Образи та сюжети скандинавської міфології у літературі Німеччини жанру фентезі

ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. СКАНДИНАВСЬКА МІФОЛОГІЯ ЯК РАННЯ ХУДОЖНЯ, ТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ ГЕРМАНЦІВ

1.1 «Старша Едда» та «Молодша Едда» як першоджерела знань про скандинавську міфологію

1.1.1 «Молодша Едда» Сноррі Стурлусона

1.1.2"Старша Едда" або «Едда Семунда

1.2 Сюжети, мотиви та головні персонажі скандинавської міфології

1.3 Порівняння сюжетів скандинавської міфології з реальними історичними подіями Висновки до розділу 1

РОЗДІЛ 2. ПРОНИКНЕННЯ СКАНДИНАВСЬКОЇ МІФОЛОГІЇ У ЛІТЕРАТУРУ НІМЕЧЧИНИ ЧЕРЕЗ ЖАНР ФЕНТЕЗІ

2.1 Вплив скандинавської міфології на розвиток жанру фентезі

2.2 Закономірності розвитку жанру фентезі у німецькій літературі

2.2.1 Вольфганг Хольбайн — «король» німецького фентезі

2.2.2 Отфрід Пройслер — улюблений казкар Європи

2.2.3 Корнелія Функе — педагог, ілюстратор та письменниця Висновки до розділу 2

ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ скандинавська міфологія фентезі пройслер

ВСТУП Міф — це витвір наївної народної віри, який складає філософсько-естетичний комплекс давньої епохи. У давні часи міф створював уявлення про світ, впливаючи на процес пізнання, був основою для інтерпретації природних і суспільних явищ, ритуальних обрядодій. Міф перебуває у тісних зв’язках з літературою, психологією, етнографією та філософією.

Оскільки міф є одним з найраніших форм прояву колективної творчої діяльності народу, то можна сказати, що саме він зумовлює утворення та подальший розвиток національного фольклору та літератури.

На сюжети та мотиви міфології того чи іншого народу впливають багато факторів: територія розселення, кліматичні умови, відносини із сусідніми племенами, тощо. Напрямок розвитку того, що ми називаємо «національним менталітетом» також залежить від ранніх вірувань. У Європі, навіть після прийняття християнства, у кожного народу і досі залишилися якісь древні традиції та обряди, які неможливо викоренити із життя людей.

Звісно, все це впливає на мислення народу, залишає відбиток у свідомості людей на довгі тисячоліття, і може простежуватися у творчій діяльності: у культурі, літературі, образотворчому мистецтві, музиці тощо. Часто буває так, що представник якогось певного етносу виявляє інтерес до історії своїх предків, і намагається використати і популяризувати їх культурні, літературні надбання.

У Європі у різні часи найбільшого розвитку і популярності набули три великі напрямки міфології: антична міфологія, скандинавська міфологія і слов’янська міфологія. Міфологія народів Північної Європи (територія сучасних північно-західних європейських держав: Ісландія, Німеччина, Данія, Норвегія, Швеція, Фінляндія) була об'єднана у великий цикл під назвою «германо-скандинавська міфологія», або просто «скандинавська міфологія».

Автори усього світу використовують у своїх творах мотиви, образи та сюжети саме скандинавської міфології, через її унікальність, цікаві сюжетні ходи. Особливо активно почалось поширення сюжетів скандинавської міфології у ХХ столітті, з появою жанру фентезі. У літературі цього жанру багато героїв, що стали традиційними, були взяті саме із скандинавської міфології.

У середині ХХ століття вибухає новий інтерес до героїв скандинавської міфології через початок Срібного віку коміксів, та появою у коміксах таких богів, як Тор, Одін, Локі, локації Асґарду та Вальґалли, тощо.

Усе вищезазначене визначає актуальність даної роботи: навіть в останні 10 років у американському кінематографі з’явилось багато фільмів, мультфільмів, героями яких виступають персонажі скандинавської міфології. Але всі ці прояви та вибухи інтересу суспільства до скандинавської міфології відбувалися далеко від Німеччини, Данії та Скандинавського півострова, де вперше і були складені ці міфи.

Наукова цінність даної роботи полягає у тому, що в ній систематизовано інформацію про використання німецькими авторами міфологічних мотивів та сюжетів у літературі жанру фентезі.

Метою роботи є виявити які саме мотиви, образи та сюжети скандинавської міфології зустрічаються у літературі Німеччини, і як часто.

Поставленна мета викреслює наступні завдання:

розглянути мотиви, образи та сюжети скандинавської міфології, а також її витоки та літературні пам’ятки;

виявити, як скандинавська міфологія впливала та впливає на розвиток літератури Німеччини;

виявити, як скандинавська міфологія впливала на розвиток жанру фентезі;

розглянути вклад німецьких письменників у розвиток жанру фентезі.

Об'єктами дослідження у курсовій роботі були: скандинавські міфи, «Молодша Едда» Сноррі Стурлусона, пісні «Старшої Едди»,

Методами роботи були пошук матеріалу, його аналіз, обробка та систематизація, а також порівняння та зіставлення класичних сюжетів та образів скандинавської міфології із інтерпретацією сучасного автора.

Практична цінність дослідження полягає у можливості подальшого використання інформаії, що зібрана у роботі, під час підготовки до курсу «Література Німеччини», а також «Історія зарубіжної літератури. Середньовіччя».

Структура курсової роботи: вступ, розділ перший (теоретична частина, загальна інформація про скандинавську міфологію), розділ другий (практична частина, дослідження проникнення мотивів скандинавської міфології у літературу Німеччини), висновки.

РОЗДІЛ 1. СКАНДИНАВСЬКА МІФОЛОГІЯ ЯК РАННЯ ХУДОЖНЯ, ТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ ГЕРМАНЦІВ Більшість скандинавських міфів, легенд та пісень були створені у період розселення германських народів Північною Європою, а саме під час Великого переселення народів у V-VII ст. н.е. Оскільки міфи є різновидом саме усної народної творчості, нам складно з’ясувати якими саме вони були у час свого створення і поширення. Всі відомості про міфологію, її сюжети та образи можна почерпнути з переписанних першоджерел сучасників поширення данної міфології, літературних історичних пам’яток, їх перекладів тощо.

1.1 «Старша Едда» та «Молодша Едда» як першоджерела знань про скандинавську міфологію

Для сучасних дослідників скандинавської міфології найважливішими першоджерелами є ісландські твори «Старша Едда» та «Молодша Едда», які були написані приблизно у ХІІ-ХІІІ століттях.

Етимологія слова «едда» до кінця не з’ясована. Існує кілька версій походження цього слова. Класичними є такі погляди:

Едда походить від слова, що означає поезію (давньоісл. урr (поезія)).

За назвою хутора Oddi, де, за легендою, Сноррі писав Едду і звідки він був родом. Тоді «едда» може перекладатися як «книга Одді».

В одному з діалектів Едда означає прабаба, у цьому значенні воно зустрічається в одній з древньоісландських пісень.

Можливе походження від лат. edere (писати, публікувати).

1.1.1 «Молодша Едда» Сноррі Стурлусона

«Молодша Едда», або «Сноррова Едда» — твір середньовічного ісландського письменника Сноррі Стурлусона, написаний у 1222−1225 роках. Твір був задуманий як підручник поетики скальдів. Містить багатий матеріал зі скандинавської міфології, та змістом тісно пов’язана із «Старшою Еддою».

Спочатку твір мав назву «Едда», а вже пізніше, після відкриття Едди Семунда, отримала назву «Молодша Едда».

«Едда» починається з прологу, у якому розповідається про християнське ставлення і бачення скандинавської міфології. У пролозі з евгемеристичної точки зору пояснюється походження богів та героїв: вони там описані як троянські воїни, що покинули Трою після падіння міста. Згідно з «Еддою», троянці оселилися у Північній Європі, де були прийняті місцевим населенням як наземні королі, через їх глибокі знання технологій та високий розвиток культури. Після смерті героїв на місцях іх захоронень проводились різноманітні поминальні ритуали, що згодом перетворили їх на богів.

Перша частина «Молодшої Едди» має назву «Видіння Гюльві», або «Обман Гюльві» (Gylfaginning). Вона складається приблизно з 20 000 слів.

У першій книзі розповідається про конунга (вождя) Гюльві та його мандри до селища богів — Асґарду. За текстом, Гюльві був конунгом «тієї землі, що тепер зветься Швецією». Він хоче дізнатися, чи всі боги можуть творити дива. Мандри конунга приводять його до народу асів, де у вишуканому палаці він знайомиться з трьома мужами: Високим, Рівновисоким та Третім.

Як і прийнято у скандинавських сагах, герой повинен показати правителям свій розум та мудрість, ставлячи їм цікаві запитання. Усі питання, які Гюльві ставить Великим Асам, пов’язані із скандинавською міфологією чи історією народу асів. Саме у цьому діалозі автор і повідомляє нам про усі найважливіші сюжети скандинавської міфології. Ця глава містить у собі відомості про виникнення всесвіту, про його будову (Асґард, Мідґард, Хель, Іґґдрасиль — ясен, що об'єднує усі світи), а також про есхатологічний цикл міфів (Реґнарьок — битва у кінці світу).

У кінці першої книги палац та три вождя асів зникають, и Гюльві залишається сам перед пустою землею.

Ймовірно, що таким чином Сноррі бажав записати та задокументувати скандинавську міфологію для нащадків. Адже через поширення християнства древньоскандинавська усна традиція почала зникати. Саме ця частина «Молодшої Едди» є найціннішою літературною пам’яткою скандинавської міфології.

Друга книга «Молодшої Едди» має назву «Мова поезії» (Skбldskaparmбl). Ця книга містить приблизно 50 000 слів.

Ця книга являє собою діалог скандинавського бога моря Еґіра з богом поезії Браґі. У діалозі переплетені скандинавські міфи та інформацію про правила будови скальдичної поезії. У цій частині «Молодшої Едди» автор вперше вводить поняття кенінґу.

Кенінґ - особливий вид метафори, який є характерним саме для поезії скальдів, а також для англосаксонської та кельтської поезії. Він складається принаймні з двох іменників. Існують також складні, багаторівневі кенінґи. Прикладом складного кенінґу може бути вираз «ясен бурі мечів» («буря мечів» — битва, «ясен битви» — воїн). Отже, кенінґ «ясен бурі мечів» означає воїна. Зустрічаються також і дуже складні кенінґи, як «липа полум’я землі оленів заток» («олень заток» — корабль, «земля кораблів» — море, «плам'я моря» — золото, «липа золота» — жінка).

У «Молодшій Едді» бог поезії Браґі дає вичерпний список кенінґів для різноманітних людей, місцевостей та речей. Після цього Браґі переходить до обговорення деталей поезії та конкретних гейті (перефразів та іносказань). Далі надається систематизований перелік гейті, який можна назвати поетичним словником.

Третя, і остання частина «Молодшої Едди» має назву «Перелік віршованих розмірів» (Hбttatal). Ця частина складається приблизно з 20 000 слів. Сноррі використовує свої власні твори, та на їх прикладі наочно ілюструє різноманітні варіанти скальдичних розмірів. У цій частині він доводить важливість алітерації у поезії скальдів. Сноррі також наголошує на тому, що старі майстри не завжди дотримувалися цих правил.

Отже, автор «Молодшої Едди» мав за мету донести до своїх сучасників усю красу та витонченність алітераційних віршів, а також викрити значення складних слів, схованних у кенінґах.

1.1.2 «Старша Едда» або «Едда Семунда»

Збірка «Старша Едда» складена в другій половині XIII століття, проте, можливо, йдеться про список з дещо старішого рукопису, про який нічого невідомо. Аналіз мови і стилю свідчить про те, що до збірки ввійшли тексти IX-XII ст. Автором «Старшої Едди» вважається ісландський священник та вчений Саймундр (Семунд) Мудрий, але не всі науковці розділяють цю думку. Збірку було знайдено у XVII столітті, коли в Данії, Швеції пробудився інтерес до забутої старовини. Тоді ж збірка одержала назву «Едда», за аналогією до книги ісландця Сноррі Стурлусона. Дискусію про походження, місце, час виникнення цих текстів не закінчено.

У текстах «Старшої Едди» вчені виявляють складні нашарування, пов’язані з загальноскандинавською і загальногерманською міфологією та світосприйняттям, наявний також незначний вплив християнства.

До збірки входять 29 анонімних пісень. За змістом їх поділяють на міфологічні, (10 текстів) та героїчні. Є тут і прозові уривки, які зв’язують, роз’яснють і доповнюють зміст пісень.

Героїчні пісні «Старшої Едди» відтворюють давній ступінь розвитку епічної поезії. Більшість цих пісень виникло на матеріалі героїчних сюжетів, що склалися у континентальних германців (готів, франків, бургундців) ще в епоху великого переселення (про загибель Нібелунгів, сказання про Зігфріда та ін.). Ці пісні у свій час (певно в VI-VII ст.) проникли в Норвегію, а пізніше — в Ісландію, де зазнали місцевої поетичної обробки. У зміст старих переказів були введені нові персонажі, зроблені психологічні поглиблення. Імена набули скандінавського звучання: Зігфрід перетворився на Сігурда, Гунтер — на Гунара, Крімхільда — в Гудрун, Атілла — в Атлі та ін.

Героїчні пісні «Едди» виникали в різні часи. Декілька пісень можуть бути прикладами героїчної пісні ще часів великого переселення («Стара пісня про Сігурда», «Стара пісня про Атлі»). Поряд з ними існують нові, вже скандінавської форми пісні, але різного ступеня давності, й тому в них проявився різний світогляд. В найдавніших піснях відбито пережитки матріархату, коли кровні зв’язки панували над іншими зв’язками. Так, Гудрун («Друга пісня про Гудрун») вбиває своїх синів і чоловіка Атлі — це помста за вбивство чоловіком її братів. У німецькому ж варіанті цього сюжету («Пісня про Нібелунгів», 1200 p.), який остаточно оформився в умовах феодалізму, навпаки, Крімхільда (Гудрун) підступно вбиває своїх братів, помщаючись за смерть чоловіка.

У пізніших текстах Едди значимою стає тема кохання. Їй присвячений ісландський сюжет про зустріч Брюнхільди і Сігурда, про почуття, що спалахнуло між ними («Уривок із пісні Сігурда»). Цей ісландський варіант психологічно пояснює ненависть Брюнхільди до Сігурда і бажання йому смерті за те, що він, не бажаючи цього, зрадив її і одружився з Гудрун. Тоді як у німецькій «Пісні про Нібелунгів» не зовсім зрозуміло, чому так ображена Брюнхільда.

Характерним є те, що в еддичній поезії жінка виступає нарівні з чоловіком, не поступаючись йому ні в мужності, ні в рішучості. Саме її характер і вчинки найчастіше зумовлюють весь хід подій, особливо в здійсненні помсти, яка вважалась вищим обов’язком людини. Головна тема героїчних пісень — мужність людини перед обличчям невблаганної долі. Герой знає, що чекає його, але, не вагаючись, іде назустріч неминучості. За тогочасним уявленням, найвище благо — це слава про подвиги і честь, тільки вони залишаються у пам’яті людей.

Міфологічні пісні тематично різноманітні. В них відбито уявлення скандинавів про походження богів світу, людей. Складались вони під впливом особливостей буття народів скандинавської півночі, які протягом століть жили в умовах суворої природи. Вважають, що міфологічні пісні остаточно склалися в епоху вікінгів (IX-XI), а отже, відтворили уявлення пізнього скандинавського язичництва.

Найвизначнішою пам’яткою язичницької міфології є пісня «Віщування Вйольви», тобто чаклунки, в якій втілена ідея боротьби між Добром і Злом та ідея спокутування зла. Розбуджена Одіном зі смертельного сну Вйольва розгортає грандіозну картину створення світу, його загибелі та відродження. Спочатку з безодні народився велетень Імір, потім з’явились боги. Вони вбили Іміра і з тіла його утворили світ: м’ясо стало землею, кров — морями і ріками, кістки — горами… Люди були створені з ясеня і верби. Самі боги трудились і забавлялись на зелених луках Ідавйолля. Але у світі поширюється зло, боги порушують свої клятви, вбивають світлого Бальдра. Це порушує мир серед богів і людей. На землі настають страшні часи. Починається всесвітня катастрофа. В полум'ї пожежі гине все живе.

Проте в «Пісні» трагізм не доходить до почуття приреченості. Пророцтво Вйольви завершується прозрінням, що знову постане «з моря земля зелена», повернеться Бальдр, «заколосяться хліби без посіву». Світ знову здобуде життя, тепло, рух. Запанує мир, добро, щастя.

Більшість учених вважають, що «Віщування Вйольви» виникло в Ісландії в другій половині X ст. У пісні помітні різні нашарування. Міфологічні уявлення, що лежать в основі пісні, пов’язані з первісним, язичницьким мисленням, але систематизація їх відбулася пізніше і зазнала впливу християнства. Звідси ідея вини і спокутування, засудження жадоби золота, християнський погляд на жінку як на першопричину усіх бід.

Суворий драматизм, властивий більшості міфологічних пісень, пояснюють різні фактори. Дехто з дослідників причини його вбачає в географічному факторі - скандінавам століттями доводилося вести непримиренну боротьбу з північною природою. Переконливішою є думка, що скандинавська міфологія створювалася на вищому ступені розпаду родового ладу, це зумовило мотиви трагічного відчуття — руйнування, неминучості загибелі існуючого світопорядку. Беруть до уваги і те, що у скандинавській міфології богів і людей пов’язує спільна доля — вони смертні.

1.2 Сюжети, мотиви та головні персонажі скандинавської міфології

Просторова структура світу має «горизонтальну» і «вертикальну» складові. Горизонтальна проекція протиставляє центральний світ населений людьми (Мидґард-земля (дослівно — «садиба, яка стоїть посередині»)) окраїнним землям (Йотунхейм на сході, Ніфльхейм на півночі, Муспельхейму на півдні). Навколо землі розташований Океан, де живе світової змій Ермунганд.

Мідґард оточений Утгардом, «тим, що знаходиться за огорожею, поза межами садиби». Це світ велетнів, чудовиськ, які уособлюють руйнівні сили природи, хаос, ворожий і богам, і людям. Над світом людей височить Асгард, територія богів-асів. З'єднує ці два світи міст-райдуга. Після смерті і боги, і люди потрапляють у підземне царство мертвих — Ніфльхейм, де править велетень — невблаганна Гель. В надрах землі ховаються карлики (або гноми) — темні альви — вправні ковалі, володарі незліченних скарбів, а в далекому Альвхеймі щасливо живуть ельфи — світлі альви — вправні майстри, музики та чарівники.

Родоначальником богів і людей, творцем землі є верховний бог Одін (Водан — у західних германців). Одін, бог війни, робить своїх улюбленців сильними і непереможними. Дочки Одіна, войовничі діви-валькірії, відносять полеглих у битвах героїв до Валґалли («обійстя мертвих»), де вони змагаються в боях, а потім весело бенкетують з Одіном. Він — бог мудрості, покровитель поетів, і сам поет. Сила його слова підкорює всіх. Мужній і стійкий, він здобув «мед поезії», віддав в заклад око, щоб стати мудрим, пожертвував своїм життям заради знань.

Дружина Одіна — богиня Фрігг — вважалася покровителькою шлюбів, втіленням родючості, богинею кохання. Відзначалась хладністю та меншою темпераментністю, ніж інші богині.

Великою пошаною в скандинавів, майже нарівні з Одіном, користувався бог блискавки і грому, рудобородий Тор (у західних германців — Донар). Тор наділений рисами простого селянина — скандинава, що століттями мужньо боровся з суворою природою. Озброєний кам’яним молотом, дуже сильний, добрий, але запальний Тор завжди готовий вступити у двобій зі злом. У колісниці, запряженій козлами, рудобородий бог часто прямує на схід, де б'ється з велетнями, боротьба з якими — запорука життя богів та людей. Ворог зла і несправедливості, Тор захищає від чар, хвороб, біди. В епоху вікінгів його вважали також богом родючості. У давній Ісландії про простодушного Тора складено багато побутових гумористичних оповідок.

Втіленням руйнівних сил, чвар у скандінавській міфології був Локі. Локі розумний, але злий жартівник. Він підступно занапастив світлого бога Бальдра, що стало передвістям загибелі богів.

З ім'ям Бальдра в скандинавській міфології пов’язані добро, мудрість, краса. Це єдиний бог, про якого відоме тільки хороше. Одна з пісень розповідає, як Бальдру Доброму почали снитися «погані сни» («Сни Бальдра»), що провіщало йому загибель, його мати, богиня Фрігг, взяла клятву у вогню і води, заліза й інших металів, каміння, рослин, хвороб, тварин, птахів і змій, що вони не чинитимуть зла її синові. Повіривши в безпеку свого улюбленця, боги вирішили влаштувати забаву. Вони поставили Бальдра на полі тінга (де не можна було вбивати) й почали кидати в нього списи, каміння, стріли, рубати його мечем, але він залишався неушкодженим, і це розважало присутніх. Ці веселощі не сподобались Локі, і він вирішив на зло всім згубити Бальдра. В образі жінки з’явився він до Фрігг і вивідав, що всі речі дали «клятву», тільки пагінець омели (який видався богині надто молодим для клятви) тепер небезпечний для Бальдра. Локі знайшов омелу і вручив її сліпому Хьоду, братові Бальдра, запевнивши його, що той образить Бальдра, коли не кине у брата цей прут. Сліпий метнув пагінець, і Бальдр упав мертвим. Так скоїлося найбільше нещастя для богів і людей.

Цей міф має сюжетну схожість з міфами багатьох народів про смерть та воскресіння божества, в яких відобразилось первісне уявлення про зміну пір року як про боротьбу світлих і темних сил.

1.3 Порівняння сюжетів скандинавської міфології з реальними історичними подіями Можна припустити, що на первісному етапі розвитку суспільства люди складали міфи та легенди на основі реальних подій. Особливо героїчні пісні, сюжети яких передавались «з уст в уста», скоріш за все, мали за основу події з життя реальних історичних постатей. Так, дослідники знаходять у героїчних піснях «Старшої Едди» відгуки історії.

Найяскравішим прикладом є «Гренландська Пісня про Атлі». У ній йдеться про героя Атлі, якого ототожнюють з вождем гунів Аттілою. У ній розповідається про двох братів Гуннара і Хегні, яких Атлі хитрістю заманив до себе, бажаючи виміняти їх життя на належне їм «золото Асів», а отримавши відмову вбиває їх. Ґудрун, дружина Атлі і сестра Гуннара і Хегні, бажає помститися чоловікові за вбивство своїх братів, і вбиває його і своїх синів Ейтіля і Ерпа, народжених від Атлі. У цьому сюжеті дослідники бачать схожість з історичним топосом про Аттілу, який, зі слів Марцеллина Комита, був убитий нареченою через кілька годин після весілля.

У «Гренландскій Пісні про Атлі» Гуннар називається «другом бургундів», в чому дослідники вбачають відображення історії 437 року, коли гуни зруйнували королівство бургундів у Вормсі, на середньому Рейні. Однак відомо, що за рік до цього бургундів громить римський полководець Флавій Аецій, чим примушує їх прийняти римські умови миру. До того ж Аттіла зустрів смерть в 453 році, а за десять років до цього, у 443 році, Аецій черговий раз громить бургундів, переселяючи їх на правах федератів на території сучасної Савойї. Про захоплене Аецієм золото бургундів в історії не згадується. Будинок Гуннара в «Гренландскій Пісні про Атлі» названий «гунським домом».

Дослідники відзначають, що «Гренландська Пісня про Атлі» єдине місце в «Старшій Едді» де Аттіла, він же Атлі, зображений з готської точки зору, тобто як жорстокий і жадібний деспот, а також те, що назви готів і гунів тут позначають конкретні народи. Разом з тим «Гренландську Пісню про Атлі» дослідники вважають найдавнішою в «Старшій Едді». Так само дослідники відзначають схожість імен синів Атлі і Ґудрун, що згадуються в «Гренландскійй Пісні про Атлі», яких звали Ейтіль і Ерп, з іменами синів Аттіли, яких звали Еллак і Ернак. Останню дружину Аттіли звали Ільдіко, вона була як і Ґудрун, бургундкою.

Висновки до розділу 1

Скандинавська міфологія є дуже широкою темою, адже міфи та легенди, що були записані лише у ХІ-ХІІІ століттях, складалися набагато раніше. Почали вони свій розвиток у час поширення германських племен теренами Європи (V-VII ст.), і далі протягом наступних п’яти століть продовжували розвиватися та змінюватися, підстроюватися під нові устої та обряди, що з’являлися у суспільстві.

Особливих змін зазнала скандинавська міфологія з проникненням на землі Скандинавії християнства. Першою північноєвропейською державою, що офіційно прийняла християнство була Данія (965 р.); наступною стала Норвегія (995−1000 рр.). Найбільш болісно приймалось християнство у Швеції. Протягом трьох століть намагалися королі обернути у цю віру свої землі, але остаточно християнство прийняли у Швеії лише у ХІІІ столітті. Таким чином Швеція стала останньою не тільки скандинавською, але й європейською державою, що прийняла нову віру та остаточно позбавилася язичництва.

З першого погляду, для розвитку і поширення скандинавської міфології християнізація Північної Європи завдала тільки шкоди. Але з іншого боку, саме через поширення христянства почало розвиватися письмо, друкарство, були остаточно витісненні руни та на заміну їм прийшов латинський алфавіт. Саме за його допомогою і були записані «Молодша Едда» та «Старша Едда», які є основними джерелами інформації про скандинавські вірування і міфологію.

Але вже у «Молодшій Едді» ми можемо спостерігати, наскільки сильно впливала християнська релігія на свідомість і світосприйняття людей. Автор Сноррі Стурлусон не заперечує існування персонажів міфології у реальному світі, але він наголошує, що вони були троянськими воїнами, які після вигнання прйшли на землі Північної Європи. Через їх високу освіченість, розум та силу місцеве населення воприйняло їх як «наземних королів», або «посланників з неба». Звідци, на думку автора, і з’явилися усі легенди та міфи про велетнів, людей-богів, тощо.

РОЗДІЛ 2. ПРОНИКНЕННЯ СКАНДИНАВСЬКОЇ МІФОЛОГІЇ У ЛІТЕРАТУРУ НІМЕЧЧИНИ ЧЕРЕЗ ЖАНР ФЕНТЕЗІ

У XIV столітті у Європі починається нова культурна епоха — Відродження, або Ренесанс. У цей час стають дуже популярними мотиви античної міфології, а естетичні норми Середньовіччя відходять на другий план. Нова естетика набуває все більшого розвитку і згодом завойовує усю Європу. У Німеччині культурні діячі (художники, письменники, поети і драматурги) захоплюються течіями нової епохи, а сюжети і образи скандинавської міфології втрачають свою популярність і майже зовсім зникають із культурних процесів.

Дещо пізніше тільки окремі, незначні мотиви з’являються у творах романтиків. Наприклад, у фантастичній казці-повісті Ернста Гофмана «Крихітка Цахес, на прізвисько Цинобер» (1819 р.) є такі персонажі, як феї, альрауни, кобольди, які є типовими героями пізніх германо-скандинавських міфів.

2.1 Вплив скандинавської міфології на розвиток жанру фентезі

У ХІХ столітті починає зароджуватися новий жанр у світовій літературі - фентезі (від англ. fantasy — фантазія). За деякими джерелами, це є жанровим різновидом фантастики. Але існує дуже велика різниця між фентезі та фантастикою: у фентезійних творах автор не намагається пояснити явища та логічно обґрунтувати закони світу, де відбувається дія. Фентезійні твори не піддаються прогнозуванню, не підлягають логічному тлумаченню, як наукова фантастика. Роль науки тут виконує магія.

Світ, у якому відбувається дія, є гіпотетичним, часто його розташування відносно нашої реальності ніяк не пояснюється: це може бути парралельний світ, інша реальність або інша планета.

У більшості фентезі присутня також чітка розмежованість «добро — зло», що згодом перетворюється на класичне для фентезійних романів протистояння сил Світу і Темряви.

Зазвичай історію сучасного фентезі ведуть від Джорджа МакДональда, шотландського автора таких творів як «Принцеса і гоблін» та «Фантасти» (1858), останній з яких вважається першим романом в жанрі фентезі для дорослих.

Але немає сумніву, що найбільше на розвиток фентезі вплинула публікація «Володаря перстнів» Дж. Р. Р. Толкіна в 1954;1955 рр. Усі подальші твори у жанрі так чи інакше спираються на світ, описаний Толкіном у цьому романі - настільки детальною та завершенною була картина світу Середзем’я, де відбувається дія роману.

Насправді ж Толкін не стільки вигадував нові світи, скільки підстроював іх під вигадані мови. Він був неперевершеним лінгвістом, і спочатку створив мову для неіснуючого народу — ельфів. Працювати над цією мовою Толкін почав в 1915 році. Основою для побудови мови виступила фінська; крім того, Толкін частково запозичив фонетику і орфографію з латини і грецької мови.

Одночасно з розробкою мови квенья Толкін описував народ, що говорив на цій мові - Ельдар, або ельфів, а також історію, землю і світ, в якому вони могли б на ньому розмовляти (Середзем'я). Отже, саме винахід мови вплинув на створення трилогії «Володар перстнів», яка стала класикою жанру фентезі.

Образ ельфів Толкін запозичив з германсько-скандинавської міфології. Сучасне англійське слово elf походить від староанглійського жlf, і воно має аналоги також у всіх германських мовах. Початково ельфами називали чарівних істот в німецько-скандинавському і кельтському фольклорі. Саме слово «ельф», по суті, є узагальненням — до ельфів відносили лісових духів, фей, Фейрі, гномів і навіть тролів. У німецької міфології походження ельфів тісно пов’язується з історією всієї світобудови і ці істоти поділяють на два типи: альви — білі, світлі, добрі ельфи, і двергі - похмурі, хитрі карлики, які більши відповідають сучасним уявленням про гномів. Англійці, на відміну від жителів Скандинавського півострова та Німеччини, не поділяли ельфів на «світлих» і «темних». Ельфи уявлялися англійцям скоріше в образі Фейрі - не злих, але і не добрих істот.

Образи інших жителів класичної картини світу фентезійних романів також взято саме із скандинавської міфології, іноді із кельтської.

Так, гноми, які входить до списку типових рас фентезійних романів, пішли від двергів (або свартальвів), тобто темних ельфів, які зустрічаються у піснях «Старшої Едди».

Тролі також часто зустрічалися у скандинавській міфологіі. За легендами лякали місцевих жителів своїми розмірами і чаклунством. За іншим повір'ям тролі жили в замках і підземних палацах. Інша назва — Йотуні. Найвідоміший борець з Йотуні — бог Тор. Він перемагав Йотуні своїм знаменитим молотом Мьелльнір завдяки своїй мужності й хитрості. Однак у міфології є згадки і про те, як Йотуні і аси закохувалися одне в одного.

За міфологією, якщо на троля потрапить сонячне сяйво — він перетвориться на камінь. На півночі Британії є кілька великих скель, про які існують легенди — нібито це і є тролі, заскочені сонячним світлом. У Скандинавії також існує багато географічних об'єктів, назви яких пов’язані із тролями: Тролльтінди, Тролльхольм, Тролльхейм, Йотунхейм, Тролльвей («шлях тролів»), Тролльботн («ущелина тролів»), Тролльванн («озеро тролів»), Сходи тролів та Стіна тролів. Цю властивість тролів перетворюватися на камінь і використав Толкін у своїх творах.

У кельтській міфології є такі істоти, як огри. Вони дуже схожі за описами на тролів: живуть у скелях, мають дуже великі розміри, бояться сонячного сяйва. У творах Толкіна тролі і огри — дві різні, але близькі раси. Однак пізніші автори майже об'єднали їх у одну велику расу, що живуть у горах та є переважно негативними персонажами, що не мають навіть своєї мови, а їх діяльність обмежується лише необхідними для існування справами, вони не мають соціальної ієрархії та відносин.

Невід'ємними персонажами майже кожного твору, написанного у жанрі фентезі, є дракони. Найчастіше вони виступають негативними персонажами, а перемога над драконом є одним із класичних подвигів для героя фентезійного роману. Дракони займали особливе місце у скандинавській міфології та у західноєвропейському героїчному епосі. Але вони існували ще у древніх народів: шумерів, народів далекого сходу, а також у міфологіях і віруваннях древніх єгиптян та греків. Тому важко прослідкувати, звідки бере початок традиція боротьби з драконом, або змієм у фентезійних романам.

У «Молодшій Едді» та піснях «Старшої Едди» зустрічається дракон Фафнір, або Фафні. Він був людиною, сином великого чародія Грейдмара, і братом Отра та Реґіна. Коли Локі вбив Отра, Грейдмар розлютився, і почав вимагати у Локі та Одіна золото, у тій кількості, щоб покрити тіло Отра. Коли брати Фафнір та Реґін почали вимагати у батька свою долю золота, той відмовив синам. І тоді розлючений Фафнір вбив його. Так як він не бажав віддавати золото братові, він відніс усе золото до печери, перетворився на змія і ліг на золоті. Мабуть, звідси і має початок образ дракона, що охороняє скарби.

Отже, скандинавська міфологія дуже сильно вплинула на розвиток жанру фентезі. Майже всі основні персонажі, що є традиційними для творів, написани у цьому жанрі, були так чи інакше представлені у скандинавській міфології.

2.2 Закономірності розвитку жанру фентезі у німецькій літературі

Розвиток жанру фентезі у ХХ столітті не міг не торкнутися літератури Німеччини. Якщо з фантастикою у німецьких авторів були деякі проблеми, то з фентезі вони почали працювати і розвивати цей жанр доволі швидко і успішно.

Головною особливістю німецького фентезі є те, що це переважно розважальна література. Якщо, наприклад, російські автори, що пишуть у цьому жанрі намагаються за допомогою своїх творів вирішити певні соціальні проблеми, винайти шляхи врятування людства від негод та катастроф, то німецькі автори не ставлять перед собою таких важких питань і завдань, а просто пишуть цікаві пригодницькі чи дитячі романи, використовуючи здобутки попередників та архетипи класичного фентезі.

2.2.1 Вольфганг Хольбайн — «король» німецького фентезі

Вольфганг Хольбайн (нар. 15 серпня 1953 р.) — німецький письменник, автор науково-фантастичних і фентезі романів, а також романів в жанрі жахів. Його дружина Хайке теж письменнця, і часто пише книги спільно зі своїм чоловіком. Вона часто вигадує ідеї для історій, що робить її співавтором Хольбайну. Він з цього приводу говорив, що вона привносить «магію казок» в його роботи.

Почав писати короткі оповідання у віці 15-ти років. Уперше прославився як письменник після того, як відіслав рукопис, написаний спільно зі своєю дружиною на конкурс фантастичних і фентезі творів. Вони перемогли, їх книга «Чарівний місяць» (Mдrchenmond) була видана і незабаром стала бестселером і завоювала багато нагород. Це один з найбільш великих їхніх успіхів донині.

Сюжет нескладний: хлопчик прагне врятувати сестру, яка лежить в комі, і слідом за чарівником проникає в казкову країну. Там переживає масу неприємностей, справляється з небезпеками, б'ється з класичним злим володарем, в результаті все закінчується перемогою добра. Хольбайн не соромлячись використовує алюзії на класику жанру фентезі: так, замок злого володаря називається «Моргон» (фонетична асоціація з державою Мордор із світу романів Дж. Р. Р. Толкіна). Також чарівник, представляючись хлопчикові, каже, що його можна назвати Гендальфом або Мерліном.

Хольбайн — один з найбільш відомих і продуктивних письменників Німеччини. Їм написано понад 200 книг, багато з яких перекладено на інші мови і видані в більшості європейських країн, крім Великобританії. Серед творів Хольбайна: «Анубіс», «Кров тамплієрів», «Повелителька драконів», а також дев’ять книг про Індіану Джонса.

Зі своїх власних книг його улюбленна — «Гаґен з Тронье», адаптація однойменної легенди, про одного з ключових персонажів «Пісні про Нібелунгів».

2.2.2 Отфрід Пройслер — улюблений казкар Європи Говорячи про фентезі у літературі Німеччини, неможна не згадати про Отфріда Пройслера — найвідомішого автора дитячих казок із фентезійними мотивами.

Отфрід Пройслер народився 20 жовтня 1923 року в Райхенберґу (Північна Богемія), в сім'ї вчителів. Батько його у вільний час захоплювався історією місцевого краю, збирав місцеві казки й перекази. Змалку Отфрід полюбив читати книжки та слухати казки. Одразу після випускних іспитів Пройслера під час Другої Світової війни покликано у вермахт і спрямовано на Східний фронт.

В 1944 році лейтенант Пройслер потрапив у радянський полон, де і провів п’ять років. Повернувшися з полону, він одружився й вирішив стати вчителем. Щоб підтримати сім'ю, Пройслер працював репортером і писав оповідання для дитячих радіопередач. Завершивши освіту, він до 1970 року був учителем початкових класів. В 1956 році, після низки спроб, Отфрід Пройслер домігся першого успіху — вийшла його дебютна книжка — казка «Маленький водяник». В 1957 році світ побачила його найвідома книжка «Маленька Баба-яга («Маленька відьма»).

В 1962 році письменник опублікував казку «Розбійник Хотценплотц», що пізніше перетворилася на трилогію. Серед інших творів популярного німецького письменника — «Маленький Привид» (1966), «Крабат» (1971), «Хербе Великий капелюх» (1981), «Гном Хербе та лісовик» (1986) тощо. Загалом на його ліку 32 книжці, їх перекладено на 55 мов і відзначено низкою премій. Загальний наклад Пройслерових книжок, що випущено в усьому світі, сягає 55 млн. примірників.

2.2.3 Корнелія Функе — педагог, ілюстратор та письменниця Корнелія Функе народилася 10 грудня 1958 року в місті Дорстен, земля Північний Рейн — Вестфалія. Закінчивши гімназію Св. Урсули в Дорстені, переїхала до Гамбурга, де студіювала педагогіку в Гамбурзькому університеті. Після закінчення навчання три роки працювала соціальним працівником із дітьми-інвалідами. Саме тоді Функе усвідомила важливість історій, які допомагають дітям відволікатися від проблемної дійсності.

Корнелія Функе вивчала дитячу ілюстрацію в Гамбурзькому інституті дизайну. Свою кар'єру Функе почала саме як ілюстратор та дизайнер дитячих книжок. Розчарування від читання деяких текстів породило в ній бажання спробувати писати самій. Серед своїх улюблених книжок Функе називає «Володаря перстнів» Дж. Р. Р. Толкіна, «Хроніки Нарнії» К. С. Льюїса, «Пітера Пена» Дж. Баррі.

Зараз вона відома як автор понад 40 фентезійних творів для дітей та підлітків. Міжнародна слава до Корнелії Функе прийшла у 2002 році, коли в США вийшов друком переклад її роману «Володар над злодіями» (2000 р.). Упродовж п’яти місяців він очолював списки дитячих бестселерів в США та Великобританії. У 2006 році вийшла на екрани його німецька версія. Ця книжка отримала одразу дві престижні американські премії в галузі дитячої літератури, а британський журнал Guardian розмістив її на першу сходинку свого хіт-параду дитячої літератури. Того ж року журнал Time назвав Функе «найвпливовішою німкенею світу».

2003 року вийшов друком чи не найвідоміший на сьогодні роман Функе — підліткове фентезі «Чорнильне серце», а в 2006 та 2008 рр — його продовження «Чорнильна кров» та «Чорнильна смерть». Перший роман «Чорнильної трилогії» екранізований 2008року (Німеччина, Великобританія, США). Твори Функе перекладені багатьма мовами світу, зокрема українською.

Висновки до розділу 2

Особливого поширення безпосередньо мотиви та сюжети саме скандинавської міфології у літературі Німеччини не набули. Але деякі образи і персонажі, запозичені із міфів, зустрічаються ще у німецьких романтиків.

Пізніше, із набуттям популярності жанру фентезі у світовій літературі, образи скандинавської міфології частіше зустрічаються у німецьких авторів. Оскільки жанр фентезі формувався переважно у Великобританії, а вже потім із англійської літератури потрапив до Німеччини, можна сказати, що мотиви та образи германо-скандинавської міфології потрапили у літературу Німеччини, пройшовши через призму англійських авторів, що першими розвивали та популяризували жанр фентезі.

Однак фентезі у Німеччині має свої власні риси. Насамперед, це казковість. Якщо, наприклад, Дж. Р. Р. Толкін дуже серйозно ставиться до своїх творів, винаходячи цілий новий всесвіт із його власними законами, мовами, расами, тощо, то німецькі автори більше уваги приділяють казковій і чарівній складовій викладеного. Наступна риса, яку можна віділити у німецькому фентезі, це орієнтування на юного читача. Більшість творів є невеличкими оповіданнями, що написані для дітей або підлітків. Епічна складова, що притаманна більшості світового фентезі (описи батальних сцен, боротьба за трон, серйозні описи подій, довгі описи місцевостей, тощо), у німецькому казковому фентезі відсутня.

Отже, на літературу Німеччини сюжети, мотиви та образи скандинавської міфології впливали переважно через розвиток жанру фентезі, із особливостями, притаманними саме німецьким авторам.

ВИСНОВКИ Скандинавська міфологія розвивалась у V-VII століттях, у часи Великого переселення народів. Саме тоді у Північній Європі розселялися германські племена, які мали тісні культурні і соціальні зв’язки. Це зумовило те, що міфологію племен Північної-Західної Європи, Скандинавії та Ісландії було об'єднано у єдиний великий цикл — германо-скандинавську міфологію.

На деяких територіях були певні відмінності у пантеоні язичницьких богів, у назвах світів, в іменах богів, у відношеннях між богами, але взагалі це була одна єдина міфологія, оскільки германські племена були тісно пов’язані між собою, мали схожу мову, і розвивалися приблизно у одному темпі.

У часи складання і розвитку міфології письмо не було розвинуто на достатньому рівні. Германці користувалися рунічним письмом, яке не могло передати усього різнобарв'я скандинавської міфології, оскільки складалося із небагатьох символів, які викреслювалися на камені чи дереві виключно вертикальними або косими рисками. З огляду на це, до нас не дійшли міфи і легенди древніх германців саме у тому вигляді, у якому вони були під часа свого створення і розквіту.

Пізніше на терени Північної Європи приходить християнська релігія. Спочатку Данія у Х столітті, а потім і інші держави офіційно приймають християнство. Тоді на зміну рунічним написам приходить латинська мова. Завдяки цьому зараз ми маємо два великі «скарби», що детально описують дохристиянські вірування скандинавців і германців — «Малодша Едда» і «Старша Едда».

Обидві Едди є ісландськими творами, що були складені приблизно в один час — ХІІІ століття. «Молодша Едда» є прозовим твором, і була написана як підручник з поезії скальдів, та автор розповідає про вірування скандинавців через призму християнського вчення. «Старша Едда» є збіркою пісень, героїчних та міфічних, що висвітлюють основні сюжети скандинавської міфології.

У декілька наступних століть скандинавські міфологічні мотиви не користуються популярністю у німецьких авторів, так як увага усіх прикута до процесів Відродження. Пізніше, у добу романтизму (поч. ХІХ ст.), коли митці були зацікавленні в усьому природньому, дивному та нереальному, деякі мотиви міфології почали повертатися до літератури. Яскравим прикладом є повість Е. Гофмана «Крихітка Цахес, на прізвисько Цинобер». У повість автор увів таких персонажів, взятих із скандинавської міфології, як феї, альрауни, кобальди та ін.

Але найбільший вплив скандинавська міфологія справила на розвиток нового жанру — фентезі, що почав потрохи розвиватися ще у кінці ХIХ століття, але остаточно сформувався у середині ХХ століття, із виходом у світ роману Дж. Р. Р. Толкіна «Володар перстнів».

Дж. Р. Р. Толкін розробляє цілісний світ, заселяє його різними расами, у яких складаються певні відносини, винаходить мови для рас. Цей створенний світ використовують майже всі письменники, що працюють у жанрі фентезі після Толкіна.

Жанр фентезі відрізняється своєю чарівністю, казковістю. Автори не намагаються пояснити явища, що відбуваються у світі, де живуть герої. Роль науки тут виконує магія. Більшість образів, рас, що стали традиційними для жанру фентезі (ельфи, гноми, тролі, дракони, тощо) були взяті Толкіном із скандинавської міфології. Багато чого для створення світу фентезі було також вилучено із кельтської міфології. Саме синтез ключових образів кельтської та скандинавської міфології і породив той ідеальний та загальноприйнятий фентезійний світ Толкіна.

Найчастіше, час, у який відбуваються події фентезійних романів, ніяк не оговорюється у тексті твору. Однак найбільше це нагадує епоху Середньовіччя у Західній Європі. Герої користуються рицарськими атрибутами, носять одяг, який був популярний у той час, їдять середньовічні страви.

Однією з головних рис класичного фентезі також є протиставлення сил добра та зла. Головний герой найчастіше виступає позитивним персонажем, який повинен пройти повз випробування. На шляху він зустрічає багато істот, серед яких є і друзі, і вороги. Для перемоги над злом йому необхідно зібрати команду, яка домопоже йому швидше дістатися своєї мети.

Отже, жанр фентезі у тому вигляді, який ми маємо зараз — це цікаве поєднання куртуазних романів, із мотивами скандинавської та кельтської міфологій.

У Німеччині жанр фентезі набув своїх відтінків. Перш за все, німецьке фентезі відрізняється казковістю.

Найвідомішими німецькими авторами, що пишуть у жанрі фентезі, є Вольфганг Хольбайн, Корнелія Функе та Отфрід Пройслер. Всі вони працюють переважно над дитячими та підлітковими книжками, отже, орієнтованою аудиторією, на яку напрямлена робота німецького фентезі, переважно виступають діти та підлітки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Інтернет ресурс: [ http://norse.ulver.com/src/snorra/] - Молодша Едда.

Інтернет портал: [http://tureligious.com.ua/] - Філософія і релігієзнавство.

Інтернет ресурс: [http://www.preussler.de/wirken/wirken05.htm] -Auszeichungen von Otfried PreuЯler

Інтернет ресурс: [http://www.preussler.de/index1.htm] - Офіційний сайт Отфріда Пройслера.

Інтернет ресурс: [http://www.corneliafunke.com/] — Офіційний сайт Корнелії Функе.

А. Я. Гуревич. Старшая Эдда. Вступительная статья. — М., Художественная литература, 1975.

А. Я. Гуревич. «Эдда» и сага. — М., 1979.

Беовульф. Старшая Эдда. Песнь о Нибилунгах. — М., Художественная литература, 1975. Перевод А. Корсуна.

Дж. Р. Р. Толкин. Властелин колец. Трилогия. Пер. С. Степанов / М., Амфора — 2001.

Жаринов Е. В. Германо-скандинавская мифология как одна из основ современного жанра «фэнтези».

Исландские саги. Под. ред. М.И. Стеблин-Каменского. М., 1956.

Карпентер Х. Дж.Р. Р. Толкин. Биография. / М., Эксмо пресс, — 2002. Перевод А. Хромовой.

Літературознавчий словник-довідник / Р.Т. Гром’як, Ю.І. Ковалів та ін. — К.: ВЦ «Академія», 1997. — 752 с.

Мелетинский Е. Поэтика мифа. / Монография. — М., 1976.

М. И. Стеблин-Каменский. Мир саги. Ленинград, 1972.

Петрухин В. Я. Мифы древней Скандинавии. — М: Астрель, АСТ, 2002. — 464 с.

Скандинавская мифология: Энциклопедия. — М: Эксмо, 2004. — 592 с.

С. С. Галиев. Классификация жанра фэнтези. Произведения Дж. Р. Р. Толкина // Андреевские Чтения.

Литература

XX века: итоги и перспективы изучения. — М., 2010.

Старшая Эдда. Древнеисландские песни о богах и героях. — М. — Л. Академия наук СССР, 1963. Перевод А. И. Корсуна. Вступительная статья и комментарии М. И. Стеблина-Каменского.

Штейнман M. Игра с мифом в трилогии Дж. Р. Р. Толкина «Властелин Колец» // Книга памяти А. М. Зверева. — М.: РГГУ, 2006, с. 75−95.