Депозитні та електронні гроші

Вступ

Останнє десятиріччя характеризується появою інноваційних продуктів для здійснення платежів, чому певною мірою сприяє науково-технічний прогрес і розвиток фінансового ринку.

Внутрішні та транскордонні роздрібні платежі, які виконуються з використанням новітніх платіжних продуктів, збільшуються як за кількістю, так і за обсягами. Нові платіжні інструменти не з’являються випадково за бажанням розробників, їх поява — об'єктивний процес, викликаний новими незадоволеними потребами і підвищеними вимогами до ефективності та надійності платежів.

Традиційні технології банківського обліку операцій, пов’язані з ідентифікацією клієнта, виявляються дорогими для систем масових платежів, які здебільшого оброблюють операції з невеликими сумами. Для вирішення питання ефективності та конфіденційності платіжних трансакцій необхідно відмовитися від зберігання та передавання конфіденційних відомостей при віддаленому здійсненні тих угод, які не потребують ідентифікації клієнта. Безпека без ідентифікації може бути легко реалізована за допомогою електронного платіжного засобу на пред’явника, що випускається в обіг без відкриття банківського рахунку. Саме таким платіжним засобом є електронні гроші.

Аналіз джерел і публікацій показує, що, незважаючи на появу систем електронних грошей в Україні, у вітчизняній науковій літературі поки що мало уваги приділяється теоретичним аспектам цієї проблеми. Окремі аспекти питання висвітлюються В. Міщенком, А. Морозом, М. Савлуком та іншими українськими вченими. В роботах зарубіжних науковців, зокрема М. Вудфорда, А. Генкіна, Ч. Гудхарда, М. Кінга, С. Кляйна, Б. Коена, Г. Селджіна, А. Шамраєва, Б. Шміта, Л. Уайта, Б. Фрідмена порушується ряд питань, пов’язаних із феноменом електронних грошей. Також представники фундаментальної економічної науки не дійшли єдиної думки щодо сутності електронних грошей і тієї ролі, яку вони відіграватимуть у майбутньому. Серед відомих економістів ведеться дискусія стосовно наслідків, які може викликати розвиток електронних грошей, зокрема впливу емісії електронних грошей на монетарну політику та роль центральних банків.

Метою проведеного дослідження є аналіз сучасного стану систем електронних грошей в Україні як нового платіжного засобу для здійснення масових платежів, а також порівняння його спільних та відмінних рис з депозитними грошима.

Відповідно до поставленої мети, завданнями дослідження є:

* визначити сутність та основні види електронних грошей;

* узагальнити міжнародний досвід запровадження та використання електронних грошей;

* визначити спільні та відмінні риси у використанні депозитних та електронних грошей;

* дослідити стан розвитку систем електронних грошей у США та країнах Європейського Союзу;

* здійснити аналіз сучасного стану та визначити подальші перспективи запровадження та використання електронних грошей в Україні як нового платіжного засобу для здійснення масових платежів.

Об'єктом дослідження є процес становлення і розвитку електронних грошей і систем, що дозволяють здійснювати розрахунки з їх використанням.

Предметом дослідження є організаційно — методологічні аспекти електронних та депозитних грошей в Україні.

В першому розділі даної курсової роботи досліджуються літературні джерела та нормативно правова база депозитних та електронних грошей.

В другому розділі курсової роботи досліджуються теоретичні аспекти, сутність, форми електронних грошей, а також проводиться їх порівняння з депозитними грошима.

Третій розділ курсової роботи присвячений напрямкам вдосконалення електронних розрахунків в Україні.

1. Теоретичні основи депозитних та електронних розрахунків

1.1 Огляд літературних джерел

Аналіз джерел і публікацій показує, що, незважаючи на появу систем електронних грошей в Україні, у вітчизняній науковій літературі поки що мало уваги приділяється теоретичним аспектам цієї проблеми. Окремі аспекти питання висвітлюються В. Міщенком, А. Морозом, М. Савлуком та іншими українськими вченими.

Таблиця 1.1. Огляд економічних джерел з питань електронних розрахунків

Аналізуючи дану таблицю ми бачимо, що питанню електронних грошей незважаючи на його високу актуальність приділяється дуже мало уваги з боку вітчизняних науковців. Їхній доробок складають теоретичні основи з використання електронних грошей, при цьому практично не звертається увага на стан розвитку та аналіз розвитку електронних розрахунків та електронних грошей.

1.2 Нормативно-правове забезпечення

На сьогоднішній день питання електронних грошей та їхнє нормативне регулювання закріплено в Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Закон України «Про банки і банківську діяльність», а також рядом інших нормативних документів.

Нормативні документи, що розкривають суть електронних грошей наведені в табл. 1.2.

Таблиця 1.2. Нормативні документи складу, структури і економічної класифікації банківських ресурсів

В Україні, станом на 2012 рік, громадяни мають доступ до різних видів електронних платіжних інструментів. Частина з них створена резидентами України та працюють тільки з гривнею, інші представлені компаніями? резидентами інших країн і оперують іншими валютами, проте також є доступними для використання громадянами України. На разі, для ринку України актуальним є питання щодо формування сучасної, чіткої й прозорої регуляторної бази, заснованої на кращому міжнародному досвіді, із дотримуванням балансу між захистом прав споживачів, державним наглядом за функціонуванням електронних платіжних інструментів, систем електронних грошей і стимулюванням їх розвитку.

2. Депозитні та електронні гроші: спільне та відмінне

2.1 Теоретичні основи, сутність та види електронних грошей

Термін «електронні гроші» є відносно новим у науковій літературі і часто використовується до широкого спектра різних платіжних інструментів, що ґрунтуються на інноваційних технічних рішеннях у сфері роздрібних платежів. Основні причини розбіжностей суджень полягають, зокрема, у новизні самого платіжного засобу та різноманітності технічних рішень, реалізованих у системах роздрібних розрахунків. Наслідком цього є відсутність на сьогодні визнаного у світі визначення електронних грошей, яке б однозначно розкривало їх економічну та правову сутність, і брак чітких критеріїв віднесення новітніх платіжних продуктів до електронних грошей.

Однією з поширених помилок є віднесення до електронних грошей сучасних засобів доступу до банківського рахунку, зокрема, традиційних банківських платіжних карток (як мікропроцесорних, так і з магнітною смугою), он-лайновогобанкінгу тощо. Зауважимо, що засоби доступу до банківського рахунку, в яких також використовують технічні пристрої, надають клієнту доступ до його трансферабельних депозитів у банку і вже в цьому контексті створюють можливість переказу грошових коштів через телекомунікаційні канали[1].

Електронні гроші є грошовими зобов’язаннями емітента в електронному вигляді, які знаходяться на електронному пристрої у розпорядженні користувача. Таким пристроєм може бути мікропроцесорна картка, комп’ютер користувача, сервер системи розрахунків електронними грошима, де централізовано зберігаються електронні гроші користувачів, тощо. У системах, які здійснюють розрахунки електронними грошима, банківські рахунки використовуються лише, якщо гроші вводяться та виводяться із системи. При цьому йдеться про банківські рахунки емітента електронних грошей, а не користувачів. У разі емісії електронних грошей традиційні гроші користувачів зараховуються на банківський рахунок емітента. При пред’явленні електронних грошей для погашення, традиційні гроші списуються з банківського рахунку емітента і надаються пред’явнику, наприклад торговцю, який реалізував за електронні гроші товари чи послуги, або споживачу, якщо він вже не потребує такого платіжного засобу[6].

Міжнародні банківські установи, зокрема, Банк міжнародних розрахунків та Європейський центральний банк, наголошують, що електронні гроші необхідно розглядати окремо від засобів доступу до банківського рахунку, і встановлюють вимоги до емітентів і систем розрахунків електронними грошима незалежно від виду носія, на якому електронні гроші зберігаються.

Ще однією типовою помилкою є віднесення до електронних грошей наперед оплачених одноцільових карток, що пропонуються, наприклад транспортними, телефонними або бензинозаправними компаніями і містять відомості про оплачені наперед товари або послуги.

Особливість застосування таких карток полягає у тому, що підприємство виступає і емітентом карток, і виробником товарів або послуг, які можуть бути отримані за їх допомогою.

Використання наперед оплаченої одноцільової картки не означає здійснення платежу, справжня купівля відбувається в момент завантаження картки. Фізичне споживання товарів або послуг не означає їхнього споживання на макроекономічному рівні. Безпосереднє використання картки не породжуватиме потоків грошової природи.

Зовсім іншого підходу з боку регуляторних органів потребує діяльність, яка полягає в емісії платіжних засобів, які приймаються за товари або послуги підприємствами, іншими ніж емітент.

У світі існує велика кількість таких систем, які суттєво відрізняються за типом установ-емітентів, обсягами випущених платіжних засобів, а також схемами обігу цих засобів.

Найпростішим варіантом (у контексті цього дослідження) є випуск таких видів наперед оплачених багатоцільових карток, купівельна спроможність яких обмежується визначеним асортиментом продукції конкретного підприємства або кількох підприємств, розташованих у локалізованому місці. Метою випуску таких карток є, як правило, збільшення збуту власної продукції та залучення додаткових коштів на безвідсотковій основі. Зазначимо, що такі платіжні засоби повністю підпадають під визначення електронних грошей, прийняте в законодавстві Європейського Союзу. Разом з цим, з огляду на чітко виражену обмеженість приймання таких платіжних засобів, висувати до їх емітентів такі самі вимоги, як до кредитних установ було б надмірним. До речі, законодавство багатьох країн Європейського Союзу передбачає певні винятки саме для таких випадків.

Проте зрозуміло, що кількість товарів або послуг, які можна придбати за допомогою вищезазначених карток, і коло підприємств, де ці картки приймаються, потенційно може збільшитися, тому діяльність відповідних емітентів має були об'єктом моніторингу з боку державних органів, відповідальних за грошово-кредитне регулювання. Кількість карток, яку можуть випустити не кредитні установи, має бути чітко визначена законодавством.

Якщо розглядати сучасні системи електронних грошей з точки зору реалізованих у них схем обігу електронних грошей, перш за все необхідно зважити трансферабельність електронних грошей. Термін «трансферабельність» використовується фахівцями для позначення властивості електронних грошей вільно передаватися між так званими «кінцевими користувачами».

Трансферабельність електронних грошей і схеми їх обігу на практиці часто пов’язані з технічними характеристиками пристроїв і телекомунікаційних мереж, які застосовуються в системах. Так, обіг електронних грошей, які зберігаються на карткових носіях, практично в усіх відомих сьогодні випадках завершується вже після першого циклу. Такі електронні гроші не мають властивості трансферабельності. Торговці, які приймають ці електронні гроші, не використовують їх як засіб платежу, а тільки пред’являють емітенту для погашення, тобто обміну на традиційні гроші.

Значно складнішими з точки зору схем обігу виявляються електронні гроші, які зберігаються в пам’яті комп’ютерів і середовищем обігу яких є відкриті телекомунікаційні мережі, зокрема Інтернет. Технологічно не має перешкод для переказу таких електронних грошей між «кінцевими користувачами», якими можуть бути і торговці, які приймають електронні гроші за товари або послуги.

1) передоплата традиційними грошима

2) запис на технічному пристрої е-грошей (грошової вимоги до емітента)

3) е-гроші

4) е-гроші

і) е-гроші

і+1) пред’явлення е-грошей (грошової вимоги до емітента)

і+2) виплата пред’явнику традиційних грошей Значна частина характеристик трансферабельних електронних грошей збігається з характеристиками готівки. Суттєвою різницею є неоднорідність електронних грошей у межах національних економік. Однорідність електронних грошей досягатиметься лише в тому випадку, якщо вони випускатимуться єдиним емітентом у країні, наприклад центральним банком. Така можливість розглядалась у різні часи центральними банками Японії, Фінляндії, Канади, Казначейством США і Грошово-кредитним управлінням Сінгапуру. Поки що тільки органи грошово-кредитного регулювання Сінгапуру планували такий випуск у 2008 році.

Слід зазначити, що електронні гроші всіх відомих сьогодні систем є наперед оплаченими і, таким чином, тісно пов’язаними з грошима центральних банків. Саме передоплата традиційними грошима є передумовою для запису на технічному пристрої користувача грошової вимоги до емітента у вигляді електронних грошей. Ця грошова вимога (або зобов’язання емітента погасити пред’явнику електронні гроші традиційними грошима) і використовується для придбання товарів чи послуг у торговців.

Після цього (у випадку з торговцем) або ще до цього (у випадку із споживачем) грошова вимога може пред’являтися безпосередньо емітенту або уповноваженій ним установі для погашення і виплати пред’явнику традиційних грошей.

Ступінь того, як приймаються електронні гроші торговцями залежить лише від домовленостей, досягнутих між ними та емітентом електронних грошей. Оскільки купівельна спроможність електронних грошей потенційно є необмеженою, їх природа характеризується як грошова.

Емітенти електронних грошей виступають як грошові емітенти, тому їхня діяльність повинна бути або централізованою або жорстко регламентованою.

Необхідно зазначити, що грошові кошти, які виступають в якості покриття електронних грошей, не повинні розглядатися як традиційні депозити. Існують функціональні та цільові відмінності між депозитами в традиційному розумінні та сумами, залученими під час емісії електронних грошей. На відміну від власника депозиту користувач електронних грошей не розміщує грошові кошти в емітента для гарантування їх надійного зберігання та примноження. Ані емітент, ані споживач не ставлять це собі за мету. Основна домовленість між ними полягає у такому: в обмін на електронні гроші споживач отримає товари або послуги в торговців, які згідні приймати електронні гроші як засіб платежу, а емітент своєчасно сплатить своє грошове зобов’язання при пред’явленні електронних грошей для погашення.

Таким чином, електронні гроші як трансферабельні, так і нетрансферабельні мають грошову природу. Саме такий засіб платежу є предметом регулювання у багатьох країнах світу.

2.2 Теоретичні основи депозитних грошей

Депозитні гроші - це різновид банківських грошей, який існує у вигляді певних сум, записаних на рахунках економічних суб'єктів у банках. Вони не мають речового виразу і використовуються для платежів у безготівковій формі. Рух їх здійснюється по рахунках у банках і не виходить за межі банківської системи. А приводяться вони в рух за допомогою технічних інструментів — чеків, платіжних доручень, пластикових карток тощо.

Потреба в такій формі грошей об'єктивно зумовлена посиленням вимог щодо економічності та зручності грошового обороту тоді, коли його обсяги і суми окремих платежів досягають значних розмірів. Вона має істотні переваги перед готівковою формою грошей (банкнотами): значно економніша, зручніша у користуванні, піддається контролю з боку банків за оборотом після емісії. Тому у сучасних умовах депозитні гроші стали основною формою грошей у країнах з розвинутою ринковою економікою. Їхня частка становить близько 90% усієї грошової маси в обороті[20].

Успішне функціонування депозитних грошей можливе лише за високого рівня розвитку банківської справи, коли кожний суб'єкт грошового обороту може вільно покласти свої гроші в банк, взяти їх звідти, швидко перевести в будь-який пункт ринку і йому гарантується повне їх збереження. За цих умов власник грошей на рахунку в банку може дати доручення останньому перерахувати всю суму чи частину її своєму контрагенту і в такий спосіб погасити борг. Переміщуючись по рахунках у банках, депозитні грошові суми успішно виконують функції купівельного та платіжного засобів, а відтак включаються в загальний грошовий оборот. В Україні в перехідний період не було достатніх передумов для широкого застосування депозитних грошей. Низька надійність банків та високий рівень тінізації економіки спричинили зниження частки депозитних грошей у загальній масі в окремі роки до 50%, що негативно впливало на стан грошового обороту та функціонування банків.

Потреба в такій формі грошей об'єктивно зумовлена посиленням вимог щодо економічності та зручності грошового обороту тоді, коли його обсяги і суми окремих платежів досягають значних розмірів. Вона має істотні переваги перед готівковою формою грошей (банкнотами): значно економніша, зручніша у користуванні, піддається контролю з боку банків за оборотом після емісії. Тому у сучасних умовах депозитні гроші стали основною формою грошей у країнах з розвинутою ринковою економікою. Їхня частка становить близько 90% усієї грошової маси в обороті.

Успішне функціонування депозитних грошей можливе лише за високого рівня розвитку банківської справи, коли кожний суб'єкт грошового обороту може вільно покласти свої гроші в банк, взяти їх звідти, швидко перевести в будь-який пункт ринку і йому гарантується повне їх збереження. За цих умов власник грошей на рахунку в банку може дати доручення останньому перерахувати всю суму чи частину її своєму контрагенту і в такий спосіб погасити борг. Переміщуючись по рахунках у банках, депозитні грошові суми успішно виконують функції купівельного та платіжного засобів, а відтак включаються в загальний грошовий оборот[21].

В Україні в перехідний період не було достатніх передумов для широкого застосування депозитних грошей. Низька надійність банків та високий рівень тінізації економіки спричинили зниження частки депозитних грошей у загальній масі в окремі роки до 50%, що негативно впливало на стан грошового обороту та функціонування банків.

Всі векселі по їх економічній природі можна розділити на:

комерційні або торгові (товарні, купівельні) векселі, тобто такі векселі, які видані на підставі товарного боргу, наданих послуг, виконаних робіт і т.і.;

фінансові векселі, тобто такі, джерелом яких є фінансові операції та у підставі видачі яких лежить одержання грошової позики проти видачі боргового зобов’язання.

В основі видачи і комерційних, і фінансових векселів завжди є фактична угода, чи то одержання товарного (комерційного) чи грошового (банківського) кредиту.

Серед фінансових векселів виділяються векселі, підставою видачі яких є не яка-небудь реальна кредитна угода, а лише мета одержання товарного або — переважно — грошового кредиту, котрий не вдалося б одержати іншим способом. До подібних векселів відносяться дружні та бронзові векселі. Загальною ознакою і тих, і інших є безгрошовість (тобто відсутність у вексельному зобов’язанні законної підстави боргу, реальної економічної бази його видачі) і безвалютність (тобто відсутність у вексельному зобов’язанні майнового забезпечення боргу, відплати за його видачу). Оскільки безгрошове зобов’язання юридично мізерне, воно може бути визнане незаконним, але якщо вексель тим часом виявиться в руках сумлінного держателя, який не знав про цей недолік, то такий держатель все ж залишиться законним держателем і буде мати право вимагати за векселем.

2.3 Спільні риси депозитних та електронних грошей

У країнах, де рівень використання електронних грошей є відносно високим, електронні гроші на карткових носіях приймаються здебільшого автоматичними пристроями: телефонними та торговими автоматами, лічильниками на автостоянках тощо.

Зауважимо, що технології, які дозволяють безконтактні платежі, постійно вдосконалюються, вони надійні та економічно вигідні. Тому такими технологіями прагнуть оволодіти не тільки провайдери транспортних послуг, а й компанії з інших секторів ринку: постачальники фінансових, телекомунікаційних і комунальних послуг, торговці, спортивні стадіони тощо. Все це може сприяти розширенню сфери застосування електронних грошей.

Переваги використання електронних грошей наведені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1. Переваги та недоліки електронних грошей

Особливу увагу слід приділити основним компонентам грошей. У звітних документах Національного банку наводяться абсолютні та відносні зміни агрегатів М0 (гроші поза банками, тобто готівка), М1 (М0 + кошти на розрахункових і поточних рахунках у національній валюті), М2 (М1 + строкові кошти в національній валюті та валютні кошти) і М3 (М2 + кошти клієнтів у довірчому управлінні).

З введенням національної валюти в Україні спостерігається процес інтенсивного наповнення економіки грошовою масою за всіма її компонентами, однак кризовий 2012 р. відмічений значним спадом грошової маси країни (табл. 2.2)

Як видно з даних табл. 2.1, зростання грошової маси М3 до 2012 р. у 42,3 рази супроводжується збільшенням грошових агрегатів М0 — в 27,5, М1 — в 28,8 та М2 — в 43,4 рази.

Однак вже в 2012 р. відбулося значне зниження грошового агрегату М2 — на 27,7 млн. грн. та грошового агрегату М3 — на 28,4 млн. грн.

Таблиця 2.2. Грошові агрегати (на кінець періоду млн. грн)

Для точнішого аналізу динаміки грошової маси протягом останніх 5-ти років використаємо значення ланцюгових темпів приросту показників (табл. 2.3).

Таблиця 2.3. Ланцюгові темпи приросту грошових агрегатів протягом 2009;2013 рр. (%)

Таким чином, з даних табл. 2.2 можемо спостерігати, що зростання грошової маси в Україні відбувалося доволі нерівномірними темпами. Зокрема, найбільший приріст грошової маси спостерігався у 2009 та 2011 рр., низький — у 2010 р., а найнижчий — у 2013 р.

Зокрема, протягом 2012 р. спостерігався від'ємний приріст грошових агрегатів М2 — - 5,42% та М3 — - 5,51%.

Відбувається помітне відхилення темпів приросту агрегату М0 від траєкторії агрегату М3 у 2008 р. — майже на 10%, що свідчить про відчутне зростання грошей, які знаходяться поза банками. Практично синхронна зміна темпів приросту спостерігається у грошових агрегатів М1, М2 та М3. При цьому темпи приросту грошових агрегатів М2 та М3 практично ідентичні. Як бачимо, найменші середньорічні темпи приросту протягом досліджуваного періоду демонструють готівка (31,1%) та кошти на розрахункових і поточних рахунках у національній валюті (27,1%).

Проаналізуємо річні темпи приросту складових грошових агрегатів (табл. 2.4). Як бачимо, найменші середньорічні темпи приросту протягом досліджуваного періоду демонструють готівка (31,1%) та кошти на розрахункових і поточних рахунках у національній валюті (27,1%).

Таблиця 2.4. Річні темпи приросту складових грошових агрегатів (%)

Упродовж усього досліджуваного періоду спостерігається широкий розмах варіації ланцюгових показників, що вказує швидше на спонтанні, некеровані, ніж на цілеспрямовані, усвідомлені зміни у грошовому вираженні компонента «кошти клієнтів у довірчому управлінні». Характер цих змін може сприйматися як цілком логічний наслідок недосконалості ринку цінних паперів.

Таким чином, незважаючи на те, що характер зміни інтенсивності темпів річного приросту готівки визначаються Національним банком, закономірних зв’язків між річними змінами компонентів грошових агрегатів не спостерігається.

2.4 Відмінні риси депозитних та електронних грошей

В сучасних умовах депозитні гроші; різновид банківських грошей, який існує у вигляді певних сум, записаних на рахунках економічних суб'єктів у банках; є основною формою грошей у країнах з розвинутою ринковою економікою. І тому ефективне функціонування депозитних грошей можливе лише за високого рівня розвитку банківської справи, до якої наша держава лише починає йти.

Поряд з поняттям депозитних грошей стоїть поняття електронні гроші, які є різновидом депозитних грошей. Основними компонентами системи функціонування електронних грошей є електронні перекази, кредитні картки, дебетові картки, банківські автомати-касири тощо. Всі вони забезпечують обіг депозитних грошей, що знаходяться на банківських рахунках.

Обіг депозитних грошей здійснюється за двома основними грошовими потоками: надходження грошових коштів на депозитний рахунок та витрачання коштів з цього рахунку.

Залучення вкладів юридичних і фізичних осіб оформляється банком шляхом відкриття строкового депозитного рахунка з укладенням договору банківського вкладу (видачею ощадної книжки) або видачі ощадного (депозитного) сертифіката. За договором банківського вкладу комерційний банк, який прийняв кошти від вкладника, зобов’язується виплатити вкладникові суму вкладу та нараховані відсотки на умовах та у порядку, що передбачені договором. Переваги та недоліки депозитних грошей наведені в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5. Переваги та недоліки депозитних грошей

Низький рівень власного капіталу українських комерційних банків посилює значення залучених через депозитні рахунки коштів при формуванні ресурсної бази банківських інститутів, та визначає необхідність реалізації ефективної депозитної політики в системі банківського менеджменту. Депозитна політика повинна бути взаємопов'язаною із кредитною політикою і забезпечувати реалізацію останньої. Саме такий підхід на сьогодні може забезпечувати ліквідність, фінансову стійкість і одночасно прибутковість комерційного банку[18].

Зростання конкуренції на депозитному ринку за умови одночасного зниження відсоткової ставки визначає необхідність для банківських інститутів запровадження якісно нових депозитних інструментів, використання яких забезпечує клієнтам банку можливість їх реалізації як фінансових активів при здійсненні кредитних операцій. У подальшому це стане передумовою для використання депозитних інструментів на фондовому ринку.

3. Перспективи розвитку електронних та депозитних грошей в Україні

Прогнозування розвитку електронних грошей в Україні є складною справою, оскільки цей засіб платежу сьогодні ще не має правового підґрунтя для свого існування. Якщо емісія електронних грошей на карткових носіях (наперед оплачених карток міжнародних платіжних систем та електронних гаманців НСМЕП) за відсутності в законодавстві належних правових положень регулюється нормами щодо емісії платіжних карток і здійснюється в Україні лише банками, то системи розрахунків електронними грошима програмного типу («Інтернет. Деньги"/ технологія PayCash/, WebMoney Transfer тощо) та небанківські емітенти цих грошей працюють в умовах правової невизначеності. Вони на власний ризик упроваджують сучасні схеми розрахунків, на свій розсуд дбають про захист користувачів та управляють фінансовими й не фінансовими ризиками.

Нове телекомунікаційне середовище, засноване на Інтернеті та мобільних технологіях, змінило цілий ряд сегментів роздрібної торгівлі. Поряд із переходом до Інтернет традиційних видів віддаленої торгівлі, яка використовує модель фізичної доставки товарів за каталогами, відразу ж почали виникати нові сегменти, в яких сама доставка товарів відбувається через Інтернет. Спочатку основними товарами у віртуальному сегменті були файли, відео, звукові або програмні, але дуже швидко цей сегмент став заповнюватися іншими товарами й послугами, такими як електронні білети, передплата на електронні видання, оплата телекомунікаційних та інших сервісів, потокове відео й аудіо. Крім моделей торгівлі за каталогами, активно стали розвиватися інші моделі, зокрема, аукціонна[14].

У світлі інтеграції Інтернету та голосових технологій в один пристрій найбільш перспективною здається проникнення моделі Інтернет-платежів до мобільних телефонів. Проте цей прогноз значно пов’язаний із розвитком самої мобільної галузі, який сьогодні важко передбачити. Одним із сценаріїв може бути прихід Інтернет-операторів у мобільну сферу. Наприклад, активне проникнення системи електронних грошей PayPal до мобільних пристроїв зв’язку здається більш вірогідним і ефективним, ніж незалежні рішення конкуруючих між собою операторів.

Електронні гроші на карткових носіях мають перспективу у випадках, коли покупець розраховується безпосередньо у торговця (face-to-face). Картки з електронними грошима є інструментом витиснення готівки для платежів малими сумами і з точки зору загальної економіки та держави є дуже корисними для збільшення прозорості грошових потоків і зниження витрат[27].

Безумовно, на стан справ в Україні впливатимуть події в Європі, де протягом найближчих п’яти років очікується різке зростання на ринку наперед оплачених карток. Прогнози, розроблені за результатами дослідження, проведеного у Великобританії компанією PSE Consulting, показують, що у 2040 році європейці витратять 75 млрд. євро, використовуючи наперед оплачені картки, що на рік складатиме 2,3 млрд. трансакцій, — це відповідає 110% збільшенню на рік.

Таким чином, вже найближчим часом кількість карток зросте на 40 млн., а кількість оплачених наперед трансакцій досягне 150 млн. Прогнозується, що 58% усіх купівель відбуватиметься з наперед оплаченими картами під брендами міжнародних платіжних систем Visa International та MasterCard Worldwide.

Новий поштовх для розвитку електронних грошей на карткових носіях в Україні, як і в усьому світі, дасть упровадження безконтактних технологій.

За даними головного емітента безконтактних наперед оплачених карток PayPass, отриманими під час досліджень, які проводилися протягом приблизно однакових тримісячних термінів у 2011 і 2012 роках, відбулося збільшення: торговельних точок, що приймають PayPass — на 230%; кількості трансакцій PayPass у торговельних точках — на 270%.

Технологія PayPass сьогодні не використовується в Україні, але її успіх вказує на те, яким може бути найближче майбутнє електронних грошей НСМЕП у разі запровадження безконтактної технології.

Важливішими питаннями, пов’язаними з перспективою розвитку електронних грошей в Україні, є питання їх правового визначення та законодавчого регулювання.

Сьогодні в Інтернет-торгівлі з’являються зовсім незвичні моделі, наприклад, MMORPG Item Sale, коли для використання в комп’ютерних іграх, в яких одночасно беруть участь кілька користувачів, гравцями через Інтернет придбаються різноманітні артефакти, які існують виключно віртуально і тільки в Інтернет.

Хоча сьогодні обсяги емісії в Україні не впливають на монетарну політику, не можна не розуміти, що масова емісія електронних грошей і прийняття їх широким колом торговців як засобу платежу може призвести до ескалації інфляційних процесів. Механізм інфляційного впливу електронних грошей діє у двох напрямах. Перший напрям — звичайна мультиплікація грошей на банківському рахунку покриття електронних грошей, другий — випуск самих електронних грошей, які циркулюють (виконують функції засобу обігу) без відображення на банківських рахунках до моменту погашення. Пом’якшуючого ефекту щодо першого напряму можна досягти в разі поширення вимог обов’язкового резервування на кошти, що зберігаються на рахунку покриття електронних грошей. У другому напрямі інфляційний вплив стримується за рахунок того, що електронні гроші, як правило, виступають засобом платежу для підприємств «нової» економіки, тобто додаткові електронні гроші забезпечені додатковою кількістю товару, який у протилежному випадку можливо був би виключений із економічного обігу або продавався за готівку.

Зменшити негативний вплив емісії електронних грошей на інфляційні процеси можна шляхом законодавчо встановленої вимоги про обов’язкову попередню оплату електронних грошей у повній сумі традиційними грошима, а також уведенням заборони на кредитування в електронних грошах.

Сьогодні діяльність таких осіб лежить за межами правового поля України. Розв’язання цієї проблеми потребує лібералізації валютного законодавства України.

Оскільки в системах електронних грошей банківські рахунки використовуються лише, якщо звичайні гроші вводяться та виводяться із системи, вимоги валютного законодавства мають бути спрямовані на такі ключові моменти:

* введення / виведення коштів у/із системи електронних грошей;

* купівля/продаж електронних грошей, виражених в одній валюті, за звичайні кошти в іншій валюті, а також купівля/продаж електронних грошей, виражених в іноземній валюті, за іноземну валюту.

Для запобігання кримінальному використанню електронних грошей, виражених в іноземній валюті, при розрахунках або транскордонних переказах, необхідна ефективна правоохоронна діяльність держав у рамках їх суверенних юрисдикцій на базі єдиних принципів регулювання, імплементованих у національні законодавства з метою виконання норм відповідних міжнародних відносин.

Висновки

Активний розвиток сучасних телекомунікаційних, комп’ютерних технологій привів до розвитку нових суспільних відносин. Перш за все, це надання послуг за допомогою мережі Інтернет. Поряд з наданням послуг виникла необхідність і оплати за ці послуги. Глобальність самої мережі, відсутність кордонів у спілкуванні дещо змінили встановлені правила ведення бізнесу, замовлення послуг та товарів, їх отримання та оплату. Глобальна мережа надала можливість проводити операції купівлі-продажу, замовлення послуг, не виходячи з дому. Швидкість обробки та передачі замовлень відповідно повинні бути підтверджені оплатою. Виникла необхідність у швидких розрахунках.

З введенням національної валюти в Україні спостерігається процес інтенсивного наповнення економіки грошовою масою за всіма її компонентами, однак кризовий 2012 р. відмічений значним спадом грошової маси країни.

Зростання грошової маси в Україні відбувалося доволі нерівномірними темпами. Зокрема, найбільший приріст грошової маси спостерігався у 2008 та 2010 рр., низький — у 2009 р., а найнижчий — у 2012 р.

Зокрема, протягом 2012 р. спостерігався від'ємний приріст грошових агрегатів М2 — - 5,42% та М3 — - 5,51%.

Відбувається помітне відхилення темпів приросту агрегату М0 від траєкторії агрегату М3 у 2008 р. — майже на 10%, що свідчить про відчутне зростання грошей, які знаходяться поза банками. Практично синхронна зміна темпів приросту спостерігається у грошових агрегатів М1, М2 та М3. При цьому темпи приросту грошових агрегатів М2 та М3 практично ідентичні. Найменші середньорічні темпи приросту протягом досліджуваного періоду демонструють готівка (31,1%) та кошти на розрахункових і поточних рахунках у національній валюті (27,1%).

Проаналізувавши річні темпи приросту складових грошових агрегатів ми бачимо, найменші середньорічні темпи приросту протягом досліджуваного періоду демонструють готівка (31,1%) та кошти на розрахункових і поточних рахунках у національній валюті (27,1%).

Термін «електронні гроші» є відносно новим у науковій літературі і часто використовується до широкого спектра різних платіжних інструментів, що ґрунтуються на інноваційних технічних рішеннях у сфері роздрібних платежів. Відповідно до визначення Банку міжнародних розрахунків: електронні гроші - це «вартість, яка зберігається в електронному вигляді на таких пристроях як чіпова картка або накопичувач на жорсткому диску персонального комп’ютера».

Безумовно, на стан справ в Україні впливатимуть події в Європі, де протягом найближчих п’яти років очікується різке зростання на ринку наперед оплачених карток. Прогнози, розроблені за результатами дослідження, проведеного у Великобританії компанією PSE Consulting, показують, що у 2014 році європейці витратять 75 млрд. євро, використовуючи наперед оплачені картки, що на рік складатиме 2,3 млрд. трансакцій, — це відповідає 110% збільшенню на рік.

Прогнозування розвитку електронних грошей в Україні є складною справою, оскільки цей засіб платежу сьогодні ще не має правового підґрунтя для свого існування. Якщо емісія електронних грошей на карткових носіях за відсутності в законодавстві належних правових положень регулюється нормами щодо емісії платіжних карток і здійснюється в Україні лише банками, то системи розрахунків електронними грошима програмного типу та небанківські емітенти цих грошей працюють в умовах правової невизначеності.

Список використаних джерел

1. Валентинова, Т. Електронні гроші: види, переваги, недоліки / Т. Валентинова // Все про бухгалтерський облік. — 2011. — № 103. — C. 12−13. Горбач, Л. М. Ринок фінансових послуг: навч. посіб. / Л. М. Горбач, О. Б. Каун. — К.: Кондор, 2009. — 436 с.

2. Герасимович А. М. Аналіз банківської діяльності / А. М Герасимович, М. Д Алексеєнко // Підручник. — К.: КНЕУ, 2004 р. — 599 с

3. Гришин, О. Електронні гроші і мікрокредитування: оцінка можливості їх співіснування за допомогою математичної моделі / О. Гришин, О. Біліловець // Вісник Національного банку України. — 2012. — № 4. — C. 54−60.

4. Гроші та кредит: навч. посібник / Ільіна С.Б., Шило В. П., Кисла В.І., Шрамкова Н.І. — К.: ВД Професіонал, 2009. — 368 с

5. Демківський А.В., Основи банківської справи: Навчальний посібник. — К.: Центр навчальної літератури, 2009.

6. Деркач, Т. Нове в обігу електронних грошей / Т. Деркач // Бухгалтерія. — 2011. — № 7. — С. 93−95.

7. Добровольська, О. Розрахунки бюджетних установ через систему платіжних карток / О. Добровольська // Все про бухгалтерський облік. — 2009. — № 30. — С. 49−50. ;

8. Про банки і банківську діяльність: Закон України: від 20 вересня 2001 року № 2740-III (зі змінами і доповненнями).

9. Про платіжні системи та переказ коштів в Україні: Закон України: від 05.04.2001 № 2346-III

10. Про Національний банк України: Закон України: від 20 травня 1999 р. № 2922-ІІІ (зі змінами і доповненнями).

11. Про цінні папери і фондову біржу: Закон України: від 18.06.91 р. № 1201-XII.

12. Івасів, Б. Електронні гроші: можливості, тенденції розвитку та наслідки поширення / Б. Івасів // Фінансовий ринок України. — 2011. — № 5. — C. 8−9.

13. Ільїн, В. Еволюція грошей: від засобу обміну — до загальної міри цінностей / В. Ільїн // Вісник Національного банку України. — 2011. — № 4. — C. 60−64.

14. Ільницька, Н. Аналіз світового ринку електронних грошей / Н. Ільницька // Вісник Національного банку України. — 2010. — № 5. — C. 31−36.

15. Ільницька, Н. Мобільні гроші як перспективний напрям розвитку інформаційних технологій у грошовій сфері [Текст] / Н. Ільницька // Економіка та держава. — 2010. — № 12. — С. 158−160.

16. Ковальчук, Т. Новації у сфері сучасних грошових систем та деякі їх особливості / Т. Ковальчук // Банківська справа. — 2013. — № 7. — C. 3−11.

17. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року.

18. Кот, О. Грошовий обіг як об" єкт аналізу і контролю в управлінні банками / О. Кот // Банківська справа. — 2010. — № 1. — C. 69−75.

19. Кравчук, І. С. Особливості емісії та обігу електронних грошей в Україні / І. С. Кравчук // Актуальні проблеми економіки. — 2012. — № 8. — C. 263−271.

20. Кропивницький, В. Електронні гроші: бухгалтерський та податковий облік / В. Кропивницький // Все про бухгалтерський облік. — 2012. — № 67. — C. 11−13

21. Лісіца, Т. Електронні гроші: законодавчі нововведення / Т. Лісіца // Баланс. — 2011. — № 7. — C. 28−30

22. Мельниченко, О. Аудит електронних грошей у банках України / О. Мельниченко // Вісник Національного банку України. — 2013. — № 3. — C. 41−45.

23. Несходовський І. Електронні гроші // Бухгалтерський облік і аудит. — 2009. — № 4

24. Омельченко, А. Міжнародний і національний досвід правового регулювання електронної комерції (організаційно-правові аспекти) / А. Омельченко // Підприємництво, господарство і право. — 2011. — № 9. — C. 15−18

25. Основи банківської справи [Прокопенко І.Ф., Ганін В. І., Соляр В. В., Маслов С. І.] - К.: Центр навчальної літератури, 2005.

26. Уварова, О. Електронні гроші та розрахунки картками: правила гри для суб" єктів господарювання / О. Уварова // Податки та бухгалтерський облік. — 2012. — № 89. — C. 31−35

27. Цвєткова, Н. Електронні гроші, переваги та недоліки / Н. Цвєткова // Фінансовий ринок України. — 2010. — № 6/7. — C. 41−43.