Флора і фауна Косівського району

РЕФЕРАТ на тему:

Флора і фауна Косівського району

Загальні відомості про Косівський район Площа — 986 кв. км.- 6,5% території області- 6 місце по області.

Утворений 17 вересня 1939 року.

Відстань від м. Косова до м. Івано-Фраківська 100 км.

Район межує з Снятинським, Коломийським, Надвірнянським, Верховинським районами Івано-Франківської області та Вижницьким районом Чернівецької області.

Косівщина — неповторний мальовничий куточок Гуцульщини, край високих гір, стрімких потоків, чистого повітря.

Район розташований на передгір'ї і низькогір'ї Покутських Карпат.

Територія багата на лісові та водні ресурси. Загальна площа лісового фонду становить 44,2 тис. га, що складає 56% території.

60% території району — це населені пункти які мають статус гірських. Рівнинна частина — 300−450 м. над рівнем моря, гірська — 700−1000 м. У західному та південно-західному напрямках висоти збільшуються і сягають понад 1000 м. (г. Грегіт — 1471 м., г. Лисина Космацька — 1464 м., г. Ігрець — 1374 м.).

Уподовж хребтів течуть найбільші ріки: Черемош (80 км.), Пістинька (56 км.), Рибниця (54км), Лючка (24 км.).

Клімат району помірно-континентальний, вологий, з прохолодним літом та м’якою зимою. Середня тривалість безморозного періоду 160−170 днів, вегетаційного 190−200 днів. Середньорічна кількість опадів — від760 до 1000 мм.

Континентальність клімату в Косівському районі зростає з північного заходу на південний схід, а у Кримських горах клімат помірно-континентальний.

Є й дуже рідкісні рослини, серед них: цибуля ведмежа, зозулинці, билинець та ін.

Фауна Косівського району Багатством форм рельєфу, клімату, рослинного світу закономірно зумовлюється різноманіття тваринного світу Косівського району. Особливістю його є велика частка комахоїдних, рукокрилих та гризунів, дещо менше хижаків та парнокопитних, призвичаєних до висотних гірських поясів.

Із дрібних ссавців поширені: бурозубки мала, звичайна та альпійськакутори мала та великамиші хатня і жовтогорла, полівки темна, Шермана і сніговаз гризунів — білка звичайна з чорно-коричневим аж до чорного забарвленням хутра, вовчки сірий, лісовий та горішниковий.

З парнокопитних найбільше аборигенів — олень благородний, козуля, кабан дикий. Інколи вдається побачити і володаря карпатських гір — ведмедя бурого. Також тут трапляються куниці лісова і кам’яна, борсук, вовк, кіт лісовий, рись, видра та горностай.

Майже неможливо уявити собі Косівський район без птахів. В темнохвойних лісах навіть є тайгові представники — снігур і горіхівка. У долині можна побачити канюків, що вишукують здобич — дрібних звірків.

У холодних гірських потоках водиться форель струмкова, яка восени добре помітна під час нересту. Із земноводних, в передгір'ях і горах, трапляються тритони гребінчастий, альпійський і карпатський, жаби — гостроморда і трав’яна, із плазунів — веретільниця, вуж, мідянка, гадюка звичайна, ящірки прудка і живородна.

Загалом фауністичне різноманіття парку представляють 48 видів ссавців, 110 — птахів, 11 — риб, 10 — земноводних, 6 — плазунів. До Червоної книги України внесено 32 представники фауни, а до Європейського Червоного списку — вовка, ведмедя бурого, видру річкову, рись звичайну та інших.

Флора Косівського району

Хоча Косівськрий район, в якому створений природний парк, давно освоєний людиною, тут збереглося чимало корінних лісів з багатьма видами рослин і тварин. На території парку зафіксовано 70 видів деревних і 110 видів чагарникових порід, а всього 1100 видів вищих судинних рослин, в тому числі 78 — рідкісних і зникаючих, які занесені до Червоної книги України. Серед них, шафран Гейфелів, арніка гірська, білотка альпійська, рододендрон східнокарпатський, тирлич карпатський тощо.

Характер рослинності Косівського регіонального ландшафтного парку залежить від висоти місцевості над рівнем моря. Ліси займають площу 44 448 га, чагарники 2351 га. У низинній частині району в околицях сіл Трага, Химчина, Кобак, Старих Кут переважають листяні ліси, зокрема діброви. Крайні від передгір'я хребти вкриті буково-грабовими лісами з домішкою смереки та ялиці.

Найбільшої уваги заслуговує особлива група гірських видів рослин, які зустрічаються тільки у Карпатах — карпатські ендеміки. Це живі свідки шляхів формування і становлення флори Карпат, і тому втрата кожного з них — непоправна для науки. Всього в парку зареєстровано 35 ендемічних видів.

Однією з характерних фітоісторичних і ботаніко-географічних особливостей Косівського району є збереження на його території найбільших в Українських Карпатах острівних осередків реліктових угрупувань сосни звичайної, берези повислої та сосни кедрової.

Косівський район є одним з найбільших лісових районів України. Середня лісистість області становить 52%. Ліси на території району розміщенні не рівномірно і знаходяться в основному в гірській частині.

У зв’язку з особливим захисним й функціями більше половини лісів району віднесенні до першої групи, де обмежений режим користування.

За породним складом в лісах переважають хвойні лісоутворювачі ялина європейська (52%) та ялина біла (5%). З інших хвойних лісоутворюючих порід зустрічаються сосна звичайна, сосна гірська, кедр європейський, ялиця та модрина. Із листяних лісоутворючих порід найбільш поширені бук лісовий (21) та дуб звичайний (11%). З інших листяних лісоутворювачів зустрічаються дуби скельний та червоний, граб звичайний, ясен звичайний, клен, берест, акація біла, береза, осика, вільхи чорна та сіра, липа дрібнолиста та інші.

Середній вік насаджень 60 років.

Середній річний приріст насаджень 4,3 м³./га.

Загальний запас деревини в лісах області складає 114 млн. м3.

Своєчасне проведення лісовідновних робіт та рубок, пов’язаних з веденням лісового господарства, за останні 40 років позитивновплинуло на поліпшення породного складу лісів району.

По віковій структурі в лісах району переважають середньовікові насадження, доля яких складає 46,4%, молодняки займають 32,2%, пристигаючі 10,4% та стиглі та перестійні 8%.

Лісокористування в лісах району здійсняється в межах затвердженої розрахункової лісосіки.

У високогір'ях Косівського району удвічі більше, ніж упродовж попередніх років, лісівники висаджують північно-американських дугласій, які визначаються стійкістю проти вітрів, а з кожного гектара видають по 1200 м³ деревини. У низинних лісах більшого поширення набули явори, деревина яких добре ціниться на ринку.

Використана література:

1. 1.Географія України. Підручник. — К., 2001.

2. 2.Географічна енциклопедія. В 3-х томах. — К., 1994;1996.

3. 3.Міста і села України. — К., 1989.