Просування імпортованого товару на території України

ВСТУП

В сучасному світі безмежних можливостей не варто обмежувати бізнес місцевим рівнем, в той час як процес глобалізації набуває обертів, масштабність мислення окупається і приносить свої плоди дуже швидко, тому виведення бізнесу на міжнародний рівень є найвищою ступінню професіоналізму. Міжнародна торгівля як основний прав міжнародної економіки отримала дуже сильний імпульс для свого стрімкого розвитку, а разом із цим розвилася і посередницька ланка в цій сфері міжнародного господарства.

Посередники відіграють чималу роль у процесі імпорту та експорту країни та також виконують важливу роботу зв’язкової ланки у ланцюгу міжнародної діяльності. Також посередники можуть виконувати не лише функцію по знаходженню експортера та імпортера, за для отримання комісії, але самому бути імпортером і просувати імпортований товар на рики України. Чималий обсяг роботи по просуванню імпортованого товару здійснюється за рахунок посередницької діяльності. Відомим є той факт, що прибутковість проекту залежить від часового періоду за який він окупається, отже зрозуміло що посередник, чи то юридична чи фізична особи беруть на себе чималі забов’язання, а також дуже великий ризик. Адже саме від них залежить на скільки швидко товар пройде шлях від виробника до кінцевого споживача, також посередники мають великий вплив на кінцеву, роздрібну ціну товару. Тому якщо посередник і імпортер є однією і тією ж особою, то ціна швидше за все буде нижчою, а ніж ціна товару у просуванні якого приймали участь більша кількість посередників.

Метою даної роботи є аналіз існуючих посередників, які здійснюють міжнародну імпортно-торговельну діяльність на ринку України, методів їх роботи по просуванню імпортованого товару з різних країн світу на вітчизняний ринок; на прикладі одного з вітчизняних підприємств, діючих у даній сфері міжнародного господарства, дати максимальний аналіз того яким чином здійснюється робота по просуванню імпортованих товарів, а також надати рекомендації щодо поліпшення методів просування товарів які були імпортовані з зарубіжних країн та щодо підвищення прибутковості підприємства.

Завданнями цієї роботи є:

1) глибокий, досконалий та максимально детальний аналіз посередницької діяльності на ринку України;

2) вивчення та аналіз вже існуючих методів просування імпортованих товарів, які посередники використовують, для просування товару що імпортується з-за кордону для вітчизняного споживача;

3) розробка нових методів просування імпортованого товару;

4) розрахунок ефективності у перспективі за умов використання раніше не використовуваного методу по просуванню імпортованих товарів.

В той же час багато аспектів цих проблем доволі глибоко розроблені в працях таких вчених як-то: Багрова І.В., Редіна Н.І., Власик О. О., Гордєєв Г. Д., Іванова Л.Я., Дідівський М.І., Єлагін В.Т., Кириченко А. В., Шевчук В. Я., Мазарук А. А., Кредісов А.И., Березовченко С. Н., Волошин В. В. та інші. Проте, усе ще існує досить широке коло питань.

Вище зазначений аналіз діяльності посередників по просуванню імпортованого товару на українські ринки проводитиметься на основі одного з найбільших посередників, діючих на території України, а саме компанії ТОВ «Екос-торг», імпортера товарів народного споживання.

Даний аналіз робиться з метою виявлення сильних та слабких сторін в діяльності компанії, в сфері просування імпортованого товару на український ринок.

Адже коли ми знатимемо сильні та слабкі сторони підприємства можна буде надати рекомендації щодо поліпшення стану компанії, та більш досконалої системи по просуванню імпортованих товарів.

Проаналізувавши компанію, можна буде дізнатися загальний стан міжнародного бізнесу в сфері посередницької діяльності по просуванню імпортованого товару, так як компанія є майже монополістом у сфері постачання імпортованих іграшок з різних країн світу.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ: МЕТОДИ ПРОСУВАННЯ ІМПОРТОВАНОГО ТОВАРУ

1.1 Види міжнародної торгівлі

Міжнародна торгівля посідає особливе місце в складній системі світогосподарських зв’язків. Хоча в сучасних умовах головною формою міжнародних економічних відносин є не вивезення товарів, а зарубіжне інвестування, все ж міжнародна торгівля за своїми масштабами й функціями в загальному комплексі МЕВ зберігає винятково важливе значення. Вона опосередковує майже всі види міжнародного співробітництва, включаючи спільну виробничу діяльність різнонаціональних суб'єктів. [6,326с.]

В економічній літературі, а також в періодичних виданнях не завжди можна зрозуміти сутність деяких категорій, що пов’язані з міжнародними торговельними відносинами. Перш за все, категорія «зовнішня торгівля «. Це може бути торгівля однієї країни з іншою або з іншими країнами. Але власне слово «торгівля» передбачає обмін товарами та послугами і розрахунки за їх отримання.

Тому зовнішня торгівля — це торгівля будь-якої країни світу з іншими країнами товарами або послугами, що складається з оплачуваного експорту та оплачуваного імпорту.

Категорія «міжнародна торгівля» за змістом ширша, ніж зовнішня торгівля, перш за все тому, що вона охоплює широке коло відносин між суб'єктами світогосподарських зв’язків, таких як інтернаціоналізація виробництва, інтенсифікація міжнародного поділу праці тощо. [14,462с.]

Міжнародна торгівля — специфічна форма обміну продуктами праці та послугами між різними країнами світової спільноти, що пов’язаний загальною інтернаціоналізацією господарського життя, інтенсифікацією міжнародного поділу праці в умовах науково-технічної революції.

Світова торгівля — свідоме переміщення товарів та послуг від виробника до споживача за межі національних кордонів з метою отримання прибутку. Для здійснення світової торгівлі, або участі у світовій торгівлі потрібно мати свою зовнішньоекономічну інфраструктуру. [17,255с.]

Зовнішньоекономічна інфраструктура — це сукупність інститутів, що забезпечують швидкість пересування товарів та послуг від виробника до споживача. До складу основних інфраструктурних елементів світової торгівлі належать:

* матеріально-технічна база (склади, бази, що обладнані необхідним устаткуванням);

* спеціалізовані підрозділи, що забезпечують допродажне та післяпродажне технічне обслуговування;

* організації, що забезпечують проведення розрахункових операцій;

* транспортна мережа світу;

* інформаційне забезпечення зовнішньоторговельних зв’язків тощо.

Зовнішню і міжнародну торгівлю характеризують три важливі параметри: загальний обсяг (товарообіг), товарна структура і географічна структура.

Обсяг світової торгівлі визначається в натуральних і вартісних показниках. Вартісні показники переважно розраховуються у національній валюті й переводяться у долари США для їх порівняння. Країни з високим рівнем інфляції розраховують експорт та імпорт одразу в доларах США. Для вартісної оцінки експорту більшість країн використовує базу цін ФОБ (FOB — Free of Board («вільний на борту судна»)), за якою продавець зобов’язаний доставити товар у порт відвантаження і завантажити його на борт судна. Для оцінки імпорту найчастіше використовується база цін СІФ (СІF — Cost, Insurance and Freight («вартість, страхування і фрахт»)); при цьому продавець за свій рахунок фрахтує судно, вантажить товар і страхує його від ризиків. [26,56с.]

За таких умов вартість світового експорту завжди менша від вартості світового імпорту на розмір витрат для перевезення і страхування вантажів.

Фізичний обсяг світової торгівлі оцінюється у вагових одиницях (тоннах, кілограмах, фунтах) або у специфічних одиницях вимірювання (барелях, бушелях, мішках). [36,325с.]

Зміна обсягів торгівлі характеризується динамікою зовнішньоторговельного товарообігу. Зовнішньоторговельний товарообіг країни — це сума її експорту та імпорту. Різниця між сукупним імпортом і експортом протягом певного періоду (року, кварталу тощо) становить сальдо торгового балансу. Воно є активним (позитивним), якщо експорт за вартістю перевищує імпорт, і пасивним (від'ємним), коли ситуація протилежна. Покривають негативне сальдо торгового балансу золотом або конвертованою валютою.

Якщо вимірювання ведеться у натуральних одиницях, динаміка зовнішньоторговельного товарообігу виражається в індексах фізичного обсягу експорту та імпорту. Ці індекси відображають тенденції в зміні обсягів реальних мас товарів. [39,396с.]

На вартісні показники впливають ціни. Тому вартість, наприклад, експорту, може зменшитись, навіть якщо збільшуються фізичні обсяги проданих товарів, коли ціни на них знизились. І навпаки, збільшення вартісних показників зовнішньоторговельного товарообігу може відображати не фізичне збільшення торгівлі, а зростання товарних цін.

Товарна структура міжнародної торгівлі характеризує товарне наповнення експорту та імпорту.

Ступінь активності у світовій торгівлі є однією з головних ознак участі країни у міжнародних економічних відносинах. Для її оцінки використовуються такі показники:

а) експортна квота;

б) імпортна квота;

в) структура експорту;

г) структура імпорту;

д) порівняльне відношення частки країни у світовому виробництві ВВП/ВНП та її частки у світовій торгівлі.

Експортна квота відображає відношення обсягу експортованих товарів і послуг до ВВП/ВНП. На рівні галузі — це питома вага експортованих галуззю товарів і послуг в їх загальному обсязі.

Імпортна квота — це відношення обсягу імпорту до ВВП/ВНП. Питома вага експорту та імпорту у ВВП/ВНП є кількісним індикатором відкритості економіки у першому наближенні. Комплексним показником відкритості вважають зовнішньоторговельну квоту. Вона виражається відношенням обсягу зовнішньоторговельного обігу до ВВП/ВНП. [41,344с.]

Структура експорту — це відношення або питома вага експортованих товарів за видами і ступенем їх перероблення. Цей показник характеризує спрямованість експорту (сировинна, машинно-технологічна тощо) та роль країни в міжнародній галузевій спеціалізації.

Географічна структура міжнародної торгівлі — це розподіл торговельних потоків між окремими країнами та їх групами, виділеними за територіальною або організаційною ознаками.

На сучасному етапі розвитку людства і міжнародної спільноти міжнародна торгівля існує як найбільш розвинута форма міжнародних економічних відносин. Необхідність її зумовлена:

1. Створенням світового ринку як історичної передумови капіталістичного способу виробництва.

2. Нерівномірністю розвитку окремих галузей в різних країнах. Швидкий розвиток цих галузей створює надлишок продукції на внутрішньому ринку.

3. Тенденціями до більш поширеного розвитку виробництва, при цьому можливості внутрішнього ринку обмежуються платіжною спроможністю населення. [25,45с.]

Під впливом науково-технічної революції торговельні зв’язки між країнами ускладнюються і збагачуються, все більше перетворюються в комплексну систему світогосподарських зв’язків, в якій торгівля продовжує займати провідні позиції.

Існуючий міжнародний поділ праці буде постійно поглиблюватися, і на його підвалинах випереджаючими темпами будуть зростати і удосконалюватись види міжнародної торгівлі.

До основних видів міжнародної торгівлі слід віднести:

* торгівлю товарами і послугами;

* біржову торгівлю;

* торгові ярмарки;

* аукціони;

* зустрічну торгівлю;

* торгівлю на компенсаційних угодах тощо.

Торгівля товарами нами розглядалась в першому питанні теми. Тут ми приділимо більше уваги торгівлі послугами.

Міжнародна торгівля послугами є комплексом різнорідних видів економічної діяльності. Історично економісти намагалися з’ясувати сутність послуг та їхню роль, виходячи з різних аспектів. Часто послуга визначалась як щось невідчутне, невидиме, те, що не є предметом торгівлі, або категорія, котру неможливо пояснити і котра охоплює майже все. [24,887с.]

Проте, обмін не є необхідною умовою для послуг. Елемент необхідної взаємодії між продавцем та покупцем намагався пояснити Герці (1989). Оскільки однією з умов послуги є «фактор одночасності», Герці визначає послугу як угоду (трансакцію з позитивним фактором одночасності). Що ж до товарів, то вони характеризуються нульовим фактором одночасності. Він також припустив, що на міжнародному ринку послуги мають відносно нижчий фактор одночасності, ніж послуги, якими не торгують.

Класифікація послуг становить досить серйозну проблему. Наприклад, у країнах ОЕСР і публікаціях ЮНКТАД послуги поділені на п’ять категорій:

1) фінансові;

2) інформаційні (комунікаційні);

3) професійні (виробничі);

4) туристичні;

5) соціальні.

На практиці сьогодні широко використовується класифікація послуг, запропонована МВФ:

1) морські перевезення;

2) інші види транспорту;

3) подорожі;

4) інші приватні послуги;

5) інші офіційні послуги.

Ринок послуг — це розгалужена система вузькоспеціалізованих ринків, зокрема ринку транспортних послуг, комунікацій, комунального обслуговування, громадського харчування, туристично-рекреаційних послуг. Готельний бізнес, рекламні й консалтингові послуги, страхові та фінансові послуги, агентські та брокерські послуги, адвокатські послуги, ріелтерські послуги, франчайзинг, торгівля ліцензіями і патентами, «ноу-хау», промисловими зразками та корисними моделями, інжиніринг, лізингові послуги тощо так само формують комплекс послуг, які пропонуються на згаданому ринку. [23,699с.]

1.2 Міжнародна торгівля як основна форма міжнародних економічних відносин. Форми міжнародної торгівлі

Історична практика свідчить про існування різних форм міжнародної торгівлі. Це — факторії, ярмарки, торговельні компанії і товарні біржі, які існували ще зі стародавніх часів та в середньовіччі. Це — аукціони, міжнародні торги, торговельні будинки епохи індустріальної цивілізації. Це — пряма міжнародна торгівля на основі кооперації, зустрічна торгівля та внутрішньофірмовий обмін, які з’явились у наш час. В сучасних умовах існують такі форми міжнародної торгівлі:

Товарна біржа як економічна категорія, що відбиває складову частину ринку, специфікою якого є особлива оптова форма торгівлі товарами з певними характеристиками: масовість, стандартність, взаємозамінюваність. По-друге, це — господарське об'єднання (товариство) продавців, покупців і торговців-посередників з метою створення умов для торгівлі, полегшення, прискорення і здешевлення торговельних угод і операцій. Такі об'єднання організовують для поліпшення торгівлі, швидкого забезпечення товаровиробників необхідними товарами, прискорення обігу капіталу. Члени біржі виграють не від її функціонування, а від своєї участі в торгах. Члени товарної біржі, якими можуть бути як посередники (брокерські, торговельні і т. ін.) виробничі фірми, так і банківські установи, інвестиційні компанії, окремі громадяни, відповідно до встановлених біржових правил укладають угоди купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються в ході торгівлі залежно від співвідношення попиту і пропозиції на них. Це свідчить про те, що біржа — особливий ціноутворюючий механізм. У вільному ціноутворенні також полягає мета біржі. [8,326с.]

Товарна біржа — асоціація юридичних та фізичних осіб, що здійснює оптові торговельні операції на основі стандартів, зразків, у спеціальному місці, де ціни на товари визначаються шляхом вільної конкуренції.

Зараз в Україні існує понад 50 універсальних, товаросировинних та товарних бірж.

Особливостями українських бірж порівняно із західними є малий статутний капітал та універсальність, низький рівень спеціалізації.

Залежно від об'єкта продажу біржі поділяються на універсальні й спеціальні. Наприклад, на біржі «Чикаго Борд оф Трейд» реалізуються пшениця, кукурудза, овес, соя, бройлери, фанера, золото, срібло, нафта, бензин, мазут, тобто продовольчі та промислові товари. Об'єктом продажу Київської універсальної біржі є картопля, капуста, консервовані помідори та огірки, яловичина, свинина, худоба тощо. [2,36.с.]

Біржі, на яких об'єктом торгівлі є окремі товари або їх групи, називаються спеціалізованими. В свою чергу вони поділяються на спеціалізовані широкого профілю і вузькоспеціалізовані. Так, американська біржа «Чікаго Меркантайл Ексчендж» включає в обіг сільгосппродукти (ВРХ, живих свиней, бекон тощо), Нью-Йоркська — каву, какао, цукор, а «Канзас Сіті Борд оф Трейд» — пшеницю, тобто лише один товар. До вузькоспеціалізованих належать Лондонська біржа вовни та Лондонська міжнародна нафтова біржа.

В Україні значно частіше зустрічаються спеціалізовані біржі широкого профілю. Серед них виділяються «Украгропромбіржа», до якої входять центральна біржова структура і кілька регіональних. Через «Украгропромбіржу» реалізується сільськогосподарська і промислова продукція для задоволення потреб АПК України. В перспективі передбачається проведення як національних, так і міжнародних торгів цукром, зерном, металовиробами, сільгосптехнікою і транспортними засобами. [20,280с.]

Торговий дім — це багатоцільове утворення, яке експортує та імпортує майже всі товари, здійснює обмін ними, а також транспортні та інші зовнішньоекономічні операції. Його компетенцією є придбання підприємств, передавання в оренду обладнання, надання кредиту, утворення нових підприємств. Клієнти торгового дому можуть скористатись широким колом таких послуг, як фінансування, перевезення продукції, страхування, ремонт тощо. Торговий дім може співпрацювати з іноземними партнерами у спорудженні за кордоном різних об'єктів, наданні консультацій, підготовці кадрів, а також мати філіали у інших країнах, спільні підприємства різного профілю, займатись туризмом. [10,325с.]

Ярмарки — надзвичайно важливий елемент ринкової інфраструктури. Вони бувають всесвітні, міжнародні, регіональні, місцеві. Ярмарки — це торги, ринки товарів, які періодично організовуються в установленому місці. Свого часу вони відігравали важливу роль в економічному житті країн Західної Європи. З розвитком суспільного виробництва, розширенням торговельно-обмінних операцій, посиленням конкуренції з центрів привозу великих партій наявного товару ярмарки перетворилися на ярмарки — виставки зразків товарів, які можна замовити.

Аукціони — форма продажу у визначений час і у визначеному місці товарів, попередньо виставлених для ознайомлення. На аукціонах реалізуються певні види товарів, які, зазвичай, користуються підвищеним попитом. Наприклад, головними центрами аукціонної торгівлі хутром є Нью-Йорк, Монреаль, Лондон, Копенгаген, Стокгольм, Санкт-Петербург, Москва. Особливістю аукціонів є обмежена відповідальність продавця за якість пропонованих товарів. [37,356с.]

Отже, аукціон — це продаж реальних товарів на основі конкурсу покупців. Міжнародні аукціони — переважно комерційні організації, які мають приміщення, необхідне обладнання та кваліфіковані кадри. Аукціони організовуються також спеціалізованими брокерськими фірмами, які перепродують товари своїх клієнтів за комісійну винагороду.

Зустрічна торгівля. Існує декілька форм зустрічної торгівлі.

Бартерна операція — це один із видів експортно-імпортних операцій, оформлених єдиним договором, між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, що передбачає збалансований за вартістю обмін товарами, не опосередкований рухом грошових коштів у готівковій або безготівковій формі.

Зустрічна закупівля — це зобов’язання експортера закупити на визначену суму товари в країні імпортера. При цьому товари можуть бути будь-якими, в тому числі такими, що не мають відношення до предмета даної угоди.

Компенсаційні угоди відрізняються від бартерних тим, що здійснюється обмін декількома товарами з кожної сторони. [29,243с.]

Операції з давальницькою сировиною — це операції з перероблення (оброблення, збагачення чи використання) сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, енергоносіїв, ввезених на митну територію України іноземними замовником для використання у виробленні готової продукції з наступним поверненням усієї продукції або її частини до країни власника сировини.

Таким чином, міжнародна торгівля здійснюється за основними видами, які постійно розвиваються і удосконалюються. [31,126с.]

1.3 Методи міжнародної торгівлі

Метод торгівлі - це засіб здійснення торговельного обміну (торговельної операції чи торговельної угоди). В міжнародній торговельній практиці використовується два основні методи торгівлі:

1) торгівля напряму (здійснення операції безпосередньо між виробником і споживачем) На схемі 1.1. відображено прямий метод роботи суб'єктів МЕВ.

Схема 1.1

Прямий метод роботи суб'єктів МЕВ

2) через посередників, А і В — суб'єкти МЕВ, П — посередник На схемі 1.2. Відображено метод роботи суб'єктів МЕВ через посередника.

Схема 1.2

Взаємодія суб'єктів МЕВ через посередника При торгівлі напряму виникає визначена фінансова користь, оскільки скорочуються витрати на суму комісійної винагороди посереднику, знижується ризик і залежність результату комерційної діяльності від можливої недбалості чи недостатньої компетенції посередницької організації. Цей метод також дозволяє постійно знаходитись на ринку, враховувати його зміни і своєчасно на них реагувати. В той же час використання торгівлі напряму передбачає наявність комерційної кваліфікації і торгового досвіду. В протилежному випадку фінансові витрати не тільки не скоротяться, але можуть сильно зрости. Крім того, міжнародна торгівля в порівнянні з внутрішньою є більш ризикованою, що обумовлено економічними, політичними, правовими та соціальними умовами в різних країнах, їхніми традиціями та звичаями, а також великими відстанями між партнерами. В результаті часто буває доцільним, а іноді просто необхідно використовувати посередників для проведення міжнародних торговельних операцій. [21,1056с.]

В результаті часто буває доцільно, а іноді просто необхідно, використовувати посередників для проведення міжнародних торговельних операцій.

Переваги залучення посередників:

— підвищують оперативність збуту;

— підвищення прибутку за рахунок прискорення обігу капіталу;

— посередники знаходяться ближче до покупця, тому оперативніше реагують на зміни в ринковій кон’юнктурі, це дозволяє реалізувати товар на більш сприятливих для експортера умовах;

— підвищується конкурентоспроможність товарів за рахунок можливості післяпродажного сервісу;

— являються джерелом первинної інформації про рівень якості і конкурентоспроможності товарів.

У межах торгівлі через посередників визначають такі види посередницьких операцій і відповідні їм види угод:

— операції з перепродажу (договір купівлі-продажу). Коли посередник викуповує товар у виробника і підписує угоди від свого імені і за свій рахунок (купці, дистриб’ютори, дилери);

— комісійні операції (договір комісії, договір консигнації). Коли посередник не викуповує товар у виробника, а підписує угоди від свого імені, але за рахунок виробника і за це отримує винагороду (до 10% від суми угоди). Посередники називаються — комісіонер, консигнатор;

— агентські операції (агентські угоди). Мета угоди — одна сторона доручає іншій (агенту) виконувати дії, пов’язані з продажем (частіше за все) чи купівлею товарів, а також з пошуком замовників і виконавців для надання тих чи інших послуг на обумовленій території в погоджений термін за рахунок та від імені виробника (принципала). І посередники при цьому називаються — агенти-повірені, торговельні агенти;

— брокерська операція. Посередник — спеціалізований професійний агент, що працює на одному сегменті і здійснює контракт між продавцем і покупцем і за цю послугу отримує винагороду до 2−3%. Підписувати угоду при цьому не має права. Назва — агент-представник, брокер, маклер. [32,35−36с.]

Як правило, ті чи інші посередницькі операції виконують ті чи інші посередницькі фірми. Серед них:

— торгові дома;

— експортні фірми;

— імпортні;

— оптові;

— роздрібні фірми;

— дистриб'ютори;

— комісійні;

— агентські;

— брокерські

— фектори тощо.

Сучасними особливостями діяльності посередницьких фірм в МТ є:

— укрупнення, транснаціоналізація;

— спеціалізація (за товарами, видами діяльності, послугами, угодами);

— підпорядкування невеликих посередницьких фірм крупним виробникам;

— підпорядкування малих і середніх виробників крупним торговельно-посередницьким корпораціям. [38,289с.]

Міжнародні товарні біржі

Розповсюдженим засобом торгівлі для ряду сировинних товарів є міжнародні товарні біржи, які являють собою постійно діючий оптовий ринок декількох країн, де укладаються угоди купівлі-продажу широкого асортименту сировинних і продовольчих товарів, що відповідають уніфікованій системі стандартних вимог до товарів. [27,399с.]

Особливість діяльності міжнародних товарних бірж, які водночас є національними і обслуговують окремі світові товарні ринки, полягає в обов’язковому дотриманні законодавчо-правового, податкового, валютного режимів, що діють у країнах їх розміщення.

Слід зазначити, що основоположним при наданні товарній біржі статусу міжнародної є не рівень обсягів біржового обороту, а виключно заходи державного регулювання тим чи іншим товарним ринком у країні, де знаходиться біржа. Так, великі за біржовими оборотами зернові біржі США не мають статусу міжнародних, оскільки уряд в умовах перевиробництва зерна регулював цей ринок. [22,551с.]

Характерним є і те, що країни, де функціонують міжнародні за статусом товарні біржі, можуть суттєво впливати на умови та процеси, які відбуваються на світових сировинних ринках.

На світовому товарному ринку міжнародні товарні біржі виконують наступні функції:

— обслуговують конкретний діючий світовий товарний ринок;

— залучають до біржових операцій контрагентів з різних країн світу;

— забезпечують вільний переказ прибутків, які одержують контрагенти по біржових операціях;

— здійснюють так звані арбітражні операції, тобто спекулятивні угоди для одержання прибутку від різниці котирувальних цін на біржах різних країн.

2. Зміни в структурі угод, що укладаються на міжнародних товарних біржах. В останні десятиліття характерним є суттєве зростання біржового обороту за рахунок збільшення обсягів ф’ючерсних операцій порівняно з угодами на реальний товар. Ця тенденція притаманна для великих міжнародних товарних бірж, більшість з яких фактично відмовилася від угод з реальним товаром.

3. Зміна структури біржової торгівлі на фоні зростання асортименту біржових товарів. Розширення асортименту біржових товарів відбувається в основному за рахунок виходу на товарний ринок нових промислових сировинних товарів.

4. Концентрація міжнародної біржової торгівлі на великих товарних біржах. Характерним є скорочення кількості таких бірж, товарооборот яких був незначним, і зосередження практично всього біржового товарообороту на кількох біржах того чи іншого ринку.

5. Переважаючі тенденції до функціонування на світовому ринку універсальних товарних бірж. Внаслідок злиття кількох товарних бірж, які спеціалізуються на торгівлі певними видами біржового товару, створюється одна, де продають декілька видів товару, нетоварних цінностей, однак потоварна спеціалізація об'єднаних бірж зберігається.

6. Тенденції до розміщення товарних бірж у місцях споживання основних біржових товарів. Більша частина товарних бірж територіально розміщена в зонах концентрації споживання біржового товару.

7. Міжнародні товарні біржі виступають як індикатор цін на світових товарних ринках. Незважаючи на те, що на товарних біржах обсяги угод, які закінчуються постачанням реального товару, порівняно зі світовим товарообігом, незначні, біржові ціни є оперативними, авторитетними і широко застосовуються при визначенні контрактних цін. На основі виключно біржових котирувань здійснюється більша частина світової торгівлі сільськогосподарською продукцією через позабіржовий ринок. [35,71с.]

Розвиток біржової торгівлі протягом тривалого періоду призвів до появи великого різноманіття видів товарних бірж. З метою упорядкування цих видів проводиться класифікація товарних бірж за окремими найбільш істотними ознаками:

1. За регіоном дії:

— національні;

— міжрегіональні;

— міжнародні.

2. За характером асортименту товарів, що реалізуються:

— вузькоспеціалізовані;

— спеціалізовані;

— універсальні.

3. За ступенем відкритості:

— відкриті;

— закриті.

4. За характером здійснюваних біржових угод:

— реального товару;

— ф'ючерсні;

— опціонні;

— комплексні.

5. За організаційно-правовими формами діяльності:

— АТВТ;

— АТЗТ;

— ТОВ;

— решта форм.

Таблиця 1.1

Види і цілі біржових угод

Міжнародні аукціони Ще одним засобом міжнародної торгівлі є аукціони, що спеціалізуються на збуті реальних товарів з суворо індивідуальними властивостями.

Міжнародний товарний аукціон — це спеціально організовані, періодично діючі в певних місцях ринки, на яких шляхом публічних торгів в завчасно обумовлені терміни та в спеціально визначеному місці проводиться продаж раніше оглянутих товарів, які переходять у власність покупця, який запропонував найвищу ціну. [12,416с.]

В міжнародній торгівлі склалась вельми обмежена номенклатура товарів, що продаються з аукціонів (наприклад, хутро, чай, овеча вовна, квіти, каучук, шкіра, антикваріат). Близько половини світового виробництва овечої вовни реалізується за допомогою аукціонної торгівлі. Найбільше значення мають австралійські і новозеландські аукціони, особливо, аукціон в Сіднеї.

Традиційним аукціонним товаром є також чай. Чайні аукціони проводяться в Калькутті (Індія), Джакарті (Індонезія), Момбасі (Кенія), Коломбо (Шрі-Ланка). Важливим центром аукціонної торгівлі каучуком є Сінгапур, хутром — Санкт-Петербург, антикваріатом — Крісті (Christie) і Сотбі (Sotheby) в Лондоні.

Товари, що продаються на аукціонах, бувають масовими і одиничними, але їхньою загальною рисою являється неоднорідність партій чи окремих екземплярів, тобто їх не можна купувати без попереднього огляду одиниці товару (лоту), що продається. [15,103с.]

Таблиця 1.2

Види і способи ведення аукціонних торгів

У сучасній міжнародній торгівлі спостерігається тенденція до падіння ролі аукціону, що викликано цілим рядом причин:

1. Посилення конкуренції зумовило динамічний розвиток прямих зв’язків між експортерами та імпортерами без використання посередницької ланки, перш за все брокерів-аукціонерів;

2. Підвищення якості товарів і вдосконалення стандартизації сприяли розширенню товарних поставок рівномірнішої та гарантованішої якості, збільшенню обсягу продажу товарів на основі окремих договорів;

3. Розробка асоціаціями торговців типових контрактів і вдосконалення механізму комерційного арбітражу призвели до зростання торгівлі на основі типових контрактів;

4. Значні додаткові витрати пов’язані з розвантаженням, зберіганням, відправкою товару тощо, суттєво знижують ефективність експорту;

5. Розвиток світової транспортної мережі і засобів зв’язку зумовив зростання визначеності термінів і поставки, що знизило потребу в запасах як резерві;

6. Зміщення аукціонів з імпортуючих в експортуючі країни, що пов’язано як з нижчими накладними витратами при продажах у місцях походження товару, так і з прагненням досягнення більшого контролю за системою збуту своїх експортних товарів і посилення впливу на формування рівня цін. [18,688с.]

Міжнародні тендери (торги) Міжнародні тендер є засобом міжнародної торгівлі, сутність якого полягає в конкурентному відборі зарубіжних постачальників і підрядників через організованих товарних ринок шляхом залучення до певної, заздалегідь встановленої дати пропозиції від зарубіжних і національних постачальників та підрядників, проведення конкурсу (порівняння) представлених проектів (умов) та укладання контракту з тим з них, пропозиції якого найповніше задовольняють потреби і вимоги імпортерів-замовників. [11,192с.]

Термін «тендер» походить від англійського tender — офіційна пропозиція, замовлення на підряд та to tender — подавати замовлення (заявку) на участь у торгах. Посередником між покупцем і продавцем при цьому методі торгівлі є тендерний комітет, який утворюється імпортером.

Основною функцією його є організація надходження замовлень на участь у торгах та робота з ними. Слід також мати на увазі, що термін «тендер» включає п’ять основних понять.

Найпоширенішими об'єктами тендерів у міжнародній торгівлі є:

— підряди на спорудження підприємств, будівель і споруд виробничого і невиробничого призначення, в т. ч. тих, що споруджуються «під ключ»;

— виконання комплексів будівельних і монтажних робіт та іх окремих видів;

— виконання комплексу пуско-налагоджувальних робіт;

— постачання комплектного устаткування;

— концесії на розробку корисних копалин;

— імпортні закупівлі;

— проекти на основі підприємств з іноземними інвестиціями;

— надання державних кредитів;

— розробка проектів і виконання робіт у сфері природоохоронної діяльності;

— залучення експертів і консультантів;

поставки, підряди, закупівля для створення об'єктів національної економіки. [16,62с.]

Зважаючи на викладене, саме тендери на сьогодні дуже поширені в світовій практиці торгівлі, особливо на ринках машинно-технічної продукції (за оцінками експертів, вартість замовлень на поставку обладнання та об'єктів капітального будівництва, отриманих за допомогою проведення торгів, становить близько 1/3 загальної вартості експорту машинно-технічної продукції з промислово розвинутих країн).

Таблиця 1.3

Етапи проведення міжнародного тендеру

Динамізація конкурентного середовища, зростаюча складність предметів торгівлі, загальна тенденція до глобалізації світових товарних ринків зумовили формування таких тенденцій в практиці проведення міжнародних тендерів: збільшення кількості фірм — учасниць торгів; зростання кількості торгів на нові види машин, обладнання, техніки та послуг; загальне збільшення кількості торгів на будівництво комплексних об'єктів; переорієнтація пріоритетів з цінових факторів конкуренції на техніко-економічні показники і пільговість умов фінансування; поширення торгів на інженерно-консультаційні послуги; зростання кількості консорціумів; поширення практики проведення торгів з розбивкою об'єктів на частини для виявлення вузькоспеціалізованих фірм-учасниць; розвиток багатостороннього співробітництва з будівництва об'єктів; поширення участі в торгах місцевих фірм-замовниць.

Міжнародні виставки/ярмарки У світовій практиці такими інструментами, як виставки та ярмарки, користуються майже всі компанії, задіяні у міжнародній діяльності, або ті, які планують вийти на світовий ринок.

Виставка — це показ, яким би не була його назва, основа мета котрого полягає в ознайомлені публіки шляхом демонстрації із засобами, які маються в розпорядженні людства, для задоволення його потреб, а також з метою сприяння прогресу в одній або кількох сферах діяльності або майбутніх перспектив.

Ярмарок — це міжнародна економічна виставка зразків, яка незалежно від її назви у відповідності з традиціями країни, на території якої він проводиться, являє собою великий ринок товарів широкого вжитку та /або обладнання, діє у визначені терміни протягом обмеженого періоду в одному і тому ж місті та на якій експонентам дозволяється представляти зразки своєї продукції для укладання торговельних угод у національному та міжнародному масштабах.

1.4 Основні види оптових посередників

Серед посередників провідне місце на товарному ринку займають оптові посередники. Основні типи оптових посередників — це дистриб’ютори, збутові агенти, комісіонери, товарні брокери, консигнатори, повірені, дилери, незалежні оптовики-купці та ін.

У товарному забезпеченні суб'єктів ринку помітну роль відіграють дистриб’ютори (від англ. distributor — розподільник), що займаються розпродажем товарів.

Дистриб’ютор отримує виняткове право на закупівлю, зберігання, продаж, визначення переліку товарів і послуг на конкретному ринку.

Дистриб’юторські фірми — це незалежні відносно великі комерційно-посередницькі організації, що мають у своєму розпорядженні свої або орендовані складські площі, які здійснюють збут товарів на основі оптових закупівель за свій рахунок товарної продукції безпосередньо у виробників, завезення її на склад, організацію зберігання та відвантаження (відпуск) покупцям.

Дистриб’юторська фірма тісно пов’язана з товаровиробником, але не є його дочірньою організацією, хоч і розділяє з ним певний комерційний ризик. Можливий варіант існування генеральної дистриб’юторської фірми, яка організує збут товару через власну низову дистриб’юторську мережу. Суб'єкти товарного ринку нерідко використовують дистриб’юторські фірми для активного просування на ринки збуту своєї продукції, особливо в інші регіони.

Дистриб’ютори умовно поділяються на дві групи:

1) дистриб’ютори «регулярного типу» — здійснюють повний набір послуг як комерційно-посередницького, так і виробничого характеру;

2) дистриб’ютори «нерегулярного типу» — здійснюють обмежений перелік комерційно-посередницьких послуг. Такі дистриб’ютори в основному працюють з дрібними і середніми торговцями, підприємствами побутового обслуговування, населенням, що купує товари у невеликих обсягах.

Дистриб’юторські фірми поширюють товарну продукцію двома способами:

1) методом прямого продажу;

2) методом багаторівневого (мережевого) маркетингу. У цьому випадку дистриб’ютор повинен бути не тільки продавцем, але і виступати в ролі психолога, консультанта, організатора та наставника.

Дистриб’юторська фірма, що здійснює свою діяльність на основі виключного розподілу товарів виробника в певній ринковій зоні, називається ексклюзивним (генеральним) дистриб’ютором.

З точки зору економічної ефективності для дистриб’юторів характерний високий рівень спеціалізації, що дозволяє створювати і раціонально використовувати відповідні засоби для зберігання і перевезення товарної продукції.

Залежно від характеру товарної спеціалізації виділяють:

1) багатотоварних дистриб’юторів — таких, що не мають строго певної спеціалізації і реалізують багатопрофільну продукцію;

2) спеціалізованих дистриб’юторів. Працювати таким дистриб’ютором простіше і надійніше, оскільки він знаходить свою «нішу», володіє в ній певним «ноу-хау», визначає і представляє на конкретному ринку потрібну зараз потенційним споживачам товарну продукцію, що супроводжується відповідними послугами.

Важливою ділянкою роботи дистриб’юторської фірми є налагодження і розвиток взаємостосунків з дилерами.

Дилер (від англ. dealer — торговець, агент) — це незалежний відносно середній і дрібний підприємець (фізична або юридична особа), що здійснює професійні торгові операції, які полягають у придбанні за свій рахунок у різних продавців (виробників, агентів, дистриб’юторів) оптом товарів, що мають масовий попит, для подальшого перепродажу. Купуючи товари, дилер стає на якийсь час їх власником, а потім перепродує їх від свого імені на будь-якому ринку за певну ціну індивідуальним покупцям у порядку дрібнооптової або роздрібної торгівлі.

Не маючи, як правило, власної складської площі, дилери з метою зниження витрат на утримання складських приміщень, що орендуються, прагнуть якнайшвидше реалізувати товарну продукцію.

Діяльність дилерів не обмежується тільки операціями з купівлі-продажу. Вони можуть надавати як виробникам, так і споживачам товарів широкий спектр послуг, а саме:

1) маркетингові дослідження;

2) реклама товарної продукції;

3) передпродажний сервіс;

4) централізована доставка товарів покупцям;

5) монтаж, збірка, наладка, обкатка машин, механізмів, устаткування;

6) післяпродажне технічне обслуговування;

7) організація ремонту найбільш складних і дорогих вузлів;

8) збір, узагальнення та надання товаровиробнику інформації про дефекти, конструкторські прорахунки, виявлені в процесі експлуатації техніки, устаткування.

Комісіонери — це оптові посередники, які здійснюють операції з купівлі-продажу непродовольчих товарів від свого імені, але за рахунок клієнтів (продавців, покупців).

Комісійні фірми (доми, магазини) мають у своєму розпорядженні власні складські приміщення і відповідні транспортні комунікації і виконують наступні функції:

1) виявлення у суб'єктів товарного ринку наявності невживаної продукції і реалізація цієї продукції іншим підприємствам, організаціям, окремим особам;

2) укладення комісійних угод з суб'єктами товарного ринку щодо придбання необхідних товарно-матеріальних цінностей індивідуального користування і продажу за потребою;

3) приймання, зберігання та продаж товарів, прийнятих до реалізації від підприємств, організацій або фізичних осіб;

4) здійснення розрахунків, пов’язаних із прийманням і реалізацією товарів.

Комісіонер може надавати власнику товару (комітенту) додаткові платні послуги (доставка товарів до магазину, прийом і оцінка товарів вдома, на території підприємства та ін.).

Консигнатори (різновид комісіонерів) — надають послуги суб'єктам товарного ринку, які займаються зовнішньоторговельною діяльністю. При цьому власник товарів (консигнант) передає їх консигнатору для продажу зі складу останнього, тобто надає товар у розпорядження консигнатора на певний час для реалізації. Договором консигнації визначаються асортимент, кількість, якість, мінімальна ціна продукції, що реалізується, територія, на якій вона може продаватися.

Консигнатор по суті справи є комісіонером із зовнішньоторговельних операцій, з тією лише різницею, що здійснює продаж товару за ціною, встановленою консигнантом.

Важливе значення в діяльності консигнатора має поворотність непроданого товару, яка є не що інше як додаткова відповідальність консигнатора, узгоджена обома сторонами. Консигнація буває:

1) поворотна — непроданий товар повністю повертається власнику;

2) частково поворотна — власнику повертається певна частина непроданого товару;

3) безповоротна — консигнатор купує весь непроданий товар.

На практиці до послуг консигнаторів вдаються при експорті товарів широкого вжитку (автомобілів, холодильників, меблів та ін.), а також машин, устаткування, запасних частин, вузлів, коли хочуть використовувати сприятливу кон’юнктуру міжнародного ринку, чинник часу або постачання обумовлюється обставинами, що склалися в комерційно-господарській діяльності суб'єкта товарного ринку.

Агент (від латин, agenlis — діючий) — здійснює дії на товарному ринку, пов’язані з продажем або купівлею товару за рахунок і від імені поручителя на певній території. Сприяючи здійсненню торгової операції, агент сам не стає власником товару навіть тимчасово.

Розрізняють наступні типи агентів:

1) агенти виробників — звичайно працюють на декілька підприємств, що виробляють товарну продукцію, володіють правом збуту конкретної продукції на певній території, мають справу із взаємодоповнюючими, неконкурентними товарами. Такі посередники достатньо обізнані щодо асортименту товарної продукції кожного виробника, володіють інформацією про кон’юнктуру ринку, мають широкі контакти з іншими посередниками, споживачами, маркетинговими й інформаційними центрами, рекламними, страховими, митними та іншими організаціями. Співпрацюють з такими агентами як середні і малі підприємства, не зацікавлені в тому, щоб утримувати власний збутовий апарат, так і великі фірми, які прагнуть проникнути на нові ринки збуту і розширити коло потенційних покупців;

2) агенти збутові - мають комерційно-господарські взаємовідносини з середніми і малими підприємствами, займаються реалізацією всієї товарної продукції, що виготовляється ними. Вони замінюють собою торговельно-збутовий апарат підприємства-виробника і ведуть роботу за цінами, обсягом і асортиментом постачань, маркетингом, раціоналізацією господарських зв’язків, рухом товару та ін. Діяльність таких агентів звичайно територіально не обмежена.

Брокер (від англ. broke — комісіонер) — посередник на товарному ринку, основний обов’язок якого — зведення контрагентів на товарній біржі.

Брокер — фізична особа, зареєстрована на товарній біржі як підприємець, що має договірні відносини з брокерською організацією. Це чистий посередник, що не має в своєму розпорядженні товару навіть тимчасово, і не має серйозних повноважень самостійно вести торгові операції без доручення клієнтів. Брокер не може виступати в ролі покупця або продавця товарів; не є представником сторін в операції; не перебуває в договірних відносинах ні з продавцем, ні з покупцем, а діє на основі їх окремих доручень; одержує винагороду у вигляді комісійних.

Брокер повинен бути фахівцем з кон’юнктури ринку, детально знати конкретний ринок, відчувати психологію продавців і покупців, володіти специфікою реалізації різних видів товарів, а також юридичними правилами і прийомами висновку торгових операцій.

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ ПОТЕНЦІАЛУ КОМПАНІЇ ПО ПРОСУВАННЮ ІМПОРТОВАНИХ ТОВАРІВ НА ПРИКЛАДІ ТОВ «ЕКОС-ТОРГ»

2.1 Історія виникнення ТОВ «Екос-торг». Резюме компанії

Компанія ТОВ «Екос-торг» працює на ринку з 2005 року. Компанія працює на ринку побутової хімії, та косметики по догляду за тілом, займаючись дистрибуцією і оптовими поставками цих товарів.

Фірма накопичила досвід в обслуговуванні клієнтів, а також у наданні послуг, пов’язаних з цією діяльністю, створила свою клієнтську базу.

У асортименті представлені торгові марки Garden — освіжувачі повітря, Hobby — шампуні для волосся, і гелі для душу, Softline Fresher — дитяча волога серветка. Торгові марки перераховані вище виробляються в Туреччині.

Клієнтами є підприємства Дніпропетровська, Дніпропетровської області, а так само підприємства по всій Україні. Серед наших клієнтів є мережеві магазини і магазини крокової доступності, аптеки, ринки. І для кожного клієнта є свої способи задовольнити його потреби.

В основі відносин з партнерами лежить бажання виконувати обов’язки, які компанія взяла на себе, як щодо якості послуг, що ми надаємо, так і щодо дотримання фінансових обов’язків перед постачальниками. Стабільність, політика відкритості у відносинах з партнерами, чітка концепція абсолютно легальної та прозорої роботи, як для партнерів, так і для фіскальних органів України — наше кредо. Багаторічний досвід роботи і знання особливостей ринку, висока професійність персоналу, бездоганна репутація — все це є підтвердженням надійності компанії.

Дистрибуція:

Клієнтам компанія пропонує:

— доставку товару протягом 24−48 годин з моменту надання замовлення

— гнучку цінову і кредитну політику

— дотримання договірних стосунків Виробникам:

Клієнтам компанія пропонує:

— наявність продукції виробника в торгівельній мережі регіону відповідно до вимог самого виробника

— прагнення до максимального покриття території

— якісну реалізацію маркетингових ініціатив виробника

— стабільне зростання продажів продукції виробника завдяки високій кваліфікації персоналу відділів продажів компаній Детально асортимент компанії наведений у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Асортимент продукції

міжнародний торгівля імпортований посередник франчайзинг Виходячи із попереднього аналізу фінансових результатів наведених у таблиці 2. 2 та таблиці 2. 3, можна зробити висновок що компанія швидко розвивається, наявна позитивна динаміка росту основних показників (виручки від реалізації товарів, чистий прибуток, оборотні активи, валюта балансу).

Таблиця 2.2

Основні фінансові показники діяльності підприємства

Таблиця 2.3

Баланс підприємства