Село Мишин – історія, географія, флора, фауна, екологія

Реферат на тему:

Село Мишин — історія, географія, флора, фауна, екологія.

ПЛАН.

1. Вступ.

2. Фізико-географчна характеристика села.

а) річка Лючка та її екологічні проблеми;

б) Значення луків для сели Мишина;

в) Повітряне середовище рідного села;

г) Корисні копалини в минулому і сьогодні;

3. Характеристика рослинного і тваринного світу мого села.

4. Екологічні проблеми.

Ми живемо в епоху бурхливого розвитку цивілізації. Небаченими досі швидкими темпами йде зростання великих і малих міст (за даними опитування 2005 р. у структурі населення України було зареєстровано 31 890 922 городяни та лише 15 097 290 селян), розширюється промислове будівництво, збільшується кількість населення, зростає експлуатація усіх природних ресурсів. У зв’язку з цим охорона навколишнього середовища стала для людства однією з найважливіших, злободенних тем.

Прозоре чисте повітря, блакитні ріки, озера, джерела, величні ліси, квітучі гаї, захищені від водної та вітрової ерозії поля — все це незрівнянне багатство може зникнути, якщо люди не схаменуться. Багатогранно використовуючи природні ресурси для потреб суспільства, нам треба діяти так, щоб не завдати школи, а навпаки, всебічно поліпшувати та примножувати можливості природи. Ми повинні жити не лише сьогоднішнім, а й дбати про стан природи завтрашнього та майбутнього.

Люби природу не як символ Душі своєї,.

Люди природу не для себе, Люди для неї.

(М.Рильський) Люди часто забувають або, швидше, не помічають того, наскільки щедра наша Земля: рослини дерева дають нам змогу дихати чистим повітрям, поля годують нас хлібом та овочами, водойми — рибою, на луках пасуться тварини, що дають молоко, м’ясо, вовну. Але чутно вже перші дзвіночки, які можуть перетворитися на могутні набатні дзвони: з Дніпра виловлюють риб-мутантів, з’являються овочі ненормальних розмірів. Не кажучи вже про те, що кожного року десятки, якщо не сотні видів рослин та тварин потрапляють до Червоної Книги, тобто їм загрожує небезпека повного зникнення. А скільки їх вже щезло…

За статистичними даними ООН, кожного року зникає з лиця Землі десять живих організмів: хтось із риб, тварин, комах чи птахів. І все це через надмірне втручання людини в природу, космос і надра Землі, через надмірне забруднення води й повітря, через суцільне вирубування лісів, зміну річищ, безжалісне винищення диких звірів і птахів тощо. Не важко підрахувати, яким багатим був наш край, скажімо, тисячу — дві тисячі років тому. А було всього на наших теренах дуже і дуже багато. Особливо щедрими на природні їстівні багатства були Крапати та їхні підгір'я. Карпати були тим куточком нашої планети, який мав можливість годувати тисячі наших предків протягом багатьох століть. Це незліченні отари диких тварин, водоплавна дика птиця, яка забезпечувала людей м’ясом і яйцями, шкірами і хутром, жиром, лоєм для освітлення… А скільки було риби в річках та інших водоймах, яку можна було витягувати з води як оселедців з бочки. Проте зараз усе не так. Народ ставиться до Земних багатств халатно.

Хоча здавна люди ставилися до природи з повагою (первісні люди навіть обожнювали її, наділяли неживі предмети, наприклад, камінь, душею). А як щедро оспівана вона в піснях:

В кожнім краї є рослина, А у матері сини, Там початок України, Де калина край води.

А моїм «початком України» є рідне село Мишин, де я народилася і виросла. Цей наймиліший мені край, який чарує своєю красою не тільки його жителів, а й — приїжджих.

Територія сучасного Мишина розміщена на початку передгір'я Карпат, на півдні Коломийщини, і займає площу 1098 га, серед яких господарських угідь 1328 га. Його центральна частина знаходиться на висоті 340 метрів над рівнем моря, за 9−10 км від міста Коломиї та 6 км від селища Яблунева. Мишин, також лежить в розлогій долині та по берегах колись бурхливої гірської річки Лючки, яка під час повеней розширювала свої зарінки на схід за рахунок підмивання та зсувів свого правого берега.

Мишин — це одна з небагатьох сіл Коломийщини, що було заселене людьми ще з початку існування людства. Також, через нього з найдавніших часів проходив караванний, кінний, пішохідний шлях у глибину Карпат і за її межі. А ще основний торговий шлях у Візантію та на Балкани, куди жителі везли сіль, мед, ювелірні вироби з металу й дерева, вовну.

І сьогодні через Мишин проходить головна траса автобусних маршрутів: Івано-Франківськ — Верховина, Івано-Франківськ — Косів, Коломия — Брус тори, Коломия — Верхній Березів, Коломия — Космач та іншіщо робить його економічне становище досить вигідним. Були випадки, коли іноземні туристи зупинялися дорогою в Карпати в Мишині, і захоплено розглядалися навкруги, і, навіть. Робили фото на гадку біля старовинних дерев’яних хат та високорослих сосен та верб.

Виняткової мальовничості та неповторної краси селу надає річка Лючка, яка протікає вздовж села (в його східній частині), з півдня на північ, і має три найбільші притоки — Жарну, Карлибагу, Віснєк. (мал.1).

Колись повноводна, золотоносна Лючка протягом тисячоліть не раз змінювала річище пересуваючись із заходу на схід. Перше річище проходимо там, де тепер автотраса. Кожне нове його розташування через тривале вимивання грунту залишало після себе площу на кілька метрів нижчу від попередньої. Утворилася плоска ступінчаста поверхня з поступовим пониженням із заходу на схід, що проходить упритул до сьогочасного правого берега, весь час підмиваючи його, в результаті чого утворились стрімкі обриви в багатьох місцях правового берега річки. Навесні 1999 р. великий зсув берега відбувся на Крушнику один з курткова села, внаслідок затяжних дощів 2000 р, і 10−20 серпня 2002 р. відбувся іще один великий зсув берега на Крушнику (ал. 2), про що свідчать такі документи:

1. Акт, складений комісією с/р с. Мишин від 20.08.2002 р. в якому говориться: «Внаслідок промивних дощів, які пройшли 10−20 серпня 2002 року на ділянці біля господарства громадянин Кузьменчук Юстини Василівни с. Мишин Коломийського району, пройшов зсув грунту. В результаті чого створилася загрозлива ситуація, яка може призвести до подальшого руйнування господарських будівель та житлового будинку. Від краю зсуву до першої господарської споруди залишилось 8 метрів, що загрожує життєдіяльності сім'ї Кузьменчук.

2. Акт складений комісією рай адміністрації за дорученням комісії з техно-екологічної безпеки облдержадміністрації від 29.10.2002 р.: «Сильні опади, які мали місце з 10.08.2002 року по 18.08.2002 року призвели до повторного зсуву на ділянці біля господарства громадянина Кузьменчука В. М. в с. Мишин Коломийського району в результаті чого створилася загрозлива ситуація, яка може призвести до подальшого руйнування будівель та житлового будинку, загрожує життю людей та вимагає їх відселенню» .

3. Івано-Франківська обласна державна адміністрація «Управління з питань надзвичайних ситуацій» від 16.12.2002 року: «Повідомляємо, що обласна державна адміністрація листом 09.12.2002 року № 9701/16 133/033 звернулась в Кабінет Міністрів України з клопотанням щодо виділення коштів для відселення сім'ї із житлового будинку, який зазнав руйнування внаслідок зсуву» .

Найбільше підняття води буває внаслідок затяжних та зливових дощів у горах. Восени наприкінці жовтня і на початку листопада спостерігаються підвищення рівня води в річці Лючці. І середньому багаторічний стік розподіляється так: весною (березень-травень) і влітку (червень-серпень) він становить 55−70%- взимку (грудень-лютий) найменший і дорівнює 10−15% річного стоку. Таким чином оперуючи ось цими даними можна зробити висновок, що найнебезпечніше сім'ї Кузьменчук весною та влітку. Адже, лягаючи ввечері відпочивати, вони можуть прокинутися вранці без власних господарських будівель.

Проте Лючку забрудюють не тільки зсуви, а й — люди. Вони не дбало ставляться до природоохоронних заходів рідного села. Багато людей забруднюють ріки нищать дерева. А все це є найнебезпечнішими проблемами екології. На мою думку, твердження «все починається з малого» є надзвичайно доречним з погляду проблеми нашої річки. Бо саме Лючка є основним джерелом водопостачання, окрасою навколишніх ландшафтів, місцем відпочинку для людей.

Відомо, що вода в річці має здатність до самоочистки під впливом природних факторів: атмосферних газів, — бактерій, тварин, зелених водоростей. У процесі природного самоочищення при багаторазовості розбавлення стоків чистою водою в річці через 24 години лишається близько 50% бактерій, а через 36 тільки 0,5%.

Але у разі сильного забруднення води самоочищення не відбувається.

Тож, бережімо річки і потоки, кожне джерело. Хай чистими і повноводними будуть вони для нас і для наших нащадків. Будьмо добрими господарями. Адже зміліли вони (в тому числі і моя рідна Лючка).

Посадімо на берегах дерева, кущі (як робимо це ми учні Мишинської ЗОШ) — не забруднюймо річки нечистотами і хімікатами. Адже від цього залежить наше майбутнє, майбутнє наших нащадків, і всього людства загалом. І наша Лючка лише одна з багатьох річок, які потребують очищення.

Проте люди ще тільки починають розуміти всю глибину проблеми. З огляду на проблему води у світі в ООН, розроблено і прийнято більшість країн світу «Хартію морів» (1982 р.).

Відомий французький письменник де Сент-Екзюпері в повісті «Планета людей» описує, як герой, що зазнав катастрофи при перельоті над пустелею, переживши передсмертну агонію від зневоднення організму і відчувши радість спасіння, вигукнув: «Вода! Ти не маєш ні смаку, ні кольору, ні запаху, тебе не можливо описати, тобою насолоджуємося, не розуміючи, що ти таке. Не можна сказати, що ти потрібна для життя: ти саме життя… Ти найбільше багатство на світі…» І це слова істини. Адже де б ми не були і, щоб ми не робили — нам потрібна вода.

У мене крається серце, коли я бачу на берегах моєї Лючки гори сміття, які туди складають люди. Інколи складається враження. що річка тоне в цьому сміття. (мал. 3).

А вирубування дерев на правому березі Лючки, так і спонукає мене сказати «Хіба ж ви не розумієте, що робите? Все ж нищите легені нашої планети». Саме через вирубування дерев і відбуваються зсуви. Адже саме дерева, що розміщуються по-обидва боки нашої Лючки, і утворюють луки. Луги ж не тільки укріплюють береги, але й забезпечують їжею тварин. Грунт ж луків відзначаються надзвичайною родючістю. Тому неромуно знищувати такі багатства.

До речі в Мишині поширені дерново-підзолисті суглинкові грунти з різною мірою огноєння та змитості. На глибині 25 см ці грунти містять 2,34% гумосу, рН сольової витяжки (кислотність) становить 3,9−4,2.

Але не по всій території Мишина зберігаються такі стандарти. Наприклад, територія біля сільського цвинтаря втратила свою родючість. Це відбулося тому, що там багато років зберігалися хімічні добрива. Хоча їх уже 15 років тому вивезли, але і дотеперішній час на ділянці, де були добрива. Нічого не росте. Трава просто «згорає». Ділянка, яка забруднена хімікатами, належить жительці села. І ця громадянка не може тут зібрати урожай по тій причині, що там нічого не росте. А на прилеглих (до цієї ділянки землях) росте картопля малих розмірів. І це не поодинокий випадок у нашому селі. По території Мишина де-не-де трапляються такі «мертві грунти», яким для оновлення знадобиться десятки років.

Оскільки кількість і якість продуктів залежить від обробітку грунту, то ми змушені берегти цей універсальний біологічний фільтр і нейтралізатор багатьох видів антропогенних забруднень — під назвою грунт.

Територія Мишина багата й на корисні копалини. У нас є запаси кам’яного (бурого) вугілля, газу, кам’яної солі. За давніх часів кам’яне вугілля в багатьох місцях виходило на поверхню землі.

Його добування на теренах Мишина започатковано 1802 року. Видобували його для місцевих потреб. У свій час австрійський уряд залучав до цієї шляхетної справи шахтарів з різних країн Європи.

У 1991 році річка затопила шахти, і їх було закрито. Відновлено добування вугілля на території Мишина лише після Другої світової війни.

У моєму рідному селі ще й нині є місця, де пласти вугілля виходять майже на поверхню землі. Є випадки, коли люди на своїх ділянках біля хат, прокопавши землю тільки на 0,5 м., відкривають вугільний пласт і добувають стільки вугілля, скільки потрібно для опалення на цілу зиму. Після літніх повеней і зариблення річища річки можна побачити, як мишинські люди в річці біля Скали та в інших місцях вибирають вугілля з води і кошиками від картоплі носять додому.

Проте не тільки вугілля є в Мишині. За письмовими джерелами, з V тис. до н.е. і VІІІ ст. нашої ери на території Мишина були видобування залізних руд.

А ще у нас у Мишині, з прадавніх часів були соляні джерела. Однак використання моровиці і варіння солі у нас багато років тому занепало.

А що ж стосується атмосфери, то тут у нас майже такі є самі проблеми, які і по території всієї України.

У Мишині, випадають кислотні дощі, а також відчутний так званий «парниковий ефект». І це іще один доказ того, що необхідно озеленювати нашу планету (в тому числі і Мишин). Адже, не дарма наші предки говорили: «Людина повинна — побудувати дім, виростити сина і посадити дерево». Вони були мудрими, на відміну від нас. У Мишині є й свої власні екологічні проблеми. Наприклад, той грунт, де колись зберігались хімічні добрива, виділяє випари, що мають не приємний запах і шкодять населенню села.

Не прийшла для нас не помітно і Чорнобильська катастрофа. Довгі роки жителі Мишина не мали власний огірків, помідорів, баклажанів. Адже у нас сформувався тучний радіаційний фон. Штучна радіоактивність зумовлює руйнування природних екосистем і становить небезпеку для живих організмів, в тому числі і для людини. Хоча все ж таки Мишин є екологічно чистим селом, але і він не зміг ухилитися від удару Чорнобиля.

Але попри все у нашому селі ростуть рослини, які занесені до Червоної книги. Серед них Нарцис вузьколистий (гр. п’янкий), о росте в лузі неподалік від річки. Проте якщо минулі роки його там було багато, то уже в 2005 р. було всього — на всього два кущика. Також у нас є Підсніжник звичайний. У Мишині таких рослин вистачає. Буває вийдеш на галявину з лузі - і ніде ступити скрізь ростуть білосніжні підсніжники. Росте у нас і Шафран Гейхалів.

Особливо його багато у шкільному саду, на кордоні Мишина і Ключева та на кордоні Мишина і Спаса. Росте Шафран Гейфелів практично по всіх територіях Мишина. Але в останні роки його чисельність також скоротилась. Адже люди не цінують ні красу, ні багатства, яке дала їм матінка-природа.

Ми бачимо, що Мишин багатий не тільки на славетних музик, різьбярів, писанкарів, а й на рідкісні рослини.

Здавна у нас були й дикі косулі. Проте внаслідок браконьєрства 90-х років їх було винищено до останньої. Старожителька села Лесюк Параска розповідає: «Косуль було дуже багато. Проходячи лугом просто неможливо було їх не помітити» .

По сьогодні є у нас є і зайці, і ласки, і лисиці, і безліч білок. За свідченням тієї жительки (Лесюк Параски), — собаці буквально доводиться відганяти весною зайців від фруктових дерев, бо їм чогось «дуже яблуні смакують». А наявність ласок лисиць засвідчують мешканці села, що живуть неподалік лугу. Минулого року лисиця стрибала на сітку (у господарстві Стромецьких), що розділяла зарості дерев від заднього подвір'я з кущами.

А ще того ж року оселившись неподалік кількох житлових будинків ласка кожної ночі убивала домашню птицю. Аж до поки її не зпіймав один із собак (це показано на фото).

Мишин неперевершене село умільців: (Йосифат Кобранський, Василь Попадюк, Василь Петрук). Воно чарує своєю красою та багатством. Проте і воно має свої проблеми, що потребують вирішення. Для того, щоб Мишин став кращим необхідно змінити природоохоронні заходи, тобто:

1. 1.Потрібно зменшити кількість несанкціонованих смітників та запобігати новому їх утворенню;

2. 2.Насаджувати дерева на берегах річки Лючки, особливо на правому її березі.

3. 3.Потрібно розробити систему заходів, які ю сприяли охороні родючості.

4. 4.Іще необхідно організувати своєрідну експедицію, яка б поставила собі за мету знайти соляні джерела. Це б підняло економіку нашого села.

5. 5.Потрібно також ввести систему заходів щодо збереження рідкісних видів рослин на території села.

6. 6.Необхідно оберігати надзвичайно красиві ландшафти Мишина, а також його тваринний світ.

Тільки за допомогою таких заходів у нс є шанс зберегти унікальний біосвіт села. Адже перш за все ми повинні жити в злагоді з природою, берегти й примножувати її багатства. Кожен із нас повинен усвідомити, що ми не можемо просто заплющити очі на проблеми екології, які загрожують нашому життю та життю майбутніх поколінь. І, здається, Земля вже надсилала людству багато застережень: Хіросима та Нагасакі, Чорнобильська катастрофа тощо… Проте ми наче не розуміємо, що свій посильний внесок може зробити кожен: хоча б не засмічувати землю, по які ходимо, посадити принаймні одне деревце, збудувати шпаківню навесні, не знищити ту що на дереві, прочистити джерельце чи струмочок тощо… Звичайно, це небагато, але, можливо, якщо кожна людина почне з малого — того, що біля її дому, то від цього стане краще, шанобливо ставитися до навколишнього середовища, то від цього стане краще людині, і тварині, і селу, і Землі.

Давайте ж зробимо усе, щоб наші діти та онуки дихали пахощами квітів, чули спів птахів у гаях, ходили по м’якій травичці, милувалися сходом сонця. Давайте залишимо їм у спадок чисту і прекрасну Землю!

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА.

1. 1." Мегазбірка найновіших учнівських творів" укладена В.В. Федірєнко: М-4 Харків: ВД «Школа» 2005 р. (ст. 771−772).

2. 2." Експрес" 29 грудня 2005 року (ст. 11).

3. 3." Історія Мишина" М. Сорит 2000 р. Коломия (ст. 369−371- 6- 7- 12- 5).

4. 4." Природа Коломийщини" Коломия «Вік» «Просіта» 1994 р. (ст. 11−12- 22- 23- 10).

5. 5." Біологія людини" Київ «Генеза» 20 004 р. (ст. 157- 156- 161- 154- 153- 152- 151- 162).

6. 6." Я пізнаю світ" Київ «Школа» (244).

7. 7." Стежинками Червоної книги" В. Г. Собко Київ «Урожай» 1993 р. (111−113- 126- 161).

8. 8.Свідчення голови села та секретаря.

9. 9.Свідчення довгожительки села.