Основные методи соціологічного опроса

САНКТ-ПЕТЕРБУРЗЬКИЙ УНИВЕРСИТЕТ.

МВС РОССИИ.

КОНТРОЛЬНА РАБОТА.

ПО СОЦІОЛОГІЮ на тему:

«Основні методи соціологічного опроса».

Підготував слушатель:

ФП ФЕК курс I група 414.

Єжова А.А.

Перевірив рецензент:

______________________.

______________________.

2002 г.

З терміном «соціологія» кожен із нас зустрічався неоднократно.

У сучасному житті, вона, так би мовити, в усіх «говорять про». Телебачення, радіо, газети повідомляють про результати соціологічних опитувань населення за найрізноманітнішим проблемам. Соціологічні служби парламенту, Президента, різних дослідницьких центрів вивчають громадську думку з найважливішим соціально-політичним й фактично економічним питанням: рейтинг найвпливовіших осіб у державі, проблеми цінової політики, задоволеність рівнем життя тощо. буд. На підприємствах, в регіонах проводяться специфічні соціологічні дослідження, в яких визначається стан соціальної напруги в колективах, задоволеність населення транспортним обслуговуванням, роботою різних організацій, сфери услуг.

Будь-яка наука у процесі пізнання певній галузі дійсності використовує певні способи, кошти, прийоми задля досягнення поставленої мети. Тому, коли говорять про науку, мають на увазі як предмет, і його вивчає, а й прийоми і кошти, використовувані нею пізнанні свого предмета. Науковий метод, в такий спосіб, є сукупність різних прийомів, засобів і коштів, з допомогою яких дійдуть науковим істинам. Вчення ж кажуть про методах наукового пізнання зазвичай називають методологією. Завдання методології — відкривати, узагальнювати і роз’ясняти методи наукового познания.

Науки відрізняються одна від друга як своїми предметами, а й методами, які використовують для пізнання предмета свого дослідження. У цьому виникає запитання, як і специфіка соціологічного методу? Слід відразу сказати, що соціологічний метод формувався у процесі становлення самої соціології, У цьому сенсі історія соціології то, можливо розглянута як історія формування та розвитку соціологічного методу стосовно аналізу явищ життя. У цьому важливо підкреслити, що соціологічний метод розвивався у поступовій динаміці — від позитивізму і матеріалізму в аналізі суспільства до методу розуміє і формальної соціології, і далі до певному синтезу у межах методу структурно-функционального аналізу общества.

Структурно-функціональне розуміння методу соціології виходить з основні положення функціоналізму, прагне розкрити роль окремих елементів стосовно структурі суспільства взагалі. З позицій функціоналізму суспільство постає як стабільна система, усі частини якої добре інтегровані, хоча кожна і має власну функцию.

У межах основних методів соціології, мають місце і виробити конкретні методи, з допомогою яких проводяться емпіричні соціологічні дослідження. До до них відносяться методи збору соціологічних даних (опитування, спостереження, аналіз документів, експеримент) та художні засоби оброблення і узагальнення соціологічною информации.

Соціологічне опитування — це метод отримання первинної соціологічною інформації, заснований на безпосередньої чи опосередкованої зв’язок між дослідником і респондентом для одержання від нього необхідних даних у вигляді відповіді поставлені вопросы.

Суть методу зводиться до спілкування дослідника безпосередньо чи опосередковано через його представника (інтерв'юера, анкетера) з сукупністю людей (респондентів) у вигляді вопросно-ответного діалогу. Особливість цього спілкування у тому, що його, з одного боку, має відповідати суворим вимогам наукової процедури, з другого — виходити із те, що джерелом інформації виступають рядові учасники досліджуваних процесів, усвідомлюють ці процеси у межах повсякденного життєвого опыта.

Вибір виду опитування визначається цілями дослідження, його організаційноекономічними можливостями, і навіть вимогами до достовірності й надійності шуканої інформації. Залежно від цього, які умови і форми спілкування опосредуют зв’язок дослідника з сукупністю опитуваних, різняться дві основні форми опитування: анкетування і интервьюирование.

При анкетуванні опитуваний самостійно сприймає текст запитальника і його заповнює. Що стосується інтерв'ювання у ролі посередника між текстом запитальника і респондентом виступає інтерв'юер, який представляє авторів дослідження та реалізує мети дослідження, у ситуації опроса.

Інтерв'юер ставить запитання, вислуховує відповіді респондента і фіксує уміст їх у відповідність до процедурою, передбаченої инструкциями.

Анкетування. За кількістю опитуваних розрізняють групове і індивідуальне анкетування. За місцем проведення виділяють анкетування вдома, на роботі й у цільових аудиторіях (відвідувачі магазинів, виставок тощо. п.). По способу поширення анкет виділяють роздавальну (лунає респондентам самим анкетером), поштову (розсилається поважним поштою), пресову анкети (публікується з газети чи журналі). Різні поєднання названих ознак утворюють безліч різновидів анкетного опроса.

Що таке соціологічна анкета? Це об'єднана єдиним дослідницьким задумом система питань, вкладених у виявлення думок і оцінок респондентів й одержання від нього інформації про соціальних фактах, явищах, процессах.

Анкета має сувору структуру і складається з кількох частин. Перша — вступна — є безпосереднє звернення до респондента. У ньому коротко говориться про цілі та військово-політичні завдання дослідження, підкреслюється його значення, повідомляється у тому, як буде використано результати. Але тут наводяться правила заповнення анкети і запитають обов’язково гарантується анонімність ответов.

Друга частина анкети — основна. Вона має питання (їх блоки), напрями отримання необхідної інформації. Оскільки анкета повинна посприяти розв’язанню кількох завдань, то краще, якщо кожної з них відповідати свій блок питань. Спочатку рекомендується поставити «конкретні» питання — прості, дохідливі, розраховані викликати інтерес, розмістити респондента до активної заповнення анкети. Це може бути питання конкретних ситуаціях, фактах. Потім наводяться складніші запитання у виявлення мотивів, установок, думок, оценок.

У третій частині анкети — так званої «паспортичке» (вона іноді поміщається спочатку) — з’ясовуються соціально-демографічні характеристики опитуваних: їхня стать, вік, сімейний стан, освіту, соціальне походження, професія, місце навчання чи роботи. Наприкінці виражається подяку респондента за заповнення анкети (часом це у ввідна части).

Інтерв'ювання — це метод отримання первинної соціологічною інформації шляхом безпосередньої цілеспрямованої розмови інтерв'юера і респондента. Переваги методу інтерв'ю перед анкетуванням полягають в следующем:

• при интервьюировании з’являється можливість врахувати рівень соціальної культури, освіти, ступінь компетентності респондента;

• його дає змогу стежити за реакцією інтерв'юйованого, його ставленням до проблеми і поставленим питанням; у разі потреби соціолог має можливість змінювати формулювання, ставити додаткові, вопросы;

• досвідчений соціолог може бачити, щиро чи ні відповідає респондент, це інтерв'ю її вважають найбільш точним методом збору соціологічною информации.

Проте і в цього є свої недоліки. Інтерв'ювання — складний, трудомісткий процес, який від соціолога найвищого професіоналізму. З іншого боку, можливо спотворення результатів з допомогою взаємного, соціально-психологічного впливу інтерв'юера і респондента.

Види інтерв'ю. Інтерв'ю можна проводити на роботі (навчання) чи за місцем проживання (вдома) — залежно від характеру труднощів і поставленої мети. За технікою проведення інтерв'ю підрозділяється на формалізоване (стандартизоване) так і вільний (нестандартизированное).

Формалізоване інтерв'ю передбачає детальну розробку всієї процедури з урахуванням заздалегідь сформульованих запитань і варіантів відповідей. Але формулювання питань би мало бути розраховані скоріш на розмову, ніж читання. Вільне інтерв'ю відрізняється мінімальної стандартизацією поведінки інтерв'юера, тут панує розкута розмова по поставленої проблеме.

Структура процесу інтерв'ювання багато чим нагадує структуру анкети. Інтерв'юер представляється, свідчить про мету та військово-політичні завдання дослідження, гарантує повну анонімність. Потім встановлення контакту з респондентом, створення сприятливою атмосфери для інтерв'ю. Задаються перші питання змісту досліджуваних проблем. Коли інтерв'юер відчув, що цілком «ввійшов» у розмову, вони можуть отримувати більш як складний характер. Тут і свідчення про протиріччя судженнях респондента.

Методи збору соціальної інформації (вибірка, аналіз документів, спостереження, опитування: анкетування, интервьюирование).

Поруч із теоретичним велике значення у дослідженні має методичний розділ програм, що включає у собі опис методи і організації дослідження. Центральне значення у цьому підрозділі займає обгрунтування вибірки. Характер розв’язуваної проблеми, цілі й завдання дослідження визначають, яким повинен бути об'єкт дослідження. Іноді, щоб дослідження невеликий і соціолог має достовірними силами та можливостей його вивчити, може досліджувати його повністю. Тоді, кажуть соціологи, об'єкт дослідження тотожний генеральної сукупності. Однак найчастіше складне дослідження неможливо чи ньому немає необхідності. Тож вирішення завдань дослідження здійснюється выборка.

У конкурсній програмі має бути чітко зазначено: * Який об'єкт емпіричного дослідження. * Є дослідження суцільним чи вибірковим. * Якщо він є вибірковим, то претендує воно на репрезентативность.

Репрезентативність — це властивість вибіркової сукупності відтворювати параметри і великі елементи генеральної совокупности.

Генеральна сукупність — це сукупність всіх можливих соціальних об'єктів, що підлягає вивченню не більше програми соціологічного исследования.

Вторинна сукупність (вибірка) — це частина об'єктів генеральної сукупності, відібрана з допомогою спеціальних прийомів щоб одержати інформації про всієї сукупності загалом. Кількість одиниць спостереження, складових вибіркову сукупність, називається її обсягом (обсягом выборки).

Є низка процедур здійснення вибірки. o Дослідник зобов’язаний вказати, скільки щаблів відбору застосовується у вибірці, як і одиниця відбору кожному ступені і який темп відбору застосовується з кожної щаблі. o Що основою вибірки (список, картотека, карта)? o Яка одиниця спостереження в останній щаблі выборки.

Спробуємо на характерне прикладі описати вибірку. Візьмемо дослідження ефективності праці в малих підприємствах, що у системі великих державних підприємств. Така форма організації праці час набула поширення. Як емпіричного об'єкта приймаються робітники і службовці, охоплені організацією праці системі малих підприємств. Дослідження є вибірковим, які забезпечують репрезентативність; генеральної сукупністю є всі робітники і службовці, охоплені організацією праці системі підприємств. Застосовуються три щаблі відбору: на першу щабель виділяються малі підприємства, зайняті переважно й допоміжному виробництві. Для дослідження підприємств, зайнятих у допоміжному виробництві, в зв’язку з їхнім нечисельністю, застосовується суцільний опитування. Малі підприємства, зайняті переважно виробництві, вивчатимуться вибірково. Друга щабель відбору — відбір підприємств, зайнятих переважно виробництві. По показниками, що характеризує ефективність діяльності, малі підприємства поділяються втричі групи: а) найефективніші, б) середні, в) низкоэффективные. Залежно від кількості підприємств, яких спіткало кожну групу, в кожному списку робиться випадковий, непропорційний відбір. Наприклад, відбираються по три малих підприємства з кожної групи з допомогою певного «кроку відбору». Третя ступень—в відібраних малих підприємствах проводиться суцільний опитування працюючих. Одиницею спостереження є окремі працівники. Слід сказати велике значення правильно проведеної вибірки дослідження. Якщо це вибірка проведена некоректно, ця дослідження неспроможна вважатися репрезентативним і достовірним, та її результатам не можна доверять.

Важлива частина методичного розділу програми — обгрунтування методів збору емпіричних даних. Якщо буде використано аналіз документів, то слід зазначити, які документальні джерела вивчатимуться (які статистичні форми, плани, звіти тощо. буд.), і навіть які методи аналізу її змісту придадуться. З використанням методів опитування потрібно опис його техніки, організаційної структури та змісту, де проводиться опитування: робочому місці, у місцях відпочинку, в відомчої поліклініці тощо. буд., яка різновид анкетування застосовується, яке зміст анкети. У прикладі, де серед мети дослідження висувалася оцінка управління у створенні, процедура дослідження вимагала проведення атестації керівників головних інженерних кадрів. У обгрунтуванні методів збору інформації має бути вказано, що атестація здійснюватиметься з урахуванням застосування двох взаємодоповнюючих методів: експертної оцінки й самооцінки. Для атестації управлінських кадрів було виділено 36 ознак, для інженерно-технічних кадрів — 27 ознак. Усі якості оцінювалися по словника ділових, особистісних і організаторських якостей експертами трьох уровней:

1) експерти групи А, що займають вищу должность;

2) експерти групи Б, що перебувають у рівному посадовому уровне;

3) експерти групи У, перебувають у підпорядкуванні у оцениваемого.

Отже досягалася максимальна можливість об'єктивності оцінки, що характеризує даного керівника чи спеціаліста як підлеглого — виконавця, працівники правоохоронних і товариша для роботи — суміжника і управляючого колективом. Ступінь виразності якостей визначатиметься як середньоарифметичне всіх експертні оцінки. За підсумками цієї середньої буде обрано відповідна фраза і внесений у производственнопсихологічну характеристику. Психологічна схильність до управлінської діяльності буде виявлятися з допомогою тесту Кутта. Тут основну увагу приділятимуть схильності до активної життєвої позиції, комунікабельності, емоційної стійкості й самостійності суждений.

При визначенні методів збору інформації соціолог має взяти у увагу ряд моментів: V оперативність і економічність дослідження нічого не винні забезпечуватися на шкоду якості даних; V жоден метод перестав бути універсальним, але свої чітко окреслені пізнавальні можливості. Тому немає взагалі «хороших» или.

«поганих» методів, є методи, адекватні чи неадекватні поставленої дослідником завданню; V надійність методу забезпечується як його обґрунтованістю, а й дотриманням правил його применения.

Найбільш економічним з погляду трудовитрат і фінансів є аналіз документів. Вона має низку інших переваг проти іншими методами: V Аналіз документів дозволяє оперативно отримати фактографічні даних про підприємстві цілому та її робітників і службовців. V Цю інформацію носить об'єктивного характеру. Та заодно не слід забувати про обмеження, що з якістю такий інформації: а) облікова і звітна інформація який завжди буває достовірної і потребує контролі з допомогою спостереження та опитувань; б) частину цієї інформації застаріває; у назві місії створення документів найчастіше не збігаються з тими завданнями, які вирішує соціолог у своїй дослідженні, тому інформація, у документах, повинна перероблятися, переосмысливаться соціологом; р) переважна більшість даних в відомчої документації не містить інформації про стан свідомості працівників. Тому аналіз документів достатній лише тому випадку, коли на вирішення завдання досить фактографічної информации.

Однак у вона найчастіше дослідник повинен вдаватися решти методам збору інформації: спостереженню, опитування, тестуванню тощо. буд. У соціологічному дослідженні під наглядом розуміється метод збору первинних емпіричних даних, який залежить від навмисному, цілеспрямоване, систематичному безпосередньому сприйнятті та державній реєстрації соціальних фактів, які піддаються контролю і перевірці. Головним перевагою безпосереднього спостереження і те, що його дозволяє фіксувати події та елементи людської поведінки в останній момент їх скоєння, тоді як інші методи збору первинних даних грунтуються на попередніх чи ретроспективних судженнях індивідів. Іншою важливою гідністю цього і те, що дослідник в певної міри залежить від об'єкта свого дослідження, може збирати факти незалежно від бажання індивідів чи групи говорити чи то з їх вміння відповідати на вопросы.

У спостереженні закладено певна частка об'єктивності, яка задається самої установкою фіксування що відбуваються ситуацій, явищ, фактів. Однак у процедурі є і суб'єктивний елемент. Спостереження передбачає нерозривний зв’язок спостерігача з об'єктом спостереження, яка накладає відбиток, і для сприйняття спостерігачем соціальної дійсності, і розуміння суті можна побачити явищ, їх інтерпретацію. Чим сильніший спостерігач пов’язані з об'єктом спостереження, тим більший елемент суб'єктивізму, тим більше коштів емоційна забарвленість його сприйняття. Ще однією вагомою особливістю методу спостереження, який би його застосування, є складність, а де й неможливість проведення повторного спостереження. Залежно від характеру процесу спостереження виділяють його такі типи: контрольоване і неконтрольоване, включене і невключенное, польове і лабораторне, випадкове і систематичне тощо. д.

Найпоширенішим методом збору соціологічною інформації є опитування. Опитування передбачає, по-перше, усне чи письмове звернення дослідника до визначеної сукупності людей — респондентів з питаннями, зміст яких досліджувану проблему лише на рівні емпіричних індикаторів, по-друге, реєстрацію й статистичну обробку отриманих відповідей, і навіть їх теоретичну інтерпретацію. По формам і умовам спілкування соціолога з респондентом різняться письмові (анкетування) і усні (інтерв'ю) опитування, за місцем проживання, за місцем праці та в цільових аудиторіях (глядачі в кінотеатрах, пацієнти у клініках і т. буд.), очні (особисті) і заочні (поводження з анкетою через газету, телебачення, телефоном), групові і індивідуальні тощо. д.

Метод опитування використовують у деяких випадках: o Коли яка вивчалася проблема недостатньо забезпечений документальними джерелами інформації, або коли ці джерела взагалі відсутні. o Коли предмет дослідження чи окремі його характеристики недоступні для спостереження. o Коли предметом вивчення є елементи громадського чи індивідуального свідомості: потреба, інтереси, мотивації, настрої, цінності, переконання покупців, безліч т. буд. o Як контрольного (додаткового) методу належала для розширення можливостей описи та виваженості аналізу досліджуваних характеристик й у повторної перевірки даних, отриманих іншими методами.

Метод опитування передбачає отримання соціологічною інформацією ситуації соціально-психологічного спілкування. І це накладає свій відбиток утримання і якість одержуваних даних. У соціології вироблено значну кількість методичних вимог, і процедур для здобуття права подолати суб'єктивізм, підвищити надійність і ефективність даної форми збору соціологічною информации.

ВИКОРИСТАНА ЛИТЕРАТУРА.

. Соціологія. Підручник для юридичних вузів. СПб, издательство.

«Лань», СПб Університет МВС РФ, 2000.

. Соціологія. Курс лекцій. Радугин А. А., Радугин К. А., Москва, видавництво «Центр», 1997.