Непряме оподаткування в Україні

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ КІРОВОГРАДСЬКИЙ ІНСТИТУТ КОМЕРЦІЇ

Економічний факультет КАФЕДРА ФІНАНСІВ КУРСОВА РОБОТА на тему: Непряме оподаткування в Україні

ВИКОНАВ Студент Кліменчук Микола Олександрович Курс III, спеціальність Фінанси і кредит група КФ — 22

форма навчання денна НАУКОВИЙ КЕРІВНИК Тертиця Олександр Олександрович Кіровоград- 2014

ВСТУП Україна як держава, як і будь-яка інша, не може існувати без доходів, необхідних для виконання покладених на неї функцій. Головним джерелом доходів України є податкові надходження, що формують найбільшу частку доходів бюджету.

Найбільші доходи Україні приносять непрямі податки, які характеризуються стійкими надходженнями. В інтересах держави є збільшення її доходів, значною мірою шляхом підвищення ставок непрямих податків з одного боку та недопущенням різкого зростання податкового навантаження на споживання, з іншого боку, оскільки при підвищенні податкового навантаження на економіку країни відбувається зниження платоспроможності споживачів, зменшення споживання на ринку товарів і послуг та, зрештою, зменшення сплачуваних сум непрямих податків.

Основною специфікою непрямих податків, що вони можуть використовуватись як регулятор цін. Саме через рівень цін держава справляє вплив на реальні доходи споживачів. Врешті-решт непрямі податки дають змогу регулювати платоспроможний попит як невід'ємну складову ринкової рівноваги.

За допомогою ставок податку на додану вартість держава може як стимулювати попит споживачів, в період кризової економіки, так і стримувати — в період надмірного піднесення економіки. За допомогою ставок акцизного збору держава обмежує споживання шкідливих для населення товарів, а також обкладає товари розкоші, споживачі яких спроможні сплатити ці податки. За допомогою ставок мита, держава регулює експортно-імпортні операції, стимулюючи експорт та захищаючи національних товаровиробників від конкуренції імпортованих товарів.

Непряме оподаткування в сучасних умовах повинне стимулювати економічний розвиток країни, сприяти створенню умов для залучення інвестицій, розвитку приватного бізнесу, сприяти зниженню податкового тягаря, отриманню сталих доходів до Державного бюджету тощо. Тому, дослідження непрямого оподаткування в Україні є актуальним.

Мета дослідження полягає у визначенні шляхів вдосконалення непрямого оподаткування в Україні на основі вивчення теоретичних та оцінки практичних аспектів обраної проблематики.

Для досягнення поставленої мети дослідження необхідно виконати такі завдання:

— визначити сутність непрямого оподаткування;

— дослідити роль непрямих податків у формуванні доходів Державного та Зведеного бюджетів України;

— проаналізувати динаміку та структуру надходжень непрямих податків в Україні;

— оцінити ефективність непрямого оподаткування в Україні;

— визначити шляхи реформування непрямого оподаткування в Україні.

Об'єктом дослідження є система непрямого оподаткування в Україні.

Предметом дослідження є ефективність функціонування системи непрямого оподаткування в Україні.

У процесі дослідження було використано такі методи, як аналітичний, статистичний, графічний, табличний, аналіз, метод аналогії.

Інформаційне забезпечення проведення наукового дослідження представлене законодавчими нормативними документами, звітами про науково-дослідну роботу, окремі праці, фінансова звітність.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ НЕПРЯМОГО ОПОДАТКУВАННЯ

1.1 Сутність непрямого оподаткування Оподаткування є одним з основним умов існування держави, що формує її доходи для здійснення покладених на неї загальносуспільних завдань. А оскільки держава є інститутом загальносуспільного представництва, то й її невід'ємна складова — податки — мають загальносуспільне значення .

Система оподаткування — це сукупність податків і платежів, а також принципів, методів та засобів справляння і контролю за їх надходженням до централізованих фондів. 4]

Суспільне призначення податкової системи виявляється в її функціях:

1) фіскальна — за допомогою податків держава мобілізує кошти для утворення грошових фондів, які забезпечують виконання покладених на неї функцій;

2) розподільча функція — забезпечує розподіл вартісних пропорцій між платниками податків і державою, тобто саме за допомогою податків держава встановлює вартісні пропорції такого перерозподілу;

3) регулююча функція — полягає у впливі податків на різні види діяльності та безпосередньо на платників податків, чим держава регулює процеси виробництва та споживання в суспільстві;

4) контрольна функція — за її допомогою можна оцінити ефективність податкового механізму, раціональність, збалансованість податкової системи та забезпечити контроль за рухом фінансових ресурсів.

За економічним змістом податки — це фінансові відносини між державою і платниками податків з примусового відчуження частини знову створеної вартості з метою формування централізованих фондів грошових ресурсів, необхідних для виконання державою своїх функцій.

За формою оподаткування розрізняють прямі і непрямі податки:

1) прямі (прибутково-майнові) податки — податки, що встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір прямо пропорційно залежить від результатів фінансової діяльності;

2) непрямі податки (податки на споживання) — податки, що обчислюються на основі цін або фізичних характеристик товарів та послуг, розмір яких безпосередньо не залежить від доходів платника, а визначається за вартісними або кількісними характеристиками здійснюваних ним оподатковуваних операцій.

При непрямому оподаткуванні формальним платником є продавець товару (робіт, послуг), що виступає посередником між державою й споживачем цього товару, тоді як останній виступає реальним платником податку.

При відповідних умовах непрямі податки не завжди повністю перекладаються на споживача, якщо попит на реалізовані товари є досить еластичним, тобто обсяг реалізації зменшується при підвищення цін, тоді як прямі податки можуть бути перекладені на споживача продукції через механізм росту цін. 7]

Непряме оподаткування України передбачає сальдовий розподіл доходів громадян. У процесі становлення ринкової економіки непрямі податки виступають інструментом мобілізації валового внутрішнього продукту до державного бюджету України. Надходження від непрямих податків повністю зараховуються до державного бюджету України, за винятком частини акцизного збору, що зараховується до бюджету Автономної Республіки Крим (дод. А).

За економічною природою непрямі податки поділяються на (рис. 1.1):

— акцизи;

— мита Акцизи — це непрямі податки на операції з реалізації товарів і послуг, що встановлюються у вигляді надбавки до ціни їх реалізації. У податковій системі України застосовується два види акцизів — податок на додану вартість і акцизний збір Мита — це непрямі податки на операції з переміщення товарів через митний кордон держави і встановлюються у вигляді надбавки на митну вартість цих товарів. В податковій системі України розрізняють вивізне і ввізне мита .

Рис. 1.1 Класифікація непрямих податків Відповідно до бюджетної класифікації України мито (ввізне та вивізне) є податком на зовнішню торгівлю, а податок на додану вартість і акцизний збір є внутрішніми податками.

За сферою застосування непрямі податки поділяються на універсальні та специфічні (рис. 1.1). Універсальними є непрямі податки, що справляються з усіх товарів і послуг, окрім тих, які звільнено від оподаткування. Універсальними непрямими податками в українській податковій системі є податок на додану вартість. У світовій практиці роль універсальних непрямих податків виконують також податок з обороту і податок з продажу.

Специфічними є непрямі податки, що справляються лише з тих товарів і послуг, перелік яких визначено законодавством. Специфічними непрямими податками в податковій системі України є акцизний збір і мито.

За механізмом стягнення непрямі податки поділяються на одностадійні і багатостадійні. Одностадійними є непрямі податки, що одноразово стягуються на певному етапі товарообігу. Одностадійними непрямими податками є акцизний збір і мито. 10]

Багатостадійними є непрямі податки, що підлягають стягненню на кожному етапі товарообігу — податок на додану вартість, який підлягає сплаті на кожній стадії реалізації товарів і послуг.

За наявністю кумулятивного (каскадного) ефекту непрямі податки поділяють на:

1) кумулятивні (каскадні) — непрямі податки, механізм стягнення яких передбачає повторне оподаткування товарів і послуг на всіх стадіях їх обігу;

2) некумулятивні (некаскадні) — непрямі податки, механізм стягнення яких виключає можливість повторного оподаткування товарів і послуг, забезпечуючи однакові податкові надходження за однаковими товарами і послугами незалежно від кількості етапів їх обігу на шляху від виробника до споживача.

Механізм стягнення податку на додану вартість, акцизного збору і мита за законодавством України визначає їх некумулятивний характер (табл. 1.1).

Таблиця 1.1 Характеристика непрямих податків України

Водночас окремі податкові збори, що за економічною природою є непрямими податками (наприклад, збір на розвиток виноградарства садівництва і хмелярства), мають кумулятивний ефект, тобто товари, з яких уже стягувався відповідний збір на попередніх стадіях обігу, повторно оподатковуються. 22]

Податкове законодавство України визначає таку систему елементів податкових правовідносин:

1. Суб'єкт оподаткування — це особа, на яку покладено податкове зобов’язання перед державою і яка несе на собі тягар зі сплати податку. До суб'єктів оподаткування відносять платників (особа, яка перераховує суму податкових зобов’язань до бюджету держави) і носіїв (особа, на яку покладається тягар зі сплати податку в результаті процесу перекладання податків). У свою чергу, носії податку залежно від участі в загальній системі утворення та сплати податку поділяються на:

· осіб, які безпосередньо утворюють базу оподаткування (головним чином, це виробники та споживачі);

· посередники (між виробниками та споживачами);

· кінцеві споживачі.

2. Об'єкт оподаткування — це процес, наявність якого зобов’язує сплачувати обов’язкові платежі до централізованого фонду грошових коштів держави.

3. Масштаб обкладання податком — це своєрідне вимірювання податкової бази, яке закладається в основу розрахунку належної до сплати суми податку.

4. Джерело сплати податків — фонд чи дохід, з якого сплачується податок і проводяться розрахунки з бюджетом.

5. Ставка податку — офіційно встановлений розмір податку, що забезпечує обчислення належної суми до сплати податку. Розрізняють три методи побудови податкових ставок:

а) інтуїтивний — органи державної влади, які запроваджують податок, встановлюють ставку на власний розсуд (інтуїтивно);

б) емпірично-аналітичний — законодавець встановлює ставки на основі аналізу за попередній період і певних емпіричних висновків;

в) економіко-математичного моделювання — забезпечує встановлення ставок на основі побудови моделей і врахування впливу основних факторів (інтереси держави, платників, суспільства).

6. База оподаткування — безпосередньо розмір предмета оподаткування.

7. Термін сплати податку — конкретна календарна дата або період часу, протягом якого платник податку повинен розрахуватися з державою. Терміни мають вагоме значення для повноти та своєчасності наповнення доходної частини бюджетів усіх рівнів, а також його витрат на соціальні потреби.

8. Податковий період — це час, протягом якого визначаються податкові зобов’язання платників податків перед бюджетами всіх рівнів, тобто рік або інший період, який відноситься до податків і по закінченню якого визначається база щодо оподаткування, розраховується розмір податку, який підлягає сплаті. 11]

9. Податкова пільга — це надання часткового або повного звільнення від сплати податку відповідно до чинного законодавства України. Становлення непрямого оподаткування в Україні та його зародження відбулось із появою податкової системи України, яка започаткувала свою історію з ще VIII — XII століть — за часів формування Київської Русі. Вже в 911 році в торговому договорі Київського князя Олега з Візантійським імператором обумовлювалися питання мита й митних стосунків між двома країнами.

Перша, відома історикам, реформа податкової системи в Україні зроблена княгинею Ольгою з 947 року, що започаткувала стабiльне стягнення податків, запровадивши «становища» — адмiнiстративно-фiнансовi пункти для збирання .

За правління правнука Ольги князя Ярослава Мудрого було складено перший писемний звід законів — знамениту «Руську правду», складовою частиною якої був i «Покон вірний», яким детально регламентувалася система оподаткування. Основою грошових надходжень були мита i штрафи. Більшість становили торговельні мита: «вага» i «міра» — за зважування i вимір; «мито» — за провезення товарів через міські застави; «перевiз» — перевезення товарів через річку. «Гостинне» i «торгове» мита стягувалися за право мати склади i проводити торжища.

У 1288 р. був виданий Острогомський митний статут, у якому мова йшла про купців з різних країн: Баварії, Польщі, Чехії, Австрії та Київської Русі. Отже, українські митники керувалися у своїй роботі європейськими митними статутами, діяли в єдиному правовому полі з нашими західними сусідами.

На підступах до Києва, Вишгорода та інших міст Київського князівства будувалися застави-фортеці, де вповноважені князем збирачі збирали мито за перевезення товарів та прогін худоби.

Чітку систему митної справи мала славна Козацько-гетьманська держава. Починаючи від Богдана Хмельницького, Державний скарб (так іменувалась тоді фінансово-банківська і митна служба України) збирав пограничне мито: евеку (вивізне) і інфуку (ввізне) мито. Вже тоді українські митники відзначалися високими професійними якостями, освіченістю, знанням іноземних мов.

В універсалі гетьмана Богдана Хмельницького, датованому 1654 р., встановлювалися митні платежі за товари, що ввозилися на територію Української держави. Після Переяславської угоди 1654 року Україна фактично потрапила у васальну залежність Росії, за якої сильніша сторона (цар) погоджувалася захищати слабшу за умов, що українці зобов’язувалися сплачувати цареві податки.

У 1666 році під час гетьманства Брюховецького на українську землю прибули московські переписувачі, які почали складати подушний опис сіл. Непрямі податки стягувались через систему відкупів, головними серед яких були митні та винні. В середині ХVІІ ст. було встановлено єдине мито для торгових людей — 10 грошей (5 копійок) з карбованця обороту.

На початку ХІХ ст. в імперії набуло розвитку непряме оподаткування та встановлено нові непрямі податки, як акцизи і мита. 13]

У першій половині XIX у структурі доходів зросла роль непрямого оподаткування і знизилося значення подушного і оброчного податків. Насамперед зросла роль так званого питейного доходу, який продовжував ґрунтуватися на системі відкупів. Напередодні селянської реформи 1861 p. він становив майже 30% доходів державного бюджету. Існувало також мито на майно, що було спадщиною або було подароване (ставка від 1 до 6% вартості майна, залежно від ступеня родинного зв’язку).

За часів свого існування уряд Центральної Ради так і не приступив до жодних реформ і не вжив ніяких заходів до покращення фінансового та економічного стану країни. У сфері податків він обмежився лише підвищенням акцизних ставок та введенням податку на вино. Головне й вирішальне значення в збільшенні надходження прибутків до державної скарбниці мали непрямі податки. Одним з найефективніших засобів стала державна монополія на горілку.

За існування Української Держави непрямі податки надавали великі можливості розвитку імперії, серед них були акцизи на тютюн, цукор, газ, сіль, сірники, дріжджі, освітлювальні нафтові масла.

У 1918 році за рішенням гетьмана Павла Скоропадського було організовано Корпус прикордонної варти, якому було доручено виконання митний функцій. Військовики Корпусу вели боротьбу з контрабандою, контролювали переміщення вантажів і товарів через українсько-російський та українсько-румунський кордон. Водночас, для організації роботи по зміцненню фінансової бази і митної справи у складі Міністерства фінансів створено Департамент митних зборів.

Нова економічна політика, проголошена більшовиками в 1920;1921 роках, докорінно змінила роль податків у фінансово-економічному житті країни. Через відсутність налагодженої податкової системи переважне значення надавалося стягненню непрямих податків — здебільшого у формі акцизів, які надходили у міру випуску оподатковуваної продукції.

Нарешті у 1930 році в СРСР було здійснено податкову реформу, яка замінила 86 податкових платежів і зборів двома — податком з обігу й податком з чистого прибутку, стягнення яких здійснював Наркомфін, а місцеві податки територіальні органи Радянської влади.

З розпадом Радянського Союзу Україна стала на шлях самостійного державного розвитку, взявши курс на побудову ринкової економіки.

Закони України «Про митну справу в Україні» від 25 червня 1991року, що втратив чинність на підставі Митного кодексу від 11 липня 2002 року, Закон України «Про Єдиний митний тариф» від 5 лютого 1992 року стали законодавчою основою організації митної справи та митної системи в Україні. 15]

У 1991 році було створено центральний орган державного управління у галузі митної справи — Державний митний комітет України. Основним завданням Держмиткому було визначено забезпечення захисту економічної безпеки України, додержання законодавства про митну справу, здійснення митного контролю та оформлення. А у 1996 році на базі ліквідованого Державного митного комітету України утворено Державну митну службу України, як центральний орган виконавчої влади.

У 1996 році було утворено Державну податкову службу України, яка вийшла з-під підпорядкування Міністерства фінансів України і стала центральним органом виконавчої влади України. [15]

Особливостями непрямого оподаткування незалежної України було: у 1991 році запроваджено акцизний збір, у 1992 році - податку на додану вартість та у 1993 році затверджено Єдиний митний тариф України — звід ставок мита відповідно до визначеної товарної номенклатури.

Рубіж 1992;1993 років в Україні характеризувався жвавими дискусіями під час обговорення перспектив розвитку непрямого оподаткування. До 1993 року тарифна політика орієнтується на регулювання експорту, імпортна політика є ліберальною. У грудні 1992 та червні 1993 років укладено перші угоди про застосування режиму вільної торгівлі з Білоруссю та Росією. Також було зменшено ставку податку на додану вартість з 28% до 20%.

На сучасному етапі розвитку непрямого оподаткування завершено роботу з нормативно-правового забезпечення реалізації положень нового Митного кодексу України та розробляється Податковий кодекс України, що закріпить податкове регулювання податку на додану вартість та акцизного збору. Таким чином, непряме оподаткування України представлене трьома видами податків: податком на додану вартість, митом та акцизним збором, історія запровадження яких сягає становлення Київської Русі.

1.2 Особливості нарахування і сплати податку на додану вартість Податок на додану вартість (ПДВ) — це непрямий податок, яким оподатковується внесок платника податку у ринкову цінність товарів та послуг, які він реалізує. Податок на додану вартість є універсальним багатостадійним некумулятивним акцизом. 27]

Започатковано оподаткування доданої вартості у Франції у 1955 р. Теорію цього податку і механізм застосування запропонував французький економіст Лоре. Найбільший вплив і розповсюдження ПДВ отримав у 1957 році у зв’язку з створенням Європейського економічного співтовариства. Всі країни, що входять в співтовариство, застосовують ПДВ. Більш того, це єдина форма універсального акцизу, яку їм дозволено застосовувати Таблиця 1.2

Характеристика альтернативних форм універсальних акцизів

Досвід використання податку на додану вартість у країнах світу підтвердив його преваги як найбільш ефективної форми універсальних акцизів. У світовій практиці застосовують також й інші форми універсального непрямого оподаткування, що відрізняються за періодичністю стягнення та кумулятивністю (табл. 1.2):

· податок з продажу стягується з валового обороту у сфері гуртової або роздрібної торгівлі. Об'єктом оподаткування, яке здійснюється одноразово, є реалізація товарів і послуг споживачу, тобто оподаткування відбувається на заключному товарообігу.

· податок з обороту стягується з валового обороту на всіх стадіях товарообігу. Недоліком такого виду податку є його кумулятивний ефект, оскільки оподатковується валовий оборот на кожній стадії товарообігу.

Система елементів оподаткування податком на додану вартість включає:

І. Об'єктом оподаткування ПДВ — операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, а також імпорт та експорт товарів та послуг (дод. Б).

ІІ. Платниками ПДВ є суб'єкти підприємницької діяльності (в тому числі підприємство з іноземними інвестиціями, незалежно від форми та часу внесення цих інвестицій); інші юридичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності; фізичні особи (громадяни, іноземні громадяни та особи без громадянства), які здійснюють підприємницьку діяльність або ввозять (пересилають) товари на митну територію України; представництва нерезидентів, що не мають статусу юридичної особи, що:

1) за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.

2) підлягають обов’язковій реєстрації як платник податку у разі:

· загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов’язань третім особам протягом останніх 12 календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість);

· особа уповноважена вносити консолідований податок з об'єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту за їхньою основною діяльністю й підприємствами зв’язку, що перебувають у підпорядкуванні платника податку;[15]

· особа, яка поставляє товари (послуги) на митній території України з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, при тому, що особа-нерезидент може здійснювати таку діяльність тільки через своє постійне представництво, зареєстроване на території України;

· особа, що здійснює операції по реалізації конфіскованого майна, незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій по поставці товарів (послуг), що сукупно перевищує протягом останніх 12 календарних місяців 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа;

3) імпортують (для фізичних осіб — ввозять (пересилають) товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання в Україні, незалежно від того, який режим оподаткування вони використовують.

До цієї категорії платників не належать:

· фізичні особи, які не зареєстровані платниками податку, які ввозять (пересилають) товари (предмети) у супровідному багажі або отримують їх як поштове відправлення у межах неторгового обороту в обсягах, що не підлягають оподаткуванню відповідно до митного законодавства;

· нерезиденти, які пересилають поштові відправлення відповідно до правил Міжнародної поштового спілки на митну територію України, та отримувачі таких поштових відправлень.

ІІІ. Базою оподаткування є операції з поставки товарів (послуг) для нарахування ПДВ, що визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов’язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв’язку, що включається до ціни товарів (послуг).

ІV. Ставки ПДВ:

1) звичайна ставка — 20% бази оподаткування усіх операцій, що є об'єктами оподаткування, окрім тих, що оподатковуються за нульовою ставкою та операцій, звільнених від оподаткування (дод. В);

2) нульова ставка — 0% до бази оподаткування операцій визначених відповідно до законодавства.

V. Податкове зобов’язання — загальна сума податку, отримана (нарахована) платником податку в податковому (звітному) періоді. Податкове зобов’язання з ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету визначається як різниця між податковим зобов’язанням і податковим кредитом.

VІ. Податковий кредит — сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання податкового (звітного) періоду. Податковий кредит є сумою ПДВ, яку підприємець-покупець сплачує постачальникам у складі договірної вартості придбаних ним товарів (послуг) та має право зменшити податкове зобов’язання податкового (звітного) періоду на цю суму ПДВ.

VІІ. Бюджетне відшкодування — сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку.

VІІІ. Пільги з податку на додану вартість. Розрізняють такі види пільг з ПДВ:

1. Встановлення виключень зі складу платників податку — звільнення від обов’язкової реєстрації платниками ПДВ осіб, обсяг оподатковуваних операцій за попередній календарний рік не перевищив 300 тис. грн.

2. Встановлення виключень з об'єкта оподаткування. Держава звільняє від оподаткування ПДВ операції, які становлять публічний інтерес (дод. В), що можна об'єднати в п’ять груп:

1) діяльність у соціальній сфері;

2) освітня, культурна та наукова діяльність;

3) діяльність у сфері охорони здоров’я;

4) окремі операції у зовнішньоекономічній діяльності;

5) інші операції.

3. Зниження ставок оподаткування передбачає, перш за все, застосування нульової ставки оподаткування .

4. Спрощення механізму обчислення податкових зобов’язань полягає у наданні платникам податку обсяг оподатковуваних операцій, яких за попередній календарний рік не перевищив 300 тис. грн., права на застосування касового методу податкового обліку податкових зобов’язань і податкового кредиту.

5. Подовження строків сплати податкових зобов’язань, що передбачені суб'єктам малого підприємництва, для яких встановлено більш тривалий податковий (звітний) період, і підприємствам-імпортерам — більш тривалі строки погашення податкових векселів.

6. Звільнення від сплати податкового зобов’язання, що запроваджено для суб'єктів господарювання, які виробляють сільськогосподарську продукцію. Сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами повністю залишається у їхньому розпорядженні і спрямовується на підтримку власного виробництва.

Таким чином, податок на додану вартість в Україні є непрямим загальнодержавним податком, що включається до ціни товарів і послуг і стягується зі споживачів під час здійснення операцій із придбання ними таких товарів і послуг для власного споживання, обчисленим за непрямим методом вирахування.

Додана вартість сплачується до бюджету поступово на кожному етапі продажу певного товару, починаючи з виробника і закінчуючи суб'єктом роздрібної торгівлі, то акцизний збір і мито сплачуються одноразово на етапі, коли товари стали потенційно доступними для споживання на території України — під час їх реалізації виробником, або при ввезенні їх на митну територію України імпортерами.

Таким чином, акцизний збір і мито є податками на споживання, які слугують не лише джерелом наповнення державного бюджету України, виконуючи фіскальну функцію, але і виконують захисні функції щодо обмеження вживання шкідливих товарів населенням України та захисту національного товаровиробника від конкуренції імпортованих товарів.

бюджет україна непрямий податок РОЗДІЛ 2. ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА НЕПРЯМОГО ОПОДАТКУВАННЯ В УКРАЇНІ

2.1 Динаміка та структура надходжень непрямих податків в Україні

Дослідивши роль непрямих податків у формуванні доходів Зведеного та Державного бюджетів України, а також вплив зміни непрямих податкових надходжень на величину доходів цих бюджетів, варто дослідити детальніше надходження непрямих податків в Україні. Спершу, розглянемо структуру надходжень непрямих податків протягом 2011;2013 років (рис. 2.1)

Рис. 2.1 Структура непрямих податкових надходжень в Україні за 2011;2013 роки Як бачимо, надходження податку на додану вартість є найбільш домінуючими серед надходжень непрямих податків за 2011;2013 роки, частка яких була на рівні 74% у структурі надходжень непрямих податків, за винятком 2012 року, коли вона склала майже 79%, тобто підвищившись на 5%, в той час, коли частки акцизного збору та мита знизились на 2%, склавши 11 і 10% відповідно. У 2013 році структура надходжень непрямих податків суттєво змінюється, адже, окрім того, що частка надходжень податку на додану вартість знизилась до рівня 2011 року, склавши 74%, разом з тим, стрімко зростає питома вага надходжень акцизного збору до 20% та суттєво зменшується частка митних надходжень до 6% у структурі надходжень непрямих податків. 15]

Наразі, варто дослідити динаміку надходжень непрямих податків в розрізі їх видів протягом 2011;2013 років, аби прослідкувати причини змін їх часток у структурі надходжень непрямих податків (рис. 2.2).

Рис. 2.2 Динаміка надходжень непрямих податків до Державного бюджету України за 2011;2013 роки Отже, найбільшими надходженнями серед непрямих податків є надходження податку на додану вартість, що стрімко зросли у 2012 році порівняно з минулим роком більш, ніж на половину — на 32,7 млрд. грн. або 55,1% та дещо знизились у 2013 році на 7,5 млрд. грн. або 8,1%.

Суми надходжень акцизного збору та мита є значно нижчими надходжень від податку на додану вартість. У 2011;2012 роках надходження акцизного збору і мита були майже на одному рівні, з незначним переважанням надходжень від акцизного збору, причому, у 2012 році надходження акцизного збору та мита зросли майже на однакові величини — на 22,3 і 22,7% або 2,4 і 2,2 млрд. грн. відповідно. Проте, у 2013 році відбулись вагомі протилежні зміни цих надходжень, адже стрімко зросли надходження акцизного збору на 72,9% або 9,4 млрд. грн. та помітно знизились митні надходження на 40,7% або 4,9 млрд. грн. 23]

Наразі варто детально дослідити причини змін динаміки та структури надходжень непрямих податків по кожному виду податку.

Насамперед, розглянемо склад і структуру найбільшого за обсягами надходжень непрямого податку — податку на додану вартість (рис. 2.3).

Передусім, звернімо увагу, що майже третина (30,2%) зібраного податку на додану вартість у 2013 році була відшкодована платникам податку з Державного бюджету України на праві бюджетного відшкодування ПДВ при перевищенні податкового кредиту над податковими зобов’язаннями з ПДВ.

Рис. 2.3 Структура збору податку на додану вартість в Україні у 2013 році

Така велика частка бюджетного відшкодування ПДВ з вироблених в Україні товарів, головним чином, свідчить про значний експорт цих товарів та послуг.

Найбільше було зібрано податку з імпортних товарів, частка якого склала майже половину у сукупному зібраному ПДВ — 49,9% у 2013 році. Незважаючи на те, що збори ПДВ з вироблених в Україні товарів сформували більше третини зборів сукупного ПДВ — 37,6%, проте більша їх частина (30,2%) була відшкодована з державного бюджету України у 2013 році, і в підсумку залишилось 7,4% зібраного ПДВ з вироблених в Україні товарів. Досить значну частку в зборах від ПДВ склала податкова заборгованість з цього податку, була погашена комерційними банками за простроченими податковими векселями. [28]

Оскільки, значна частина ПДВ у 2013 році була відшкодована з державного бюджету України, тому доцільно розглянути структуру реальних надходжень від податку на додану вартість, що формують доходи держави (рис. 2.4).

Таким чином, більша частина надходжень податку на додану вартість (71,4%) у 2013 році була сформована саме податком на додану вартість з імпортного товару.

Рис. 2.4 Структура надходжень податку на додану вартість до Державного бюджету України у 2013 році

Майже п’ята частина надходжень ПДВ (18%) утворена завдяки погашенню податкової заборгованості з ПДВ і лише десята частина (10,6%) утворена з ПДВ з вироблених в Україні товарів. Така низька фіскальна віддача від внутрішнього ПДВ обумовлена високою експортною орієнтованістю вітчизняної економіки. 30]

Звідси випливає висновок про значимість імпорту в поповненні казни держави через стягнення ПДВ з імпортного товару, частка якого є найбільш вагомою у структурі надходжень податку на додану вартість в України у 2013 році. Для того, аби проаналізувати тенденцію надходжень податку на додану вартість варто розглянути його динаміку за минулі роки в Україні (табл.2.1).

Таблиця 2.1 Динаміка надходжень податку на додану вартість в Україні за 2011;2013 роки

Аналізуючи обсяги податку на додану вартість за 2011;2013 роки бачимо, що найбільшими надходженнями цього податку до казни держави забезпечував податок на додану вартість з імпортних товарів, надходження від якого у 2012 році стрімко зросли майже удвічі - на 90,5% або 37,7 млрд. грн., що отримано завдяки значному зростанню імпортних цін, а також через заборону розрахунків із використанням податкових векселів та відновлення діяльності по боротьбі з контрабандою. Проте, у 2013 році ці надходження помітно знизились на 24% або 19 млрд. грн.

Крім того, що надходження від збору ПДВ з вироблених в Україні товарів за досліджувані роки були набагато нижчими від надходжень ПДВ з імпортних товарів, то через бюджетне відшкодування ПДВ з вироблених в Україні товарів у доходах держави зосереджується зовсім незначна частина доходів від ПДВ. У 2012 році ПДВ з вироблених в Україні товарів помітно зріс на 23,2% або 8,5 млрд. грн. порівняно з минулим роком, а у 2013 році залишився майже на тому ж рівні незначно збільшившись на 1,1% або на 500 млн. грн. Стрімке зростання бюджетного відшкодування з ПДВ у 2012 році на 82,4% або на 18,9 млрд. грн. свідчить про розгортання експортних операцій в Україні, у 2013 стрімке зростання величини бюджетного відшкодування було призупинене про, що свідчить незначний приріст у розмірі 0,3% або 110 млн. грн. Стрімке зростання податкової заборгованості з ПДВ у 2011;2013 роках має позитивну сторону в тому, що повертаються кошти заборговані державі до спеціального фонду державного бюджету України. 17]

Відтак, розглянемо структуру та динаміку надходжень іншого непрямого податку в Україні - акцизного збору. Надходження акцизного збору 2013 року були сформовані надходженнями від акцизного збору з вироблених в Україні товарів на 84% та акцизного збору з ввезених на територію України товарів на 16%. Тому, спершу розглянемо детально структуру надходжень акцизного збору з вироблених в Україні товарів у 2013 році (рис. 2.5).

Отже, майже половина надходжень акцизного збору із вироблених в Україні товарів (47,4%) у 2013 році сформована акцизним збором від тютюнових виробів. Далі найбільш бюджетоутворюючими акцизами були акцизи з нафтопродуктів (22,5%) та з лікеро-горілчаних виробів (21,4%). Такі акцизи, як з пива складали невелику частку у розмірі 5,87%, акцизи з виноробної продукції - лише 1,77%, а акцизи з транспортних засобів та з спирту сформували разом лише 1,1% надходжень акцизного збору з вироблених в Україні товарів.

Рис. 2.5 Структура надходжень акцизного збору із вироблених в Україні товарів у 2013 році

Розглянемо динаміку надходжень акцизного збору із вироблених в Україні товарів за групами підакцизних товарів протягом 2011;2013 років (табл. 2.2).

Акцизний збір із вироблених в Україні товарів за досліджувані роки зростав: у 2012 році на 14,26% або 1,3 млрд. грн., а у 2013 році відбулось стрімке зростання — на 81,3% або 8,4 млрд. грн. порівняно з минулими роками.

Стрімке зростання надходжень від акцизного збору було забезпечено, передусім, зростанням ставок акцизних зборів. Найбільший за надходженнями є акцизний збір з тютюнових виробів, що за досліджувані роки стрімко зростав: у 2012 році на 42,9% або 1 млрд. грн., а у 2013 році зростання набуло пікового значення — на 165% або 5, 5 млрд. грн., що зображені у таблиці 2.2 Акцизні збори з лікеро-горілчаних виробів за 2011;2013 роки також поступово зростали, хоча найбільшого приросту набули у 2012 році - на 21,2% або 617 млрд. грн., тоді як у 2013 році відбувся менший приріст — на 14% або 494 млн. грн.

Таблиця 2.2 Динаміка надходжень акцизного збору із вироблених в Україні товарів за 2011;2013 роки

Акцизний збір з нафтопродуктів, що відіграє досить значну роль у формуванні надходжень від акцизу — знизився у 2012 році на 18,1% або 441 млн. грн., а у 2013 році стрімко зріс більше, ніж удвічі - на 111,1% або 2,2 млрд. грн. Акцизний збір з транспортних засобів у 2012 році підвищився більше, ніж на половину (на 64,7% або 55 млн. грн.), тоді як у 2013 році - помітно знизився на 26,4% або 37 млн. грн. [29]

Рис. 2.6 Структура надходжень акцизного збору із ввезених в Україну товарів у 2013 році

Наразі слід розглянути структуру надходжень акцизного збору із ввезених в Україну товарів за групами підакцизних товарів у 2013 році (рис. 2.6).

Найбільшу частку у структурі надходжень акцизного збору із ввезених в Україну товарів у 2013 році зайняли акцизні збори з нафтопродуктів (67,1%). Наступними найбільшими у структурі акцизного збору з ввезених в Україну товарів були акцизні збори з тютюнових виробів — 13,7%, транспортних засобів — 8,7% та кузовів — 7,7%. Невеликими у структурі надходжень були акцизи з лікеро-горілчаних виробів, що склали лише 1,7%, з виноробної продукції та пива, що в сукупності склали лише 1% та з інших товарів Державної митної служби, частка яких 0,06%. [30]

2.2 Оцінка ефективності непрямого оподаткування в Україні

Дослідивши значимість непрямих податків у Державному та Зведеному бюджетах України, а також динаміку надходжень і структури непрямих податків варто перейти до дослідження ефективності непрямого оподаткування в Україні.

Оскільки надходження непрямих податків є головним видом доходів Державного бюджету України, тому розглянемо ефективність непрямого оподаткування в Україні з огляду на його спроможність забезпечити необхідні доходи державі.

Отже, протягом досліджуваних років спостерігається недовиконання надходжень непрямих податків, причому, рівень виконання планових показників щороку знижується, що спричиняють неспроможність доходів Державного бюджету України достатньо профінансувати заплановані видатки бюджету. Наразі, варто розглянути динаміку рівня виконання планових показників надходжень непрямих податків протягом 2011;2013 років, аби дослідити рівні виконання плану по кожному виду податку в динаміці.

Отже, незважаючи на те, що сукупні надходження непрямих податків щороку майже на половину зростали протягом 2012;2013 років на 49 і 47% відповідно, проте планові показники досліджуваних років були недовиконаними.

Зокрема неповне виконання плану спостерігалось в надходженнях податку на додану вартість — 91,2% у 2011 році, з незначним підвищенням на 2,2% у 2012 році та подальшим зниженням на 4,2% у 2013 році (рис. 2.7).

Рис. 2.7 Динаміка планових та фактичних надходжень податку на додану вартість до Державного бюджету України за 2011;2013 роки У 2011 році недовиконання плану у 8,8%, головним чином, спричинене значним недовиконанням плану надходжень ПДВ з вироблених в Україні товарів, що недовиконано на 12,3% та виплатою бюджетних відшкодувань ПДВ більше планових показників на 0,5%, що зменшило бюджетні надходження з ПДВ. Тоді, як рівень виконання планових надходжень ПДВ з ввезених товарів на територію України був недовиконаним лише 1,3%. У 2012 році відбулись зміни у виконанні надходжень податку на додану вартість: рівень виконання з вироблених в Україні товарів підвищився на 8,3%, склавши 96,1%, а з імпортних товарів знизився на 2,1%, склавши 96,6%. Також збільшилось перевиконання плану з бюджетного відшкодування ПДВ на 5,1%, склавши 105,6%. У 2013 році спостерігається найнижчий рівень виконання плану надходження податку на додану вартість, що знизився на 4,2%, склавши 89,2%, внаслідок суттєвого зниження виконання плану ПДВ з ввезених на територію України товарів на 12,3%, що склав 84,3%. При цьому, позитивним було перевиконання плану надходжень ПДВ з вироблених в Україні товарів на 1,1%. Негативним явищем було недовиконання плану бюджетних відшкодувань у 2013 році на 5,5%, адже є свідченням неповернення коштів суб'єктам господарювання, що стримує їхній розвиток.

Рівні виконання планових надходжень акцизного збору були вищими порівняно з рівнем виконання податку на додану вартість, проте щороку зазнавали зниження (рис. 2.8).

Рис. 2.8 Динаміка планових та фактичних надходжень акцизного збору до Державного бюджету України за 2011;2013 роки У 2011 році спостерігалось перевиконання планових надходжень акцизного збору на 1,5% (рис. 2.8), причому, відбулось значне перевиконання планових надходжень за акцизним збором з ввезених на територію України товарів на 12,5%, тоді як з вироблених в Україні товарів дещо недовиконано на 0,1%. У 2012 році рівень виконання плану надходжень акцизного збору суттєво знижується на 9% до 92,5%, при цьому, значно знижується рівень виконання плану за акцизним збором з вироблених в Україні товарів на 9%, що склав 91%, тоді як надходження за акцизним збором із ввезених на територію України товарів недовиконано було лише на 0,8%. У 2013 році планові надходження виконано на 89,2%, однак таке недовиконання можна обґрунтувати швидше завищеними очікуваннями через підвищені ставки акцизів. При цьому, надходження акцизного збору з вироблених в Україні товарів виконано на 90,4% від планових, проте з ввезених на територію України товарів на 84,1% зі значним зниженням рівня виконання плану на 15,1%.

Рис. 2.9 Динаміка планових та фактичних митних надходжень до Державного бюджету України за 2011;2013 роки Виконання плану митних надходжень за досліджувані роки помітно знижувалось (рис. 2.9). Якщо у 2011 році спостерігалось суттєве перевиконання плану на 18,2%, що було досягнуте перевиконанням плану ввізного мита на 19%, то у 2013 році відбулось недовиконання плану на 2,7%, а у 2013 році стрімке зниження рівня виконання плану до 62%. Таке недовиконання плану у 2012 році було спричинене недовиконанням плану за вивізним митом на 46%, а у 2013 році - вагомим недовиконанням плану за ввізним митом на 39% та незначним за вивізним — на 3,6% від планових.

Наступним кроком оцінки ефективності непрямого оподаткування в Україні буде аналіз рівня його оподаткування, тобто частка валового внутрішнього продукту, що перерозподіляється через непрямі податки (рис. 2.10).

Рівень непрямого оподаткування в Україні є досить значним за досліджувані роки, причому, у 2012 році він досяг стрімкого зростання на 5,1% (з 11,1% до 16,2% ВВП), та дещо знизився у 2013 році на 0,5%, склавши 15,7%.

Рис. 2.10 Динаміка частки непрямих податків у ВВП України за 2011;2013 роки Така суттєва частка надходжень непрямих податків у валовому внутрішньому продукті свідчить про їх фіскальність, що негативно позначається на споживчому секторі економіки, так як купівельна спроможність споживачів знижується. Зокрема, найбільш неприйнятним явищем є стрибкоподібне зростання рівня непрямого оподаткування, що відбулось у 2012 році (на 5,1%), яке негативно позначається на економіці держави. Серед непрямих податків, найвищий рівень оподаткування протягом 2011;2013 років мав податок на додану вартість, частка якого у ВВП стрімко зросла у 2012 році на 4,6%, склавши 12,8% та дещо знизилася у 2013 році на 1,1%. Помітно зріс і рівень оподаткування акцизним збором, якщо у 2012 році склав 1,8% ВВП, підвищившись лише на 0,3%, то у 2013 році зріс більш, ніж на половину — на 1,2%, склавши 3%. Таке різке підвищення у 2013 році було спричинене нічим іншим як значним зростанням ставок акцизних зборів. Найнижчий рівень оподаткування серед непрямих податків характерний для митних надходжень, частка яких склавши 1,8% ВВП у 2012 році дещо зросла на 0,3%, а у 2013 році вдвічі знизилась, склавши 0,9%. Таке суттєве зниження пояснюється зниження ставок мита внаслідок вступу України до СОТ. 26]

Підбиваючи підсумки ефективності непрямого оподаткування в Україні, підкреслимо такі аргументи: здебільшого планові надходження непрямих податків протягом досліджуваного періоду не були цілковито виконаними та спостерігались перевиконання планового обсягу бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що в підсумку більш вагомо знижувало планові надходження непрямих податків; непрямі податки досить вагому частку займають у валовому внутрішньому продукті України, що свідчить про їх фіскальність, а різке зростання рівня оподаткування у 2012 році є значним недоліком податкової політики держави та в подальшому може знизити ефективність непрямого оподаткування; значні обсяги втрат були понесені державою внаслідок надання пільг з непрямих податків.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ НЕПРЯМОГО ОПОДАТКУВАННЯ В УКРАЇНІ

Врегулювання бюджетного відшкодування податку на додану вартість в Україні.

Проблема відшкодування податку на додану вартість в останні роки стала одним з макроекономічних чинників гальмування економіки України. Затримуючи кошти, держава вилучає ліквідні ресурси підприємств для фінансування державних витрат. Причому, проблема відшкодування ПДВ особлива загострилась в умовах кризи та зростаючого дефіциту бюджету.

Право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість має платник цього податку, податковий кредит з ПДВ якого, що задекларований у податковій декларації з податку на додану вартість, перевищує його податкові зобов’язання. 15]

За результатами 2011;2013 років (рис. 3.1) обсяги відшкодованого податку на додану вартість його платникам складали близько третини збору цього податку.

Рис. 3.1 Динаміка частки бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальній сумі збору цього податку в Україні за 2011;2013 роки У 2011 році було зібрано 78,3 млрд. грн. податку на додану вартість в Україні, 24% з яких було відшкодовано, тобто в Державному бюджеті України залишилось 76% мобілізованих коштів з цього податку, у 2012;2013 роках частка такого відшкодування зросла на 3%, склавши 27% і 30% відповідно. 21]

Обсяги відшкодованого ПДВ, з одного боку, вказують на кошти, що зменшують доходи Державного бюджету України, а отже, знижують фіскальну значущість податку на додану вартість, а з іншого боку, вказують на зростання частки повернення ПДВ його платникам у передбачених випадках.

Протягом останніх років держава має вагому заборгованість перед підприємствами України з приводу бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість (рис. 3.2).

Рис. 3.2 Динаміка відшкодованих та невідшкодованих сум з податку на додану вартість Державного бюджету України за 2011;2010 роки Щороку обсяг невідшкодованих сум з податку на додану вартість накопичується швидкими темпами. У 2011 році заборгованість держави з невідшкодованого ПДВ становила 8,6 млрд. грн., у 2012 році - зросла майже на половину — 48,9% або 4,2 млрд. грн., складаючи 12,8 млрд. грн., у 2013 році набула рекордного приросту у розмірі 70,8% або 9,05 млрд. грн., складаючи 21,8 млрд. грн. За даними Секретаріату Президента України за три місяці поточного 2010 року заборгованість держави з повернення податку на додану вартість накопичилась ще на 3,8 млрд. грн. або 17%.

Протягом досліджуваних років навіть планових сум відшкодувань не вистачає на покриття усієї заявленої суми податку на додану вартість, внаслідок чого утворюється заборгованість держави. Причому, незначні перевиконання планового бюджетного відшкодування ПДВ у 2011;2012 роках не були достатніми для покриття боргу з бюджетного відшкодування, а у 2013 році було недовиконання планового бюджетного відшкодування на 2 млрд. грн., за рахунок яких, за підсумками Міністерства Фінансів України, держава збільшувала доходи Державного бюджету, покриваючи його дефіцит. 18]

У поточному 2013 році проблема відшкодування ПДВ поглибилась, адже на 2010 рік заплановано відшкодування на суму всього на 20,9 млрд. грн., тоді як заборгованість станом на 1 березня 2010 року є значно вищою — на 4,7 млрд. грн. Це означає, що у цьому році поточну заборгованість з невідшкодованого податку на додану вартість не буде повністю відшкодовано. Бюджетна заборгованість у 2010 році щонайменше складатиме 4,7 млрд. грн., якщо в умовах активізації експорту не очікувати зростання збору внутрішнього ПДВ та не розраховувати на подальші заявлені суми ПДВ на відшкодування з Державного бюджету України. [17]

Про глибину проблеми відшкодування податку на додану вартість також свідчить розрахований показник співвідношення відшкодованих сум ПДВ з Державного бюджетну до бюджетної заборгованості з цього податку (рис. 3.3).

У 2011 році державі необхідно було збільшити обсяги відшкодування ПДВ майже на половину (45,5%) з метою повного відшкодування заборгованих сум податку на додану вартість. У 2012 році частка заборгованого ПДВ у сумі відшкодованого ПДВ помітно знизилась на 8,3%, склавши 37,2%, що було спричинене стрімким зростанням обсягів відшкодувань (рис. 3.3), яке дещо гальмувало зріст заборгованого ПДВ, що погашалось. 23]

У 2013 році ситуація з непогашення ПДВ суттєво погіршилась, оскільки бюджетна заборгованість з ПДВ склала більше половини (63,3%) суми ПДВ, яка була відшкодована.

Рис. 3.3 Динаміка співвідношення невідшкодованих сум податку на додану вартість до відшкодованих в Україні за 2011;2013 роки Саме у 2013 році обсяги з відшкодування ПДВ майже не зросли порівняно з 2012 роком, більше того, з недовиконанням плану відшкодувань на 2 млрд. грн. У свою чергу, при відшкодуванні у 2010 році запланованої суми ПДВ у розмірі 20,9 млрд. грн. (рис. 3.2) при бюджетній заборгованості 25,6 млрд. грн. показник співвідношення невідшкодованих сум ПДВ до відшкодованих станом на 1 березня 2010 року складатиме 122,8%, іншими словами, при здійсненні планових річних відшкодувань ПДВ було б погашено лише 81,6% бюджетної заборгованості цього податку за перші три місяці 2010 року. 12]

З кожним роком в Україні накопичення суми заборгованості держави з відшкодування ПДВ веде за собою низку негативних наслідків як для держави, так і для підприємств:

— затримуючи кошти, держава, ніби збільшує свої доходи, але водночас збільшує заборгованість, яку необхідно повернути;

— вилучення з економіки значного ресурсу, який є одним із факторів погіршення фінансового стану суб'єктів господарювання;

— стримуються експортні операції платників ПДВ;

— не стимулюються інвестиційні надходження в економіку України. 15]

Можливими причинами зростання заборгованості з відшкодування ПДВ є:

— недостатність бюджетних коштів, необхідних для відшкодування дебетового сальдо податку на додану вартість, адже, як попередньо досліджувалось, у 2013 році держава недовиконала планові обсяги відшкодування податку на додану вартість;

— наявність значної кількості заявок на незаконне відшкодування;

— тривалі терміни перевірок схем по ланцюгу постачання товарів до товаровиробників;

— скасування податкових векселів;

— зміни, внесені до Закону України «Про податок на додану вартість» у 2010 році у частині скасування нарахування пені за затримку відшкодування ПДВ у строки, визначені законом, у розмірі 120% облікової ставки НБУ.

У той же час, при вирішенні проблеми відшкодування ПДВ не слід повертатись до шляху вирішення застосованого у 2009 році. Порушення чинного законодавства з оподаткування та Бюджетного кодексу при прийнятті рішень Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України щодо нового механізму погашення простроченої бюджетної заборгованості з повернення ПДВ шляхом оформлення її державними цінними паперами, створили нерівні умови перед законом для суб'єктів права щодо відшкодування їм інших боргових зобов’язань держави і широке поле для корупційних дій. 12]

Внаслідок згаданих порушень було створено нерівні умови для платників податків: оскільки одним відшкодування заборгованості з ПДВ у 2004 році здійснювалося у грошовій формі, а іншим — цю заборгованість було реструктуризовано на п’ять років.

У свою чергу, прострочена бюджетна заборгованість продовжувала накопичуватися, Державний бюджет України та підприємства-набувачі ОВДП-ПДВ отримали від реалізації цього механізму значні фінансові збитки: Державний бюджет став додатково обтяжений обслуговуванням випущених ОВДП-ПДВ протягом п’яти років, що обмежує можливості держави фінансувати видатки соціального та інвестиційного спрямування.

Натомість вигоду від реалізації цього механізму отримали фінансові посередники, у тому числі нерезиденти, які придбали державні цінні папери із значним дисконтом, а також Державна податкова адміністрація України, яка переклала невиконані бюджетні зобов’язання перед платниками податків на державний борг України. 15]

Не варто говорити про повне (100%) відшкодування податку на додану вартість, адже в такому разі воно не лише втратить свою фіскальну значущість, але його існування втратить сенс.

Щоб наблизитись до ефективного варіанту, необхідний такий рівень бюджетного відшкодування, який, по-перше, підтвердить фіскальну значущість цього податку, і, по-друге, визначатиметься об'єктивними умовами виробництва з урахуванням його обсягів і структури, обсягів експорту, складу пільг тощо.

На сьогодні актуальними питаннями для України є побудова сучасної конкурентоспроможної, соціально орієнтованої ринкової економіки, інтегрованої в ЄС, забезпечення сталого економічного зростання на інноваційно-інвестиційній основі, реалізація збалансованої бюджетної та соціальної політики держави. Досягнення зазначеної мети можливе лише за умови реалізації виваженої державної податкової політики, що враховуватиме міжнародну податкову конкуренцію і європейську податкову гармонізацію.

Основними напрямами реформування податкової системи України є:

· забезпечення нейтральності податків;

· зміщення акцентів з прямих податків на непрямі;

· усунення подвійного оподаткування одних і тих самих доходів;

· скорочення податкових пільг (преференцій) юридичним особам та надання пільг фізичним особам виключно з урахуванням рівня їх річного доходу незалежно від професійної або галузевої ознаки;

· створення рівних умов господарювання для суб'єктів різних форм власності, організаційно-правових форм і видів економічної діяльності;

· забезпечення економічної ефективності, фіскальної достатності, соціальної справедливості та рівності усіх перед законом, запобігання будь-яким проявам податкової дискримінації;

· забезпечення уніфікації та спрощення звітності, зокрема зменшення обсягів та періодичності її подання;

· забезпечення адміністративної простоти, економічності і стабільності системи оподаткування;

· гармонійного поєднання інтересів держави та платників податків;

· гармонізація податкового, валютного, митно-тарифного, зовнішньоекономічного та цивільного законодавства.

Одним з основних спрямувань реформування податкової системи України є реформування непрямого оподаткування України. 15]

Податок на додану вартість повинен стати основним гарантованим джерелом надходжень до державного бюджету. З метою приведення зазначеного податку у відповідність з міжнародними вимогами необхідно забезпечити:

· охоплення базою оподаткування всіх кінцевих споживчих витрат;

· справляння податку на додану вартість та скорочення пільг (преференцій) щодо його сплати;

· запобігання диференціації основної ставки зазначеного податку;

· дотримання «правила першої події».

Пріоритетним є розв’язання проблеми своєчасного відшкодування податку на додану вартість шляхом удосконалення механізму його стягнення і системи адміністрування, порядку реєстрації платників податків та методів здійснення податкового контролю, а також визначення підстав і строків проведення камеральних та планових (позапланових) перевірок.

З метою забезпечення ефективності сплати податку на додану вартість вирішується питання організації його відшкодування. Викривлення процесу відшкодування податку на додану вартість призводить до значних втрат платників податків, примушує сумлінних платників податків застосовувати схеми його оптимізації та суттєво впливає на конкурентоспроможність експортного сектору економіки. 17]

У рамках реформування податку на додану вартість необхідно вжити заходів до:

· зменшення кількості пільг (преференцій) із сплати податку та приведення їх до переліку типових звільнень (в т.ч. з урахуванням соціальної спрямованості), що застосовуються у міжнародній практиці (ЄС, ГАТТ/СОТ); врегулювання питання щодо застосування спеціальних режимів оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, рибальства; відмова від вексельної форми проведення розрахунків;[13]

· досягнення максимальної нейтральності зазначеного податку шляхом чіткого відокремлення порядку оподаткування операцій, у тому числі пов’язаних з переміщенням товарів через митний кордон України, наданням туристичних послуг, ввезенням (вивезенням) на митну (з митної) території давальницької сировини та вивезенням (ввезенням) виробленої з неї готової продукції, а також операцій, які проводяться нерезидентами, зокрема у сфері інформаційних технологій;

· удосконалення правових норм щодо реєстрації платників податку;

· удосконалення порядку оподаткування операцій з надання послуг та операцій, пов’язаних з реорганізацією підприємств;

· забезпечення подання податкової звітності в електронному вигляді, зокрема удосконалення процедури її приймання і обробки, проведення моніторингу та ґрунтовного аналізу.

· Наступним важливим кроком під час реформування непрямого оподаткування є реформування акцизного збору, система справляння якого на сьогодні має ряд системних недоліків, які можливо усунути шляхом:

· поступового збільшення частки акцизу в ціні реалізованих підакцизних товарів у результаті підвищення ставок акцизного збору на алкогольні напої, тютюнові вироби та збільшення мінімального податкового зобов’язання із сплати акцизного збору в твердих сумах з метою обмеження споживання таких товарів;

· систематизації та застосування єдиних методологічних підходів у законодавстві щодо справляння акцизного збору, зокрема розроблення єдиного нормативно-правового акта, в якому визначається з урахуванням основних вимог Директив Ради ЄС та Угод ГАТТ/СОТ перелік підакцизних товарів, термінологія, база та об'єкти оподаткування;[13]

· спрощення податкової системи шляхом заміни збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію і збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності на акцизний збір на електроенергію та природний газ;

· запровадження з урахуванням міжнародного досвіду нульової ставки акцизного збору на спирт етиловий, що використовується для виробництва лікарських засобів, побутової хімії, продукції технічного призначення, біоетанолу та виробництва біопалива, за умови застосування системи здійснення контролю за виробництвом, переміщенням та реалізацією підакцизних товарів за принципами Європейського Союзу;[13]

· включення до складу алкогольних напоїв пива солодового з метою посилення вимог до його виробництва та обігу;

· здійснити законодавче визначення поняття «слабоалкогольні напої» з метою приведення національного законодавства у відповідність з вимогами acquis communautaire Європейського Союзу та підвищення фіскального потенціалу акцизного збору;

· запровадження механізму реєстрації платників акцизного збору, що виробляють, імпортують та продають підакцизні товари, створення бази даних про платників податків та єдиної системи здійснення контролю за виробництвом, переміщенням та реалізацією підакцизних товарів із застосуванням принципів ЄС;

· приведення законодавства з питань здійснення контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів у відповідність із законодавством ЄС;

· поступового підвищення ставок акцизного збору на алкогольні напої у результаті застосування коригуючи коефіцієнтів відповідно до індексів споживчих цін, динаміки зростання ринків та курсу валют;

· запровадження єдиної ставки на бензини моторні.

Орієнтація на ринкову модель господарювання з поступовим входженням країни до світового економічного простору, збільшення кількості суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності з підвищенням їх активності на зовнішньому ринку не тільки значно розширили спектр функціональних завдань митної системи, але й зумовили необхідність її докорінної перебудови. 14]

Митна політика України має орієнтуватися не на роз'єднання країн митними бар'єрами, а на зближення їх шляхом спрощення та уніфікації митних процедур відповідно до норм міжнародного права; основна діяльність має спрямовуватися на захист економічних інтересів України; митна система повинна бути переорієнтована на перенесення основних об'єктів контролю і митного оформлення всередину території, до місць безпосередньої концентрації вантажовідправників і вантажоотримувачів.

Відповідно до Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами сторони надають одна одній режим найбільшого сприяння у торгівлі згідно з пунктом 1 статті 1 ГАТТ. 15]

До обкладання визначеним антидемпінговим або компенсаційним митом Сторона намагається здійснити все можливе для досягнення конструктивного вирішення проблеми.

Україною мають надаватися такі орієнтовні пільги:

1) не стягуватись ввізного мита з товарів, імпортованих з Вірменії, Білорусії Грузії, Естонії, Казахстану, Литви, Молдови, Росії, Туркменістану;

не стягуватись вивізного мита з товарів, які поставляються згідно з кліринговими та міждержавними угодами в межах визначених обсягів.

У сфері митного оподаткування варто вжити таких заходів:

— вдосконалення механізму митно-тарифного регулювання шляхом підвищення ефективності використання митного тарифу і класифікації товарів з метою повного нарахування законодавчо встановлених митних платежів;

— розробка порядку погашення заборгованості по митних платежах на основі переуступки прав погашення боргів;

— введення реєстру банків, які виконують роль гарантів забезпечення сплати митних платежів;

— визначення фіксованої межі митної вартості для нарахування митних платежів з окремих категорій товарів;

— захист українського ринку від недоброякісних товарів, зокрема підвищення ролі контролюючої функції митних органів за дотриманням правил сертифікації імпортованої продукції;

— розвиток митно-тарифних методів сприяння залученню іноземних інвестицій, у тому числі шляхом використання митних режимів переробки, які стимулюють розвиток міжнародної кооперації виробництва на підставі довгострокових контрактів і угод;

— вдосконалення митної системи через уніфікацію механізму регулювання зовнішньоекономічної діяльності відповідно до вимог СОТ з урахуванням економічних інтересів України.

Поступове реформування непрямого оподаткування України дозволить отримати низку вигод для держави, таких як досягнення європейської податкової гармонізації, зближення України до держав-членів Європейського Союзу, нівелювання міжнародної податкової конкуренції, збільшення доходів Державного бюджету внаслідок збільшення надходжень непрямих податків тощо.

ВИСНОВКИ Таким чином, можливо зробити наступні висновки:

1. Поява непрямих податків на території відбулась ще за часів Київської Русі, коли було здійснено першу податкову реформу, проте докорінний розвиток непрямого оподаткування відбувався у період незалежності України, зокрема в той час, коли зміщується акцент з прямих податків на непрямі.

2. Роль непрямих податків у формуванні Зведеного бюджету України полягає у тому, що непрямі податки становлять близько 40% у структурі його доходах у 2013 році. Проте, оскільки непрямі податки зараховуються до Державного бюджету України, окрім акцизного збору із вироблених в Україні товарів (за винятком нафтопродуктів і транспортних засобів), що сплачується зареєстрованими платниками в Автономній Республіці Крим, тому їх значення найбільш яскраво розкривається через роль формування Державного бюджету України, який вони формують наполовину за останні три досліджувані роки. Найбільш бюджетоутворюючим непрямим податком є податок на додану вартість, що формував близько 38% Державного бюджету України. На 12% Державний бюджет України формується акцизним збором і митом на 8 і 3% відповідно.

3. Серед найважливіших тенденцій непрямих податків протягом 2011;2013 років були:

— різке зростання надходжень податку на додану вартість у 2012 році на 55% внаслідок скасування низки пільг з цього податку;

— помітне зростання надходжень акцизного збору у 2012 році на 22,3%, що забезпечене зростанням деяких ставок акцизного збору;

— значне зростання митних надходжень на 22,7% у 2012 році внаслідок розгортання імпортних операцій та посиленим контролем за зловживаннями при перетині митного кордону;

— деяке зниження надходжень податку на додану вартість у 2013 році на 8,1%, що головним чином спричинене зниженням валового внутрішнього продукту України внаслідок світової та економічної кризи;

— стрімке зростання надходжень акцизного збору у 2013 році на 72,9%, що обумовлене підвищенням ставок акцизного збору;

— суттєве зниження митних надходжень у 2013 році на 40,7% внаслідок наданих пільг з цього податку у рамках міжнародного співробітництва.

4. Протягом 2011;2013 років не було повністю виконано плану надходжень непрямих податків, причому рівень виконання плану щороку знижувався з 95% у 2011 році до 87% у 2013 році що негативно позначилось на доходах Державного бюджету України.

Негативними тенденціями у непрямому оподаткуванні в Україні були зростання бюджетної заборгованості з податку на додану вартість та недовиконання плану бюджетного відшкодування цього податку на 2 млн. грн. у 2013 році.

Протягом 2011;2013 років стрімко зростала бюджетна заборгованість з податку на додану вартість, причому, у 2013 році вона набула рекордного зростання на 71%. На сьогодні гострою проблемою бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ є те, що станом на 1 березня 2010 року вона накопичилась до 25,6 млн. грн., тоді як за планове бюджетне відшкодування на 2010 рік спроможне погасити лише 82% поточної заборгованості, складаючи 20,8 млн. грн.

5. Враховуючи курс України до Євроінтеграції Україні та розширення міжнародного співробітництва слід здійснювати поступові заходи реформування непрямого оподаткування, зокрема:

— зменшити кількість пільг з податку на додану вартість;

— поступового збільшення частки акцизу в ціні реалізованих підакцизних товарів у результаті підвищення ставок акцизного збору на алкогольні напої, тютюнові вироби та збільшення мінімального податкового зобов’язання із сплати акцизного збору в твердих сумах з метою обмеження споживання таких товарів;

— запровадження з урахуванням міжнародного досвіду нульової ставки акцизного збору на спирт етиловий, що використовується для виробництва лікарських засобів, побутової хімії, продукції технічного призначення, біоетанолу та виробництва біопалива, за умови застосування системи здійснення контролю за виробництвом, переміщенням та реалізацією підакцизних товарів за принципами Європейського Союзу;

— поступового підвищення ставок акцизного збору на алкогольні напої у результаті застосування коригуючих коефіцієнтів відповідно до індексів споживчих цін, динаміки зростання ринків та курсу валют;

— запровадження єдиної ставки на бензини моторні;

— застосування режиму найбільшого сприяння у митній політиці та обґрунтованих пільг з метою налагодження міжнародного співробітництва.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Ватуля І.Д. Податки, збори, платежі. Навчальний посібник / І.Д. Ватуля — К.: Центр навчальної літератури, 2011. — 352 с.

2. Бечко П. К., Захарчук О. А. Основи оподаткування: Навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / П. К. Бечко, О. А. Захарчук — К.: Центр учбової літератури, 2013. — 168 с.

3. Гега П. Т. Основи податкового права: Навчальний посібник / П. Т. Гега — К.: Товариство «Знання», КОО, 2008. — 273 с.

4. Іванов Ю.Б. Альтернативні системи оподаткування. Монографія / Ю.Б. Іванов — Харків: ХДЕУ — Торнадо, 2009. — 517 с.

5. Карлін М.І. Фінанси України та сусідніх держав: Навч. Посібник / М.І. Карлін — К.: Знання, 2011. — 589с. — (Вища освіта ХХІ століття)

6. Кучерявенко М. П. Податкове право України. Академічний курс. Підручник / М. П. Кучерявенко. — К.: Правова єдність. Всеукраїнська асоціація видавців, 2012. — 701 с.

7. Лисенков Ю. М. Податкова система: економіко-правова характеристика податків: Навчальний посібник / за ред. Ю.М. Лисенкові. — К.: Знання, 2011.

8. Лютий І.О. Податкова система: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / За ред. І.О. Лютого. — К.: Центр учбової літератури, 2013. — 456 с.

9. Мельник М. М. Механізми регулювання непрямих податків в Україні: переваги та недоліки / М. М. Мельник // Наукові праці НДФІ - 2012. — № 42. — С. 40−45

10. Олійник О. В. Податкова система: Навчальний посібник / О.В. Олійник — Київ: Центр навчальної літератури, 2011. — 456 с.

11. Орлик В. Історія оподаткування України (з часів Київської Русі - до сьогодення) / В. Орлик // Вісник податкової служби України. 2011. — № 45. — С.45−49.

12. Пасічник Ю. В. Бюджетна система України та зарубіжних країн: Навч. посібник / Ю.В. Пасічник — К.: Знання — Прес, 2009 — 523 с.

13. Педь І.В. Непрямі податки в податковій системі України: Навч. посіб. / За ред. Ю. М. Лисенкова. — К.: Знання, 2012. — 348 с. — (Вища освіта ХХІ століття).

14. Педь І.В. Податкова система: економіко-правова характеристика податків: Навч. посіб. / За ред. Ю.М. Лисенкові. — К.: Знання, 2011. — 191 с.

15. Соколовська А. М. Податкова система держави: теорія і практика становлення / А. М. Соколовська — К.: Знання-Прес, 2011. — 454 с. (Вища освіта ХХІ століття).

16. Соколовська А. М. Теоретичні засади визначення податкового навантаження та рівня оподаткування економіки / А. М. Соколовська // Економіка України. — 2011. — № 7. — С.4−12.

17. Тарангул Л. Л. Оподаткування та регіональний розвиток (теорія і практика): Монографія / Л. Л. Тарангул — Ірпінь: Академія ДПС України, 2009. — 286 с.

18. Ярема Б. П. Податкова система. Збірник задач та тести: Навчальний посібник. — 3-тє видання, перероблене і доповнене / Б. П. Ярема — Львів: Магнолія Плюс", 2011. — 531 с.

ДОДАТКИ Додаток, А Класифікація податку на додану вартість Додаток Б Динаміка складу і структури доходів Державного бюджету України за 2011;2013 роки

Додаток В Динаміка складу і структури непрямих податків у доходах Державного бюджету України за 2011;2013

.ur