Банківська система

Банковская система.

Вся сукупність банків національної економіці утворює банківську систему країни. Нині практично в усіх країнах з розвиненою ринковою економікою банківсько системо має дві уровня.

Первый рівень банківської системи утворює центральний банк (чи сукупність банківських установ, виконують функції центрального банку, наприклад Федеральна резервна система США). Далі законодавчо закріплюються монополія на емісію національних грошових знаків і кілька особливих функцій у сфері кредитно-грошової політики. Другий рівень дворівневої банківської системи займають комерційних банків. Вони концентрують основну частину ресурсів, ведуть у широкому діапазоні банківські операції, і фінансові послуги для юридичних і фізичних осіб. Ці банки організуються на пайових (акціонерних) засадах і за формою власності діляться за державні, акціонерні, кооперативные.

Основными функціями комерційних банків являются:

мобилизация тимчасово вільних коштів і перетворення в капитал, кредитование підприємств, держави й населения, выпуск кредитних денег, осуществление розрахунків й платежів до хозяйстве, эмиссионно-учредительская функция, консультирование, уявлення економічної і втрати фінансової информации.

Что ж таке комерційний банк? Банк — це комерційне підприємство, метою якого є максимізація прибутку, увеличивающей власний капітал банку, що сприяє збагаченню її власників. Проте банк повинен завжди співвідносити прибутковість з міркуваннями безпеки і ліквідності. Банк, що дає занадто багато позичок чи опиняється неспроможна забезпечити ліквідність, необхідну у деяких непередбачених ситуаціях, може бути неплатоспроможним. Праця у межах реально наявних, що основним принципом діяльності комерційного банку, означає, що комерційний банк має забезпечити як кількісне відповідність між своїми ресурсами і кредитними вкладеннями, а й домагатися відповідності характеру банківських активів специфіці мобілізованих їм ресурсів. Насамперед це стосується термінів тих і інших. Тож якщо банк залучає кошти головним чином стислі терміни (вклади короткострокові чи до запитання), а вкладає їх в довготермінові позички, його здатність без затримок розплачуватися за своїми зобов’язаннями (тобто. його ліквідність) виявляється під угрозой.

Логично припустити, що банки що неспроможні віддати в борг всі в них гроші вкладників, оскільки такі заслуговують відкликати свої гроші у будь-якої миті. Проте банківський досвід показує, що банки можуть лише представити для кредит майже всі вартість депозитах, а й вимоги своїх вкладників. Проте, задля забезпечення власної безпеки банки залишають собі певну фіксовану частину депозитів незадіяної. Ці фонди іменуються банківськими резервами.

Традиционно банк сприймається як фінансову установу, а й приймати внески, й видає комерційні позички. Ці традиційні банківські операції ставляться або до пасивним, або до активним. Пасивні операції - операції з мобілізацію коштів, саме: залучення кредитів, вкладів (депозитних, ощадних), отримання кредитів з інших банків, емісія власних цінних паперів. Кошти, одержувані внаслідок пасивних операцій, є основою безпосередньої банківську діяльність. Активні операції - операції з розміщення коштів. Через війну активних операцій банки отримують дебетові відсотки, що їх вище кредитових відсотків, виплачуваних банком по пасивним операціям. Різниця між дебетовими і кредитовими відсотками (маржа) — одну з найважливіших традиційних статей доходу банку (банківська прибуток формується і завдяки комісійних зборів банківські услуги).

Депозитные операції - це термінові і безстрокові вкладення клієнтів банку. Кошти, що зберігаються на рахунках до запитання (безстрокові вклади), призначаються реалізації із поточних платежів — готівкою чи через банк з допомогою чеків, кредитних карток чи акредитивів. Інший вид депозитних вкладів — термінові вклади (з деякими термінами погашення). За цією вкладах зазвичай виплачуються вищі відсотки, залежать від терміну вкладу, оскільки банки можуть не більше тривалий час розпоряджатися засобами вкладника і мають можливість реінвестувати їх. Найчастіше на термінові рахунки поміщаються кошти цільового призначення, наприклад суми, призначені підприємцем для купівлі устаткування через 6 месяцев.

К пасивним операціям належить і різні ощадні операції. Ощадні депозити служать для накопичення коштів клієнта, що клієнту видається свідчення (ощадну книжка).

Активные операції банків — це операції з видачі (розміщення) різноманітних кредитів. Найчастіше яке трапляється виглядом кредиту, що його видають банками, є короткострокова позичка економічним агентам, зазвичай на фінансування купівлі товарно-матеріальних цінностей. Ця позичка може видаватися під реальне забезпечення чи ні нього, але у будь-якому разі її одержання потрібна наявність звітних фінансових документів, характеризуючих фінансове становище позичальника, аби банк міг будь-якої миті оцінити ймовірність своєчасного погашення позики.

Функция кредитування підприємств, держави й населення має важливе економічне значення. Пряме надання позичку вільних грошових капіталів їх найбільшими власниками позичальникам в практичної господарському житті утруднено. Банк виступає як фінансового посередника, одержуючи кошти у кінцевих кредиторів і даючи їх кінцевим позичальникам. Комерційні банки надають позички споживачам купівля товарів тривалого користування, сприяючи зростання їх рівень життя. Оскільки державні витрати який завжди покриваються доходами, банки також кредитують фінансову діяльність правительства.

Список литературы.

При підготовці даної роботи було використані матеріали з сайтів: internet і internet.