Історична ретроспектива словотвору в англійській мовi

словотвір англійський лексика дериваційний Вивчення словотворчих процесів бере свій початок з часів стародавньої Греції та Риму. Питанням перетворення коротких слів у довгі, більш складні займались такі видатні філософи як Платон та Аристотель. Античне вчення базувалось на матеріалі грецьких та латинських слів. Надалі, словотворчі процеси вивчались у XIX ст. в історичному мовознавстві у плані порівняльного аналізу та у XX ст. у руслі різних галузей мовознавства.

Феномен словотворення досліджувався на матеріалі германських (Єнікеева С.М., Зацний Е. А., Муругова Е.С.), романських (Арутюнова Н.Р., Полянчук О.Б.) славянських (Винокур Г. О, Кубрякова О. С., Улуханов І.С. Шпітько І.М.), тюркських (Байгаріна А.А.), індоєвропейських (Басиров Ш. Р.)мов. З 60-х років XX століття словотвір в англійській мові стає окремою галуззю лінгвістики завдяки появі праці Марчанда Х."The Categories and Types of Present-Day English Word-formation «(1960), яка стала відправною точкою для багатьох науковців для дослідження проблеми словотворення, а сам автор почав вважатись родоначальником сучасної теорії словотвору в англійській мові. У своїй праці Марчанд Х. аналізує всі існуючі питання з вивчення словотвору та ставить низку завдань до подальшого аналізу словотворчих процесів. Основним принципом словотворчої теорії науковця є принцип мотивації, який був заснований ще Ф. де Соссюром. Автор застосовує синхронний та діахроний методи до опису словотворення. Як вже було зазначено, праці Марчанда надихнули багатьох дослідників, таких як Ліпка Л., Кастовський Д. та інш., що спричинило появу чималої кількості досліджень з даного питання.

Словотворчі процеси та механізми словотворення впродовж останніх 50 ти років досліджувались у системі мови загалом, на матеріалі художньої літератури, у текстах різної стильової та тематичної орієнтації, зокрема газетного та наукового стилів, на матеріалі різноманітної термінолексики.

Аналіз теоретичного доробку з теорії словотворення дозволив виокремити такі основні напрями його вивчення: онтологічний та когнітивний. У кожному з напрямів виокремлюються різні підходи до тлумачення словотвору в англійській мові, що обумовлено вибором предмета вивчення, акцентуацією уваги на тому чи іншому аспекті словотворення та домінуючою лінгвістичною парадигмою.

Так, у межах онтологічного напряму виділяються морфологічний підхід, у рамках якого визначено морфологічні характеристики складників похідного слова як частини мови та як синтаксичного атома, та виявлено способи словотвору такі як: афіксація, словоскладання, скорочення різних типів, конверсія, реверсія, запозичення [3, с.60].

У руслі морфологічної теорії вивчається продуктивність тих чи інших способів словотвору. Розмежовуються два основних підходи до визначення продуктивності: кількісний та якісний.Так Ароноф М., Дальтон-Паффер С., Каннон Г. розглядають можливість визначення продуктивності словотворчих моделей у діахроному аспекті. Дем’янова Л. досліджує вплив соціолінгвістичних факторів на продуктивність у словотворенні, а саме вік, стать, освіта, професія, мова, попередній лінгвістичний досвід та інш. [3, с.68].

Структурно-семантичний підхід націлений на дослідження структури словотворчих моделей та визначення семантики похідних основ.

У межах даного підходу. виділено мікросистеми словотвірних моделей складних слів із елементом-іменником, розглянуто їх структурні та семантичні характеристики. Вивчено семантичні та словотвірні відносини як систему у сфері семантично-співвідносних омонімів прикметник-іменник. Виділено способи словотворення іменників в омонімічних парах це — конверсія та суфіксація. Досліджено особливості творення основ англійських префіксальних дієслів у функції економічних термінів шляхом визначення їх структурної, семантичної, прагматичної та функціональної організації.

В основі когнітивного напряму до вивчення словотворення лежить твердження про те, що поява нових слів у мові зумовлена перш за все когнітивним фактором, тобто яскраво вираженою пізнавальною діяльністю людини, спрямованою на адекватне відображення навколишнього середовища й усвідомлення свого місця в ньому, необхідністю найменувати нові об'єкти та явища, які осмислив і вичленив у своїй картині світу її носій. [1, с.7].

Когнітивна теорія лінгвістики спирається на теорію номінації, згідно з якою процес найменування встановлює зв’язок мовних елементів з фактами навколишньої дійсності, та включає понятійний клас найменування предметів у певну систему мовних знаків, пов’язаних з іменуючим предметом. Когнітивний напрям започатковано у працях Кубрякової О.С., в яких розроблено прототиповий, ономасіологічний та семасіологічний підходи до аналізу семантики слова. Безперервний процес творення нових слів у мові - це складний лінгвокогнітивний процес, який відбувається під впливом мовних та позамовних факторів, йде у руслі вже існуючих прототипів, що використовуються по аналогії у відповідності до структурних моделей.

В основу когнітивної лінгвістики покладено ідею прототипу, прототипового образу, прототипових ситуацій, що представляє собою єдину природу мовних та інших когнітивних механізмів та процесів пов’язаних безпосередньо з природою та людиною. Прототиповий підхід покладена в основу досліджень Кустової Г.І., Кубрякової О.С., Пономаревої О.Б. Комунікативно-прагматичний підхід до опису словотворення передбачає виявлення та опис особливостей прагматично зумовленого словотворення, а саме вивчення умов, що суттєво впливають на вживання й формування різноманітних смислів, притаманних похідним одиницям у мовленні поряд із установленням сукупності тих прагматично зумовлених факторів, які здійснюють безпосередній вплив на формування й функціонування словотвірних одиниць у різних мовленнєвих актах сучасної англійської мови. Даний пыдхыд застосовується у працях Врабеля .

У рамках нашого дослідження ми звернемось до ономасіологічного підходу до вивчення механізмів словотворення у поетичному мовленні, тому маємо на меті найдетальніше зупинитись саме на цьому підході. В основі ономасіологічного підходу до аналізу словотвору знаходиться концепт, якому мовець хоче надати назву. В рамках даного підходу розглядаються різні способи, лексичні «шляхи», за допомогою яких певний концепт отримав номінацію, за схемою «значення — слово».

Чеський дослідник Штекауер виділяє п’ять ступенів, що проходить концепт задля отримання номінації, Перший — це концептуальний рівень, де концепт аналізується за категорійними ознаками (Субстанція, Дія, Якість або Супутні обставини (місця, часу або способу дії)), другий семантичний (аналіз значень), третій рівень — ономасіологічний, де один з семантичних компонентів обирається, як ономасіологічна основа для номінації, четвертий — ономатологічний (за принципом від форми до значення) вибір необхідної морфеми, п’ятий рівень — фонологічний, де форми комбінуються, з дотриманням морфологічних та фонетичних правил. [2, с.7].

Для того, щоб надати номінацію, треба знайти необхідну мотивацію, це означає, що потрібно аналізувати концепт, тому мовець спирається на асоціативні принципи: а) розглядає на що схожий концепт у порівнянні з іншими речами (схожість). б) або на що не схожий, порівняно з іншими (контраст) г) розглядає інші концепти, до яких концепт, що має отримати номінацію відноситься (суміжність).

Такі принципи були сформульовані ще в античності Аристотелем та є основою ономасіологічної теорії, розробленою та доповненою Грзегою Д., Бленком А. Згідно з Бленком А. мовець аналізує концепт, який має отримати номінацію, розглядаючи складові елементи, його суттєві під-концепти. Найбільш яскравий підконцепт, який вже асоціюється із словом буде виступати його семантичною основою для словотворення. Семантична різниця між базовим концептом і концептом для номінації потім з'єднається доданням афікса або іншого під-концепта. Бленк А. вважає, що ці відношення між основою, підосновою та новим концептом базується на асоціативному принципі суміжності (modern — postmodern), контрасту (happy — unhappy) та схожості (large — extralarge).

Грзега Д. додає до асоціативних принципів ще два, за допомогою яких мовець може аналізувати концепт а) розглядаючи елементи, з яких він складається (cellular phone) б) можна розглянути зв’язок з іншими словами з одного й того ж концептуального поля, таксономічні відносини. (skirt — miniskirt) Д. Грзега виділяє наступні способи номінації концептів:

• а) мовець обирає вже існуюче слово і надає йому нового значення (glass — glasses семантична зміна).
• б) запозичує вже існуюче слово з таким самим значенням з іншої мови або діалекту (запозичення), наприклад trip — voyage (з фр.)
• в) створює нове слово з існуючого матеріалу (словотворення) nick+name.

У рамках ономасіологічного підходу проведено словотвірний аналіз неологізмів, встановлено спосіб номінації нових концептів у 40 когнітивних категоріях, які відбивають знання про світ. На шляху від концепту до слова визначено найпродуктивніші способи словотвору, а саме словоскладання,, семантичну похідність, суфіксацію та деривацію. [1, с.54].

Крім того на основі ономасіологічного аналізу проведено комплексний аналіз префіксальної номінації та префіксальних неологізмів сучасної англійської мови у рамках 10 ономасіологічних категорій: заперечення, локативність, фазовість, оцінність, соціативність, контрарність, каузативність, партитивність, ранговість, квантитативність. Історико-ономасіологічний підхід має на меті проведення комплексного аналізу й системного синхронно-динамічного опису префіксальних неологізмів англійської мови, зафіксованих у лексикографічних джерелах ХХ століття, з точки зору їхньої інноваційної активності, мовної стійкості, категоріальної належності та когнітивно-ономасіологічного моделювання.

Отже, аналіз наукових робіт з проблеми словотвору дозволив виокремити наступні напрями: онтологічний та когнітивний. У рамках онтологічного напряму ми виділили такі підходи: морфологічний та структурно-семантичний. У межах когнітивного напряму ми вирізнили ономасіологічний, комунікативно-прагматичний, прототиповий та історико-ономасіологічний підходи.