Методологія побудови та використання комплементарної моделі національної економічної безпеки

В статті визначено методологічні засади побудови та використання комплементарної моделі національної економічної безпеки при формуванні системи забезпечення національної економічної безпеки та реалізації її функцій.

Ключові слова: комплементарна модель національної економічної безпеки; система економічної безпеки; система забезпечення економічної безпеки; функції системи забезпечення економічної безпеки.

Постановка проблеми. В Стратегії національної безпеки України зазначено, що докорінні зміни у зовнішньому та внутрішньому безпековому середовищі України обумовлюють необхідність створення нової системи забезпечення національної безпеки України [1].

Ця обставина і визначає зв’язок загальної проблеми з найбільш важливими науковими та практичними завданнями дослідження проблем теорії та практики національної безпеки України. Адже недосконалість правового, інституційного та науково-методичного забезпечення національної безпеки гальмує не лише створення нової системи національної безпеки України, а й успішну реалізацію «Стратегії реформ — 2020» [2].

На підставі аналізу актуальних досліджень і наукових публікацій [3−22] можна зробити висновок про те, що проблеми забезпечення національної економічної безпеки України, співвідношення та взаємодії гілок влади в системі державного управління національною безпекою України, визначення теоретико-методологічних засад взаємодії державної та недержавної систем забезпечення національної економічної без-пеки присвячено чимало наукових праць вітчизняних дослідників, а саме: Г. Ситника, В. Кириленка, А. Семенченка, О. Соскіна та інших.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, формулювання цілей статті. Незважаючи на значну кількість робіт, в яких досліджуються проблеми забезпечення національної економічної безпеки України, маємо констатувати, що сьогодні ще обмаль праць в яких би розглядалися питання удосконалення структури та функцій системи забезпечення національної економічної безпеки України на сучасному етапі державного будівництва. За таких умов, наукове вирішення проблем забезпечення національної економічної безпеки, і зокрема формування та функціонування системи забезпечення економічної безпеки полягає у пошуку відповіді на три фундаментальні питання. По-перше, яким способом досягти єдності стратегії національної і економічної безпеки? Подруге, з урахуванням яких закономірностей розвитку геоекономічної, геополітичної та воєнно-політичної обстановки доцільно формувати систему забезпечення національної економічної безпеки? По-третє, на основі яких тенденцій необхідно здійснювати прогноз розвитку соціально-економічної обстановки і будівництво інститутів національної економічної безпеки? На жодне питання поки що відповіді немає.

Саме тому мета цієї статті полягає у визначенні методологічних засад побудови та використання комплементарної моделі національної економічної безпеки при формуванні системи національної економічної безпеки.

Виклад основного матеріалу дослідження з обґрунтуванням отриманих результатів. У Законі України «Про основи національної безпеки України» зазначається, що: «Національна безпека України — це захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства та держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам …» [23].

Розробити і реалізувати в сучасних умовах ефективну Стратегію національної безпеки України, що забезпечує захист суспільства від різноманітних загроз, без глибокої наукової розробки фундаментальних проблем концептуалізації національних інтересів, вивчення їх природи і суперечностей, механізмів їх розв’язання, проблем визначення та реалізації цілей суспільного розвитку українського суспільства, проблем розробки та реалізації публічної політики у різних сферах суспільства, раціонального комплексного використання ресурсів практично неможливо. Спроби емпіричного вирішення сучасних проблем в умовах глобальних трансформацій (зміни парадигм цивілізації, міжнародних відносин, війни, безпеки) [6], багато з яких за змістом і масштабами не мають аналогів в історії, не дають бажаних результатів, а інколи навіть посилюють негативні наслідки.

Пояснюється це, по-перше, тим, що всі види діяльності у сфері забезпечення міжнародної та національної безпеки, мають багатоплановий характер. Тому створення загальної теорії безпеки передбачає тісну інтеграцію різноманітних наук. Об'єктивний процес диференціації знань і вузька спеціалізація практично перешкоджають визначенню сутності поняття «національної безпеки». Саме тому існує нагальна необхідність використання системних засобів дослідження проблем забезпечення міжнародної та національної безпеки.

По-друге, випадковість та невизначеність пронизують усі рівні організації матеріального світу. Це, в свою чергу, призводить до неоднозначного відображення процесів, що відбуваються у суспільній свідомості, а отже, до невизначеності й навіть ірраціональності реакції людей на вплив навколишнього світу. З огляду на наявність у суб'єктів суспільства та міжнародних відносин власних інтересів, що зазвичай не збігаються із інтересами і метою інших суб'єктів, їх активні практичні дії породжують численні соціальні конфлікти. Відтак розробка загальної теорії безпеки не може здійснюватися на основі використання традиційних підходів до пізнання і теоретичного узагальнення діяльності суб'єктів суспільства та міжнародних відносин, їх взаємовідносин між собою і з природою.

По-третє, організація соціальної системи та її розвиток не підкоряються досить точним законам і закономірностям, позаяк умови та засоби забезпечення суспільно-політичної стабільності здебільшого визначаються суб'єктивними факторами і є прерогативою індивідуального та колективного інтелекту. Подальший розвиток суспільних формацій важко передбачити, оскільки за одних і тих самих початкових умов він може здійснюватися різними шляхами (зокрема і тими, що призводять до загибелі). Тому розв’язання фундаментальних проблем національної та міжнародної безпеки істотно обмежується можливостями використання соціальних чинників розвитку.

Основними елементами міжнародної і національної безпеки є політична, економічна, воєнна, технологічна, екологічна, гуманітарна та інші сфери діяльності. Кожна зі сфер має певну специфіку, своєрідність. Водночас усі вони перебувають у тісному взаємозв'язку і взаємозалежності.

Відповідно до Указу Президента України «Про Стратегію національної безпеки України» [1], ця Стратегія визначає принципи, пріоритетні цілі, завдання та механізми забезпечення життєво важливих інтересів особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз.

У Стратегії національної безпеки України для її економічної складової головну мету сформовано через критерій прийнятого рівня забезпечення економічної безпеки. Цей критерій є комплексним показником, що інтегрує у собі рівень конкурентоспроможності, можливість підтримання сталого розвитку, стан продуктивності виробництва та зайнятості населення, які, своєю чергою, є результатом узагальнення сукупності показників, що формуються на відповідних рівнях ієрархії «дерева цілей».

Ми вважаємо, що мету економічної безпеки становить створення умов, за яких забезпечується: гарантований захист національних інтересів, соціально спрямований розвиток країни в цілому, достатній оборонний потенціал за найбільш несприятливих умов розвитку внутрішніх та зовнішніх процесів. Звідси сутність економічної безпеки можна визначити як ресурсну складову національної безпеки, що гарантує здатність суспільства і держави підтримувати і відтворювати механізми реалізації та захисту національних інтересів для прогресивного розвитку.

Формування і розвиток економічної системи прямо пов’язані з економічною безпекою, без якої не можливий розвиток, і навпаки: економічна безпека — це процес досягнення такого стану економічної системи, відтворення її внутрішніх і зовнішніх зв’язків, що зумовлює її здатність до виживання та розвитку за несприятливих умов, та насамперед — це також здатність влади створювати механізм реалізації національних інтересів економічною системою та забезпечувати суспільно-політичну стабільність [15, с. 14−15].

Варто зазначити, поняття безпеки має дві сторони: зовнішню, визначальний вплив об'єкта на середовище, і внутрішню, що характеризує властивість опірності об'єкта стосовно дій середовища.

Зовнішня безпека — це здатність системи взаємодіяти із середовищем без порушення її рівноваги, тобто вплив системи на середовище не призводить до порушень найважливіших параметрів, що характеризують рівноважний стан середовища.

Внутрішня безпека характеризує цілісність системи чи її прагнення до збереження рівноваги (гомеостаз), тобто ця безпека описує здатність системи підтримувати своє нормальне функціонування в умовах впливу внутрішніх і зовнішніх факторів.

Таким чином, вважаємо доцільним, визначаючи безпеку, враховувати прагнення системи (економічної) до збереження рівноваги, тому що це дасть змогу розглянути весь діапазон можливих станів системи (економічної) від нормального функціонуючої, працездатної до непрацездатної, що руйнується. У зв’язку з цим безпеку можна визначити як процес досягнення такого рівноважного стану системи (економічної), за якого відсутні фактори, що створюють небезпеку її руйнування (збереження незалежності, надійності, цілісності тощо). Тобто безпека будь-якого досліджуваного об'єкта свідчить про те, що він у змозі вирішити завдання, що стоять перед ним, а у разі виникнення різного роду непередбачуваних обставин, небезпек або загроз спроможний від них захиститися або відновити свою працездатність. Основною мірою гарантування безпеки може виступати моніторинг загроз (факторів), що призводять до порушення рівноваги (контроль за ефективністю використання природних, трудових, інвестиційних, матеріальних та інших ресурсів; підвищення якості продукції, робіт, послуг, монополізація виробництва тощо).

Потрібно наголосити, що розглядаючи економічну безпеку, необхідно зрозуміти декілька моментів. По-перше, економічна безпека — це процес не тільки прямолінійний, а й циклічний, що має свої точки перелому. Це процес досягнення певного стану економічної системи, а не власне її стан. Економічна безпека як стан — це усвідомлення результату, оцінка певного рівня, досягнутого системою, та ступеня й рівня захищеності та невразливості суспільства, деякий «зріз», на основі якого можна оцінити рівні безпеки та небезпеки. По-друге, необхідно визначити те, що може його обмежити і як можна це перебороти, якщо процес не піде в необхідному напрямі. Так, наприклад, з точки зору економічної безпеки, загроза зовнішніх боргів, небезпека техногенних катастроф — це реальні обмеження, які необхідно враховувати у розробленні державної стратегії економічного розвитку.

Безпека будь-якої системи, що саморозвивається (економічної в тому числі), досягається за рахунок збереження певного рівня («захисту») і розвитку («нападу»). Зрозуміло, що та чи інша діяльність, яка забезпечує виживання, визначається різними обставинами і насамперед потенціалом розвитку нації. Нездатність того чи іншого суспільства унаслідок втрати творчих сил, енергії, можливостей відповісти на «виклик історії» позбавляє його ефективної життєдіяльності і врешті зумовлює його зникнення з історичної сцени.

З точки зору сьогоднішнього наукового апарату найбільш виваженим можна вважати визначення економічної безпеки як процес досягнення такого стану соціально-економічної системи, за якого відбувається її поступальний розвиток із набуттям стійкості до впливу непередбачуваних (внутрішніх чи зовнішніх) факторів або тих чинників, прогнозування яких утруднене, і гарантується захист її складовим. Чим більша стійкість економічної системи, тим вища економічна безпека [15, с. 17].

Національна економічна безпека має три складові:

безпека підсистеми ринку;

безпека підсистеми державного регулювання;

безпека підприємств [15, с. 17−18].

Гарантування національної економічної безпеки вимагає створення системи економічної безпеки, що має низку характерних рис.

По-перше, дана система має бути керованою, спостережуваною та ідентифікованою.

По-друге, за створення системи можливе існування дестабілізуючих елементів підсистем, тому мають бути відрегульовані заходи для забезпечення стійкості системи в цілому.

По-третє, необхідне виділення рівнів безпеки за принципом їхньої відносної самостійності, тому що кожен рівень є локальною підсистемою, поєднану з іншими структурними елементами.

По-четверте, контроль за функціонуванням усіх елементів системи. Висока якість динамічних процесів у них забезпечить ефективність роботи всієї системи за її правильної організації. Погіршення роботи підсистеми нижнього рівня є менш значущими, ніж порушення на «верхньому рівні», але воно має змусити вжити відповідних заходів. Дестабілізуючі процеси на верхньому рівні є найбільш руйнівними для системи, тому що вони ставлять під сумнів саме її існування.

У системі економічної безпеки правомірно виокремити такі блоки: концепція національної безпеки — національні інтереси України у сфері економіки — загрози у сфері економіки — індикатори економічної безпеки — їхні граничні значення — організація економічної безпеки — правове гарантування економічної безпеки — правове гарантування економічної безпеки.

Таким чином, мета системи економічної безпеки полягає у своєчасному виявленні та запобіганні як зовнішніх, так і внутрішніх небезпек і загроз, що призводять до руйнування економічної системи, забезпеченні захищеності діяльності і досягненні поставлених цілей на шляху поступального розвитку.

До основних структурних елементів економічної безпеки України належать: сировинно-ресурсна безпека; енергетична безпека; фінансова безпека; соціальна безпека; демографічна; інноваційнотехнологічна безпека; продовольча безпека; зовнішньоекономічна безпека [24]. Існують й інші підходи до структуризації економічної безпеки [3−22].

Значний вплив на стан економічної безпеки справляє її головна складова — фінансова безпека. Для її забезпечення держава має виробити та вжити низку заходів, спрямованих на вдосконалення (а подекуди й реформування) фінансової, грошовокредитної, валютної, банківської, бюджетної, податкової систем з метою підвищення ефективності функціонування економіки, її структурної збалансованості та стійкості до негативних впливів.

Варто зазначити, що внутрішня національна економічна безпека маючи досить складну структуру повинна формуватися на основі таких принципів:

законність (забезпечення економічної безпеки в рамках чинного національного законодавства);

економічна незалежність (можливість контролю держави за національними ресурсами; досягнення такого рівня виробництва, ефективності та якості продукції, які б забезпечили її конкурентоспроможність і дали можливість на рівноправних засадах брати участь у світовій торгівлі, коопераційних зв’язках та обміні науковотехнічними досягненнями);

стабільність і стійкість національної економіки (захист власності у всіх її формах, створення надійних умов та гарантій для підприємницької активності, стримування факторів, які можуть дестабілізувати ситуацію);

здатність до саморозвитку і прогресу (створення сприятливого клімату для інвестицій та інновацій, постійна модернізація виробництва, підвищення професійного, освітнього і загальнокультурного рівня працівників тощо);

баланс інтересів тріади «особистість — бізнес — держава», а також взаємна відповідальність елементів цієї тріади по відношенню до функціонування України в СОТ та забезпечення національної економічної безпеки.

З метою гармонізації взаємозв'язку безпеки та стійкого економічного розвитку необхідно дотримуватися наступних принципів зовнішньої економічної безпеки, які обумовлені сучасними тенденціями світового розвитку [25, с. 311]:

необхідність забезпечення глобальної безпеки, в тому числі, економічної безпеки всіх країн-членів СОТ;

системно-синергетичний характер безпеки. Економічна безпека в сучасних умовах має системний характер: об'єднує глобальний, регіональний, національно-територіальний і локальний аспекти;

випереджальний характер забезпечення економічної безпеки. В рамках СОТ економічна безпека визначає передбачення, моніторинг, запобігання зовнішніх та внутрішніх загроз безпеці;

інформаційно-консенсусний характер забезпечення економічної безпеки. Він успішно може застосовуватися, наприклад, при забезпеченні безпеки держав-учасниць регіональних систем безпеки, міжнародних економічних організацій;

раціоналізація механізмів забезпечення безпеки. Цей принцип передбачає впровадження апробованих на практиці діючих країн-членів СОТ ефективних проектів. Адже, подальше стихійне забезпечення економічної безпеки України є неприпустиме, що підтверджено вітчизняним досвідом реформування національної економіки попередніх років.

Дослідження процесів забезпечення національної економічної безпеки приводить нас в площину моделювання, тобто вивчення об'єктів пізнання на їх моделях. Модель є аналог, схема, структура певного фрагменту соціальної реальності пов’язаної з економічною політикою держави. На думку вітчизняного дослідника О. Соскіна модель економічної безпеки — це інтегральне поняття, що передбачає створення системи орієнтирів та заходів для захисту країни від небезпек, що виникають у різних сферах та секторах економіки. Виходячи з цього, формуються основні складові економічної безпеки: енергетична; інвестиційна; фінансова (складання бездефіцитного бюджету, контроль та мінімізація внутрішнього і зовнішнього державного та корпоративного боргів); соціальна; зовнішньоекономічна (забезпечення позитивного сальдо платіжного балансу та зовнішньоекономічного обороту); геоекономічна; міграційна. Характер моделі економічної безпеки залежить від того, яким чином сформовані її складові, якого ступеня зрілості вони досягли, чи вдалося в ході їх розвитку уникнути геномної деформації [7].

На нашу думку, структурно комплементарна модель національної економічної безпеки має складається з:

моделі формування системи економічної безпеки, яка структурно включає в себе: діюче законодавство, що регулює забезпечення економічної безпеки; національні інтереси України у сфері економіки;складові економічної безпеки, визначених в офіційному дискурсі;загрози економічній безпеці; систему порогових індикаторів; організаційні структури гарантування економічної безпеки [15, с. 20−21];

моделі розробки економічної політики в рамках якої визначаються пріоритетні напрями соціально-економічного розвитку та завдання у сфері забезпечення національної економічної безпеки;

моделі реалізації економічної політики; моделі оцінювання економічної політики; моделі корекції економічної політики. Комплементарна модель національної економічної безпеки слугує надійним «інструментом» при вирішенні таких завдань:

вивчення стану захищеності важливих інтересів особи, суспільства, держави від загроз економічного характеру в загальній системі забезпечення національної безпеки;

обґрунтування необхідного рівня воєнно-економічної безпеки держави, адекватного визначеному рівню воєнної небезпеки (загрози) і тенденціям розвитку воєнно-політичної обстановки в регіоні;

синтезу раціональної структури і оцінки ефективності функціонування системи забезпечення національної економічної безпеки;

обґрунтування комплексних заходів по підвищенню ефективності системи забезпечення національноїекономічної безпеки;

обґрунтування вимог до державних структур, які функціонують в інтересах забезпечення національної економічної безпеки;

обґрунтування рекомендацій по залученню зусиль регіональної та універсальної систем безпеки в регіоні, вибору напрямів зовнішньоекономічної співпраціі т.п.

При вирішенні цих та інших завдань передбачена режекція комплементарної моделі національної економічної безпеки під конкретне завдання, яке означає комплектацію структури моделі, обсяг вхідних та вихідних даних, визначення діючого законодавства та інших прийнятих державних актів, які мають відношення до даного завдання. Проведення режекції моделі національної економічної безпеки дає змогу формувати систему обмежень і констант, які визначають базові характеристики системи забезпечення економічної безпеки:

кількість структур і рівнів ієрархії управління, задіяних при прийнятті відповідного рішення;

нормативно-правова база, на основі якої приймаються стратегічні рішення;

мінімально необхідний час і організаційні ресурси на підготовку і прийняття рішення, а також на проведення заходів по забезпеченню національної економічної безпеки на різних рівнях ієрархії системи державного управління;

види документів, які розробляються кожною структурою, на кожному рівні ієрархії і часові нормативи на їх розробку, погодження, прийняття і доведення до виконавчих структур;

види, обсяги і процедури контролю за виконанням прийнятих рішень в системі забезпечення національної економічної безпеки;

сукупність показників оцінки ефективності функціонування системи забезпечення національної економічної безпеки і її складових.

Вказані базові характеристики системи забезпечення національної економічної безпеки є основою для обґрунтування специфічних вимог до її структурних компонентів, а саме:

життєво важливих інтересів у економічній сфері суб'єктів національної безпеки;

національних цілей системи як відображення об'єктивних потреб особи, суспільства і держави в належному захисті їх життєво важливих інтересів у економічній сфері;

суб'єктів та об'єктів національної економічної безпеки;

органів, що відповідають за забезпечення національної економічної безпеки;

ресурсів, засобів, сил забезпечення національної економічної безпеки.

Варто зазначити, що головною метою функціонування системи забезпечення національної економічної безпеки є забезпечення певного рівня безпеки, який гарантував би її економічний суверенітет, нагромадження економічної сили, підвищення конкурентоспроможності, економічне зростання, зростання добробуту або якості життя [15, с. 17]. Мета функціонування цієї системи досягається реалізацією головної функції - виявленням небезпек і загроз економічного характеру національним інтересам та їх нейтралізацією. Ключове положення теорії систем полягає в тому, що функції системи — це інтегрований результат функціонування її компонентів. З огляду на це, для побудови системи у зворотному напрямі, коли роль нашої підсистеми визначена її головною функцією в ієрархічно вищій системі, можна стверджувати, що побудова структури системи забезпечення національної економічної безпеки ґрунтуватиметься переважно на принципі декомпозиції головної функції системи на завдання елементам системи (суб'єктам забезпечення національної економічної безпеки). Провівши декомпозицію головної функції системи забезпечення національної економічної безпеки, можна виділити ряд робочих функцій — організаційно-управлінську, прогностичну, основоположну, програмно-теоретичну, плановоаналітичну, інтеграційну, координаційну, а також функції цілепокладання, цілевизначення, цілереалізації, ідеологічну, партисипаторну, моніторингу та контролю [26] (див. табл. 1).

Більш докладно розглянемо питання практичного використання комплементарної моделі національної економічної безпеки при реалізації функцій системи забезпечення національної економічної безпеки, а саме функцій цілереалізації, фундаментальної (основоположної) та інтеграційної.

Функція цілереалізації забезпечує формування системи забезпечення національної економічної безпеки, що передбачає відбір і композиційну побудову впливу на систему економічних відносин на кожному етапі досягнення цілей державної політики національної безпеки, а також визначення особливостей діяльності по забезпеченню економічної безпеки в конкретних історичних умовах. Варто зазначити, що використання комплементарної моделі національної економічної безпеки при формуванні системи забезпечення національної економічної безпеки регулює процеси конструювання зазначеної системи з урахуванням контекступолітичного режиму конкретної держави, домінуючої парадигми національної безпеки, зовнішньополітичного курсу держави, економічного укладу країни.

стратегія національний економічний безпека Таблиця 1.

Функції та основні завдання системи забезпечення національної економічної безпеки України (варіант)

Відповідно, формування системи забезпечення національної економічної безпеки, як складової системи забезпечення національної безпеки, здійснюється в рамках загальної теорії систем, теорії організації, теорії управління, теорії правової держави, теорії міжнародних відносин, теорії колективної безпеки, теорії національної безпеки, теорії економічної безпеки, теорії державного управління, теорій суспільних та гуманітарних наук.

Вітчизняний дослідник Кучма Д. Я. виокремлює два типи забезпечення безпеки конкретного об'єкту (в т.ч. держави):

• 1) забезпечення безпеки як боротьба з конкретними небезпеками, наслідком чого є підтримка існування об'єкту;
• 2) ствердження безпеки як розвиток і зміцнення самого об'єкту і підтримка його природи.

Внаслідок цього можуть реалізовуватися дві стратегії забезпечення безпеки:

стратегія захисту (заперечення небезпек), при якому основа діяльності складає виявлення небезпек і їх заперечення, а ствердження об'єкту в його безпеці є результатом заперечення небезпек;

стратегія ствердження, зміцнення безпеки, що ґрунтується на самоствердженні природи самого об'єкту [27, с. 65−67].

Відповідно можна виокремити два типи забезпечення національної економічної безпеки в яких реалізовуються фундаментальна та інтегруюча функції системи забезпечення економічної безпеки:

• 1) фундаментальна (основоположна) функція забезпечує регулювання заходів держави по забезпеченню національної економічної безпеки, тобто державою здійснюється управління давно існуючою, але не забезпеченою діяльністю, яка постійно породжує однотипні загрози економічного характеру, при яких реагування на загрози стає самоціллю — режим захисту економічного суверенітету. Тоб то це задіяння механізму державного реагування на відомі загрози економічній безпеці, механізмів СОТ, кризового консультативного механізму і т.д.;
• 2) інтегруюча функція забезпечує управління діяльністю, яка або підлягає реформуванню, або створюється як нова — режим забезпечення нормалізації міждержавних економічних відносин, що передбачає регулювання економічних процесів та розробку превентивних заходів з метою управління ризиками економічній безпеці, тобто це задіяння механізмів економічного партнерства та співробітництва.

При реалізації інтеграційної функції системи забезпечення національної економічної безпеки можливі наступні варіанти практичного використання комплементарної моделі національної економічної безпеки:

• а) визначення умов стратегічного партнерства в контексті реалізації національних інтересів в економічній сфері;
• б) визначення можливості утворення взаємовигідних коаліцій сторін, тобто угод між двома і більше сторонами про вибір ними стратегій поведінки, що забезпечують їм гарантований виграш не нижче певного рівня, незалежно від дій сторін, що не входять в коаліцію. «Коаліційний» аналіз є важливим етапом дослідження кризових ситуацій і конфліктів, оскільки він дозволяє спрогнозувати можливість зниження рівня економічного конфлікту шляхом укладання угод між тими або іншими його учасниками. Більше того, у ряді випадків виявляється можливим повне вирішення економічного конфлікту, при якому усі його сторони опиняються у виграші;
• в) оцінювання ризиків реалізації заходів з питань міжнародного економічного співробітництва для національної безпеки.

Висновки

Визначення методологічних засад використання комплементарної моделі національної економічної безпеки при формуванні національної системи забезпечення національної економічної безпеки та реалізації її функцій дозволяє зробити наступні висновки:

1. Комплементарна модель національної економічної безпеки є системною основою формування та функціонування системи забезпечення національної економічної безпеки й слугує надійним «інструментом» при вирішенні завдань: вивчення стану захищеності національних інтересів від загроз економічного характеру в загальній системі забезпечення національної безпеки; обґрунтування необхідного рівня економічної могутності держави, адекватного визначеному рівню економічної небезпеки (загрози) і тенденціям розвитку економічної обстановки в регіоні; синтезу раціональної структури і оцінки ефективності функціонування системи забезпечення національної економічної безпеки; обґрунтування рекомендацій по залученню зусиль регіональної та універсальної систем безпеки в регіоні, вибору напрямів економічного партнерства.

Функція цілереалізації системи забезпечення національної економічної безпеки передбачає використання комплементарної моделі національної економічної безпеки з метою регулювання процесів конструювання зазначеної системи з урахуванням контексту політичного режиму конкретної держави, домінуючої парадигми національної без пеки, зовнішньополітичного курсу держави, економічного укладу країни.

• 3. Фундаментальна функція системи забезпечення національної економічної безпеки передбачає використання комплементарної моделі національної економічної безпеки з метою оцінки можливостей держави по реагуванню на загрози економічній безпеці, прогнозування рівня економічної могутності держави, оцінки можливих людських, економічних й екологічних втрат, фінансових та матеріальних витрат в умовах дії загроз економічній безпеці, розробки планів державного реагуванню на загрози економічній безпеці.
• 4. Інтеграційна функція системи забезпечення національної економічної безпеки передбачає використання комплементарної моделі національної економічної безпеки з метою визначення умов стратегічного партнерства в контексті реалізації національних інтересів в економічній сфері; визначення можливості утворення взаємовигідних економічних союзів держав; оцінки ризиків реалізації заходів з питань міжнародного економічного співробітництва для національної економічної безпеки.

Перспективи подальших досліджень вбачаються в узагальненні і систематизації досвіду використання моделей національної економічної безпеки в державному управлінні національною безпекою євроатлантичних та пострадянських країн, а також визначення можливості його використання в Україні.