Поняття про самостійне і несамостійне дитяче читання. 
читацька самостійність як якість особистості. 
формування читацької самостійності молодших школярів

Розрізняють самостійне і несамостійне учнівське читання.

Самостійне дитяче читання — це індивідуальне мовчазне спілкування дитини з колом доступних книжок чи обраною для читання книгою без допомоги вчителя або іншого кваліфікованого читача.

На першому і другому році навчання, тобто на підготовчому і початковому етапах, поки учень ще не володіє книгою як інструментом, як знаряддям читання, він читає новий твір з допомогою вчителя. Ця допомога полягає не тільки в тому, що вчитель прочитує або слідкує за правильністю читання, а і в тому, що він забезпечує сприймання тексту, націлює дитину на слухання і читання твору. Це — несамостійне читання. Але ж відомо, що на уроках класного читання другокласники відповідно до програми освоюють мовчазне читання і набувають належної техніки читання. Вироблення ж навички мовчазного читання під кінець другого року створює підґрунтя для переходу дітей до самостійного читання. Разом з цим за ці два роки учні здобувають певні читацькі знання й уміння. Вони навчаються пов’язувати книгу з автором і певною темою. З різних тем вони обізнані із творами про природу, Батьківщину, події, про чарівні пригоди та ін. Другокласник може назвати три книжки на будь-яку з тем. Але найголовніше — він знає, що книжку читають і розглядають. Знання елементів книги дозволяє йому назвати книгу, розказати про неї. Одне слово, другокласник володіє належним читацьким и їм знань і умінь.

Досвід роботи школи свідчить, що учень 3 класу підготовлений до виконання нових завдань, зокрема до освоєння процесу самостійного читання. Воно включає: самостійний вибір книги і самостійне читання в позаурочний час за орієнтирами, які дає вчитель (називає тематику, автора, жанри).