Чичиков у Собакевича («Мертві душі» Н.В. Гоголя)

Чичиков у Собакевича («Мертві душі» Н.В. Гоголя).

" …Не ревизские мертвих душ, проте ці Ноздревы, Собакевичи й іншіось «мертві души».

А.И. Герцен.

Сюжет поеми «Мертві душі» Н. В. Гоголю дав О.С. Пушкін, найкращий його друг і саме вчителі. У його творі Гоголь вирішив показати Росію всебічно, й у першу чергу Росію крепостническую.

Чичиков, головним героєм поеми, мандрує по поміщицьким маєткам же Росії та купує мертві фактично, а живі юридично, тобто не викреслені з ревизских списків душі. Щоб провернути свої плани, Чічіков завдає візити поміщикам, чиї маєтку перебувають у околицях губернського города.

Так він потрапляє до Собакевичу. Усе маєтку Собакевича було зроблено міцно і славу. Будівлі з товстого дуба, здавалося, було поставлено навіки. Хати селян чи були такі ж міцні і добротні. Очевидно, що селянам жилося неплохо.

Дом хазяїна теж було зроблено міцно і зручно. Замість чотирьох колон стояло всього три, хоча і відповідало архітектурі, але було зручно хозяину.

Бричка підкотила до ґанку — з її вийшов гість. Собакевич прийняв його радо і повів до будинку. Собакевич нагадував ведмедя середнього розміру. Обличчя його було червоним, як розжарений п’ятак. Хода також була цілком ведмежа. Його навіть звали Михайлом Семеновичем. Цікаво відзначити й оздоблення кімнат Собакевича. В нього вся меблі справляє враження хазяїна. Усі зроблено настільки й грубо, кожен стіл чи стілець ніби хоче сказати: «Я теж Собакевич». На стінах висять портрети полководців могутнього статури. У тому числі загубився портрет Багратіона, що дивиться жалісним і смиренним поглядом. В усьому домі немає жодної книги.

Собакевич розуміє на їжі. В нього: є баран — давай всього барана, є гусак — давай всього гусака. У Собакевича головне заняття у житті - їжа. Він моральний потвора, людина без душі. «Здавалося, у ньому або зовсім був душі, або вона в нього була, але з там, де следует».

У Собакевича тверезий розум, коли йдеться про наживи. В нього все є товаром, предметом купівлі й законність продажу. Він схожий відразу розуміє, що Чичикову потрібні мертвих душ, і за них заламує ціну за живых.

Собакевич навіть у розмові починає плутати живих і мертвих. Про мертвих буде як про живих, кожного починає розхвалювати як хорошого працівника, не помічаючи, що свідчить про мертвих людях. Собакевичи були переконаними кріпосниками, ворогами освіти, твердої опорою самодержавства у Росії, основний силою, де тримався самодержавно-крепостнический режим в России.

В образі Собакевича з великою силою показано Гоголем мертвуще впливом геть душу людини пристрасті до наживи, до накоплению.

У Собакевича зосереджено на накопиченні, насиченості власного шлунка, закріплення власного благополучия.

Поэма «Мертві душі» названа так і не випадково. Бєлінський пише, що «мертвими душами» є самі поміщики і чиновники.

Н.В. Гоголь хотів показати, як і страшно, коли «мертвих душ» мають непомірною владою та володіють сотнями селянських душ, чимало з яких були талановитішим й розумніше працювати, ніж їх хозяева.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.