Технологічний розрахунок АТП на 150 автомобілів ЛАЗ-42072 з проектуванням паливного відділення

Курсова робота З дисципліни: «Технічна експлуатація автомобіля» .

На тему: «Технологічний розрахунок АТП на 150 автомобілів ЛАЗ-42 072 з проектуванням паливного відділення «.

Зміст Вступ.

1. Вибір і коректування вихідних нормативів технічного обслуговування і ремонту.

2. План обслуговування і виробнича програма з технічного обслуговування і ремонту рухомого складу.

3. Річний об'єм виробництва і кількість виробничого персоналу автотранспортного підприємства.

4. Розрахунок кількості виробничих постів, вибір і обґрунтування методів організації виробництва на постах.

5. Розрахунок і підбір технологічного обладнання виробничих зон і відділень.

6. Склад приміщень підприємства і розрахунок їх площ.

7. Особливості організації виробничих процесів і компоновки основних виробничих корпусів, їх об'ємно-планувальні рішення.

8. Технологічні процеси технічного обслуговування і ремонту у виробничому відділенні, яке детально розробляється Висновок Перелік посилань.

Вступ Основна мета курсового проекту — систематизація, подальше закріплення і поглиблення знань і практичних навичок, які отримані під час вивчення дисциплін: «Технічна експлуатація автомобілів», «Спеціальний курс технічної експлуатації автомобілів», «Технологічне проектування автотранспортних підприємств та станцій технічного обслуговування» .

В процесі виконання курсового проекту студент розширює та закріплює знання в області експлуатації автомобільного транспорту і проектування автотранспортних підприємств.

При виконанні курсового проекту студент повинен:

— засвоїти методику проектування автотранспортних підприємств;

— поглибити знання в областізагальнотехнічнихта спеціальних дисциплін і здобути навички у застосуванні цих знань для вирішення інженерних задач;

— вивчити технологічні процеси технічного обслуговування (ТО) і поточного ремонту (ПР) рухомого складу;

— вміти користуватись технічною літературою, проектними нормативними документами, вимогами ЄСКД та стандартами України.

Технологічний розрахунок автотранспортного підприємства Вибір рухомого складу для розрахунку конкретного АТП рекомендується проводити, користуючись таблицями А.4…А.7, які містяться в даному методичному посібнику і охоплюють всі необхідні для розрахунків технічні характеристики дорожніх транспортних засобів [5,6,7,8].

Основою технічної політики на автомобільному транспорті, яка забезпечує технічну справність рухомого складу в процесі його експлуатації, є планово-попереджувальна система технічного обслуговування та ремонту.

Технічне обслуговування є впливом, який виконується в плановому порядку примусово через визначені пробіги рухомого складу і має за мету підтримання дорожнього транспортного засобу в технічно справному стані та належному зовнішньому вигляді, забезпечення надійності, економічності, безпеки руху, захисту довкілля та зменшення інтенсивності погіршення параметрів технічного стану.

Ремонт, як правило, виконується за потребою, виявленою під час технічного обслуговування або в процесі експлуатації, та має за мету поновлення технічно справного стану.

Перелік видів технічних обслуговувань і ремонтів, їх періодичності та об'єми виконуваних при цьому робіт згідно з встановлюють заводи-виробники автомобільної техніки, але власнику транспортних засобів (керівнику АТП) надано право коректувати заводські нормативи в залежності від конкретних умов експлуатації рухомого складу.

Згідно з цими аргументами і враховуючи рекомендації, наведені в і в інструкціях заводів-виробників автомобільної техніки, на АТП передбачаються наступні види технічних обслуговувань і ремонтів: щоденне обслуговування (ЩО), перше технічне обслуговування (ТО-1), друге технічне обслуговування (ТО-2), сезонне технічне обслуговування (СО); поточний ремонт (ПР).

Крім перелічених видів технічних обслуговуваннь деякі заводи-виробники автомобільної техніки за межами країн СНД (фірми Меrсedes-Benz, Іveko та інші) рекомендують проводити для своїх автомобілів як самостійний вид технічного обслуговування планову заміну масла в двигунах з усіма супутніми роботами по системі мащення і називають цей вид обслуговування — ЕО («Engine oil»). Ці рекомендації враховані в таблицях А.1, А.2 даного методичного посібника, де ці роботи подані в українському транслітеруванні - «Мащення двигуна» (МД).

Як самостійний вид ремонту передбачається капітальний ремонт (КР), але він виконується не АТП, а спеціалізованими підприємствами.

1. Вибір і коректування вихідних нормативів технічного обслуговування і ремонту Вихідними нормативами для технологічного розрахунку АТП служать: пробіги автомобілів до КР, періодичності ТО, трудомісткості ТО і ПР рухомого сладу, тривалості простою рухомого складу в КР, ТО-2 і ПР.

Нормативи періодичностей КР і ТО наведені в таблиці А.1. Там же окремим показником приведена кількість СО протягом року для кожної моделі автомобіля з урахуванням рекомендацій заводів-виробників автомобільної техніки.

Норми трудомісткості ТО і ПР рухомого складу наведені в таблиці А.2, де враховано виконання робіт з ЩО за допомогою механізованого устаткування. При кількості автомобілів в АТП менше 50 можливе виконання прибирально-мийних робіт ЩО ручним методом; при цьому нормативи трудомісткості, наведені в таблиці А.2, необхідно приймати з коефіцієнтом 1,3…1,5.

Наведені в таблицях А.1 та А.2 нормативи характеризують режими ТО і ПР рухомого складу в найбільш сприятливих умовах його експлуатації. Для визначення режимів ТО і ПР в реальних умовах експлуатації дорожніх транспортних засобів вихідні нормативи періодичностей впливів і трудомісткості коректуються за допомогою коефіцієнтів в залежності від наступних факторів:

категорій умов експлуатації К₁ (див. таблиці А.8…А9);

модифікації рухомого складу і організації його роботи К₂ (див. таблицю А.10);

природнокліматичних умов К₃ (див. таблицю А.11);

кількості одиниць технологічно сумісного рухомого складу К₄ (див. таблицю А.12);

способу зберігання рухомого складу К₅.

З урахуванням перелічених коефіцієнтів відкоректовані значення пробігів до КР і періодичностей ТО для певної моделі дорожнього транспортного засобу визначаються за допомогою залежностей:

де L^H_кр— нормативний пробіг до КР певної моделі автомобіля (див. таблицю А.1);

L^H_МД — нормативна періодичність заміни масла в двигуні (мащення двигуна), якщо вона планується як самостійний вид технічного обслуговування для певної моделі автомобіля;

L^H_ТО-1, L^H_ТО-2 — нормативи періодичностей ТО-1 і ТО-2 для певної моделі автомобіля.

L'_КР=500 000×0,9×1,0=450 000.

L`_TO-1=5000×0,9×1,0=4500.

L`_TO-2=20 000×0,9=18 000.

Для зручності розробки графіків технічного обслуговування рухомого складу і виконання прибирально-мийних робіт перед кожним МД, ТО-1, ТО-2, необхідно забезпечити кратність пробігів до КР і періодичностей ТО середньодобовому пробігу l_сд. Для цього визначають співвідношення L^/_мд/l_сд, яке заокруглюють до найближчого цілого числа А, і періодичність L_мд, кратну середньодобовому пробігу, підраховують за залежністю:

Визначають співвідношення L^/_ТО-1/l_сд, яке заокруглюють до найближчого цілого числа В, і періодичність L_ТО-1, кратну середньодобовому пробігу, підраховують за залежністю:

L_ТО-1 = А l_сд.

L_TO-1=4500.

Визначають співвідношенняL^/_ТО-2/L^/_ТО-1, яке заокруглюють до найближчого цілого числа С, і періодичність L_ТО-2, кратну l_сдтаL_ТО-1, підраховують за залежністю:

L_ТО-2 = В L_ТО-1.

L_ТО-2 =18 000.

Нарешті, визначають співвідношення L^/_КР/L^/_ТО-2, яке заокруглюють до найближчого цілого числа Д, і пробіг до капітального ремонту L_КР, кратний L_ТО-2, L_ТО-1 та l_сд, підраховують за залежністю:

L_КР = С L_ТО-2.

L_КР =450 000.

У тому випадку, коли для деяких моделей автомобілів передбачаються технічні обслуговування більш вищого порядку ніж ТО-2 (наприклад ТО-3 для автомобіля Tatra), спочатку проводять коректування L^H_ТО-3 за залежністю (1.1), як і обслуговування нижчого порядку, а надалі аналогічно із (1.4) та (1.5) забезпечують кратність L_ТО-3, L_ТО-2, L_КР..

Відкоректовані значення трудомісткостей технічних обслуговувань і ПР визначаються за залежностями:

;

де t^H_ЩО, t^H_МД, t^H_TO-n, t^H_ПР, — нормативи трудомісткості відповідно на ЩО, мащення двигуна, номерні технічні обслуговування від 1 до n, ПР для вибраної моделі автомобіля (див. таблицю А.2);

К₅ — коефіцієнт коректування питомої трудомісткості поточного ремонту в залежності від прийнятого в проекті способу зберігання рухомого складу: при відкритому зберіганні К₅=1,0, при закритому — К₅=0,9.

T_ЩО=0,5×1,10=0,55.

T_TO-1=10×1,10=11,0.

T_TO-2=40,0×1,10=44,0.

T_ПР=9,0×0,9x1x1,10×1=8,91.

При виконанні планових робіт ТО-1, ТО-2 (а для деяких моделей рухомого складу і ТО-3) дуже часто зустрічаються операції, так званого, супутнього поточного ремонту, які не враховані в об'ємах планових ТО. Тому до відкоректованих значень трудомісткості ТО-1 необхідно додати 0,08…0,12 люд. год, до трудомісткості ТО-2 — 0,33…0,50 люд. год, а до трудомісткості ТО-3 — 0,50…1,00 люд. год, для виконання операцій супутнього поточного ремонту.

При проектуванні АТП можна припустити, що роботи сезонного обслуговування будуть виконуватись разом із черговим ТО-2, тому для подальших розрахунків необхідно визначити тільки додаткові трудомісткості Т_СО стосовно ТО-2 за залежністю:

(1.6).

де , — нормативи трудомісткостей відповідно на СО і ТО-2 (див. таблицю А.2).

?T_CO=(48,0−40,0)x1,10×1,0=8,8.

Нормативи тривалості простою рухомого складу в КР, ТО-2 і ПР, які наведені в таблиці А.3, коректуванню не підлягають.

Результати вибору і коректування вихідних нормативів ТО і ремонту кожної моделі рухомого складу рекомендується звести в таблицю 1.1.

Таблиця 1.1 — Вибір і коректування нормативів ТО і ремонту рухомого складу.

В таблицю 1.1 вносяться тільки ті види впливів, які передбачені таблицею А.1 для вибраної моделі рухомого складу.

Якщо розрахунок АТП ведеться за двома або трьома моделями рухомого складу, в рядках таблиці 1.1 необхідно передбачити достатність місця для розташування в її графах (колонках) двох або трьох значень показників для кожного виду впливів, які наведені в боковику таблиці. Крім того в примітці до таблиці 1.1 необхідно вказати порядок розташування показників кожної конкретної моделі рухомого складу, якщо автором прийнята своя, особлива індексація дорожніх транспортних засобів (див. примітку до таблиці 1.2).

Для спрощення розрахунків вантажних АТП, в рухомому складі яких використовуються причіпи та напівпричіпи, вибір і коректування вихідних нормативів рекомендується проводити як для однієї моделі дорожнього транспортного засобу — автопоїзда, тобто тягач та причіп (напівпричіп).

У цьому випадку пробіг до КР, періодичності ТО і тривалість простою в КР для автопоїзда слід приймати за нормативами тягача, а трудомісткості ТО та тривалість простою в ТО-2 і ПР автопоїздів — як суму нормативів тягача і причепа (напівпричепа).

Трудомісткості ПР тягача і причепа необхідно коректувати окремо.

Перелічені вище особливості розрахенку АТП із використанням в їх рухомому складі автопоїздів необхідно також врахувати при формуванні таблиці 1.1.

При використанні в АТП газобалонних автомобілів нормативи трудомісткості ТО і ПР базових модифікацій рухомого складу необхідно збільшити на величину додаткових трудомісткостей з обслуговування і ремонту газових систем живлення, які наведені в останніх рядках таблиці А.2. Заповнення таблиці 1.1 необхідно виконати, забезпечивши наступну точність результатів: при коректуванні пробігів -10км; при коректуванні трудомісткостейдва знаки після коми.

2. План обслуговування і виробнича програма з технічного обслуговування і ремонту рухомого складу План обслуговування рухомого складу визначає кількість впливів та їх трудомісткості за рік на один автомобіль певної моделі. Виробнича програма з ТО і ПР рухомого складу визначає річну і добову кількість впливів та річний об'єм робіт за всім парком дорожніх транспортних засобів.

На початку розробки плану обслуговування за розрахунковий цикл приймається відкоректована величина пробігу певної моделі автомобіля до капітального ремонту. У цьому випадку кількість КР за цикл завжди буде дорівнювати одиниці, оскільки L_Ц=L_кр..

При пробігові автомобіля L=L_кр чергові технічні обслуговування вищого порядку (ТО-3 або ТО-2) не проводяться у зв’язку з необхідністю направлення автомобіля в капітальний ремонт (перед капітальним ремонтом автомобіля нема сенсу займатися його обслуговуванням). Тому кількості впливів вищого порядку за цикл визначаються за залежностями:

(1.7).

N_ЦТО-2=24.

У випадку, коли ТО-3 для вибраної моделі рухомого складу не планується, слід приймати N_Ц ТО-3=0.

Оскільки роботи ТО-1 входять в об'єми ТО-2, то кількість ТО-1 за цикл буде рівним:

(1.8).

N_ЦТО-1=75.

Кількість ЩО і МД за розрахунковий цикл визначають за залежностями:

N_ЦЩО = L_KP / l_CД, (1.9).

N_ЦЩО=450 000/100=4500.

Таблиця 1.2 — План обслуговування рухомого складу.

При визначенні постових трудомісткостей одного впливу необхідно враховувати, що роботи з усіх видів технічних обслуговувань є постовими, і тому у відповідні графи таблиці 1.2 переносяться відкоректовані величини трудомісткостей ТО із таблиці 1.1.

Трудомісткості ПР поділяються на постові, які виконуються в зоні ПР, і підготовчі, які виконуються у виробничих відділеннях. Частка постових робіт у загальних трудомісткостях ПР становить: для легкових автомобілів — 49%, для автобусів — 44%, для вантажних автомобілів — 50%, для причепів і напівпричепів — 65%.

Таблиця 1.3 — Виробнича програма з ТО і ПР рухомого складу.

Подальші розрахунки в плані обслуговування необхідно проводити орієнтуючись на залежності, які наведені в графі «Обґрунтування або розрахункова формула», користуючись при цьому такими показниками як:

— кількістю днів роботи рухомого складу за рік — Д_Р;

— коефіцієнтом випуску рухомого складу — _В;

— спусковою кількістю автомобілів певної моделі - А_С..

При виборі режиму виробництва ТО і ПР необхідно враховувати, що цей показник визначає робочий період, протягом якого виконуються роботи з даного виду впливу. Режим виробництва вимірюється річною тривалістю робочого періоду в днях — Ф_Р, кількістю робочих змін і добовою тривалістю робочого періоду в годинахФ_Д.

Річна тривалість робочого періоду для виробничих зон ЩО і ТО-1, як правило, дорівнює кількості днів роботи рухомого складу за рік, тобто Ф_РЩО, _ТО-1=Д_Р. Для виробничих зон ТО-2 і ПР річна тривалість робочого періоду становить 253 дні при п’ятиденному робочому тижні, або 303 дні при шестиденному робочому тижні.

Добова тривалість робочого періоду виробничих зон ЩО і ТО-1 залежить від часу в наряді рухомого складу — Т_Н, який вказується в завданні на курсову роботу. Від цього ж показника залежить і кількість робочих змін, в які виконуються впливи ЩО і ТО-1.

При значенні величини Т_Н 10 годин за добу роботи з ЩО і ТО-1 можна виконувати або в другу, або в другу і третю зміни. Тривалість кожної зміни в цьому випадку становить 6,7 години при шестиденному робочому тижні, або 8,0 годин — при п’ятиденному. При значенні Т_Н 10 годин за добу роботи з ЩО і ТО-1 слід виконувати тільки в третю зміну при її тривалості 6,7 або 8,0 годин.

При організації в АТП самостійного пункту заміни масла в двигуні режим його роботи необхідно приймати аналогічно з режимом роботи зони ТО-1.

Добовий робочий період зони ТО-2 (так само і ТО-3) в загальному випадку становить одну зміну (першу), але можливі варіанти організації цих робіт в дві зміни (першу і другу). У випадку організації робіт зони ТО-2 (ТО-3) в дві зміни необхідно внести відповідні корективи в розрахунки тривалостей впливів в міжзмінний і експлуатаційний періоди (рядки 4 і 5 таблиці 1.2), визначаючи ці показники аналогічно з показниками для ПР.

Добовий робочий період зони ПР і виробничих відділень, як правило, становить дві зміни (першу і другу) з відповідною тривалістю кожної зміни 6,7 або 8,0 годин.

Одним із основних показників плану обслуговування і виробничої програми з ТО і ПР рухомого складу є загальний річний об'єм робіт для кожного виду впливу (останній рядок таблиці 1.3).

Особливістю цих розрахунків є визначення загального річного об'єму робіт з ТО-2, оскільки разом з ТО-2 інколи виконують роботи з сезонного обслуговування. В загальному випадку річний об'єм робіт ТО-2 визначається за залежністю:

Т_Р ТО-2 = Т_ТО-2 N_Р + m А_С Т_СО, (1.10).

де Т_ТО-2 — трудомісткість одного ТО-2 (див. другий рядок таблиці 1.2); mкількість сезонних обслуговувань певної моделі автомобіля за рік (див. таблицю А.1); Т_СО— додаткова трудомісткість на сезонне обслуговування, яка визначаються за залежністю (1.6), і приведена в таблиці 1.1.

Т_Р ТО-2=16,69×318,5+2×160×3,36=6390,965.

У тому випадку, коли для вибраної моделі автомобіля сезонне обслуговування не планується (тобто m = 0), другий член виразу (1.9) буде дорівнювати нулю.

3. Річний об'єм виробництва і кількість виробничого персоналу автотранспортного підприємства Об'єм виробництва визначає загальні річні трудомісткості кожного виду робіт і служить вихідним нормативом для розрахунку потреб підприємства у виконавцях певних робіт, робочих постах і обладнанні.

Розрахунок річного об'єму виробничих робіт рекомендується вести у вигляді таблиці 1.4, в графи якої треба внести тільки такі види технічного обслуговування, які передбачені для вибраних моделей рухомого складу. На весь рухомий склад АТП заповняється одна таблиця річного об'єму виробничих робіт.

Розрахунок таблиці 1.4 необхідно починати із заповнення останнього рядка «Разом», у відповідні графи якого заносяться суми загального річного об'єму робіт з кожного виду впливів для автомобілів одного типу із останнього рядка попередньої таблиці 1.3.

При наявності в АТП автомобілів різних типів (наприклад: легкові і автобуси, поодинокі вантажні і автопоїзди) у всіх рядках таблиці 1.4 необхідно передбачити достатність місця для внесення в кожний рядок принаймні двох значень показників певного типу рухомого складу.

Ці значення показників кожного типу рухомого складу можна відокремлювати в межах кожної графи. Порядок розташування показників в рядках необхідно обумовлювати в примітці до даної таблиці.

Розподіл загальних річних трудомісткостей кожного впливу, які наведені в останньому рядку таблиці 1.4, за видами робіт рекомендується проводити у відсотках.

При цьому слід врахувати, що числові значення відсоткового розподілу трудомісткостей ТО-2 і ТО-3 (якщо воно планується) однакові. Всі трудомісткості з МД слід відносити до змащувальних робіт.

Після розрахунків річних об'ємів трудовитрат для кожного конкретного виду робіт і типу рухомого складу в рядках графи «Всього» таблиці 1.4 необхідно підрахувати загальні сумарні трудовитрати для всього рухомого складу АТП.

технічний ремонт автотранспортний пост Таблиця 1.4 — Річний об'єм виробничих робіт.

Розрахунок виробничого персоналу рекомендується проводити у вигляді таблиці 1.5. У відповідні рядки графи «Річний об'єм робіт» цієї таблиці заносяться значення трудомісткостей із таблиці 1.4 (графа «Всього»).

Таблиця 1.5 — Виробничий персонал АТП.

Значення річного фонду часу робітників приймаються із таблиці А.17. Розрахункове число робітників визначається за залежністю (1.11) із точністю одного знаку після коми. Прийнята кількість працюючих заокруглюється до цілих чисел. Розподіл виробничого персоналу за змінами слід проводити із врахуванням даних, наведених в таблицях 1.2 і 1.3, а саме: виду впливу, при якому виконуються ті чи інші роботи (див.таблицю 1.3) і номеру зміни, в яку виконуються певні впливи (див.таблицю 1.2).

Таблиця 1.6 -Допоміжний персонал АТП.

4. Розрахунок кількості виробничих постів, вибір і обґрунтування методів організації виробництва на постах Розрахунок кількості робочих постів виконується окремо для кожного виду ТО і ПР. Крім цього для різних типів рухомого складу ці розрахунки мають свої особливості..

Перед визначенням розрахункової кількості робочих постів у виробничих зонах необхідно з’ясувати: чи суттєво відрізняються за габаритними розмірами окремі типи рухомого складу, вибрані для даного АТП. Якщо в АТП передбачається використовувати рухомий склад, окремі типи якого суттєво відрізняються за габаритними розмірами (наприклад: легкові автомобілі і міжміські автобуси, поодинокі автомобілі малої вантажності і великорозмірні автопоїзди), розрахунки кількості робочих постів необхідно проводити окремо для кожного типу рухомого складу..

При проектуванні АТП, окремі типи рухомого складу якого несуттєво відрізняються між собою за розмірами, розрахунок кількості робочих постів можна виконувати за сумарними показниками для всього парку рухомого складу..

Технічні обслуговування і ремонт автомобілів можна виконувати на універсальних або спеціалізованих постах..

Останні можуть бути окремими (проїздними або тупиковими), чи складати потокову лінію. Доцільність організації ТО і ПР на універсальних або спеціалізованих постах залежить від розрахункової кількості робочих постів. Організувати виконання ТО і ПР на окремих універсальних постах простіше: на постах можна виконувати роботи з різними об'ємами трудовитрат, обслуговувати автомобілі різних типів і моделей і інш..

Але організація ТО на окремих універсальних постах має і суттєві недоліки: необхідно дублювати обладнання на постах, залучати до виконання робіт виконавців — універсалів високої кваліфікації; зростають витрати часу на заїзди автомобілів на пости і з'їзд з них; підвищується забрудненість повітря відпрацювавшими газами, збільшуються площі виробничих зон та інше..

Більш прогресивним методом організації технічних обслуговувань автомобілів є потоковий, при організації якого підвищується продуктивність праці за рахунок спеціалізації виконавців, підвищується ступінь використання технологічного обладнання і реманенту внаслідок спеціалізації робіт, зменшуються виробничі площі, підвищується виробнича дисципліна внаслідок неперервності та ритмічності виробництва, покращуються умови праці і підвищується якість виконання робіт..

Для організації технічних обслуговувань потоковим методом необхідні певні умови, а саме: достатня змінна виробнича програма за технологічно сумісними групами рухомого складу; достатня кількість виробничих постів; забезпечення певного рівня механізації робіт; виконання супутнього ПР автомобілів перед проведенням ТО; своєчасне забезпечення постів запасними частинами і матеріалами..

Щоденне обслуговування передбачає виконання робіт з перевірки технічного стану рухомого складу, яка спрямована на забезпечення безпеки руху, а також робіт з підтримки належного зовнішнього вигляду, заправці паливом, маслами та охолоджувальною рідиною, а для деяких видів рухомого складу — санітарну обробку кузова..

ЩО виконується в основному після роботи рухомого складу на лінії. Перевірка технічного стану проводиться і перед виїздом на лінію і при зміні водіїв на лінії. Виробничі зони ЩО виконують роботи з підтримки належного зовнішнього вигляду рухомого складу і з санітарної обробки деяких видів рухомого складу (наприклад, вантажних спеціалізованих автомобілів для перевезення харчових продуктів короткочасного зберігання). Всі інші види робіт ЩО виконуються водіями за рахунок підготовчо-заключного часу і механіками контрольно-технічних пунктів (КТП)..

Враховуючи перелічені вище особливості виконання робіт з ЩО, в загальному вигляді розрахункова кількість постів для організації в АТП зони ЩО визначається за залежністю:.

П_ЩО=Д_НДЩО / _ВФ_ДЩО, (1.12).

де — коефіцієнт нерівномірності завантаження робочих постів (див. таблицю А.18);.

Д_НДЩО — добова тривалість впливів ЩО, кількісне значення якої підраховано для кожного типу рухомого складу в графі «ЩО» десятого рядка таблиці 1.3;.

_В— коефіцієнт використання робочого часу постів ЩО (див. таблицю А.19);.

Ф_ДЩО— добова тривалість робочого періоду зони ЩО, кількісне значення якої визначено для кожного типу рухомого складу в графі «ЩО» дев’ятого рядка таблиці 1.3..

П_ЩО=1,15×24,53/0,95×6,7=4,427.

Залежність (1.12) надає можливості визначити розрахункову кількість виробничих постів ЩО як для кожного типу рухомого складу, так і для його парку..

При значенні розрахункової кількості постів ЩО більше двох, роботи щоденного обслуговування рекомендується виконувати на потокових лініях із кількістю постів на одній лінії три або чотири. У цьому випадку загальна прийнята кількість робочих постів ЩО повинна бути кратною трьом або чотирьом. Розподіл робіт на постах трипостових або чотирипостових ліній ЩО наведено в таблиці А.20..

Для своєчасного забезпечення потокових ліній ЩО необхідною кількістю рухомого складу потрібно передбачити певну кількість постів очікування із співвідношення: один пост очікування на одну потокову лінію..

Обслуговування ТО-1 передбачає виконання контрольно-діагностичних, регулювальних і кріпильних робіт за системами і механізмами дорожніх транспортних засобів, які забезпечують безпеку руху, а також робіт з мащення автомобіля..

Виконують роботи ТО-1 після повернення автомобіля з лінії в міжзмінний період. Роботи з ТО-1 можна проводити разом із Д-1 (суміщене ТО-1), або окремо від нього (самостійне ТО-1)..

У загальному вигляді розрахункова кількість постів ТО-1 разом із Д-1 визначається за залежністю:.

П_ТО-1+Д-1=Д_НДТО-1 / _ВФ_ДТО-1, (1.14).

де ,_В — аналогічно із (1.12);.

Д_НДТО-1 — добова тривалість впливів ТО-1 і Д-1, кількісне значення якої підраховано для кожного типу рухомого складу в графі «ТО-1» десятого рядка таблиці 1.3;.

Ф_ДТО-1— добова тривалість робочого періоду зон ТО-1 і Д-1, кількісне значення якої визначено для кожного типу рухомого складу в графі «ТО-1» дев’ятого рядка таблиці 1.3..

П_ТО-1+Д-1=1,09×8,177/0,93×6,7=1,43.

Відокремлене значення розрахункової кількості постів Д-1 в загальному вигляді визначається за залежністю:.

П_Д-1 = Т_РДТО-1 / _ВФ_РТО-1Ф_ДТО-1Р_ПД-1, (1.15).

де ,_В, Ф_ДТО-1 — аналогічно з (1.14);.

Т_РДТО-1— загальнорічна трудомісткість діагностики в складі трудовитрат на ТО-1, кількісне значення якої підраховано для кожного типу рухомого складу в графі «ТО-1» четвертого рядка таблиці 1.4;.

Ф_РТО-1 — річна тривалість робочого періоду ТО-1, кількісне значення якої підраховано для кожного типу рухомого складу в графі «ТО-1» шостого рядка таблиці 1.3;.

Р_ПД-1 — кількість працюючих на постах Д-1, (Р_ПД-1 = 1…2)..

П_Д-1=1,09×752,4/0,93×303×6,7=0,434.

Розрахункова кількість постів ТО-1 буде визначатись як різниця виразів (1.14) і (1.15), тобто:.

П_ТО-1 = П_ТО-1+Д-1 — П_Д-1. (1.16).

П_ТО-1 =1,43−0,434=1.

При П_ТО-12 роботи ТО-1 рекомендується виконувати на потокових лініях із кількістю постів на кожній лінії три або чотири. У такому випадку прийнята кількість постів ТО-1 повинна бути кратною трьом або чотирьом, аналогічно з лініями ЩО..

При розрахунковій кількості постів Д-1, визначених за залежністю (1.15), меншій 0,5 рекомендується розміщати переносне діагностичне обладнання на потоковій лінії ТО-1 і виконувати роботи ТО-1 суміщені з Д-1..

При розрахунковій кількості постів Д-1 більшої 0,5 можливі два варіанти рішень:.

— організація самостійної зони Д-1 і самостійних потокових ліній ТО-1;.

— при кількості потокових ліній ТО-1 більше одної і розрахунковій кількості постів Д-1, що припадають на кожну лінію, меншим 0,5 — організація двох (і більше) потокових ліній ТО-1 суміщеного з Д-1..

Розподіл робіт між окремими постами трипостових і чотирипостових ліній самостійного ТО-1 і ТО-1, суміщеного з Д-1, наведено в таблиці А.20..

Перед постами ТО-1 необхідно передбачити пости очікування із співвідношення: один пост очікування на одну потокову лінію..

Обов’язкові роботи з ТО-2 (ТО-3) містять поглиблену перевірку технічного стану всіх основних механізмів і систем дорожніх транспортних засобів, виконання кріпильних, регулювальних, змащувальних та інших робіт з метою попередження несправностей, зниження інтенсивності погіршення параметрів технічного стану рухомого складу, зменшення його негативного впливу на довкілля. Виконуються ці роботи в експлуатаційний період у першу, а інколи другу зміну..

У загальному вигляді розрахункова кількість постів ТО-2 разом із Д-2 визначається за залежністю:.

П_ТО-2+Д-2=Д_ДДТО-2 / _ВФ_ДТО-2, (1.17).

деД_ДДТО-2 — добова тривалість впливів ТО-2 і Д-2, кількісне значення якої підраховано для кожного типу рухомого складу в графі «ТО-2» одинадцятого рядка таблиці 1.3;.

Ф_ДТО-2— добова тривалість робочого періоду зон ТО-2 і Д-2, кількісне значення якої визначено для кожного типу рухомого складу в графі «ТО-2» дев’ятого рядка таблиці 1.3..

П_ТО-2+Д-2=1,09×10,464/0,98×6,7=1,737.

Відокремлене значення розрахункової кількості постів Д-2 в загальному вигляді визначається за залежністю:.

П_Д-2 = Т_РДТО-2 / _ВФ_РТО-2Ф_ДТО-2Р_ПД-2, (1.18).

де ,_В, Ф_ДТО-2 — аналогічно з (1.17);.

Т_РДТО-2— загальнорічна трудомісткість діагностики в складі трудовитрат ТО-2, кількісне значення якої підраховано для кожного типу рухомого складу в графі «ТО-2» четвертого рядка таблиці 1.4;.

Ф_РТО-2— річна тривалість робочого періоду ТО-2, кількісне значення якої підраховано для кожного типу рухомого складу в графі «ТО-2» шостого рядка таблиці 1.3;.

Р_ПД-2— кількість працюючих на постах Д-2, (Р_ПД-2 = 1…2)..

П_Д-2=1,09×174,816/0,98×303=0,642.

Розрахункова кількість постів ТО-2 визначається аналогічно із (1.16):.

П_ТО-2 = П_ТО-2+Д-2 — П_Д-2. (1.19).

П_ТО-2 =1,737−0,642=1,095.

Прийнята кількість постів ТО-2 і Д-2 визначається шляхом заокруглення розрахункових значень цих величин. Виконання діагностики Д-2 необхідно передбачити на самостійних постах в окремій виробничій зоні. Роботи з ТО-2 раціонально організувати на спеціалізованих тупикових постах. При використанні в рухомому складі АТП автопоїздів роботи з їх ТО-2 рекомендується проводити на спеціалізованих проїздних постах. Спеціалізація постів ТО-2 за видами робіт наведена в таблиці А.15..

Розрахунки кількості робочих постів ТО-3 (якщо воно планується для вибраного типу рухомого складу) слід проводити аналогічно із ТО-2, або об'єднати їх і виконувати разом з розрахунком постів ТО-2..

Перед постами ТО-2 (ТО-3) необхідно передбачити пости очікування із співвідношення: 20% від кількості робочих постів..

У тому випадку, коли розрахункова сумарна кількість постів Д-1 і Д-2 дорівнює або менше одиниці, ці роботи допускається виконувати на одному посту з використанням універсального обладнання і переносних діагностичних приладів..

Поточний ремонт призначений для усунення несправностей, пошкоджень, відмов, які виникли в процесі експлуатації рухомого складу. Роботи поточного ремонту виконуються в основному в першу і другу зміни..

Розрахункова кількість постів ПР в загальному вигляді визначається за залежністю:.

П_ПР = 2Д_НДПР / _ВФ_ДПР, (1.20).

де Д_НДПР — добова тривалість впливу ПР, кількісне значення якої підраховано для кожного типу рухомого складу в графі «ПР» десятого рядка таблиці 1.3;.

Ф_ДПР— добова тривалість робочого періоду зони ПР, кількісне значення якої підраховано для кожного типу рухомого складу в графі «ПР» дев’ятого рядка таблиці 1.3..

П_ПР=2×1,12×14,131/0,95×13,4=2,487.

Пости поточного ремонту причепів і напівпричепів необхідно розраховувати окремо від постів ПР тягачів..

Роботи ПР рекомендується виконувати на спеціалізованих тупикових або проїздних постах. Нормативи із спеціалізації постів ПР автомобілів наведені в таблиці А.21. Спеціалізацію постів ПР причепів і напівпричепів можна проводити на основі нормативів таблиці А.16..

Перед постами ПР необхідно передбачити пости очікування з урахуванням співвідношення: 20% від кількості робочих постів..

Загальний розрахунок робочих постів виробничих зон ТО і ПР рухомого складу необхідно звести в таблицю 1.7.

Таблиця 1.7 — Робочі пости виробничих зон.

При розподілі постів між змінами необхідно врахувати дані, що містяться в восьмому рядку таблиці 1.3..

5. Розрахунок і підбір технологічного обладнання виробничих зон і відділень До технологічного обладнання належать стаціонарні та переносні стенди, верстати, прилади, пристрої та виробничий реманент (стелажі, столи, шафи) і інше обладнання для виконання виробничого процесу..

При повному завантаженні обладнання його кількість розраховується за річними трудовитратами і фондом робочого часу або пропускній здатності певних типів обладнання. Розрахунками визначається лише кількість основного технологічного обладнання: металообробних верстатів, установок для миття автомобілів, паливозаправних колонок..

Загальна кількість металообробних верстатів визначається за залежністю:.

В = Т_РМД / Ф_РПРФ_ДПРВ, (1.21).

де Т_РМ — загальнорічна трудомісткість механічних робіт АТП, яка визначена в графі «Разом» двадцять другого рядка таблиці 1.4;.

_Д — коефіцієнт врахування трудовитрат допоміжних робіт по самообслуговуванню підприємства, які належать до відділу головного механіка (_Д = 1,2…1,3);.

Ф_РПР— річна тривалість робочого періоду верстатів, яка підрахована в графі «ПР» шостого рядка таблиці 1.3;.

Ф_ДПР — добова тривалість робочого періоду верстатів, яка визначена в графі «ПР» дев’ятого рядка таблиці 1.3;.

_В — коефіцієнт використання робочого часу верстата (_В = 0,7…0,8)..

B=2742,48×1,2/303×13,4×0,7=1,158.

Загальна кількість металообробних верстатів розподіляється між видами робіт у відсотковому співвідношенні: токарні - 60%, фрезерні - 12%, шліфувальні - 10%, заточні - 8%, стругальні - 5%, свердлильні - 5%..

Кількість установок для миття автомобілів дорівнює кількості потокових ліній ЩО рухомого складу. Для вибору конкретного типу мийної установки, яка забезпечить виконання виробничої програми з ЩО рухомого складу, необхідно попередньо визначити її пропускну здатність — W за залежністю:.

W = А_Е / Ф_ДЩОМ_УВ, (1.22).

де, Ф_ДЩО, _В -аналогічно із (1.12);.

А_Е — експлуатаційна кількість автомобілів, яка визначена в другому рядку таблиці 1.3;.

М_У— кількість мийних установок, яка дорівнює кількості потокових ліній ЩО..

W=1,15×144,15/6,7x1x0,95=23,51.

За визначеною пропускною здатністю мийної установки вибирається її конкретна модель із таблиці А.22, і приводяться її технічні характеристики..

Число одиниць обладнання, яке використовується періодично, з неповним завантаженням, вибирається із табелю обладнання для конкретного виробничого підрозділу.Використання підйомно-оглядового і підйомно-транспортного обладнання залежить від кількості і спеціалізації постів ТО і ПР та компоновок ліній ТО-1, ЩО і вибирається при плануванні виробничих корпусів..

6. Склад приміщень підприємства і розрахунок їх площ До складу приміщень автотранспортного підприємства належать:.

— виробничі зони ЩО, МД, ТО — 1, Д — 1, ТО — 2, ТО — 3, Д — 2, і ПР;.

— виробничі відділення: агрегатне, слюсарно — механічне, електротехнічне, акумуляторне, ремонту систем живлення, шиномонтажне, шиноремонтне, кузовне, арматурне, зварювальне, мідницьке, бляхарське, ковальсько — ресорне, оббивне, малярне, відділу головного механіка (ВГМ);.

— складські приміщення: агрегатів, запчастин, експлуатаційних матеріалів, змащувальних матеріалів, лакофарб, інструменту, кисню і ацетилену в балонах, пиломатеріалів, металів, металобрухту і цінного утиля, автошин, палива для котельні, матеріалів ВГМ, а також майданчик зберігання списаної техніки;.

— зони зберігання: відкрита стоянка автомобілів, намет або закрита стоянка автомобілів;.

— обслуговуючі приміщення: адміністративні, побутові, КТП, диспетчерська, медичного обслуговування, громадського харчування, культурного обслуговування і громадських організацій..

Крім того на АТП знаходяться технічні приміщення: трансформаторна, компресорна, насосні, вентиляційна, котельня і інші..

Площі зон технічного обслуговування і поточного ремонту рухомого складу визначаються за залежністю:.

F₃ = F_А П_З К_З, (1.23).

де F_А — площа автомобіля в плані за габаритними розмірами;.

П_З — число постів (автомобілемісць) в даній зоні;.

К_З — коефіцієнт щільності розміщення постів в зоні; К_З = 6…7 — при односторонньому розташуванні постів в зонах ТО і ПР, К_З = 4…5 — при двохсторонньому розташуванні постів в зонах ТО і ПР і на потокових лініях ЩО і ТО-1; К_З = 2,5…3,0 — для зон зберігання рухомого складу..

F₃=24,95×150×3=11 227,5 м².

Остаточно розрахована площа виробничих зон уточнюється при плануванні виробничих корпусів і генерального плану АТП. На кресленнях виробничих зон у певному масштабі зображуються пости і потокові лінії з дотриманням ширини проїздів, нормативних віддалей між автомобілями, обладнанням і елементами будівель..

Перед початком конкретного планування виробничих зон автотранспортного підприємства необхідно детально ознайомитись із нормативами проектування. Габарити наближення рухомого складу один до одного при маневруванні, а також до елементів будівельних конструкцій і до стаціонарного обладнання в закритих приміщеннях зон робочих постів ТО і ПР наведені в таблиці А.23..

Норми відстаней між рухомим складом, рухомим складом і елементами будівельних конструкцій у виробничих зонах ТО і ПР містяться в таблиці А.24..

При технологічному проектуванні виробничих зон ТО-2 і ПР необхідно передбачити на робочих постах використання підйомно-оглядового обладнання для забезпечення доступу знизу до елементів конструкції рухомого складу..

В якості такого обладнання використовуються механізовані пристрої (гідравлічні і електромеханічні підйомники, пересувні стійки, перекидачі) або оглядові канави. Розподіл постів ТО-2 і ПР за видами підйомно-оглядового обладнання наведено в таблиці А.25..

При влаштуванні оглядових канав у виробничих зонах необхідно передбачити виконання наступних вимог [12]:.

довжина робочої зони оглядової канави повинна бути не менше габаритної довжини рухомого складу;.

ширина вузької оглядової канави — 1,0…1,2 м;.

глибина канав для вантажних автомобілів і автобусів становить 1,2 м (п'ять сходинок шириною по 0,3 м і висотою по 0,2 м), легкових автомобілів і мікроавтобусів — 1,4 м (шість сходинок), для постів мийних робіт ліній ЩО — 0,6 м (дві сходинки);.

— на в'їздній частині оглядової канави необхідно передбачити розсікач висотою 0,2 м;.

на тупикових оглядових канавах необхідно передбачити упори для передніх коліс на віддалі розміру переднього звису автомобіля (див. таблиці А.4…А.7) від перехідного містка або кінця канави..

Проїзні оглядові канави, що розташовані паралельно одна до одної, необхідно об'єднувати тунелями, а тупикові канави — відкритими траншеями. Глибина тонеля становить 2 м (дев'ять сходинок), ширина не менше 1 м. Ширина траншеї дорівнює 1,2 м без розміщення в ній обладнання, або 2,0…2,2 м — при розміщенні..

Для входу в оглядові канави необхідно передбачити сходи шириною не менше 0,7 м в кількості:.

для тупикових канав, сполучених траншеями, — не менше одних на три канави, об'єднаних тунелями — не менше одних на чотири канави;.

для проїздних канав потокових ліній — не менше двох на кожну потокову лінію, розташованих з протилежних сторін на віддалі не більше 25 м;.

для тупикових канав, не об'єднаних траншеями і тунелями, по одних на кожну канаву..

Входи в оглядові канави не повинні бути розташованими під автомобілями, на шляхах руху і маневрування рухомого складу та мати огороджуючі перила висотою 0,9 м..

Для забезпечення піднімання рухомого складу на оглядових канавах необхідно передбачити пересувні або стаціонарні канавні підйомники..

Після вибору підйомно-оглядового обладнання робочих постів ТО і ПР рухомого складу, можна приступати до вирішення питань оснащування виробничих зон підйомно-транспортним обладнанням для знімання і переміщування агрегатів в межах виробничих корпусів..

Вирішення цих питань надає можливість визначити необхідну висоту приміщень виробничих зон (за рекомендаціями, наведеними в таблиці А.26) і приступити до детальної розробки об'ємно-планувальних рішень виробничих зон. Результати розрахунку площ виробничих зон необхідно оформити у вигляді таблиці 1.8..

1.8 — Площі зони зберігання рухомого складу і виробничих зон АТП.

Площі виробничих відділень і приміщення ВГМ можна розраховувати двома методами: за кількістю працюючих у найбільш завантажену зміну і за площею, яку займає обладнання, із врахуванням залежностей:

F_В = f₁ + f₂ (Р_Е — 1), (1.24).

F_В = F_ОБК_Щ, (1.25).

де f₁, f₂ — питома площа, що припадає відповідно на першого і кожного наступного робітника (див. таблицю 1.8);

Р_Е — кількість робітників у найбільш завантажену зміну;

F_ОБ — площа обладнання, що розташоване у відповідному відділені;

К_Щ — коефіцієнт щільності розстановки обладнання, кількісне значення якого для відповідних відділень наведене в таблиці А.28.

Для організації спеціалізованих постів у зварювальному, столярно-кузовному, арматурно-кузовному і малярному відділеннях необхідно забезпечити заїзди в ці відділення автомобілів, що відповідно приведе до необхідності збільшення площ, розрахованих за залежностями (1.24) і (1.25). Додаткова площа спеціалізованих постів розраховується наступним чином:

(1.26).

де F_A — площа найбільшого автомобіля (причепа) в рухомому складі АТП;

n — кількість спеціалізованих постів у відділенні; для зварювального, кузовного відділень у всіх АТП, а також малярного відділення у вантажних АТП значення n=1; для малярних відділень пасажирських АТП n=2;

k_д=2,5…3,0 — коефіцієнт щільності.

F_d=8433,6x1x3,0=25 300,8.

Для механізації робіт спеціалізованих постів у зварювальному і арматурно-кузовному відділеннях необхідно оснастити їх підйомно-оглядовим обладнанням — підйомником, перекидачем або оглядовою канавою. Попередній розрахунок площ виробничих відділень необхідно оформити у вигляді таблиці 1.5. Для заповнення першої графи цієї таблиці треба використати дані, що містяться в таблиці1.5. При детальній розробці технології робіт у певному виробничому відділенні згідно із завданням на курсовуроботу його площа визначається виходячи із площі, яку займає обладнання. З цією метою попередньо визначається площа обладнання за залежністю, отриманою із (1.25):

(1.27).

Після визначення площі, що займає обладнання, за табелем [10,11] підбирається обладнання для виконання технологічних процесів у заданому відділенні і остаточно, за залежністю (1.25), розраховується його площа.

Відхилення у площах відділення, розрахованих за залежностями (1.24) і (1.25), допускаються в межах 20%. Остаточно площа виробничих відділень визначається при плануванні виробничих корпусів АТП. Допустиме відхилення прийнятих при плануванні площ приміщень від розрахункових не повинно перевищувати 20%.

Таблиця 1.9 — Площі виробничих відділень.

При безпосередньому плануванні виробничих відділень особливу увагу необхідно звертати на відповідність приміщень тим технологічним процесам, які в них виконуються, і дотримання основних нормативів проектування.

Для цього перед початком розробки планувань виробничих відділень необхідно детально ознайомитись із організацією і технологією робіт, що виконуються в даному відділенні, обладнанням і матеріалами, які при цьому використовуються, методами контролю за якістю виконання робіт, особливостями організації робочих місць, нормативами розстановки обладнання, що наведені в таблицях А.29 та А.30, і вимогами по оздобленню внутрішнього простору приміщень, наведеними в таблиці А.27.