Вступ. 
Ідеї А. Макаренка у вимірах професійного розвитку особистості

Постановка проблеми. Одним із стратегічних завдань реформування національної освіти в Україні визначено національне виховання молоді, мета якого — формування національно свідомого громадянина України, патріота своєї Батьківщини, здатного розвивати і підтримувати традиції свого народу.

Значна кількість нормативних документів та публікацій у педагогічній пресі є свідченням постійних пошуків науковцями оптимального вирішення проблем виховання підростаючого покоління. На нашу думку, ґрунтовне й об'єктивне вивчення передових педагогічних ідей і педагогічного досвіду, накопичених упродовж історії розвитку педагогічної науки та практики, допоможе в розробці сучасних виховних педагогічних технологій, систем.

Аналіз досліджень і публікацій. У навчальній і науковій педагогічній літературі до теперішнього часу не сформульоване чітке поняття «педагогічна система», не дано чіткого уявлення про її структуру та функції. Ця обставина привела до того, що термін «педагогічна система» вживається в різних контекстах і значеннях. На важливості системного підходу до вивчення педагогічних явищ акцентував увагу Ф. Корольов. Він відносив педагогічні системи до великих (або складних) і визначив такі їх ознаки: цілісність, взаємозв'язок із зовнішнім середовищем:

• 1. Цілісність полягає в тому, що частини складної педагогічної системи слугують спільній меті. їх взаємодія і взаємопроникнення — об'єктивна необхідність, що виключає розрив цих частин.
• 2. Взаємозв'язок полягає в тому, що зміна одного елемента в системі впливає на всі інші.
• 3. Зв’язок із середовищем виявляється в тому, що педагогічна система — це складова частина середовища, її елемент, що включає, у свою чергу, елементи більш низького порядку.

Внаслідок особливої складності педагогічної системи, її нормальне функціонування, на думку вченого, вимагає науково обґрунтованого управління [4].

Окремі аспекти системного підходу до аналізу педагогічних феноменів розглядали С. Архангельський, В. Беспалько, О. Братко, М. Дмитрієва, Т. Ільїна, Н. Кузьміна та ін. Системному аналізу в роботах дослідників підлягало програмоване навчання, діяльність студента та викладача, пізнавальна діяльність учня, знання, які повідомляються, знання, які засвоюються або формуються, прямий і зворотній зв’язок та ін.

Визначення поняття «педагогічна система» має загальнотеоретичне і вузькопедагогічне значення. На думку В. Богдановича, Л. Сумарокова, А. Уємова, залишаються нез’ясованими проблеми застосування системного підходу до аналізу педагогічних явищ, питання про системні параметри, системні закономірності, про способи оптимізації систем і т. д.

C. Архангельський визначає систему як «безліч взаємопов'язаних компонентів, що становлять певне ціле у своїй будові і функціонуванні». У якості однієї з характеристик системи автор висуває єдність централізації та автономії, що виражає закономірність, яка вказує, що «функція єдиної інтегративної системи більше, ніж сума функцій її складових». Ця закономірність є загальною для всіх соціальних систем і висловлює філософський принцип цілісності - основний системоутворюючий принцип [1].

На думку В. Беспалько, «система — це будь-який процес, що відбувається в певних умовах, у сукупності з цими умовами. Системи, у яких відбуваються педагогічні процеси, визначаються як педагогічні системи, що мають певні елементи або об'єкти і їх взаємозв'язки або структури та функції. Педагогічна система, як і будь-яка інша, має свою структуру. Педагогічна система як компонент соціальної системи підпорядкована цілям, згідно з якими вона функціонує [2]. Причому В. Беспалько вважає, що педагогічна система, будучи системою замкненою, перебудовує діяльність інших компонентів залежно з вимогами соціальної системи, що висуваються хоча б одним із її елементів, який у даний момент і буде системоутворювальним.

Н. Кузьміна визначила педагогічну систему як «безліч взаємопов'язаних структурних і функціональних компонентів, підпорядкованих цілям виховання, освіти та навчання підростаючого покоління та дорослих людей» [5].

Л. Вікторова, синтезувавши уявлення багатьох учених-педагогів, обґрунтувала авторське визначення поняття «педагогічна система»: «Педагогічна система — це впорядкована множина взаємопов'язаних компонентів, що утворюють цілісну єдність, підпорядковану цілям виховання і навчання». При цьому Л. Вікторова зауважує, що «провідним принципом організації системи є принцип цілісності, оскільки саме він включає в себе і структуру, без якої неможливе створення системи, та зв’язку (у тому числі зв’язку управління), без яких неможливе функціонування системи» [3]. Вирішальна роль у будь-якій соціальній системі належить індивідуальним або колективним суб'єктам управління. Особливе місце серед досягнень вітчизняної та світової науки займають ідеї відомого педагога-реформатора А. Макаренка.

Метою статті є визначення концептуальних ідей А. Макаренка щодо професійного розвитку особистості з позиції системного підходу.