Висновки і пропозиції

Господарська діяльність підприємства передбачає використання значних виробничих запасів. Для того, щоб стабільно здійснювати процес виробництва продукції на підприємстві, постійно мають бути оборотні засоби в матеріальній формі. Так, підприємство повинне мати в необхідних розмірах запаси сировини і матеріалів, насіння, кормів, нафтопродуктів та інших цінностей.

При їх витрачанні збільшуються витрати на виробництво, результатом якого є створення готової продукції. Виробничі запаси посідають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємства різних сфер діяльності і визначенні результатів господарської діяльності та при висвітленні інформації про фінансовий стан. Запаси відносять до складу оборотних активів, оскільки можуть бути перетворені на грошові кошти протягом року або одного операційного циклу. Найбільш поширеними видами запасів є сировина та матеріали, незавершене виробництво, готова продукція, запаси товарів для перепродажу, компоненти готової продукції, наливні чи насипні речовини (нафта, борошно) тощо. Елементи, які включаються до складу запасів, залежать від особливостей підприємства. Машини та обладнання, що є основними засобами для одних підприємств, для підприємства, що їх виготовляє, є готовою продукцією, а для підприємства, що здійснює їх перепродаж — товаром.

Від правильності ведення обліку запасів залежить достовірність даних про отриманий підприємством прибуток та збереження самих запасів. Цей облік хоч не складний, але, як правило, дуже трудомісткий, оскільки до складу запасів можуть входити сотні видів найменувань, за кожним з яких для забезпечення кількісної та якісної інформації слід вести аналітичний облік. Облік запасів ведеться в натуральному та грошовому вимірниках. .

Існують різні шляхи надходження товарно-матеріальних цінностей на підприємство, зокрема:

— купівля у постачальника;

— в результаті обміну на подібні та неподібні запаси.

— безоплатне отримання;

— як внесок до статутного капіталу засновниками підприємства;

— виготовлення власними силами.

Визначено шляхи витрачання запасів та відображення їх в обліку Списання виробничих запасів з балансу може відбуватися внаслідок:

— відпуску у виробництво;

— реалізації;

— списання в результаті невідповідності критеріям активу;

— списання у зв’язку із псуванням, розкраданням;

— списання внаслідок надзвичайних подій;

— списання внаслідок передачі до статутного капіталу іншого підприємства;

— обміну на інші активи.

Для ведення складського обліку виробничих запасів використовуються затверджені наказом Мінстату України «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів» такі типові форми первинного обліку запасів:

М-1 «Журнал обліку вантажів, що надійшли» ;

М-2а «Акт списання бланків довіреностей» ;

М-4 «Прибутковий ордер» ;

М-7 «Акт про приймання матеріалів» ;

М-8 «Лімітно-забірна картка» ;

М-9 «Лімітно-забірна картка» ;

М-10 «Акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів» ;

М-11 «Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів» ;

М-12 «Картка складського обліку матеріалів» ;

М-13 «Реєстр приймання-здавання документів» ;

М-14 «Відомість обліку залишків матеріалів на складі» ;

М-15 «Акт про приймання устаткування» ;

М-15а «Акт приймання-передачі устаткування до монтажу» ;

М-16 «Матеріальний ярлик» ;

М-17 «Акт про виявлені дефекти устаткування» ;

М-18 «Сигнальна довідка про відхилення фактичного залишку матеріалів від установлених норм запасу» ;

М-19 «Матеріальний звіт» ;

М-21 «Інвентаризаційний опис» ;

М-23 «Акт про витрату давальницьких матеріалів» ;

М-26 «Картка обліку устаткування для встановлення» ;

М-28 «Лімітно-забірна картка» ;

М-28а «Лімітно-забірна картка» .

У процесі господарської діяльності може виникнути ситуація, коли зникає потреба в певних видах матеріальних запасів. В таких випадках підприємства можуть реалізувати ці запаси. Існує певна специфіка реалізації стороннім особам, як юридичним, так і фізичним, виробничих запасів (сировини, напівфабрикатів, палива тощо) для виробничих потреб та товарів для продажу.

Дуже часто зустрічаються випадки, коли запаси частково втрачають свою вартість. У такому разі з метою правдивого відображення інформації слід зробити їх переоцінку.

Було розглянуто порядок проведення інвентаризації виробничих запасів та відображення її результатів в бухгалтерському обліку.

ефективності використання виробничих запасів підприємств.

Для того щоб підприємство вдало функціонувало треба проводити аналіз використання матеріальних ресурсів. Він проводиться за наступними етапами:

1 етап. Аналіз забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами; обґрунтування оптимальної потреби в матеріальних ресурсах. Такий етап передбачає: оцінку ритмічності поставок; визначення обсягів та асортименту партій, що постачаються; аналіз якості отриманих від постачальників матеріальних ресурсів; оцінку кількісних та вартісних втрат продукції в результаті.

2 етап. Оцінка ефективності використання матеріальних ресурсів. Цей етап включає оцінку таких показників, як: матеріаломісткість, матеріаловіддача, коефіцієнт використання матеріалів, питома матеріаломісткість, питома параметрична матеріаломісткість, конструктивна питома матеріаломісткість.

3 етап. Оцінка впливу ефективності використання матеріальних ресурсів на величину матеріальних витрат. Матеріаломісткість, як і матеріаловіддача, залежить від обсягу валової (товарної) продукції та суми матеріальних витрат на її виробництво. В свою чергу обсяг валової (товарної) продукції у вартісному вираження може змінитися за рахунок кількості виготовленої продукції, її структури та рівня відпускних цін. Сума матеріальних витрат також залежить від обсягу виготовленої продукції, її структури, витрачання матеріалів на одиницю продукції та вартості матеріалів. В результаті на матеріаломісткість спричиняють вплив наступні фактори: структура продукції (збільшення частки матеріаломісткої продукції призводить до збільшення загальної матеріаломісткості); рівень матеріальних витрат на окремі вироби, або питома матеріаломісткість; ціни та матеріали; відпускні ціни на продукцію. При надлишковому запасі потрібно більш високі питомі (віднесені до одиниці часу) капітальні вкладення. З іншого боку, при недостатньому запасі питомі капітальні вкладення знижуються, але частота розміщення замовлень і ризик дефіциту зростає. Для кожного з зазначених крайніх випадків характерні значні економічні втрати. Таким чином, рішення щодо розміру замовлення і моменту його розміщення можуть ґрунтуватися на мінімізації відповідної функції загальних витрат, що включають витрати, обумовлені втратами від надлишкового запасу і дефіциту.

Визначення потреби і забезпечення раціонального використання матеріальних ресурсів тісно пов’язані з їх нормуванням. Норма — це завдання, яке фіксує гранично допустимі витрати конкретного матеріального ресурсу на виробництво одиниці продукції чи виконання одиниці роботи. Виробничі запаси розглядають як частину матеріальних ресурсів, які не задіяні у виробничому процесі, але їх наявність на підприємстві у передбачених розмірах є об'єктивною умовою ритмічної роботи.

Важливою передумовою організації внутрішньогосподарського обліку є організація автоматизованих робочих місць з обліку й аналізу виробничих запасів. Для ефективного управління необхідна раціональна організація обліку та аналізу. Для забезпечення швидкого та правильного відображення в обліку господарських операцій підприємству необхідно затвердити порядок обробки інформації, тобто скласти графік документообігу. Усі первинні документи потрібно складати у відповідності до законодавчих вимог. Організація обліку на підприємствах здійснюється за ручною та частково автоматизованою журнально-ордерною формою. Підприємству необхідно проводити інвентаризацію, та призначати матеріально-відповідальних осіб. Враховуючи думки різних авторів можна стверджувати, що виробничі запаси відіграють особливу роль в не лише як матеріальна основа діяльності, їхнє раціональне і економічне використання — одна з основних умов ефективної діяльності підприємства.