Інші організаційні форми навчання (професійний тренінг, його етапи)

Підготовка компетентного спеціаліста залежить від чіткої, цілеспрямованої організації навчального процесу. Складність, багатоаспектність і взаємозалежність організаційних форм вимагають в умовах модульної технології нових методів, підходів та ідей.

Однією з популярних форм навчання, яка може бути використана для формування професійних умінь та навичок, є тренінг.

Тренінг — діяльність, метою якої є формування знань, умінь і навичок, що потрібні в певних професіях (групі професій) або для виконання функцій у будь-якій сфері економічної активності. Тренінг дозволяє за короткий час одержати знання та вміння, які неможливо засвоїти при звичайних формах. Ігровий момент занять, акценти на виконання практичних завдань сприяють мобілізації можливостей і здібностей всіх учасників тренінгу.

Функціональні тренінги спрямовані на формування нових знань і освоєння нових технологій у конкретній сфері діяльності.

Для тренінгу характерним є інтенсивний ритм роботи, повне «занурювання» в реальні ситуації, які змодельовані на занятті; емоційна насиченість, інтелектуальна напруга тощо.

Відмінність професійного (фахового) тренінгу від традиційних форм навчання — у вправах.

Якщо під час тренінгу фахівець навчається володінню соціальною ситуацією, то у вправах? тільки певним способам діяльності. Можна виділити дві групи професійного тренінгу:

— за видом професійної діяльності фахівців;

— за формою професійного спілкування.

Основні елементи професійного тренінгу:

• · Педагогічний задум;
• · Банк професійно-орієнтованих ситуацій;
• · Предмет тренінгу;
• · Поле гри тренінгу;
• · Ролі й функціональні обов’язки учасників;
• · Система оцінок у тренінгу.

Підготовчий етап:

Розроблення та погодження структурних елементів тренінгу з його учасниками.

Визначення проблемних професійно-рольових груп.

Доведення до відома учасників інформації про умови тренінгового процесу.

Керівник заняття (викладач) звертає увагу на психолого-педагогічну ідею тренінгу, пояснює механізм формування комплексного вміння ділової поведінки того, хто навчається. Тут важливо збуджувати інтерес у студентів до інформації, яка повідомляється.

5. На підготовчому етапі важливо створити сприятливий клімат у групі:

— довіру й поважливе ставлення до учасників;

— упевненість керівника в необхідності взаємодопомоги учасників тренінгу в їх діловому співробітництві;

— урахування індивідуальних інтересів учасників.

6. Проведення педагогічної діагностики з визначення готовності студентів до тренінгу.

Основний етап:

• 1. Організація ігрового модулювання (імітації) професійної обстановки і введення першої професійно-орієнтованої ситуації. Основні способи пред’явлення соціальних ситуацій: відеопоказ ситуацій, магнітофонний запис радіопередачі, розмови, документи, комплект ділових паперів тощо.
• 2. Під час тренінгу дуже важливі суб'єктивно-об'єктивні відносини між учасниками, особливо на певному етапі; обов’язкова особиста позиція кожного учасника тренінгу; творча атмосфера на занятті тощо.
• 3. Управління оптимальним поєднанням індивідуальної та групової діяльності учасників під час оволодіння професійно-орієнтованою ситуацією. Видача індивідуальних проблемно-пошукових завдань учасникам тренінгу; постановка проблемних питань, розв’язання яких зачіпає інтереси проблемних груп; безперервний аналіз результатів роботи з оволодіння соціальною ситуацією та ін.
• 4. Подальший розвиток професійних ситуацій та їх обставин:
  • — ускладнення першої професійно-орієнтованої ситуації;
  • — створення нових проблемних груп чи ролей учасників тренінгу;
  • — корекція діяльності органів управління.

Етап оцінювання.

• 1. Організація дискусії з аналізу одержаних результатів тренінгового процесу:
  • — визначення результатів вирішення конкретних ситуацій;
  • — виявлення сукупності прийомів, які складають комплексні вміння та навички ділової поведінки учасника тренінгу;
  • — визначення умов, які сприяють ефективному вирішенню професійно-орієнтованих ситуацій;
  • — обґрунтування особистого й колективного внеску слухачів у розв’язання проблеми, заохочення учасників.
• 2. Підведення підсумків заняття:

подання одержаних результатів, порівняння з метою заняття;

узагальнення одержаних результатів;

висновки та рекомендації.