354,2

Витрати на паливо-мастильні матеріали для бульдозера Т-130

146 271,26

Витрати на запчастини для екскаватора і бульдозера

Всього:

166 285,46

2.8 Розрахунок витрат на поточний ремонт обладнання

грн.

Розраховуємо витрати на сезон

грн.

Середні показники які можна використовувати при виконанні курсової роботи, складає 5,25 від першопочаткової вартості обладнання. Першопочаткова вартість обладнання розрахована в таблиці - 5,6.

2.9 Кошторис загально-цехових витрат таблиця 12

№ п/п

Назва головних статей затрат

Сума в гривнях

Фонд заробітної плати ІТП

Нарахування на соцстрах

Затрати на охорону праці і техніки безпеки

4024,6

Затрати на оновлення виробництва

2012,3

Всього

93 305,9

Нарахування на соцстрах вираховується по формулі

63 700*0,37=23 569грн.

Затрати на охорону праці і техніки безпеки визначається по формулі:

Втб=(63 700+70455,19)*0,03=4024,6грн.

Визначаємо затрати на оновлення виробництва:

ВО.В=(63 700+70455,19)*0,015=2012,3грн.

2.10 Калькуляція собівартості 1 м³ розкривної породи.

таблиця 13

Назва статей

Витрати, грн.

Структура витрат,%

На весь обсяг виробництва, грн

На одиницю продукції, грн

1. Основна заробітна плата виробничих робочих

70 455,19

1,03

10,40

2. Нарахування на соцстрах (36,6% від виробничого фонду заробітної плати)

25 786,6

0,37

3,73

3. Витрати по утриманню і експлуа-тації обладнання

206 649,8

3,02

30,50

4. Витрати на матеріали

166 285,46

2,43

24,54

5. Загально-цехові витрати

93 305,9

1,36

13,73

6. Відрахування на електроенергію

1,69

17,07

Всього:

678 402,95

9,9

витрати по утриманню і експлуатації обладнання взято з таблиці 2,5 і 2,8

Одиниця продукції розраховується по формулі

Калькуляція собівартості розробляється згідно розрахунків всіх витрат які мають місце при проведенні розкривних робіт.

Витрати на 1 м³ гірничої маси розраховується наступним чином:

2.11 Техніко — економічні показники по проекту таблиця 14

Показники

Одиниці виміру

Сума

1. Об'єм розкривних робіт

м?

2. Кількість персоналу всього в тому числі робочих

чол

3. Річний фонд заробітної плати всього

грн.

134 155,19

4.Продуктивність праці одного робочого на сезон

м?

5. Середня зарплата одного працюючого в місяць

грн.

6. Собівартість продукції всього

грн.

678 402,95

7. Собівартість 1 м? г. м.

грн./м?

9,9

8. Використання основного обладна-ння:

а) ЕКГ-5

б) Т-130

шт.

шт.

Показати весь текст
Заповнити форму поточною роботою