Аналіз впливу інтернет-середовища на процес соціалізації особистості

Аналіз впливу інтернет-середовища на процес соціалізації особистості

ВСТУП соціалізація інтернет спілкування Сьогодні помітна тенденція, коли підростаюче покоління ліпше розуміється в використанні комп’ютера та Інтернету зокрема, ніж їхні старші й досвідченіші в інших життєвих питаннях родичі. Таким чином, актуальність питання впливу інтернет-середовища на особистість, а саме на особистість в процесі соціалізації, щоденно зростає.

Актуальність обраної теми дослідження спричинено тим, що науково-технічний прогрес з кожним днем набирає оберти, вводячи в життя все нові блага. Одним з див розвитку стала саме мережа Інтернет, де сьогодні можна знайти все: від дитячих віршиків до рецепта виготовлення справжньої бомби в домашніх умовах.

Не можна не відмітити, що поступовий розвиток суспільного виробництва, його постійне вдосконалення є фундаментальними закономірностями економічного життя людства. Цей розвиток ґрунтується на прогресі науки й техніки, що в свою чергу, використовуючи за основу широке пізнання і освоєння зовнішніх сил природи, продукує не лише промислові, а й побутові зміни в житті людини й суспільства загалом. Людина, будучи біосоціальною істотою, поєднує в собі таку систему поведінки, що в своєму змісті є симбіозом біологічних і соціальних факторів. З одного боку — людина хоч і є представником високого рівня організації, але водночас, говорячи мовою біологів, вона й тварина, тобто біологічний організм. З іншого боку — це істота, що володіє соціальними, політичними, культурними та іншими унікальними навичками. Тому саме ця особливість дозволяє вважати людину саме біосоціальною істотою, тобто, говорячи словами Аристотеля, «політичною твариною».

Саме частину отого «політичного» з аристотелівського визначення представляє собою суспільство й соціум загалом. Різні типи суспільства формують у людей різні світогляди, ґрунтуючись на специфіці культури, економічних відносин, державного устрою, релігії, традицій і звичаїв, закріплених у них.

Людина і суспільство пов’язані між собою глибинними зв’язками: і те, і інше набувають своїх власних якостей лише на основі соціальних процесів, тобто в процесі зміни природи Ї як тої, що оточує людину, так і тої, що діє в самій людині і постає її природними потенціями та завдатками.

Людина не може бути людиною поза суспільством, оскільки:

*Лише суспільство здатне накопичувати, зберігати та передавати від покоління до покоління, від людини до людини те, що здобуте як спільним, так і індивідуальним досвідом життєдіяльності;

*Лише суспільство здатне розвивати різноманітну людську діяльність одночасно в різних напрямках;

*Лише суспільство здатне ставити перед людиною цілі, завдання, сенси, що перевершують її індивідуальні потреби і бажання;

*Лише суспільство може культивувати деякі надскладні види діяльності, так, наприклад, як наука, промисловість, містобудівництво, військова справа, здійснення екологічних програм;

*Лише в суспільстві виробляються засоби людської комунікації знакові та символічні форми для передавання інтелектуального змісту, норми та стандарти людської поведінки.

Однак не варто забувати, що суспільство, перебуваючи в процесі постійного розвитку не лише власне себе, а й всього навколишнього середовища зокрема, яскраво впливає й на людину, її розвиток, життя й буття загалом.

Важливість процесу соціалізації для ефективної життєдіяльності людини зумовила підвищену увагу до неї дослідників, які здійснили значний внесок у розробку даної проблематики (Н.В. Абдюкова, Б.Г. Ананьєв, Дж. Бек, В.М. Бехтєрєв, С.А. Бєлічева, М. Й. Боришевський, І. Валлерстайн, Л. С. Виготський, І.С. Кон, О. З. Лютак, С. Д. Максименко, В. В. Москаленко, А. В. Мудрик, Л.Е. Орбан-Лембрик, А. В. Петровський, М.І. Пірен, Є. Прохоренко М. Уейд, В. Т. Циба, Н.В. Чепелєва, В. А. Ядов, К. Янг, та ін).

Об'єкт дослідження — особистість в межах процесу соціалізації

Предмет дослідження — соціально-психологічна специфіка впливу мережі Інтернет на процес соціалізації особистості.

Мета дослідження полягає у з’ясуванні місця мережі Інтернет у процесі розвитку сучасного суспільства, вивчення характеристик процесу соціалізації сучасних дітей та молоді та впливу кіберпростору на соціалізацію особистості.

Відповідно до поставленої мети були визначені основні завдання дослідження:

1. Виконати теоретичний аналіз проблеми соціалізації особистості, висвітлити роль спілкування у цьому процесі, виявити специфіку соціалізації сучасного суспільства

2. Розкрити зміст комунікації та взаємодії індивідів в мережі Інтернет, окреслити їх взаємозв'язок з процесом соціалізації

3. Емпірично дослідити місце мережі Інтернет в сучасному суспільстві методом опитування Курсова робота складається з 2 розділів, 5 підрозділів та 27 позицій з списку використаної літератури.

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ ДОСЛІДЖЕННЯ соціалізація інтернет спілкування

1.1 Поняття особистості

Перш ніж розглядати поняття особистості, слід проаналізувати такі поняття, як людина, індивід, індивідуальність, особистість.

Людина розумна (лат. Homo sapiens) — вид роду Люди (Homo) із родини гомінід в ряді приматів, єдиний з наявних в теперішній час. Від сучасних людиноподібних мавп, крім анатомічних особливостей, відрізняється значним ступенем розвитку матеріальної та нематеріальної культури (включаючи виготовлення та використання знарядь праці), здатністю до мови та розвиненому абстрактному мисленню. Вид людина розумна сформувався у ході довгого і складного історико-еволюційного прогресу (антропогенезу). [7]

Поняття «людина» вказує лише на якісні відмінності людей від тварин і майже нічого не говорить про соціально обумовлені відмінності між самими людьми.

Індивід — це окремий, відособлений член соціальної спільності: народу, суспільства, даної соціальної групи. В соціології поняття «індивід» вживається в тих випадках, коли розглядаються окремі представники соціальних спільностей, вибіркової сукупності (в емпіричному аналізі), які описуються за належністю до даної сукупності. Соціолог Ігор Кон відзначає, що словом «індивід» називають людину просто як одиничного представника певного цілого (біологічного роду або соціальної спільності, групи); специфічні особливості реального життя і діяльності конкретної людини в зміст поняття не входять. [3]

Термін «індивідуальність» означає те особливе, специфічне, що відрізняє таку людину від усіх інших, включаючи природні і соціальні, соматичні і психічні якості. [3]

За визначенням психолога Бориса Ананьєва, індивідуальність? це вищий рівень розвитку індивіда, як особистості.

Що ж стосується терміну «особистість», то різні науковці по різному трактують зміст цього поняття. А саме:

Особистість — це:

1)суспільний індивід, об'єкт і суб'єкт історичного процесу (Б.Г. Ананьєв);

2) спосіб буття людини у суспільстві індивідуальна форма існування і розвитку соціальних зв’язків (Л.І. Анциферова);

3) система властивостей, яку набуває індивід у предметній діяльності і спілкуванні, що характеризує його з боку включення у суспільні відносини (А.В. Петровський);

4) соціальна властивість індивіда (Б.Ф. Ломов);

5) особлива якість, яку набуває індивід у суспільстві (О.М. Леонтьєв).

Поняття «особистість» допомагає охарактеризувати в людині соціальну основу її життєдіяльності, ті властивості і якості, які людина реалізує в соціальних зв’язках, соціальних інститутах, культурі, тобто в суспільному житті, в процесі взаємодії з іншими людьми. Поняття особистості показує, як в кожній людині індивідуально відображаються соціально значимі риси і проявляється її сутність як сукупність всіх суспільних відносин. Соціологія прагне виявити соціальні засади формування особистісних якостей, соціальний зміст і соціальні функції різних типів особистостей, тобто вивчити особистість як джерело суспільного життя та його реального носія. 3]

1.2 Поняття про соціалізацію Соціалізація — складний і тривалий процес включення індивіда до системи соціальних зв’язків та відносин, його активної взаємодії з оточенням, у результаті якої він засвоює зразки поведінки, соціальні норми і цінності, необхідні для його успішної життєдіяльності у даному суспільстві. [4]

В процесі соціалізації формуються основні властивості особистості, які забезпечують її життєдіяльність у суспільстві.

Виділяють такі стадії соціалізації:

1. Первинна соціалізація, або стадія адаптації (від народження до підліткового періоду дитина засвоює соціальний досвід некритично, адаптується, пристосовується, наслідує).

2. Стадія індивідуалізації (з'являється бажання виділити себе серед інших, критичне ставлення до суспільних норм поведінки). У підлітковому віці стадія індивідуалізації, самовизначення «світ і я» характеризується як проміжна соціалізація, тому що усе ще не стійке у світогляді і характері підлітка.

Юнацький вік (18−25 років) характеризується як усталено концептуальна соціалізація, коли виробляються стійкі властивості особистості.

3. Стадія інтеграції (з'являється бажання знайти своє місце в суспільстві, «вписатися» у суспільство). Інтеграція проходить благополучно, якщо властивості людини приймаються групою, суспільством. Якщо ж не приймаються, можливі такі виходи:

— збереження своєї несхожості і поява агресивних взаємодій (взаємовідносин) з людьми і суспільством;

— зміна себе (стати як всі);

— конформізм, зовнішнє угодовство, адаптація.

4. Трудова стадія соціалізації охоплює весь період зрілості людини, весь період її трудової діяльності, коли людина не тільки опановує соціальний досвід, але й відтворює його за рахунок активного впливу людини на середовище через свою діяльність.

5. Післятрудова стадія соціалізації розглядає похилий вік як вік, що робить істотний внесок у відтворення соціального досвіду, у процес передачі його новим поколінням. 12]

Більш детальний аналіз процесу формування особистості можливий на основі виділення для кожного віку тієї провідної діяльності, що обумовлює головні зміни в психічних процесах і особливостях особистості дитини на даній стадії її розвитку (додаток 1).

Кожній соціокультурі властивий особливий стиль виховання, і визначається він тим, чого очікує суспільство від дитини. На кожній стадії розвитку дитина або інтегрується у товариство, або відторгається.

Агенти соціалізації — це люди та установи, діючі соціальні суб'єкти, за допомогою яких людина соціалізується завдяки процесам навчання, комунікації, прилучення до культури. [4]

Першим й неймовірно важливим агентом у житті кожної людини є сім'я, що слугує місцем першочергової соціалізації. Саме виховання, отримане від батьків, та його результати являються визначною складовою, що впливають на особистість та її подальше суспільне життя. Вагомим фактором впливу є і взаємодія з іншими людьми, зокрема з однолітками, що в свою чергу слугує засобом формування відповідальної, самостійної, принципової, здатної до співпраці особистості. Від результатів цієї взаємодії залежить вміння у подальшому оптимально вибудовувати взаємини з оточенням.

В зв’язку з постійним освоєнням людиною нових ролей та функцій, процес соціалізації є постійним, тобто не завершується в дитинстві, Різні умови навколишнього середовища та умов життєдіяльності продукують необхідність людини звикати й адаптуватись до цих змін, а також виробляти додаткові вміння та навички, засвоювати нові необхідні зразки поведінки.

Первинною соціалізацією називається соціалізація, що відбувається в дитинстві. Соціалізація, що триває в подальшому житті за рахунок засвоєння нових ролей, знань, цінностей та досвіду називається вторинною соціалізацією (ресоціалізація).

Перехід від одного періоду до іншого — це зміна свідомості і ставлення дитини до оточуючої дійсності та провідної діяльності, це критичні, перехідні віки, коли відбувається ломка старих соціальних взаємовідносин дитини і оточуючих. У період критичної фази важковиховувані діти, виявляють упертість, негативізм, неслухняність, непокору. Хворобливість і різкість критичних віків посилюється з вини дорослих, якщо в них відсутнє уміння гнучко перебудовувати взаємовідносини з дитиною у зв’язку зі зміною її особистості і розвитком самостійності.

Виділяють великі кризи (новонародженість, криза З років, підліткова криза 13−14 років) і малі кризи (криза 1 року, 7 років, 17−18 років). При великих кризах перебудовуються відносини дитини і суспільства. Малі кризи зовнішньо проходять спокійно, пов’язані з наростанням умінь, самостійності дитини. Позитивне значення критичних віків — у переході до нового, вищого періоду розвитку особистості. Мабуть, немає сім'ї, де б не виникали хоч короткочасні конфлікти між батьками і дітьми. Часто повинні в цьому самі батьки, якщо вони не розуміють особливостей психіки дітей, не знають їхніх типових поведінкових реакцій.

Впродовж життя людини роль агентів соціалізації виконують такі інститути:

* дошкільні установи,

* неформальні організації,

* навчальні заклади,

* армія,

* трудовий колектив.

1.3 Вітчизняна історія мережі Інтернет та проблематика розвитку мережі Інтернет в Україні

На думку багатьох науковців, дослідників, соціологів, політологів та економістів нашого часу, Інтернет — це одне великих випробувань нашого суспільства. Виникнувши як суто технічний засіб передачі інформації, Інтернет перетворився на важливе соціальне, економічне на навіть політичне явище, яке привертає увагу фахівців різних наук.

Сьогодні Інтернет — всесвітня мережа дальніх зв’язків, якаяка здатна з'єднувати людей з інших частин земної кулі. Інтернет є безспірним фактором сьогодення, який вагомо впливає на різні сторони життя. Беручи до уваги швидкість та розміри поширення комп’ютеризації у світі, історію людства навіть поділяють на дві ери — до та після появи мережі Інтернет. Сьогодні до Інтернет підключено мережі, які охоплюють всі континенти, включаючи навіть Антарктику, і з'єднують переважну більшість міст на планеті.

Глобальна iнформацiйна мережа Інтернет уже давно є невід'ємною часткою та основною рушійною силою розвитку сучасної цивiлiзацiї. Завдяки Інтернету людство дістало можливість налагодити ефективні комунiкативнi зв’язки. Саме Інтернет забезпечує негайний доступ до будь-яких iнформацiйних продуктiв i баз даних, дозволяючи приймати, вiдправляти й опрацьовувати iнформацiю в активному режимi i реальному часi.

Інтернет став середовищем функціонування електронної економіки нового типу. Технічні можливості сучасного Інтернет, що дозволяють мати доступ до глобальної мережі Інтернет в повному обсязі в довільній точці планети і цілодобово, є достатні для функціонування глобальної Електронної Комерції. В зв’язку з чим вимоги до надійності функціонування мережевої інфраструктури значно зростають.

Водночас зростає важливість змістовної частини Інтернет: інформаційні ресурси, довідкові системи, пошукові системи, інформаційні директорії, — які мають властивість приваблювати користувачів мережі як потенційних покупців до певних джерел інформації.

Глобальний характер Інтернет і інтернаціональність інформаційних ресурсів вимагає більшої уваги до так званої інтернаціоналізації Інтернет, яка полягає як в підтримці національних мов і культурних середовищ, так і в можливості роботи технічних засобів Інтернет з багатьма мовами і перетворенні представлення змістовної частини (переклад, перекодування, тощо) в залежності від переваг користувача.

Перші користувачі мережі Інтернет з’явились на території України ще за радянських часів. У 1990 році було створено перші три вузли доступу до мережі. У тому ж році було розпочато деяку підтримку української частини доменного простору мережі Інтернет — домену .ua. Спочатку домен підтримувався неформально при маршрутизації пошти співробітниками московського АТ «Релком», на той час відомого як Інтернет-вузол Іституту атомної енергії ім. Курчатова.

І, нарешті, 1 грудня 1992 року домен .ua було офіційно делеговано Україні. З цього часу і прийнято вести відлік історії українського сегменту мережі Інтернет.

Основні події цієї історії:

· 1992 рік — делегування домену .ua Україні: адміністрування домену доручено співробітникам Київського ТОВ «Комунікаційні Системи» ;

· 1997 рік — у травні кількість хостів у національному домені .ua перевищила 10 тисяч, а в 1998;му — кількість хостів у домені .ua перевищила 20 тисяч;

· у червні 2000;го р. в Кончі-Заспі під Києвом відбулась спільна зустріч основних компаній — операторів Інтернет (провайдерів послуг Інтернет) та державних органів. Цією зустріччю була започаткована координація між компаніями — учасниками ринку Інтернет в Україні та державними органами України в питаннях розвитку національного сегменту мережі Інтернет;

· 31 липня 2000 підписано Указ Президента України № 928 «Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні» — один з перших державних документів щодо розвитку мережі Інтернет в Україні;

· 21 листопада 2000 р. зареєстровано Інтернет асоціацію України (ІНАУ)), а 7 грудня зареєстровано Асоціацію учасників ринку Інтернет України (АУРІУ);

· 15 березня від Уряду України за підписом Урядового Секретаря Кабінету Міністрів України В. Лисицького направлено листа в Інтернет корпорацію з розподілу доменних імен та адресного простору (ICANN) щодо існуючої ситуації та процесу реорганізації адміністрування домену .ua;

· 22 листопада в Держкомзв’язку відбувся «круглий стіл» щодо прискорення розвитку Інтернет в Україні, на якому зазначалось, що одним з гострих питань є реформування системи адміністрування доменним простором в Україні та передача повноважень щодо адміністрування домену .ua підприємству, засновниками якого мають стати держава та професійні асоціації, що представляють інтереси Інтернет співтовариства в Україні;

· 2002 рік — у січні кількість хостів у домені .ua перевищила 60 тисяч;

· 22 жовтня відбулись збори засновників об'єднання «Український мережевий інформаційний центр», на яких було укладено установчий договір про створення зазначеного об'єднання, затверджено його статут і створено колегіальний орган управління — Координаційну раду об'єднання, до складу якої ввійшли 4 представники державних органів і 4 представники Інтернет-спільноти України;

· 22 липня 2003 року вийшло розпорядження Кабінету Міністрів України № 447-р «Про адміністрування домену «.UA», яким визначаються вимоги щодо створення об'єднання підприємств «Український мережевий інформаційний центр», його координаційної ради та передачі цьому об'єднанню прав з адміністрування домену .ua;

· 2004 рік — у січні кількість хостів у домені .ua перевищила 90 тисяч;

· у листопаді 2005 р., у зв’язку із «помаранчевою революцією», відбулося рекордне збільшення кількості користувачів Інтернет в Україні - на 39,9% порівняно з жовтнем 2004 р.;

· Весною 2014 року компанія Google представила результати дослідження українських користувачів інтернету. За даними цього дослідження регулярними користувачами інтернету є 56% опитаних. А у віковій групі 16−24 років їх кількість досягає феноменального показника 96%. При цьому варто відзначити, що опитування проводилося методом індивідуального інтерв'ю з вибіркою по всій Україні, і участь в ньому взяло 1000 респондентів віком старше 16 років (додаток 2).

Необхідно зазначити, що проблемі розвитку Інтернету в Україні було присвячено декілька конференцій, як державного, так і суспільного рівня. Серед них можна відзначити конференцію українських Інтернет-провайдерів у Судаку в 2004 році, присвячену проблемам розвитку Інтернет покриття в нашій державі, а також деяким проблемам, пов’язаним з роботою мережі.

У 2003 році в м. Києві в новому Мiжнародному Виставочному Центрi проходила Мiжнародна виставка «IT-Expo 2003».

Використовуючи досвід та дані про розвиток мережі Інтернет інших країн, можна зазначити, що:

· на середину 2012 року Україна входить до першої десятки країн Європи за кількістю інтернет-користувачів[26] — доступ до всесвітньої павутини мають до 15 млн українців.

· в Україні користувачами Інтернету є біля третини (33%) жителів[22], а наприклад, за даними internetworldstats.com[26], в США користуються всемережжям 69,6% населення країни, в Німеччині 61,3%, у Великобританії 50,3%, Франції 50,3%, Польщі (62%) та в Росії (44%). Назагал 50,9% жителів Європейського Союзу користуються всесвітнім павутинням.

· за вартістю домашнього інтернету Україна посідає «третє місце з кінця"[23] серед 160 країн, за рейтингом Міжнародного телекомунікаційного союзу.

· у 2012 році в Україні середньомісячна вартість доступу до Інтернет становила трохи більше 75 гривень[23]

Дистанційне навчання, реалізоване в інтернет-середовищі, — це одна з можливостей соціального вирівнювання умов життя в нашій країні. Сільський учитель і сільський учень, взагалі сільські жителі мають обмежені можливості доступу до інформації, до знань, до тих досягнень цивілізації, що перебувають у великих містах. І лише дистанційні методи навчання, засоби доступу до інформації дозволять вирівняти умови для населення різних регіонів. Можна розпочати зі створення шкільного інтернет-порталу, на якому слід би розмістити інформацію про нові методики, зразки мультимедійних варіантів шкільних предметів, розширені і поглиблені відомості з різноманітних предметів, умови проведення заочних олімпіад, культурологічну, історичну й іншу інформацію, орієнтовану на шкільну аудиторію, а також багато іншого. Інформаційні технології дистанційного навчання дозволяють реалізувати протягом усього життя принцип безперервного навчання для різних фахівців. Надання такої можливості особливо актуальне сьогодні для України, коли велика кількість фахівців змушена змінювати професію.

Що ж стосується соціальних аспектів, то реалізація програм навчання широких прошарків населення, фахівців із різноманітних прикладних галузей інформаційних технологій допоможе багатьом із них стати більш затребуваними в умовах інформаційного суспільства, зніме соціальну напругу при працевлаштуванні.

Впровадження інтернет-технологій у сферу державного управління, з одного боку, дозволить підвищити його ефективність, з другого — надасть більшої відкритості роботі органів влади. Робота в режимі «електронного уряду» принципово змінює атмосферу взаємодії чиновників і населення. Кожен громадянин дістає змогу дізнаватися подробиці діяльності міністерств, відомств, органів місцевого самоврядування, знайомитися з їхніми планами роботи, безпосередньо взаємодіяти з ними інформаційно без черг і зайвої бюрократії.

Сьогодні відомо не дуже багато країн, де створюється національна система законодавчого регулювання у глобальному інформаційному просторі. Міжнародні угоди з цих проблем ще тільки розробляються, судова практика тільки формується. Проте нинішня ситуація містить у собі своєрідну загрозу для ряду країн, які не приділяють належної уваги цим питанням.

Зокрема, за даними Всесвітнього банку, одним із дієвих механізмів виходу з економічної кризи для України може стати активний розвиток високих технологій.

Корисним для українців може бути досвід Білорусі, в якій ключову роль у формуванні ВВП вже кілька років грає Парк високих технологій. В Україні ж ІТ-технології, за словами виконуючого обов’язки міністра економічного розвитку і торгівлі Анатолія Максюти, поки займають небагато місця в структурі ВВП.

Для кардинальних змін і створення умов для розвитку високих технологій, експерти просять прийняти сприятливі закони, створити тренінгові центри для ІТ-фахівців, впровадити технологію 3G і поліпшити бізнес-клімат для залучення до України великих міжнародних ІТ-компаній.

РОЗДІЛ ІІ. НАУКОВІ ПРАЦІ ТА ДОСЛІДЖЕННЯ В СФЕРІ ВЗАЄМОЗВ'ЯЗКУ ОСОБИСТОСТІ ТА МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ

2.1 Аналіз праць науковців в питанні соціалізації особистості в кіберпросторі

Віртуальне середовище настільки глибоко увійшло в життя сучасного суспільства, що воно безпосередньо накладає свій «відбиток» на процес соціалізації особистості.

Вивчення протиріччя впливу кіберпростору на особистість виникло одразу ж після появи Інтернету. Аналіз проблеми суперечності впливу кіберпростору на особистість зумовлює її актуальність.

Термін «кіберсоцііалізація» був введений у науковий обіг російським вченим В. Плешаковим у 2005 році. Автор розуміє кіберсоціалізацію людини (від англ. Cyber — віртуальний — пов’язаний з комп’ютерними технологіями і особливо з всесвітньої глобальної мережею Інтернет + англ. Socialization — соціалізація) — соціалізацію особистості у кіберпросторі - як процес якісних змін структури самосвідомості особистості, що відбувається під впливом і в результаті використання ним сучасних інформаційних та комп’ютерних технологій у контексті життєдіяльності [10, с. 70].

І. Валлерстайн (американський соціолог та історик) вважає, що сучасні ЗМІ, своєю діяльністю впливають на суспільство змінюючи його. Також ЗМІ впливають на розвиток інститутів соціалізації. Найпомітнішою на даний момент тенденцією, що характеризує соціалізацію сучасної молоді, є зниження її інтелектуально-освітнього, культурного і морального рівнів. Дана проблема інкультурації підлітків і молодих людей тісно пов’язана із зміною пріоритетів у діяльності ЗМІ та зниженням стандартів масової культури, у зв’язку з чим вчене співтовариство різних країн постійно обговорює питання стимулювання молоді з метою залучення її до високоякісних друкованим та електронним виданням [20, с. 184].

До основних функцій мережі Інтернет відносять — комунікативну, розважальну та пізнавальну. Згідно з М. Кастельсом: «Інтернет — це комунікаційний медіум, який вперше зробив можливим спілкування багатьох людей з багатьма іншими в будь-який момент часу і в глобальному масштабі. Якщо поширення друкованих видань на Заході призвело до створення того, що Маклюен охрестив „галактикою Гутенберга“, то ми зараз вступаємо в новий світ комунікацій — галактику Інтернет» [16, с. 18].

Третя функція Інтернету — пізнавальна — реалізується за допомогою спілкування, перегляду новин, читання книг, статей, в цілому інтернетсерфінгу (тобто відвідування різних сайтів). До цієї функції можна віднести процес соціалізації. У наш час вона, крім «класичних», включає в себе «сучасних» агентів, таких як Інтернет.

Соціологічні аспекти кіберсоціалізаціі обумовлені її суперечливістю, яка полягає в тому, що кіберпростір розширює горизонти інтерсуб'єктивності життєвого простору особистості і при цьому таїть в собі серйозні загрози руйнування особистості, культури, не кажучи вже про можливість маніпулювання свідомістю особистості, що призводить до різного роду залежностей від Інтернету, віртуалізації свідомості і т.д.

У психолого-педагогічному плані актуальними проблемами досліджень стає значна кількість негативних наслідків, неконтрольований доступ до небезпечної для психіки, а іноді і життя інформації; матеріали антигромадського, антигуманного чи порнографічного характеру; спілкування з кіберзлочинцями, з людьми, що мають серйозні психічні захворювання або збочені сексуальні нахили; пропаганда насильства, наркотиків. Слід також додати до цього списку онлайн-ігри, які зараз дуже популярні. Світ гри є ідеальним по відношенню до реального світу. У грі живе цілий Всесвіт за своїми законами, і ці закони не лише проповідують ідеали гуманізму та демократії. Це є значущим фактором соціалізації молодого покоління. [15]

Вітчизняні та зарубіжні дослідники Інтернету виділяють наступні негативні феномени, пов’язані з освоєнням людиною нових інформаційних технологій:

1) персоніфікацію, «одушевлення» комп’ютера, коли комп’ютер сприймається як живий організм;

2) потреба в «спілкуванні» з комп’ютером і особливості такого спілкування;

3) різні форми комп’ютерної тривожності;

4) вторгнення у внутрішній світ людини, що веде до виникнення у деяких користувачів екзистенціальної кризи, що супроводжується когнітивними і емоційними порушеннями. При цьому може відбуватися переоцінка цінностей, перегляд поглядів на світобудову й своє місце в світі. [15]

Наслідком негативного впливу кіберпростору на особистість є девіантна поведінка. Девіантна (що відхиляється) поведінка — це поведінка індивіда чи групи, що не відповідає загальноприйнятим нормам, у результаті чого ці норми ними порушуються.

Поява і широке поширення Інтернету призвела до збільшення обсягу інформації, до насиченості інформаційного середовища, з якою індивід не завжди здатний впоратися. У якості «самозахисту», як відповідна реакція індивіду стало притаманне так зване «Кліпове мислення». При такому виді мислення соціальна реальність перетворюється на сукупність фрагментованих, розрізнених фактів і подій. Для індивіда стає звичайним швидка зміна інформації, незв’язаність її між собою. Більше того, індивід прагне до отримання все більшого обсягу знань за допомогою «короткометражних» повідомлень, втрачаючи здатність роботи зі складно структурованими текстами або ж текстами великого обсягу. Про подібного роду вплив Інтернету на мислення індивіда пише у своїй статті «Google робить нас дурніший?» Н. Карр: «Останнім часом у мене з’явилося відчуття, що хтось чи щось колупається у моєму мозку, перерозподіляючи нейронні схеми і перепрограмує пам’ять. Мій мозок не вмирає, наскільки я можу судити, але змінюється. Я вже не думаю так, як думав раніше. Особливо це помітно при читанні. Раніше я з легкістю занурювався в книгу або довгу статтю. Мозок захоплювався розповіддю або поворотами дискусії, і я годинами бродив по довгих дорогах прози. Тепер таке рідко трапляється. Після двох-трьох сторінок увага починає розсіюватися, з’являється якась метушливість, я втрачаю зв’язок, починаю шукати, чим би ще зайнятися».

Соціальний фактор захопленості Інтернетом полягає у фізичних і психологічних відхиленнях особистості. Дослідники до найбільш поширених проявів негативної девіантної поведінки у сфері комп’ютерних технологій відносять: Інтернет-залежність, ігроманію і хакерство. Тому за необхідне розглянути більш детально негативні аспекти Інтернет-простору для подальшої профілактики їх у соціально-педагогічній практиці.

Відомий американський фахівець в області Інтернет-залежності Кімберлі Янг вважає [19], що в США цьому недугу схильно приблизно 6% населення. Однак багато психотерапевтів говорять, що Інтернет-залежність не є самостійним захворюванням. Як правило, цей діагноз свідчить про інші, серйозні проблеми клієнта — депресія, комунікаційні проблеми та ін. Всі вони так чи інакше є ознаками нездатності впоратися зі стресом і формами тієї чи іншої дезадаптації в реальному житті.

Як стверджує Янг, Інтернет-залежні використовують Інтернет для отримання соціальної підтримки (за рахунок належності до певної соціальної групи: приймання участі в чаті або телеконференції), сексуального задоволення, можливості «творіння персони», викликаючи цим певну реакцію оточуючих, отримуючи цим визнання оточуючих. Соціальна підтримка в даному випадку здійснюється через включення людини в певну соціальну групу (чат, MUD, телеконференцію) в Інтернеті. Як будь-яка спільнота, культура кіберпростору володіє своїм власним набором цінностей, стандартів, мови, символів, до якого пристосовуються окремі користувачі. Включаючись у таку групу, людина отримує можливості підтримки позитивного образу «Я» за рахунок позитивної соціальної ідентичності.

В Україні на сьогодні не існує статистичних даних щодо проблеми інтернет-залежності, оскільки цей вид залежності не виділено в окрему нозологічну форму. Однак відповідно до даних Інституту соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук України, серед українських користувачів Інтернету залежними вважаються від 2% до 6%, абсолютна більшість серед яких — студенти.

Українська дослідниця проблем віртуальної культури Є. Прохоренко вважає, що віртуальна соціалізація включає в себе також засвоєння символіки культурних кодів кіберкультури. Віртуальна соціалізація постає як процес освоєння користувачами технологій міжособистісної комунікації, соціальної «навігації» і правил поведінки у кіберпросторі. Учасники мережі засвоюють соціальні норми, цінності та рольові вимоги, які існують як в конкретних мережевих спільнотах, так і в реальному соціумі. На її думку, виникнення віртуальної соціалізації та її трансформації пов’язані зі зміною самої соціальної структури. Суспільство змінюється настільки швидко, що молодь, яка дорослішає, приходить вже не в той звичний світ, до якого її готували в процесі традиційної соціалізації. Трансформація соціальної структури є причиною того, що молоді люди не переймають досвід старших поколінь. Як результат — різноманітні молодіжні спільноти, у тому числі і кіберкомунікаційні, формують кіберкультуру як альтернативну субкультуру, яка більш адекватно відображає нові реалії інформаційного суспільства

Будучи включеними у віртуальну групу, Інтернет-залежні стають здатними приймати на себе уявну соціальну відповідальність через висловлювання суджень, що суперечать думкам інших людей. Для молодого покоління це один із засобів самореалізації та пізнання світу. У реальному житті залежні не можуть висловити аналогічні думки навіть своїм близьким знайомим і подружжю. У кіберпросторі ж вони можуть висловлювати ці думки без страху відкидання, конфронтації чи осуду, так як інші актори малодосяжні, а особистість, що висловлюється може бути замаскована.

Окремі вчені в принципі заперечують саме існування Інтернет-залежності як недуги, і розглядають подібну поведінку не як захворювання, а як крайню форму нормального людського захоплення. Вони стверджують, що залежності піддаються лише ті люди, у яких вже є в наявності комунікативні проблеми і труднощі. На думку відомого психолога А.А. Леонтьєва, Інтернет взагалі нічого не змінює в людях, а лише є додатковим джерелом і формою надання інформації.

Слід відзначити ще один феномен Інтернет-простору це іграізація. Сьогодні можна стверджувати, що віртуальне середовище починає надавати зворотний вплив на реальність, проявом чого є, згаданий вище феномен іграізаціі суспільства, що впливає на формування життєвих стратегій і ціннісних орієнтацій індивіда. [1]

Саме поняття «іграізація суспільства», введене в наукову практику С. А. Кравченко, описує ситуації, що характеризуються стиранням кордонів між об'єктивною та віртуальною реальністю, що веде до впровадження принципів гри, евристичних елементів в життєві стратегії.

Ознаками гейм-залежності називають активне небажання відволіктися від роботи в Інтернеті (при цьому забуваються домашні справи, навчання, важливі особисті зустрічі); витрачання на Інтернет все більших сум; нехтування спілкуванням з друзями; готовність задовольнятися випадковою і одноманітною їжею біля комп’ютера, нехтування власним здоров’ям і гігієною, а також небажання приймати критику подібного способу життя.

Негативна девіантна поведінка людини в сфері інформаційних технологій часто свідчить про нездатність людини передбачати наслідки своїх дій, проявляти належну гнучкість і переносити добре освоєні поведінкові механізми в нову ситуацію, відчувати відповідальність за свої вчинки. Прояви негативної девіантної поведінки можуть виявитися результатом недбалості, моральної незрілості, байдужості, нестачі цікавості, а частіше просто невігластва. [2]

Інакше кажучи, всі соціальні фактори, що викликають у молодого покоління стресові ситуації, можуть стати причиною захопленості Інтернет-простором, де вони отримують психологічну розрядку, виділяються серед оточуючих, привертають до себе увагу. У той час, коли в реальному світі особистість може відчувати брак спілкування, комплексувати з приводу власної значущості та соціального статусу.

У зв’язку з цим заслуговують уваги результати досліджень Дж. Бек і М. Уейда [1], які показують, що в країнах, де Інтернет і комп’ютерні ігри давно поширені, спостерігається їх вплив на цільові установки і життєві пріоритети користувачів, серед яких велика частка молоді.

А.В. Мудрик зазначає, що «комп'ютерна гра дає гравцеві можливість відчути себе як свій ідеал» [8 c. 257].

Однак багато дослідників бачать і позитивні моменти використання Інтернету і говорять про користь ігор. У липневому номері Psyсhological Science за 2007 р. була опублікована стаття Джинг Фенг (Jing Feng), Яна Спенса (Ian Spence) і Джей Пратт (Jay Pratt), в якій вони опублікували результати дослідження, яке показує, що у людей, які грають в шутери та інші ігри, що вимагають швидкості реакції, значно підвищується якість просторового сприйняття. Це не перше дослідження подібного плану. Треба відзначити і програму Health Games Research розпочату фондом Роберта Вуда Джонсона. В рамках цієї програми були отримані висновки про те, що ігри можуть, наприклад, доводити «пацієнту» шкідливість куріння, пропагандувати здоровий спосіб життя, підвищувати фізичну активність гравця.

Ще одним феноменом адиктивної поведінки в Інтернет-просторі, як вважають багато дослідників є особлива соціальна група — «хакерство», хоча думки їх дуже суперечливі.

Багато вітчизняних і російських соціологів (Скородумова О., Букін М., Вершинін М., Осипов Е., Терін В.) тлумачать цей феномен в його однобічному і найчастіше лише негативному сенсі, розглядають хакерів лише як злочинців і хуліганів, які орудують в Інтернеті. Наприклад, О. Б. Скородумова виділяє наступні групи хакерів: «жартівники» — здійснюють злом комп’ютерної системи для досягнення популярності, не схильні завдавати серйозної шкоди системі і виражають себе внесенням різних гумористичних заставок, вірусів з різними візуально-звуковими ефектами (музика, тремтіння або перевертання екрану, малювання всіляких картинок і т.п.); «фрікерів» — здійснюють злом телекомунікаційних мереж, підключаються до чужого обладнання з передачі голосу за допомогою телефонних, комп’ютерних, стільникових і супутникових мереж в особистих цілях і для збагачення; «мережні хакери» — здійснюють злом інтрамережі в пізнавальних цілях для отримання інформації про топологію мереж, програмно-апаратні засоби та інформаційні ресурси, що використовуються в них, методи захисту; «зломщики-професіонали» — здійснюють злом комп’ютерної системи з метою крадіжки або підміни зберігаємої там інформації; «вандали» — здійснюють злом комп’ютерної системи для її руйнування: псування і видалення даних, створення вірусів або «троянських коней» [13, с. 70 — 79.].

Як бачимо, даним автором, як і багатьма іншими, термін «хакер» ототожнюється лише з різними формами кіберзлочинності. У конструюванні такої позиції по відношенню до хакерів провідну роль зіграли ЗМІ, що позначають комп’ютерних злочинців (крякери, стріпкідді, фрікерів, піратів) тільки одним поняттям «хакер» .

Однак така позиція не відповідає реальній специфіці сформувався співтовариства хакерів, які насправді засуджують злом, і чия діяльність спрямована насамперед на розвиток вільного програмного забезпечення.

Однак злочинність у віртуальному просторі все ж існує і Конвенція Ради Європи [5 c. 143 — 155.] говорить про чотири типи комп’ютерних злочинів «в чистому вигляді», визначаючи їх як злочини проти конфіденційності, цілісності та доступності комп’ютерних даних і систем.

На противагу негативного впливу виступає ряд позитивних моментів мережі. Звичайно позитивний вплив кіберпростору найчастіше залежить від конкретної діяльності в мережі. Якщо не цілеспрямованої, то у всякому разі домінуючою. [9, c. 267−271] Надаючи особистості широкі можливості в самореалізації, Інтернет-простір допомагає реалізувати творчий потенціал, дає можливість отримати оцінку діяльності з боку значущих і компетентних експертів і просто користувачів мережі. Позитивні оцінки можуть стати стимулом до вдосконалення своїх досягнень до самоосвіти.

Серйозне захоплення Інтернетом може допомогти більш ранньому включенню молоді в соціальну діяльність. За допомогою Інтернету вона може брати участь в економічному, культурному, політичному, науковому житті суспільства. У комп’ютерізованій діяльності у неї формується властивість людини-діяча.

Однак, надаючи розвиваючий вплив на інтелектуальні здібності, комп’ютеризована діяльність може пригнічувати міжособистісне спілкування, яке колись послужило сильним поштовхом до розвитку цивілізації, зараз воно прагне перейти на суттєво новий рівень, який обмежує реальні та соціальні контакти. [9, c. 267−271]

В кінцевому рахунку успішна чи неуспішна кіберсоціалізація молоді залежить від мотивації. Співвіднесення об'єктивної реальності з потребами людини, будучи джерелом мотивації поведінки, може фіксуватися в структурі суб'єкта як його схильність до сприйняття значущих аспектів діяльності, тенденція, що направляє його поведінку. [9, c. 267−271]

2.2 Аналіз досліджень в питанні соціалізації особистості в кіберпросторі

Компанією Київстар ініційовано всеукраїнський соціальний рух «Розкажи дітям про безпеку в Інтернеті». Дорослим потрібно навчати дітей безпеці не лише у реальному світі, а й у віртуальному.

У світі нараховується близько 1,8 млрд. користувачів всесвітньої Мережі, в Україні їх — 13,6 млн. Цікаво те, що у порівнянні з минулим роком приріст користувачів становить близько 20%. І серед них стає все більше дітей і підлітків, найбільш допитливої та активної аудиторії.

Соціологічні дослідження, ініційовані компанією «Київстар» у 2009 році, свідчать:

*76% батьків не знають, які сайти відвідують їхні діти.

*17% дітей готові надати інформацію про себе і свою родину.

*28% можуть без вагань надіслати свою фотокартку незнайомцям.

*22% час від часу потрапляють на сайти «для дорослих».

*14% дітей час від часу надсилають платні SMS для отримання бонусів в онлайн іграх або соціальних мережах, не звертаючи увагу на вартість цих повідомлень.

*Лише 18% реально слідкують за життям дитини в мережі.

Головна проблема — низький рівень обізнаності батьків. Вони не можуть убезпечити дитину, оскільки мало розуміються на всіх тонкощах користування Інтернетом. Детальнішу інформацію про рух «Розкажи дітям про безпеку в Інтернеті» можна отримати на сайті: http://bezpeka.kyivstar.ua/materials/articles/article5/.

Після візиту до України Стіва Балмера (генеральний директор корпорації Microsoft) і підписання Меморандуму «Про Взаєморозуміння» з Міністерством внутрішніх справ України, перший заступник міністра підписав наказ про формування робочої групи, яка займатиметься протидією злочинам проти дітей в Інтернеті. Цим же ж наказом Міністерство ввійшло до складу Коаліції за безпеку дітей в Інтернеті.

Програму «Безпека дітей в Інтернеті» Ініційована Коаліцією за безпеку дітей в Інтернеті, що заснована компанією «Microsoft Україна» в рамках програми «Партнерство в навчанні». Програма «Безпека дітей в Інтернеті» включає цілий ряд заходів, спрямованих на навчання дітей, вчителів та батьків правилам безпечного користування Інтернетом.

Першим кроком в цьому напрямку став запуск у квітні 2008 року веб-сайту «On-ляндія». На цьому сайті представлені матеріали для дітей, їхніх батьків та вчителів: інтерактивні ігрові сценарії, короткі тести, готові плани уроків, завдяки яким діти та дорослі зможуть засвоїти основи безпечної роботи в Інтернеті. Також сайт пропонує зрозумілу та перевірену на практиці інформацію про Інтернет-безпеку, після ознайомлення з якою навіть користувачі-початківці зможуть ефективно використовувати ресурси мережі та захистити себе від небажаного змісту. Детальніше знайомитися із матеріалами сайту «On-ляндія: моя безпечна Веб-країна» можна за адресою: www.onlandia.org.ua.

Ще одне дослідження (додаток 3) було проведено американською компанією GlobalWebIndex, результати якого було опубліковано на порталі www.mediabistro.com. Згідно результатів опитування проведеного серед користувачів Інтернету віком від 16 до 64 років, 28% припадає на соціальні мережі, 13% опитаних є шанувальниками мікроблогіґну (на основі таких платформ як Twitter, Friendfeed, Google Buzz і т.д.), 12% респондентів є читачами Онлайн ЗМІ й така сама кількість респондентів переглядають Онлайн ТВ, 9%? читання/написання блогів й 17% залишилось за рештою можливостей, які надає людству Інтернет.

За аналогічним принципом до американського дослідження було проведено 3 опитування й під час написання даної роботи. Перше опитування «В якому віці ви почали користуватись Інтернетом?» (додаток 4, додаток 5) охопило аудиторію в розмірі 135 респондентів і має такі результати:

0,7%? до 5 років

11, 9%? 5−10 років

55,6%? 10−14 років

6,7%? 16−20 років

3%? 20−30 років

1,5%? 30−40 років Друге опитування «З якою метою Ви найчастіше використовуєте інтернет?» (додаток 6) визначив, що серед українських юзерів мережі Інтернет важливий для наступних завдань:

Онлайн радіо та прослуховування музики? 3,4%

ЗМІ? 3,4%

Соціальні мережі? 67, 2%

Читання та написання блогів? 1,7%

Для освіти (роботи)? 24,1%

Результати третього опитування «Чи уявляєте Ви своє життя без інтернету?"(додаток 7, додаток 8) показав, що лише 33, 1% респондентів готові відмовитись від Інтернету і 66,9% відповідно не уявляють свого життя без всесвітньої павутини.

ВИСНОВОК Час не стоїть на місці, а з ним змінюється і все довкола. В ході науково-технічної революції, ери нових винаходів ХХ століття як результат починається процес автоматизації праці, провадження суттєвих змін у різноманітних сферах життя людини, підпорядковуючи їх новим вимогам та даючи їм нові можливості для розвитку та вдосконалення своєї діяльності.

Ставлення до співжиття людини в кіберпросторі разом з новими благами цивілізації досить неоднозначне, так як поруч з доступністю нової інформації, недоступних раніше можливостей, поруч існують і негативні аспекти НТР, негативний вплив на формування та функціонування особистості, одним з яких є комп’ютерна та інтернет-залежність.

Молоде покоління легше адаптується й пристосовується до нових умов, а це й зумовлює широку залежність цієї групи населення від мережі Інтернет.

Під впливом віртуального світу кіберпростору в індивіда нерідко виникає небезпека відірваності від реального життя, наприклад, у користувача, що знаходиться в комп’ютерній віртуальній реальності, створюється враження, що він безпосередньо бере участь у породжених ним же самим події, більш того, саме він є головним їх учасником. У даній ситуації людина весь час перебуває в «розбіжності» з самою собою, її свідомість проживає досвід, який не має нічого спільного з реальним досвідом. Кіберпростір створює абсолютно нову ситуацію в процесі формування і задоволення численних і різноманітних потреб людини. Кіно, телебачення, Інтернет практично безмежно розширюють перед кожним глядачем пізнання світу, показують самі різні можливі стандарти і правила життя. В результаті у людини (особливо у дітей та молоді) можуть сформуватися потреби, які абсолютно не співвідносяться з реальними можливостями.

Виходячи з вищеописаного, стає очевидним, що Інтернет являється специфічним фактором соціалізації та є чинником особливого виду соціалізації - кіберсоціалізаціі - і має унікальний соціально-педагогічний потенціал, який характеризується такими особливостями соціалізуючого інтернет-середовища, як: доступність, мобільність і оперативність, відносна безпека і анонімність, свобода самовираження, які здатні активно впливати як на позитивні, так і на негативні риси в процесі соціалізації.

Варто відзначити, що процес формування з офф-лайн людини — кіберсоціальної особистості, безумовно, значно змінюється у порівнянні з традиційною соціалізацією, через специфіку існування віртуального середовища. Це, перш за все, — майже повна самостійність у виборі шляхів розвитку та дотримання цього шляху.

Темпи розвитку кіберпростору у XXI столітті високі і продовжують динамічно зростати як за рахунок зростання обсягів інформації у світі, поширення мобільних технологій, так і за рахунок збільшення кількості користувачів комп’ютерів і мережею Інтернет. Останній за минуле десятиліття став не тільки надзвичайно масштабним сектором кіберпростору, а й зручним середовищем, засобом задоволення численних та різноманітних потреб сучасної людини.

Підсумовуючи, можна сміливо зазначити, що кіберсоціалізація людини, з одного боку, є інноваційним феноменом, з іншого боку, вже давно стала фактичною реальністю нашого світу, невід'ємною частиною соціалізації сучасної особистості, а також двигуном науково-технічного, економічного і соціального прогресу людського суспільства. Говорячи про Інтернетсоціалізації, необхідно зробити акцент на тому, що саме по собі інтернетсередовище стає новим рівнем соціально-мережевої взаємодії сучасних людей практично різного віку, принаймні, від підлітків до літніх людей в процесі їх кіберсоціалізаціі.

Однак, особливість сучасної ситуації у галузі інформаційнокомунікаційної інфраструктури кіберпростору полягає у тому, що зміни в даній індустрії настільки стрімкі і мають таку загально масштабну дію, що сьогоднішні інноваційні досягнення у цій сфері стають завтра, як кажуть, вже «вчорашнім днем» відповідно до чого, необхідно одночасно вивчати дані процеси і прогнозувати тенденції їх розвитку як на емпіричному, так і на теоретичному рівнях.

У новому тисячолітті сучасні інформаційно-комунікаційні, комп’ютерні та цифрові технології надають колосальні можливості для скорочення розриву між рівнями соціально-економічного розвитку різних країн. Сучасні технології дозволяють здійснювати обмін знаннями та досвідом, вони здатні активізувати діалог між культурами.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1 Бек Дж. Доигрались! Как поколение геймеров навсегда меняет бизнес-среду / Бек Дж., Уэйд М.; пер. с англ. А. Орешкина. М.: Претекс, 2006

2 Войскунский А. Е. Феномен зависимости от Интернета // Гуманитарные исследования в Интернете. — М., 2000, с. 100−131.

3 Гераимчу А. А., Палеха Ю.І., Шиян О. М. Г 37 Соціологія: Навч. посібник. — 4-те вид., випр. й доп.— К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2004.— 246 с

4 Загальна соціологія: Навчальний посібник. — К.: ВД «Професіонал», 2004. —592 с

5 Кравченко, С. А. Играизация российского общества (к обоснованию новой социологической парадигмы) // Общественные науки и современность. 2002. № 6. С. 143 — 155.

6 Леонтьев А. А. Деятельный ум. — М., 2001.

7 Людина. / Навч. посібник з анатомії та фізіології. — Львів. 2002. — 240 с

8 Мудрик А. В. Социализация человека. — М., 2007. — С. 257

9 Мясников И. Подростки в киберпространстве, Народное образование 6, 2009, С. 267−271

10 Плешаков В. А. Киберсоциализация и православие: к постановке проблемы духовно-нравственного развития и воспитания российских школьников и студенческой молодежи // Вестник ПСТГУ. Серия IV. Педагогика. Психология. — Москва: ПСТГУ, 2010 — № 2 (17).

11 Прохоренко Е. Я. Субкультура молодежных сообществ — как способ социализации// Вестник Одесского национального университета. Выпуск «Социология, политология». — Одесса: 2007.