РОЗДІЛ VІІ. Зв'язок освіти з наукою та практикою

вища освіта німеччина У відповідності з принципом, який вперше висунув відомий реформатор прусських вузів XIX ст. Вільгельм фон Гумбольдт, навчання і наукова робота в університетах взаємопов'язані.

Політика федерального уряду націлена на посилення співробітництва вузів з дослідницькими центрами і промисловими фірмами. Це співробітництво здійснюється у формі спільних досліджень, стажувань працівників фірм у вузах, а студентів та молодих вчених — на фірмах (особливо це характерно для професійних вищих шкіл, технічних університетів), створення при вузах демонстраційних і консультаційних центрів. Ряд німецьких фондів і суспільств (наприклад, Фонд Олександра фон Гумбольдта, Фонд ім. Конрада Аденауера, Фонд ім. Фрідріха Еберта, Товариство Макса Планка, Німецьке науково-дослідне суспільство) надають вітчизняним і зарубіжним студентам і вченим спеціальні стипендії для проведення наукових досліджень і підвищення академічної кваліфікації. Велика увага в Німеччині приділяється міжнародним академічним обмінам студентами та вченими. У завдання Німецької служби академічних обмінів входять залучення іноземної молодої наукової еліти для навчання й науково-дослідної діяльності в Німеччині, підвищення кваліфікації молодих німецьких учених у дусі відкритості і взаєморозуміння, допомога країнам, що розвиваються і країнам-реформаторам у Центральній і Східній Європі в побудові працездатних структур в області вищої освіти, а також підтримка германістики, німецької мови, літератури та країнознавства в іноземних вищих навчальних закладах.

Тісна співпраця вузівської та невузовской науки дозволяє виключити дублювання досліджень, полегшити обмін новітніми технологіями і розробками, прискорити процес практичного впровадження винаходів, і, в кінцевому рахунку — збільшувати науковий потенціал країни. У 2000 р. витрати на наукові дослідження та розвиток у Німеччині склали 2,48% від ВВП (що вище, ніж у середньому по країнах ОЕСР — 2,24%). Промислові кола інвестують в науку та розвиток в два рази більше, ніж держава (на 2000 р. ці інвестиції склали 66,11% проти 31,44% відповідно). За даними на 1999 р., більше половини (56,25%) загальних витрат на наукові дослідження і розвиток припадало саме на університетську науку. Багато університетів і вищі професійні школи (університети прикладних наук) розробляють свої навчальні та дослідницькі програми відповідно до потреб регіональної економіки. Поєднання науки і практики в ході навчання, тісний зв’язок економічної і освітньої політики перетворюють ВНЗ в «кузні кадрів» для німецьких фірм і промислових підприємств, сприяють регіональній економічній профілізації.