Інноваційні освітні проекти та управління їх здійсненням

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА ННІ ПЕДАГОГІКИ Кафедра педагогіки, психології

та управління навчальними закладами КУРСОВА РОБОТА на тему:

" ІННОВАЦІЙНІ ОСВІТНІ ПРОЕКТИ ТА УПРАВЛІННЯ ЇХ ЗДІЙСНЕННЯМ"

Студентки І курсу магістратури за Маліневської Аліни Ярославівни Науковий керівник:

РОЖНОВА Т. Є.,

Житомир 2013 р.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретико-правові засади управління інноваційними освітніми проектами

1.1 Теоретичні основи дослідження проблеми розвитку інноваційних освітніх проектів

1.2 Нормативно-правове забезпечення управління інноваційними освітніми проектами

1.3 Методи впровадження управління інноваційними проектами в освітній діяльності

Висновки до 1 розділу

Розділ 2. Управління інноваційними освітніми проектами в Житомирській гімназії № 23

2.1 Наукове забезпечення інноваційних освітніх проектів у житомирській гімназії № 23

2.2 Організація та технологія впровадження інноваційних освітніх проектів у житомирській гімназії № 23

2.3 Рекомендації керівникам ЗНЗ щодо впровадження інноваційних освітніх проектів в управлінську діяльність

Висновки до 2 розділу

Загальні висновки

Список використаних джерел

Додатки

інноваційний освітній гімназія навчальний

Вступ

Динамічні процеси в культурному й економічному житті суспільства вимагають постійного й оперативного оновлення в освіті: 1) у змісті навчання й виховання учнів; 2) у формах, методах і технологіях навчання та виховання учнів; 3) у змісті, структурі, формах і методах управління загальноосвітніми навчальними закладами; 4) в організаційній структурі закладів освіти. Це оновлення відбувається через упровадження інновацій у перелічених сферах. Україні не бракує новаторів, здатних продукувати й запроваджувати інноваційні освітні ідеї, однак відчутним є брак знання про інновації та про успішний досвід їх запровадження. Але потрібна систематизація, узагальнення та поширення інформації про інноваційні освітні проекти. Обізнаність суспільства про успішні інноваційні проекти досить актуальне питання, адже вона сприятиме удосконаленню освіти як системи, здатної до постійного самооновлення. Наявні форми та способи узагальнення й поширення інформації про інноваційні проекти здебільшого є або неповними й несистематичними, або залежать від корпоративних інтересів. Процес управління проектами охоплює всі галузі проектних знань, але для інноваційних проектів, як для засобів удосконалення сучасної освіти, приділяють особливу увагу.

Проблемами програмних проектів займалися такі дослідники, як Т. ДеМарко, Т. Лістер, К. Баханова, І. Дичківська, Г. Селевко, А. Хуторський та інші, у яких ідеться про застосовування освітніх інновацій у навчально-виховному процесі школи. Дослідження проектної діяльності здійснювали Л. Ващенко, В. Гузєєв, В. Докучаєва, Л. Калініна, І. Осадчий та інші. Використанню методу проектів у методичній роботі присвячено праці Т. Гришиної, Л. Забродської, В. Логвіна, Л. Хоружої та інші. Розроблено різні види проектної діяльності, зокрема, проектно-технологічної, проектно-рефлексивної тощо. Однак питання стосовно проектно-впроваджувальної діяльності, технології її управління не було предметом спеціального педагогічного дослідження.

Зважаючи на актуальність проблеми ми обрали тему курсовоїроботи: «Інноваційні освітні проекти та управління їх здійсненням» .

Мета курсової роботи — теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність впровадження освітніх проектів та управління їх здійсненням.

Об'єктом курсової роботи є інноваційні проекти в освіті.

Предметом курсового дослідження є управління впровадженням інноваційних освітніх проектів в діяльність навчального закладу.

Для досягнення поставленої мети нами були визначені такі завдання:

1. Зібрати та систематизувати науково-методичний матеріал з данного питання.

2. Укласти методичні рекомендації щодо застосування інноваційних освітніх проектів.

3.Експериментально перевірити ефективність використання та управління інноваційних освітніх проектів на базі школи.

4. Розробити рекомендації керівникам ЗНЗ щодо впровадження інноваційних освітніх проектів в управлінську діяльність.

Основними методами дослідження є теоретичні методи: метод системно-структурного аналізу наукової літератури та проблемно-цільовий метод, які дали змогу показати розвиток педагогічної думки з досліджуваної проблеми; емпіричні методи: бесіди з педагогічними працівниками, аналіз отриманих результатів.

Наукова новизна цієї роботи полягає в дослідженні введення інноваційних проектів на підвищення рівня освіти, та управління здійснення проектів в навчальній системі.

Практичне значення цієї роботи випливає з актуальних завдань удосконалення навчально-виховного процесу і може бути використано вчителями для ефективної реалізації розвивального потенціалу уроків, підвищення зацікавленості учнів та їх активності, а також управлінцями для використання інноваційних проектів як технологію покращення управлінням навчання вцілому.

Структура курсової роботи складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.

Розділ 1. Теоретико-правові засади управління інноваційними освітніми проектами

1.1 Теоретичні основи дослідження проблеми розвитку інноваційних освітніх проектів

Основним завданням сучасної школи як ланки неперевної освіти є формування особистостей, які будуть навчатись протягом усього життя: оновлювати знання, постійно підвищувати кваліфікацію, опановувати нові види діяльності тощо. Випускник школи повинен вміти учитися, здобувати інформацію, критично її оцінювати, отримувати з неї необхідні знання та застосовувати їх на практиці. Для цього необхідно, при вивченні інших дисциплін, набувати власний досвід пошуку, критичного аналізу та практичного використання інформації при виконанні навчальних задач і творчих проектів. У зв’язку з широким використанням технологій управління проектами у різних областях знань, існує багато визначень терміна «проект» .

Рассел Арчибальд, один з визнаних класиків управління проектами визначає проект як «комплекс зусиль, здійснюваних з метою отримання конкретних унікальних результатів в рамках відведеного часу і в межах затвердженого бюджету, який виділяється на оплату ресурсів, що використовуються або споживаються в ході проекту» .

Михайловська О. визначає проект як «тимчасове підприємство, призначене для створення унікальних продуктів, послуг або результатів» [5,с.4]. Найточнішим тлумачення проекту є чітка орієнтація на результативність заходів, необхідність їх досягнення у визначений проміжок часу в умовах обмеженості ресурсного забезпечення. Тому, можна виділити більш вживане та точне тлумачення поняття «проект» .

Проект — одноразовий комплекс взаємопов'язаних заходів, спрямований на задоволення визначеної потреби шляхом досягнення конкретних результатів при встановленому матеріальному (ресурсному) забезпеченні з чітко визначеними цілями протягом заданого періоду часу. Слід зазначити, що необхідно відрізняти поняття «проект», «план», «програма», які іноді неправомірно ототожнюють.

План — це фіксація системи цілей, задач і засобів, які передбачають спрямовану зміну ситуації при передбаченому стані середовища.

Програма — це запланований комплекс економічно-соціальних, науково-дослідницьких заходів, спрямованих на досягнення генеральних цілей або реалізацію певного напряму розвитку. Інноваційні методи навчання в контексті завдань шкільної освіти використовуються як інструмент моделювання навчальної чи навчально-пізнавальної задачі, або предметної області.

Останнім часом досить широко увійшов у вжиток термін «інноваційні педагогічні проекти». Перш ніж розглянути основні ознаки інноваційних педагогічних проектів, уточнимо ключові поняття «інновація» та «педагогічна технологія». Слово інновація має латинське походження і в перекладі означає оновлення, зміну, введення нового. У педагогічній інтерпретації інновація означає нововведення, що поліпшує хід і результати навчально-виховного процесу. Дослідники проблем педагогічної інноватики (О. Арламов, М. Бургін, В. Журавльов, В. Загвязинський, Н. Юсуфбекова, А. Ніколс та ін.) намагаються співвіднести поняття нового упедагогіці з такими характеристиками, як корисне, прогресивне, позитивне, сучасне, передове. Суспільна потреба спонукає педагогів-науковців до пошуку нових педагогічних ідей і технологій, до поширення і запровадження передового педагогічного досвіду. Покладаючись на дослідження науковців, спробуємо обґрунтувати важливе значення інноваційної діяльності навчальних закладів, яка характеризується системним експериментуванням, апробацією та застосуванням інновацій в освітньому процесі. За оцінками авторів [1,с.4−5; 4, с.14−19] сьогодні відомі сотні визначень поняття «педагогічний проект». Охарактеризуємо декілька, найбільш часто вживаних, із них.

Педагогічний проект — це теоретична робота, розробка майбутньої діяльності педагога і учнів [7, с. 5].

Часто поняття «педагогічний проект» розглядають як знання про педагогічну освітню технологію, спрямовану на здобуття учнями знань у тісному зв’язку з реальною життєвою практикою, формування в них специфічних умінь і навичок завдяки системній організації проблемно-орієнтованого навчального пошуку. В. Журавльов стверджує, що педагогічний проект це «…певний порядок, логічність і послідовність відповідно до поставленої мети, як певноюмірою алгоритмізації спільної діяльності викладача та учнів у процесі навчання, узгодженість їхніх дій та відносин» .

Безумовно, що кожне з цих визначень має право на самостійне існування в певних умовах педагогічної діяльності. Крім того, автори часто використовують поняття «метод проектів», яке розглядається як форма організації педагогічної діяльності. Метод проектів відноситься до дослідницьких, орієнтований на самостійну діяльність учнів — індивідуальну, парну чи групову, яку учні виконують протягом певного проміжку часу. В його основі лежить розвиток пізнавальних навичок учнів, умінь самостійно конструювати свої знання, орієнтуватися в інформаційному просторі, розвиток критичного мислення та творчих здібностей. Цей підхід органічно поєднується з груповим підходом до навчання. Метод проектів завжди припускає розв’язування деякої проблеми, яка передбачає, з одного боку, використання різноманітних методів і засобів навчання, а з іншого, інтегрування знань й умінь з різних галузей науки, техніки, технології, творчих галузей. Основною цінністю проектної системи навчання є те, що вона орієнтує учнів на створення освітнього проекту, а не на просте вивчення певної теми.

Освітній проект — це форма організації занять, яка передбачає комплексний характер діяльності учнів на одержання освітньої продукції за певний проміжок часу — від окремого уроку до кількох місяців. Освітньою продукцією для учнів можуть виступати їх власні способи розв’язування навчальних задач з різних предметних областей, сконструйовані графічні образи, знайдена в мережі інтернет і систематизована певним чином інформація, навчально-пізнавальні комп’ютерні презентації та ін.

" Основу і зміст інноваційних освітніх проектів становить інноваційна діяльність, сутність якої полягає в оновленні педагогічного процесу, внесення новоутворень у традиційну систему, що передбачає найвищий ступінь педагогічної творчості". Інноваційну та проектно-впроваджувальну діяльність поєднуєте, що вони мають на меті «оновлення педагогічного процесу», засобами «внесення новоутворень». Проте інноваційна діяльність не зводиться тільки до застосування інновацій, а охоплює і процес їхнього розроблення, дослідно-експериментальної перевірки, тоді як проектно-впроваджувальна дає відповіді на питання: які «новоутворення» вибирати та як їх ефективно «вносити» у педагогічний процес.

Інноваційна діяльність — процес, спрямований па реалізацію результатів завершених наукових досліджень і розробок або інших науково-технічних досягнень у повий або вдосконалений продукт, що реалізується на ринку, у новий або вдосконалений технологічний процес, що використовується у практичній діяльності, а також супутні наукові дослідження і розробки. Якщо інноваційна діяльність є процесом уведення інновацій у навчання, виховання та управління загальноосвітнім навчальним закладом, що охоплює повний «життєвий цикл» педагогічної інновації, то проектно-впроваджувальна — заключні стадії даного циклу, а саме: усвідомлений вибір, апробацію, адаптацію та впровадження інновацій, експериментально перевірених та рекомендованих до застосування. Таким чином, проектно-впроваджувальна діяльність є типом інноваційної, оскільки передбачає цілеспрямований, планований та керований процес впровадження найновіших досягнень науки в практику.

Л. Ващенко наголошує, що концепція інноваційного розвитку середнього загальноосвітнього навчального закладу, як одна із змістовних складових інноваційного середовища, визначає місію, «філософію існування» школи. У педагогіці концепція розглядається як система поглядів на те чи інше педагогічне явище, процес, спосіб, розуміння, тлумачення педагогічних подій. Особливість кожної концепції полягає в її співвіднесеності щодо спільного бачення колективом ядра освітніх цінностей. Інноваційний проект є змістовим програмним документом комплексу соціально-педагогічного проектування інноваційного розвитку освіти. Соціально-педагогічний проект розглядаємо як інноваційну форму організації освітнього середовища, в основі якої лежить комплексний характер діяльності тимчасового колективу спеціалістів, що відбувається вумовах активної взаємодії з оточуючим середовищем, спрямований на виконання конкретно обґрунтованої мети та визначеного кінцевого результату (змін), планом конкретних дій, обмежений конкретним проміжком часу та матеріально-фінансовими ресурсами [3,с.16]. Відповідно до визначеного трактування «проекту» як соціально-педагогічної категорії, що передбачає комплексний підхід у досягненні певних результатів (змін), окремого аналізу потребує питання управління проектами на різних рівнях освіти. За таких умов будемо розглядати систему управління освітніми проектами як своєрідну структуру (або ідеальну модель), у якій відображені пріоритетні напрями, ознаки характеристики майбутньої системи управління.

Керівники навчальних закладів проводять цілеспрямований відбір, оцінку й застосування на практиці досвіду колег, нових. ідей, методик, запропонованих наукою. Інноваційні процеси є механізмом інтенсивного розвитку школи та педагогіки. Практично в таких закладах освіти формується інноваційна освітня політика регіону. Одночасно слід зазначити, що на сьогодні на рівні регіону не структурована цілісна науково-педагогічна модель інноваційного загальноосвітнього навчального закладу; відповідного оновлення потребують структура, зміст, форми та методи інноваційного навчально-виховного процесу в сучасній школі. Таким чином, необхідність формування стандарту інноваційного навчального закладу на основі удосконалення та покращення системи управління та організації навчально-виховного процесу в інноваційному закладі освіти вимагає створення та реалізацію програмно-цільового проекту.

1.2 Нормативно-правове забезпечення управління інноваційними освітніми проектами Головною метою державної інноваційної політики є створення соціально економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення, забезпечення розвитку й використання науково-технічного потенціалу країни. Вихідні концептуальні положення щодо змісту й організації програмно-цільового проекту ґрунтуються на законодавстві України про освіту та нормативно-правових актах, що регламентують діяльність загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів і форм власності. Для організації інноваційної роботи в загальноосвітніх навчальних закладах варто керуватися такими нормативними документами:

1) Конституцією України.

2) Закони України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про авторське право і суміжні права», «Про науково-технічну інформацію», «Про наукову і науково-технічну експертизу», «Про охорону дитинства», «Про інноваційну діяльність» (де, зокрема, визнано право дитини на отримання якісної освіти), «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльностів Україні» .

Розвиток інноваційних освітніх технологій передбачає глибоке осмислення та впровадження інноваційних проектів у навчально-виховний процес. Високий рівень професіоналізму й компетентності вчителів сприяє вдосконаленню освітньої діяльності закладу, втіленню нових ідей та інноваційних освітніх проектів у загальну систему освіти.

На загальнодержавному рівні інноваційні проекти в системі загальноїсередньої освіти регулюються:

1) наказ Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Положення про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності» (від 07.11.00 р. № 522)

2) наказ Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Положення про експериментальний загальноосвітній навчальний заклад» (від 20.02.02 р. № 114)

3) наказ Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Положення про здійснення моніторингу виконання інноваційних проектів за пріоритетними напрямами діяльності технологічних парків» (від 17.04.03 р.№ 245) та інші.

Освітня сфера є досить комплексною за глибиною та охопленням різних напрямків освітньої діяльності, тому нормативно-правове поле реалізації освітніх процесів включає регулювання не лише освіти, але й дотичних сфер людської діяльності. Тому в огляді нормативно-правового законодавства освітніх процесів доцільно розділяти законодавство загальної дії та законодавство спеціальної дії. Більш детально хочемо зупинитись на положеннях Конституції України, що стосуються освітньої сфери. Конституція України — основний закон країни, що закладає концептуальні підходи в управлінні освітою, а її положення лягають в основу всіх нормативно-правових документів, які регламентують освітні процеси в Україні. Положення Конституції України, що прямо стосуються освітньої сфери (є ще такі, що безпосередньо впливають через регламентування інтелектуальної, трудової діяльності, щодо найвищої цінності людини тощо) та їх тлумачення в умовах розвитку інформаційного суспільства (див. додаток А).

Отже, складність та об'ємність нормативно-правового поля реалізації освітніх процесів в Україні ще раз підкреслює необхідність використання особливих підходів до управління сферою освіти, що підсилюється її значенням для розвитку інтелектуально-трудового потенціалу країни. Аналіз документів нормативно-правового регулювання освіти в Україні за різними управлінськими рівнями дав змогу нам окреслити основні проблемні напрямки дії таких документів та визначити пріоритетні заходи з удосконалення вітчизняного законодавства.

1.3 Методи впровадження управління інноваційними проектами в освітній діяльності

Управління інноваційними педагогічними проектами є однією із складових загальної системи управління освітою. На сучасному етапі у системі освіти акцент робиться на управлінні цілісним педагогічним проектом на науковій основі, розумінні всієї його складності, знання механізмів і закономірностей педагогічної взаємодії, які сприяють розвитку особистості, що є основним завданням освіти. Управління інноваційними проектами здійснюється на загальнодержавному, регіональному рівнях та на рівні загальноосвітніх навчальних закладів. Спільним для всіх рівнів управління освітою є прагнення подолати адміністративний стиль управління, мінімізувати бюрократичні зв’язки між рівнями управління, використовувати інтелектуальний та творчий потенціал педагогів, залучати вчених до вирішення проблем сучасної педагогічної практики.

Управління освітою можна розглядати у трьох аспектах:

1) організація — управління освітою є складною організаційно-структурною системою, до складу якої входять структурні елементи державного, регіонального управління освітою та управління загальноосвітнім навчальним закладом;

2) процес — управління освітою є комплексом взаємозалежних циклічно повторюваних процесів розробки та реалізації рішень, спрямованих на забезпечення функціонування та розвитку усіх складових системи освіти;

3) взаємодія суб'єктів освіти — управління освітою є складний багатоплановий процес, в якому зміни суб'єктів відбуваються не лише в межах взаємозв'язку, але й у межах взаємозумовленості.

В організаційно-структурній системі управління інноваційними проектами доцільно виділити три рівні: загальнодержавний; регіональний; шкільний (рівень загальноосвітнього навчального закладу). На думку О. Савченко, на загальнодержавному рівні формуються дві домінанти управління інноваційними проектами: запровадження державних стандартів і особистісно-орієнтованих методичних систем. При цьому на всіх рівнях має реалізуватися поетапний підхід до створення науково-методичного супроводу інноваційного процесу, щоб досягти цілісності, оптимального співвідношення зовнішнього й внутрішнього управління та самоуправління з поточним коригуванням результатів управлінської діяльності.

Зміст поетапного управління інноваційними проектами на загальнодержавному рівні складається з: організації засвоєння вчителями, керівниками школи нових цілей і нових професійних знань; вивчення готовності керівників школи й учителів до запровадження нових програм; підготовка методичного забезпечення нових інтегрованих предметів; запровадження нового змісту й форм управлінської діяльності на рівні школи; виявлення оцінки можливостей школи з точки зору доцільності зміни її статусу, структури й кадрів; індивідуальної роботи з учителями, всебічного вивчення причин, які ускладнюють запровадження педагогічних інновацій; удосконалення організаційної і професійної культури школи. Слід відмітити, що загальнодержавний рівень управління інноваційними проектами здійснює основну функцію управління освітою в державі - забезпечення умов для реалізації освітніх потреб сучасної особистості і суспільства. Реалізація нового змісту управління освітою сприяє формуванню сучасного освітнього середовища.

Регіональний рівень управління забезпечує розвиток освіти в окремому регіоні, створює умови для впровадження та реалізації освітніх нововведень у практику шкільного навчання та виховання, сприяє пошуку доцільних механізмів управління цими процесами. Управління розвитком системи шкільної освіти регіону в умовах інноваційних перетворень слід розглядати як процес, що забезпечує взаємозв'язок усіх компонентів системи, реалізується через нові управлінські функції (розробка інноваційної політики, вивчення процесів функціонування й розвитку системи на основі моніторингових досліджень, організації експертизи нововведень, виявлення та підтримки освітньої ініціативи тощо). Це сприяє переходу системи від одного якісного стану до вищого з метою задоволення різноманітних освітніх інтересів і потреб особистості на основі максимального використання наукового, культурного, економічного потенціалу регіону. У дослідженнях сучасних учених поняття «регіональна освіта» розкривається як узгодженість загальнодержавних і регіональних стратегій та пріоритетів, подолання межі між освітніми можливостями різних регіонів. Водночас регіональна освіта — це формування самостійної регіональної політики; перехід від моноосвітньої системи до полікультурної освітньої різноманітності; створення можливостей для формування цілісної регіональної стратегії розвитку освіти. Так, наприклад, у Житомирській області регіоналізація освіти з метою створення освітньої системи здійснюється на основі: врахування історичних, культурних, соціально-економічних місцевих особливостей у змісті, організації освітнього та навчально-виховного процесів; розширення мережі навчальних закладів різних типів та з різними освітніми послугами для забезпечення зростаючих потреб населення щодо отримання якісної освіти; гуманізація навчальних закладів, яка передбачає включення учнів в організовану систему пізнавальної діяльності; поєднання глобальних тенденцій розвитку освіти в країні, у міжнародному просторі в контексті своїх регіональних програм розвитку; зближення місцевих органів влади з реальним життям школи, мобілізації матеріальних та інтелектуальних ресурсів; створення сприятливого соціально-освітнього середовища для реалізації педагогічних нововведень, мобілізуючи місцеві органи влади, матеріальні та інтелектуальні ресурси; запровадження інноваційних освітніх проектів у навчально-виховний процес. Значна увага приділяється запровадженню інноваційних проектів, розроблених освітянами області, які рішенням управління освіти і науки Житомирської ОДА мають дозвіл для застосування (регіональний рівень). Житомирський відділ освіти поширює інновації шляхом інформування про нововведення, проведення конференцій, методичних семінарів, педагогічних читань у навчальних закладах, методичної підтримки інноваційних освітніх проектів, заохочення педагогів-новаторів і створення педагогічних умов для формування і застосування інноваційних технологій, інформування через різноманітні конкурси, публікації у фахових виданнях працівників системи освіти з метою формування їх «інноваційної культури», «інноваційної поведінки», тобто орієнтації на нове бачення розв’язання проблем, на відкриття та пошук нових нестандартних рішень, засобів більш раціонального досягнення успіху. Звичайно, у здійсненні інноваційної діяльності є проблеми: інноваційний розвиток гальмується внаслідок недостатньої підготовленості і проінформованості багатьох педагогів та керівників щодо інноваційної освітньої діяльності. Вчителі не завжди мають своєчасну інформацію про інновації, найсучасніші науково-методичні розробки. Потребує розв’язання також проблема підготовки вчителя-новатора, який володіє проективним мисленням, схильний до пошуку перспективних педагогічних технологій. У навчальних закладах області ще недостатній рівень аналізу результативності дослідно-експериментальної роботи, прогнозування очікуваних результатів. З поля зору відділів освіти, методичних кабінетів нерідко випадають питання оцінювання діяльності навчального закладу, педагога, навчальних досягнень учнів; технологій управління через призму інноваційної діяльності. Важливо, щоб запровадження інноваційних технологій сприяло збереженню і зміцненню здоров’я дітей під час їх впровадження. Дуже часто підвищення якості освіти адміністрація навчальних закладів пов’язує не зі змінами навчально-виховного процесу в технологічно-змістовому аспекті, а лише зі змінами організаційного характеру. За експеримент видається наспіх проведена робота, коли неможливо оцінити її конкретні цілі і виділити більш-менш визначений результат. Також непросто залучити науковців до керівництва експериментальною роботою і розробки концепцій, проектів. Повільно ще йде підвищення рівня знань педагогічних працівників, які включаються в інноваційні процеси. Таким чином, регіональний рівень управління інноваційними процесами забезпечить ефективний розвиток системи загальної середньої освіти за умов, якщо: зміни, які в ній відбуваються відповідають пріоритетам і перспективам розвитку освіти, що зафіксовані у стратегічних напрямах управлінської діяльності; забезпечені соціально-психологічні та педагогічні умови для різних форм стимулювання педагогів до інноваційного пошуку; керуюча система (орган управління освітою регіону) володіє та використовує засоби управління, що забезпечують інноваційний розвиток системи при збереженні її цілісності; відбувається оновлення функцій управлінської діяльності з урахуванням інноваційних перетворень; організаційно-технологічні підходи до управління інноваційними процесами відповідають меті та завданням розвитку освіти регіону; суб'єкти керуючої системи здатні вирішувати завдання, що стоять перед управлінням інноваційними процесами в освіті регіону. На шкільному рівні управління ефективність реалізації нововведень значною мірою залежить від багатьох чинників і насамперед від інноваційного потенціалу школи.

Інноваційний потенціал школи — це здатність створювати, сприймати та реалізовувати нововведення. На цій основі створюється модель інноваційного розвитку загальноосвітнього навчального закладу, яка обґрунтовує можливості школи до інноваційної діяльності: матеріально-фінансовий та особистісний потенціал школи. Матеріально-фінансовий потенціал школи передбачає: наявність у навчальному закладі приміщень для проведення колективних заходів; зручний режим експлуатації цих приміщень; наявність копіювальної техніки, фінансових можливостей, щоб забезпечувати нововведення (оплата додаткової праці педагогів, гнучкість щодо використання коштів). Особистісний потенціал школи — це професійні можливості педагогічного колективу, керівників для здійснення інноваційної педагогічної діяльності та можливості учнівського контингенту.

Інноваційний потенціал школярів передбачає наявність досвіду творчих справ, колективної діяльності, здатності до самостійної навчальної діяльності та саморозвитку, достатній загальнокультурний рівень, різноманітні інтереси. Важливою складовою інноваційного потенціалу є здатність навчального закладу до створення інноваційного середовища: наявність високого освітньо-культурного рівня батьків школярів, можливостей залучення науковців-консультантів з ВНЗ, позашкільних закладів та установ, підприємств для інноваційної роботи та співпраці. Особливе значення мають також особливості власне школи як організації. Це стосується насамперед мети, структури, рівня комунікації. Оскільки загальна мета виявляє основний напрям розвитку школи, то інноваційна мета вказує на засоби розвитку шкільної системи, її окремої структури.

Інноваційний потенціал загальноосвітнього навчального закладу щодо конкретного нововведення — це: зацікавленість учасників інноваційної діяльності в позитивному кінцевому результаті; компетентність учасників інноваційної діяльності щодо реалізації нововведення, співвідношення цілей школи з новою педагогічною ідеєю, наявність відповідальних сторін за процес і результати апробації нововведення (автор, науковий консультант та ін.); узгодженість інтересів між суб'єктами інноваційної діяльності, з одного боку, та адміністрацією (педагогічним колективом, батьками), з іншого. Особливе значення мають визнання та підтримка нововведення з боку органів державного управління та громадськості.

Можна виділити такі основні етапи процесу впровадження нововведень у практику шкільної системи освіти: Перший етап — усвідомлення колективом необхідності змін та впровадження нововведень. На цьому етапі в навчальному закладі формується відповідне інформаційне поле на основі залучення педагогічного, учнівського та батьківського колективів до різних форм інформаційної діяльності (конференції, збори, семінари, наради, зустрічі з досвідченими вчителями, науковцями тощо). Водночас адміністрація школи здійснює моніторинг якості освітніх процесів у навчальному закладі й оприлюднює їх кількісні та якісні показники. Основна мета етапу полягає в тому, щоб усі члени шкільного колективу усвідомили, що реальний стан функціонування школи не відповідає новим тенденціям розвитку суспільства, науково-технічному прогресу, вимогам батьків щодо забезпечення їхніх дітей освітніми послугами відповідно до потреб та інтересів. Врешті, не сприяє професійному зростанню педагогічного колективу тощо.

Другий етап — пошук та актуалізація нових ідей. Головною метою цього етапу є виявлення кола проблем, актуалізація нових ідей, обговорення їх у шкільному колективі та з науковцями. На цьому етапі формується творча група, діяльність якої спрямовується на розробку та оформлення ідеї у відповідний проект.

Третій етап — здійснення проектування нововведення творчою групою. Насамперед аналізується стан функціонування навчального закладу на основі проведеної діагностики, визначається майбутня перспектива, окреслюється стратегія досягнення мети. Якщо школа планує впровадити нововведення одночасно у виховній системі, змісті, навчальних технологіях, управлінських підходах, тоді кожна група вибудовує власну стратегію досягнення мети. Результатом етапу є підготовлений проект нововведення, де повинні бути віддзеркалені мета, завдання та основні заходи щодо реалізації нової ідеї, залучені ресурси, критерії змін та методика виявлення ефективності інноваційного процесу.

Четвертий етап — управління процесом упровадження нововведення. На цьому етапі відбувається освоєння нової педагогічної ідеї. Тому важливим для керівника школи є урахування «людського фактора» (мотивація, стреси, функціональна невизначеність, вчасна проінформованість, неконтрольованість ситуацій тощо) в інноваційному процесі та створенні комфортних умов для роботи всіх суб'єктів інноваційної діяльності.

П’ятий етап — стратегія управління та підготовка суб'єктів інноваційної діяльності до роботи в нових умовах. Ідеться передусім про вибір стилю управління, вміння презентувати ідею, оцінювати і контролювати проміжні результати, делегувати повноваження, мотивувати до співпраці, налагоджувати зовнішню комунікацію тощо. Ефективність нововведень значною мірою залежить від готовності учасників до інноваційної діяльності. Тому особливого значення набуває процес навчання педагогів-дослідників, під час якого освоюються механізми пошуково-дослідницької роботи та інноваційних технологій. На цьому етапі важлива роль наукового керівникаяк одного з керівників інноваційної педагогічної програми.

Шостий етап — подолання опору та психологічного дискомфорту. Нерідко у процесі підготовки та впровадження педагогічних нововведень у навчальному закладі виникають ситуації протистояння через нерозуміння нових стимулів роботи, зміну режиму роботи, додаткові витрати, необхідність постійного навчання тощо.

Сьомий етап — оприлюднення результатів інноваційної педагогічної діяльності (інноваційного проекту). Його зміст, зміст окремого предмета, курсу, алгоритм педагогічної технології, методика, нова організація навчально-виховного середовищ; та інші ідеї повинні бути оприлюднені на рівні батьків, школярів; учителів; органів державного управління.

Основними формами оприлюднення результатів інноваційної педагогічної діяльності є семінари-презентації, публічні конференції для батьків, учителів, керівників загальноосвітніх навчальних закладів, виступи в засобах масової інформації тощо. Слід звернути увагу керівникам шкіл і вчителям натипові помилки, які бувають при управлінні інноваційною діяльністю, та можливі шляхи їх усунення. Здебільшого опір нововведенням виникає тоді, коли: не пояснені причини змін; вчителі не брали участі у плануванні нововведень; традиції та звичний стиль роботи відкинуті; зміни пояснені, але інформація про них не повна, не з’ясовано суть змін; нововведення загрожують різким зростанням обсягу робіт; ініціатор нововведень не користується авторитетом; педагоги не розуміють, яким чином нововведення вирішать наявні проблеми. Щоб залучити вчителів до творчо-пошукової та інноваційної діяльності, керівнику необхідно задіяти: зовнішні стимули, пов’язані із матеріальним винагородженням; мотиви зовнішнього самоствердження (через оцінку оточуючих); професійні мотиви, самооцінку; мотиви особистісної самореалізації (передбачають можливість особистісного зростання); мотиви творчості. Основні шляхи усунення опору педагогів щодо впровадження інновацій такі: освіта і консультування; залучення до участі у розробці планів впровадження інновацій; своєчасна допомога і підтримка; переговори та укладання угод спільної діяльності; надання пріоритетної ролі тому, хто чинить опір; спонукання, переконання; власний приклад творчої діяльності.

Отже, інноваційна освітня діяльність — це складний процес, що потребує науково-методичного підходу на всіх рівнях управління. Всім учасникам процесу перетворень потрібно «знайти» себе: державним діячам освіти розробити відповідні проекти і пропозиції, регіональним органам використати у своїй практиці світовий досвід упровадження інновацій в освіту, керівникам освітніх закладів успішно реалізувати надану можливість самореалізації, педагогам — вміло використати свободу для відповідального вибору способів і методів навчання.

Висновки до 1 розділу У першому розділі нами було розглянуто: основні етапи процесу впровадження нововведень у практику шкільної системи освіти; етапи впровадження та реалізацію проектів в навчальному закладі; складність та об'ємність нормативно-правового поля реалізації освітніх процесів. З усього вище сказаного можемо зробити такі висновки. В українській педагогiчнiй практиці явище проекту з’явилося в останнє десятиліття у результаті дiяльностi міжнародних органiзацiй, які розробляли й поширювали освiтнi проекти. Однак, набутий за цей час вітчизняний досвід проектної форми органiзацiї освітнього середовища не став предметом вивчення та узагальнення на науково-теоретичному рiвнi i не отримав поширення на практиці. Саме тому тема впровадження методу проектів в корекційно-педагогічний процес допоміжної школи-інтернату є актуальною, проблемною і цікавою, для сучасних педагогів, які намагаються зацікавити своїм предметом учнів, виховувати в них активну життєву позицію, формувати в них життєво важливі компетентності. Аналіз документів нормативно-правового регулювання освіти в Україні за різними управлінськими рівнями дав змогу нам окреслити основні питання та напрямки дії документів та визначити пріоритетні заходи з удосконалення вітчизняного законодавства. Нормативно-правова база підтверджує важливість введення іновацій в освіту і дає змогу документально підтвердити нововведення.

Найефективнішим та найсучаснішим методом для вдосконалення освіти є метод проектів. Метод проектів — це освітня технологія, націлена на придбання учнями нових знань у тісному зв’язку з реальною життєвою практикою, формування в них специфічних умінь і навичок за допомогою системної організації проблемно-орієнтованого навчального пошуку. Якщо добре вчитатися в дане визначення методу проектів, стане зрозумілим, що нічого нового — тільки те що ми робимо зібрано до купи і вишикуване в чітку систему роботи, яка має на меті: активізацію пізнавальної діяльності; формування навчальної компетентності, що відповідає основним принципам концепції безперервної самоосвіти; формування специфічних умінь і навичок загальнонавчального й комунікативного характеру. Умовами успішного здійснення проектної технології є:ћ умотивованість учителів на дану технологію; умотивованість учнів на участь у проекті; навчання учнів умінням дослідницької діяльності; розкриття суті дослідження як форми пізнання (проблема, мета, гіпотеза, завдання, методи дослідження, уміння планувати проведення дослідження); організація зустрічі груп по обміну думками про хід роботи над проектом (при великих проектах); визначення критеріїв оцінки результатів роботи над проектом. Завдання проекту не тільки в тому, щоб виконати якусь корисну роботу, а й у тому, щоб на цій роботі розширити свій світогляд, набути теоретичних знань. У основі проектної технології лежить розвиток пізнавальної та дослідницької діяльності учнів, уміння конструювати свої зання, орієнтуватися в інформаційному просторі, розвивати творчі здібності. Традиційний зв’язок «учитель-учень» змінюється на «учень-учитель». Особливого значення набуває залучення школяра до процесу пошуку. Під час роботи над проектом учитель допомагає учням у пошуку інформації, координує процес роботи, підтримує. Адже важливим є не лише результат, а й процес досягнення результату.

Розділ 2. Управління інноваційними освітніми проектами в Житомирській гімназії № 23

2.1 Наукове забезпечення інноваційних освітніх проектів у Житомирській гімназії № 23

Освіта Житомира покликана створити умови для розвитку і самореалізації кожної особистості, забезпечити умови для інтелектуального, соціального, морального і фізичного розвитку учнів, виховання громадянина України. Cтворена мережа освіти Житомира, її зміст та рівень відповідають вимогам про освіту громадян та забезпечують потреби представників національних груп і меншин, які живуть у місті.

Міська система освіти є єдністю освітніх програм, що реалізуються мережею освітніх установ і забезпечуються органом управління. Система освіти в місті, з одного боку, реалізує освітні запити його мешканців в цілому та виступає гарантом дотримання законів і забезпечення державної політики у сфері освіти на цій території. Кожен навчальний заклад м. Житомира, як і людина, має свою історію, свої надбання, настрій, свій характер, а головне — свою душу. І все це формується під впливом його постійних мешканців: учнів, учителів, батьків. Інноваційні процеси в міській освітній системі сьогодні — необхідна складова процесу її життєдіяльності.

Інноваційність, креативність освітян м. Житомира високо оцінена комісією МОН України, АПН України і Інституту інноваційних технологій та змісту освіти на всеукраїнських та міжнародних виставках. Вагомим досягненням є участь освітян гімназії № 3, гум. гімназії № 23, ЗОШ№ 12,16,20,26,27,28,30,НВК № 25 у науково — практичній конференції МОН України, АПН України, Інституту інноваційних технологій та змісту освіти, КиМУ, журналу «Директор школи, ліцею, гімназії» «Сучасна освіта в Україні: європейські орієнтири» (Київ, 17.12. 2010р.). Учителі ділились досвідом у секціях: педагогічна майстерність, українська мова, українська і світова культура та література, масова комунікація, лінгвістика, романська філологія, лінгвістика, германська філологія. Освітяни м. Житомира переконані: якщо віра є човником, любов — вітрилом, надіяморем, тоді сміливо долаються могутні освітні хвилі та успішно впроваджуються в практичну діяльність інноваційні освітні технології.

Якщо говорити саме про Житомирську гімназію № 23, науково-методичним супроводом інноваційного розвитку є проведення конференцій, круглих столів, семінарів для педагогів тощо. Розроблено та впроваджується технологія створення:

· нової управлінської моделі загальноосвітнього навчального закладу (технології: формування управлінської команди; підготовка педагогічного колективу до роботи з проектами);

· нової моделі виховного простору загальноосвітнього навчального закладу за допомогою введення проекту, який забезпечує свідомий вибір системи духовно-естетичних цінностей, реалізацію оптимальних психолого-педагогічних умов для розвитку соціально адаптованої особистості, здатної реалізувати власні потенційні можливості(технології: особистісно орієнтовані; нетрадиційні та ігрові заняття; розвитку творчої активності всіх учасників навчально-виховного процесу; психолого-педагогічної корекції та соціально-психологічної допомоги з використанням методів соціального захисту; оздоровлення та формування культури здоров’я);

· проекти нового типу мистецького спрямування (впровадження в процес гурткової роботи елементів класно-урочної системи на основі взаємодії різних видів народного мистецтва);.

Впроваджуються інноваційні виховні системи, проектні технології з метою подальшого розвитку гімназії (технології: удосконалення та покращання існуючих елементів освітньої системи гімназії; створення цілісної системи дидактичних засобів шляхом оновлення змісту освіти, методів і прийомів виховання). Для здійснення основних завдань при впровадженні інноваційних проектів в навчальну діяльність було:

1. Впроваджено в систему підвищення кваліфікації вчителів курс «Використання інноваційних освітніх проектів у навчальному процесі», що базується на поєднанні інноваційних педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій.

2. Здійснено системи методичної підтримки вчителів при впровадженні інноваційних педагогічних, інформаційнокомунікаційних технологій у навчальний процес.

У життєвому просторі гімназії реалізується сучасний підхід до організації навчально-виховного процесу, який включає формування світогляду учнів, що базується на засадах сталості, переорієнтацію навчання з передачі знань на встановлення діалогу, орієнтацію на порушення та практичне розв’язання поставлених проблем. Освітяни не зупиняються в своїй роботі і вже 30 січня наступного року відбудеться відкриття виставки «Сучасна освіта Житомирщини», а згодом і VI Національна виставка «Інноватика в сучасній освіті-2014» .

2.2 Організація та технологія впровадження інноваційних освітніх проектів у Житомирській гімназії № 23

Втілюючи інноваційні технології в практичну діяльність закладів освіти Житомира, управління освіти та науково — методичний центр керуються Концепцією державної інноваційної політики України, Концепцією науково-технологічного та інноваційного розвитку України, Законами України «Про інноваційну діяльність», «Про інвестиційну діяльність», «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі»; Положенням «Про порядок створення та функціонування технопарків та інноваційних структур інших типів», «Про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності» тощо. Враховуючи основні компоненти освітнього процесу, педагогічні працівники навчальних закладів міста працюють над впровадженням педагогічних (тобто навчальних і виховних) та організаційних (управлінських), масштабних (експерименти всеукраїнського рівня) та локальних (експерименти регіонального та місцевого рівнів) інновацій. Заклади освіти міста активно залучені до масштабних освітніх інновацій: гуманістична освітня парадигма; стратегія формування національної свідомості учнів; залучення учасників навчально-виховного процесу до управління ним; державні стандарти освіти; 12-бальна шкала оцінювання навчальних досягнень учнів; ступенева освіта; варіативність навчальних закладів і форм здобуття освіти тощо. Що стосується локальних освітніх інновацій — превага надається впровадженню індивідуальних і групових форм навчання; проектно-цільової, системно-модульної, системно-міської форм управління; «активним», «інтерактивним» методам навчання; мотиваційно-ціннісним методам виховання; економічним методам управління; комп’ютерним та телекомунікаційним засобам навчання; комп’ютерним технологіям в управлінні.

Сучасні тенденції модернізації освіти зумовлюють оновлення процесу управління загальноосвітніми навчальними закладами. Перед керівниками закладів освіти м. Житомира постають нові завдання, які потребують умінь аналізувати великий обсяг фактичного матеріалу, узагальнювати тенденції, прогнозувати розвиток педагогічної системи школи, приймати рішення, організовувати їх виконання, оцінювати результати. Навчальні заклади міста все більше відчувають вплив ринкових відносин, усвідомлюють, що управлінські процеси не обмежуються внутрішньошкільним управлінням. Посилюється вплив соціуму, громадськості на управлінську діяльність керівника навчального закладу. Окремої уваги потребує управління людськими ресурсами, залучення педагогів, батьків, учнів до вирішення шкільних проблем. Впровадження наукових підходів до управління школою, всебічний науковий аналіз діяльності школи став необхідною складовою діяльності управління освіти, а інноваційні освітні проекти-однією із головних можливостей покращення рівня освіти, бо саме освітні проекти дозволяють покращити та вивести на новий рівень розвиток освіти. Враховані висвітлені раніше у наукових дослідженнях особливості та етапи процесу впровадження досягнень педагогічної науки, передового педагогічного досвіду та освітніх інновацій дозволили визначити такі етапивпровадження освітніх інновацій:

· діагностичний, на якому здійснюється моніторинг якості підвищення кваліфікації в НЗ, виявлення кола проблем; оприлюднення результатів моніторингу для усвідомлення педагогічним колективом необхідності змін і впровадження інновації; пошук і актуалізація нових ідей;

· підготовчий забезпечує готовність педагогічного колективу до впровадження освітніх інновацій: ознайомлення з метою, змістом, завданнями, критеріями оцінювання та попередніми результатами (за умови, якщо впровадження даної інновації здійснювалось раніше на базі іншогонавчального закладу);

· формуючий, на якому створюється творча група для розробки плану впровадження, програми, координацію та моніторинг отриманих результатів на кожному етапі й оформлення документації;

· апробаційний (освоєння) інноваційної технології; моніторинг отриманих результатів, їх оцінка. На цьому етапі важливого значення набуває роль консультанта (наукового керівника) як одного з керівників інноваційної педагогічної програми. Унаслідок теоретичного аналізу відповідної психолого-педагогічної літератури [9−12], нами виокремлено такі види забезпечення впровадження освітніх інновацій: нормативно-правове — система правових актів, нормативних документів і стандартів, що визначають інноваційну діяльність, порядок впровадження освітніх інновацій; наукове — передбачає науковий супровід, проведення експертизи, консультування; методичне — розробка рекомендацій, інструкцій, навчальних програм впровадження освітніх інновацій; інформаційне — надання комплексної інформації про освітні інновації, технології їх впровадження, доступу до інформаційних ресурсів; організаційнепередбачає створення механізмів, що забезпечують організацію та координацію впровадження освітніх інновацій; кадровевизначення кваліфікаційних характеристик педагогічних працівників, які беруть участь у впровадженні освітніх інновацій; технічне — створення сучасної технічної бази засобів для роботи з інформацією; фінансово — матеріальне — створення умов праці, надання та обслуговування приміщення, обладнання робочих місць, мотивація учасників впровадження.