Інвентаризація та облік товарних втрат на підприємствах роздрібної торгівлі

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Київський національний торговельно-економічний університет Кафедра бухгалтерського обліку КУРСОВА РОБОТА на тему: Інвентаризація та облік товарних втрат на підприємствах роздрібної торгівлі.

Виконавець:

Студентка 4 курсу, 3с групи заочної форми навчання Дячук А.В.

Науковий керівник

к.е.н. доц. Мошковська О.А.

Київ 2011

Анотація Обсяг курсової роботи містить 62 сторінки, текстова частина займає 54 сторінки, 7 таблиць, 10 рисунків, 1 діаграму, список використаних джерел 36.

Перших 2 пунктах курсової роботи міститься інформація про інвентаризацію, та погляд на неї з різних джерел літератури.

3 пункт містить у собі огляд та фінансовий стан підприємства ТОВ НВП «Аргон» за 2009;2010рр.

У 4 та 5 пункті описується організація проведення та її документальне оформлення.

В останньому пункті курсової роботи, показуються шляхи удосконалення процесу інвентаризації на базовому підприємстві.

Зміст Вступ

1. Інвенаризація як необхідна умова діяльності підприємства роздрібної торгівлі

2. Економіко-правовий аналіз нормативної бази та огляд спеціальної літератури, щодо інвентаризації як елементу методу бухгалтерського обліку

3. Стисла організаційно правова характеристика та аналіз комерційної діяльності базового підприємства за 2009;2010рр

4. Організація проведення інвентаризації на підприємствах роздрібної торгівлі

5. Документальне оформлення результатів інвентаризації та її обліку

6. Шляхи удосконалення процесу інвентаризації в умовах ПЕОМ на базовому підприємстві ТОВ НВП «Аргон»

Висновки та пропозиції

Список використаних джерел

Вступ В процесі становлення ринкових відносин належну увагу на кожному підприємстві слід приділити обліку його майна. Усі господарські операції, що відбуваються оформляють документально. Проте у діяльності господарюючих суб'єктів відбуваються й невидимі процеси, що призводять до втрат товарно-матеріальних цінностей, які документально відобразити неможливо. Тоді облікові дані не відповідають дійсності.

Основними причинами виникнення розбіжностей може бути:

— природні втрати (природний убуток): усушка, утруска, розпорошення, розливання, випаровування;

— втрати через суб'єктивні причини: пересортиця, нестача, крадіжка.

Перевірка відповідності даних бухгалтерського обліку з фактичними залишками здійснюється за допомогою інвентаризації.

Інвентаризація — складання опису майна підприємства на підставі періодичної перевірки наявності грошових цінностей, що перебувають на балансі підприємства на певну дату, стану їх зберігання.

Методика інвентаризації - це сукупність способів і прийомів, що дають змогу забезпечити її організацію і раціональне проведення, при дотриманні всіх норм і вимог законодавства.

Без інвентаризації не обійтись у разі зміни керівника колективу з колективною матеріальною відповідальністю, а також при ліквідації підприємства, при передачі підприємств та їх структурних підрозділів до складу інших органів управління. Характерною ознакою інвентаризацій є те, що їх об'єктом стає майно підприємства, а також майно, що не належить підприємству на правах власності та перебуває у його користуванні (майно в оренді, давальницька сировина, товари на комісії тощо).

Інвентаризації притаманний комплекс наступних господарсько-правових ознак: здійснення на підставі розпорядчого документу колегіальним органом; виявлення кількісних і якісних характеристик об'єкту; реєстрація та оцінка фактів; нормативно-правове регулювання; бухгалтерська обробка документів; узагальнення та реалізація результатів; прийняття рішення.

При інвентаризації виявляються неточності у прийманні і відпуску цінностей, помилки при обліку у первинній документації, крадіжки, обважування і пересортиці сировини, матеріалів, готової продукції та інших цінностей. У процесі інвентаризації також перевіряються умови зберігання цінностей на об'єктах зберігання й організація складського обліку на складах, у складових тощо.

Актуальність досліджуваної теми визначається сьогодні тим, що завдяки проведенню інвентаризації отримується інформація для достовірного визначення реальних витрат на виробництво продукції, виконання робіт та надання послуг. Лише результати проведеної інвентаризації дозволяють виявити помилки при здійсненні подвійного відображення господарських операцій, окремих фактів господарського життя на бухгалтерських рахунках. Інвентаризація забезпечує дотримання таких вимог до балансу та звітності, як правдивість і реальність.

Найбільш вагомий внесок в розвиток теорії інвентаризації за останні п’ятдесят років зробили: М.Т.Білуха, Ф. Ф. Бутинець, І.Є. Глушков, В.П. Завгородній, Н. В. Кружельний, М.Ф.Леонтьєв, Н.Я.Остап'юк, В. В. Сопко, Н. М. Ткаченко, Н. В. Чебанова.

Метою курсової роботи є теоретичне визначення сутності, змісту, ролі інвентаризації в господарській діяльності, обґрунтування значення та місця інвентаризації в бухгалтерському обліку, розробка рекомендацій щодо удосконалення організаційної роботи на базовому підприємстві.

Реалізація мети курсової роботи обумовила необхідність вирішення таких завдань:

— дослідити сутність інвентаризації як необхідної умови діяльності підприємства роздрібної торгівлі;

— провести економіко-правовий аналіз нормативної бази та огляд спеціальної літератури, щодо інвентаризації як елементу методу бухгалтерського обліку;

— дослідити стан організаційно правовової характеристики та провести аналіз комерційної діяльності базового підприємства за 2009;2010 рр.;

— дізнатися методику проведення організації на підприємствах роздрібної торгівлі та її документальне її оформлення в обліку;

— визначити шляхи удосконалення процесу інвентаризації в умовах ПЕОМ

Об'єктом дослідження є організація і методика проведення інвентаризації на одному із підприємств роздрібної торгівлі Вінницької областіТОВ НВП"Аргон".

Предметом дослідження є теоретичні та методологічні аспекти проведення інвентаризації товарів на підприємстві.

Для вирішення зазначених завдань в процесі дослідження застосовано загальнонаукові методи та принципи пізнання, а також прийоми документального контролю.

Теоретичною та практичною основою курсової роботи стали праці вітчизняних і зарубіжних вчених економістів, законодавчі акти, нормативно-правові документи, інструктивний матеріал, статистична звітність підприємства.

Робота містить 62 сторінки, текстова частина займає 54 сторінки,

7 таблиць, 11 рисунків, список використаних джерел 34, 9 формул, 11 додатків.

1. Інвенаризація, як необхідна умова діяльності підприємства роздрібної торгівлі

Однією з основних вимог, що ставиться до бухгалтерського обліку є достовірність його показників. Проте в процесі зберігання і відпуску товарно-матеріальних цінностей між фактичною наявністю і даними бухгалтерського обліку можуть виникнути розходження, які не піддаються повсякденному обліку, зокрема в результаті пересортиці, несправності, ваговимірних приладів, помилок у записі, втрати документів, зловживань матеріально відповідальних осіб та інше. У зв’язку з цим виникає необхідність у такому способі, який би забезпечив можливість взяти на облік можливі розходження між даними обліку і фактичною наявністю господарських засобів. Це досягається за допомогою інвентаризації.

Поняття інвентаризації було відоме ще в Давньому Єгипті, Китаї, Давній Греції, Давньому Римі. Питання інвентаризації в своїх працях приділили увагу такі вчені, як Лука Пачолі, Домініко Мончині, Ян Імпім, Вольфганг Швайкер та інші.

Інвентаризація того часу носила дискретний характер і проводилась працівниками обліку, які визначали залишки запасів в наявності, і не мали уявлення про обліковий залишок. На сучасному розвитку ринкових відносин необхідність проведення інвентаризації для господарюючих суб'єктів не зникає, а навпаки, суттєво зростає. Інвентаризація сьогодні - це не лише теоритичне підгрунття бухгалтерського обліку і господарського контролю, але й організаційна форма, яка використовується для виявлення та оцінки фактичного стану майнової бази, підвищення ефективності використання ресурсів, контролю за роботою матеріально відповідальних осіб, а також виявлення між його фактичною наявністю і даними обліку, виявлення винних в цьому осіб.

Інвентаризація забезпечує дотримання таких вимог до балансу та звітності як правильність і реальність. Проведення інвентаризації дає можливість отримати інформацію, без якої такі елементи методу бухгалтерського обліку, як баланс та звітність втрачають функцію способу пізнання дійсності. Лише результати проведення інвентаризації дозволяють виявити помилки при здійснені подвійного відображення господарських операцій, окремих фактів життя на бухгалтерських рахунках.

Послідовність застосування елементів методу бухгалтерського обліку зображено (рис. 1.1.)

Рис. 1.1. Логічна послідовність застосування елементів бухгалтерського обліку [11]

На кожному історичному етапі інвентаризація набуває нового значення, переглядається та уточнюється.

Мінімально необхідна періодичність проведення інвентаризації об'єктів визначена положеннями про інвентаризацію та відомчими інструкціями: основні засоби, незавершене виробництво, напівфабрикати власного виробництва, готова продукція, промислові товари, малоцінні швидкозношувальні предмети, сировина та матеріали періодичність 1 раз на рік; продовольчі товари, дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, розрахунки з дебіторами та кредиторами періодичність 2 рази на рік; розрахунки за платежами до бюджету періодичність 1 раз на квартал; грошові кошти, грошові документи, бланки суворої звітності 1 раз на місяць. Таким чином, викладений основний матеріал, щодо поняття, значення та видів інвентаризації, думки з цього приводу різних науковців. Варто зробити висновок, що окрема термінологія в нашій країні не є уніфікованою. Визначення вчених досить сильно відрізняється в тому числі від чинного законодавства. Отже, здійснюючи аналіз наукового аспекту даної проблеми приходимо до висновку, що єдність в розумінні сутності інвентаризації не досягнуто, а ситуація з її тлумаченням залишається дискусійною Періодичне проведення інвентаризації є не лише засобом уточнення показників обліку, а й засобом боротьби із зловживаннями матеріально відповідальних осіб, а також засобом упорядкування складського приміщення, правильності перевірки і зберігання матеріальних цінностей, справності ваговимірних приладів та дотримання принципів організації інвентаризації для встановлення кількісної і якісної оцінки майна. А також обрати вірну кваліфікаційну групу проведення інвентаризації з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку шляхом зіставлення з фактичною наявністю активів та зобов’язань підприємства.

Аналізуючи наведені дефініції відмітимо, що майже в кожній з них зазначено: інвентаризація — це перевірка. Термін перевірка в економічній науці і господарській практиці часто змінюється синонімом контроль. В зв’язку з таким трактуванням термін контроль став широко використовуватись в господарському житті та в спеціальній літературі. Тлумачення терміну контроль як перевірка, нагляд, стеження не повністю відображає сутність даного поняття, оскільки характеризує лише частину логічного навантаження, яке на нього покладається.

інвентаризація облік комерція

2. Економіко-правовий аналіз нормативної бази та огляд спеціальної літератури, щодо інвентаризації як елементу методу бухгалтерського обліку Первинна документація не завжди може охопити всі господарські явища в момент їх здійснення (природні втрати, викликані усушкою, утрускою, використовуванням при зберіганні, транспортуванні, відпуску, стихійні лиха, невідповідність фактичних даних обліку через помилки, розкрадання, псування, зловживання тощо). У зв’язку з цим виникає об'єктивна необхідність у такому способі, який би забезпечив можливість взяти на облік перелічені явища і процеси. Цього досягають за допомогою інвентаризації.

Нормативно-правова література має велику роль у методиці проведення інвентаризації, що наведено у (табл.1.1.)

Таблиця.1.1

Визначення дефініції інвентаризації за нормативно-правовою літературою

Вітчизняні та зарубіжні вчені економісти, поняття інвентаризація трактують по різному, розглянемо детальніше, спеціалізовану літературу. (табл. 1.2).

Таблиця.1.2

Визначення дефініції інвентаризації за спеціалізованою літературою

Інвентаризація є важливим засобом контролю перевірки в дійсній наявності майна підприємства шляхом описування, перерахунку, зважування, вимірювання й оцінювання їх залишків і порівняння одержаних результатів з даними бухгалтерського обліку. Це дає змогу встановити розходження між даними обліку і фактичною наявністю активів і зобов’язань, тобто лишки або нестачі, які оформляють відповідними документами і відображають в обліку. Вважаємо, що поняття інвентаризації слід розглядати через призму змісту, який не можна ототожнювати з категорією сутності, хоч ці категорії і є однопорядковими. Якщо сутність — це основа, суть процесу, тоді зміст це сукупність важливих складових елементів даного процесу. Отже, сутність — основа, яка визначає зміст основні елементи, що знаходяться в причинно-наслідковому зв’язку. Лише наявність комплексу елементів складає зміст інвентаризації і в повному обсязі розкриває її сутність (рис. 2.1.).

Рис. 2.1. Сутність та зміст інвентаризації

Об'єктами інвентаризації на підприємстві є об'єкти бухгалтерського обліку, що мають матеріально-речову форму, кількісний вимір та вартісну оцінку, а також фінансові зобов’язання (табл.2.2).

Таблиця 2.2.

Об'єкти інвентаризації

Здійснення інвентаризаційного процесу передбачає наявність не тільки об'єкту інвентаризації, але й її суб'єктів. Визначення основних суб'єктів інвентаризаційного процесу, як зовнішніх, так і внутрішніх є одним із завдань цього дослідження. Зовнішні суб'єкти інвентаризації є носії прав і обов’язків державні інститути, структури та підрозділи, що згідно з чинним законодавством мають право контролювати фінансово господарську діяльність (Державна податкова адміністрація, Контрольно-ревізійне управління, Фонд державного майна України, Прокуратура). Внутрішніми суб'єктами інвентаризації є керівник та власники підприємства. В системі елементів методу бухгалтерського обліку інвентаризація як елемент має певну самостійність і незалежність. В ієрархічній системі цей елемент як засіб контролю може зайняти будь-яке місце після документації. Основними завданнями інвентаризації є:

1) забезпечення контролю за наявністю і станом майна, його рухом, використанням матеріальних, фінансових, нематеріальних, природних та енергоресурсів відповідно до затверджених норм, плану тощо;

2) виявлення майна, що втратило свої споживчі властивості, зіпсованого, невикористаного і непотрібного у господарстві, а також того, що знаходиться поза обліком;

3) встановлення нормального фізичного стану і правильності оцінки необоротних активів та інших засобів праці, які обліковуються на балансі; виявлення стану розрахунків, встановлення фактичної наявності або підтвердження розмірів дебіторської заборгованості;

4) виявлення понаднормово використаних та невикористаних матеріальних цінностей;

5) перевірку дотримання правил і умов збереження майна;

6) виявлення та усунення фактів безгосподарності, безвідповідальності, виявлення резервів матеріальних ресурсів, застосування заходів щодо їх використання;

7) визначення розмірів природного убутку та інших витрат;

8) контроль за станом обліку і звітності матеріально відповідальних осіб;

9) перевірку дотримання діючих положень про матеріальну відповідальність.

Важливе значення для отримання всебічної характеристики сутності інвентаризаційної роботи має науково-обгрунтована класифікація. З науково обґрунтованої класифікації починається наукове знання, оскільки тільки за її допомогою досягається перетворення розрізнених фактів в упорядковану систему, що дозволяє скласти уявлення про проблему, що досліджується.

Обґрунтована класифікація є базою розробки узагальнюючих висновків, вихідним пунктом застосування результатів наукових досліджень з метою розв’язання задач, поставлених перед інвентаризацією. Чітка і обґрунтована класифікація видів інвентаризації дозволяє глибше зрозуміти роль інвентаризації, функції та повніше використовувати результати інвентаризації в здійсненні господарського контролю. Існують різні види інвентаризації, які залежать від різних кваліфікаційних груп.

За частотою проведення інвентаризації поділяються на:

— періодичні інвентаризації проводяться, як правило за ініціативою власника. Вони можуть бути щоквартальні та щомісячні, а також при сезонності виробничого процесу сезонні. Мета таких інвентаризацій — контроль за збереженням майна виявлення втрат, природного убутку, недостач, можливих помилок та зловживань, контроль над роботою матеріально відповідальних осіб;

— разові інвентаризації, як правило є річними і проводяться зазвичай перед складанням фінансової звітності в листопаді - грудні поточного року. Вони є суцільними та повними.

За характером проведення й рядом питань, що вирішуються інвентаризації бувають:

— планові інвентаризації проводяться в чітко встановлені у відповідності з розробленим планом, затвердженим керівником підприємства;

— необхідні інвентаризації здійснюються у випадках, час настання яких неможливо передбачити. Такі інвентаризації обов’язкові, оскільки необхідність їх проведення викликана об'єктивними причинами та регламентується нормативно правовими актами;

— контрольна інвентаризація повинна проводитися після закінчення попередньої, з метою перевірки сумлінності дій членів інвентаризаційної комісії та перевірки попередніх результатів проведення інвентаризації.

За охопленням матеріально відповідальних осіб інвентаризації бувають:

— індивідуальні інвентаризації - це перевірка певного виду майна у однієї матеріально відповідальної особи або бригади;

— наскрізна інвентаризація — охоплює перевіркою конкретні види майна у всіх матеріально відповідальних осіб даного підприємства. Різновидом наскрізних інвентаризацій є їх одночасне проведення у місцях зберігання майна (склад) і в процесі реалізації (в торгівельному залі).

За способом проведення інвентаризації поділяють:

— суцільні інвентаризації - передбачають перевірку всіх без винятку цінностей, що знаходяться в під звіті тієї чи іншої матеріально відповідальної особи;

— несуцільна інвентаризація — охоплює перевіркою лише деякі цінності у певної матеріально відповідальної особи. Таку інвентаризацію порівняно легко організувати у будь — який час без припинення роботи підприємства. На практиці проведення несуцільних інвентаризацій є найбільш доцільним в міжінвентаризаційний період за об'єктами, де облік ведеться в натурально — вартісному виразі.

За суб'єктом, що призначив інвентаризацію поділяють:

— ординарні інвентаризації, що проводяться за ініціативою власника для прийняття управлінських рішень виробничого характеру, а також для перевірки адекватності даних бухгалтерського обліку;

— неординарні інвентаризації, що проводяться за ініціативою зовнішніх органів контролю і можуть здійснюватись при проведенні аудиторської перевірки, в процесі ревізії, а також за ініціативою інших зовнішніх суб'єктів.

За способом обстеження елементів об'єктів виділяють:

— вибіркові;

— основного масиву-це перевірка в процесі інвентаризації переважної частини елементів об'єкту інвентаризації (більше 51%);

— монографічним способом слід інвентаризувати найбільш дефіцитні види виробничих ресурсів, що користуються підвищеним попитом, а також тих, що тривалий час зберігаються на складах без руху.

Отже з цього розділу зрозуміло, що інвентаризація, як елемент методу бухгалтерського обліку є однією з невід'ємних частин роботи підприємства.

3. Стисла організаційно правова характеристика та його аналіз комерційної діяльності за 2009;2010рр.

В сучасних умовах господарювання мета інвентаризації полягає у виявленні фактичної наявності і стану об'єкту, що перевіряється, виявленні відхилень від тих нормативних, планових, облікових і багатьох інших характеристик, у відповідності до яких він може функціонувати, та їх нормативно-правовому регулюванні.

ТОВ НВП «Аргон" — велика торгівельна фірма яка налічує в собі велику кількість магазинів: Гіпермаркет «Грош», супермаркет «Бастилія», Корона-7,11, К-маркет-1,3,5,6; Корона-9 (м. Хмільник), Корона-12 (м.Калинівка), Корона-13 (м.Козятин).

Самий маленький з магазинів мережі «Аргон «К-маркет-6.У його асортиментному довіднику нараховується більше 5 тисяч товарів. А найбільшим є - гіпермаркет «Грош». Його асортимент налічує більше 60 тисяч товарів.

ТОВ НВП Аргон спеціалізується на роздрібній торгівлі, в основному на продажу продовольчих та непродовольчих товарів і власним виробництвом .

Нещодавно Аргон відзначився на ринку товарів і послуг Вінницької області, зареєструвавши власні торгові марки: «Пан економ» та «Подільський торт». Товари цих марок є помірно дешевшими, але не поступаються якості іншим товарам.

Товариство з обмеженою відповідальністю — науково-виробниче підприємство «Аргон» (надалі Товариство) створене в результаті реорганізації шляхом перетворення Колективного науково-виробничого підприємства ''Аргон" і засноване юридичною особою. Приватним підприємцем та фізичними особами, які підписали установчий договір.

Товариство є юридичною особою, володіє обособленим майном на праві власності, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки у національних та іноземних банках, емблему, штампи та печатку зі своїм найменуванням. Товариство може від свого імені укладати договори, набувати майнові та особові права і нести обов’язки, бути позивачем та відповідачем у господарському суді та суді.

Товариство є правонаступником реорганізованого шляхом перетворення. Колективного науково-виробничого підприємства «Аргон» .(Дод.1)

Найменування Товариства:

— повне: Товариство з обмеженою відповідальністю — науково-виробниче підприємство «Аргон»

— скорочене: ТОВ — НВП «Аргон»

Місцезнаходження. 21 009 м. Вінниця вул. Ширшова, 31

Товариство здійснює такі види діяльності:

— оптова та роздрібна торгівля продовольчими, промисловими та іншими товарами і продукцією;

— переробка сільгосппродукції, виготовлення продуктів харчування та їх напівфабрикатів,

— відкриття та утримання закладів громадського харчування (ресторанів, кафе, їдалень та ін.);

— розробка та випуск продукції науково-технічного призначення, а також товарів народного споживання з подальшим ремонтом та обслуговуванням;

— надання маркетингових послуг;

— надання рекламних послуг;

— виробництво будівельних матеріалів;

— транспортні послуги і ремонт автотранспортної техніки;

— інформаційно-пошукова діяльність у відповідності з діючим законодавством з залученням технічного обладнання;

— будівництво та ремонт (реконструкція) різноманітних споруд як виробничого так і житлового призначення;

— здавання майна в оренду;

— надання різноманітних побутових послуг населенню;

— юридичні послуги;

— закупка у населення, підприємств, організацій сільгосппродукції з метою її переробки та реалізації;

— туризм;

— зовнішньоекономічна діяльність.

Діяльність Товариства, яка потребує наявності ліцензії буде здійснюватись після придбання останньої в установленому Законом порядку.

Правами і обов’язками учасників товариства (учасники товариства мають право):

— брати участь в управлінні Товариством ;

— брати участь у розподілі прибутку Товариства і одержувати його частину (дивіденди);

— вийти у встановленому порядку з Товариства;

— здійснювати відчуження часток у статутному фонді (капіталі) Товариства, що засвідчують участь у Товаристві, у порядку встановленому законом;

— вносити додаткові внески до Статутного фонду (капіталу) в порядку, передбаченому рішенням Загальних зборів Учасників;

— одержувати інформацію про діяльність Товариства;

— знайомитися з даними бухгалтерського обліку, звітності, та іншою документацією На вимогу будь-кого з Учасників Товариства може бути проведено аудиторську перевірку річної фінансової звітності Товариства з залученням професійного аудитора. не пов’язаного майновими інтересами з Товариством чи з його Учасниками Витраті пов’язані з проведенням такої перевірки, покладаються на Учасника, на вимогу якого проводиться аудиторська перевірка.

Обов’язками учасників товариства:

— додержуватися Положень Статуту Товариства та виконувати рішення загальним зборів Учасників;

— Виконувати зобов’язання перед Товариством, у тому числі ті, що пов’язані з майновою участю, а також робити вклади у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені Статутом;

— не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність Товариства;

— виконувати прийняті на себе обов’язки по відношенню до Товариства та сприяти здійсненню Товариством своєї діяльності.

Учасники можуть мати також інші обов’язки встановлені Загальними зборами .

Структуру управління підприємства ТОВ НВП «Аргон» можна представити у такому рисунку:

Рис. 3.1.Структура управління підприємства

Фінансовий стан підприємства багато в чому залежить піл того, які кошти воно має у своєму розпорядженні і куди вони вкладені. За належністю наявний капітал розподіляється на власний і позичковий. Відповідно до тривалості використання розрізняють капітал довготерміновий постійний (перманентний) і короткотерміновий.

Необхідність у власному капіталі обумовлена вимогами самофінансування підприємств. Проте фінансування діяльності підприємства тільки за рахунок власних коштів не завжди вигідне і можливе для нього, особливо тоді, коли виробництво носить сезонний характер. Від оптимального співвідношення власного і позичкового капіталу багато в чому залежить фінансовий стан підприємства.

У зв’язку з цим важливими показниками, що характеризують ринкову стійкість підприємства, є: коефіцієнт фінансової автономності (незалежності: питома вага власного капіталу в загальній сумі капіталу); коефіцієнт фінансової залежності (частка позичкового капіталу); плече фінансового важеля або коефіцієнт фінансового ризику (відношення позичкового капіталу до власного). Чим вищий рівень першого показника і нижчі показники другий та третій, тим стійкіший фінансовий стан підприємства. 15]

Оцінка змін, що відбуваються у структурі капіталу, може бути різною: з позиції інвесторів і з позиції підприємства. Для інвесторів більш надійною є ситуація, коли частка власного капіталу у підприємстві більш висока. Підприємства ж, як правило, зацікавлені в залученні позичкових коштів. Отримавши їх під менший відсоток, ніж рентабельність виробництва, можна розширити останнє, підвищити прибутковість власного капіталу. У результаті дії таких різнонапрямлених чинників склалися співвідношення позичкових і власних коштів. У галузях з низьким коефіцієнтом оборотності капіталу плече фінансового важеля не повинно перевищувати 0,5. У інших галузях, де оборотність капіталу висока, коефіцієнт може бути вище 1.

Таблиця 3.1.

Порівняння основних показників за абсолютним та відносним відхилення 2009 та2010 рр.

Розглянувши таблицю основних показників можна зробити такі висновки, що доход від реалізації за рік (2010 р.) збільшився на 62% (3901,9 тис. грн.) До його збільшення призвели: збільшення асортименту, покращення товарообігу, виручка від реалізації (товарів, робіт, послуг), відсотків дивідендів тощо.

Собівартість реалізації товарів збільшилася на 64% (2951,9), це свідчить про те що не тільки змінились ціни на ринку, а покращилася якість товарів, що призвело до збільшення загального обсягу собівартості товарів.

Збільшення доходу від реалізації та собівартість реалізації товарів звичайно значною мірою вплинули на збільшення прибутку на 49,1% (299,9 тис.грн.).

Таблиця 3.2.

Таблиця узагальнених показників за абсолютним та відносним відхилення 2009 та 2010 рр.

А розглянувши таблицю узагальнюючих показників тобто узагальнивши ці показники можна сказати, що собівартість продукції і прибуток знаходяться в обернено пропорційній залежності: зниження собівартості призводить до відповідного зростання суми прибутку і навпаки. Зміна ж рівня середньо реалізаційних цін і розмір прибутку знаходяться у прямо пропорційній залежності: при збільшенні рівня цін сума прибутку зростає і навпаки.

В процесі аналізу складу і структури підприємства слід звернути увагу на зміну:

1) величини питомої ваги власного капіталу сукупному капіталі як в цілому, так за основними його складовими;

2) темпів росту (зниження) величини власного капіталу в порівнянні з темпами росту (зниження) величини необоротних активів;

3) складу питомої ваги довгострокових і поточних зобов’язань;

4) темпів росту (зниження) величини питомої ваги довгострокових і поточних зобов’язань у порівняні з темпами росту (зниження) величини оборотних активів.

Діаграма 3.1. Узагальнених показників за абсолютним та відносним відхилення 2009 та 2010 рр.

Створивши і переглянувши діаграму можна скзати що порівняно з 2009р у 2010 році доход від реалізації збільшився на 3901,90 що склало 62%, відповідно собівартість продукції збільшилася на 2951,90 (64%).А так як собівартість і прибуток знаходяться у обернено пропорційній залежності, тобто зниження собівартості призводить до відповідного зростання суми прибутку і навпаки, але на даному підприємстві прибуток незалежно від цих факторів також збільшився порівняно з попереднім періодом на 299,90 (49%).

Для аналізу фінансового стану, який характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, використовують дані статей активу і пасиву, для цього робиться розрахунок коефіцієнтів:

Узагальнюючі показники які будуть порівняні і узагальнені у висновках формула 3.1.

Чиста рентабельність =

а) на початок року =

б) на кінець року =

формула 3.2.

Рентабельність капіталу =

а) на початок року =

б) на кінець року =

формула 3.3.

Рентабельність обороту не змінилася і становить 0,82.

Рентабельність обороту =

а) на початок року =

б) на кінець року =

Розрахувавши всі три коефіцієнта можна сказати, що рівень чистої рентабельності та рентабельність капіталу збільшилася, однією з причин є збільшення обсягів продаж і що багато причин, яку мають вплив.

формула 3.4.

Коефіцієнт концентрації власного капіталу =

а)на початок року = =0,70

б) на кінець року = =0,65

Цей коефіцієнт свідчить про те яка частка власних коштів знаходиться у загальній сумі підприємства, характеризує можливість виконати зовнішні зобов’язання.

формула 3.5.

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу =

а)на початок року = =0,30

б) на кінець року = =0,34

Цей коефіцієнт свідчить також про частку власних коштів у загальній сумі і є доповненням до попереднього коефіцієнта.

формула 3.6.

6) Коефіцієнт співвідношення позикового і власного капіталу (коефіцієнт важеля) =

а)на початок року = =0,43

б) на кінець року = =0,53

Цей показник показує на найбільш загальну оцінку фінансової стійкості підприємства, як цей показник змінився за рік.

Розрахувавши показники ліквідності можемо відповісти на деякі питання:

формула 3.7.

1)Коефіцієнт абсолютної ліквідності =

Коефіцієнт абсолютної ліквідності на початок року =

Коефіцієнт абсолютної ліквідності на кінець року =

Коефіцієнт абсолютної ліквідності на кінець року покращився це говорить про те, що в разі потреби підприємство може погасити свої зобов’язання за рахунок грошових коштів. Станом на кінець року негайно може бути погашено 56% короткострокових зобов’язань. В світовій економіці вважається достатнім, якщо величина цього коефіцієнта 0,2 — 0,3

формула 3.8.

2)Коефіцієнт термінової

ліквідності =

Коефіцієнт термінової ліквідності на початок року =

Коефіцієнт термінової ліквідності на кінець року =

Значення коефіцієнта термінової ліквідності нормальним вважається в діапазоні 0,7 -0,8. Як на початок, так і на кінець року цей показник нижчий за нормативне значення. Але на кінець року він значно покращився і підприємство може за рахунок очікуваних надходжень від дебіторів погасити 65% короткострокових позикових коштів.

формула 3.9.

3)Коефіцієнт загальної ліквідності =

Коефіцієнт загальної ліквідності на початок року =

Коефіцієнт загальної ліквідності на кінець року =

Коефіцієнт загальної ліквідності нижчий за його оптимальне значення (?2), тобто підприємство за рахунок поточних активів не зможе повністю покрити короткострокові зобов’язання.

Позитивну оцінку можна дати ефективності господарсько — фінансової діяльності. Ріст чистої рентабельності з 1,9% до 4,5%

Поступово підвищується ефективність продажу, оскільки темпи росту операційного прибутку (164,6%) вищі за темпи росту від реалізації продукції (163,8%)

Рентабельність капіталу на початок року становила 2,7% а до кінця року зросла до 6,2%, а рентабельність обороту майже не змінилася і становить 0,82%.

Також обрахувавши коефіцієнти: коефіцієнт концентрації власного капіталу коефіцієнт концентрації позикового капіталу та коефіцієнт важеля можна сказати, що пасиви збільшились на 107,7 тис.грн. за рахунок збільшення власного капіталу на 37,5тис.грн, і поточних зобов’язань на 70,20 тис.грн.

Значущість балансу важко переоцінити. Передовсім баланс є зовнішнім відображенням тієї господарської єдності, яка властива кожному підприємству.

Діяльність підприємства є багатогранною, складною й динамічною; підприємство не має постійних зовнішніх меж, які б встановлювали реальні рубежі його діяльності та визначали її дійсний зміст.

Такі реалії змальовує тільки баланс, даючи порівняльну грошову оцінку всім економічним, юридичним та адміністративно-господарським відносинам підприємства на кожний даний момент.

Проаналізувавши баланс підприємства «Аргон» за 2010 р., а також показники фінансової стійкості, можна зробити висновок, що в цілому підприємство має стабільний фінансовий стан.

Баланс підприємства є ліквідним, воно має вільні грошові кошти і в разі потреби може погасити поточні зобов’язання.

Також підприємство достатньо забезпечене власним капіталом, а коефіцієнт фінансової стабільності та економічної незалежності дає підстави говорити про можливість подальшого розвитку підприємства за рахунок прогнозованого залучення короткострокових кредитів банку

4. Організація проведення інвентаризації на підприємствах роздрібної торгівлі

Під організацією розуміється конкретизація методу, доведення його до положення, алгоритму, чіткого опису способів проведення. Важливе місце в даному випадку займають принципи інвентаризації, які визначають її проведення та техніку здійснення, прийоми встановлення кількісної та якісної характеристики майна, його оцінку, місце інвентаризації в управлінському та обліковому процесах, а також в забезпеченні зберігання власності. Дотримання принципів інвентаризації знаходиться в тісному взаємозв'язку з методикою її проведення. В практичній діяльності недооцінюють вагомість правильного проведення інвентаризації та дотримання її принципів. Принципи інвентаризації визначають порядок її організації і техніку здійснення, прийоми встановлення кількісної і якісної характеристики майна і його оцінку, місце інвентаризації в управлінському та обліковому процесах, а також в забезпеченні зберігання власності.

При проведенні інвентаризації дотримуються наступних принципів:

1) раптовість — передбачає неочікуваність для матеріально відповідальних осіб перевірки їх дій з обліку і зберігання цінностей, що знаходяться в їх підзвіті;

2) зіставленість — полягає в тому, що одиниці виміру, які застосовуються в обліку, повинні збігатись з одиницями виміру, що вказані в інвентаризаційних документах як за способом обчислення, так і за системою розрахунків;

3) плановість-реалізується на підприємстві через систему внутрішньогосподарського планування кількості, видів і строків проведення інвентаризацій;

4) своєчасність — полягає у своєчасному проведенні, яке не дозволяє приховати недостачу та надає змогу попередити порушення за умови, що вони носять частковий і незначний характер, попереджає виникнення матеріального збитку;

5) точність — передбачає достовірне відображення фактичної наявності майна, його кількісних та якісних характеристик;

6) об'єктивність — полягає у виявленні причин та умов, які спричиняють господарські порушення, недостачі або лишки;

7) безперервність — полягає у тому, що інвентаризація повинна проводитись активно і безперервно, до повного встановлення фактичної наявності об'єкту перевірки, отримання результатів інвентаризації та прийняття відповідних рішень;

8) повнота охоплення об'єктів — передбачає суцільну перевірку об'єкту інвентаризації. Дотримання є обов’язковим при проведенні повних і часткових інвентаризацій, коли виявляється стан та наявність майна, яке належить підприємству;

9) ефективність — передбачає, що кожна інвентаризація повинна закінчуватися прийняттям рішень і рекомендацій, загальним виявленням недоліків та впровадженням передового досвіду;

10) оперативність — полягає в необхідності проведення інвентаризації і оперативному веденні її результатів;

11) економічність — полягає в необхідності організації інвентаризації так, щоб витрати на її проведення були мінімальні та її проведення не створювало б перешкод для процесів виробництва та реалізації;

12) гласність — дотримання даного принципу ставить діяльність інвентаризаційної комісії під безпосередній контроль колективу підприємства;

13) юридичного значення результатів інвентаризації передбачає суворе дотримання положень, що дозволяють відображати результати інвентаризації в бухгалтерському обліку;

14) виховного впливу — своєчасно і правильно проведені інвентаризації сприяють вихованню і підвищенню у матеріально відповідальних осіб почуття відповідальності за збереження довіреного їм майна;

15) оцінка результатів — передбачає прийняття необхідного рішення по виявлених під час інвентаризації відхиленнях;

16) обов’язковість — полягає в тому, що проведення інвентаризації регламентується діючими нормативними актами та інструкціями;

17) документальне відображення результатів контролю — результати інвентаризації обов’язково повинні мати доказову силу для юридичного підтвердження її підсумків;

18) доцільність — полягає в тому, що інформація, яка отримується після проведення інвентаризації повинна мати конкретний економічний зміст, бути потрібною й корисною для прийняття управлінських рішень.

Мінімально необхідна періодичність проведення інвентаризації об'єктів визначена положеннями про інвентаризацію та відомчими інструкціями: основні засоби, незавершене виробництво, напівфабрикати власного виробництва, готова продукція, промислові товари, малоцінні швидкозношувальні предмети, сировина та матеріали періодичність 1 раз на рік; продовольчі товари, дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, розрахунки з дебіторами та кредиторами періодичність 2 рази на рік; розрахунки за платежами до бюджету періодичність 1 раз на квартал; грошові кошти, грошові документи, бланки суворої звітності 1 раз на місяць. Таким чином, викладений основний матеріал, щодо поняття, значення та видів інвентаризації, думки з цього приводу різних науковців. Варто зробити висновок, що окрема термінологія в нашій країні не є уніфікованою. Визначення вчених досить сильно відрізняється в тому числі від чинного законодавства. Отже, здійснюючи аналіз наукового аспекту даної проблеми приходимо до висновку, що єдність в розумінні сутності інвентаризації не досягнуто, а ситуація з її тлумаченням залишається дискусійною. На наш погляд, це пов’язано зі складністю процедур, які об'єднані одним поняттям інвентаризація. Періодичне проведення інвентаризації є не лише засобом уточнення показників обліку, а й засобом боротьби із зловживаннями матеріально відповідальних осіб, а також засобом упорядкування складського приміщення, правильності перевірки і зберігання матеріальних цінностей, справності ваговимірних приладів та дотримання принципів організації інвентаризації для встановлення кількісної і якісної оцінки майна. А також обрати вірну кваліфікаційну групу проведення інвентаризації з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку шляхом зіставлення з фактичною наявністю активів та зобов’язань підприємства.

Порядок і строки проведення інвентаризації на підприємствах і в організаціях всіх форм власності регламентуються Інструкцією з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів та розрахунків, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 р. № 69. При проведенні інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів та розрахунків підприємства (організації, установи) дотримуються наступної схеми проведення інвентаризації (рис. 4.1)

Рис. 4.1.Орієнтована схема проведення інвентаризації

Кількість інвентаризацій на рік, строки їх проведення, перелік майна і розрахунків, що підлягають інвентаризації під час кожної з них, визначається керівником підприємства, окрім випадків коли проведення інвентаризації є обов’язковою, а саме:

— передача майна державних підприємств в оренду, приватизація й корпоратизація;

— проведення господарських операцій, що пов’язані з реструктуризацією підприємства;

— ліквідація підприємства;

— пожежа, стихійне лихо чи аварії техногенного характеру або інші надзвичайні ситуації, викликані експериментальними умовами;

— зміна керівника колективу при колективній матеріальній відповідальності, вибуття із колективу (бригади), більше половини її членів, письмове звернення (вимога) хоча б одного із членів колективу про її проведення;

— випадків відмови постачальником в задоволенні претензій на недовантаження товарно-матеріальних цінностей або отримані від покупців претензії щодо недовантаження;

— встановлення фактів зловживань, крадіжок або псування цінностей;

— розпорядження судово-слідчих органів;

— продаж об'єктів необоротних активів;

— консервація необоротних активів і тимчасове виведення з експлуатації виробничих потужностей;

— переоцінка майна;

— зміна матеріально-відповідальної особи при індивідуальній матеріальній відповідальності;

— складання річної фінансової звітності;

— зміна керівника підприємства.

Інвентаризація проводиться як правило на перше число місяця. Це полегшує наступне порівняння її результатів з показниками обліку. Якщо інвентаризація окремих цінностей не може бути закінчена за один день, її можна починати до і закінчувати після першого числа, а дані інвентаризації коригувати станом на перше число.

Для проведення інвентаризаційної роботи на підприємствах, розпорядчим документом їх керівника створюються постійно діючі інвентаризаційні комісії у складі керівника структурних підрозділів, головного бухгалтера, які очолюються керівником підприємства або його заступником.

На підприємствах де через великі обсяги робіт проведення інвентаризації не може бути забезпечено однією комісією, для безпосереднього проведення інвентаризації у місцях збереження та виробництва розпорядчим документом керівника підприємства створюються робочі інвентаризаційні комісії у складі інженера, технолога, механіка, виконавця робіт, товарознавця, економіста, бухгалтера та інших досвідчених працівників, які добре знають об'єкт інвентаризації, ціни та первинний облік.

Робочі інвентаризаційні комісії очолюються представником керівника підприємства, що призначив інвентаризацію. Забороняється призначати головою робочої інвентаризаційної комісії у тих самих матеріально — відповідальних осіб, одного й того ж працівника два роки підряд.

Постійно діючі інвентаризаційні комісії:

1) проводять профілактичну роботу щодо забезпечення, збереження цінностей, заслуховують на своїх засіданнях керівників структурних підрозділів з цього питання;

2) організовують проведення інвентаризацій і здійснюють інструктаж членів робочих інвентаризаційних комісій;

3)здійснюють контрольні перевірки правильності проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей у місцях збереження та переробки у між інвентаризаційний період. Основними завданнями перевірок і вибіркових інвентаризацій у між інвентаризаційний період є здійснення контролю за збереженням цінностей дотримання матеріально відповідальними особами правил їх зберігання і ведення первинного обліку;

4) перевіряють правильність визначення інвентаризаційних різниць, обґрунтованість пропозицій щодо заліків пересортиці цінностей в усіх місцях їх збереження;

5) при встановленні серйозних порушень правил проведення інвентаризації та інших випадках проводять за дорученням керівника підприємства повторні суцільні інвентаризації;

6) розглядають письмові пояснення осіб, які допустили нестачу чи псування цінностей та інші порушення, свої пропозиції щодо регулювання виявлених нестач і втрат від псування цінностей, заліку внаслідок пересортиці відображають у протоколі. В протоколі мають бути наведені відомості про причини і винуватців нестач, втрат і лишків, вжиті заходи до винних осіб.

Робочі інвентаризаційні комісії:

1) здійснюють інвентаризацію майна, товарно-матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів та інших грошових документів і незавершеного виробництва у місцях зберігання та виробництва;

2) разом з бухгалтерією підприємства беруть участь у визначенні результатів інвентаризації і розробляють пропозиції щодо заліку нестач і надлишків за пересортицею, а також списанню нестач у межах норм природного убутку;

3) вносять пропозиції з питань упорядкування прийому, зберігання і відпуску товарно-матеріальних цінностей, поліпшення обліку та контролю за їх збереженням, а також реалізації непотрібних підприємству матеріальних цінностей і майна;