Пiдлiтки — «охотники» у романi Вiльяма Джеральда Голдiнга «Володар мух»

Пiдлiтки — «мисливцi» у романi Вiльяма Джеральда Голдiнга «Володар мух» .

Саме через цi образи письменник дослiджує «найнебезпечнiшу тварину — людину» .

Не протистояти обставинам, у яких вони опинились на безлюдному островi, не боротись за своє спасiння, як Робiнзон Крузо, а пристосуватись до всього, знайти виправдання власним лiнощам i вседозволеностi. Саме «мисливцi» на чолi iз Джеком Мерид’ю уособлюють цi якостi. Мораль i закон, якi роблять спробу встановити на безлюдному островi дiти, якi потерпiли авiакатастрофу, швидко розвалюються пiд тиском сили i терору хлопчакiв-фашистiв на чолi iз Вождем Джеком. На вiдмiну вiд розумних пiдлiткiв Хрюшi та Саймона, морально стiйкого Ральфа Джек нiчого iз себе не представляє, вiн тiльки староста церковного хору, i навiть «до-дiєз» може взяти. Ось i всi претензiї на виняткову особистiсть.

Однак саме вiн, а не розумнi, розсудливi хлопцi Ральф, Саймон, Хрюша, можуть повести за собою юрбу: вiн орiєнтує їх на легке життя. Справдi, щоб пiдтримувати багаття, треба працювати, носити пiд палючим сонцем дрова, гiлля, а це важко, незвично, нудно. I навiть цiкавiсть — ця риса героїв «Острова скарбiв» Стiвенсона, «П'ятнадцятилiтнього капiтана» Жуля Верна — швидко минає. Спiльними для пiдлiткiв виявляються лiнь, жадоба веселощiв, нечупарство. Тому так легко вiдчувати себе «мисливцем» — пiд розфарбованою глиною фiзiономiєю легше заховати сором, звикнути до вседозволеностi. Пiснi, танцi, вiдсутнiсть елементарних санiтарно-гiгiєнiчних норм — не треба митися, розчiсуватися, можна влаштувати туалет прямо пiд деревом, з якого рвеш фрукти. Спрацьовує старий, вiдомий ще у Стародавньому Римi, звичай: «хлiба i видовищ». Джек люто ненавидить Ральфа — за вiдкритiсть i людську привабливiсть, Хрюшу — за розум i логiку, всiх iнших — за внутрiшнiй спротив насиллю. Сам письменник темне начало душi Джека пояснює як безумство, бо iнакше не можна пояснити жорстокiсть i садизм у дитинi. Останнi рядки роману насторожують ще бiльше — Джек уникає вiдповiдальностi за все (двоє пiдлiткiв убитi, один малюк згорiв у багаттi, острiв спалено), i ця обережнiсть лякає ще бiльше. Та ще страшнiшою фiгурою є Роджер — вiн виростає пiд «крилом» Джека, i перевершує своєю патологiчною жорсто-кiстю свого вчителя. Автор роману був викладачем середньої школи, добре знав душу i серце пiдлiткiв. У цiй книзi вiн показав i добре, i зле, що є в кожнiй людинi, попереджуючи нас, щоб ми не дали загинути в собi свiтлому i чистому началу яке є у кожнiй дитинi.