Статистичний аналіз зовнішньої торгівлі України

Міністерство освіти і науки України ДВНЗ «Київський національний економічний університет

ім. Вадима Гетьмана"

Кафедра статистики Курсова робота На тему:

«Статистичний аналіз зовнішньої торгівлі України»

Зміст статистичний аналіз зовнішня торгівля Втуп Розділ І. Методологічні основи статистичного аналізу зовнішньої торгівлі

Концепція зовнішньої торгівлі

Інформаційне забезпечення зовнішньої торгівлі

Оцінка збалансованості зовнішньої торгівлі

Розділ ІІ. Оцінювання стану та розвитку зовнішньої торгівлі

2.1 Аналіз міжнародних торгових взаємовідносин України

2.2 Аналіз експортного потенціалу України

2.3 Торгово-економічна співпраця України з Німеччиною

Висновки

Список використаних джерел Додатки

Вступ Утвердження державної незалежності України започаткувало її фактичний вихід на світову арену як суб'єкта міжнародних економічних відносин. Кардинальні зміни в геополітичному становищі України, що відбулися після здобуття нею незалежності, та ситуаційні особливості сучасного стану трансформаційних процесів в економіці істотно підвищили роль зовнішньоекономічних відносин у розвитку країни. Посилення цього чинника об'єктивно диктується здійснюваними ринковими перетвореннями, які формують якісно нові засади подальшого економічного та соціального розвитку країни. Україна тільки входить в систему світового економічного простору і від того, як цей процес буде відбуватись залежить подальший економічний і соціальний розвиток держави, як органічної підсистеми світової економіки.

Найбільш дієвою і ефективною стратегією інтеграції України у світову економіку є поєднання структурної перебудови економіки з її орієнтацією на активне зростання експорту і диференціацію його потенціалу. Цього можна досягти шляхом загального поліпшення інвестиційного клімату й залучення інвестицій у відповідні галузі, створення механізму стимулювання експорту та формування життєздатних конкурентоспроможних експортних виробництв.

Як суб'єкт міжнародних економічних відносин Україна має свідомо входити до системи світогосподарських зв’язків з метою якнайефективного використання усіх їхніх можливостей та підвищення рівня конкурентоспроможності.

Основна мета даної курсової роботи — дослідити особливості Статистичного аналізу зовнішньої торгівлі України.Обїектом дослідження є зовнішня торгівля України. Предмет дослідження — статистичний аналіз зовнішньої торгівлі України.

Предметом дослідження є економічні відносини з приводу формування сучасної системи міжнародних економічних зв’язків.

Об'єктом дослідження є зовнішня торгівля України.

Робота складається з двох розділів. В першому розділі досліджуються методологічні основи статистичного аналізу зовнішньої торгівлі. В другому розділі оцінюється стан та розвиток зовнішньої торгівлі.

РОЗДІЛ І. МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ СТАТИСТИЧНОГО АНАЛІЗУ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ

1.1 Концепція зовнішньої торгівлі

Зовнішня торгівля (ЗТ) є важливою і історично першою формою міжнародних економічних відносин. Вона являє собою обмін товарами та послугами між державно оформленими національними господарствами. Це торгівля однієї країни з іншими країнами світу. Вона складається з ввозу (імпорту) і вивозу (експорту) товарів. В сукупності зовнішня торгівля різних країн утворює міжнародну торгівлю. В сучасних умовах у міжнародній торгівлі приймають участь всі суб'єкти світового господарства. В її основі лежить міжнародний поділ праці. Розвиток міжнародної спеціалізації виробництва та поглиблення вищеназваного розподілу праці (у виді загального, часткового та одиничного) породжує різноманітність форм і напрямків міжнародної торгівлі. Глибокий вплив на неї справляє науково-технічна революція, що прискорила якісні перетворення всіх елементів продуктивних сил і зрушення в географічній та товарній структурі світових товаропотоків.

Міжнародну торгівлю характеризує велика кількість показників, Які можна характеризувати за наступними ознаками:

а) показники обсягів;

б) показники структури;

в) показники динаміки;

г) показники результатів.

Схематично взаємозв'язок цих показників показано в рис. 1.

Рис. 1. Показники міжнародної торгівлі.

Далі розглянемо детально всі ці показники.

Показники обсягів МТ:

1) експорт — це продаж з вивозом за кордон товарів і послуг.

До експорту відносять:

— товари, вироблені, вирощені чи добуті в країні;

— товари, раніше ввезені з-за кордону, що були перероблені, а також товари, переробка яких здійснювалась під митним контролем.

— Реекспорт — продаж та вивіз з країни раніше ввезених на її територію товарів, що не піддавались обробці.

2) імпорт — ввезення в країну товарів та послуг.

До імпорту відносять:

— товари іноземного походження із країни-виробника або країни-посередника;

— товари для подальшої переробки під митним контролем.

— Реімпорт — ввезення раніше вивезених за кордон товарів, які не піддавались обробці, тобто це експортні операції, що не відбулись.

3) зовнішньоторговельний обіг — сума вартостей експорту та імпорту країни за певний період часу

ЗТО = Е + І

4) фізичний обсяг торгівлі - оцінка експорту чи імпорту в незмінних цінах одного періоду (як правило, року);

5) генеральна (загальна) торгівля — прийняте в статистиці зовнішньої торгівлі визначення зовнішньоторговельного обігу з включенням транзитних товарів;

6) спеціальна торгівля — чистий зовнішньоторговельний обіг, тобто продукція, ввезена в країну чи вивезена з неїСТ = ЗТО — реекспорт — реімпорт Показники структури:

1) товарна структура — це показники розподілу експорту та імпорту за основними товарними позиціями;

2) географічна структура — розподіл товарного потоку за країнами, групами країн та регіонами світу;

3) інституційна торгівля — розподіл торгівлі за суб'єктами і методами товарного обміну;

4) видова структура — розподіл торгівлі за видами товарного обміну.Показники динаміки:

1) темпів росту: — темпи росту експорту Тр.е. = Ез.р. / Еб.р. * 100%,

де Тр.е. — темпи росту експорту;

Ез.р. — обсяг експорту в звітному році;

Еб.р. — обсяг експорту в базисному році.

— темпи росту імпорту

Тр.і. = Із.р. / Іб.р. * 100%,

де Тр.і. — темпи росту імпорту;

Із.р. — обсяг імпорту в звітному році;

Іб.р. — обсяг імпорту в базисному році.

— темпи росту зовнішньоторговельного обігу Тр.зт.об. = ЗТОз.р. / ЗТОб.р. * 100%,

де Тр.зт.об. — темпи росту зовнішньоторговельного обігу;

ЗТОз.р. — обсяг зовнішньоторговельного обігу за звітний рік;ЗТОб.р. — обсяг зовнішньоторговельного обігу за базисний рік.

2) темпи приросту:

— темпи приросту експорту Тпр.е. = Тр.е.з.р. / Тр.е.б.р. * 100%,

де Тпр.е. — темпи приросту експорту;

Тр.е.з.р. — темпи росту експорту за звітний рік;

Тр.е.б.р. — темпи росту експорту за базисний рік.

— темпи приросту імпорту Тпр.і. = Тр.і.з.р. / Тр.і.б.р. * 100%,

де Тпр.і. — темпи приросту імпорту;

Тр.і.з.р. — темпи росту імпорту за звітний рік;Тр.і.б.р. — темпи росту імпорту за базисний рік.

— темпи приросту зовнішньоторговельного обігу

Тпр.зто = Тр.зто.з.р. / Тр.зто.б.р. * 100%,

де Тпр. зто — темпи приросту зовнішньоторговельного обігу;Тр.зто.з.р. — темпи зовнішньоторговельного обігу за звітний рік;Тр.зто.б.р. — темпи зовнішньоторговельного обігу за базисний рік.Показники результатів:

1) сальдо торгового балансу — це різниця між вартісним обсягом експорту та імпорту товарів окремої країни;

2) сальдо балансу послуг — це різниця між вартістю послуг, які надає країна, і вартістю послуг, які вона імпортує;

3) сальдо некомерційних операцій — це різниця між прибутками від інвестицій, грошових переказів, внесків, переміщення грошових засобів по спадщині, при вирішенні сімейних проблем. По кожному з цих напрямків руху грошових засобів складається баланс;

4) сальдо балансу поточних операцій — це сума сальдо торгового балансу, балансу послуг, некомерційних операцій;

5) індекс «умови торгівлі» — відношення індексу середніх цін експорту певного товару, країни в цілому, групи країн до індексу середніх цін імпорту за певний період часу.

«Умови торгівлі» відображають співвідношення взаємного попиту і взаємної пропозиції на експорт та імпорт кожної країни. Цей показник є важливим орієнтиром для зовнішньоекономічної політики країни. Для розрахунків «умов торгівлі» певної країни порівнюються індекси її експортних та імпортних цін, що публікуються в зіставленій для всіх формі в щомісячному виданні МВФ «International Financial Statistics».

6) експорт на душу населення Ед.н. = Ез.р. / населення, де Е д.н. — обсяг експорту на душу населення в звітному році;

Ез.р. — обсяг експорту в звітному році.

7) імпорт на душу населення

Ід.н. = Із.р. / населення,

де І д.н. — обсяг імпорту на душу населення в звітному році;

Із.р. — обсяг імпорту в звітному році.

8) експортна квота (відношення експорту до ВВП) Ек.в. = Ез.р. / ВВП * 100%,

де Ек.в. — експортна квота;

Ез.р. — обсяг експорту в звітному році;

ВВП — валовий внутрішній продукт.

9) імпортна квота

Ік.в. = Із.р. / ВВП * 100%,

де Ік.в. — імпортна квота;

Із.р. — обсяг імпорту в звітному році;

ВВП — валовий внутрішній продукт.

10) квота зовнішньоторговельного обігу ЗТОк.в. = ЗТОз.р. / ВВП * 100%,

де ЗТОк.в. — квота зовнішньоторговельного обігу;

ЗТОз.р. — обсяг зовнішньоторговельного обігу в звітному році;

ВВП — валовий внутрішній продукт.

Основою зовнішньоторговельних політик держав завжди були концепції міжнародної торгівлі як спроби теоретичного осмислення та пояснення причин міжнародного товарного обміну, його динаміки, структури, ефективності та перспектив розвитку.

На сьогодні можна виокремити п’ять груп концепцій розвитку міжнародної торгівлі:

— меркантилізму (раннього та пізнього);

— переваг (абсолютних і відносних);

— факторів виробництва;

— неотехнологічні;

— конкурентоспроможності.

В цій роботі ми не будемо детально зупинятись на розгляді кожної з концепцій. Зауважимо лише, що коли процес первісного нагромадження було в основному закінчено і на порядок денний висунулись проблеми створення оптимального середовища для функціонування розвинутих капіталістичних відносин, на зміну обмеженості меркантилізму з його протекціоністською схильністю прийшла концепція вільної торгівлі. Сутність концепції вільної торгівлі узагальнено полягає в тому, що будь-яка країна, незалежно від рівня розвитку, структури та ефективності виробництва та інших чинників, включаючись в міжнародну торгівлю, отримує вигоду, якщо спеціалізується на виробництві та продажі товарів, відносно яких має порівняльну перевагу, тобто виробництво яких в країні коштує відносно дешевше.

Крім цього, можна виділити три рівні принципів зовнішньої торгівлі: загальні, специфічні і національні.

Загальні принципи зовнішньоекономічної діяльності - це невелика кількість загальновизнаних у всьому світі правил, що стали своєрідними загальновідомими істинами (аксіомами), яких дотримуються всі учасники міжнародних ділових операцій. І хоча в різноманітних виданнях набір цих принципів може відрізнятися, однак у кінцевому результаті, вони зводяться до трьох головних: науковість, системність, взаємовигідність.Науковість зовнішньоекономічної діяльності означає, насамперед, розвиток цієї діяльності відповідно до об'єктивних економічних законів. Системність зовнішньоекономічної діяльності означає, насамперед, що між окремими її складовими існують міцні взаємозв'язки. Самі складові зовнішньоекономічної діяльності можуть бути виділені за різноманітними ознаками. Принцип взаємовигідності зовнішньоекономічної діяльності, на перший погляд, не має особливих ускладнень і виглядає очевидним: кожний партнер, що бере участь у міжнародних операціях, одержує свій прибуток.

Крім наведених загальних принципів управління зовнішньоекономічної діяльності, багато специфічних принципів, яких також необхідно дотримуватися. Специфічні принципи зовнішньоекономічної діяльності закріплені у відповідних міжнародних правових актах і є обов’язковими для виконання всіма державами, що підписали той або інший акт. І хоча терміна «зовнішня торгівля» у зазначених документах може не бути, за своїм характером більшість закріплених там принципів мають пряме відношення до зовнішньої торгівлі. Найбільш повний перелік принципів організації міжнародних економічних відносин є в «Хартії економічних прав і обов’язків держав», прийнятій IV Спеціальною сесією Генеральної Асамблеї ООН у 1974 р. Хартія була прийнята разом із Декларацією про встановлення нового економічного порядку та Програмою дій з його встановлення.

Значна частина специфічних принципів діє на регіональному рівні. Для України особливий інтерес становлять принципи зовнішньоекономічної діяльності у Європейському Союзі (ЄС). Вони містяться в так званій Білій книзі (1985 р.).

Національні принципи зовнішньоекономічної діяльності закріплюються в законодавчих актах відповідних країн. Оскільки всі країни використовують тією чи іншою мірою механізми державного регулювання ЗЕД, то існує і відповідна правова основа таких дій. Щодо зовнішньоекономічної діяльності українських підприємств, то її принципи закріплені в ст. 2 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» .

1.2 Інформаційне забезпечення зовнішньої торгівлі

Статистика зовнішньоекономічних зв’язків є складовою економічної статистики і вивчає розміри, динаміку і структуру зовнішньої торгівлі (за видами товарів і напрямками), склад імпорту й експорту, науково-технічне співробітництво, стан і розвиток виробничої кооперації і діяльності спільних підприємств, кредитних і валютно-фінансових відносин, міжнародних перевезень і туризму, а також оцінює закордонне майно, золотовалютні запаси, курс валют, досліджує міжнародну конкурентоспроможність і розробляє платіжний баланс. Відповідно до перелічених вище завдань метою статистики зовнішньоекономічних зв’язків є вивчення міжнародного економічного і науково-технічного співробітництва з допомогою системи показників. Ці показники перебувають у нерозривному взаємозв'язку і єдності і водночас відбивають різні сторони зовнішньоекономічної діяльності.

Така система показників може бути подана у вигляді окремих груп, що характеризують:

— зовнішню торгівлю, тобто експорт і імпорт товарів і послуг;

— міжнародну виробничу кооперацію;

— науково-технічне співробітництво й обмін, включаючи операції з торгівлі ліцензіями;

— валютно-фінансові, інвестиційні операції;

— транспортно-експедиційні операції, іноземний туризм;

— митно-тарифні операції;

— операції з надання безоплатної допомоги;

— підрядні й орендні операції.

У статистиці зовнішньоекономічних зв’язків об'єктами обліку є товари і послуги, що становлять експорт і імпорт країни, а також усі пов’язані з ними операції. Оскільки зовнішня торгівля посідає центральне місце в системі зовнішньоекономічних відносин, то цілком закономірно, що в статистиці зовнішньоекономічних зв’язків самостійно виділяється статистика зовнішньої торгівлі.Статистика зовнішньої торгівлі - галузь статистики зовнішньоекономічних зв’язків, що характеризує стан і розвиток торговельно-економічних відносин між країнами. Завданнями статистики зовнішньої торгівлі є розроблення системи показників, що характеризують обсяги, динаміку і структуру зовнішньої торгівлі, аналіз чинників, що обумовлюють основні тенденції їх розвитку, а також порівняльний аналіз показників зовнішньої торгівлі різних країн та умов торгівлі.

Статистика зовнішньої торгівлі як складова статистики зовнішньоекономічних зв’язків зокрема і загальної статистичної системи держави в цілому, безумовно, має величезне значення не тільки і не стільки для констатації кількості товарів, переміщених через кордон держави за певний період. Всебічний аналіз статистичних даних дає безмежні можливості для:

— формування і реалізації науково обгрунтованої торговельно-економічної, транспортної політики держави;

— аналізу ринку попиту і пропозиції;

— планування інфраструктури;

— прогнозування макроекономічних показників у системі національних рахунків (СНР) і платіжного балансу;

— упорядкування товарних балансів;

— розрахунків різних індексів показників.

В умовах формування ринкових відносин в Україні і країнах СНД відбувається реформування вітчизняної статистики на основі адаптації до міжнародних стандартів. Це внесло серйозні зміни в економічну статистику, особливо на макрорівні. Так, для організації обліку зовнішньоекономічних операцій виникла потреба змінити організацію статистики зовнішньої торгівлі. У системі національних рахунків основною вимогою до статистичної інформації є її безпосередній зв’язок із первинними документами (тобто такими, що реєструють подію безпосередньо в момент її здійснення). Саме тому в статистиці зовнішньої торгівлі довелося перейти до митної статистики зовнішньої торгівлі, яка базується на вантажних митних деклараціях (ВМД), що відповідає міжнародній практиці.

До 1997 р. офіційна статистика зовнішньої торгівлі України формувалася на основі введених Держкомстатом України форм державної статистичної звітності (зокрема, форма 8-вага), що заповнювалися підприємствами і подавалися в органи державної статистики відповідно до встановленої періодичності. Паралельно, починаючи з 1993 p., статистика зовнішньої торгівлі за товарами, що підлягають декларуванню митними органами при переміщенні через митний кордон України, формувалася Держмитслужбою на основі електронних копій вантажних митних декларацій. Досвід застосування двох принципово різних систем формування статистики засвідчив безумовні переваги порядку, упровадженого Державною митною службою, як із погляду достовірності вихідних даних, так і оперативності їх одержання.

Виходячи з вимог часу наприкінці 1996 р. Урядом України було прийнято рішення про впровадження, починаючи з січня 1997 p., порядку формування офіційної статистики зовнішньої торгівлі України. Згідно з цим рішенням єдиним офіційним джерелом її формування визнавалися дані державної митної декларації, що становлять базу даних митної статистики зовнішньої торгівлі. До цих даних Держкомстат додає відомості про переміщення товарів, які не підлягають декларуванню митними органами. Така система ведення статистики зовнішньої торгівлі використовується практично всіма країнами світу, вона більш прогресивна порівняно зі статистикою, в основі якої лежить звітність підприємств і організацій, дає можливість здійснити облік усіх експортно-імпортних операцій, виконаних суб єктами зовнішньоекономічної діяльності України з заповненням ВМД.

1.3 Оцінка збалансованості зовнішньої торгівлі

Зовнішня торгівля перебуває під впливом різноманітних чинників, найважливішими з яких є: основні тенденції розвитку міжнародного поділу праці (глобалізація та лібералізація світової торгівлі); загальний стан економіки країни; кон’юнктура світового ринку; економічний стан основних торгових партнерів; рівень державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Оцінка ефективності зовнішньої торгівлі в широкому розумінні пов’язана з оцінкою економієї суспільної праці, яка виникає за рахунок того, що, з одного боку, національні витрати на виробництво експортної продукції нижчі за міжнародні, а з іншого — на виробництво продукції ці витрати вищі за міжнародні. Таким чином визначається прямий ефект від зовнішньоекономічної торгівлі. Непрямий ефект проявляється в тому позитивному впливі зовнішньої торгівлі, який вона чинить на економічний розвиток країни у цілому, включаючи вплив на зміну народногосподарських пропорцій, підвищення промислового потенціалу, рівня технічного забезпечення народного господарства тощо. Оцінка непрямої дії зовнішньої торгівлі на економіку країни на сьогодні поки що не вирішена в теоретико-методологічному аспекті. У цьому зв’язку надзвичайно важливою є проблема кількісної оцінки прямого економічного ефекту від зовнішньої торгівлі. Оскільки зовнішня торгівля країни включає продаж товарів на експорт та закупівлю імпортної продукції, то й ефективність зовнішньої торгівлі необхідно розглядати з погляду сукупності експортних та імпортних операцій.

Обсяг і динаміка зовнішньої торгівлі значно залежать від характеру торгової політики держави, яка визначається існуванням тарифних і нетарифних обмежень. Кількісна оцінка цих інструментів різна. Якщо рівень тарифних обмежень досить точно обчислюється кількісно як середня ставка імпортно-експортного мита до обсягу імпорту-експорту товарів та послуг, то нетарифні заходи кількісно оцінюються лише приблизно. Середній рівень нетарифних обмежень зазвичай розраховується як вартісна частка імпорту-експорту, що підпадає під ці обмеження, у загальному зовнішньоторговельному обороті з поправкою на ступінь інтенсивності самих обмежень. Наприклад, високоінтенсивними кількісними обмеженнями вважаються ембарго, квоти (не всі), обов’язкове ліцензування експорту-імпорту. До низькоінтенсивних відносять гнучкі квоти, автоматичні ліцензії, які обов’язково видаються органами влади.

Отже, характер торгової політики країни визначається з урахуванням середнього рівня митного тарифу і середнього рівня та інтенсивності кількісних обмежень. З огляду на це вирізняють відкритий, помірний, обмежувальний, заборонний характер зовнішньої торгівлі. Відкритою визнається зовнішня торгівля країни, де середній рівень імпортного мита не перевищує 10%, а кількісні обмеження низькоінтенсивні (в основному у формі реєстрації) і не перевищують 25% імпорту. Помірна торгова політика характеризується середнім рівнем імпортного мита від 10—15% до 25%, а нетарифні обмеження можуть бути високоінтенсивними, але коливатися в межа 10—25% імпорту. Для обмежувальної політики характерні більш високі митні та нетарифні обмеження від 25% до 40%. Якщо ж такі обмеження перевищують 40%, то має місце заборонний характер зовнішньої торгівлі.

Зовнішньоторговельна політика, таким чином, може стимулювати або стримувати експортно-імпортні операції шляхом застосування різних протекціоністських бар'єрів. Так, більш жорсткі протекціоністські заходи на імпорт у національній економіці зменшують останній, а такі ж заходи у країнах — торгових партнерах знижують можливості експорту з країни. У результаті у першому випадку вжиті заходи сприяють зростанню чистого експорту, а в другому — його зменшують. Стосовно впливу коливання курсу національної валюти на чистий експорт відомо, що девальвація національної валюти відносно інших валют приводить до збільшення експорту і зменшення імпорту, тобто позитивно впливає на чистий експорт. 1 навпаки, ревальвація національної валюти викликає скорочення чистого експорту внаслідок зменшення експорту і збільшення імпорту.

Активність країни на світовому ринку оцінюється різними показниками, основні з яких наступні.

Загальний товарообіг, у тому числі окремо товарів і послуг, аналізується в динаміці по роках у вартісному вимірі та у відсотках до певного періоду (попереднього чи базового року, півріччя).

Рівень експорту визначається як відношення обсягу експорту до ВВП і вимірюється у відсотках. Так само визначається рівень чистого експорту. Цей показник залежить від конкурентоспроможності національних товарів і послуг на світовому ринку і від потреб країни в імпорті.

Коефіцієнт покриття імпорту експортом — це відношення доходів від експорту до витрат на імпорт (вимірюється у відсотках).

Рівень імпорту характеризує імпортозалежність національної економіки від світового господарства і визначається у відсотках як відношення обсягу імпорту до ВВП.

Структура експорту — це частка окремих товарів і послуг у загальному обсязі експорту. Сировинна або технологічна спрямованість структури експорту характеризує місце країни у міжнародній спеціалізації. Так, розвинуті країни спеціалізуються на експорті наукомістких товарів, кінцевої продукції, а слаборозвинуті країни — на експорті сировини, палива (проміжної продукції). Такий аналіз дозволяє виявити розрив у рівні технічного розвитку окремих країн.

Структура імпорту — частка окремих товарів і послуг у загальному обсязі імпорту. Відрізняють так званий критичний імпорт, до якого належать переважно енергоресурси (якщо такі відсутні у країні) або інша продукція, яка не виробляється у країні, але є необхідною для нормального розвитку її економіки. До критичного імпорту можуть відноситись також інвестиційні товари — машини, устаткування, без яких неможливі інвестиційні процеси, структурні зрушення в економіці, але випуск яких недостатній у країні.

Експортно-імпортна квота — це відношення суми обсягів експорту та імпорту до ВВП (розраховується у відсотках).

Сальдо торгового балансу визначається у вартісному вимірі окремо по товарах і послугах. Загальний товарообіг, експорт та імпорт по окремих торгових партнерах країни (у вартісному вимірі та у відсотках).

РОЗДІЛ ІІ. ОЦІНЮВАННЯ СТАНУ ТА РОЗВИТКУ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ

2.1 Аналіз міжнародних торгових взаємовідносин України Україна належить до країн із високою експортною квотою у валовому внутрішньому продукті (ВВП). В середньому кожний третій український продукт або послуга реалізуються за допомогою зовнішніх економічних зв’язків, що відіграють помітну роль у національній економіці та істотно впливають на темпи і пропорції економічного зростання, на створення конкурентного ринкового середовища і на весь системний трансформаційний процес.

Ключові проблеми розвитку зовнішньої торгівлі України пов’язані з диверсифікацією її геополітичних або регіональних пріоритетів, з оптимізацією структури експорту й імпорту, з гармонізацією національного законодавства відповідно до вимог і норм СОТ.

Стратегічна мета полягає в реалізації у світовій економіці порівняльних і конкурентних переваг України, що об'єктивно існують у різних галузях її господарства і можуть знайти практичне втілення в діяльності українських підприємств і фірм на міжнародній арені.

Важливого значення набуває також необхідність враховувати різну фактороінтенсивність українських товарів і послуг порівняно з закордонними, цінові та інші відмінності, що формують конкурентні переваги національних економік у міжнародній торгівлі [4.9−12].

Отож, поглянемо на географічну структуру експорту та імпорту товарів за останні 12 років.

Таблиця 2.1 Географічна структура експорту-імпорту товарів (млн.дол.США)

Отже, як видно із таблиці 2.1. за рядом років у порядку зростання відбувається поступове збільшення експорту та імпорту товарів. Так експорт товарів в 2008році становив 49 296,1 млн $ і помітно виріс в порівнянні з 2007 роком на 28,5%, що становив 38 368,0 млн $. Найбільший обсяг експорту вітчизняних товарів в 2008 році був призначений для країн СНД, що в розрахунку склав 18 614,6 млн $, а найменший — для Австралії та Океанії, що складає лише 15,7 млн $. Аналогічна ситуація відбулась також із імпортом товарів на територію України, який склав в 2007р. 60 618,0 млн $. Дана сума відповідно перевищує обсяг імпорту товарів в 2007р. на 34,6%, що складала 45 038,6 млн $. Найбільший обсяг імпорту іноземних товарів в 2008 році надійшов із країн СНД, що в розрахунку склав 25 569,5 млн $, а найменший — із Австралії та Океанії, що склав лише 128,4 млн $. Але все ж таки в 2007 році спостерігався негативний платіжний баланс і нажаль імпорт переважав над експортом товарів аж на 11 321,9 млн $.

Далі розглянемо дещо новіші дані щодо структури імпорту та експорту товарів і послуг України, а саме за період січень-липень 2009 року.

У таблиці 2.2 наведено деякі дані, що характеризують динаміку розвитку зовнішньої торгівлі та її структуру.

Таблиця 2.2 Динаміка та структура розвитку зовнішньої торгівлі за І півріччя 2009року додаток 1

Рис. 1. Структура експорту товарів України за I півріччя 2009 року

Рис. 2. Структура імпорту товарів на території Ураїни за І півріччя 2009р.

Рис. 3. Структура експорту послуг України за І півріччя 2009р.

Рис. 4. Структура імпорту послуг на територію України за І півріччя 2009р.

Отже, як видно із таблиці 2.2. за І півріччя 2009 року платіжний баланс країни залишається негативним і складає -8 407 964 тис.$. Експорт вітчизняних товарів з України склав за даний період 45 840 710,6 тис.$, а імпорт ввезених на територію України іноземних товарів склав суму 54 248 674,6 тис.$. Найбільшу частку в структурі експорту переважає вивезення українських товарів в країни СНД, що складає 14 072 304,3 тис.$, а найменша частка експорту надходить в Австралію та країни Океанії - лише 22 594,7 тис.$. Без сумніву і в імпорті товарів на українську територію найбільшу частку займають теж країни СНД, які імпортували за звітній період товарів на суму 20 928 190,9 тис.$, а найменшу частку знову-ж-таки займають країни Океанії та Австралія — 233 050,6 тис.$.

Щодо послуг, то на відміну від зовнішньо-торгівельних операцій товарами, сальдо платіжного балансу по послугам є позитивним і складає 2 643 274,8 тис.$. Експорт послуг за січень-липень 2009 року складає 5 681 672,5 тис.$, а імпорт дещо меншу суму 3 038 397,7 тис.$. Найбільшу частку в експорті послуг займають країни СНД 2 180 775,5 тис.$, а в імпорті країни Європи 1 509 067,2 тис.$ в той час як найменшу частку як в експорті, так і в імпорті послуг займають країни Океанії та Австралії.

Далі розглянемо товарну структуру зовнішньої торгівлі, а також структуру послуг за І півріччя 2009 року.

Таблиця 2.3 Товарна структура зовнішньої торгівлі (%)

Таблиця 2.4 Структура зовнішньої торгівлі послугами за І півріччя 2009 року

Таблиця 2.5. Обсяги експорту-імпорту товарів за регіонами України за січень-липень 2009 року

Таблиця 2.5. Обсяги експорту-імпорту послуг за реґіонами України за І півріччя 2009 року

В загальному обсязі експорту товарів за І півріччя 2009 p., порівняно з І півріччям 2008 p., збільшилась частка виробів з чорних металів з 3,5% до 4,9%, молока та молочних продуктів — з 0,6% до 1,8%, механічних машин та обладнання — з 5,3 до 8,2%, інструментів — з 0,1% до 1,4%, масляних насінь та плодів — з 1,1% до 1,5%. Разом з тим, зменшилась частка чорних металів — з 37,5% до 31,4%, продуктів неорганічної хімії - з 4,7% до 3,8%.

У загальному обсязі імпорту товарів збільшилась частка механічних машин та обладнання з 9,2% до 10,9%, фармацевтичних продуктів, включаючи медикаменти — з 1,4% до 2,1%, чорних металів — з 1,4% до 2%, засобів наземного транспорту, крім залізничного — з 3% до 3,4%, паперу та картону — з 2% до 2,6%. Зменшилась частка мінерального палива, нафти та продуктів її переробки — з 45,4% до 40,2%, руди, шлаків та золи — з 3,1% до 2%.

Україна здійснювала у 2007 р. зовнішньоторговельні угоди послугами зі 152 країнами-партнерами. Найбільшу частку в загальному обсязі українського експорту займали транспортні послуги (84,6%), імпорту — державні послуги (45,4%), послуги транспорту (17,8%), ділові, професійні та технічні послуги (12%) та послуги зв’язку (8,9%).Одночасно зросли на 7,1 млн дол. (на 32,5%) послуги турфірм, на 2,2 млн дол. (на 23,2%) — фінансові послуги, на 1,6 млн дол. — транспортні послуги (0,1%), зокрема повітряного транспорту на 13,9 млн дол. (на 14,3%), залізничного транспорту на 16,7 млн дол. (на 11,6%), річкового транспорту та допоміжних транспортних послуг на 20,8 млн дол. (на 25,2%) [9;10].

2.2 Аналіз експортного потенціалу України

Україна володіє значним експортним потенціалом, який зосереджений у видобувних і обробних галузях промисловості, а також в агропромисловому і енергетичному комплексах країни, однак використовується він, на жаль, недостатньо і вкрай неефективно.

Про великі потенційні можливості України в сфері експортної діяльності наочно свідчить той факт, що у 2008 р. вона здійснювала зовнішньоторговельні операції з партнерами із 167 країн світу і обсяги зовнішньої торгівлі товарами складали 33,4 млрд.дол.США, хоча, на жаль, збереглося негативне сальдо у зовнішній торгівлі товарами — 0,26 млрд.дол.США.

Найбільший вплив на такий несприятливий результат спричинив, насамперед, незадовільний стан торгівлі з Росією, де за вказаний період спостерігається від'ємне сальдо у взаємопоставках товарів в розмірі близько 3,2 млрд.дол.США.

Сальдо зовнішньої торгівлі України з усіма країнами світу в січні-серпні 2009 року було позитивним і склало $ 527,77 мільйона в порівнянні з позитивним сальдо на суму $ 57,94 мільйона за січень-серпень 2008 року (табл. 2.1, додаток А).

Таблиця 2.1 Зовнішня торгівля України з усіма країнами світу (за даними Держкомстату)

Динаміка зовнішньої торгівлі України з країнами СНД наведена у табл. 2.2. та додатку Б.

Таблиця 2.2 Зовнішня торгівля України з країнами СНД (за даними Держкомстату)

Динаміку зовнішньої торгівлі України з іншими країнами наведено у табл. 2.3 та додатку В.

Таблиця 2.3 Зовнішня торгівля України з іншими країнами (за даними Держкомстату)

Найбільші обсяги українського експорту в січні - серпні 2009 року, повідомляє Reuters, були спожиті Росією — 23,8% від загального обсягу експорту, Туреччиною — 6,1%, США — 5,5%.

Несприятливі тенденції, які склалися у зовнішній торгівлі України товарами (підсилення сировинного перекосу в структурі експорту, збільшення розриву між експортоспроможністю і імпортоємністю), не залишають сумнівів в тому, що необхідною умовою щодо інтенсифікації зовнішньоторговельної діяльності країни на сучасному етапі економічної депресії стає, перш за все, підвищення ефективності використання її експортного потенціалу. Значущість експорту, як фактору підвищення вітчизняного виробництва і основного джерела валюти для першочергових потреб народного господарства, особливо зростає в умовах неухильного звуження внутрішньої потреби на продукцію українських товаровиробників, коли приблизно 39% ВВП країни реалізується на зовнішніх ринках (в Росії близько 20% ВВП).

В зв’язку з цим цілком закономірно, що подальший розвиток експорту, особливо продукції обробних галузей промисловості з високим ступенем обробки, повинен стати важливим елементом структурної перебудови і технічної модернізації національного господарства країни. Незважаючи на це, успіхи України в нарощуванні обсягів експорту в теперішній час доволі посередні. Український експорт розвивається значно повільніше ніж світовий, що призвело до скорочення його питомої ваги в міжнародному обсязі до 0,2% (в Росії - 1,7%).

Значний стримуючий вплив на український експорт справляє комплекс ендогенних і екзогенних факторів, серед яких можна виділити такі найважливіші:

· низька конкурентоспроможність вітчизняної промислової продукції, насамперед, машинотехнічних виробів;

· важкий фінансовий стан більшості підприємств обробної промисловості і конверсійних виробництв, що робить практично неможливим інвестування в перспективні, орієнтовані на експорт проекти за рахунок внутрішніх ресурсів;

· штучне стримування курсу гривні в рамках «валютного коридору» звужує можливості використання курсового фактору з метою просування експорту;

· недостатній розвиток вітчизняних систем сертифікації і контролю якості експортної продукції на фоні значного підсилення в останній час вимог до споживчих і екологічних характеристик, а також до безпеки продукції, яка реалізується на ринках промислово розвинутих країн;

· випереджаючий ріст цін на продукцію та послуги природних монополій в порівнянні з збільшенням цін на вироби обробної промисловості і продукцію АПК;

· недостача спеціальних знань і досвіду роботи в сфері експорту у більшості українських підприємців, а також недостатня координованість їх діяльності на зовнішніх ринках;

· розрив традиційних виробничих зв’язків на пострадянському економічному просторі і з країнами колишньої РЕВ без завоювання нових постійних «ніш» на світовому ринку;

· збереження елементів дискримінації українських експортерів за кордоном, застосування методів обмежувальної ділової практики, зокрема картельних угод для витіснення чи недопущення України на перспективні, ємні ринки;

· низький світовий рейтинг надійності України для кредитів та інвестицій, що утрудняє використання іноземних фінансових ресурсів для розвитку експортного потенціалу країни;

· норми українського законодавства, які закріплюють відповідальність постачальника за недоброякісну продукцію, не відповідають принципам, що прийняті в міжнародній практиці.

Враховуючи весь комплекс факторів, що визначають стан і перспективи розвитку українського експорту, назріла необхідність невідкладних кроків щодо формування цілісної системи заходів державного стимулювання експорту, які повинні знайти відображення в спеціальній Національній програмі розвитку і реалізації експортного потенціалу України.

2.3 Торгово-економічна співпраця України з Німеччиною З моменту проголошення незалежності Україна почала вживати енергійні заходи по встановленню і розвитку зовнішньої торгівлі з Німеччиною. З огляду на економічний розвиток Німеччини, її потенціал, на її місце серед інших розвинутих країн Заходу торговельно-економічні відносини з нею, безумовно, мають пріоритетне значення.

У галузі зовнішньої торгівлі Німеччина була і залишається одним з найважливіших партнерів України, на неї припадає близько 7% загального обороту нашої держави. За підсумками 2008 р. Україна увійшла до десятки головних торгових партнерів Німеччини у Центральній та Східній Європі й впевнено посідає друге місце піісля Російської Федерації. Досягнутий рівень взаємної торгівлі (2 млрд. дол) є найвищим за весь час існування незалежної Української держави, хоча й досить скромним порівняно із загальними обсягами німецької зовнішньої торгівлі, де наша частка становить лише 0,2%.

У структурі торгівельного обороту спостерiгається від'ємне сальдо взаємної торгівлі, яке на жаль, набуло хронічного характеру (Додаток Г) аналогічною, проблемою стикаються й інші країни з перехідною економікою. Варто зауважити, що серед 27 держав ЦСЄ та СНД тільки три (Росія, Словенія, Словаччина) спромоглися досягти позитивного торговельного балансу з Німеччиною.

Фактично у 2008р. щорічний обсяг торгівлі між Україною Німеччиною становив близько 669 млн дол, у якому експортна частка України була близько 228 мільйонів. Такий обсяг експорту взагалом характерний для невеликої країни, що розвивається, проте за своєю товарною структурою він був подібний до експорту високорозвинутих країн. У 2007р. 50 відсотків українського експорту становили промислові вироби: машинобудівне устаткування і одяг.

У 2005 році особливо збільшився німецький імпорт з України — на 20% (до 325 мільйонів дол), а німецький експорт до України зріс всього на 11% (до 910 мільйонів доларів). Навіть після цього Німеччина все ще зберігала позитивне сальдо у розмірі 584 мільйонів дол. Імпорт з України лише на третину покривав експорт з Німеччини.

У 2005 р. збільшення обсягів зовнішньо-торговельного обороту між нашими двома країнами відбувалося завдяки прискореному зростанню українських поставок на німецький ринок на фоні призупинення росту нашого імпорту.

Досягнуті внаслідок лібералізації української зовнішньої торгівлі та стабілізації на внутрішньому валютному ринку позитивні тенденції в українсько-німецькому товарообміні набули нової динаміки у 2006 р. У 2006 року товарооборот між Україною й Німеччиною порівняно з 2005 роком збільшився на 24 відсотки, український експорт — на 25,9%, імпорт — на 21,4%.

Незважаючи на таке збільшення, німєцько — українській товарообмiн за умов незначної вихідної бази розвивалися у дуже вузьких рамках.

У 2007 році спостерігалася тенденція паритетного збільшення як імпорту так i експорту. В 2008 Український експорт виріс в порівнянні з 2007 роком на 10%. Таким чином спостерігається позитивна тенденція .

Питома вага України у зовнішній торгівлі Німеччини складає зараз майже 0,2 відсотка. Головним чином з України до Німеччини експортуються товари промислового сектора, їх питома вага у структурі експорту складає близько 90 відсотків. Провідне місце загального українського експорту посідають текстильні вироби і одяг, виготовлені переважно із давальницької сировини (33%), друге — вироби фармацевтичної та хімічної промисловості (13%), а також вироби з заліза та сталі (13%) (рис 4,5). На вироби харчової промисловості припадає 8,5%. У німецькому експорті до України також переважають товари промислового сектора з питомою вагою близько 90%.