Образ собору в романі Віктора Марі Гюґо «Собор паризької богоматері

Реферат на тему:

«Конспект уроку: Образ собору в романі Віктора Марі Гюґо «Собор паризької богоматері».

Мета: показати ставлення Віктора Гюґо до пам’яток архітекту­рирозкрити погляди письменника на християнствоучи­ти учнів працювати з художніми текстамивиховувати в учнів почуття поваги до минулого.

Тип уроку: урок-лекція.

ЗМІСТ УРОКУ

" …сама церква, цей величезний Собор, що з усіх боків її обнімав, охороняв і зберігав, діяв цілюще…".

«…храм набирав химерного надприродного, жахливого вигляду…».

В. М. Гюґо

Матеріали до лекції вчителя. Думка зосередити події у творі навколо Собору Паризької Богоматері належала самому письменникові. В. Гюґо захоплювався старовин­ною архітектурою.

Епоха Середньовіччя — це епоха безвладдя, самосуду, жорстоких покарань. Людина сприймалася як істота, що має тваринне походження. Водночас чудові архітектурні пам’ятки свідчили про надзвичайну працьовитість людсь­ких рук і неймовірну фантазію мозку. У середньовічних спорудах було поєднання романтичного й готичного стилів.

У романі «Собор Паризької Богоматері» звучить і анти­клерикальна ідея. У період Реставрації у Франції активізува­лися клерикали, вони негативно впливали на законотворчість.

Антиклерикальна спрямованість роману позначилась, насамперед, на образі демона в сутані Клода Фролло, но­сія Зла, також на образах кардинала Бурбонського, який міг у храмі благочинно правити вечірню, а після неї в Бурбонському палаці брати участь у гульбищах.

Але антиклерикальні ідеї роману аж ніяк не шкодять духові Любові до християнства, якою наповнені сторінки «Собору…».

Прихильністю Гюґо до християнської віри пояснюєть­ся й вибір назви твору і головного героя — образу-симво­лу Собору, величної культової споруди, безпосередньо в якій відбуваються основні події роману.

Собор утілює романтичний принцип «усе в усьому». Він — символ духовності, символ вічності. Собор — це символ християнської культури, самого християнства, що має вивести людство на шлях Добра і Справедливості.

На думку письменника, християнський храм — це «велична кам’яна симфонія, колосальне творіння однієї людини й одного народу, єдине і складне». Собор — чудо­вий витвір спільних зусиль цілої епохи.

Гюґо-романтик суворо дотримується погляду на роль християнства в житті людства, його вплив на розвиток цивілізації.

Собор, за словами письменника, — величний символ невичерпного таланту французьких майстрів, яких нади­хали християнська мораль і віра.

Дотримуючись проголошеного в літературному мані­фесті головного принципу романтичної поетики — зобра­ження життя в його контрастах, Гюґо й в описі подій, які відбуваються в самому Соборі, показує зіткнення Добра і Зла, прекрасного і потворного.

Можна пригадати розділ «Добрі душі» (кн. 4,1), де роз­повідається про те, як парафіянки, побачивши на дерев’я­ному настилі паперті потворне маленьке створіння (Квазі­модо), вирішують кинути його у «вогонь з доброї в’язки хмизу" — як урятував і навіть усиновив це «маленьке страмовисько» порядний священик Клод Фролло і зробив із нього «найпокірнішого раба і найслухнянішого собаку». Пригадаймо розділи, у яких ідеться про перебування Есмеральди в келії Собору, що став її тимчасовим притул­комсповнені ніжного суму сцени її спілкування із Квазі­модо і просякнуті ненавистю епізоди, де розповідається про «залицяння» до Есмеральди архідиякона Клода Фролло.

Вимоги Гюґо зображувати життя в його суперечнос­тях, контрастах, у зіткненні протидіючих сил наближали мистецтво до правдивого відтворення дійсності.

Опис Собору Паризької Богоматері побудований саме на констрастах.

Учні читають уривки, де зображено Собор або подаєть­ся його опис.

«…храм набирав химерного надприродного, жахливо­го вигляду. Тут і там роззявлялися пащеки, спалахували очі, чути було гавкіт, сичання і виття кам’яних псів, зміїв і драконів, які, витягнувши шиї і широко відкривши пащі, день і ніч стережуть суворий Собор».

«…сама церква, цей величезний Собор, що з усіх боків її обнімав, охороняв і зберігав, діяв цілюще. Величні лінії її архітектури, релігійний характер усіх предметів, що оточували молоду дівчину, благочестиві і світлі думки, які ніби видихало це каміння з усіх пор, благотворно впли­вали на неї всупереч її волі…».

«…йому здалося, що церква теж захиталася, завору­шилася, зарухалась, ожила, що кожна товста колона пе­ретворилася на величезну лапу, яка тупала по підлозі своєю широкою кам’яною стопою, і що весь гігантський Собор перетворився в казкового слона, який пихтів і сту­пав своїми колонами-ногами…».

«…Старовинний храм, увесь тріпотливий і дзвінкий, був сповнений нестихаючою веселістю дзвонів. У ньому постійно відчувалася присутність якогось гомінкого і свавільного духу, що виспівував усіма цими мідними вустами».

«Сидячи навпочіпки перед якоюсь із цих статуй, він інколи годинами розмовляв з нею. Коли хтось приходив, він утихав, немов коханець, зненацька захоплений під час серенади. Собор заміняв йому не тільки людей, але й увесь світ, усе, що існує».

Собор у романі - образ гротесковий: без гротеску не­можливо було створити цілісний образ. Простежуючи в літературному маніфесті появу і розвиток гротеску в західноєвропейській культурі і мистецтві, письменник-ро-мантик зазначав: «Особливо характерний він для чудової архітектури Середньовіччя, яка замінила тоді собою всі мистецтва. Гротеск відзначає собою фронтони соборів, об­рамляє картини пекла і чистилища під аркою порталів, палає на кольорових вітражах вікон, розгортає своїх по­твор, своїх псів і своїх демонів навколо капітелей, уздовж фриз біля самісіньких країв дахів».

Пригадаймо описи Собору в романі, скульптурні зоб­раження демонів і драконів, що так лякали парафіян і так подобались дзвонарю. Квазімодо. Статуї святих, єпис­копів, королів співіснували в Соборі із зображенням хи­мер і страховиськ, красиве співіснувало з потворним, врод­ливе з бридким. І все це потворне, бридке відтіняло красу храму, підкреслювало божественну силу добра, що має завжди перемогу над злом.

Завдяки дотриманню проголошених у літературному маніфесті естетичних принципів, використанню контрастів і гротеску у створенні образів і відображенні реалій жит­тя, Гюґо зумів «оживити» собор Паризької Богоматері, зробити його символічним героєм твору. Певною мірою цьому сприяв і створений ним образ Квазімодо, який своєю зовнішністю нагадував страховиськ, що «оселилися» на дасі Собору.

Історична довідка.

Собор Паризької Богоматері - це споруда перехідного періоду від романського стилю до готичного. Зводилася вона з 1163 до 1257 року.

Шпилястість, ажурність створюють враження легкості Собору. Спершу досить скромна, ця споруда ніби розгор­тається, збільшується, але ще остаточно не наважується спрямувати свої стріли вгору, як це буде згодом в багатьох інших дивних соборах. Нотр-Дам наче притісняє сусідство важких круглих стовпів — ознак романського стилю.

Кожен камінь знаменитої пам’ятки — це не тільки сторінка історії Франції, але й історії науки і мистецтва.

Робота за лекцією вчителя.

Бесіда. Створення цитатного плану.

• *-Чому В. Гюґо звернувся до теми Середньовіччя?

• *-Розкажіть про погляди письменника на християнство.

• *-Як ви зрозуміли образ-символ Собору в романі?

• *-Як доля головних героїв пов’язана із Собором Па­.

  ризької Богоматері?

• *-Чому Собор зображений в романі гротескно?

• *-Як описаний Собор у розділі «Собор Богоматері»?

• *-Чому провідна думка роману пов’язана із Собором?

• *-Хто із героїв духовно найближчий до образу-симво­лу Собора?

• *-Як побудований опис Собору в романі? Наведіть.

  приклади.

Цитатний план розділу «Собор Богоматері».

1. 1."Час прожерливий, людина ще прожерливіша".

2. 2."Це немовби велика кам’яна симфонія…".

3. 3."…наводить жах — який своєю громадою наводить.

   жах на глядачів…".

4. 4."…А хто підмінив давній готичний олтар…".

5. 5."Мода нанесла більше шкоди, ніж революції…".

6. 6."Це споруда перехідного періоду…".

7. 7."Великі споруди, як і високі гори, — витвір століть".

8. 8."Побудова християнського храму залишається не­ порушною".

Ознайомлення з роботою «художників».

Учні, готуючись до уроку, удома робили ілюстрації - малюнки до теми «Образ Собору». На уроці учні демонст­рують свої малюнки і зачитують цитати з роману до ма­люнків.

Творча робота.

Учні за обраною темою пишуть твір-мініатюру «Екс­курсія до Собору Паризької Богоматері" — «Я — настоя­тель Собору Паризької Богоматері" — «Прекрасне і потвор­не — дві сторони життя».