Тіньова економіка в Україні: стан і способи покращення ситуації

Реферат на тему:

Тіньова економіка в Україні: стан і способи покращення ситуації.

Надання Україні статусу країни з ринковою економікою не означає одномоментного входження у «світле ринкове майбутнє» із вирішенням всіх проблем національного господарства перехідного періоду. Одним із дестабілізуючих факторів, що мають відчутний вплив на вітчизняну економіку, є наявність значного тіньового сектору. Дослідженню цієї проблеми присвятили увагу відомі вітчизняні науковці: А. В. Базилюк, О. В. Мандибура, В. Л. Ординський, В.Ф. Прісняков, В.Є. Редутов, О. В. Турчинов та інші.

Встановлені в Україні податковий тягар та значна кількість обмежень, заборон, перешкод щодо підприємницької діяльності, відсутність чіткої парадигми розвитку приватного сектору та гарантій незворотності економічних реформ, недоторканності приватної власності та приватних капіталів призвели до значного зростання тіньового сектору вітчизняної економіки. Негативну роль у процесах становлення ринку зіграли окремі державні інституції та їх працівники, що через розгубленість, неорганізованість, бюрократизм, корупцію не змогли стати на позиції захисту суспільних інтересів.

Досі немає єдиного загальноприйнятого визначення тіньової економіки. Найпопулярніші тлумачення даного феномену такі:

1)тіньова економіка — це економічна діяльність, яка не враховується і не контролюється офіційними державними органами, і (або) спрямована на отримання доходу шляхом порушення чинного законодавства;

2)тіньова економіка — це економічна діяльність, що здійснюється неофіційно, за межами правового поля України, або з порушенням законодавства і від якої держава не отримує податкових надходжень;

3)тіньова економіка — це економічна діяльність, що здійснюється в рамках закону, але не реєструється державними органамидіяльність, яка в основі є кримінальною і охоплює незаконні види діяльності, а також діяльність, що є легальною, але здійснюється методами, що є поза законом.

Враховуючи вищесказане, маємо таке узагальнене визначення: «Тіньова економіка — це економічна діяльність, яка не відображається в обліку та звітності суб'єктів підприємницької діяльності, а також не враховується і не контролюється державними органами і (або) спрямована на отримання неконтрольованого державою доходу, шляхом порушення чинного законодавства, від якої держава не одержує податкових надходжень» [1, 143].

Тіньова економіка є наслідком комерціалізації значної частини бюджетних коштів та коштів цільових і позабюджетних фондів, недосконалості законодавства, високого рівня корупції, широкого зростання кримінальних структур і фактичного злиття їх із суб'єктами підприємницької діяльності. Відсутність чіткої політичної волі, значна ступінь деформації суспільної і особистої моралі, втрата історико-етичних норм поваги до власності створили сприятливе середовище для тіньової економіки.

Неоднозначними є думки з приводу впливу тіньового сектора на національне господарство. Він несе і певну конструктивну роль, що проявляється в стабілізуючій і компенсуючій функціях в господарстві перехідного періоду. Тіньова економіка характеризується більшою гнучкістю та динамічністю, ніж легальна. Вона має здатність швидко заповнювати ніші (що виникають в економічному просторі) та створювати додаткові робочі місця. Тіньова економіка насичує ринок товарами і послугами, збільшує доходи частини населення, посилює конкурентну боротьбу, стримуючи на певний час соціальні дестабілізаційні процеси в суспільстві. Проте вирішальним є негативний вплив тіньового сектору на національну економіку. Внаслідок існування тіньової економіки зменшуються доходи бюджету, зростає зовнішній і внутрішній борг, збільшується тіньовий капітал, зменшується інвестиційна привабливість держави, втрачаються можливості активної участі у глобалізацій них процесах. Втрати державою своїх регулюючих, контролюючих та інших соціально важливих функцій (внаслідок наявності тіньової економіки) неминуче супроводжується криміналізацією суспільства та зростанням організованої злочинності.

Для подолання тіньового сектору держава має якнайшвидше створити умови для розвитку підприємництва (особливо малого та середнього бізнесу), усунення обмежень щодо нього. Іншим важливим напрямком є стимулювання виробничої діяльності, відновлення і забезпечення ефективного функціонування виробничого потенціалу на основі національних і зарубіжних інвестиційних ресурсів. Серед довгострокових завдань щодо обмеження тіньового сектору економіки слід відмітити розробку цілісної системи державних, регіональних і галузевих програм, дія яких спиратиметься на безумовне виконання Законів України.

На даному етапі ринкових перетворень необхідно вжити заходів щодо поліпшення інвестиційного клімату для запровадження механізму залучення внутрішніх і іноземних інвестицій під довгострокові проекти на основі встановлення для них податкових пільг, страхування інвестиційних ресурсів і наданн6я державних гарантій. Преференції мають надаватися виробничим підприємницьким структурам (всіх форм власності). Доцільним є створення спеціального податкового суду для розгляду спорів, пов’язаних з порушенням суб'єктами підприємницької діяльності податкового законодавства та перевищенням посадових функцій податковими органами.

Поступового зменшення вимагає чисельність державних структур, що здійснюють контроль за розвитком підприємництва, для недопущення дублювання деяких контрольних функцій. Необхідно чітко визначити і законодавчо затвердити функції державних структур, для попередження незаконних дій як з боку цих структур в цілому, та і їх окремих працівників. Повинна бути забезпечена прозорість і відкритість діяльності державних органів регулювання економіки, для чого необхідно встановити персональну відповідальність за перевищення повноважень, посадових зловживань і бюрократичних зволікань.

Для детінізації економіки необхідно забезпечити особисту фінансову відповідальність керівників і головних бухгалтерів державних і недержавних підприємств за незаконне, нецільове і неефективне використання коштів. Посилення вимагає фінансовий контроль за діяльністю структур, де існує висока ймовірність фінансово-економічних шахрайств. Необхідно зазначити, що тіньова економіка в Україні стосується всіх сфер господарської діяльності і має різноманітні форми прояву, що досягли загрозливих масштабів. Питання оцінки обсягів тіньової економіки є актуальним і досить складним. За приблизними оцінками експертів, рівень тонізації господарської діяльності в окремих регіонах України досягає 60−65%, що значно перевищує аналогічні показники розвинених країн світу [2, 95].

Тіньова економіка чинить загалом деструктивний вплив на національне господарство, сповільнюючи надходження коштів до бюджету і погіршуючи інвестиційну привабливість вітчизняної економіки. Вирішення проблеми можливе лише за узгодження дій державного керівництва і підприємницького сектору. Основних заходів щодо детінізації економіки варто вжити у нормативно-правовій площині. Законодавчого врегулювання вимагають умови легалізації тіньових капіталів (з урахуванням етичної і правової сторони проблеми) та вигідного інвестування їх у розвиток економіки. Шляхом підвищення рівня підприємницької культури та кваліфікованості державних управлінських і правоохоронних органів, що здійснюють нагляд за економікою, можна досягти ефективного соціального партнерства в інтересах вітчизняної економіки.

Література:

1.Економічне зростання на засадах справедливості: Звіт про стан економіки України. — International Bank of Reconstruction and Development, 1999. — 191 c.

2.Сташенко І.Б. Методи оцінки масштабів тіньової підприємницької діяльності в регіонах // Матеріали Міжвузівської науково-практичної конференції студентів та молодих вчених «Сучасні проблеми і перспективи розвитку підприємництва в регіоні», м. Вінниця, 12 квітня 2006 р. — Вінниця.: ВТЕІ, 2006. — 549 с.